Закономірностей їх організму, пов'язаних із значною потребою дитини у різноманітних рухах



Скачати 52.62 Kb.

Дата конвертації28.12.2016
Розмір52.62 Kb.
ТипЗакон

Оптимальна рухова активність дітей дошкільного віку
Ефективність педагогічного процесу в дитячому садку, спрямована на зміцнення здоров'я, всебічний фізичний розвиток та оптимальну рухову підготовленість дітей дошкільного віку, залежить від урахування біологічних закономірностей їх організму, пов'язаних із значною потребою дитини у різноманітних рухах.
Оптимальна рухова активність виконує роль своєрідного регулятора росту та розвитку молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти та соціального суб'єкта (Н.Т. Лебедєва, А.А. Маркосян, І.В. Муравов та ін.).
Рухи, як писав академік І.П. Павлов, - головний прояв життя.
Діяльність внутрішніх органів спрямована на забезпечення роботи м'язів, а тренування м'язів є одночасно і удосконаленням функції інших органів та систем.
Необхідний обсяг рухової активності дітей є вирішальною гарантією виховання всебічно розвиненого, здорового підростаючого покоління.
Завдяки достатньому обсягу рухової діяльності діти всіх вікових груп мають добре здоров'я, фізичний розвиток та швидше засвоюють фізичні вправи.
Діти, які систематично виконують фізичні вправи, відрізняються бадьорістю, життєрадісністю, оптимізмом та високою працездатністю як до фізичних, так і до розумових навантажень. При цьому більш висока тренованість підвищує стійкість організму дитини до негативного впливу зовнішнього середовища: підвищення температури, гіпоксії, інфекційної туберкульозної палички та до загального гамма-випромінювання (О.В.
Коробков, Л.І. Какурін).
Режим малорухомості (гіподинамії), який пов'язаний з обмеженням м'язової діяльності, призводить до затримки у розвитку організму дитини.
При цьому відбувається порушення функцій та структури ряду органів, регуляції обміну речовин та енергії, зменшується опірність організму до захворювань, що негативно позначається на здоров'ї дитини. Зайву вагу
дошкільнят за рахунок жировідкладень також можна вважати одним з характерних ознак режиму малорухомості.
Гіподинамія є також однією з причин порушень постави дошкільників, створює несприятливі умови і для інтелектуального розвитку дитини, знижує
її розумову працездатність.
Дефіцит фізичної активності негативно впливає на розвиток рухових якостей. У дошкільників в стані гіподинамії зафіксовано низький рівень функціональних можливостей і велику мобільність вегетативних функцій під впливом фізичних навантажень.
Проблема гіподинамії підростаючих поколінь є актуальною для багатьох країн світу. У «Маніфесті про спорт», який схвалено ЮНЕСКО та урядами ряду країн, підкреслюється необхідність дотримання розумних меж
інтелектуального виховання і визначення належного місця фізичного виховання, на яке слід виділяти від 1/3 до 1/5 загального навчального часу
(залежно від віку дітей). Інакше порушується гармонія їх розвитку.
Одним з важливих факторів росту та розвитку організму дитини є задоволення її органічної потреби в рухах, завдяки цьому дитина намагається
«Все зробити сама». Однак однієї природної потреби дитини в руках недостатньо, її необхідно спрямовувати у напрямку, який передбачає використання системи фізичних вправ, що різнобічно впливають на її організм. Однак рухова активність дошкільнят повинна мати свої межі, оптимальні для кожної вікової групи. Численними дослідженнями (А.В.
Коробков, Б.О. Нікітюк, О.Г. Сухарєв та ін.) встановлено, що як недостатня, так і занадто велика рухова активність призводить до негативних змін у стані організму дитини.
Тому для дитини доступний певний діапазон рівня рухової активності, середина якого є оптимальною для зміцнення здоров'я, а крайні межі виявляються несприятливими. Якщо фізичні навантаження, пов'язані з руховою активністю дитини, виходять за оптимальні межі, вони можуть
призвести до негативних змін в організмі, а також до дисгармонії у фізичному розвитку дітей.
Оптимальними слід вважати такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу у руках, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров'я дітей, їх сприятливому та гармонійному розвитку у подальшому.
В основу норми рухової активності може бути покладено принцип оптимальної кількості довільних рухів, які виконуються протягом дня.
Другий важливий принцип нормування рухової активності - оптимальність фізичних навантажень відповідно до функціональних можливостей організму, яка сприяє зміцненню здоров'я та всебічному розвитку дошкільників.
Тому керівництво режимом рухової активності дошкільнят передбачає диференційований підхід до дитини, стимулювання ігрової діяльності у малорухливих дошкільників, залучення їх до виконання основних рухів та вправ спортивного характеру під час прогулянок.
Рухова активність дітей значною мірою обумовлена запропонованим їм руховим режимом дошкільного закладу. Педагогічне керівництво системою виховної роботи може бути спрямовано як у напрямку зниження рухової активності, так і на її підвищення.
Зміст рухової діяльності дітей різної статі має деяку специфіку.
Зокрема, у процесі ігор у хлопчиків більше місце займають рухи швидкісно- силового характеру (біг, метання предметів в ціль та на дальність, лазіння).
Дівчатка віддають перевагу іграм з м'ячем, стрибкам (зі скакалкою у старших групах), вправам з рівноваги (ходьба по колоді або лаві).
Підготувала вихователь-методист Сквирського ДНЗ №2 «Малятко»
Верещак А.Ф.

Складові компоненти рухової діяльності дошкільників
Суттєвою умовою оптимізації рухового режиму в дошкільному закладі
є дозований розподіл організаційних форм і засобів фізичної культури у часі протягом дня та тижня.
Певне значення має рухова активність дітей уранці, оскільки малята ще мляві, загальмовані. Рухи в ранкові години мають відповідати певним вимогам: створення у дітей бадьорого емоційного настрою, активізація розумової діяльності, організація спільної діяльності. Необхідно бути уважним до емоційного стану вихованців, прояву їхнього темпераменту, тому в ранкові години краще відмовитися від організації рухових дій, що вимагають від дітей складних дій, розумової напруги. Вранці бажане проведення двох-трьох малорухливих ігор відповідно до пори року ,погодних умов, інтересів дітей, їхнього фізіологічного стану.
Є доцільним проведення ранкової гімнастики . У процесі її організації бажано відпрацьовувати лише ті компоненти, які сприяють оптимальному підвищенню рухової активності , впливають на фізичний розвиток організму.
Комплекси ранкової гімнастики добирають так, щоб різні види гімнастичних вправ поступово охоплювали всі великі і дрібні м,язи , а напруга в них постійно збільшувалася, переходила від однієї групи м,язів до іншої, створюючи в організмі дитини оптимальні навантаження.
Якість ранкової гімнастики певною мірою залежить від дозування основних і загальнорозвивальних вправ, скорочення пауз статичного положення і регулювання темпу, в якому виконують рухи. Кількість вправ завжди має бути оптимальною для відповідних вікових груп. Безперечна й оздоровлювальна спрямованість майже всіх елементів ранкової гімнастики, зокрема використання вправ на розслаблення і напруження, коригувальної ходьби, дихальних вправ тощо.
Фізкультурні заняття - найефективніща форма оптимізації рухового режиму в дошкільних закладах. Важливими методичними аспектами тут є: наявність оптимального обсягу (залежно від віку) рухів у кожній структурній
частині й підпорядкування їх законам фізіологічної діяльності дитини; добір ефективних методів і прийомів навчання та способів організації дітей під час виконання рухів у основній частині заняття; правильний розподіл часу на основні компоненти заняття. Найоптимальнішим є фізкультурне заняття побудоване за типовим планом.
Вступна частина може бути короткою (2-3 хв) , а фізичні навантаження
– незначні. А в основній частині завдяки правильній регуляції темпу виконання вправ, добору послідовних вправ для різних м,язових груп різноманітним вихідним положенням фізичні навантаження правильно дозують і переводять від середніх, помірно-максимальних до короткочасних максимальних. У результаті моторна щільність загальнорозвивальної частини досягає 25% щільності всього заняття.
Дуже важливо ущільнити основну частину заняття, у якій дошкільники навчаються техніці рухів. У доборі рухів належить дотримуватися таких правил: рухи в комплексі повинні формувати певні фізичні якості, впливати на різні м,язові групи; навантаження на м,язи потрібно розподіляти поступово; навантаження мають бути короткочасними – один їх цикл має тривати не більше 2 хв (для старших дітей).
Зміст і навантаження заключної частини заняття багато в чому залежить від моторної щільності основної частини і характеру рухливої гри.
Якщо її перебіг відбувається в швидкому, інтенсивному темпі, тривалість останньої частини подовжується. Окрім малорухливої гри, в такому разі організовують спокійну ходьбу. Вагомим показником заключної частини вважають заспокоєння дихальної і серцево-судинної системи через 3-5 хв після закінчення заняття.
Важливий оздоровлювальний ефект закладений у правильному доборі виду фізкультурних занять на свіжому повітрі. Збереженню високої працездатності дітей протягом занять сприяє правильнее поєднання фізичного навантаження й активного відпочинку. Тому руховий матеріал
добирають так, щоб вправи високої ефективності (біг, стрибки) чергувалися з рухами низької та середньої інтенсивності (хотьба, лазіння, метання тощо).
Для підтримки працездатності дітей у подальшій активізації діяльності можливе використання і проведення фізкультурних хвилинок на заняттях пов,язаних з напруженною інтелектуальною діяльністю, і фізкультурних пауз між ними. На заняттях малювання, ліплення, аплікації, конструювання можна використовувати пальчикові ігри.
Прогулянка – найбільш сприятливий час для проведення різноманітних фізичних вправ та рухливих ігор. Форми фізичного виховання добирають з урахуванням пори року та погодних умов; раціонального використання обладнання та фізкультурного інвентарю на майданчику; активізації самостійності дітей, створення у них позитивних емоцій, стимулювання
індивідуальних можливостей кожної дитини. Зі старшими дітьми потрібно частіше проводити ігри спортивного характеру та естафети.
Намагаючись збагатити прогулянки рухливими іграми,фізичними вправами та трудовими діями, треба пам,ятати, що фізичні навантаження на дітей наприкінці прогулянки потрібно знижувати. Тому, незалежно від змісту прогулянки, за 10-15 хв до її закінчення рухливість дітей обмежують. Цим забезпечують спокійний перехід їх до обіду та денного сну.
Організація рухової діяльності дітей у другій половині дня теж має бути оптимальною. Гігієнічна гімнастика після сну налаштовує малюків на подальше активне проведення дня. Усілякі ігрові та трудові справи для дітей насичують цікавими іграми вечірню прогулянку.
Самостійна рухова активність займає у малюків половину часу від загальної їх діяльності протягом перебування у дитячому садку. Крім того, з усіх форм рухливої діяльності вона менш за все втомлює дітей. А головне, що самостійна рухова активність дітей у вільний від занять час і на прогулянках задовольняє природну потребу дітей у рухах.
Таким чином, вивчення динаміки обсягу локомоцій у дошкільників протягом календарного року дозволяє зробити висновки про те, що рухова
активність дітей залежить в основному від ефективності системи фізичного виховання в дитячому садку та сім'ї, а також кліматичних умов. Унаслідок впливу цих факторів у дошкільних закладах має місце різний рівень рухової активності дітей.
Слід вважати, що рухова активність дошкільників визначається не стільки біологічною потребою скільки цілеспрямованим педагогічним впливом на дітей, який здійснюється у даному напрямку. Потреба дитини у руховій діяльності може бути придушена або навпаки - стимулюватися створеним руховим режимом у дитячому садку.
Підготувала вихователь-методист Сквирського ДНЗ №2 «Малятко»
Верещак А.Ф.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал