Закон україни «Про освіту»



Сторінка4/6
Дата конвертації30.04.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6

Стаття 46. Загальні вимоги до педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну освіту, фізичний і психічний стан, що дозволяє виконувати посадові обов'язки. Рівень освіти, необхідний для провадження педагогічної та науково-педагогічної діяльності, визначається спеціальними законами.

2. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні працівники, у закладах вищої освіти – педагогічні та науково-педагогічні працівники. Перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, професійних (професійно-технічних), позашкільних навчальних закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів встановюється Законом України “Про вищу освіту”.

3. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладання трудового договору, в тому числі у формі контракту, за результатами конкурсного відбору у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

4. Інші кваліфікаційні вимоги до осіб, які навчають, визначаються законодавством.
Стаття 47. Державні гарантії здобувачам освіти та педагогічним і науково-педагогічним працівникам

1. Держава забезпечує здобуття початкової освіти у навчальному закладі, територіально найближче розташованому до місця проживання дитини. Відповідна територіальна громада безпосередньо або через свій представницький орган (раду) має право прийняти обґрунтоване рішення про доцільність здобуття дітьми початкової середньої освіти у навчальному закладі іншого населеного пункту.

2. Держава забезпечує підручниками, в тому числі в електронному вигляді, осіб, які навчаються у закладах середньої освіти в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

3. Особи, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах, проживають у сільській місцевості й потребують підвезення до навчального закладу і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти державного та місцевих бюджетів.

4. Особи, які навчаються у державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах не за місцем проживання, на період навчання забезпечуються безкоштовними гуртожитками відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

5. Органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів та педагогічних працівників до місця навчання, роботи і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачають на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.

6. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним гарячим харчуванням дітей з багатодітних сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів I-III групи та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, які навчаються у державних і комунальних дошкідбних, загальноосвітніх та професійних (професійно-технічних) навчальних закладах.

7. Особи, які здобувають освіту у державних і комунальних професійних (професійно-технічних) навчальних закладах, на період навчання забезпечуються гуртожитками, стипендіями, спеціальним одягом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

8. Особи, які здобувають освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах, на період навчання забезпечуються гуртожитками та стипендією у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

9. Особам, які здобувають освіту у вищих навчальних закладах та мають особливі успіхи у навчанні й науковій діяльності, надається фінансова підтримка для продовження навчання, стажування чи наукової діяльності у зарубіжних закладах вищої освіти за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та (або) коштів вищого навчального закладу, де вони здобувають освіту. Норми і порядок надання такої фінансової підтримки визначаються Кабінетом Міністрів України.

10. Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

належні умови праці, відпочинку, медичне обслуговування;

оплату підвищення кваліфікації впродовж п’ятирічного циклу;

правовий, соціальний, професійний захист;

встановлення доплат до посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені, вчені звання та кваліфікаційні категорії;

щомісячну виплату надбавок за вислугу років у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у розмірах, що встановлюються законодавчими та нормативними актами;

надання педагогічним і науково-педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

надання пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

11. У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним професійних обов'язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставинна іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

12. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Пільги на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цієї частини, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вони мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону.

13. За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.


Стаття 48. Академічна доброчесність

1. Академічна доброчесніть - це сукупність принципів, правил поведінки учасників освітнього процесу, спрямованих на формування самостійної і відповідальної особистості, спроможної навчатися, викладати і займатися науковою діяльністю, дотримуючись етичних та правових норм.

2. Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання;

посилання на джерела інформації у разі запозичень ідей, тверджень, відомостей;

дотримання норм законодавства про авторське право;

неспонукання інших осіб до вчинення дій, які суперечать нормам пунктів 1-3 цієї частини статті 48.

3. Дотримання академічної доброчесності педагогічними і науково-педагогічними працівниками передбачає:

дотримання норм, передбачених пунктами 1-3 частини другої цієї статті, і контроль за дотриманням цих вимог особами, які здобувають освіту;

дотримання загальноприйнятих етичних норм;

дотримання норм Конституції і законів України;

повагу до осіб, які здобувають освіту, до їхніх батьків та осіб, які їх замінюють, незалежно від віку, статі, стану здоров’я, громадянства, національності, ставлення до релігії, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин.

4. За порушення принципів академічної доброчесності: плагіат, спонукання порушень академічної доброчесності здобувачами освіти, педагогічні і науково-педагогічні працівники притягуються до дисциплінарної відповідальності відповідно до законодавства.

5. За порушення принципів академічної доброчесності здобувачі освіти притягуються до відповідальності :

повторне проходження оцінювання (контрольної роботи, іспиту, заліку тощо);

повторне проходження навчального курсу ;

відрахування із навчального закладу (крім учнів, що здобувають дошкільну, загальну середню освіту).
Розділ VII. Професійний розвиток та оплата праці педагогічних та науково-педагогічних працівників
Стаття 49. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

1. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає неперервне самовдосконалення та участь у програмах підвищення кваліфікації.

2. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється упродовж п’яти років та включає в себе проходження освітньої програми, стажування, участь у сертифікаційних програмах і тренінгах. При цьому педагогічні працівники мають щорічно планувати певну кількість часу на підвищення своєї кваліфікації. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації впродовж 5 років не може бути меншою 150 годин (5 кредитів).

3. Вибір програми та навчального закладу, установи, організації для підвищення кваліфікації здійснює педагогічний працівник.

4. Оплата підвищення кваліфікації педагогічного може здійснюватися органом управління освітою, навчальним закладом, в якому він працює, педагогічним працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами. Підвищення кваліфікації педагогічного працівника в обсязі, що встановлюється частиною 2 цієї статті, оплачується за кошти державного бюджету.
Стаття 50. Державна сертифікація педагогічних працівників

1. Сертифікація педагогічних працівників проводиться з метою оцінювання здатності здійснювати педагогічну діяльність в системі дошкільної, середньої, позашкільної чи професійної (професійно-технічної) освіти у відповідності до професійних стандартів педагогічної діяльності. Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти.

2. За результатами сертифікації педагогічному працівнику присвоюється певна кваліфікаційна категорія. Кваліфікаційними категоріями педагогічних працівників є: педагог-стажист, педагог другої категорії, педагог першої категорії, педагог вищої категорії.

3. Педагогічні працівники зобов’язані кожні п’ять років проходити повторну сертифікацію, за результатами якої підтверджувати кваліфікаційну категорію або отримувати вищу. Не проходження сертифікації є підставою для звільнення педагогічного працівника.

4. При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), котрі планує викладати педагогічний працівник.

5. При сертифікації для роботи у закладах професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та вміння з методики навчання.

6. За результатами сертифікації особі видається сертифікат строком на 5 років.

7. Особа, яка упродовж п’яти останніх років не здійснювала педагогічну діяльність, може бути призначена на посаду педагогічного працівника лише після успішного проходження сертифікації.

8. Навчальний заклад при прийомі на роботу встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи.

9. Особа з вищою непедагогічною освітою для здійснення педагогічної діяльності має скласти кваліфікаційний іспит у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.


Стаття 51. Атестація здобувачів вищої освіти

Атестація здобувачів вищої освіти - це встановлення відповідності засвоєних ними рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.

Атестація здобувачів вищої освіти відбувається у порядку, визначеному Законом України “Про вищу освіту”
Стаття 52. Робочий час педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи.

2. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

3. Обсяг та перелік видів роботи педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється навчальним закладом та закріплюється у трудовому договорі у межах, визначених законодавством.

4. Максимальний обсяг навчального навантаження педагогічних та науково-педагогічних працівників на одну ставку встановлюється законодавством.

5. Норми часу навчальної, методичної, організаційної, а для закладів вищої освіти також наукової роботи визначаються колегіальним органом управління навчальним закладом в межах, встановлених законодавством.

6. Залучення науково-педагогічних і педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їх згодою або у випадках, передбачених законодавством.
Стаття 53. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників встановлюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

2. Посадовий оклад асистента педагога встановлюється на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості. Кожна наступна вища педагогічна посада, передбачає підвищення посадового окладу не менше 5% від попереднього.

3. Посадові оклади педагогічних працівників підвищуються з урахуванням надбавки за кваліфікаційні категорії:

педагога (вчителя) другої категорії – на 15 % від посадового окладу;

педагога (вчителя) першої категорії – на 30 % від посадового окладу;

педагога (вчителя) вищої категорії – на 50 % від посадового окладу .

4. Посадові оклади науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників закладів вищої освіти підвищуються з урахуванням надбавки за наукові ступені та вчені звання:



науковий ступінь доктора філософії - на 15 % від посадового окладу;

науковий ступінь доктора наук - на 20 % від посадового окладу;

вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 % від посадового окладу;

вчене звання професора - 33 % від посадового окладу.

Заклад вищої освіти може збільшувтаи розмір доплат за рахунок власних надходжень.

5. Керівник навчального закладу відповідно до законодавства, статуту (положення) та колективного договору може встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, використання сучасних технологій в навчальному процесі, реалізацію інноваційних проектів тощо.

6. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів навчальних закладів може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Розділ VIII. Управління у сфері освіти

Стаття 54. Управління у сфері освіти

Системою освіти управляють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Органи управління освітою і місцевого самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

Об’єднання громадян можуть брати участь в управлінні освітою і здійсненні контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері освіти.


Стаття 55. Органи управління освітою

До органів управління освітою в Україні належать:

Кабінет Міністрів України

центральний орган виконавчої влади у сфері освіти;

центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади вищої освіти;

центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти (державного нагляду і контролю);

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти;

місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.


Стаття 56. Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України:

вживає заходів щодо забезпечення конституційного права кожної особи на освіту;

забезпечує розробку та впровадження державної політики у сфері освіти;

затверджує стратегію розвитку освіти України;

затверджує та виконує державні цільові програми у сфері освіти;

безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює права засновника навчальних закладів державної форми власності;

забезпечує рівні умови розвитку навчальних закладів усіх форм власності;

визначає порядок формування і розподілу освітньої субвенції та субвенції на підготовку робітничих кадрів між адміністративно-територіальними одиницями відповідно до цього закону;

визначає порядок розподілу державного фінансування професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду;

визначає порядок розподілу освітньої субвенції між закладами середньої освіти, що знаходяться у державній і комунальній власності;

визначає порядок розподілу стипендійного фонду;

затверджує державні пріоритети у підготовці фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у розрізі галузей знань;

затверджує перелік галузей знань та спеціальностей для підготовки фахівців у вищій та професійній (професійно-технічній) освіті;

затверджує перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, професійних (професійно-технічних), позашкільних навчальних закладів;

здійснює інші повноваження, що передбачені спеціальними законами.


Стаття 57. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти

  1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти:

формує та впроваджує освітню політику;

розробляє Стратегію розвитку освіти, державні цільові програми у сфері освіти;

здійснює нормативно-правове забезпечення функціонування навчальних закладів;

здійснює аналіз та прогнозування розвитку системи освіти;

готує щорічну державну доповідь про стан і перспективи розвитку системи освіти України, яка має бути представлений на розгляд Верховної Ради України;

аналізує роботу навчальних закладів щодо дотримання ними нормативно-правових актів у галузі освіти;

визначає порядок і забезпечує проведення моніторингу якості освіти;

організовує збір та обробку освітньої статистики, забезпечує функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти;

затверджує державні стандарти освіти;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері освіти;

затверджує порядок визнання здобутих в іноземних закладах освіти документів про освіту;

затверджує форму і зміст документів про освіту державного зразка;

затверджує шкалу оцінювання освітніх здобутків осіб, які навчаються у навчальних закладах усіх рівнів;

формує пропозиції щодо обсягу освітньої субвенції, державного фінансування професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійного фонду;

розподіляє освітню субвенцію та державне фінансування професійної (професійно-технічної), вищої освіти та стипендійний фонд;

затверджує типову форму договору про блочне фінансування із вищими навчальними закладами;

укладає договір про блочне фінансування з вищими навчальними закладами, які знаходяться у його підпорядкуванні;

забезпечує у співпраці з Національною академією педагогічних наук України наукове і методичне забезпечення функціонування навчальних закладів;

спільно з центральним органом виконавчої влади, відповідальним за здійснення економічної політики, подає на розгляд Кабінету Міністрів пропозиції щодо державних пріоритетів у підготовці фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у розрізі галузей знань;

розробляє та затверджує умови прийому до закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;

затверджує ліцензійні умови та порядок ліцензування навчальних закладів;

здійснює в установленому порядку ліцензування закладів професійної (професійно-технічної), вищої освіти та навчання впродовж життя незалежно від форми власності та підпорядкування;

формує та забезпечує функціонування системи сертифікації педагогічних кадрів, забезпечує умови для підвищення їхньої кваліфікації;

організовує та фінансує забезпечення навчальних закладів підручниками у необхідній кількості;

погоджує призначення керівників обласних органів управління освітою;

контролює відповідність роботи органів управління освітою державній політиці у сфері освіти та ефективність управління навчальними закладами;

визначає порядок проведення інспекції та акредитації навчальних закладів (освітніх програм), інших заходів контролю якості освіти;

визначає порядок роботи органів управління освітою з питань видачі ліцензій та сертифікатів про акредитацію підпорядкованим їм навчальних закладів;

визначає порядок створення та діяльності центрів сертифікації кваліфікацій, здобутих у системі неформальної та інформальної освіти;

здійснює функції засновника стосовно закладів вищої освіти державної форми власності;

забезпечує проведення сертифікації педагогічних працівників;

здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України.

2. Акти центрального органу виконавчої влади у сфері освіти, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм органами управління освітою, навчальними закладами незалежно від форм власності.
Стаття 58. Повноваження центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади

Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади:

беруть участь у здійсненні освітньої політики;

розподіляють державне фінансування для закладів професійної (професійно-технічної), що знаходяться у їхньому підпорядкуванні;

укладають договір про блочне фінансування з вищими навчальними закладами, які знаходяться у його підпорядкуванні

здійснюють функції засновника по відношенню до закладів, що знаходяться у їх підпорядкуванні.


Стаття 59. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування

Обласні (регіональні) ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міські ради міст Києва та Севастополя:

засновують, реорганізовують та ліквідовують навчальні заклади та заклади піклування для дітей з особливими освітніми потребами;

засновують, реорганізовують та ліквідовують заклади професійної (професійно-технічної) освіти комунальної форми власності;

здійснюють інші повноваження, передбачені спеціальними законами.

2. Обласні (регіональні) органи виконавчої влади, органи виконавчої влади міст Києва та Севастополя, а також орган виконавчої влади АР Крим у сфері освіти:

аналізують стан розвитку освіти в області, звітують щодо стану розвитку освіти в області перед обласними радами, Верховної Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами міст Києва та Севастополя в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти;

забезпечують функціонування мережі навчальних закладів та піклування для дітей з особливими освітніми потребами;

на підставі висновків центрального органу виконавчої влади, що здійснює забезпечення якості освіти, надають ліцензію закладам дошкільної, середньої та позашкільної освіти;

здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді;

здійснюють інші повноваження, передбачені спеціальними законами.

3. Районні (місцеві) ради, міські ради міст обласного значення, міст Києва і Севастополя:

засновують заклади початкової, базової та профільної середньої та позашкільної освіти;

гарантують доступність середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території, та вживають заходів для забезпечення потреби у дошкільній освіти;

формують мережу шкільних округів закладів початкової та базової середньої освіти, що покривають усю територію району;

4. Районні (місцеві) органи виконавчої влади, органи виконавчої влади міст Київ та Севастополя, міст обласного значення:

забезпечують діяльність закладів середньої та позашкільної освіти;

забезпечують та фінансують підвезення учнів закладів початкової та базової середньої освіти, які мають право на безоплатне підвезення згідно з законодавством;

забезпечують гуртожитками учнів закладів профільної середньої освіти, які навчаються не за місцем проживання;

забезпечують організацію обліку дітей дошкільного та шкільного віку;

контролюють дотримання норми Конституції про обов'язковість повної середньої освіти;

звітують перед районними радами, міськими радами міст обласного значення, міст Києва і Севастополя про якість освіти, стан і перспективи розвитку мережі навчальних закладів, що знаходяться у їхньому підпорядкуванні в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

5. Міські ради міст районного підпорядкування, сільські, селищні ради, об’єднані територіальні громади засновують заклади дошкільної освіти та забезпечують їх діяльність.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал