Закон україни «Про освіту»



Сторінка2/6
Дата конвертації30.04.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6

Стаття 16. Вища освіта

1. Вища освіта забезпечує здобуття громадянами наукової і професійної (теоретичної та практичної) підготовки відповідно до їхніх інтересів і здібностей.

2. Прийом громадян до закладів вищої освіти проводиться на конкурсній основі відповідно до знань і вмінь вступників та рівня їхніх творчих та/або фізичних здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел плати за навчання. Забороняється встановлювати пільги при вступі до закладів вищої освіти, зокрема у вигляді права на вступ поза конкурсом. Для забезпечення доступу до вищої освіти осіб, які потребують додаткової соціальної підтримки та які не потрапили за конкурсом на навчання за кошти державного бюджету, держава може оплачувати вартість навчання за умовами, встановленими для осіб, що навчаються за контрактом, після проходження ними конкурсу на вступ до закладів вищої освіти. Порядок та обсяги державного фінансування вищої освіти для осіб, що потребують додаткової соціальної підтримки, визначає Кабінет Міністрів України.

3. Рівні та ступені вищої освіти встановлюються Законом України «Про вищу освіту».


Стаття 17. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта – це додаткова упродовж всього життя професійна освіта громадян, обумовлена необхідністю задоволення професійних і освітніх потреб, адаптації до мінливих умов соціального середовища і професійної діяльності, що передбачає спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення та оновлення її знань, умінь і навичок, вдосконалення професійної кваліфікації та підготовки до виконання нових видів і кваліфікаційних рівнів професійної діяльності на основі здобутих раніше рівнів вищої освіти (спеціальності) або професійно-технічної освіти (професії) та практичного досвіду.

2. Громадяни мають право на вибір навчального закладу, установи, організації та програми підвищення кваліфікації.

3. Підприємства, установи і організації з урахуванням своїх потреб мають право направляти працівників для проходження навчання за освітніми програмами післядипломної освіти.

4. Оплата підвищення кваліфікації може здійснюватися з державного або місцевого бюджетів, коштом юридичних і фізичних осіб.

5. Особа, яка успішно завершила навчання за освітньою програмою післядипломної освіти, отримує відповідний документ, зразок якого затверджується засновником (засновниками) навчального закладу або уповноваженим ним (ними) органом.

6. Види післядипломної освіти:

підвищення кваліфікації – підвищення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття особою здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної професійної діяльності або галузі знань;

спеціалізація – профільна спеціалізована підготовка з метою набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

перепідготовка – професійне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку;

професійне навчання працівників робітничим професіям – первинна професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників, що може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях;

асистентура-стажування - підготовка науково-педагогічних, творчих і виконавських фахівців мистецького спрямування;

інтернатура - первинна спеціалізація осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста;

лікарська резидентура – спеціалізація лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями виключно на відповідних клінічних кафедрах для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

клінічна ординатура – підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів, які пройшли підготовку в інтернатурі та/або резидентурі за відповідною лікарською спеціальністю.

7. Навчання у закладах післядипломної освіти здійснюється за усіма формами освіти: очною, заочною, вечірньою, дуальною, дистанційною, мережевою, індивідуальною, екстернатною, педагогічний патронат, змішаною (поєднання форм навчання).

8. Освітні програми формальної післядипломної освіти базуються на стандартах вищої та професійно-технічної освіти відповідно до переліків спеціальностей та професій підготовки фахівців у вищих та професійних (професійно-технічних) навчальних закладах. Час навчання здобувачів формальної післядипломної освіти визначається з урахуванням раніше отриманих ними компетентностей.

9. Післядипломну освіту забезпечують вищі навчальні заклади післядипломної освіти (академії, інститути післядипломної освіти), структурні підрозділи вищих навчальних закладів, центри, спеціалізовані курси на базі галузевих міністерств, відомств та окремих підприємств, наукові, науково-методичні, методичні установи, професійні (професійно-технічні) навчальні заклади, відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах та інші установи і організації у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

10. Освітня діяльність у системі післядипломної освіти може здійснюватися закладами різних форм власності, які можуть створюватися юридичними та фізичними особами в установленому порядку відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб.

11. Координуючим центром системи післядипломної освіти є Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти, який співпрацює у цьому напрямі з усіма галузевими міністерствами та відомствами, Національною Академією наук України та галузевими академіями, що мають у своєму підпорядкуванні відповідні навчальні заклади та підрозділи, а також з мережею недержавних закладів післядипломної освіти.

12. Працівники навчальних закладів системи післядипломної освіти за своїм статусом є педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками системи вищої освіти.

13. Заклади післядипломної освіти незалежно від їх статусу, підпорядкування і форм власності повинні забезпечувати якість освіти відповідно до вимог державних стандартів освіти і професійних стандартів. Відповідність якості освіти вимогам державних та професійний стандартів визначається центральним органом виконавчої влади у сфері освіти разом із засновником шляхом ліцензування, сертифікації, акредитації освітніх програм післядипломної освіти та інспектування.

14. Заклади післядипломної освіти у встановленому порядку можуть створювати навчально-науково-виробничі комплекси, об'єднання, центри, видавництва, філії, базові (експериментальні) навчальні заклади, навчально-консультаційні пункти тощо, входити до складу навчально-науково-виробничих комплексів і консорціумів.


Стаття 18. Наукова діяльність у системі освіти

1. Науково-дослідна робота здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, замовленнями, програмами, проектами. Для цього створюються наукові, науково-технічні, науково-виробничі й інші дослідницько-інноваційні підрозділи, проектні команди, об’єднання, асоціації, центри нових технологій, науково-технічної творчості тощо.

2. Для отримання державного фінансування на наукову діяльність навчальний заклад та орган, уповноважений законом розподіляти державне фінансування наукової діяльності, укладають договір, що може, зокрема, регулювати питання комерціалізації наукових досягнень.

3. Дохід, отриманий від комерціалізації результатів наукових досліджень, спрямовується на розвиток навчального закладу.


Стаття 19. Освіта дорослих як складова навчання впродовж життя

1. Освіта дорослих – це усі форми здобуття та види освіти осіб, що старші 18 років, задля особистісного розвитку та професійного зростання через оновлення, розвиток і набуття нових знань, умінь та навичок. Освіта дорослих є складовою навчання впродовж життя.

2. Держава створює умови для реалізації принципу навчання впродовж життя.

3. Для надання освіти дорослим можуть створюватися спеціалізовані заклади, установи, організації різних форм власності та організаційно-правових форм.

4. Держава гарантує фінансування освіти дорослих для осіб, які потребують перекваліфікації у зв'язку зі станом здоров'я або через втрату актуальності здобутої раніше професії внаслідок технологічного розвитку.

5. Держава фінансує освіту дорослих за спеціальностями, котрі визначені пріоритетними для економічного розвитку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

6. Працівники підприємств, установ, організацій усіх форм власності під час навчання за освітніми програмами для дорослих мають право на відповідний режим роботи, додаткову відпустку та пільги згідно з законодавством.

7. Особливості освіти дорослих на кожному рівні освіти регулюються спеціальними законами.


Стаття 20. Освіта осіб з особливими освітніми потребами

1. Держава створює умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами в отриманні якісної освіти усіх рівнів, з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів.

2. Професійна підготовка або перепідготовка осіб з особливими освітніми потребами здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності.

3. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються форми організації навчання, що враховують їхні індивідуальні можливості.

4. Навчальні заклади надають освіту особам з особливими освітніми потребами нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення доцільного пристосування, що враховує індивідуальні потреби особи з особливими освітніми потребами.

5. Виконання вимог державних стандартів у сфері дошкільної освіти та освітньої програми середньої освіти стосовно дітей з особливим освітніми потребами забезпечується з урахуванням їхніх нахилів, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних можливостей та в тій формі, яка для кожної дитини є найбільш адекватною та оптимальною.


Стаття 21. Інтеграція осіб з особливими освітніми потребами в загальноосвітній простір та інклюзивне навчання.

1. Заклади дошкільної та середньої освіти можуть створювати у своєму складі спеціальні та інклюзивні групи та класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами.

2. Заклади дошкільної та середньої освіти зі спеціальними та інклюзивними групами та класами для навчання дітей з особливими освітніми потребами створюють спеціальні умови для їх корекційного освітнього процесу

3. Діти з порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату та іншими порушеннями психофізичного розвитку у закладах освіти забезпечуються засобами індивідуальної корекції та технічними засобами реабілітації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Зарахування дітей з особливими освітніми потребами до групи та класу з інклюзивною формою навчання не може порушувати права інших учнів на ефективне навчання та засвоєння навчального матеріалу.

5. Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних закладах середньої освіти (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

6. Зарахування та добір дітей для навчання у спеціальних закладах середньої освіти (школах-інтернатах), їх переведення з одного типу таких навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

7. Держава забезпечує безкоштовне харчування дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних групах і класах закладів середньої освіти, протягом усього періоду навчання у закладі середньої освіти.

8. Особам з особливими потребами надається корекційно розвиткова допомога у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.

Розділ ІІІ. Навчальні заклади

Стаття 22. Статус навчальних закладів

1.Організаційно-правову форму навчального закладу визначає засновник згідно із законодавством.

2. Навчальні заклади усіх форм власності мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності

Стаття 23. Типи навчальних закладів

1. Тип навчальних закладів відповідно до складових структури освіти визначає його статут та освітні програми.

2. Перелік типів навчальних закладів відповідно до складових структури освіти визначають спеціальні закони.

3. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти визначає загальні вимоги до статутів навчальних закладів кожного типу.


Стаття 24. Автономія навчального закладу

Держава сприяє реалізації академічної, організаційної, кадрової та фінансової автономії навчальних закладів.

Обсяг автономії навчальних закладів різних рівнів визначається спеціальними законами.
Стаття 25. Управління навчальним закладом

1.Порядок управління навчальним закладом визначається його статутом відповідно до цього та інших законів України.

2. Управління навчальним закладом в межах повноважень, визначених законами України та статутом закладу, здійснюють:

засновник;

керівник закладу;

колегіальний орган управління навчального закладу;

вищий колегіальний орган громадського самоврядування.
Стаття 26. Керівник навчального закладу

1. Керівник навчального закладу здійснює поточне керівництво закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність навчального закладу.

2. Керівник навчального закладу обирається чи призначається за конкурсом з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту. Щодо керівників навчальних закладів застосовується контактна форма трудового договору.

3. Кваліфікаційні вимоги до керівника, порядок проведення конкурсу та призначення на посаду визначається законодавством України і статутом навчального закладу.

4. Керівник загальноосвітнього навчального закладу призначається на посаду за рішенням конкурсної комісії, в яку входять представники педагогічного колективу, батьків учнів, які навчаються у цьому навчальному закладі, та засновника навчального закладу.
Стаття 27. Колегіальний орган управлінням навчальним закладом


  1. Колективними органами управління навчальним закладом є вчена або педагогічна рада.

  2. Основні повноваження, порядок формування і роботи колегіальних органів управління визначаються законодавством та статутом навчального закладу.


Стаття 28. Громадське самоврядування навчального закладу

  1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування навчального закладу є загальні збори (конференція) працівників навчального закладу за участі виборних представників учнів та студентів.

2. У навчальному закладі створюються органи учнівського чи студентського самоврядування. Основні повноваження, порядок формування і роботи органів учнівського чи студентського самоврядування визначаються статутом навчального закладу відповідно до законодавства.

3. Основні повноваження, порядок формування і роботи органів громадського самоврядування визначаються законодавством України та статутом навчального закладу.


Стаття 29. Громадський нагляд за діяльністю навчального закладу

1. Громадськими органами управління навчальними закладами є наглядові та (або) піклувальні ради навчальних закладів, батьківські комітети (для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів).

2. Піклувальна/наглядова рада навчального закладу сприяє розв’язанню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії навчального закладу з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої, наукової, інноваційної діяльності навчального закладу, здійснює громадський контроль за його діяльністю тощо.

Члени піклувальної/наглядової ради мають право брати участь у роботі колегіальних органів навчального закладу з правом дорадчого голосу, вносити засновнику навчального закладу подання про відкликання керівника навчального закладу з підстав, передбачених законодавством, статутом навчального закладу, контрактом.

Засновник може делегувати наглядовій чи опікунській раді частину своїх повноважень щодо управління навчальним закладом.

3. Батьківська рада навчального закладу утворюється з ініціативи батьків та осіб, які їх замінюють, учнів та вихованців для сприяня реалізації прав і законних інтересів учнів та вихованців, а також виконання ними обов’язків під час навчання та виховання у навчальному закладі.

Члени батьківської ради навчального закладу обираються на загальних зборах батьків та осіб, які їх замінюють, учнів та вихованців навчального закладу.

4. До складу громадського органу управління навчальним закладом не можуть входити здобувачі освіти, керівники, педагогічні, науково-педагогічні та інші його працівники.

5. Кількісний склад громадського органу управління, його структура, керівні органи, порядок утворення, повноваження визначаються законодавством України та статутом навчального закладу.

6. Члени органу громадського управління виконують свої повноваження на громадських засадах.

7. Правом громадського органу управління навчальним закладом є:

оцінка роботи керівника навчального закладу;

аналіз діяльності навчального закладу та участь у визначенні стратегії його розвитку;

контроль за виконанням бюджету навчального закладу;

пошук додаткових джерел фінансування навчального закладу, забезпечення його платоспроможності;

визначення політики щодо розширення прав та відповідальності здобувачів освіти навчального закладу.


Стаття 30. Відкритість і прозорість у діяльності навчального закладу

1. Навчальні заклади зобов’язані формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та забезпечувати доступ до таких ресурсів шляхом розміщення їх в інформаційно-комунікаційних мережах.

2. Навчальні заклади зобов’язані забезпечувати на своїх офіційних веб-сайтах або на офіційних веб-сайтах своїх засновників відкритий доступ до такої інформації та документів:

статут навчального закладу;

свідоцтво про державну реєстрацію;

ліцензія на провадження освітньої діяльності (для вищих навчальних закладів);

свідоцтво про акредитацію освітніх програм

структура навчального закладу;

освітні програми, що реалізуються в навчальному закладі з переліком навчальних дисциплін, курсів, предметів, практики, що передбачена відповідною освітньою програмою;

територія обслуговування, закріплена за закладом середньої освіти його засновником;

визначені обсяги підготовки за рахунок різних джерел фінансування та фактична кількість осіб, що навчається у навчального закладі;

мова (мови) навчання;

керівник навчального закладу, його заступники, та керівники структурних підрозділів навчального закладу;

педагогічні та науково-педагогічні працівники, їхній освітній та кваліфікаційний рівень, займана посада, досвід педагогічної діяльності;

наявність вакантних посад та проведення конкурсу на їх заміщення;

матеріально-технічне забезпечення навчального закладу;

напрямки науково-дослідницької діяльності (для закладів вищої освіти);

наявність гуртожитків, інтернатів та вільних місць у них;

результати моніторингу якості освіти;

річний звіт про діяльність навчального закладу;

порядок надання платних освітніх послуг та їхню вартість.

3. Навчальні заклади державної та комунальної форми власності на своїх офіційних веб-сайтах або офіційних веб-сайтах їх засновників оприлюднюють кошторис і звіт про надходження та використання коштів, спрямованих на забезпечення їхньої діяльності.

4. Інформація та документи, визначені у частині другій цієї статті, якщо вони не віднесені до категорії інформації з обмеженим доступом чи такої, що містить державну таємницю, розміщуються для відкритого доступу не пізніше ніж через десять робочих днів після їхнього затвердження чи внесення змін до них, якщо інше не визначене Законами України.

5. Перелік інформації, обов’язкової для оприлюднення навчальними закладами різних рівнів, може доповнюватися і уточнюватися спеціальними законами.


Стаття 31. Навчальні заклади і релігійні організації

Навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, окрім закладів релігійної освіти.


Стаття 32. Політична і релігійна діяльність у навчальних закладах

1. Освітній процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій та релігійних організацій.

2. Залучення керівництвом навчальних закладів, педагогічними, науково-педгогічними та науковими працівниками навчальних закладів, органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими фізичними чи юридичними особами здобувачів освіти до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час освітнього процесу забороняється.

3. Належність здобувача освіти до будь-якої політичної партії, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в освітньому процесі.


Розділ IV. Освітні програми, кваліфікації та документи про освіту

Стаття 33. Освітня програма

  1. Освітня програма включає в себе:

вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;

обсяг навчального навантаження;

перелік навчальних предметів (дисциплін) та логічну послідовність їх вивчення;

очікувані результати навчання випускника відповідно до стандартів освіти.

2. Освітні програми розробляються закладами освіти, науковими закладами, юридичними та фізичними особами, які здійснюють освітню діяльність.

3. Навчальний заклад у межах своєї автономії на підставі освітньої програми розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін (предметів), послідовність їх вивчення та графік освітнього процесу.

4. Освітні програми класифікуються за:

видами освіти – освітні програми формальної освіти, освітні програми неформальної освіти;

рівнями (формальної) освіти – освітні програми дошкільної освіти, освітні програми середньої освіти, освітні програми професійної (професійно-технічної) освіти, освітні програми вищої освіти, освітні програми післядипломної освіти;

спрямуванням – загальні (академічні) освітні програми, професійні (фахові) освітні програми;

галузями знань і спеціальностями – відповідно до чинного переліку галузей знань і спеціальностей.

5. Освітні програми профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти можуть бути загального (академічного) або професійного (фахового) спрямування.

Освітні програми загального (академічного) спрямування передбачають отримання відповідної освітньої кваліфікації та підготовку до здобуття освіти на наступному рівні.

Освітні програми професійного (фахового) спрямування передбачають здобуття особами відповідної освітньої та професійної кваліфікацій згідно з вимогами ринку праці.

Здобуття освіти за кожною із зазначених освітніх програм не обмежує особу у продовженні освіти на наступному освітньому рівні незалежно від спрямування освітньої програми.

6. Галузева спрямованість освітніх програм для профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти визначається галузями знань і спеціальностями.

7. Освітні програми акредитуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти. Типові освітні програми дошкільної та середньої освіти розробляються експертами у відповідних галузях освіти і затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал