Закон україни «Про освіту»



Сторінка5/6
Дата конвертації30.04.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6

Стаття 60. Повноваження центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти

1. Діяльність центрального органу виконавчої влади, що здійснює забезпечення якості освіти, координується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

2. Центральний орган виконавчої владі, що здійснює забезпечення якості освіти:

проводить ліцензійну експертизу закладів дошкільної, середньої, позашкільної та професійної (професійно-технічної) освіти та готує висновки ліцензійної експертизи, публікує їх на офіційному веб-сайті та надає органу ліцензування;

проводить акредитацію освітніх програм у закладах дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної) освіти;

забезпечує проведення сертифікації педагогічних працівників.

3. Керівника центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти призначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 61. Повноваження засновника навчального закладу

1. Повноваження засновника (засновників) щодо управління навчальним закладом визначаються цим та іншими законами України.

2. Засновник (засновники) навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган:

засновує, реорганізує та ліквідовує навчальний заклад у порядку, визначеному законодавством;

затверджує статут навчального закладу відповідно до примірного статуту навчального закладу відповідного типу, за поданням колегіального органу громадського самоврядування навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

укладає контракт з особою в місячний строк після її обрання керівником навчального закладу за конкурсом у порядку, встановленому спеціальними законами;

за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування навчального закладу або педагогічної ради, або наглядової/опікунської ради, або за власною ініціативою достроково розриває контракт із керівником навчального закладу з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту навчального закладу та умов контракту;

затверджує кошторис навчального закладу;

затверджує фінансовий звіт навчального закладу у порядку, визначеному законодавством;

здійснює контроль за господарською діяльністю навчального закладу;

здійснює контроль за дотриманням статуту навчального закладу;

Забезпечує матеріально-технічні та санітарно-гігієнічні умови діяльності навчальних закладів відповідно до нормативів, встановлених законодавством;

здійснює інші повноваження, передбачені законом, статутом навчального закладу.

3. Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження органу управління навчальним закладом.

4. При реорганізації та ліквідації закладу всім здобувачам освіти має бути забезпечено можливість завершити здобуття освіти за освітньою програмою, за якою вони навчалися.

5. Ліквідація закладів державних і комунальних освіти відбувається за погодженням із центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.


Стаття 62. Відкритість органів управління освітою

1. Інформація про процедури та результати прийняття рішень органами управління освітою підлягає обов’язковому оприлюдненню на офіційних веб-сайтах органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, навчальних закладів, інших органів, установ, організацій та в засобах масової інформації, на інформаційних стендах і в будь-який інший спосіб.

2. Органи управління освітою забезпечують обов’язкове громадське обговорення проектів нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються системи освіти, та участь незалежних експертів і представників громадськості, роботодавців та осіб, які здобувають освіту, у підготовці та прийнятті цих документів.

3. Органи управління освітою, які є розпорядниками бюджетних коштів, на своїх офіційних веб-сайтах оприлюднюють кошторис і звіт про надходження та використання коштів державного та місцевого бюджетів, спрямованих на забезпечення діяльності навчальних закладів, які знаходяться у їхньому підпорядкуванні.

4. Забороняється обмежувати доступ до відомостей про стан та якість освіти.
Стаття 63. Громадський нагляд у сфері освіти

1. Громадський нагляд в системі освіти здійснюється громадськими об’єднаннями, статутом яких передбачено діяльність у сфері освіти, професійними об’єднаннями педагогічних і науково-педагогічних працівників, національними академіями наук, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів (суб’єкти громадського самоврядування) та органами, до яких вони делегують представників.

2. Суб’єкти громадського нагляду мають право:

ініціювати і брати участь в обстеженнях якості освіти в адміністративно-територіальних одиницях та оприлюднюють результати;

подавати засновникам навчальних закладів пропозиції щодо поліпшення освітньої діяльності;

брати участь у розробленні державних і регіональних програм розвитку освіти;

вносити до органів виконавчої влади пропозиції щодо удосконалення змісту освіти;

проводити моніторинг якості підручників та інших навчальних матеріалів і оприлюднювати результати;

брати участь у підготовці та прийнятті нормативно-правових актів та інших рішень, що стосуються системи освіти, та у громадському обговоренні проектів цих документів;

здійснювати інші заходи в сфері освіти відповідно до статуту.


Стаття 64. Інститут освітнього омбудсмена

1. З метою забезпечення належних умов для реалізації права на освіту в системі освіти діє Служба освітнього обмудсмена. Освітній омбудсмен у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, а також Положенням Кабінету Міністрів України, яке визначає його правовий статус.

2. Освітній омбудсмен призначається на посаду Кабінетом Міністрів України на термін 5 років без права повторного переобрання.

3. Забезпечення діяльності Служби освітнього омбудсмена здійснюється відповідним структурним підрозділом Міністерства освіти і науки України.

4. Освітній омбудсмен відповідно до покладених на нього завдань має право:

розглядати скарги та перевіряти обставини, викладені в цих скаргах, поданих від здобувачів освіти, їхніх батьків та осіб, які їх замінюють, а також від осіб, які навчають, у закладах освіти усіх рівнів;

отримувати від навчальних закладів та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, в тому числі інформацію з обмеженим доступом;

за результатами проведених перевірок виносити рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги, і на його основі надавати рекомендації навчальним закладам та органам управління освітою, здійснювати повімлення правоохоронних органів щодо виявлених фактів порушення законодавства;

безперешкодно у встановленому законом порядку відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, навчальні заклади всіх рівнів незалежно від форми власності, а також брати участь в установленому порядку у засіданнях державних органів з питань, що належать до його компетенції;

звертатися до органів державної влади, в тому числі правоохоронних, щодо виявлених фактів порушення права людини на освіту та освітнього законодавства;

надавати консультації здобувачам освіти, їхнім батькам та особам, які їх замінюють, а також особам, які навчають;

5. Освітній омбудсмен готує щорічний звіт про свою діяльність, на основі якого звітує на пленарному засіданні Верховної Ради про дотримання права на освіту в Україні.

6. Порядок подання скарг до освітнього омбудсмена, їх розгляду та іншої діяльності служби омбудсмена визначається Законом України “Про звернення громадян” та Кабінетом Міністрів України.
Розділ IX. Інфраструктура освіти

Стаття 65. Єдина державна електронна база з питань освіти

1. У системі освіти діє Єдина державна електронна база з питань освіти - автоматизована система збору, верифікації, оброблення, зберігання та захисту даних, у тому числі персональних, щодо навчальних закладів, осіб, що навчаються, педагогічних, науково-педагогічних працівників.

2. Розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти.

3. Обов’язковими складовими Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Державний реєстр навчальних закладів та Державний реєстр документів про освіту.

4. Інформаційні системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти розробляються і обслуговуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти або іншою юридичною особою відповідно до угоди. Обсяг відомостей, що містять Державні реєстри, та порядок їх ведення встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

5. Повний перелік та види інформації, яка міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

6. Усі дані, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, окрім персональних даних та інформації з обмеженим доступом, є доступними у форматі відкритих даних.
Стаття 66. Наукове і методичне забезпечення освіти

Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, Національна академія педагогічних наук України, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими фаховими організаціями.


Стаття 67. Інформаційні ресурси для освіти

  1. Інформаційні ресурси освіти включають:

бібліотеки

електронні бібліотеки, до яких можуть входити книги, журнали, лекції, методичні матеріали в оцифрованому форматі, придатному для автоматизованої обробки текстів, а також відео і аудіо матеріали

заклади культури всіх типів та форм власності

телевізійні і радіоканали та передачі освітнього та культурного призначення.

Власники інформаційних ресурсів для освіти несуть відповідальність за якість інформаційних матеріалів, дотримання законодавства України щодо авторського права, забезпечення доступу до ресурсів.

2. Інформаційні матеріали для освіти, виготовлені за кошти Державного чи місцевих бюджетів і розміщені в державних чи комунальних бібліотеках, в т.ч. електронних, перебувають у вільному доступі.


Стаття 68. Психологічна служба в системі освіти

У системі освіти діє державна психологічна служба. Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи. За своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників.


Стаття 69. Соціально-педагогічний патронат у системі освіти

Соціально-педагогічний патронат у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронат здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.


Стаття 70. Організація медичного обслуговування у системі освіти

Організація безкоштовного медичного обслуговування в системі освіти забезпечується відповідно до джерел фінансування навчальних закладів кожного рівня освіти, визначених законодавством, здійснюється закладами центрального органу виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, відомчими закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.


Розділ X. Фінансування освіти та економічна діяльність навчальних закладів

Стаття 71. Економіка освіти

1. Фінансування навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, державних підприємств і організацій, а також інших джерел фінансування, не заборонених законодавством з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

2. Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому семи відсотків валового внутрішнього продукту.

3. Навчальні заклади відповідно до законодавства та Статуту можуть надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного виду статутної діяльності.

4. Держава забезпечує фінансування дошкільної, середньої освіти в обсязі не меншому за необхідний для виконання державного стандарту.

5. Фінансування дошкільної та позашкільної освіти здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів.

6. Фінансування середньої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету шляхом надання освітньої субвенції місцевим бюджетам.

Порядок розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами визначається формулою, в основі якої лежить кількість учнів із врахуванням таких факторів:

рівень освіти;

категорія території, на якій розташований навчальний заклад;

наявність учнів з особливими освітніми потребами;

особливості навчання учнів з національних меншин;

необхідність підвезення учнів до навчального закладу та з нього;

інших факторів.

7. Фінансування професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету шляхом надання субвенції на підготовку робітничих кадрів та за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Порядок розподілу субвенції на підготовку робітничих кадрів між місцевими бюджетами визначається формулою, в основі якої лежить кількість учнів із врахуванням рівня освіти, професійного профілю, наявності учнів з особливими освітніми потребами та інших факторів.

8. Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через надання блочного фінансування та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

9. Фінансування освіти осіб з особливими освітніми потребами здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі цільового обсягу коштів навчальному закладу, який обрала особа з особливими освітніми потребами та її батьки чи особи, що їх замінюють. Порядок фінансування освіти осіб з особливими освітніми потребами на кожному рівні освіти визначається спеціальними законами, а обсяг необхідних коштів для їх підготовки на кожному рівні освіти визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Обсяг фінансування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів за кожним рівнем освіти визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти за участю зацікавлених центральних органів виконавчої влади та роботодавців, їх організацій і об’єднань, професійних спілок, громадських об’єднань на підставі відповідних стандартів освіти.

11. Основними видами фінансування освіти є:

блочне фінансування - надання комплексного державного фінансування вищому навчальному закладу відповідно до формули, котра включає показники роботи закладу, з урахуванням показників фінансування минулих років. Формула розрахунку затверджується Кабінетом Міністрів України. Підставою для отримання блочного фінансування є договір, що укладається між вищим навчальним закладом та центральним органом виконавчою влади, у підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад. Форма договору затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти. У договорі закріплюються показники, яких необхідно досягнути вищому навчальному закладу у своїй діяльності;

державне замовлення – фінансування освіти у навчальних закладах за кошти державного та/або місцевих бюджетів;

освітні субвенції – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з державного місцевим бюджетам для забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері фінансування освіти;

кредитне фінансування – передбачає право здобувачів освіти на одержання грошових коштів для оплати навчання на поворотній основі. У сфері освіти можуть надаватись пільгові та/або безвідсоткові кредити для оплати освітніх послуг, порядок надання та погашення яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

грантове фінансування – кошти на реалізацію освітніх проектів навчальними закладами, науково-педагогічними і педагогічними працівниками, здобувачами освіти, що надаються фізичними та/або юридичними особами (в тому числі іноземними), міжнародними організаціями на безоплатній і безповоротній основі, на умовах, передбачених грантодавцями;

інші види фінансування, не заборонені законодавством.

12. Особливості фінансування освіти різних рівнів визначаються спеціальними законами. Вибір доступних джерел фінансування і способу фінансування освіти здійснюється особами, що навчаються, їхніми батьками (особами, які їх замінюють), замовниками освітніх послуг .

13. Навчальні заклади будь-якої організаційно-правової форми і форми власності мають рівні права на отримання бюджетного фінансування освіти в порядку, визначеному спеціальними законами.

14. Державні і комунальні навчальні заклади в межах реалізації права на фінансову автономію мають право отримувати фінансування різних видів та з різних джерел, не заборонених законодавством. Державні і комунальні навчальні заклади мають право самостійно розпоряджаються надходженнями до спеціального фонду цих закладів, які вони мають право розміщувати на рахунках в установах державних банків для здійснення статутної діяльності.

15. Навчальні заклади і замовники освітніх послуг користуються податковими, митними та іншими пільгами згідно з законодавством.


Стаття 72. Державно-приватне партнерство у сфері освіти

1. Правовими засадами державно-приватного партнерства у сфері освіти є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про державно-приватне партнерство», цей Закон, інші закони України, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Державно-приватне партнерство в освіті здійснюється на основі договорів між органами влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Державно-приватне партнерство у сфері освіти може передбачати:

спільне фінансування навчальних закладів, а також юридичних і фізичних осіб, що здійснюють освітню діяльність;

утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки;

утворення та/або спільне фінансування і експлуатація інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі існуючих навчальних закладів;

розробку і розвиток сучасних технологій освіти, навчання, професійно-практичної підготовки;

запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо.

3. Фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти може здійснюватися за рахунок:

фінансових ресурсів приватного партнера;

фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;

коштів державного та місцевих бюджетів;

інших джерел, не заборонених законодавством.


Стаття 73. Фінансово-господарська діяльність навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. Навчальні заклади державної та комунальної форми власності є неприбутковими установами. Навчальні заклади приватної форми власності можуть набувати статусу неприбуткової установи в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Кошти закладів і установ освіти, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їхніми статутними документами, не вважаються прибутком.

3. Додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є:

кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

плата за надання додаткових освітніх послуг;

кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

дотації з місцевих бюджетів;

дивіденди від цінних паперів;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

іншими джерелами, не забороненими законодавством.

4. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

5. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Зміна розміру плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг у закладах вищої освіти регулюється Законом України “Про вищу освіту”.

6. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг публікується на офіційному веб-сайті навчального закладу або його засновника.

7. Бюджетні асигнування на освіту, позабюджетні кошти та кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не можуть бути вилучені в дохід держави або місцевих бюджетів. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, якщо вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.

8. Плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх послуг повністю одноразово або частками - помісячно, посеместрово, щорічно.

9. Кошти, матеріальні та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, закладам і установам освіти та науки, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення освітньої, наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважаються прибутком.

10. У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються.
Стаття 74. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші активи. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

2. Порядок, умови та форми набуття навчальними закладами прав на землю визначається Земельним кодексом України.

3.Навчальні заклади самостійно розпоряджаються надходженнями від господарської та іншої передбаченої їхніми статутами діяльності.

4. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.

5. Навчальні заклади, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також підрозділи, технологічно пов'язані з освітнім процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал