Закону України «Про освіту»



Сторінка1/6
Дата конвертації25.12.2016
Розмір1.55 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6
Департамент загальної середньої та дошкільної освіти пропонує для громадського обговорення проект Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти.

Проект стандарту розроблено згідно вимог Закону України «Про освіту» творчими колективами під керівництвом Національної академії педагогічних наук.

Зауваження та пропозиції до проекту документа просимо надсилати на електронні адреси:

o_yeresko@mon.gov.ua, n_beskova@mon.gov.ua



ПРОЕКТ ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ

БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ



Загальні положення

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (далі – Державний стандарт) розроблений відповідно до мети загальної середньої освіти в Україні, спрямований на реалізацію завдань навчальних закладів II і III ступенів і визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи.

У цьому Державному стандарті ключові поняття вживаються у таких значеннях:

1) компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність індивіда, яка складається зі знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці;

2) ключова компетентність — спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

3) предметна компетентність — набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної зі здобуванням, перетворенням і застосуванням нового знання;

4) компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна;

5) компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

6) ключова компетенція — об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини;

7) предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій;

Державний стандарт розроблений на виконання Закону України «Про загальну середню освіту». Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для всіх навчальних закладів, які забезпечують здобуття учнями загальної середньої освіти.

Державний стандарт спрямований на формування соціально-педагогічної моделі випускника загальноосвітнього навчального закладу, яка відображає кінцеву мету загальної середньої освіти – громадянина України, підготовленого до життя в сучасному суспільстві, здатного навчатися впродовж життя, оперувати й управляти інформацією, приймати виважені рішення, ефективно взаємодіяти з людьми, усвідомлювати свою роль у державі і світі, адекватно реагувати на проблеми й виклики часу і нести відповідальність за власні вчинки, досягати творчої самореалізації.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовано в освітніх галузях і відображено в результативних складниках змісту базової і повної середньої освіти.

Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток різнобічних здібностей учнів (академічних, соціокультурних, тілесно-кінестетичних).

Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових (уміння вчитися; спілкування державною, рідною й іноземними мовами; математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки; інформаційно-комунікаційна; соціальна і громадянська; загальнокультурна; підприємницька; здоров’яформувальна) і предметних компетентностей (комунікативна; літературна, мистецька і міжпредметна естетична; природничонаукова і математична, проектно-технологічна та інформатична, суспільствознавча, історична і здоров’яформувальна).

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок життєдіяльності особистості, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції із соціокультурним середовищем, природним довкіллям тощо.

У Державному стандарті враховано можливості навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів.

Структуру Державного стандарту складають: Базовий навчальний план, загальна характеристика інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної загальної середньої освіти, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (за освітніми галузями).

Державний стандарт зберігає наступність зі стандартом початкової загальної освіти, спрямовуючи освітні галузі на розвиток сформованих і вироблення нових ключових і предметних компетентностей, предметних компетенцій. Предметні (галузеві) компетентності стосуються змістової сфери конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові слова: знає і розуміє; уміє і застосовує; виявляє ставлення і оцінює тощо.

Державний стандарт охоплює сім освітніх галузей: мови і літератури; суспільствознавство; мистецтво; математика; природознавство; технології; здоров’я і фізична культура, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей Державного стандарту початкової загальної освіти.

У стандарті визначено результативний компонент загальної середньої освіти – системи, яка ґрунтується на загальнонаціональних цінностях і європейських принципах освіти. Визначальним для вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей.

Зміст освітніх галузей, їх складники, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відповідають завданням ступенів школи (основна школа і старша школа) у їх послідовності та взаємозв’язку. Зміст кожної освітньої галузі структурується й реалізується в системі відповідних навчальних предметів і курсів, програми яких затверджує МОНмолодьспорт України.

Зміст освіти і вимоги до його засвоєння диференціюються за двома рівнями: базовому (на рівні обов'язкових вимог до загальноосвітньої підготовки учнів, визначених Державним стандартом) і профільному (за відповідними програмами, затвердженими МОНмолодьспорт України).



Основна школа забезпечує базову загальну середню освіту, що разом із початковою є фундаментом загальноосвітньої підготовки, формує в учнів готовність до вибору і реалізації шляхів подальшої освіти. Зміст освіти на цьому ступені - єдиний для всіх учнів. Компетентнісний, особистісно зорієнтований, діяльнісний підходи здійснюються завдяки варіативності методик організації навчання, а також факультативним курсам залежно від пізнавальних здібностей учнів.

У старшій школі навчання є профільним. Обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей на цьому етапі реалізується завдяки окремим навчальним предметам, модульній технології або інтегрованим курсам за вибором загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі. Інваріантний освітній компонент є обов’язковим для реалізації у будь-якому навчальному закладі, що надає повну загальну середню освіту. Освітні потреби старшокласників у профільному навчанні забезпечуються раціональною мережею навчальних закладів різного типу: однопрофільними і багатопрофільними ліцеями, гімназіями, загальноосвітніми школами, здатними повноцінно реалізувати пробільність навчання, а також професійно-технічними навчальними закладами, коледжами тощо або в межах освітніх округів.

Співвідношення навчальних годин, обов’язкових для вивчення і самостійно обраних старшокласниками для профільного навчання, становить орієнтовно 50: 50 відсотків.

Варіативний складник Базового навчального плану визначається загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів учнів та (або) побажань батьків, осіб, які їх замінюють. Змістове наповнення варіативного освітнього компонента формується школою на основі державних програм відповідних навчальних предметів і курсів, затверджених МОНмолодьспорт України. За наявності необхідної навчально-матеріальної бази варіативний освітній компонент може бути спрямований на здійснення допрофесійної та початкової професійної підготовки школярів і здобуття ними певних професій.


Вимоги до структури і змісту навчальних програм

Навчальна програма є нормативним документом, що конкретизує для кожного класу визначені стандартом результати навчання відповідно освітньої галузі або її складника, деталізує відповідний навчальний зміст, засобами якого ці результати досягаються, а також містить рекомендації щодо виявлення й оцінювання передбачених освітніх результатів.

На основі Державного стандарту здійснюється розробка і апробація базових, варіативних й альтернативних програм і курсів, які затверджуються в установленому порядку МОНмолодьспорт України. Розроблення типової (базової) програми обумовлюється науково обґрунтованими дидактичними вимогами спільними для всіх навчальних предметів. Розроблення варіативних програм зумовлюється потребами середовища різних регіонів України і науково-методичними пріоритетами вчителя. Альтернативними є експериментальні програми з інтегрованим змістом, у яких поєднуються змістові лінії не однієї, а двох чи більше освітніх галузей.
БАЗОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-ІІІ ступенів

(поділ навчальних годин між освітніми галузями)











Освітні галузі

Загальна кількість годин






















ІІ ступінь (5-9 класи)

ІІІ ступінь (10-11 класи)

ІІ+ІІІ ступені (5-11 класи)




тиждень

рік

відсотків

тиждень

рік

відсотків

тиждень

рік

відсотків

Інваріантна складова




























Мови і літератури

45

1575

25,1

12

420

15,8

57

1995

22,3

Суспільствознавство

12

420

6,7

6

210

7,9

18

630

7,1

Мистецтво*

10

350

5,6










10

350

3,9

Математика

20

700

11,2

6

210

7,9

26

910

10,2

Природознавство

32

1120

17,8

6

210

7,9

38

1330

14,9

Технологія*

20

700

11,2










20

700

7,8

Здоров’я і фізична культура

20

700

11,2

6

210

7,9

26

910

10,2

Разом

159

5565

88,8

36

1260

47,4

195

6825

76,4

Варіативна складова




























Цикл профільних предметів







24

840

31,6

24

840

9,4

Загальноосвітній цикл (вибірково-обов’язкові предмети)

6

210

7,9

6

210

2,3

Додаткові години на впровадження поглибленого вивчення окремих предметів, допрофільного та профільного навчання, на курси за вибором, факультативи, -+індивідуальні заняття

20

700

11,2

10

350

13,1

30

1050

11,8

Разом

20

700

11,2

40

1400

52,6

60

2100

23,5

Гранично допустиме навчальне навантаження на учня

157

5495




66

2310




223

7805




Разом (загальне навчальне навантаження)

179

6265

100

76

2660

100

255

8925

100































* Освітні галузі "Технологія" та "Мистецтво" в старшій школі входять до загальноосвітнього циклу (обов’язково-вибіркові предмети);

** Цикл профільних предметів складають власне профільні предмети (наприклад фізика та математика у фізико-математичному профілі); профілюючі предмети (наприклад, екологія в біолого-хімічному профілі чи географія в економічному профілі); курси за вибором профільного спрямування (наприклад, країнознавство у профілі «Іноземна філологія»)





























































































Характеристика освітніх галузей
Освітня галузь «Мови і літератури»

Метою освітньої галузі є розвиток творчої особистості, формування у неї гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, мовленнєвої і читацької культури, комунікативної й літературної компетентностей, естетичних смаків, ціннісних орієнтацій.

Освітня галузь "Мови і літератури" складається з мовного і літературного компонентів, кожен із яких має свої складники. До мовного компонента входять українська мова (мова навчання і мова вивчення), мови національних меншин (мови навчання і мови вивчення), іноземні мови, а до літературного – українська література, світова література, літератури національних меншин України (літературна освіта). Кожен із компонентів та їх складники містять кілька наскрізних змістових ліній.

Змістовими лініями мовного компонента є мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна (стратегічна).

Мовленнєва лінія забезпечує вироблення й удосконалення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письма), формування готовності розв’язувати проблеми життєвотворення в особистісному і суспільному вимірах, відображаючи цей процес і здобутий результат у передбачених програмою рівнях володіння усним і писемним мовленням.

Мовна лінія передбачає засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовної компетентності учнів.

Соціокультурна лінія сприяє засвоєнню культурних і духовних цінностей свого та інших народів, норм, що регулюють соціально-комунікативні стосунки між статями, поколіннями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові учнів.
Діяльнісна (стратегічна) лінія забезпечує формування загальнонавчальних умінь і навичок, опанування стратегій, що визначають мовленнєву діяльність, соціально-комунікативну поведінку учнів і спрямовані на розв'язання навчальних завдань і життєвих проблем. Зазначені змістові лінії охоплюють усі ключові й предметні компетентності.

Стратегічно важлива для мовного компонента комунікативна компетентність(як ключова і предметна), вона є невід’ємним елементом структури змісту освіти і цілісною системою, що передбачає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного і писемного мовлення, базовими вміннями і навичками використання мови в різних сферах і ситуаціях спілкування. Крім комунікативної, для мовного компонента важливі такі предметні компетентності: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна (стратегічна).



Зміст мовного компонента

Українська мова, мови національних меншин, іноземні мови забезпечують в учнів стійку мотивацію до їх вивчення, усвідомлення функцій кожної з них у навчальному процесі й суспільстві, виняткової ролі державної мови в суспільному та особистісному розвитку школяра і потреби належною мірою оволодіти нею.

Володіння державною мовою сприяє консолідації громадян у розбудові й зміцненні Української держави. Реалізуючи важливу функцію – державотворення, українська мова забезпечує доступ до джерел української духовності, дає змогу випускникам загальноосвітніх навчальних закладів якнайповніше реалізувати свої можливості, життєві потреби, плани й наміри, пов’язані з продовженням освіти, опануванням професії, працею в будь-якій галузі чи сфері життєдіяльності. Вивчення мов сприяє збагаченню активного словника учнів, пізнаванню й усвідомленню особливостей життєвого досвіду народу, мова якого вивчається, важливості оволодіння мовами й потреби користуватися ними як засобом спілкування в різних сферах життєдіяльності; розвивати мовні, інтелектуальні та пізнавальні здібності; формувати гуманістичний світогляд, моральні переконання й естетичні смаки, засвоювати національні й загальнолюдські цінності; оволодівати сучасними методами оперування знаннями, уміннями, використовувати інформаційні й комунікаційні технології; виховувати в учнів потребу в удосконаленні власної мовленнєвої культури впродовж життя.

Українська мова на загальнопредметному рівні сприяє формуванню ціннісно-смислових, загальнокультурних, навчально-пізнавальних, інформаційних, соціально-трудових і компетентностей особистісного самовдосконалення, але основні зусилля її спрямовані на набуття комунікативної компетентності. Сучасна парадигма навчання іноземних мов передбачає таку організацію, що забезпечує комунікативно-діяльнісний характер процесу оволодіння ними як важливим засобом міжкультурного спілкування, усвідомлення учнями особливостей культури мов, що вивчаються, і власної національної культури;

когнітивний розвиток учнів, що активізує їхню навчальну діяльність, адаптує її до європейських стандартів і створює умови для входження в сучасний світовий соціум. Об'єктом навчальної роботи є комплексна мовленнєва діяльність у чотирьох її видах: аудіюванні, говорінні, читанні, письмі. Зміст літературного компонента відповідає «Концепції літературної освіти в Україні» (2011). Змістовими лініями літературного компонента є ціннісна, літературознавча, культурологічна, компаративна.

Ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів української, світової літератури, а також літератур національних меншин України; формування світогляду учнів, їхньої національної свідомості, моралі, громадянської позиції.

Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми; оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями й застосування їх у процесі аналізу й інтерпретації художніх творів; розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу; виявлення специфіки літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури, світової літератури і літератур національних меншин України; розкриття жанрово-стильових особливостей художніх творів; ознайомлення учнів з ключовими принципами художнього перекладу, необхідними для текстуальної роботи з перекладною літературою.

Культурологічна лінія сприяє усвідомленню художньої літератури як важливого складника мистецтва; ознайомленню учнів із фундаментальними цінностями світової художньої культури; розкриттю особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті; висвітленню зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей; розширенню ерудиції учнів, вихованню їхньої загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.

Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів (їх компонентів – тем, мотивів, образів, поетикальних засобів та ін.), явищ і фактів, що належать до різних літератур; встановлення зв’язків поміж українською, світовою і літературами національних меншин України (генетичних, контактних, типологічних та ін.); розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах; зіставлення оригіналів і україномовних перекладів літературних творів; увиразнення особливостей української культури й літератури на тлі світової; демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей української мови.

Зазначені змістові лінії сприяють розвитку ключових компетентностей (передусім комунікативної, соціальної і громадянської, загальнокультурної та ін.), а також формують предметну літературну компетентність, яка передбачає формування розуміння учнями літератури як невід’ємної частини рідної і світової художньої культури; усвідомлення специфіки літератури як мистецтва слова, її гуманістичного потенціалу і місця в системі інших видів мистецтва; знання літературних творів, обов’язкових для текстуального вивчення, ключових етапів і явищ літературного процесу, основних фактів життя і творчості видатних письменників, усвідомлення їхнього внеску в скарбницю вітчизняної та світової культури; оволодіння основними літературознавчими поняттями; визначення жанрових і стильових особливостей художніх творів; формування читацького досвіду та якостей творчого читача, здібності до створення усних і письмових робіт різних жанрів; уміння орієнтуватися у світі художньої літератури і культури.

Складниками літературної компетентності є емоційно-ціннісна, літературознавча, загальнокультурна, компаративна компетенції особистості.

Зміст літературного компонента

Зміст літературної освіти охоплює художні твори (які відповідають віковим особливостям учнів), літературні явища і факти (біографії митців, етапи літературного процесу, напрями, течії, жанри, стилі тощо); визначає розкриття їх ідейно-естетичної своєрідності й значущості в історії української і світової культури; встановлює зв’язки між різними національними літературами, літературою і фольклором, літературою і міфологією, літературою і філософією, літературою й іншими видами мистецтва; передбачає обсяг загальних теоретичних понять, необхідних для розуміння літератури як мистецтва слова; формування вмінь аналізувати й інтерпретувати художні твори в різних аспектах (аксіологічному, історичному, культурологічному, екзистенційному тощо), визначати естетичну цінність мистецького твору.

Літературна освіта забезпечує етичне та естетичне виховання учнів, їх прилучення до надбань вітчизняного і світового письменства, розвиток стійкої мотивації до читання, потреби в зверненні до художньої літератури впродовж життя, збагачення духовно-емоційного досвіду, формування загальної культури, підвищення рівня володіння українською, мовами національних меншин України та іноземними мовами, різнобічний розвиток учнів (національної свідомості, моралі, громадянської позиції тощо), утвердження гуманістичних пріоритетів у широкому полікультурному й багатомовному просторі.

Українська література формує любов до культури свого народу, його мови, звичаїв, національних традицій і етичних цінностей, формує розуміння загальнолюдської й національної історії, сьогодення, розвиває інтелектуальні, духовні та естетичні цінності. Літератури національних меншин України сприяють усвідомленню учнями розмаїття культурного багатства нашої країни. Світова література прилучає учнів до загальнолюдських цінностей, виховує толерантне ставлення до різних народів, народностей, рас і культур.

Зміст літературного компонента передбачає врахування міжпредметних зв’язків, формування цілісної системи знань і уявлень про літературу як вид мистецтва і скарбницю гуманістичних цінностей, розвиток особистості учня як суб’єкта активної читацької діяльності, а також формування духовного світу громадянина України.

Основна школа

Зміст мовного і літературного компонентів в основній школі спрямований на досягнення належного рівня сформованості вміння користуватися мовними засобами в усіх видах мовленнєвої діяльності, читати й усвідомлювати прочитане; розвиток інтересу до художньої літератури і системного читання; розкриття засобами мови і літератури національних і загальнолюдських цінностей; формування гуманістичного світогляду особистості, розширення її культурно-пізнавальних інтересів, виховання в учнів етичних норм, любові, поваги до традицій свого народу, толерантного ставлення до культурних традицій інших народів.

У школах з мовами навчання національних меншин особливе значення має опанування української мови як державної і літератури. Володіння відповідними мовними, комунікативними й літературними компетентностями сприяє прилученню учнів до української культури, формуванню громадянськості, забезпечує можливості навчання у будь-якому виші й роботи у різних сферах життєдіяльності.

Завдання освітньої галузі в основній школі:

формування стійкої мотивації до вивчення української мови і літератури, іноземних мов, мов і літератур національних меншин, світової літератури, любові до української мови і культури, а також поваги до інших мов і культур;

ознайомлення з мовною системою і формування на цій основі базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок;

вироблення вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої (аудіювання, читання, говоріння, письмо) й читацької діяльності, різних сферах спілкування (особистісна, публічна, освітня);

формування комунікативної і літературної компетентностей;

ознайомлення зі здобутками художньої оригінальної й перекладної літератури;

формування знань про специфіку художньої літератури як виду мистецтва, розвиток умінь і навичок учнів сприймати, аналізувати й інтерпретувати літературний твір у літературному й культурному контексті, у зв’язках з іншими видами мистецтва, в аспекті актуальних питань сучасності;

формування мовленнєвої і читацької культури, творчих здібностей, культури діалогу, розвиток критичного мислення, етичних цінностей та естетичних смаків особистості;

формування гуманістичного світогляду, духовного світу людини, її моралі, загальної культури, особистісних рис громадянина України, який усвідомлює свою належність до світової спільноти.
Старша школа

Навчання мови і літератури в старшій школі полягає в подальшому розвитку вмінь і навичок в усіх видах мовленнєвої й читацької діяльності; розвитку комунікативної компетентності з іноземних мов; заохоченні учнів до розширення кола читання, осмислення духовної цінності та поетики художніх творів; поглибленні культурно-пізнавальних інтересів учнів, усвідомленні ними ролі мови і літератури в сучасному світі; формуванні рис успішного мовця й творчого читача із високим рівнем загальної культури, гуманістичним світоглядом, активною громадянською позицією, національною свідомістю; вихованні в учнів поваги до культурних традицій свого та інших народів.



Завдання освітньої галузі в старшій школі:

подальший розвиток мотивації до вивчення мови і літератури; засвоєння через мову і літературу історії, культури народу, моральних та естетичних цінностей; формування духовного світу учнів, їхніх світоглядних переконань, громадянських якостей; утвердження засобами мови та літератури національних і загальнолюдських цінностей;

розвиток умінь вільно спілкуватися в різних ситуаціях, формулювати й обстоювати власну думку, вести дискусію, висловлювати оцінки й почуття щодо життєвих явищ, моральних, суспільних, історичних та інших проблем сучасності, досягати взаєморозуміння й взаємодії з іншими людьми;

удосконалення базових лексичних, граматичних, стилістичних, орфоепічних, правописних умінь і навичок на основі узагальнення й поглиблення знань учнів про мову як суспільне явище і літературу як мистецтво слова;

вироблення вмінь орієнтуватися в потоці різноманітної інформації українською та іншими мовами, у світі класичної і масової літератури, користуватися сучасними інформаційно-комунікативними технологіями (Інтернет, дистанційне навчання тощо), здійснювати пошуково-дослідницьку діяльність (знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, систематизувати, зіставляти різноманітні факти й відомості), застосовувати на практиці здобуті в процесі вивчення мови і літератури знання, набуті вміння й навички;

удосконалення навичок самостійної навчальної діяльності, саморозвитку, самоконтролю, умінь дослідницької діяльності, розвиток художньо-образного мислення, інтелектуальних і творчих здібностей учнів, а також їхньої емоційно-духовної сфери, естетичних смаків, загальної культури.



Основна школа

Мовний компонент

Українська мова. Мови національних меншин

(мови навчання і мови вивчення)


Мовленнєва лінія

Зміст освіти

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Мовлення як засіб спілкування, пізнання і впливу. Сфери спілкування. Усне й писемне мовлення. Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо). Ситуація спілкування. Правила спілкування.

Мовленнєвий етикет. Культура мовлення (мовлення правильне і комунікативно доцільне). Стилі мовлення. Типи мовлення. Жанри мовлення.



Учень (учениця):

Розрізняє усне й писемне мовлення; орієнтується в мовленнєвій ситуації, сферах спілкування, осмислює, планує і реалізує задум висловлювання, удосконалює його;

володіє всіма видами мовленнєвої діяльності, різними типами, стилями і жанрами мовлення з урахуванням ситуації спілкування; дотримується культури мовлення і правил спілкування.


Аудіювання

Сприймання на слух, розуміння текстів, що належать до різних стилів, типів і жанрів мовлення.



Сприймає текст на слух, запам'ятовує його зміст, виявляє розуміння тексту і підтексту прослуханого, визначає тему й основну думку твору; оцінює почуте, аналізує особливості мовної форми.


Говоріння

Переказування (докладне, стисле, вибіркове), діалогічні й монологічні висловлювання різних типів і стилів мовлення.



Переказує (докладно, стисло, вибірково) вивчені, прослухані або прочитані твори; створює діалогічні й монологічні тексти з урахуванням ситуації спілкування та комунікативного завдання; виявляє здатність висловлювати власну думку, аналізувати різні погляди на предмет обговорення; дотримується мовних, етичних та етикетних норм; удосконалює власне мовлення.

Читання

Формування, розвиток техніки читання вголос і мовчки, розуміння самостійно прочитаних текстів, які належать до різних типів, стилів і жанрів мовлення.



Читає вголос і мовчки за визначеними програмою нормативами; розуміє, запам'ятовує, різнобічно аналізує зміст і форму прочитаного твору; висловлює власну думку про прочитане; самостійно працює з текстом; користується різними видами читання.

Письмо

Побудова письмових текстів (монолог, діалог, полілог) різних типів, стилів і жанрів мовлення.



Письмово переказує (докладно, стисло, вибірково), самостійно створює письмові тексти, висловлює в них власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір, дотримується вимог до мовлення, удосконалює написане.

Мовна лінія

Фонетика. Орфоепія. Графіка.

Звукова система мови

Складоподіл. Наголос. Сильна і слабка позиції звуків у слові та позначення їх на

письмі. Алфавіт. Звукове значення букв. Орфоепічні норми. Орфоепічний словник.



Учень (учениця):

Розрізняє звуки мови та алфавіт, дотримується орфоепічних норм у власному мовленні; вільно користується алфавітом, орфоепічним словником.



Лексикологія і фразеологія

Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні, стилістично та емоційно

нейтральні і стилістично та емоційно забарвлені слова. Пряме і переносне значення слова. Групи слів за значенням.

Синоніми й антоніми (лексичні

та контекстуальні), омоніми, пароніми.

Групи слів за походженням,сферою використання.

Фразеологізми, їх лексичне значення, стилістична належність, роль у

мовленні, різновиди.

Етимологія слова.

Словники (тлумачний,синонімів, антонімів,

фразеологічний, етимологічний та іншомовних слів).


Визначає істотні ознаки лексикологічних понять і фразеологізмів, пряме і переносне значення слова, стилістично та емоційно нейтральні і стилістично та емоційно забарвлені слова, групи слів за значенням, походженням, сферою використання;

використовує слова і фразеологізми відповідно до лексичного значення, умов і завдань спілкування; тлумачить лексичне значення загальновживаних слів і фразеологізмів, добирає до них синоніми та антоніми.

Пояснює етимологію окремих слів; користується словниками різних видів.


Будова слова. Словотвір.

Будова слова і значення

морфем. Способи творення слів.

Морфемний і словотвірний словники.



Пояснює значення слова за допомогою аналізу його будови; розрізняє словозміну та словотвір; правильно і комунікативно доцільно використовує слова з урахуванням значення їх морфем; користується морфемним і словотвірним словниками.

Морфологія

Лексичне та граматичне значення слова. Частини мови. Граматичні характеристики

частин мови. Роль частин мови у реченні. Довідники з морфології


Розрізняє частини мови, визначає роль морфологічних засобів у побудові висловлювань; правильно і стилістично доцільно використовує форми слів, що належать до різних частин мови; користується довідковою літературою.

Синтаксис

Синтаксичні одиниці, їх види, будова, способи вираження. Синтаксичні засоби, їх роль у побудові висловлювань. Способи передачі чужого мовлення: пряма і непряма мова.

Складне синтаксичне ціле, структура монологічного і діалогічного тексту, засоби зв'язку речень у тексті;

"відоме" і "нове" у реченнях тексту. Довідники із синтаксису та пунктуації.



Пояснює семантику, будову словосполучень, речень різних видів; визначає і будує синтаксичні одиниці, висловлює той самий зміст з допомогою різних синтаксичних засобів; з’ясовує тему, основну думку тексту, структуру, способи зв’язку речень у ньому; прогнозує зміст тексту (на основі ознайомлення із заголовком, анотацією); будує тематично цілісний, структурований зв’язний текст; користується довідниками.

Стилістика

Стилі. Стилістичні можливості мовних одиниць, їх функціонування у мовленні.



Комунікативно доцільно використовує стилістичні можливості вивчених мовних одиниць в усному і писемному мовленні.

Орфографія

Написання разом, окремо, через дефіс.

Правила переносу слів. Орфографічні правила, списки слів для запам’ятовування.

Орфографічний словник.



Правильно пише слова відповідно до вивчених орфографічних правил і словникові слова, перевіряє написане; користується орфографічним словником.

Пунктуація

Розділові знаки, їх функції. Розділові знаки у простому і складному реченнях. Розділові

знаки при прямій мові, діалозі. Довідники з

пунктуації.



Визначає смислові й синтаксичні відношення у реченні для обґрунтування вибору розділових знаків; пунктуаційно правильно оформляє речення різних видів, діалог.

Соціокультурна лінія

Особливості національної культури, звичаї, традиції, свята; визначні діячі; суспільно-політичні події, державна символіка; матеріальна і духовна культура рідного народу; найвідоміші фольклорні твори, лексеми, фразеологізми, афоризми як відображення народного досвіду, особливостей національного характеру, їх етнокультурний колорит.

Визначає особливості національної культури; використовує ці знання і знання, здобуті під час вивчення інших предметів, у власному мовленні; пояснює значення слів, найуживаніших усталених висловів, пояснює їх, сприймає зміст найвизначніших творів, які відбивають особливості матеріальної і духовної

культури народу, його світобачення; використовує їх у своєму мовленні;

дотримується правил мовленнєвої поведінки відповідно до загальнолюдських

норм і специфіки національної культури.



Діяльнісна (стратегічна) лінія

Основні загальнонавчальні, творчі вміння як предмет практичного засвоєння.

Основні комунікативні стратегії, стратегії співпраці.



Застосовує основні загальнонавчальні, творчі вміння, використовує їх у різних життєвих і навчальних ситуаціях спілкування; користується основними комунікативними стратегіями.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал