Закон Украины «Об образовании»; Закон Украины «Об общем среднем образовании»



Скачати 386.37 Kb.
Дата конвертації13.03.2017
Розмір386.37 Kb.
ТипЗакон
НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

ПРАКТИЧЕСКОГО ПСИХОЛОГА ОБРАЗОВАНИЯ
Нормативная база

1. Декларация прав ребенка. Конвенция ООН о правах ребенка;

2. Конституция Украины (ст. 23, 53);

3. Закон Украины «Об образовании»;



  1. Закон Украины «Об общем среднем образовании»;

  2. Закон Украины «Об охране прав детства»;

  3. Положение о дошкольном учебном заведении, утвержденное постановлением Кабинета Министров Украины от 12.03.2003г. № 305;

  4. Постановление Кабинета Министров Украины от 26.04.2003г. №632 «Об утверждении перечня квалификационных категорий и педагогических званий педагогических работников»;

  5. Положение о психологической службе системы образования Украины, утвержденное приказом Министерства образования Украины от 03.05.1999 г. № 127;

  6. Постановление Кабинета Министров Украины от 26.04.2003г. №632 «Об утверждении перечня квалификационных категорий и педагогических званий педагогических работников»;

  7. Приказ Министерства образования и науки Украины от 12.12.2003г. №817 «Об установлении квалификационных категорий практическим психологам»;

  8. Приказ Министерства образования и науки Украины от 20.04.2001г. №330 «Об утверждении Положения об экспертизе психологического и социологического инструментария, который используется в учебных заведениях Министерства образования и науки Украины»;

  9. Приказ Министерства образования и науки Украины от 07.06.2001г. №439 «О внесении изменений в Положение о психологической службе системы образования Украины»;

  10. Приказ Министерства образования и науки Украины от 15.08.2001г. №592/33 «Об обеспечении развития психологической службы в системе образования Украины»;

  11. Письмо Министерства образования и науки Украины от 11.08.2003г. №1/9-380 «Об основных задачах психологической службы системы образования Украины в 2003/2004 учебном году»;

  12. Письмо Министерства образования и науки Украины от 18.08.2003г. №1/9-385 «О внесении изменений и дополнений к нормативам численности практических психологов и социальных педагогов учебных заведений»;

  13. Письмо Министерства образования и науки Украины от 30.10.2003г. №1/9-488 «О наименовании должностей, размерах должностных окладов, продолжительности ежегодного отпуска работников психологической службы».


Закон Украины «Об образовании»

Статья 21. Психологическая служба в системе образования.

В системе образования функционирует психологическая служба. Психологическое обеспечение учебно-воспитательного процесса в учреждениях образования осуществляют практические психологи. По статусу практические психологи принадлежат к педагогическим работникам.



Статья 22. Социально-педагогический патронаж в системе образования.

Социально-педагогический патронаж в системе образования содействует взаимодействию учреждений образования, семьи и общества в воспитании детей, их адаптации к условиям социальной среды, обеспечивает консультационную помощь родителям, особам, которые их заменяют. Педагогический патронаж осуществляется социальным педагогом. По статусу социальные педагоги принадлежат к педагогическим работникам.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

N 127 від 03.05.99 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України

30 грудня 1999 р.

vd990503 vn127 за N 922/4215



Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН

N 439 ( z0570-01 ) від 07.06.2001 )

На виконання статей 21, 22 Закону України “Про освіту”, з метою організації діяльності психологічної служби та соціально-педагогічного патронажу у системі освіти НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про психологічну службу системи освіти України (додається).

2. Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій — забезпечувати управління діяльністю обласних, районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи (постійно).

3. Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи (Цушко І.І.) — здійснювати науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби системи освіти, забезпечувати дотримання державних вимог до змісту її діяльності, форм і методів роботи практичних психологів і соціальних педагогів (постійно).

4. Вважати Положення про психологічну службу в системі освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти України від 01.07.93 N 230 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.07.93 за N 101, таким, що втратило чинність.

5. Контроль за виконанням даного наказу покласти на Першого заступника міністра Андрущенка В.П.

Міністр В.О.Зайчук

Затверджено

Наказ Міністерства

освіти України 03.05.99 N 127

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 30 грудня 1999 р.

за N 922/4215



Положення про психологічну

службу системи освіти України

1. Загальні положення


1.1. Психологічна служба (далі — служба) в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.

1.2. Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів.

1.3. Психологічна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини (995_015), Конвенцією про права дитини, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, чинним законодавством України та цим Положенням. (Пункт 1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

1.4. Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами (соціальними педагогами), які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, користуються всіма правами і гарантіями, передбаченими для них.

1.5. Психологічна служба тісно співпрацює з органами охорони здоров’я, соціального захисту, сім’ї й молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими відомствами, а також — із громадськими і благодійними організаціями.

1.6. Це Положення регламентує загальну структуру та функції психологічної служби в системі освіти України в цілому і є основою для діяльності наявної мережі служби управлінь та відділів освіти державних адміністрацій.

1.7. Посади практичних психологів (соціальних педагогів)

уводяться в штати дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти за умови наявності спеціалістів з фаховою освітою в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат, згідно з Типовими штатними нормативами закладів та установ освіти. (Пункт 1.7 в редакції Наказу МОН N 439 від 07.06.2001)


2. Основні завдання


2.1. Завдання психологічної служби системи освіти України полягають:

у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

у забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого-педагогічного вивчення;

у профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і особистісному розвитку дитини.

2.2. Основними видами діяльності психологічної служби є:

діагностика — психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

корекція — здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;

профілактика — своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

прогностика — розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямків індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні.

2.3. Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:

науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості дитини з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;

прикладному, на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

практичному, на якому забезпечує безпосередню роботу психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

2.4. Діяльність психологічної служби включає такі головні напрямки:

консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання та виховання дітей і підлітків, допомога органам державного управління у плануванні освітньої діяльності;

просвітницько-пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім’ї;

превентивне виховання (через засоби масової інформації, в ході вивчення шкільних предметів в рамках навчальних програм або як окремий предмет), метою якого є формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров’я, профілактика алкоголізму, наркоманії, СНІДу і злочинності серед неповнолітніх.


3. Структура та управління психологічною службою


3.1. Психологічна служба в системі освіти України складається з трьох основних ланок:

Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи;

обласних, районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи або методистів методичних кабінетів районних (міських) відділів освіти, які відповідають за психологічну службу; (Абзац третій пункту 3.1 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

практичних психологів, соціальних педагогів, які працюють у навчальних закладах.

3.2. Науково-методичне керівництво психологічною службою системи освіти здійснює Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи, який створюється Міністерством освіти України та АПН України і діє на підставі Статуту.

3.3. Обласні центри практичної психології і соціальної роботи створюються Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій і методично підпорядковуються Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи.

Центри можуть функціонувати як структурні підрозділи закладів післядипломної освіти або як юридичні особи. (Абзац другий пункту 3.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

3.4. Районні (міські) центри практичної психології і соціальної роботи створюються районними (міськими) відділами освіти і методично підпорядковуються обласним центрам.

Центри можуть функціонувати як структурні підрозділи методичних кабінетів або як юридичні особи.

3.5. Районні і міські центри створюються при наявності у навчальних закладах освіти району (міста) від 20 тис. і більше дітей віком до 18 років.

Якщо чисельність дітей, які відвідують дошкільні заклади або навчаються в загальноосвітніх та інших навчальних закладах системи загальної середньої освіти району (міста), менша, то у відповідному методичному кабінеті вводиться посада методиста, який відповідає за психологічну службу. (Абзац другий пункту 3.5 в редакції Наказу МОН N 439 від 07.06.2001)

Відділи освіти таких районів на паритетних засадах можуть створювати міжрайонні центри практичної психології і соціальної роботи.

3.6. Атестація практичних психологів (соціальних педагогів)

проводиться атестаційними комісіями, що створюються при районних (міських) центрах та методичних кабінетах, для встановлення (підтвердження) їх кваліфікаційних категорій згідно з Положенням про атестацію педагогічних працівників, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 20.08.93 N 310 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.12.93 за N 176.

3.7. Обласним, районним (міським) центрам в установленому порядку затверджується штатний розпис згідно з нормативами чисельності практичних психологів (соціальних педагогів).

3.8. Обласні, районні (міські) центри здійснюють свою діяльність відповідно до Положення або Статуту, якщо вони є юридичними особами.


4. Зміст діяльності


4.1. Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи є головною організацією психологічної служби системи освіти України. Він здійснює організаційні, координаційні та науково-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної роботи.

До числа його повноважень належить:

науково-методичне забезпечення психологічної служби системи освіти;

участь в експертизі діяльності, ліцензуванні державних і недержавних навчальних закладів та підрозділів психологічної служби системи освіти;

здійснення психометричного нагляду, забезпечення діяльності психометричної комісії, організація соціально-психологічної експертизи методів, методик, новацій у галузі освіти;

дотримання державних вимог до змісту діяльності психологічної служби, координація науково-прикладних досліджень та методичних розробок.

4.2. Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти) є основними організаційно-методичними структурами психологічної служби освіти в області, районі (місті). Вони здійснюють організаційні, координувальні та навчально-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної роботи. (Абзац перший пункту 4.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

Обласні, районні (міські) центри (методисти):

забезпечують діяльність психологічної служби освіти регіону згідно з державними вимогами;

надають методичну, інформаційну підтримку практичним психологам, соціальним педагогам;

беруть участь в організації підвищення кваліфікації спеціалістів служби, їх атестації та професійному зростанні, кадровому забезпеченні служби, сертифікації фахівців;

організовують діяльність методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів;

координують науково-дослідні, практичні дослідження за пріоритетними напрямками діяльності психологічної служби;

беруть участь в оцінці, прогнозуванні та формуванні освітньої політики в регіоні;

впроваджують досягнення психологічної науки та передового досвіду.

(Абзац другий пункту 4.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти)

організовують діяльність “Телефонів довіри”, кабінетів корекції кризових станів, психологічних (сімейних) консультацій, профільних консультпунктів, реабілітаційних центрів залежно від соціально-психологічних потреб регіону. (Абзац третій пункту 4.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

4.3. Практичний психолог навчального закладу:

бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей і учнівської молоді, збереження їх повноцінного психічного здоров’я;

проводить психолого-педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку дитини;

розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, статевих, вікових особливостей різних категорій дітей;

сприяє вибору підлітками професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;

здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;

проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх;

формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків, консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

4.4. Посада практичного психолога вводиться в дошкільних закладах (у т.ч. компенсувального типу), усіх типах загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів згідно з нормативами. (Пункт 4.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

4.5. Соціальний педагог навчального закладу:

здійснює посередництво між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньосімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітей, які потребують піклування тощо.

4.6. Соціальний педагог зараховується у загальноосвітні школи, школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, школи (ПТУ) соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, професійно-технічні навчальні заклади згідно з нормативами. Соціальні педагоги зараховуються у ці навчальні заклади за вакантних посад практичних психологів. (Пункт 4.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

4.7. Працівник психологічної служби повинен:

керуватися Етичним кодексом психолога;

дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісному співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу; пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;

зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині чи її оточенню;

постійно підвищувати свій професійний рівень, запобігати випадкам здійснення психодіагностичної, розвивально-корекційної, консультативно-методичної роботи особами, які не мають відповідної фахової підготовки або права на таку діяльність;

знати програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного процесу, основні напрямки і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

4.8. Тривалість робочого тижня практичного психолога (соціального педагога) — 40 годин. Із них 20 год. відводиться для роботи у навчальному закладі (індивідуальна і групова психодіагностика, консультування учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) і 20 год. — на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробку результатів досліджень, оформлення висновків тощо.

5. Фінансування діяльності


5.1. Фінансування діяльності Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи здійснюється Міністерством освіти України та Академією педагогічних наук України згідно з установчим договором.

5.2. Фінансування діяльності обласних центрів здійснюється Міністерством освіти Автономної республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

5.3. Фінансування діяльності районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи (методистів) здійснюється районними (міськими) відділами освіти. (Пункт 5.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

5.4. Оплата праці практичних психологів (соціальних педагогів), працівників центрів, методистів здійснюється згідно з чинним законодавством. (Пункт 5.4 із змінами, внесеними згідно з Наказом МОН N 439 від 07.06.2001)

5.5. Працівникам психологічної служби закладів освіти виділяється окреме приміщення для проведення діагностичної, консультативної, розвивальної і корекційної роботи.

Директор Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи І.І.Цушко

Затверджено

наказ Мiносвiти і науки України

вiд 19.10.2001 р. № 691


Положения про психологічний кабiнет

дошкiльних, загальноосвiтнiх та iнших навчальних

закладiв системи загальної середньої освiти
1. Загальнi положения

1.1. Психологiчвий кабiнет дошкiльних, загальноосвiтнiх та iнших нанчальних закладiв системи загальнї середнъої освiти (далi — навчальних закладiв) — це спецiально обладнане примищення для здiйснения професiйної дiяльностi практичного психолога (соцiальною педагога).

1.2. В кабiнетi забезпечуеться своєчасне i систематичне вивчекая психофiзичного, соцiального розвитку дiтей та учнiв, мотивiв iх поведінки i дiяльностi з урахуванням вiкових, iнтелектуальних, фiзичних, статевих та iнших iндивiдуальних особливостей. Кабiнет дiє з метою виявлення i створення оптимальних соцiально-психологiчних умов для розвитку i саморозвитку дiтей та учнiв, сприяє виконанню освiтнiх i виховних завдань нанчальних закладiв.

1.3. Робота в психологiчному кабiнетi здiйснюється вiдповiдно до Положения про психологчну службу системи освiти України, затвердженого наказом Мiнiстерства освiти України від 03.05.1999 р. № 127 iз змiнами i доповненнями у тiсному взаємозв’язку з iншими нанчальними кабiнетами, з використанням техичких засобiв, методичного, довiдковою та роздаткового матерiалу.

1.4. Навчальний заклад забезпечуе органiзацiйнi, фiнансовi та матерiальнi умови, необхiдні для функцiонування психологiчною кабiнету. Примищення, обладнання, майно кабiнету утримуеться нанчальним закладом на безстроковому користуваннi та оперативному управлiннi.

1.5. У психологичному кабiнете можуть видаватися користувачам додатковi платнi послуги згiдао з законодавством України.

1.6. Дане Положення є обов’язковим для навчальних закладiв незалежно вiд форм власностi i визначає загалънi вимоги до розташувания обладнання, оформлення псяхологiчного кабiнету та ведення документаiї.

1.7. Дiяльнiсть у психологiчному кабiнетi регламентується законами України, iншими законодавчими актами, нормативно-правовими документами психологічної служби системи освiти України, затвердженими в установленому порядку навчальними програмами i планами, а також цим Положенням.


2. Призначення психихологічного кабiнету та вимоги до його оформлення

Психологiчний кабiнет повивен мати два примiщення: робочий кабiнет практичного психолога (соцiального педагога) та навчальний кабiнет.

2.1. Рабочий кабiнет практичного психолога (соцiального педагога) призначений для проведення iндивiдуальної психодiагностичної, корекційно-відновлювальної та розвявальної роботи; iндивідуальної консультаційної роботи з учнями (дiтьми), педагогічними працiвниками, а також для підготовки до занять, тренiнгiв, виступiв; обробки результатів психодіагностичких обстежень та оформлення висновків i рекомендацій.

Рабочий кабiнет розташовується в зручному для вiдвiдувачів мисцi. На вхiдних дверях закрiплюється табличка “Практичний психолог” (“Соцiальний педагог”), на видному мiсцi — графiк роботи, затвердженний керiвником навчального закладу.

Під робочий кабiнет відводиться кiмната площею не менше 12 кв. м.

2.2. Навчальний психологiчний кабiнет призначений для проведення занять з дiтьми та учнями (навчальнi курси, факультативнi заняття, психологічні гуртки, практикум, тренiнги); групової дiагностичної, розвивальної та психокорекцiйної роботи з учнями (дiтьми), психологiчної просвiти педагогiчних працiвникiв, батькiв; систематичного підвищення рiвня психологічної культури всiх учасникiв навчально-виховного процесу.

Навчальний психологiчний кабнет розташовується поруч з робочим кабiнетом практичного психолога (соцiального педагога). На вхідних дверях закрiплюється табличка з назвою “Навчальний психологiчний кабiнет”.

2.3. Оформления психологiчного кабiнету повинно вiдповiдати рекомендонаним санiтарно-гігієнічним, технiчним нормам (освiтленостi, температури, вологості, швидкості руху повітря) та естетичним вимогам.

Психологiчний кабiнет розташовується в примiщеннях з достатнім природним та штучним освiтленням, звуковою ізоляцiєю, необхідною кiлькiстю розеток. Кiмнати повинні забезпечувати психотерапевтичний ефект. Пiвищенню комфортностi сприяють кiмнатнi рослини, акварiуми, зображення природи тощо.

Для кращого розсiювання та вiдбиття свiтла рекомендуеться стелю фарбувати у бiлий колiр.

Якщо вiкна у примiщеннi виходять на сонячний бiк, то стiни краще оформляти у прохолоднi тони: блакитний, зеленуватяй, салатний. Для примiщень з вiкнами, орiентованими на пiвнiч, пiвнiчний захiд, пiвничний схiд бiлъше пiдходять кольори теплої гами: жовтуватий, свiтло-рожевий, пiсковий. Пiдлога, незалежно вiд матерiалу., з якого вона зроблена, повинна мати темніший колiр, ніж стіни.

Приміщення слід оформляти з урахуванням вимог сучасного дизайну. При оформленні психологічного кабiнету рекомендується створеннякольорово-світової композиції з урахуванням психофизiологiчного ефекту кольорiв.


3. Матеріально-технічне оснащення

3.1. Робочий кабiнет практичного психолога (соцiального педагога) рекомендується укомплектувати:

меблями: письмовий та журнальний стл, стільцi, 2-3 крiсла, шафи секцiйнi для зберiгання книг, навчально-методичних матерiалiв, довідково-інформацiйної документацiї, архiву тощо;

сейфом для зберiгання облiково-статистичної документацiї та докумектацii для службового використання, аудiо-вiдео касет, дискет тощо;

килимами для пiдлоги та пилососом для їх чищення;

оргтехнiкою: комп’ютером, принтером, лiцензованим програмним забезпеченням, сканером, ксероксом, телевiзором, диктофоном, аудiо-вiдеотехнiкою з достатньою кількістю касет, дiагностичними засобами, проекцiйною апаратурою та пристроями для її використання (екран, заашторювання, пульт дястацiйного управлiння та iн.), кольорово-освiтлювальною системою, освіжувачем та іонізатором повітря, засобами зв’язку тощо;

канцелярськими приладдями: папером (бiлим та кольоровим) форматом А4, блокнотом А3, флiп-чартом, маркерами, фломастерами, матерiалами для творчих занять (клей, пластилiн, фарби, iграшки, ляльки та інш.) тощо.

3.2. Обладнання навчального психологiчного кабінету. Робочi мiсця учнiв (дiтей) i практичного психолога (соцiального педагога) обладнуються вдповідно до вимог наукової організації працi, ергономiки, з дотриманням правил технiки безпеки. Вони обладнуються з урахуванням специфiки дiяльстi кабiнету;

психодiагностична робота, викладання навчальних курсiв, пхологічна просвiта учасникiв навчально-виховною процесу. Робочi мiсця учнiв (дiтей) - столи, якi зручно перемiщувати по кабiнету. З шаф найбiльш зручними є секцiї, що мають пересувнi полички i напiвполички;

психологiчнi тренiнги, практикуми, розвантаження, психотерапiя. Приміщення устатковується 10—15 м’якими крiслами з високими пiдголовниками i вмонтованими в них гнiздами для підключення індивідуальних наушникiв, килимом для пiдлоги, природно-декоративними елементами (рослини, акварiум, фонтани) тощо.

Навчалий психологічний кабінет багатопрофльного використання може обладнуватись i iншим устаткуванням, виходячи iз сцецифiки дiяльностi та функцiонального призначення.

3.3. Психологiчний кабiнет оснащуеться комплектами пiдручникiв по класам (групам), навчально-методичних посiникiв, методичких рекомендацiй, затверджених навчальних програм, фахових перiодичних видань (журнали “Практична психологiя та соцiальна робота”, “Журнал для батькiв”, “Обдарована дитина” та iн.), тестових методик, бланкiв, допоміжних матерiалiв.

3.4. Облiк товарно-матерiальних цiнностей психологiчного кабiнету навчальних закладiв здійснюється в установленому порядку.
4. Матерiали та докумектацiя кабiиету.

Матерiали та документацiя психологiчного кабiнету роздiляється за категорiями:

1. Нормативно-правова.

2. Навчально-методична.

3. Довiдково-iнформацiйна.

4. Облiково-статистична.

5. Для службового використання.

4.1. До нормативно-правових документiв належать: закони України, постанови Верховної Ради України, Кабiнету Миністрiв Україви, накази; розпорядження, Положення Мiнiстерства освiти i науки України, управлiнь (вiддiлiв) освiти i науки місцевих державних адмінiстрацiй щодо дiяльності психологiчної служби системи освiти України.

4.2. До навчально-методичних матерiалiв належать: пiдручники, навчально-методичнi посiбники, збiрники методичних рекомендацiй, навчальнi програми (плани), фаховi перiодичнi видання тощо.

4.3. До довiдково-iнформацiйних матерiалiв належать: матерiали науково-практичних конференцiй, семiнарiв, нарад, тематичнi проспекти (буклети), доповiдi, виступи на педрадах, навчально-тематичнi плани роботи з учнями (дiтьми), педагогiчними працiвниками, батьками тощо.

4.4. До облiково-статистичних документiв належать: облiк товарво-матерiальних цiнностей психологічного кабiнету, плани роботи практичного психолога (соціальног педагога): на рiк (мисяць), форми статистичної звітності встановленного зразка тощо.

4.5. До матерiалiв для службового використання належать: iндивiдуальнi картки психолого-педагогiчного дiагностування, журнали iндивiдуальних консультацій, протоколи корекційно-вiдновлювальної та розвивальної роботи, матерiали психолого-педагогiчних консилiумiв, тексти (ключi) тестових методик, опитувальники, анкети бланки вiдповiдей тощо.

Доступ до облiково-статистичних документiв та документiв для службового використання регулюється завідуючим психологiчним кабiнетом вiдповідно до положень Етичного кодексу психолога (за винятком офiцiйних звернень правоохоронних i судових органiв).

Крiм того, в психологiчному кабiнетi мае бути наступна iнформацiя:

список телефонiв (адреси) мiсцевих спеціалізованих центрiв, служб, консультацiй медико-психологiчного профiлю;

телефони (адреси) районного (міського), обласного центрив практичної психологiї і соцiальної роботи (методистiв-психологiв).


5. Завiдування психологiчним кабiнетом.

5.1. Завiдування психологiчним кабiнетом покладається керiвником нанчального закладу на практичного психолога (соцiального педагога).

5.2. Завiдуючий кабінетом несе вiдповiдальнiсть за зміст роботи психологiчного кабiнету, планування дiяльностi та ведения докумектацiї, зберiгання та правільне використання обладнання та iнших матерiальних цiнностей.

5.3. До обов’язкiв завідуючого психологiчним кабiнетом входить: систематичне поповнення та удосконалення навчально-матерiальної бази кабiнету, забезпечення роботи технiчних засобiв, дотримання правил санiтарії та гiгiєни, протипожежної безпеки i поводження з електричними приладами.

5.4. За завiдування психологiчним кабiнетом здiйснюєтъся доплата згідно з законодавством України.

МОДЕЛИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРАКТИЧЕСКОГО ПСИХОЛОГА





КОНСУЛЬТАНТ

МЕТОДИСТ

КУРАТОР

Цель

Сопровождение процесса психологического развития учащихся, посредством создания определенных условий в образовательной среде школы

Участие в проектировании и реализации школьной образовательной развивающей среды в соответствии с программой развития школы

Комплексное психолого-педагогическое сопровождение учащихся и ученических коллективов в образовательном процессе

Требова-ния к уровню квалифи-кации

Высшее профессиональное образование; Владение диагностическими методами, приемами обработки и представл. данных; Владение консультативными техниками Наличие представлений о деятельности смежных специальностей

Не ниже 2 категории; опыт работы не менее 3 лет; навыки управленческой д-ти, консультирования, проектирования, аналитической д-ти, работа с аудиторией, научно-метод. и исследоват. работы

Навыки проведения диагностики, анализа и представления данных; навыки работы с детским коллективом, консультирование, проектирование, работа с аудиторией; знание основ педагогики, навыки преподавания, семейного консультирования; коммуникат. навыки.

Направ-ления работы

1.Работа с учащимися школы

2.Работа с родителями

3.Сотрудничество с педагогами-предметниками и классными руководителями


1.Работа в административной команде

2.Работа с педколлективом

3.Работа с органами школьного самоуправления

4. Работа с родителями




1.Работа с учащимися и ученическими коллективами

2. Работа с педколлективом

3. Работа с родителями

4. Работа с администрацией

5.Научно-методическая д-ть




НАПРАВЛЕНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПСИХОЛОГА
Деятельность психологической службы по основным направлениям является обязательной для планирования по всем разделам (со всеми категориями – детьми, родителями, педагогами).
I. Психодиагностическое направление.

Психологическая диагностика (психодиагностика) – измерение индивидуально-психологических особенностей личности или других объектов, которые подлежат психологическому анализу (группа, организация). Психодиагностическое направление предусматривает особенности развития детей на каждом возрастном этапе, диагностику детского коллектива (класса, группы), педагогического коллектива, особенностей внутрисемейных отношений и т.д. Планируя психодиагностическую работу с учащимися, практическому психологу нужно учитывать следующие факторы:


  1. Проблему, над которой работает учебное заведение и проблему психологической службы.

  2. Возраст ребенка.

  3. Особенности заведения, в котором обучается ребенок (школа, дошкольное учреждение, интернатное учреждение, внешкольное учреждение и др.).

  4. Запрос педагогов (воспитателей) и администрации по изучению отдельных параметров – диагностика познавательной сферы, характера и уровня интеллектуальной активности, одаренности, направленности личности, характера, темперамента.

  5. Запрос родителей (индивидуальная диагностика особенностей развития ребенка, его отношения к семье.

Психолог не уполномочен определять медицинский диагноз. Он только обследует психику, составляет психологическую характеристику, которая может быть использована в медицинском выводе. Целью психодиагностической работы является установление психологического диагноза (описание характерных особенностей интеллектуальной, эмоционально-волевой сферы, черт характера, системы ценностей, интересов личности). Психолог не диагностирует тип аномального развития (умственную отсталость, задержку психического развития, нарушения деятельности анализаторов), т.к. эта функция принадлежит психолого-медико-педагогической консультации (ПМПК). Однако он проводит глубокое психолого-педагогическое обследование детей, результаты которого влияют на решение ПМПК.

Учитывая то, что в учреждении работает не только психолог, а психологическая служба, к сотрудничеству с психологом привлекаются педагоги, которые проводят педагогическое наблюдение за учащимися, их поведением, эмоциональными реакциями в разных ситуациях.

Психодиагностика педколлектива планируется на основании запроса администрации учреждения, педколлектива. Как составляющая просветительского направления может использоваться психодиагностика и по инициативе психолога. По этому же принципу планируется такая работа с родителями.

В своей деятельности практическому психологу целесообразно объединять индивидуальные и групповые формы работы. Выбор формы обследования зависит от цели и вида методик, которые используются. Групповое тестирование используется в случаях, когда необходимо обследовать большое количество детей. После обработки результатов выделяется несколько детей, которые для уточнения диагноза требуют более глубокой индивидуальной диагностики.

Во время индивидуальной диагностики мы имеем возможность получить дополнительную информацию о ребенке, наблюдая за проведением во время тестирования, фиксируя его эмоциональную реакцию на задания теста. Результат психодиагностической работы – предоставление рекомендаций, разработка программы дальнейшей психологической помощи, планирование консультационной работы с педагогами и родителями. Планируя психодиагностическую работу, важно учитывать такой аспект этой работы, как целесообразность. Если использование определенных методик для конкретной возрастной категории детей психолог считает нецелесообразным, диагностику стоит провести в другой период.
II. Психокоррекционное направление.

Коррекция (с лат.) – частичное исправление или изменение. Под психологической коррекцией подразумевают некую форму «психолого-педагогической деятельности, направленную на исправление таких особенностей психического развития, которые не отвечают гипотетической оптимальной модели нормального развития» (Дубровина И.В.). Психокоррекция не нацелена на изменение взглядов, внутреннего мира личности и может осуществляться в том случае, когда клиент не осознает своих проблем и психологического содержания коррекционных упражнений. Это направление работы психолога применяется для исправления недостатков познавательной и эмоционально-волевой сферы, интеллектуального и личностного развития.



Организация коррекционной работы.

На основании психологического диагноза составляется программа коррекционной работы, составными частями которой является:



  1. Цель.

  2. Направление коррекции.

  3. Психологические механизмы помощи.

  4. Приблизительное количество занятий, их частота и продолжительность.

  5. Перечень используемых методов и приемов.

  6. Форма занятий (индивидуальная и групповая).

Психокоррекционные занятия проводятся по предварительно составленному конспекту (сценарию), в котором подобраны задания, направленные на реализацию всех указанных в программе направлений. После занятия психолог анализирует его успешность и составляет конспект следующего занятия. Выбор формы психокоррекционной работы обсусловлен целью. Так, например, если объектом психокоррекционного влияния выступают навыки общения со сверстниками, то наиболее эффективной будет групповая форма работы. Коррекцию же недостатков познавательных процессов целесообразнее проводить индивидуально. Количество учащихся в коррекционной группе не должно превышать 5 человек. При таких условиях психолог может осознавать все, что происходит в психике каждого ребенка (в отличие от работы тренинговой группы, где работает 7-12 человек).

Основные принципы коррекционной работы.

  1. Единство диагностики и коррекции.

  2. Направленность работы «сверху вниз» (развитие высших психических функций, за счет которого будут развиваться элементарные психические процессы).

  3. Принцип нормативности (ориентация на эталон развития на определенном возрастном этапе).

  4. Работа в зоне ближайшего развития ребенка (по Л.С.Выготскому).

  5. Опережающий характер (активное формирование того, что планируется достичь в ближайшей перспективе).

  6. Принцип последовательности (каждое занятие содержит те задания для самостоятельного выполнения, которые на предыдущем выполнялись с помощью психолога).

  7. Учет индивидуально-психологических особенностей ребенка, его интересов, способностей, качеств характера.

Методы психокоррекции: игротерапия, арттерапия, психогимнастика, дидактические и подвижные игры.
III. Психологическое консультирование

Важной составляющей работы практического психолога является психологическое консультирование. Консультирование – профессиональная помощь клиенту (ребенку, учителю, администрации, родителям) в поисках решения проблемной ситуации. Основная задача психологического консультирования – помочь клиенту посмотреть на свои проблемы со стороны, увидеть альтернативные пути выхода из проблемной ситуации. При планировании консультационной работы стоит учитывать возраст ребенка: самой эффективной является работа с детьми подросткового и юношеского возраста, а также с педагогами и родителями. В организации консультационной работы целесообразно руководствоваться следующими принципами:



Принципы психологического консультирования:

  1. Принцип добровольности.

Клиент осознает наличие проблемы, стремится ее решить и верит, что ему в этом поможет психолог.

2. Принцип диалогического характера взаимодействия.



Консультирование проходит в форме диалога. Только присутствие значимого другого в сакраментальном диалоге личности с жизнью может стать отправной точкой для дальнейшего развития. Возможности для этого открываются благодаря диалогу и процессу отзеркаливания.

  1. Принцип ориентации на нормы и ценности клиента.

Консультант не занимается воспитанием, не насаждает свои ценности, не критикует.

  1. Принцип конфиденциальности.

Информация, полученная во время консультации, не может быть разглашена без согласия клиента. Психолог также не имеет права получать дополнительную информацию о клиенте без его ведома.

  1. Принцип разграничения личных и профессиональных отношений.

Во время консультационного процесса устанавливаются отношения исключительно «консультант-клиент», даже при условии личного знакомства за границами консультационного процесса.

  1. Принцип безусловного принятия.

Каждый человек является безусловной ценностью и заслуживает внимания и уважения к себе. Этот принцип предусматривает умение консультанта концентрироваться на позитивных моментах опыта клиента, воспринимать человека таким, какой он есть; быть конгруэнтным, т.е. последовательным в самовыражении и использовании своих чувств (согласие с самим собой и с другими); быть аутентичным, ко всему подходить честно и не прятаться «за фасад»; проявлять эмпатию – чувствовать человека, понимать его мысли и чувства, уметь продемонстрировать это; уметь излучать теплоту, искренность и непосредственность.

  1. Принцип ответственности.

Каждый человек потенциально готов отвечать за себя. Никто не в силах помочь другому психологически, ведь это изменения во внутреннем просторе личности. Только в наиболее серьезных случаях консультанту стоит временно взять на себя часть ответственности за спасение клиента, для того чтобы помочь ему в полной мере осознать свою ответственность.

  1. Принцип техничности психологической помощи, т.е. трактование психологической проблематики как психотехнической по предмету и методу.

Эффективная терапия требует соответствующих, правильно использованных техник, примененных в контексте доверчивых отношений.

  1. Принцип системности, который заключается в системном анализе какого-либо явления и в системном подходе к какому-либо симптому во всех пространствах: через тело, душу и духовную жизнь личности.

  2. Принцип позитивного переосмысливания того, что происходит, и активизация гуманистических ценностей.

В процессе позитивного переосмысливания воспринимается все (и позитивное, и негативное), т.е. существует то, что существует, и именно оно по каким-либо причинам целесообразно, своевременно и необходимо.

  1. Принцип компетентности.

Правило: «Не навреди». Консультант имеет право браться за решение только тех задач, в которых он компетентен, и использовать только те методики и техники, которые отвечают требованиям профессионализма и адекватности. Организация работы консультанта должна быть такой, чтобы ни ее процесс, ни ее результат не навредили здоровью, состоянию и положению человека.

Соблюдение основных принципов является главным условием успешной организации и ведения консультационного процесса. Консультирование, предпосылкой которого являются жалобы педагогов и родителей на поведение ребенка, его насильственное приведение к психологу, а также разглашение информации, полученной во время консультации, не только неэффективно, но и противоречит основным принципам «Конвенции ООН о правах ребенка» и «Этическому кодексу психолога».

Специфика оказания консультационной помощи заключается в том, что психолог-консультант работает не с ситуацией или с ее трансформацией, а с переживаниями, с системой ценностей, отношений и состояний человека.

Этапы психологического консультирования:


  1. Привет!

  2. В чем проблема?

  3. Чего вы хотите достичь?

  4. Что еще мы можем сделать для решения этой ситуации?

  5. Вы будете это делать?



IV. Профилактическое (превентивное) направление.

Реализация превентивного направления деятельности психологической службы предусматривает работу по предупреждению неблагоприятных условий в развитии личности, группы. Специфика превентивной работы заключается в том, что она начинается тогда, когда еще нет особенных проблем в развитии ребенка или коллектива. Психолог, изучая условия индивидуального развития личности, социально-психологические изменения в жизни микро- и макросоциуме, прогнозирует возможность появления тех или иных осложнений и проводит предупредительную работу.



Превентивное направление предусматривает:

1. Создание таких условий обучения и воспитания, которые бы содействовали личностному развитию ребенка. Особое внимание уделяется начальному и переходным этапам в школьной жизни (первый, пятый, девятый и выпускные классы). Оказывается помощь педагогам и родителям в успешной адаптации ребенка к изменениям в социальной ситуации, создании благоприятного психологического климата в детском, педагогическом коллективе и в семье.

2. Работу с детьми «группы риска», которые склонны к дезадаптивному поведению. Создание условий, которые бы уменьшили бы вероятность возникновения у них отклонений в развитии. В «группу риска» могут попасть дети, которые не готовы к школьному обучению, с расстройствами высшей нервной деятельности и те, которые перенесли психологические травмы.

3. Работу с педколлективом по профилактике неблагоприятного психологического климата, переутомления и стрессов, синдрома профессионального сгорания. В рамках превентивного направления предусмотрено консультирование с родителями и учителями, тренинги, релаксационные техники.


V. Психологическое просвещение.

Важность данного направления работы практического психолога заключается в том, что оно направлено на расширение границ представлений личности о собственном «Я», о системе взаимоотношений «человек – человек», «человек – общество», «человек – мир». Просветительское направление охватывает работу со всеми участниками учебно-воспитательного процесса: учащимися, родителями, педагогами, администрацией заведения.



Формы работы психологической службы в направлении психологического просвещения:

  1. Беседы (тематика предлагается психологом или определяется исходя из запроса) с детьми, педагогами, родителями.

  2. Выступления на заседаниях психолого-педагогических семинаров.

  3. Выступления, доклады на заседаниях педагогических советов.

  4. Выступления, доклады на родительских собраниях.

  5. Выступления на психолого-педагогических консилиумах.

  6. Информационное обеспечение работы «Школы для родителей», «Родительского лектория».

  7. Оформление «Уголка психолога», периодическое обновление информации на нем.


VI. Учебная деятельность.

Данное направление предусматривает проведение учебных занятий спецкурсов «Основы психологии для старшеклассников», «Основы выбора профессии», а также факультативов и кружков для учащихся школы по психологии.


VII. Научно-методическая, исследовательская работа.

Реализация данного направления предусматривает проведение исследований, срезов, научные разработки по определенной теме, научно-методическое сопровождение психолого-педагогического эксперимента, написание тезисов выступлений, докладов на научно-практические конференции, работа секции психологии МАН школьников Крыма «Искатель» и подготовка научно-исследовательских работ по психологии, печать статей.


VIII. Организационно-методическая работа.

Важной составляющей планирования деятельности практического психолога является создание организационно-методической базы. Значительная часть рабочего времени психолога тратится на написание разнообразных отчетов, планов, разработку диагностических и коррекционных программ, рекомендаций по результатам проведенных исследований. Выполнение указанных видов работ должно быть предусмотрено годовым планом.


1X.Связь с общественностью

Практический психолог организует совместную работу со специалистами смежных специальностей и органами власти: специалисты социальных служб молодежи, работники центра занятости, преподаватели ВУЗов, представители благотворительных, детских и молодежных организаций и фондов.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал