«Захист Вітчизни» Омелюх С. В. 2014 Рецензент



Сторінка1/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.9 Mb.
  1   2   3   4   5
Професійно-технічне училище № 22 смт. Луків

Організація цивільного захисту у професійно-технічному

навчальному закладі


Виконав:

викладач предмета

«Захист Вітчизни»

Омелюх С.В.


2014
Рецензент :

Столярук П.І., директор ПТУ №22 смт. Луків, викладач спецдисциплін вищої категорії.

Методичний посібник містить методичні рекомендації та інформаційно-довідковий матеріал для підготовки та проведення теоретичних занять та практичних заходів з цивільного захисту, а також для планування і організації роботи начальника штабу цивільного захисту ПТНЗ.

Даний посібник розрахований для керівництва в роботі відповідальних за організацію та проведення заходів цивільного захисту в професійно-технічних навчальних закладах.



Омелюх С.В. Організація цивільного захисту у професійно-технічному навчальному закладі. ПТУ №22 смт. Луків. - 90 с.

Рекомендовано методичною комісією викладачів «Захисту Вітчизни», фізкультури і класних керівників (протокол № 6 від 20.02.2014р.)



З М І С Т

Вступ…………………………………………………..…………..5

Розділ 1. Загальні завдання цивільного захисту ………..…....7

1.1.Цивільний захист у сучасних умовах……………….. …...7

1.2.Завдання цивільного захисту…………………………..…....11

1.3. Сили цивільного захисту…………………………………….15



Розділ 2. Цивільний захист у професійно технічному навчальному закладі……………………………………………………....22

2.1. Організація цивільного захисту в навчальних закладах….22

2.2. План дій щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації…………………….………………………………………...23

2.3. Оцінка природного, техногенного та екологічного стану місцевості, де розташований навчальний заклад………………...25

2.4. Оцінка техногенно-екологічної обстановки на території навчального закладу з урахуванням його розташування………..27

2.5. Рішення щодо організації функціонування системи цивільного захисту навчального закладу………………………….......28

2.6. Організація спостереження, радіаційного, хімічного контролю та медичного захисту і евакуації ………………………...32

2.7. Матеріально-технічне забезпечення цивільного захисту..35

2.8. Організація управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії.35

2.9. Реагування на можливі надзвичайні ситуації у ПТНЗ..…...37

2.10. Функціональні обов’язки начальника цивільного захисту ПТНЗ ……………………………………………………...……... 42

2.11. Функціональні обов’язки спеціально призначеної особи з питань надзвичайних ситуацій навчального закладу (начальника штабу ЦЗ)……………….…………………………………….....43

2.12. Комісія з питань надзвичайних ситуацій ПТНЗ ……….45

2.13. Дії у випадках загрози терористичних актів у ПТНЗ…..48



Розділ 3. Вивчення основ цивільного захисту під час проведення занять з предмету «Захист Вітчизни»………………………..54

3.1.Особливості подання матеріалу під час вивчення розділу Цивільний захист………………………………………………....54

3.2. Міжнародне гуманітарне право …………………….…….57

3.3. Основи медичних знань і допомоги ……………………......57



Розділ 4. Підготовка і проведення дня цивільного захисту у професійно технічному навчальному закладі…………………..60

4.1. Підготовка до проведення Дня ЦЗ……………………...….60

4.2. Дії на першому етапі Дня цивільного захисту (час проведення планових занять)…………………………………………….....62

4.3. Дії постійного складу і учнів з ввідних можливої обстановки на території ПТНЗ при виникненні аварій та катастроф………………………………………………………………....63

4.4. Дії у позаурочний час після відпрацювання увідних із різних видів обстановки ІІІ етап Дня Цивільного захисту………67

4.5. Підсумки Дня цивільного захисту. Четвертий етап………74



Висновок…………………………………………...……………..76

Додатки …………………………………………………………..78

Додаток 1. Схема зв’язку, оповіщення і управління…………...78

Додаток 2. План-календар дій навчального закладу в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності та надзвичайної ситуації (надзвичайного стану)………………………………....79

Додаток 3. Схема розташування ПТУ-22 відносно небезпечних підприємств…………………………………………………….....85

Скорочення, що вживаються в тексті…………………………..86

Література………………………………………………………..88

ВСТУП
  У мирний час, величезних людських втрат, збитків економіці і навколишньому середовищу завдають стихійні лиха, аварії і катастрофи. На території України розміщена велика кількість потенційно-небезпечних об'єктів. До них відносяться підприємства нафтової, газової та хімічної промисловостей, підприємства, які застосовують і виготовляють радіоактивні, сильнодіючі, пожежо і вибухонебезпечні речовини. Техногенна небезпека є найбільш характерною і значною за питомою вагою серед загального кола випадків. Підтвердження цьому — катастрофа на ЧАЕС, аварії на Стебницькому калійному комбінаті, на газо і продуктопроводах та транспорті.
    Якщо врахувати, що на Україні можливі як техногенні, так і природні ризики, то з метою запобігання, а також усунення їх можливих наслідків у країні створена і діє потужна система захисту населення і економіки від надзвичайних ситуацій, стає зрозумілим велике значення, яке набуває система цивільного захисту сьогодні. Адже науково-технічний прогрес, з одного боку, покращує життя людей, а з іншого — підвищує ризик виникнення аварій і катастроф, тому формуванням цивільного захисту все частіше доводиться ліквідовувати їх наслідки.

«Забавляються, як малі діти» – говоримо ми, часто не задумуючись над тим, що гра дитини – один із найбільш доступних, простих і ефективних способів пізнання навколишнього середовища і життя з перших кроків.

При цьому життя безпечне лише у тому випадку, якщо дорослі здогадаються запропонувати дівчаткам і хлопчикам вантаж елементарних правил безпечної поведінки, практичних навичок та дій у найбільш типових екстремальних ситуаціях, які виникають на вулиці, вдома, у школі, в лісі тощо.

Головне – навчити наших дітей елементарним правилам безпечного життя: на вулиці, в транспорті, в лісі.

Основне завдання цивільного захисту в навчальному закладі полягає не стільки в тому, щоб поповнити теоретичні знання основ безпеки життєдіяльності, скільки навчити практичним заходам цивільного захисту, які проводяться в загальноосвітніх школах.

Метою та завданнями ЦЗ в професійно технічних навчальних закладах є:

- вироблення в учнів навичок і уміння грамотно й чітко діяти в різних надзвичайних ситуаціях для захисту свого життя та здоров’я;

- виховання впевненості в ефективності заходів цивільного захисту;

- формування та розвиток в учнів високих морально-психологічних якостей: відваги, витримки, ініціативи та кмітливості, взаємодопомоги, постійної готовності правильно діяти при загрозі чи виникненні НС;

- удосконалення теоретичних знань та практичних навичок учнів і педагогічного колективу у захисті від наслідків надзвичайних ситуацій;

- організація масової здачі нормативів з цивільного захисту;

- практична перевірка вміння учнів користуватися засобами індивідуального захисту (ЗІЗ), виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання, надання першої медичної допомоги;

- навчання керівного, командно-начальницького та педагогічного складу

в організації проведення заходів цивільного захисту в школі.




РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
1.1. Цивільний захист у сучасних умовах

В наш час роль i місце ЦЗ зумовлюється двома факторами: наслідками можливих надзвичайних ситуацій у мирних умовах, а також небезпекою виникнення воєнних конфліктів в ядерний вік. Воєнні конфлікти в сучасних умовах можуть привести до більших, ніж у минулому, втрат серед населення, різних змін умов його життєдіяльності, значного падіння рівня виробництва.

За даними Стокгольмського інституту проблем війни i миру Перша світова війна обійшлась людству до 10 млн. загиблих i 20 млн. покалічених, під час другої - загинуло більше ніж 50 млн. чоловік, а з 1945 року i до наших часів внаслідок 315 локальних воєн i конфліктів загинуло більше 25 млн. чоловік. Спостерігається i друга невтішна тенденція – зростання чисельності жертв серед мирного населення (якщо під час Першої світової війни від загальної чисельності загиблих військові склали - 95%, а мирне населення -5%, то під час Другої світової війни – відповідно 50% i 50%, в Кореї загинуло 9 млн. чоловік, з яких 84% склали мирні жителі i тільки 16% військові, а під час воєн у В’єтнамі число загиблих мирних жителів перевищило 90%).

Виходячи з цих умов, серед найважливіших факторів, що визначають обороноспроможність держави, особливе місце займає завчасна підготовка до захисту населення i об'єктів, максимальне послаблення дії основних факторів сучасної зброї.

Крім того, протягом останніх років відношення "Суспільство – людина – техніка – природне середовище" набуває все більш драматичного характеру. Це пов'язано з посиленням інтенсивності та зростанням масштабів технічного впливу на хід природних процесів. Індустріальна цивілізація, порушуючи процес саморегуляції природних явищ, поряд з природними катаклізмами, створює загрозу безпеці самій людині та навколишньому середовищу.

В наш час безпека людини i навколишнього середовища стає найважливішою характеристикою якості життя i стану економіки. Загальну небезпеку являють стихійні лиха. Прикладом є сейсмічно-небезпечні зони, на долю яких припадає 290 тис.км території країни. Під можливий вплив землетрусу інтенсивністю від 8 до 9 балів підпадає майже 1,5 тис. км з населенням понад 1 млн. чоловік.

Значну небезпеку для населення i території країни становить пожежна небезпека. Із загальної площі лісового фонду (10 млн. га) лісові масиви займають 8,6 млн. га. Із них, за ступенем пожежної небезпеки 4,5 млн. га віднесено до 5-8 класів небезпеки, 3,6 млн. га – до 2 i близько 1 млн. га до 1 класу пожежної небезпеки.

У зонах можливих землетрусів (Карпати, Крим, Одесько-Причорноморський регіон i прилеглі до них райони), масових пожеж, повеней i катастрофічних затоплень функціонує велика кількість об'єктів, у тому числі хімічно- i вибухонебезпечних, знаходиться густа мережа газо- i нафтопродуктопроводів – потенційних джерел, що збільшують масштаби i небезпеку наслідків НС природного походження.

На території України є зони спалахів таких небезпечних захворювань, як сибірська виразка, туляремія, лептоспіроз, стовбняк, а останнім часом - гепатит та холера.

Першочергового значення набуває необхідність вивчення ризику для людини і суспільства з боку економічних i соціальних шляхів цього запобігання, дотримання прав людини на безпечні умови життя, що декларовано Женевською конференцією. Численні дані свідчать, що руйнівна сила природних i техногенних катастроф нарощується, а спричинені збитки обраховуються космічними сумами.

У світі за період з 1948 по 1990 p. у природних та техногенних катастрофах загинуло близько 3 млн. чоловік і більше ніж 1 млн. осіб залишилось без житла.

Статистичні дані також свідчать, що протягом цього періоду у світі в середньому на рік трапляється 8 випадків стихійного лиха, від 9 до 23 аварій i катастроф, в кожній з яких загинуло не менше 100 чоловік.

У зв'язку з цим, важливого соціального i економічного значення набуває практика прогнозування, запобігання i зменшення втрат від НС, що виникають в результаті катастроф, стихійного лиха, порушення нормального стану соціальних і економічних систем. А це відповідає міжнародному принципу ЦЗ: "Попередження - захист - порятунок".

Починаючи з 1932 року ЦЗ створювала умови для фізичного захисту людей, утримувала певні мобілізаційні ресурси, недоторкані запаси, здійснювала підготовку народного господарства до функціонування під час війни, створюючи умови для виконання завдань згідно з Женевською конференцією про захист жертв війни.

Але не завжди розвиток ЦЗ підпорядковувався потребам мирного часу. Перебуваючи практично в стані мобілізаційних можливостей, орієнтуючись у підготовці до дій під час війни, ЦЗ не завжди вирішувала завдання, які перед нею ставили.

Колишня ЦЗ була комплексом загальнодержавних оборонних заходів, спрямованих на захист населення i об'єктів від застосування зброї масового ураження. Нинішня ЦЗ є державна система органів управління, сил i засобів для організації i забезпечення захисту населення від наслідків НС техногенного, екологічного, природного i воєнного характеру. В цьому є головна різниця.

24 березня 1999 року Президент України підписав Закон за №555-XIV Про цивільну оборону України", який проголошує, що громадяни України мають право на захист свого життя i здоров'я від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних лих і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ i організацій, незалежно від форм власності i господарювання, гарантій забезпечення його реалізації. Держава є гарантом цього права, створює систему ЦЗ, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій i катастроф техногенного, екологічного, природного i воєнного характеру.

Цивільний захист України (ЦЗ) організується i функціонує на підстав Закону та Положення "Про цивільну оборону України", воєнної доктрини України, державних нормативних актів про органи управління ЦЗ та міжнародного гуманітарного права.

Відповідно до законодавства, ЦЗ організується за територіально-виробничим принципом на всій території України за такою системою:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у НС;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ i організацій, незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦЗ;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення; - центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- курси та навчальні заклади підготовки i перепідготовки фахівців та населення з питань ЦЗ;

- служби ЦЗ.

Заходи ЦЗ поширюються на всю територію України, всі верстви населення. Розподіл за обсягом i відповідальністю за виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
1.2. Завдання цивільного захисту

Завдання ЦЗ:

- запобігання виникненню НС техногенного походження i запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;

- оповіщення населення про загрозу i виникнення НС у мирний та воєнний часи і постійне інформування його про наявну обстановку;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження ;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часів;

- підготовка і перепідготовка керівного складу ЦЗ, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в НС.

Безпосереднє виконання завдань ЦЗ здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦЗ, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами ЦЗ.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах ЦЗ визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах ЦЗ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах ЦЗ, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Керівництво підприємств, установ i організацій, незалежно від форми власності і підпорядкування, забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їx готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦЗ і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством. Радіаційні, хімічні та вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження, запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, i несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах.

Загальне керівництво ЦЗ України здійснюють Кабінет Міністрів України (КМУ), центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрація об’єктів незалежно від форми власності і підпорядкування. Начальником ЦЗ України є Прем’єр-Міністр України.

У підпорядкуванні Прем’єра знаходяться комісія техногенно-екологічної безпеки і НС (КТЕБ НС). При управлінні ЦЗ України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є державні курси ЦЗ, промислової та екологічної безпеки України. Управлінню ЦЗ підпорядковані війська ЦЗ, спеціалізовані і територіальні формування ЦЗ, начальники ЦЗ областей і начальники обласних управлінь з питань НС та цивільного захисту населення (НС та ЦЗН).

В області начальником ЦЗ є голова облдержадміністрації. При ньому створюється управління з питань НС та ЦЗН, обласна евакокомісія, КТЕБ НС. При управлінні з питань НС та ЦЗН існують курси ЦЗ.

Начальником ЦЗ міста є міський голова. При ньому створюється управління з питань НС та ЦЗН, якому підпорядковані курси ЦЗ міста, евакокомісія, КТЕБ НС і територіальні формування.

В сільському районі начальником ЦЗ є голова райдержадміністрації. При ньому створюється управління з питань НС та ЦЗН, КТЕБ НС, приймальна евакокомісія, територіальні формування.

На об’єкті начальником ЦЗ є його керівник. Своїм наказом він призначає: заступника начальника ЦЗ по евакуації і розосередженню (він же голова евакокомісії); заступників по матеріально-технічному забезпеченню (МТЗ) і інженерно-технічній частині (ІТЧ).

Штаб ЦЗ об’єкту, як правило, в складі:

— начальник штабу (НШ);

— заступник НШ по оперативній роботі;

— помічник НШ по підготовці формувань і решти особового складу ЦЗ;

— помічник НШ по розвідці і інших питаннях.

Для успішного проведення заходів при загрозі НС, а також при проведенні РІНР, своєчасного надання допомоги потерпілим на об’єктах створюються формування ЦЗ: рятувальні, санітарні, розвідувальні, спостережні, захисту тварин і рослин, знезаражування, протипожежні, охорони громадського порядку.

Формування створюються з урахуванням територіально-виробничого принципу (бригада, цех, відділок). Кількість і чисельність їх на об’єкті визначаються з потреб у проведенні рятувальних робіт, а також наявності відповідної бази для їх створення (людей, техніки). Командирами формувань призначають спеціалістів і керівників виробничих підрозділів. Формування забезпечуються технікою та майном, що є на об’єктах, а при його відсутності - закуповується за кошти об’єкта. За кожним формуванням, відповідно до їх табелів оснащення, закріплюють автотранспорт, трактори, будівельну техніку, різний інструмент, що можна використати для ЦЗ. Табельне майно (протигази, респіратори, захисний одяг, взуття, прилади хімічної розвідки, радіостанції та ін.) об’єкти повинні придбати в установленому порядку через штаби ЦЗ.

Відповідальність за порушення законодавства з питань ЦЗ несуть посадові особи і громадяни згідно із законодавством України (Закон України “Про цивільну оборону України”, ст. 16).

Згідно Указу Президента України від 28.10.1996 року створені комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій на державному, обласному, міському, сільському рівнях. Склад комісії (на прикладі області) 40-50 чоловік. Голова комісії — перший заступник голови облдержадміністрації.

Заступники голови: начальник управління охорони здоров’я області, начальник управління з питань НС та ЦЗН, заступник голови облдержадміністрації, заступник начальника УВС по області. Члени комісії: начальники управлінь облдержадміністрації, директори великих підприємств. Заклади ЦЗ — створюються на базі підприємств комунального господарства, автогосподарств, медичних установ згідно рішення відповідних начальників ЦЗ і призначені для вирішення завдань по захисту населення, для спеціальної обробки транспорту, техніки.
1.3. Сили ЦЗ

Силами ЦЗ є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Війська ЦЗ підпорядковуються керівникові центрального органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Війська ЦЗ виконують завдання щодо захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи.

Комплектування військ ЦЗ здійснюється на підставі Закону України “Про загальний військовий обов'язок i військову службу”, а також за контрактом.

Порядок дій військ визначається статутом військ ЦЗ. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, можуть створюватися спеціалізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійснюється згідно з Положенням про ЦЗ України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Комплектування спеціалізованих формувань ЦЗ здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у НС.

Спеціалізовані формування - це організаційно оформлені підрозділи, створені для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, що потребують спеціальної кваліфікації особового складу i застосування спеціальних технічних засобів. Такі формування мають три рівні підпорядкування і створюються: центрального підпорядкування — Кабінетом Міністрів України; територіального підпорядкування — місцевою державною адміністрацією; об'єктового підпорядкування — адміністрацією підприємств.

На спеціалізовані формування покладаються:

— рятувальні та евакуаційні роботи в осередку ураження та надання медичної допомоги потерпілим безпосередньо на місці робіт або на шляхах евакуації;

— профілактична робота для запобігання аварій i катастроф;

— виробництво, ремонт та технічне обслуговування захисних дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв'язку для ліквідації наслідків НС.

Для виконання покладених завдань спеціалізовані формування мають у своєму складі оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

Структуру оперативних підрозділів, штати i чисельність затверджує відповідний орган державної виконавчої влади (адміністрація) за поданням штабу ЦЗ. Оперативні підрозділи утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, а також коштів підприємств. Решта підрозділів утримуються за рахунок засновників.

Невоєнізовані формування ЦЗ створюються в областях, районах, містах, на підприємствах, в установах i організаціях незалежно від форм власності i підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Невоєнізовані формування ЦЗ - це група людей, об'єднаних в загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою, майном та підготовлені до дій у НС.

Штатну чисельність невоєнізованих формувань визначає керівник підприємства, установи та організації на підставі вимог концепції ЦЗ України за погодженням із штабом ЦЗ. Невоєнізовані формування створюються завчасно i комплектуються згідно Закону “Про цивільну оборону України”.

Зарахування до невоєнізованих формувань не звільняє від основної діяльності.

Невоєнізовані формування, які створюються для проведення рятувальних робіт, можуть використовуватись у мирний і воєнний часи. Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи, організації, їх люди, матеріальні та технічні засоби. Адміністрація підприємства, установи та організації несе відповідальність за створення, оснащення i підготовку невоєнізованих формувань.

За підпорядкованістю всі невоєнізовані формування ЦЗ розподіляються на територіальні та об'єктові, за призначенням — на формування загального призначення i формування служб ЦЗ.

Територіальні формування утворюються в областях, містах, сільських районах i підпорядковуються відповідному начальнику ЦЗ. Вони застосовуються для виконання завдань ЦЗ при виникненні НС на найбільш важливих об’єктах згідно з планами відповідного начальника ЦЗ.

Об'єктові формування створюються на об'єктах, які продовжують свою діяльність у воєнний час і виконують РІНР на своїх об’єктах.

Формування загального призначення застосовуються для проведення РІНР в осередках ураження. До них відносяться: збірні загони (команди, групи); збірні загони (команди) механізації робіт i рятувальні загони (команди, групи).

Формування служб ЦЗ призначаються для виконання спеціальних заходів під час проведення РІHP (розвідка, надання медичної допомоги, локалізація і гасіння пожеж, проведення заходів радіаційного i хімічного захисту, ведення аварійно-технічних робіт, захист тварин, забезпечення охорони громадського порядку тощо).

До невоєнізованих формувань ЦЗ зараховуються працездатні громадяни України за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок із середньою i вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для забезпечення заходів з ЦЗ, захисту населення і місцевостей від наслідків НС та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби ЦЗ: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші.

Для проведення евакуаційних заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії. Для надання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в осередках ураження та лиха, боротьби з пожежами, здійснення лабораторного контролю за станом навколишнього середовища, матеріально-технічного та інженерного забезпечення заходів з ЦЗ залучаються міністерства та інші органи державної виконавчої влади.

Фінансування заходів з ЦЗ здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів, а також коштів підприємств і організацій, незалежно від форм власності і підпорядкування.

Міністерства, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і місцевостей, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах ЦЗ та формувань ЦЗ, призначених для ліквідації наслідків НС.

Фінансування заходів з ЦЗ, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для збереження техніки та майна ЦЗ, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби ЦЗ у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задовольняються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником виробникам вартості виділених матеріальних ресурсів. Продукція для потреб ЦЗ виготовляється на умовах державного замовлення.

Центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб ЦЗ.

Війська ЦЗ утримуються за рахунок Державного бюджету. Військовослужбовці ЦЗ у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та інших нормативно-правових актів.

Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦЗ транспортними засобами, службовими, господарськими і підсобними приміщеннями, складськими площами.

Співробітництво з іншими державами в галузі ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України і Центральний орган виконавчої влади з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом ЦЗ і ліквідації наслідків НС, створення і оснащення сил ЦЗ, спільних дій в разі НС. Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України в Міжнародній організації ЦЗ та в операціях європейських держав з надання допомоги в разі стихійного лиха.

Для надійного управління процесами захисту населення у НС використовується державна система пунктів управління:

— на державному рівні — пункт, який має бути захищений, обладнаний засобами зв’язку і життєзабезпечення, з цілодобовим чергуванням, розташований безпосередньо в місці дислокації адміністрації Президента та Кабінету Міністрів України, а також запасний пункт управління в позаміській зоні;

— на рівні міністерств — запасні пункти управління в позаміській зоні;

— на обласному рівні — по два запасних пункти: один в місті, другий в позаміській зоні;

— на інших адміністративних рівнях пункти управління створюються за місцем дислокації органу, що здійснює керівництво ЦЗ.

Для проведення заходів ЦЗ, органи управління ЦЗ, об’єкти, розробляють плани:

— план ЦЗ;

— план розвитку і удосконалення.

Постанова КМУ від 03.08.1998 р. за №1198 затвердила “Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру”. Вона визначає: принципи створення системи НС, основні завдання сил і засобів, порядок виконання завдань і взаємодії структурних підрозділів, а також функціонування самої системи.

Єдина державна система — є центральні та місцеві органи виконавчої влади, державні підприємства, установи з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням безпеки. Єдина державна система складається із постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

До складу сил і засобів єдиної державної системи входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються до виконання робіт.

Таким чином, можна зробити загальний висновок, що ЦЗ України є державною системою органів управління, сил і засобів направлених на захист населення, підготовку необхідних умов для стійкої роботи ОГД в мирний час, а в випадку застосування противником ЗМУ — на проведення РІНР. Для виконання цих завдань необхідно своєчасно провести складний комплекс заходів і спланувати дії ЦЗ.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал