Запозичення англійської економічної термінології в сучасній українській мові



Скачати 41.88 Kb.

Дата конвертації11.04.2017
Розмір41.88 Kb.

Вікторія Пивовар
Науковий керівник: Калініченко А. І., к.пед.н, доцент
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ЗАПОЗИЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Специфічною особливістю нинішньої науки є стрімкий розвиток та
інтеграція всіх її галузей та напрямків, становлення нових інформаційних технологій. Поява нових понять і співвідносних з ними знаків-термінів, серед них і запозичених, відбувається на сучасному етапі швидше, ніж будь-коли.
Цьому значною мірою сприяє активізація культурних, торговельних, наукових, туристичних зв’язків України з іншими державами, зокрема англомовними. Формування в Україні ринкових відносин, організація сучасних виробничих, комерційних і маркетингових структур, вихід підприємств на зовнішній ринок зумовлюють дедалі активніше оперування поряд із тими поняттями й термінами, що були властиві плановій економіці й частина з яких не втратила актуальності й зараз, новими категоріями й термінами, котрі притаманні економіці вільного підприємництва. Власне, відбувається інтенсифікація спілкування носіїв різних мов, що неминуче зумовлює й зростання кількості запозичень.
Значна кількість термінів серед новоутворених слів пов’язується з потребами номінації нових явищ і процесів, викликаних прогресом,
інтеграційними перетвореннями в економіці, політиці, техніці тощо.
Запозичення іншомовних одиниць відбувається протягом усього часу розвитку науки й техніки, оскільки лексеми такого типу значною мірою задовольняють потреби термінологічної номінації. Вагомість процесу запозичення іншомовної лексики в українську мову привернула велику увагу до нього з боку багатьох дослідників. Зокрема, питання словотвірного освоєння запозичень є об'єктом уваги С. Рижикової, Л. Чурсіної; Д. Мазурик і
О. Тодор розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачення лексичного складу мови; С. Федорець досліджує англійські запозичення в мові сучасної української реклами; Н. Попова, Л. Архипенко,
А. Ломовцева займаються питаннями структурно-семантичних особливостей новітніх лексичних запозичень з англійської мови в українську та рівнем їх адаптації; об'єктом уваги Т. Саржевської є взаємодія національних та
іншомовних одиниць у термінології гуманітарних наук.
Поповнення лексики – історично неминучий процес, необхідний для того, щоб на кожному етапі свого розвитку мова відповідала потребам суспільства в спілкуванні, розвитку та збагаченні культури народу.
Запозичення лексики однієї мови іншою є закономірним наслідком мовних контактів в історії розвитку будь-якої мови. Одним з найбільш вагомих джерел поповнення української мови стала англійська мова. Аналізуючи англійські запозичення, необхідно зауважити, що в англійській мові існують регіональні варіанти
– британський, американський, канадський, південноафриканський, австралійсько-новозеландський. З другої половини
ХХ ст. особливого значення набуває американський різновид англійської
мови, унаслідок чого йдеться більшою мірою про англо-американізми в сучасній українській мові.
Основне збільшення кількості запозичень відбувається переважно в галузі термінологічних підсистем. У сучасному світі термінологія відіграє важливу роль у спілкуванні та комунікації людей, оскільки вона є вагомим джерелом отримання інформації. Крім того, термінологія – це та частина лексики, яка надзвичайно чутлива до зовнішнього впливу. У світі понять, що швидко змінюються, та терміносистем, що розвиваються, саме запозичена термінологія починає відігравати домінантну позицію.
Практично кожний, хто вивчав запозичення, так чи інакше торкався розгляду позамовних
(екстралінгвістичних)
і власне мовних
(інтралінгвістичних) причин запозичення іншомовних слів. Так, С.В.
Гриньов, проаналізувавши праці багатьох лінгвістів, які висвітлювали цю проблему, зараховує до екстралінгвістичних такі причини: культурний вплив одного народу на інший; наявність усних або писемних контактів країн з різними мовами; підвищення інтересу до вивчення тієї чи іншої мови; авторитетність мови-джерела (що іноді призводить до запозичення багатьма мовами і появі інтернаціоналізмів); історично зумовлене захоплення певних соціальних верств культурою чужої країни; умови мовної культури соціальних верств, що запозичують нове слово. До переліку варто віднести також такий чинник, як “новаторство нації в певній сфері діяльності”.
Внутрішньолінгвістичними причинами запозичень є: відсутність у рідній мові еквівалентного слова для позначення нового предмета, явища чи поняття; тенденція до використання одного запозиченого слова замість описового звороту (тенденція до економії мовних засобів); прагнення до підвищення та збереження комунікативної чіткості лексичних одиниць, яке полягає в усуненні полісемії або омонімії в мові-реципієнті; потреба в деталізації відповідного значення, розмежуванні деяких його смислових відтінків шляхом приєднання їх до різних слів (збагачення синонімії); тенденція до експресивності, що приводить до появи іншомовних стилістичних синонімів; відсутність у рідній мові можливості утворити похідні, тоді як від запозичених синонімів вони можливі; накопичення в мові однотипних слів з тенденцією виокремлення одного з подібних елементів та запозичення таким способом морфем і словотворчих елементів
Англомовні запозичені терміни в економічній терміносистемі української мови поділяються на декілька типів:

запозичення досить давні, й настільки пристосовані до мови, що вже не відчувається їхнє іноземне походження. Вони часто й широко застосовуються й мають велику кількість похідних (реальний, партнерство тощо);

суто англомовні слова, які часто використовуються в мовленні, виходять за межі професійної сфери вживання й поступово стають загальномовними одиницями (супермаркет, провайдер, дилер, спонсор, бренд);


варваризми – рідковживані іншомовні слова, які легко замінюються питомою лексикою й використовуються у фаховому спілкуванні. У побутовому мовленні почути їх майже неможливо [1, с.9], наприклад: дисперсія – відхилення (бухг., фін.), ажіо – премія, винагорода (марк.), ануїтет – щорічний дохід, щорічна рента (фін.), леверидж – платоспроможність (фін.);

інтернаціоналізми – такі міжнародні терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах [2, с.164], наприклад: holding
(англ.), das Holding (нім.), холдинг (укр. та рос.) – вид підприємництва, суть якого полягає в придбанні контрольного пакета акцій різних компаній з метою контролю за їхньою діяльністю й отримання дивідендів; leasing
(англ.), das Leasing (нім.), лизинг (рос.), лізинг (укр.) – довгострокова оренда обладнання, машин, споруд виробничого призначення.
Загалом запозичення в термінології – це природне явище, об'єктивний і неминучий фактор її формування, однак доцільним воно може бути лише за умови відповідності комунікативним потребам суспільства й збереження національної специфіки терміносистеми. Вочевидь, домінантним у термінотворенні має бути використання питомих ресурсів на загальнонародній основі, а співвідношення між національним і міжнародним у термінологічних системах варто встановлювати в доцільних пропорціях [3, с. 137]. Власне питання доцільності чи недоцільності використання
іншомовних елементів особливо актуальне в терміносистемах, оскільки саме термінологія є надзвичайно чутливою до зовнішнього впливу й дуже часто її становлення супроводжується запозиченням термінів як номінантів спеціальних понять певних галузей знань. На сучасному етапі розвитку національних терміносистем очевидним є той факт, що "неусталеність власних термінологічних традицій примушує більше запозичувати, ніж творити самим" [4, с. 24]. Саме тому сьогодні в різних галузях економічної терміносистеми наявна велика кількість англомовних запозичень. Так, буденними стали терміни, які дублюють вже існуючі в українській мові: дилер – розповсюджувач; офшорний – іноземний; консалтинг – консультування; менеджер – керівник. Однак такі терміни, як тайминг,
індосамент, аутсорсинг, інжиніринг, трейдер та інші традиційно потребують спеціальних словникових тлумачень.
Таким чином, дуже важливою є наукова оцінка доцільності засвоєння
іншомовних запозичень.
Українська мова володіє економічною термінологією, тому для її збереження необхідно використовувати в обігу переважно питомо українські терміни, звичайно за умов їх наявності.
Список використаних джерел:
1.
Шимків А. Англо-український тлумачний словник економічної лексики
/ А. Шимків. – К. : Вид. дім "КМ "Академія", 2010. – 429 с.
2.
Соневицький Р. Базова економічна, фінансова та ділова термінологія.
Англо-український словник / Р. Соневицький. – Тернопіль : Збруч, 2011. –
340 с.

3.
Харланова А. Започення з англійської мови в сучасній українській термінології / А. Харланова // Управління розвитком. – №12. – 2014. –
С. 137-139.
4.
Селігей П. Що нам робити із запозиченнями? Ч. 2 / П. Селігей //
Українська мова. – 2015. – № 4. – С. 16–32.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал