Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ ii. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Főiskola



Сторінка2/7
Дата конвертації18.12.2016
Розмір0.98 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4   5   6   7

Примітка / Megjegyzés:

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

A kontaktórák és az önálló/egyéni feladatra szánt órák egymáshoz viszonyított aránya:

для денної форми навчання / a nappali tagozatosok számára –

для заочної форми навчання / a levelező tagozatosok számára –


  1. Мета та завдання навчальної дисципліни / A tárgy célja és feladatai

Програма вивчення навчальної дисципліни «Вступ до літературознавства» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки 6.020303. Філологія (українська мова та література)*/6.020303. Філологія (українська, англійська мова та література)*.


Предметом вивчення навчальної дисципліни є:

  • специфіка художньої літератури як словесний вид мистецтва та її місце в культурній парадигмі сучасної людини;

- особливості змісту і форми літературного твору у складній комунікативній системі: «автор-текст-читач»;

- основні закономірності розвитку художньої літератури в її національних, регіональних та світових вимірах.


Міждисциплінарні зв’язки. Курс «Вступ до літературознавства» постійно взаємодіє з історією української літератури, мистецтвознавством, фольклористикою, естетикою, психологією, соціологією, етикою, історією, філософією.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:



  1. Літературний твір і його складові елементи.

  2. Літературний розвиток.


Мета / Cél та завдання / Feladatok навчальної дисципліни:

Мета курсу «Вступ до літературознавства» – ґрунтовно засвоїти першооснови та засади літературознавства як філологічної науки, що синтезує досвід історії літератури, теорії літератури і літературної критики, а також сприятиме систематизації відомостей з літературознавчої дисципліни, засвоєних у середній школі, формуванню у майбутніх вчителів-словесників відповідних уявлень про специфіку художньої літератури як різновиду мистецтва слова, закріпленню нових знань з теорії літератури, виробленню навичок наукового аналізу художніх творів, осягненню основ закономірностей літературного процесу.

Завдання вивчення курсу – формування цілого ряду компетентностей:

  • культурознавча компетентність як сукупність знань про матеріальну і духовну культуру, традиції, звичаї, обряди рідного народу, сукупність умінь використовувати культурознавчі знання у професійній діяльності;

  • фольклорна, літературознавча компетентність як сукупність знань про українську літературу і фольклор у їх історичному розвитку та на сучасному етапі, умінь здійснювати фольклорний, літературознавчий аналіз, усвідомлювати закономірності літературного процесу, оцінювати художню своєрідність творів, творчість письменника в цілому під кутом зору національної культури і міжкультурної значущості;

  • комунікативна компетентність як сукупність знань, умінь, здібностей, ініціатив особистості, необхідних для здійснення комунікації в різних мовленнєвих сферах. Знання законів спілкування і етикету, розуміння мотивів, цілей, засобів у взаємостосунках. Формування умінь виступу: вміння розкрити суть проблеми, аргументувати власне бачення проблеми, підгримувати у слухачів інтерес і увагу, керувати аудиторією тощо;

  • психологічна компетентність як сукупність знань загальної, вікової, педагогічної психології, лінгвопсихології, психічних процесів, пам'яті, мислення, уявлення, уміння визначати рівень розвитку особистості;

  • науково-дослідна компетентність: індивідуально-творче мислення, мотивація науково-дослідницької діяльності. Науково-дослідна компетентність – сукупність умінь проводити пошукове, наукове, експериментальне дослідження, працювати з першоджерелами, критичною літературою, конструювати власну і колективну науково-дослідницьку діяльність.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен / A tárgy teljesítése révén a hallgatónak

знати / tudnia kell:

• етапи і закономірності розвитку мистецтва;

• основні концепції літературознавчої науки;

• критерії класифікації літературознавчих дисциплін;

• визначення та принципи взаємодії основних літературознавчих термінів;

• принцип поділу на роди літератури, основні ознаки кожного роду літератури, найбільш поширені ліричні, епічні та драматичні жанри, їх ознаки;

• найбільш поширені та уживані художні засоби;

• естетичні риси кожного літературного напряму, їх суспільно-історичні та філософсько-психологічні засади, своєрідність; місце й час зародження і розвитку літературних напрямків, представників, що дотримувалися творчих принципів цих напрямів у світовій та українській літературах;

• основні наукові напрямки і школи літературознавства ХІХ-ХХ ст., новітні напрями та течії в літературознавстві.

вміти / képesnek kell lennie:

• дібрати ілюстративний матеріал до кожного терміна;

• поцінувати художній текст як окреме естетичне ціле й з огляду на його місце в літературному процесі;

• визначити родову приналежність твору, його жанр, жанрову форму, прокоментувати засоби зображення світу й людини в ньому;

• вести спостереження над способами і прийомами типізації та індивідуалізації характерів, майстерністю композиції та сюжету, мовою художніх творів і особливостями віршування.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 120 годин 3 кредити.



  1. Програма навчальної дисципліни / A tárgy programja


Змістовий модуль 1. / 1. Tartalmi modul

Основи літературознавства

Вступ. Предмет і завдання курсу "Вступ до літературознавства". Найголовніші види теоретико-літературознавчих праць: рецензія, стаття, літературно-критичний нарис, монографія. Словники літературознавчих термінів.

ТЕМА 1. Літературознавство як наука.

Літературознавство як філологічна дисципліна, її специфіка та місце серед інших наук. Визначення поняття “літературознавство”. Основні дисципліни літературознавства: теорія літератури, історія літератури, літературна критика, компаративістика. Допоміжні дисципліни літературознавства: бібліографія, історіографія, текстологія, палеографія (археографія), герменевтика, психологія творчості. Зв'язок літературознавства з іншими науками: релігієзнавством, філософією, історією, археологією, соціологією, психологією, етнографією, педагогікою, мовознавством. Зв'язок літератури з іншими видами мистецтва (живописом, музикою). Специфіка літератури.

Короткі відомості про зародження та історичний розвиток літературознавства. Наукові методи у літературознавстві: виникнення літературознавчих напрямків, шкіл, методів. Літературознавство ХІХ століття: міфологічна школа та культурно-історична, компаративістика, біографічний метод. Літературознавство ХХ століття: інтуїтивізм, фройдизм та психоаналіз, формальна школа і структуралізм, рецептивна естетика, феміністична критика, екзистенціалізм.

Формування і становлення шкіл в українському літературознавстві. Неокласична (Л.Білецький), історична школи, біографічний та психологічний напрями в історичній школі, філологічна (формальна) школа. Радянське (марксистське) літературознавство. Модерні методи в літературознавстві.



ТЕМА 2. Естетична природа художньої літератури.

Класифікації видів мистецтва за різними ознаками. Розподіл мистецтв на просторові, часові та синтетичні. Відмінність видів мистецтв за матеріалом, в якому виконані їх твори. Переваги і недоліки матеріалів різних видів мистецтв. Слово як найбільш гнучкий матеріал.

Література як вид мистецтва. Специфіка художньої літератури у порівнянні з іншими видами мистецтва. Література в широкому і вузькому розумінні терміна. Художня література як одна з форм суспільної свідомості. Предмет художньої літератури – увесь світ і окрема людина. Об’єкт зображення у літературі. Особливості античного, середньовічного, ренесансного, класицистичного, просвітительського, реалістичного, романтичного, модерністського й постмодерністського поетичних образів.

Критерії художності мистецтва слова – образність, образний лад, емоційна виразність. Функції літератури – естетична, гедоністична, комунікативна, а також перетворююча, пізнавальна, виховна та мовотворча.



ТЕМА 3. Психологія літературної творчості.

Світовідчуття, знання, мислення. Художня творчість як специфічна, глибоко індивідуальна діяльність. Здатність до символізації – особлива властивість людського мислення. Два основні типи вищої нервової діяльності – художній та мислительний. Емоційно-образний спосіб мислення письменника.

Талант, риси художнього таланту і фактори його розвитку. Біографія і творчість. Основні етапи народження твору: початковий етап – споглядання та спостереження письменника, самоспостереження, збирання матеріалу, виникнення задуму; наступний етап – реалізація творчого задуму – написання твору (роль уяви, фантазії, асоціативного мислення, натхнення як найпродуктивніший стан для роботи, значення інтуїції, здатність до перевтілення). Індивідуальний стиль письменника, складові чинники індивідуального стилю.

ТЕМА 4. Художній образ у літературі.

Проблема класифікації образів. Поняття про рівні твору. Образна основа твору. Образність на подієвому рівні. Образ як художнє узагальнення, його складові: поєднання абстрактного й конкретного, раціонального й емоційного, об’єктивного й суб’єктивного, вираження загального через одиничне; пластичні й непластичні образи. Образи-персонажі: способи узагальнення та індивідуалізації. Структура образу: вчинки персонажа; портрет; мова; монологи (зокрема й внутрішні), участь у діалогах; ставлення до нього інших персонажів; висловлювання про нього. Поетичні образи: образи-картини природи (пейзажі), образи-речі (описи), образи-емоції, поетичні мікрообрази; а також класифікація, заснована на конкретно-чуттєвому сприйнятті дійсності: зорові й слухові образи; образи, що виникли від дотику; образи, створені на відчутті смаку; образи, побудовані на відчутті запаху. Інші способи утворення образного опису. Домисел і вимисел в образі. «Вічні» та традиційні образи. Стереотип. Специфіка образів автора і читача.



ТЕМА 5. Зміст і форма літературного твору.

Зміст і форма як філософські поняття. Притягання і відштовхування. Загальний зміст мистецтва і способи його оформлення. Зміст – це форма, а форма – це зміст. Проблема поділу твору на змістовні і формальні елементи. Змістовні елементи: тема, ідея, проблематика, пафос. Рід і жанр.

Фабула і сюжет. Аспекти розгляду сюжетної форми:  елементи сюжету (пролог, експозиція, зав'язка, розвиток дії (конфлікту – зовнішнього чи внутрішнього), кульмінація, розв'язка, епілог)); співвідношення сюжету і фабули, їх види: за відношенням зображеного у творі до дійсності – первинний і вторинний сюжети; за хронологією відтворення подій – хронологічно-лінійний сюжет і ретроспективна фабула; за ритмом проходження подій – повільний, динамічний, пригодницький, детективний сюжети; за зв'язком з реальністю – реалістичний, алегоричний, фантастичний; за способами вираження сутності героя – подієвий, психологічний. Поняття хронотопу.

Жанр і композиція. Композиційна форма, що включає:  сюжет, позасюжетні елементи (епіграф, авторські відступи – ліричні, філософські тощо, вставні епізоди, обрамлення, повтори), групування персонажів (за участю в конфлікті, за віком, поглядами та ін.), наявність (або відсутність) оповідача і його роль у структурі твору.

Конфлікт і колізія. Характер як вища форма типового образу в мистецтві; типи характерів; узагальнені і індивідуальні характери; соціально-історичні і загальнолюдські характери. Герої-персонажі як злиття змісту і форми. Змістовна обумовленість формальних елементів. Метод і стиль як зміст і форма літературного явища.

ТЕМА 6. Родовий і жанровий поділ літературних творів.

Історичні передумови виникнення родів і жанрів. Синкретичність первісного мистецтва. Значення критеріїв для класифікації.

Рід і жанр. Різні тлумачення категорії «жанр». Критерій поділу літератури на три роди (за Аристотелем). Критерії класицистів і романтиків. Поняття про епос, лірику і драму. Проблема розмежування епічних жанрів. Жанри епосу: роман, роман-епопея, повість, оповідання, новела, нарис, фольклорні епічні жанри (казка, переказ, легенда, дума і т. ін). Ліричні жанри в їх історичному розвитку. Проблема класифікації ліричних жанрів. Види лірики: за матеріалом освоєння – інтимна, пейзажна, громадська, філософська, релігійно-духовна, дидактична тощо; історично сформовані жанрові одиниці лірики – пісня, гімн, дифірамб, послання, ідилія, епіграма, ліричний портрет та ін. Драматичні жанри літератури: комедія, трагедія, драма тощо. Взаємозв’язок літературних родів, типів художнього сприйняття і різновидів художньої мови. Жанрова система. Міжродові жанри.

ТЕМА 7. Мова літературного твору.

Художній текст, контекст, підтекст. Характерні ознаки тексту: завершеність, мінливість смислу, відкритість для інтерпретації (співтворчість), зображений у творі світ поза текстом не існує.

Мова розмовна, літературна, поетична. Мова як універсальна система, що моделює дійсність, та її значення для літератури. Мова як образна форма мистецтва загалом і як власне словесно-мовленнєва форма літературно-художнього твору. Найважливіша функція мови – комунікативна. Мова розмовна та її діалектна основа. Літературна мова – унормована, прийнятна в офіційному спілкуванні. Поетична мова – мова власне художньої літератури. Мова художнього твору з точки зору лінгвіста й літературознавця.

Лексичне багатство художньої мови (синоніми, антоніми, омоніми; архаїзми, історизми, неологізми; діалектизми, варваризми, макаронізми; просторіччя, вульгаризми, жаргонізми, професіоналізми, сленг).

Переносне значення слова (тропіка): метафора як головний троп, її функції, епітет і його різновиди, порівняння, інші різновиди тропів (метонімія, синекдоха, літота, гіпербола). Художня стилістика (риторика). Синтаксичні фігури (еліпсис, умовчування, інверсія, анафора, епіфора, рефрен, градація, паралелізм, антитеза і т. ін.), риторичні фігури (звертання, вигуки, запитання, оклики). Звукова організація художньої мови (фоніка) – алітерація, асонанс, звуконаслідування.

ТЕМА 8. Основи віршування.

Два опозиційні різновиди поетичного мовлення: вірш і проза. Походження й розвиток віршування. Чотири основні вчення в складі віршознавства: метрика, ритміка, строфіка, фоніка.

Системи віршування: метрична (антична) система, силабічна система, тонічна система, силабо-тонічна система, народнопісенне віршування.

Причини деканонізації класичного вірша. Гармонія і дисгармонія як домінанта класичного і некласичного вірша. Формування некласичного вірша. Дольник як перехідна форма. Літературний тонічний вірш, його відмінність від народного тонічного віршування. Акцентний (чисто тонічний) вірш.

Верлібр. Проблема верлібру. Три концепції метричної сутності, генезису й типології верлібру. Три типи вільного вірша: прозовірш, верлібр “правильний”, “неправильний” верлібр.

Поняття про стопу – основну ритмічну одиницю віршового рядка. Види стоп (хорей, ямб, дактиль, амфібрахій, анапест).

Римування. Поняття про риму. Чоловіча, жіноча, дактилічна, гіпердактилічна клаузули. Рими (точні й неточні, прості, складені, прикінцеві та внутрішні, багаті й бідні). Римування (паралельне, перехресне, кільцеве, подвійне, потрійне, моноримне).

Строфа, її види. Строфічний й астрофічний різновиди вірша. Фактори, котрі визначають строфічне членування. Двовірш. Тривірш (терцет). Терцина. Чотиривірш (катрен). П’ятивірш, семивірш, дев’ятивірш. Спенсерова строфа. Восьмивірш (октава, сициліана, тріолет). Одичний десятивірш. Сонет (італійський, французький, англійський; вінок сонетів).
Змістовий модуль 2. / 2. Tartalmi modul
ТЕМИ 9. Закономірності історичного розвитку літератури.

Процес як філософське поняття. Боротьба і єдність протилежностей. Поняття «літературний процес». Внутрішні фактори і закономірності його розвитку. Національні особливості. Зв'язок з усною народною творчістю.

Традиції і новаторство. Прогрес у літературі. Стадіальність у розвитку літератури. Теорія культурних хвиль. Типи літературних зв’язків: міжлітературні зв’язки (впливи й взаємовпливи, запозичення, контактні зв’язки) , внутрішні літературні зв’язки (наслідування, епігонство, цитація, стилізація, ремінісценція, парафраза, алюзія, варіація, пародіювання, травестування, репродукція та ін.)

ТЕМИ 10. Художні методи і стилі (літературний розвиток).

Метод як сукупність найзагальніших принципів художнього мислення. Художній метод – сукупність найбільш загальних принципів естетичного опанування дійсністю, яка настійливо повторюється у творчості тої чи іншої групи письменників, котра утворює напрям, течію та школу. Художній метод, тип творчості, художня система, стиль, творчий метод.

Стиль та його структура. “Стиль – це людина”. Стиль – індивідуальна неповторність творчого почерку; сукупність прийомів, яким віддається перевага; єдність індивідуальних і типових, спільних для багатьох індивідуальностей рис творчості. Стиль – цілісна система всіх елементів, з яких складаються літературна творчість, художній твір і літературний процес, котрий містить їх у собі. Рухливість категорії стилю. Необхідність розрізнення стилів творчості, стилі творів і тих чи інших етапів літературного процесу; стилі індивідуальні, групові; стилі певних шкіл, течій і напрямів; стилі мовні й мовленнєві; стилі естетичні та історичні; стилі, які несуть на собі відбиток тих чи інших родів, видів і жанрів; стилі віршовані та прозові; стилі традиційні та новаторські.

Взаємопроникнення категорій “стиль”, “метод” і “тип творчості”. Ядро цієї системи – найбільш загальне членування письменників за типом творчості, тобто за сукупністю естетичних принципів сприйняття і відтворення в літературі дійсності, а саме: характер сприйняття і ставлення до дійсності (символічний, романтичний, сентиментальний, аналітично-реалістичний), вироблення й застосування певної сукупності словесних прийомів у моделювання художнього світу; при цьому якась група прийомів є домінуючою.

Бароко. Класицизм. Сентименталізм. Романтизм. Реалізм. Модернізм і його художні методи (символізм, імпресіонізм, експресіонізм, футуризм, сюрреалізм). Інші явища модернізму (конструктивізм, «потік свідомості», примітивізм, театр абсурду, театр Б. Брехта, Леся Курбаса). Постмодернізм.

4. Структура навчальної дисципліни / A tárgy struktúrája

Назви змістових модулів і тем

A tartalmi modulok címe és témája



Кількість годин / Óraszám

денна форма / nappali

заочна форма / levelező

Усього

összesen


120

у тому числі/ebből

Усього

Összesen
120



у тому числі/ebből

л/ea
16

п/gy
30

лаб/lab

інд/egy
14

с.р./ö.m.
60




л/ea
4

п/gy
4

лаб/lab

інд/egy

і с.р.
14/98



с.р./ö.m.
98

1

2

3

4

5

6

7

8

3

4

5

6

7

Модуль 1 / 1. Modul

Змістовий модуль (Назва) 1. / 1. tartalmi modul (Címe)

Літературний твір і його складові елементи.


Тема 1.

1. téma


Літературознавство як наука.

1

1







4













8




Тема 2.

2. téma


Естетична природа художньої літератури. Специфіка художньої літератури як виду мистецтва

1

1







4













8




Тема 3.

3. téma


Психологія літературної творчості.

1

1







4













8




Тема 4.

4. téma


Художній образ у літературі.

1

2







6













2/10




Тема 5.

5. téma


Зміст і форма літературного твору.

1

4




2

6




1







2/10




Тема 6.

6. téma


Родовий і жанровий поділ літературних творів.

1

3




2

6







1




2/10




Тема 7.

7. téma


Мова літературного твору.

1

4




2

6




1

1




2/10




Тема 8.

8. téma


Основи віршування.

1

4




2

6




1

1




2/10




Разом за змістовим модулем 1

Összesen az 1. tartalmi modulban






8

20




8

42




3

3




10/74











































Змістовий модуль (Назва) 2. / 2. tartalmi modul (Címe)

Літературний процес


Тема 9.

9. téma


Закономірності історичного розвитку літератури. Літературний процес

2

4




2

8













10




Тема 10.

10. téma


Літературні методи творчості і стилі.

6

6




4

10




1

1




4/14




Разом за змістовим модулем 2

Összesen az 2. tartalmi modulban






8

10




6

18




1

1




4/24



Усього годин / Összesen





16

30




14







4

4




14/98





Поділіться з Вашими друзьями:

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал