Законодавча та нормативна база України в галузі охорони праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Державне управління охороною праці



Скачати 209.04 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір209.04 Kb.

Туровець І.В. ТПс-І-1




  1. Законодавча та нормативна база України в галузі охорони праці.

  2. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

  3. Державне управління охороною праці.

  4. Причини нещасних випадків та травтизму.

  5. Мета і завдання цивільного захисту.

  6. Класифікації надзвичайних ситуацій і причини їз виникнення

  7. Поясніть поняття ( умови првці,СДОР,ПРУ ,ризик ,ЗІЗ, продуктивність праці, безпека ,ЦЗ ,напруженість ,важкість праці, здоровя ОП)

  8. Умови праці,класифікація, чинники,які впливають на підприємство

  9. Причини зниження працездатності

  10. Психофізіологічні основи трудового процесу


Законодавча та нормативна база України в галузі охорони праці.

Конституція України - основний закон держави - декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір праці, що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції. Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю (КЗпП). До законодавчої бази також належать Закони України: "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону здоров'я", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про дорожній рух", "Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти – це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання усіма установами і працівниками України.


Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб, органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством.



Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність накладається у вигляді догани, звільнення з роботи. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Одним з конкретних порушень законодавства про охорону праці, за яке роботодавець або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, є ухилення останнього від проходження обов'язкового медичного огляду. У цьому випадку роботодавець або уповноважений ним орган зобов'язаний також відсторонити працівника від роботи без збереження заробітної плати.


Адміністративна відповідальність. До адміністративних порушень можна віднести протиправні дії чи бездіяльність, спрямовані на створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок. Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення і реалізується у вигляді накладання штрафів на працівників і, зокрема, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - роботодавців чи уповноважених ними осіб.

Матеріальна відповідальність. Підставою для такої відповідальності на працівника є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (умисел або необережність), протиправні дії (бездіяльності) працівника, а також наявність причинного зв'язку між виною, протиправними діями працівника та завданою шкодою. Існують різні види матеріальної відповідальності залежно від того, чи є в діях працівника ознаки кримінального злочину.

На працівника може бути накладено повну матеріальну відповідальність або обмежену відповідальність в межах середнього місячного заробітку. Працівник звільняється як від кримінальної, так і матеріальної відповідальності, якщо ним заподіяно шкоду в стані крайньої необхідності або ж в стані необхідної оборони. Матеріальною відповідальністю також передбачено відшкодування збитків, заподіяних підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.



Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці (недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних правил, інструкцій та інших підзаконних актів) настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Порушення спеціальних правил, що забезпечують безпеку робіт, становлять окремі склади злочину і для кожного з них передбачено відповідальність в Кримінальному кодексі України.
Державне управління охороною праці.

Управління охороною праці в країні поділяється на рівні:

— загальнодержавний;

— регіональний (обласний, районний, міський, районний у місті, селищі, селі);

— галузевий;

— виробничий (рівень підприємств).


Державне управління охороною праці здійснюють:

  • Кабінет Міністрів України;

  • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

  • міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України:



  • забезпечує проведення державної політики в галузі охорони праці;

  • подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

  • спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

  • встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади:



  • проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

  • розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок;

  • здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

  • укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

  • беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

  • організовують навчання і перевірку знань з питань охорони праці;

  • створюють у разі потреби аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

  • здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі.


Причини нещасних випадків та травтизму.

Технічні причини - залежать від рівня досконалості технологічних процесів, конструктивних хиб устаткування, недостатності механізації та автоматизації важких робіт, недосконалості огороджень, захисних пристроїв, засобів сигналізації і блокувань, міцностних дефектів матеріалів, невідомих раніше небезпечних властивостей оброблюваних об'єктів. Ці причини іноді називають конструкторськими або інженерними.

Організаційні причини - цілком залежать від рівня організації праці на підприємстві. До них, наприклад, відносяться недобудови на території промислового об'єкта, захаращені проїзди, проходи; порушення правил експлуатації устаткування, експлуатації транспортних засобів, інструмента; хиби в організації робочих місць, у навчанні робітників безпечним методам праці.

Санітарно-гігієнічні причини - перевищення шкідливих речовин у повітрі робочої зони, недостатнє або нераціональне освітлення, збільшені рівні шуму, вібрацій та наявність різноманітних випромінювань вище припустимих значень, порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини, до яких слід віднести фізичні і нервово-психічні перевантаження. Людина може чинити помилкові дії через стомлення, викликане великою фізичною перевтомою, перевантаженнями - статичними і динамічними, розумовим, перенапругою аналізаторів. Невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним особливостям організму людини.




Мета і завдання цивільного захисту

Головні завдання ЦЗ:

  • прогнозування та оцінювання соціально-економічних наслідків НС;

  • розробка та здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС;

  • створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

  • оповіщення населення про загрозу та виникнення НС, своєчасне інформування про обстановку і вжиті заходи;

  • організація захисту населення і територій у разі виникнення НС;

  • проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

  • здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

  • надання оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

  • навчання населення способам захисту в разі виникнення НС та побутових нестандартних ситуацій;

  • міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту


Цивільний захист здійснюється з метою:

  • реалізації державної політики, спрямованої на гарантування безпеки та захисту населення та територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та особливий період;

  • подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.


Класифікації надзвичайних ситуацій і причини їз виникнення
Екологічна обстановка у світі останніми роками погіршилась і вважається несприятливою. Засоби масової інформації майже щодня повідомляють про надзвичайні ситуації, що відбуваються у світі: лісові пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аварії і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населених пунктів і об'єктів господарювання, у тому числі й у сільському господарстві, а часто забрудненням і зараженням довкілля.
Щорічно в нашій країні виникають надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що призводить до загибелі багатьох людей і значних матеріальних збитків.
Так, протягом 2004 р. в Україні виникло 286 НС. У зв'язку з частими стихійними лихами, аваріями і катастрофами, зростанням їх кількості в багатьох регіонах України обстановка вважається дуже складною. Така ситуація є постійною серйозною загрозою для населення, зокрема кожній людині, суспільству, навколишньому середовищу, а в цілому і стабільності економіки держави.
Масштаби, характер руйнувань і кількість постраждалих людей залежать від типу, масштабу і місця аварії, катастрофи або стихійного лиха, від швидкості розвитку надзвичайної ситуації, особливостей регіону, об'єктів господарювання і населених пунктів, що опинилися в районі надзвичайної ситуації. Таку ситуацію можна порівнювати з воєнними діями. Для проведення рятувальних робіт потрібне залучення великої кількості людей і матеріальних ресурсів, а несподіваний розвиток подій скорочує час на підготовку і проведення таких заходів.

Метою класифікації НС є створення ефективного механізму оцінювання події, що відбулася або може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.


Розглянемо важливі визначення, які використовуються в цивільній обороні.

Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на такі.


Надзвичайні ситуації природного характеру — небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Небезпечне природне явище — це подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
Потенційно небезпечний об'єкт — це такий об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.
Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті або території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа — великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.
Виходячи з характеру походження подій, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

— надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення, крадіжка зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;


— надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" надзвичайні ситуації класифікуються за рівнями.

Основні причини виникнення надзвичайних ситуацій в Україні


Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій в Україні є:
— надзвичайне техногенне навантаження території;
— значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;
— погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;
— незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;
— ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;
— недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру та зниження їх наслідків;
— відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами;
— низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;
— дефіцит кваліфікованих кадрів;
— низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.


Поясніть поняття ( умови првці,СДОР,ПРУ ,ризик ,ЗІЗ, продуктивність праці, безпека ,ЦЗ ,напруженість ,важкість праці, здоровя ОП)

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття "умови праці"

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) – це токсичні хімічні сполуки, що утворюються у великих кількостях в процесі промислового виробництва, і спроможні у випадку руйнувань (аварій) на хімічно небезпечних об’єктах надходити до атмосфери, викликаючи масові ураження цивільного населення і особового складу Збройних Сил та інших силових міністерств і відомств

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це споруди які забезпечують захист людей від дій іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості за неперервного прибування в них протягом 1-2 діб.

Ри́зик — поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій. Знання ймовірності несприятливої події дозволяє визначити ймовірність сприятливих подій за формулою {\displaystyle P_{+}=1-P_{-}} {\displaystyle P_{+}=1-P_{-}}.Також ризиком часто називають безпосередньо певну подію, здатну принести кому-небудь збиток.

Засіб індивідуального захисту (313) - це засіб захисту, що одягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час праці. 313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

Продукти́вність пра́ці — це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Здоров’я — стан живого організму, при якому всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Охорона здоров’я громадян — одна з функцій держави. В Україні державним органом, що опікується здоров’ям громадян є Міністерство охорони здоров’я України. У світовому масштабі охороною здоров’я займається Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Наука про здоров’я людини — валеологія з підліткового віку відповідальність за здоров’я стає вашою власною відповідальністю

Охорóна прáці-це

система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;

діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.


Умови праці,класифікація, чинники,які впливають на підприємство

Умови праці - це складне об'єктивне суспільне явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, технико-організаційного і природно-природного характеру і впливаюче на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і ступінь задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всесторонній розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства

Класифікація умов праці

Під виробничим середовищем розуміють сукупність факторів, що впливають на працездатність людей в процесі їх трудової діяльності.

Дослідження НДІ праці, а також рекомендації МОП дозволяють визначити десять основних факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва і викликають у нього втома (стомлення):

● фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з підтриманням тягарів, натисненням на предмет праці або рукоятки управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють чотири види фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

● нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладом, небезпека для життя і здоров'я людей при виконанні робіт, особлива точність виконання). Розрізняють три види нервового напруження: незначне, середнє, підвищене;

● темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

● людини та її органів по відношенню до засобів виробництва). Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

● монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;

● температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1 см 2 за хвилину). Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначна, підвищена або знижена, середня, висока, дуже висока;

● забрудненість повітря (вміст домішок в 1 м 3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Розрізняють п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

● виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

● вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертань, кількість поштовхів на хвилину). Розрізняють три рівні значень вказаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

● освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

Кожен із зазначених факторів, що визначають умови праці, діє відокремлено. Їх вплив має враховуватися окремо по кожному робочому місцю в процесі його атестації та паспортизації і далі відбиватися в інтегральній оцінці умов праці. Інтегральну оцінку умов праці та її складові елементи прийнято враховувати при організації оплати праці (в частині компенсаційних виплат), проектуванні форм і методів організації праці, розробці норм праці, складанні графіків праці та відпочинку. Іншими словами, умови праці істотно впливають на всі елементи організації праці.


Основні напрямки поліпшення умов праці

Основними заходами щодо зниження фізичної та нервово-психічної напруженості є наступні:

підвищення рівня механізації і автоматизації трудомістких виробничих процесів, використання сучасної високопродуктивної техніки;

вдосконалення організації робочих місць;

організація прийомів і методів праці;

оптимізація темпу роботи;

оптимізація режиму праці та відпочинку;

поліпшення транспортного обслуговування робочих місць, пов'язаних з важкими предметами праці;

науково обгрунтоване встановлення норм обслуговування обладнання та норм часу його обслуговування з урахуванням обсягу інформації, який працівник може правильно сприйняти, переробити і прийняти своєчасне та правильне рішення;

чергування робіт, що вимагають участі різних аналізаторів (слуху, зору, дотику та ін);

чергування робіт, що вимагають переважно розумових навантажень з роботами фізичними;

чергування робіт різної складності та інтенсивності;

оптимізація режимів праці та відпочинку;

попередження і зниження монотонності праці шляхом підвищення змістовності праці;

ритмізація праці (робота за графіком з зниженою на 10-15% навантаженням в перший і останній годинник робочої зміни);

комп'ютеризація обчислювальних і аналітичних робіт, широке використання персональних комп'ютерів у практиці управління виробництвом, організація комп'ютерних банків даних з різних аспектів виробничої діяльності та інші.



Причини зниження працездатності

Причина 1. Фізична перевтома людини. Як причина зниження працездатності, воно в основному діє в тих випадках, коли людині довгий час доводиться виконувати роботу, що вимагає значного фізичного навантаження. Це в основному різні види важкої фізичної праці, які в сучасних умовах зустрічаються досить рідко.

Причина 2. Хвороба або фізичне нездужання також можуть стати причиною зниження працездатності людини. Ця причина з'являється тоді, коли в організмі порушуються якісь нормальні фізіологічні функції. Їх зміна може бути констатовано у випадку, якщо клінічне обстеження клієнта дійсно підтверджує даний факт.

Причина 3. Монотонна робота також може призвести до зниження працездатності людини. Така робота породжує стан втоми і знижує працездатність людини не тому, що вона для нього непосильна і важка, а з причини своєї чисто психологічної стомливості. Це вельми поширений фактор зниження працездатності, практично зустрічається у всіх людей незалежно від того, чим їм доводиться займатися в житті, так як будь-який вид праці може містити в собі елементи монотонності і, отже, приводити до стомлення.

Причина 4. Наступною причиною зниження працездатності може стати просто не цікава для людини робота. Тут проблема збереження працездатності на належному рівні носить в основному мотиваційний характер і, отже, засіб підвищення працездатності людини стосується посилення мотивації його діяльності.

Причина 5. Наступною можливою причиною зниження працездатності можуть стати неприємні переживання клієнта, пов'язані з подіями і справами в його житті, що не мають прямого відношення до виконуваної ним в даний момент часу роботі.




Психофізіологічні основи трудового процесу

Професійна діяльність виступає перед учнем у формі нормативно закріпленого способу діяльності, в якому узагальнені досвід та здібності попередників. У процесі професійної підготовки нормативно закріплений спосіб діяльності перетворюється на індивідуальний спосіб діяльності. Засвоєння нормативно закріпленого способу діяльності відбувається на основі формування інтегрального образу робочих дій, спрямованих на досягнення результату цих дій відповідно до образу-мети. Образ-мета як ідеальне уявлення про результат досягається завдяки програмі дій над реальним предметом праці, що динамічно змінюється в процесі діяльності. Оскільки всяка праця має предметно-дійову та психологічну основу, то в процесі виробничого навчання формуються і засвоюються інтегральний образ робочих дій та інформаційна основа діяльності.

Інтегральний образ робочих дій — це сформований фізіологічними засобами в корі головного мозку образ сукупності елементарних трудових рухів, дій, операцій.

Інформаційна основа діяльності — це сукупність інформаційних ознак, які характеризують предметні і суб’єктивні умови діяльності.

В результаті професійного навчання засвоюються певні поєднання різних рухових та розумових дій, які вирішують конкретне трудове завдання і знаходять підкріплення у вигляді корисного результату. Результатом виробничого навчання є формування системи таких трудових навичок, як:

сенсорно-перцептивні (сприймання-розпізнавання букв при читанні, фонем при слуханні мови, форм, віддалі, швидкості руху);

моторні (виконання трудових рухів, дій, операцій);

інтелектуальні (читання креслень, контрольних приладів, топографічних карт, прийоми розв’язання задач).

Аналогічні трудові вміння (сенсорно-перцептивні, атенційні, мнемічні), які мають своєю основою розумові процеси, формуються в особистому досвіді.

Трудові навички являють собою складні системи умовних рефлексів, об’єднаних окремим виробничим завданням. Формування їх пов’язане з формуванням і закріпленням робочих динамічних стереотипів, тобто утворенням і функціонуванням у корі головного мозку стійких систем тимчасових нервових зв’язків між окремими елементарними рухами або розумовими актами.



В процесі формування трудових навичок у працівника поступово зникають зайві рухи, зменшується напруження, увага переноситься з процесу на результат, виробляється ритм дій і можливість довільно змінювати темп роботи. Таким чином, формується автоматизм рухів і дій та створюються умови для одночасного виконання більш складної аналітико-синтетичної діяльності.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал