Закон «Про державну службу»



Скачати 50.53 Kb.
Дата конвертації30.03.2017
Розмір50.53 Kb.
ТипЗакон
Регулювання основ державної служби
Закон «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про державну службу»: Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

2. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Закон проводить і фіксує чітку межу між політичною діяльністю та професійною державною службою, між політиком, який часто живе, як то кажуть, від виборів до виборів, і державним службовцем, покликаним забезпечувати стабільність, спадкоємність і ефективність роботи державної машини.

Новий закон про державну службу торкнеться долі майже 300 тисяч українців, які сьогодні мають статус державного службовця.

Цей закон пропонує окреслити рамки інституту державної служби. А досягти цього можна через розподіл державних і політичних посад. За даним законом до політичних належать посади: Президента України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України, міністрів і заступників міністрів. Оскільки роль і функції людей, які займають політичні посади, принципово відрізняються від ролі державних службовців, закон пропонує регулювати їхній статус окремими законодавчими актами і не поширює свою дію на політичну сферу.

Так, формулюючи основні принципи державної служби, автори закону серед іншого, прямо вказують на «політичну нейтральність і лояльність – відмову державного службовця від демонстрації власних політичних поглядів і свого ставлення до політичних сил, партій, блоків, недопущення їхнього впливу на виконання службових обов’язків, підпорядкування діяльності державного службовця завданням держави та її законно сформованих органів влади». І це повністю відповідає європейській практиці. Навіть більше, визначаючи правовий статус державних службовців, закон висуває цілком конкретні вимоги щодо лояльності, політичної нейтральності та професійності чиновника, які збігаються з вимогами, до яких давно звик той же європейський бюрократ.

Новий закон – це політична нейтральність, професійність та стабільність. За законом звільняти держслужбовця можна буде лише за некомпетентність або якісь правопорушення, а не на суб’єктивний розсуд керівника.

У разі ухвалення законопроекту державні службовці:

– не матимуть права бути членами політичних партій (у майбутньому, зі зміцненням демократичних традицій і правової культури, така заборона може бути чинною лише для вищих державних службовців – саме такий еволюційний шлях упродовж останніх 100 років пройшли практично всі демократичні країни світу);

– не зможуть провадити підприємницьку діяльність та працювати за сумісництвом (дозволяється лише викладацька, наукова та творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика в спорті, що здійснюються у позаробочий час);

– не матимуть права на страйкування.

Відповідно до закону адміністративні, політичні та патронатні посади будуть розмежовані.Такий підхід є правильним, оскільки порядок зайняття та звільнення, а головне, функції осіб, які займають зазначені посади, є суттєво відмінними.

Політики мають розробляти стратегію розвитку тієї чи іншої сфери, працівники патронатної служби – їм в цьому допомагати, а службовці – втілювати у життя розроблену політиками стратегію.

Однією з головних новацій законопроекту є впровадження посади державного секретаря міністерства – найвищої посади в державній службі – який має стати посередником між політично призначеним міністром і державними службовцями-професіоналами, відповідатиме за належну роботу держслужбовців. Разом з тим, за законом, втратять статус представників державної служби працівники допоміжної ланки, ті службовці, у яких відсутні особливі публічні (владні) повноваження та чия робота полягає в обслуговуванні поточної діяльності органів державної влади як організацій. Втратять статус державного службовця секретарі, бухгалтери, системні адміністратори, аудитори, охоронці, водії, особи, які здійснюють прибирання і ремонт приміщень, прилеглих територій, виконують у державних органах низькокваліфіковані роботи та інші технічні функції. Закон пропонує вивести їх за межі держслужби. Правовий статус цих працівників повинен регулюватися трудовим законодавством, а не законом «Про державну службу».

Закон України «Про державну службу» приділяє велику увагу конкурсній процедурі призначення на посади в органах виконавчої влади, підвищенню професійного рівня чиновників, яких поділятимуть на три категорії. Службовець низької категорії може не мати університетського диплому, а вищий службовець мусить не тільки бути дипломованим, а ще й знати іноземну мову. Дефіцит компетентності та професіоналізму – одна з ключових проблем державної служби в Україні. В її основі – законодавство, яке залишає державних службовців сам на сам із суб’єктивізмом керівників, не даючи жодних гарантій захисту від їх зловживань. Промовистий приклад – практика звільнення держслужбовців від своїх обов’язків через безпідставну реорганізацію органу влади або формування «нової команди». Система оцінювання діяльності державних службовців та їх регулярна атестація, а також наявні дисциплінарні санкції давно знецінилися й фактично імітують оцінювання. Практика «підвищення кваліфікації» на тлі зазначених проблем і формування команд «під себе» обертається даремно витратою коштів держбюджету. У зв’язку з цим закон наголошує на необхідності ретельного відрегулювання системи конкурсного відбору на державну службу. Забезпечення належного рівня професійності – компетентного, об’єктивного й неупередженого виконання службовцями своєї роботи – передбачає відмову від практики набору та звільнення з посад за ознакою політичної належності. Однак ще важливішим є відбір на державну службу осіб з необхідним рівнем освіти, навичок і досвіду. Саме цьому повинен служити вдосконалений інститут конкурсного відбору кандидатів на посади в органах виконавчої влади.

Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».


Дніпровське районне

управління юстиції



у м. Києві

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал