Закон україни «Про освіту»



Сторінка3/6
Дата конвертації30.04.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6

Стаття 34. Рамки кваліфікацій

1. Національна рамка кваліфікацій – багаторівнева система кваліфікацій, зведених у єдину структуру, що визнаються на національному та міжнародному рівнях, через які здійснюється вимір результатів навчання і встановлюється співвідношення документів про освіту.

2. Національна рамка кваліфікацій є базовим кваліфікаційним стандартом, що:

забезпечує єдність системи, зв’язок між її рівнями та координування;

сприяє наступності освітніх програм, виходячи з концепції навчання впродовж життя;

сприяє визнанню знань, умінь і компетентностей, отриманих в результаті неформальної освіти;

сприяє міжнародній мобільності робітників та студентів шляхом зіставлення національних кваліфікацій з кваліфікаціями інших країн;

переорієнтує освітній процес на результати навчання.

3. Національна рамка кваліфікацій розробляється із залученням об’єднань і

організацій роботодавців і затверджується у порядку, визначеному законодавством.

4. Структурною одиницею (ступенем, щаблем) Національної і галузевих рамок кваліфікацій є кваліфікаційний рівень, що характеризується сукупністю вимог до компетентностей, характеру умінь і знань, які пред'являються до працівника і диференційованих за параметрами складності діяльності, а також відповідальності і широти повноважень, потрібних у ній, та слугує підставою для його призначення на посади і присвоєння йому тарифних розрядів, категорій, класів тощо.

5. Галузеві рамки кваліфікацій можуть розроблятися для конкретизації опису кваліфікаційних рівнів у термінах компетентностей, що характерні для кваліфікацій певної галузі знань або виду економічної діяльності

6. Кваліфікаційні рівні галузевих рамок кваліфікацій ставляться у відповідність до кваліфікаційних рівнів Національної рамки кваліфікацій.

7. Галузеві рамки кваліфікацій затверджуються центральними органами виконавчої влади у відповідних сферах освіти та економічної діяльності.


Стаття 35. Документи про освіту державного зразка

1. Після успішного завершення навчання за акредитованою освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних навчальних закладів) отримують відповідний документ про освіту державного зразка державною мовою. Після завершення освітніх програм вищої освіти документ видається державною та англійською мовами. Зразки документів про освіту, порядок їх замовлення, виготовлення та видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

2. Інформація про видані документи про освіту державного зразка вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.
Розділ V. Забезпечення якості освіти

Стаття 36. Система забезпечення якості освіти

1. Метою розбудови та функціонування системи забезпечення якості освіти в Україні є:

визначення критеріїв якості освіти;

гарантування якості освіти;

формування довіри суспільства до навчальних закладів, вчителів (викладачів);

постійне та послідовне вдосконалення (підвищення) якості освіти;

допомога навчальним закладам та особам, які здійснюють освітню діяльність, у підвищенні якості освіти;

поширення кращих практик забезпечення якості освіти.

2. Система забезпечення якості освіти складається з трьох складових:

система забезпечення якості у закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти);

система зовнішнього забезпечення якості освіти, яка спрямована на оцінювання ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

система забезпечення якості у діяльності органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти.

3. Система забезпечення якості на рівні навчального закладу (внутрішня система забезпечення якості освіти) включає:

розробку навчальним закладом, стратегії (політики) та процедур постійного підвищення якості освіти;

створення та постійне вдосконалення системи та механізмів реалізації академічної доброчесності;

розробку, моніторинг, періодичний перегляд та вдосконалення освітніх програм;

незалежне оцінювання здобувачів освіти на основі чітких і оприлюднених критеріїв, правил і процедур;

оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників здобувачами освіти;

оцінювання якості управлінської діяльності керівників навчального закладу педагогічних та науково-педагогічних працівників;

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти, за кожною освітньою програмою;

забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління навчальним закладом;

інші процедури та заходи, що визначаються спеціальним законом або статутом навчального закладу.

4. Система зовнішнього забезпечення якості освіти включає:

перелік інструментів, процедур і заходів забезпечення та підвищення якості освіти, зокрема:

стандартизація;

ліцензування освітньої діяльності;

акредитація освітніх програм;

зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання;

моніторинг якості освіти;

інституційний аудит;

сертифікація педагогічних працівнкиів;

визначені спеціальними законами органи і установи, що відповідають за зовнішнє незалежне оцінювання якості освіти та розвиток системи забезпечення якості, які:

приймають рішення на основі чітких та оприлюднених критеріїв на основі попередньо проведених експертних оглядів (експертиз);

проводять періодичні перевірки систем забезпечення якості навчальних закладів;

надають рекомендаціями щодо вдосконалення систем забезпечення якості;

звітуються перед суспільством на засадах прозорості, доступності та зрозумілості.

5. Система забезпечення якості у діяльності органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти, включає:

розробку політики та процедур постійного підвищення якості власної діяльності;

забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації процесів і процедур;

зовнішній незалежний аудит діяльності, процесів і процедур органів і установ;

взаємні перевірки.

6. Особливості функціонування системи забезпечення якості на кожному рівні освіти визначається спеціальними законами.


Стаття 37. Зміст і державні стандарти освіти

1. Зміст освіти – педагогічно адаптований досвід людства, освоюваний особистістю у навчальній діяльності, яка обумовлюється цілями, потребами та перспективами її розвитку та суспільства і внаслідок якої вона оволодіває системою ключових компетентностей.

2. Державний стандарт освіти визначає вимоги до освіченості здобувачів освіти та освітньої програми відповідного рівня щодо:

змісту освіти в термінах результатів навчання;

тривалості навчання та навчальної трудомісткості;

переліку обов’язкових компетентностей випускника;

форми атестації здобувачів освіти;

вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

3. Державні стандарти освіти розробляються для кожного рівня освіти. Державні стандарти освіти для професійної (професійно-технічної) та вищої освіти розробляються для кожної спеціальності та для різних ступенів підготовки.

4. Державний стандарт загальної середньої освіти встановлюється Національним курикулумом загальної середньої освіти.

5. Національний курикулум загальної середньої освіти – основоположний документ, що цілісно представляє цінності, цілі, принципи, зміст навчання та оцінювання учнівських досягнень, а також надає опис міждисциплінарних тем, які зосереджуються на розвитку ключових компетентностей учнів; слугує основою для визначення навантаження учнів і розробки змісту навчальних програм та інших документів (стандартів і критеріїв для оцінювання досягнень учнів, стандартів для підготовки підручників, посібників для вчителів, батьків та інших навчальних матеріалів).

6. Для вироблення узгоджених стратегічних напрямів розвитку Національного курикулуму загальної середньої освіти та його складових – державних стандартів освіти, навчальних програм та підручників – створюються Національна рада курикулуму та Центр розвитку курикулуму.

7. Державні стандарти освіти розробляються відповідно до Національної рамки кваліфікацій та використовуються для оцінювання якості освітньої програми в процесі її акредитації.
Стаття 38. Державні стандарти освітньої діяльності

1. Державний стандарт освітньої діяльності – це сукупність мінімальних вимог для забезпечення навчальним закладом освітнього процесу на відповідному рівні освіти, дотримання яких є підставою для отримання навчальним закладом ліцензії на здійснення освітньої діяльності, а також вимог до наявності системи внутрішнього забезпечення якості освіти та управлінських процесів у навчальниму закладі.

2. Державні стандарти освітньої діяльності розробляються за участі експертів, представників громадськості, роботодавців, педагогічних і науково-педагогічних працівників та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

3. Державні стандарти освітньої діяльності є обов’язковими для виконання всіма навчальними закладами незалежно від форми власності та підпорядкування.


Стаття 39. Ліцензування освітньої діяльності

1. Юридична особа має право розпочати освітню діяльність та отримати статус навчального закладу певного рівня і типу лише після отримання в установленому законом порядку відповідної ліцензії.

2. Ліцензія на освітню діяльність видається уповноваженим державою органом на підставі позитивного висновку, складеного за результатами ліцензійної експертизи:

для закладів вищої освіти – Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти;

для закладів інших рівнів освіти – центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

Ліцензія автоматично подовжується у разі успішного проходження подальшої акредитації усіх освітніх програм.

3. Висновки кожної ліцензійної експертизи публікуються на офіційних веб-сайтах установ, що її проводили.

4. За результатами ліцензування центральний орган виконавчої влади у сфері освіти надає ліцензії на право здійснення освітньої діяльності за окремою спеціальністю закладам професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. Ліцензії на право здійснення освітньої діяльності дошкільним, загальноосвітнім та позашкільним навчальним закладам надає комісія регіонального органу виконавчої влади, в яку входять представники регіонального органу виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади, що здійснює забезпечення якості освіти, та громадськості.

5. Невиконання або грубе порушення навчальним закладом ліцензійних умов, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії ліцензії до моменту усунення порушень. Відмова або неможливість усунути порушення ліцензійних умов призводить до анулювання ліцензії.

6. Висновок про порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення робить центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

7. Рішення про призупинення або анулювання ліцензії на освітню діяльність приймає орган, що її надавав, у тому числі за поданням центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.
Стаття 40. Акредитація освітніх програм

1. Акредитація освітніх програм – це механізм забезпечення якості освіти, який оцінює освітні програми на предмет відповідності державним стандартам освіти, спроможності навчального закладу виконати вимоги цих стандартів та досягнути заявлених у програмі навчальних результатів.

2. Акредитацію освітніх програм закладів вищої освіти здійснює Національне агентство із забезпечення якості освіти.

3. Акредитацію освітніх програм в системі дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної) освіти здійснює центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти.

4. Для навчальних закладів державної та комунальної форми власності, а також для загальноосвітніх навчальних закладів інших форм власності акредитація освітніх програм є обов’язковою. Типові освітні програми повної загально середньої освіти не акредитуються.

5. Для проведення акредитаційної експертизи відповідні установи залучають фахівців у сфері освіти. Для проведення акредитаційної експертизи освітніх програм закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти можуть залучатися представники професійних асоціацій, роботодавців тощо.

6. За результатами акредитаційної експертизи освітніх програм навчальному закладу видається сертифікат про акредитацію строком на 10 років.

7. Висновки акредитаційної експертизи публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти або Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.



Стаття 41. Інституційний аудит навчальний закладів

1. Інституційний аудит навчальних завладів — це процедура зовнішньої оцінки уповноваженим органом освітніх та управлінських процесів, які забезпечують ефективну роботу та сталий розвиток навчального закладу.

2. Інституційний аудит дошкільних, загальноосвітніх та професійних навчальних закладів проводить центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти. Інституційний аудит вищих навчальних закладів проводить Національне агенство із забезпечення якості вищої освіти. Для навчальних закладів державної та комунальної форми власності інституційний аудит є обов’язковим.

3. Інституційний аудит проводиться раз на десять років у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

3. За результатами інституційного аудиту навчальному закладу надаються рекомендації щодо усунення виявлених недоліків та подальшого інституційного розвитку. На усунення недоліків та порушень у роботі закладу, виявлених під час інституційного аудиту, відводиться визначений уповноваженим органом, який проводить аудит, термін, але не більше одного року. Після завершення терміну, відведеного на усунення недоліків та порушень, проводиться повторний інституційний аудит. Якщо за результатами проведення повторного інституційного аудиту виявлено, що недоліки не були усунені, уповноважений орган, що проводить інституційний аудит, може рекомендувати засновнику навчального закладу або органу державної влади та місцевого самоврядування, у підпорядкуванні якого знаходиться навчальний заклад, прийняти рішення щодо звільнення керівника навчального закладу та інших змін в управлінні закладом, зокрема, щодо можливої реорганізації навчального закладу.
Стаття 42. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання

1. Зовнішнє незалежне оцінювання – оцінювання результатів навчання, здобутих на певному рівні освіти.

2. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється на основі чітких та вимірюваних критеріїв з метою отримання об’єктивних даних для визначення якості освіти та розроблення заходів для пїї ідвищення.

3. Зовнішнє незалежне оцінювання здійснюється на таких принципах:

валідності;

об’єктивності;

надійності;

відповідальності.

4. Орган, що проводить зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, його процедури, форми та порядок проведення визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти та повинні бути оприлюднені не менше як за шість місяців до проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання.

5. Зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання здійснюється за кошти державного бюджету.


Розділ VI. Учасники освітнього процесу

Стаття 43. Права і обов’язки здобувачів освіти

1. Держава гарантує здобувачам освіти право на:

отримання якісної освіти у системі формальної освіти;

розвиток всіх форм неформальної освіти на базі наявних державних інституцій культури;

вільний вибір навчального закладу і форми здобуття освіти;

академічну мобільність;

додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

навчання впродовж життя;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою навчального закладу;

свободу шукати, одержувати і передавати будь-яку інформацію та ідеї в усній, письмовій, друкованій та електронній формі;

участь та свободу в науково-дослідній, науково-технічній, літературній, художній і творчій діяльності;

доступ до культурних цінностей;

внутрішню мобільність всередині країни через спеціальні культурно-освітні програми;

свободу думки, совісті та релігії;

свободу асоціацій та мирних зібрань;

особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні навчальним закладом;

безпечні й нешкідливі умови навчання та праці;

особливі умови для здобуття освіти (для осіб з особливими потребами та з соціально незахищених категорій населення);

забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, дискримінації на підставі кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, гендеру, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання та інших ознак.

2. На час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до програм виробничого навчання і практики та угод між навчальними закладами та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю учнів і студентів для цілей, не передбачених програмою виробничого навчання та практики.

3. Підприємства, установи й організації, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики, користуються податковими пільгами відповідно до законодавства.

4. Здобувачі освіти зобов’язані:

дотримуватися принципу академічної доброчесності;

дбайливо ставитись до власного здоров’я і здоров’я оточуючих;

дотримуватися етичних норм, поважати права та свободи інших учасників освітнього процесу, працю і гідність педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників, які надають, забезпечують і супроводжують освіту;

виконувати вимоги освітньої програми і навчального плану;

дбайливо ставитися до довкілля;

дотримуватись статуту та правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.
Стаття 44. Права і обов’язки батьків та осіб, які їх замінюють

1. Батьки та особи, які їх замінюють, мають право:

обирати форму навчання для своїх неповнолітніх дітей;

обирати і бути обраними до органів громадського нагляду дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів;

звертатися до органів управління освітою з питань освіти дітей;

захищати у відповідних органах управління освітою та в суді законні інтереси своїх дітей;

отримувати повну інформацію про діяльність навчального закладу, результати навчання дитини та результати оцінювання якості освіти у навчальному закладі;

отримувати інформацію про всі види запланованих у навчальному закладі педагогічних, психологічних, медичних, соціологічних заходів, досліджень та обстежень, педагогічних експериментів;

ознайомлюватися з освітнім процесом, відвідувати навчальні заняття без втручання в освітній процес у порядку, передбаченому статутом навчального закладу;

брати участь у громадських об’єднаннях батьків у навчальних закладах та поза їх межами;

брати участь у плануванні роботи і зміцненні матеріально-технічної та ресурсної бази навчальних закладів, вдосконаленні умов життєдіяльності дітей, організації освітнього процесу, оздоровленні та організації дозвілля дітей, впровадженні ефективних освітніх технологій, оцінюванні ефективності діяльності навчальних закладів, органів управління освітою та системи освіти загалом;

у випадку навчання дитини у формі сімейної освіти отримувати з боку держави та органів місцевого самоврядування психолого-педагогічну, методичну допомогу, по можливості користуватися соціальною інфраструктурою (бібліотеки, спеціальні лабораторії, спортивні зали тощо) відповідно до спеціальних законів.

2. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за освіту і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

забезпечувати здобуття дітьми дошкільної та повної середньої освіти у навчальних закладах або у іншій формі в обсязі не меншому, ніж передбачено державними стандартами освіти;

виховувати у дітей повагу до прав, свобод та гідності людини, законів та етичних норм, відповідальне ставленно до довкілля та історично-культурого надбання;

постійно дбати про фізичне і психічне здоров'я дітей, їхній інтелектуальний, творчий, культурний і моральний розвиток, сприяти та створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей;

поважати гідність дитини;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру жити у взаєморозумінні та злагоді з представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій.
Стаття 45. Права та обов’язки педагогічних і науково-педагогічних працівників

1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі;

доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

безоплатне користування матеріально-технічними ресурсами навчального закладу для здійснення освітньої та наукової діяльності;

педагогічну ініціативу; розроблення та впровадження авторських освітніх методик і технологій;

захист професійної честі, гідності;

індивідуальну освітню діяльність;

участь у роботі колегіальних органів управління навчальним закладом;

участь у громадському самоврядуванні навчального закладу;

об’єднання у професійні громадські організації та професійні спілки;

подовжену оплачувану відпустку;

одержання службового житла;

підвищення кваліфікації, перепідготовку педагогічних працівників;

вільний вибір освітніх програм, форм навчання, навчальних закладів, установ і організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку педагогічних працівників;

неоплачувану творчу відпустку терміном до одного року не частіше одного разу на 10 років із зарахуванням до загального і спеціального трудового стажу.

2. Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

дотримуватися принципу академічної доброчесності та забезпечувати його реалізацію в освітньому та науковому процесі;

постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну ерудицію;

допомагати здобувачам освіти засвоювати освітні програми на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвитку їхніх здібностей;

дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, учня, студента;

захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного насильства, морального і психологічного тиску та дискримінації за будь-якою ознакою.

3. Педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівникам забороняється закликати чи спонукати осіб, які здобувають освіту, до дій, що суперечать Конституції та законодавству України.

4. На осіб, які здійснюють освітню діяльність з надання дітям дошкільної і початкової освіти поза навчальним закладом, покладаються обов’язки педагогічних працівників.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал