Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня с. Бужани Горохівського району Волинської області



Сторінка2/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.69 Mb.
1   2   3   4

2.2. Мотивація навчальної діяльності шляхом

створення проблемної ситуації

Постановка питання, демонстрація експерименту або надання до уваги учнів логічної суперечності, для розв'язання та пояснення яких у дітей не вистачає знань. Так на уроці геометрії під час вивчення теми «Подібність фігур» можна використовувати такі факти.

1. Історія розповідає про те, як, мандруючи Єгиптом, Фалес був вражений величчю піраміди Хеопса.

— Скажіть, будь ласка, а яку висоту вона має? — запитав він жерців. — О, це дано знати хіба що богу Сонця Ра, а не людині, — відповіли жерці. — Зачекайте хвилиночку, я точно підрахую висоту піраміди! — запевнив їх Фалес.

Він став під проміння Сонця і виміряв довжину своєї тіні. Скажімо, тінь була вдвічі довшою за зріст Фалеса. З цього Фалес зробив висновок, що в цю мить предмети мають тіні вдвічі більші за них самих. Тож залишається обчислити довжину тіні піраміди Хеопса.

Якщо ви вважаєте, що жерці були в захваті від розуму та винахідливості Фалеса, то зовсім ні. Навпаки, вони дуже обурилися. Авжеж! Те, що, на їх думку, людині взагалі не дано пізнати, якийсь там грек з Мілета обчислив майже миттєво!... Ні, таке не пробачають! І жерці вирішили вбити Фалеса. На щастя, один з них виявився порядною людиною і підказав Фалесу скоріше сідати на корабель, який ось-ось відпливає до Єгипту... 2. Під час викладання теми «Площі фігур» можна розповісти про те, що обчислення площі або поверхні фігури називають квадратурою. У стародавніх єгиптян квадратура якоїсь фігури зводилась до побудови рівновеликого квадрата. Звідси походить термін «квадратура круга». Цю назву мала одна з відомих задач давнини. Здійснити квадратуру круга означало побудувати за допомогою циркуля та лінійки квадрат, рівновеликий кругу. Цей вираз став синонімом задачі, що не піддається розв'язанню. Ще один спосіб створення проблемних ситуацій — це спонукання учнів до виявлення внутрішніх і міжпредметних зв'язків і зв'язків між явищами.



2.3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології «Мозкова атака»

Цей метод полягає в колективній творчій роботі з розв'язування певної складної проблеми. Усіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного, підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші. Орієнтовна послідовність дій:

1. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обмірковування пропозицій.

2. Висловлювання суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

3. Обґрунтування ідей їхніми авторами. Загальна дискусія навколо запропонованих ідей: правильність, доцільність, оригінальність. Вибір найкращої ідеї.

4. Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків роботи.



2.4. Мотивація навчальної діяльності шляхом

використання творчих завдань

Уміння бачити цікаве й дивуватися приносить дітям радість, стимулює до творчих пошуків, розвиває уяву. Таке вміння потрібно виховувати й розвивати в учнів систематично. У цьому й допоможуть цікаві факти, повідомляти які можна як на етапі мотивації навчання, щоб викликати в учнів здивування, суперечність чи нерозуміння і створити потребу нових знань, так і під час закріплення матеріалу, щоб показати практичну значимість тем, що вивчаються.

Наприклад, можна запропонувати учням питання на зразок: «Що станеться, якщо...?». У цих питаннях розглядаються парадоксальні ситуації. Учні можуть самостійно добирати такі питання, ставити їх однокласникам, обговорювати, захищати свою позицію, використовуючи знання з предмета. Крім того, учнів можна залучати до складання кросвордів, сканвордів, загадок тощо. Ця форма роботи дозволяє не лише наповнити кабінет роздавальним матеріалом, але й формує в учнів уміння визначати головне, та, що особливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності. Можливі варіанти роботи з кросвордом:

1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.

2. Сформулювати запитання до слів, що даються учням у заповненому кросворді.

3. Заповнити кросворд, у якому виділено певні квадратики. З літер, що потрапили в них, скласти ключове слово та пояснити його зміст.

Учням подобаються так звані художні завдання. Наприклад, «Яким я уявляю собі...». Тут можна запропонувати й термін, і якого-небудь наукового діяча, і дію.

Також викликає зацікавленість написання казок, оповідань, віршів з використанням знань з предмета.

Підготовка з учнями старших класів творчих проектів сприяє формуванню інтелектуальних, спеціальних і загальнокультурних знань і вмінь учнів; розвитку ініціативності, навичок співробітництва; навчає бачити проблеми й приймати рішення; вчить їх умінню здобувати й використовувати інформацію; розвиває навички самостійного планування, самоосвіти, комунікабельності. Основною вимогою творчих проектів є конкретний, «відчутний» результат діяльності: презентація, доповідь, випуск газети,

плакатів тощо.

Уміння використовувати метод проектів — це показник високої кваліфікації вчителя, його прогресивної методики навчання та розвитку учнів. Технологію проектів вважають технологією XXI століття. Добре зарекомендувала себе практика виконання творчих проектів, наприклад, із тем: «Використання тригонометричних формул під час знаходження відстані між недоступними предметами», «Єгипетські піраміди», «Симетрія у природі», «Орігамі» тощо.

2.5. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху

У зв'язку з тим, що в класі завжди є діти з різними здібностями, то до планування уроку математики слід підходити диференційовано. Звичайно, особливу увагу слід приділити дітям, які вміють самостійно мислити, аналізувати, узагальнювати. Саме їм слід пропонувати творчі завдання, а також вправи, які вимагають нестандартного розв'язання. Практика свідчить про те, що в класі є учні, яким вивчення математики дається нелегко. Коли вони потрапляють у старші класи, то накопичування пропусків та вад у знаннях створюють ситуацію постійної невпевненості в собі та у своїх силах. Крім того, у них відсутня наполегливість у здобутті знань і присутнє невміння використовувати ці знання. Ось чому в роботі з такими учнями слід поставити перед собою завдання − закріпити впевненість дітей у своїх силах, розвивати ініціативу шляхом поєднання вмотивованості зі старанним підбором завдань та індивідуальним оцінюванням.

Часто дає результат такий прийом, як дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його окремими невеликими смисловими дозами з обов'язковим закріпленням. На початку вивчення теми використовуються репродуктивні методи навчання, щоб учні переконалися в можливості відтворити матеріал, а потім уже використовуються творчі методи. Учні виконують завдання, використовуючи підказку, діючи за алгоритмом тощо. Такий прийом виправдовує себе, оскільки учні починають вірити у власні сили

й згодом краще опановують матеріал предмета.

Труднощі в розумінні матеріалу, що вивчається, можуть бути спричинені наявністю в розповіді вчителя значної кількості незнайомих слів, тобто незрозумілої наукової термінології. Щоб уникнути цього, слід чітко визначити мінімум наукових термінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати (там, де це можливо) відмінність їх від повсякденних понять, навести аналогічні терміни, пояснити їх походження; ці терміни необхідно використовувати багаторазово для їх ґрунтовного закріплення в пам'яті. Можна використати прийом складання тезауруса наукової термінології. Якщо матеріал конкретизується рисунками, словесними прикладами, близькими до особистого досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння і викликає інтерес до предмета.

Початок уроку має створити відповідний настрій на навчальну діяльність. Можна почати напівжартівливо, знайомлячи учнів із планом уроку: «Спочатку ми помилуємося вашими глибокими знаннями під час опитування, потім потренуємо мозок — порозв'язуємо задачі, нарешті витягнемо зі схованки дещо цінне».

Добрий настрій на роботу дає відповідна музична пауза. Використовуйте гру-відпочинок посеред уроку. Гра повинна допомагати пізнанню, займати чітко відведений час.

Психологи рекомендують використовувати, крім голосових, ще й невербальні команди (жести, міміку).

Запропонуйте учням на початку та в кінці уроку сигналізувати про свій емоційний стан за допомогою шкали настрою: 0-12. Запропонуйте учням позначити на шкалі, де вони зараз знаходяться, або намалювати свій настрій за допомогою веселих чоловічків. Якщо «посмішок» у кінці уроку стало більше — урок вдався.

Домашнє завдання повинно мати три рівні:

1) обов'язковий мінімум (під силу будь-якому учневі);

2) тренувальний;

3) творчий (скласти до теми кросворд, казку, плакат, вірш, розробити власні дидактичні матеріали тощо).

Учитель намагається зацікавити дітей дуже абстрактними для них поняттями. Учитель мотивує вивчення словами «Ви повинні вивчити...» (Кому? Для чого?).

Використовуйте прийом «Відтягнута відгадка». На початку уроку вчитель пропонує загадку, наводить цікавий факт. Відповідь на поставлене запитання буде знайдена під час роботи над новим матеріалом. Можна це зробити наприкінці уроку, щоб із цього почати наступне заняття.

Учням дуже подобається прийом «Знайди помилку!». Пояснюючи новий матеріал, учитель навмисне припускається помилок, про що обов'язково заздалегідь попереджає учнів. Можна успішно використовувати цей прийом і для письмових завдань. Є сенс припускатися помилки в типових «помилконебезпечних місцях». Приклад: 2+2∙2=8 (правильна відповідь 6)

Під час закріплення знань можна використовувати прийом «Запитання до тексту». Учитель пропонує учням після ознайомлення з текстом виділити головну думку, оцінити й після цього поставити запитання. Цим прийомом можна активізувати слухання лекції, захист робіт учнів. Як правило, на поставлені запитання відповідають інші учні. Можна провести конкурс на найцікавіше запитання.

2.6. Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання

Усі ключові компетентності: комунікативні, організаційні, саморозвитку й самоорганізації — можуть бути сформовані тільки на діяльнісній основі, яка й передбачає формування в учнів умінь самостійно здобувати й застосовувати знання, тобто самостійно вчитися. Стосовно математики це означає формування вмінь аналізувати, класифікувати, робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з поданих передумов шляхом несуперечливих міркувань тощо. Зрозуміло, що без звернення до активних та інтерактивних технологій цього не досягнути, тому що найвищий відсоток засвоєння (до 95%)

досягається саме в процесі взаємонавчання.

1.Навчальна діяльність під керівництвом учителя

Можливі варіанти завдань для учнів:

• Що саме буде результатом вашої роботи на уроці?

• Якими способами можна досягти результативності вашої роботи на уроці?

• Чи існують інші способи виконання роботи?

• Визначте завдання своєї навчальної діяльності, оберіть способи дій, що відповідають виконанню завдань.

• Самостійно та послідовно виконайте всі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді графіка, схеми тощо.

• Сплануйте свою навчальну діяльність, визначивши віддалену та найближчу мету.

• Визначте проміжок часу, необхідний для виконання всіх етапів роботи, та етап, що, на вашу думку, буде найбільш складним.

2.Самостійна навчальна діяльність

Здійснюється в тому випадку, коли окремі етапи роботи або робота загалом виконується учнем без допомоги вчителя. Можливе використання алгоритму дій на уроці або переважної частини уроків з певної теми. Учитель виступає в ролі консультанта.



2.7. Мотивація навчальної діяльності на основі самоосвітньої діяльності учнів

Учень керує своєю пізнавальною діяльністю самостійно, виконуючи її відповідно до своїх знань, цілей і мотивів. Наведу деякі прийоми самостійної роботи учня:

• Прийом смислового опрацювання тексту, що передбачає збільшення обсягів матеріалу, який вивчається, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв'язання задач. • Прийом культури читання та культури слухання; прийоми стислого та найбільш раціонального конспектування (план, тези, конспект, реферат, загальні прийоми роботи з книгою).

• Загальні прийоми запам'ятовування (структурування навчального матеріалу, використання прийому мнемотехніки: образної та слухової пам'яті). • Прийоми фокусування уваги, що базується на використанні різноманітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи тощо.

• Загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з бібліографіями, довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями). • Прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання тощо.

Наприклад, проведення захисту «дипломних» робіт стало вже традицією. На попередніх уроках геометрії пропоную учням опрацювати теоретичний матеріал, щоб дати відповіді на запитання вікторини. Запитання вікторини вивішуються на стенді в класі за місяць до проведення уроку. Крім цього, кожен учень отримує одну або дві диференційовані задачі, які оформляє і розв'язує на плакаті. Все це передує проведенню уроку за темою «Захист дипломних робіт «Многогранники й тіла обертання». На уроці кожен учень біля дошки захищає свою роботу, ґрунтовно пояснює розв'язання одержаної задачі й дає відповіді на запитання учнів класу.



2.8. Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій

До основних понять, що характеризують дидактичні ігри, належать: об'єкт, який моделюється; модельований процес; сценарій, у якому описуються правила гри, об'єкти та предмети; способи гри; регламент; учасники ігрового процесу.

Наведу деякі приклади ігрових ситуацій, застосування яких не потребує значного часу ні на підготовку, ні на проведення. Однак вони сприяють значному пожвавленню дій учнів на уроці.

1. Барон Мюнхгаузен. Мета — спростувати вигадки барона Мюнхгаузена, які заздалегідь підготував учитель, або запропонувати дітям як домашнє завдання вигадати явно неправдиві твердження, які зачитуються та спростовуються на уроці на етапі перевірки домашнього завдання.

2. Пінг-понг. Використовується для перевірки домашнього завдання. До дошки

викликаються два учні. Вони по черзі ставлять один одному підготовлені вдома запитання з теми домашнього завдання. Клас оцінює якість запитань і відповідей. Враховується оригінальність, винахідливість, гумор, ґрунтовність відповідей.

3. Ланцюжок. Ланцюжки можуть бути різними: ланцюжок думок, ланцюжок відповідей на запитання, ланцюжок формул, ланцюжок задач, дібраних так, що відповідь попередньої задачі є умовою наступної. Прийом можна використати під час фронтального опитування, з'ясування рівня засвоєння нового матеріалу, розв'язування задач. Пропонована ігрова ситуація сприяє формуванню уваги.

4. Гра «Так-ні». Використовується для зацікавленості учнів, створення ситуації деякої інтриги. Ця гра навчає школярів слухати один одного, складати розрізнені факти в єдину картину, систематизувати наявну інформацію. Учитель або учень задумує дещо (об'єкт, предмет тощо). Учні намагаються здогадатися, про що йдеться, за допомогою своїх запитань, на які вчитель (учень) може відповідати тільки «ТАК» чи «НІ».



2.9. Мотивація навчальної діяльності за допомогою прийомів роботи з текстом

«Досвід впровадження особистісно зорієнтованого навчання засвідчив, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні формують уміння спілкуватися із самим собою, текстом, один з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на запитання, дискутувати, створювати спільні проекти тощо)», — пише своїй статті «Діяльнісна основа навчання на особистісно зорієнтованому уроці» канд. пед. наук А. М. Фасоля

(Дивослово. — 2008. - № 5). Можна використати такі форми роботи з текстом:

• оволодіння прийомами активного слухання;

• перефразування;

• кероване читання;

• читання з позначками (+ — я це знав; ! — нова інформація); • рефлексія читання з позначками.

За останні десятиріччя кількість годин на вивчення математики значно зменшилася. Програма ж залишилася майже незмінною. Ще й додалися нові теми. Звичайно ж, часу на уроках катастрофічно не вистачає. Скільки цікавого, важливого залишається за лаштунками підручника й уроку! А кожний учитель так мріє, щоб його учні й необхідних навичок набули, й зацікавлено працювали, знали й любили його предмет, причому знали більше, ніж написано в підручнику. Людина із задоволенням працює, якщо захоплена роботою та любить її.

Мислення учня активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал, з'явилася зацікавленість роботою, коли він стає співучасником навчально-пізнавального процесу. Тому зацікавити вивченням предмета й підтримувати цю зацікавленість у школярів є актуальним завданням для вчителя на кожному уроці.

Кожна хвилина уроку є дорогоцінною. Підвищити цінність кожної такої хвилини допоможе її емоційне сприйняття. Адже кожна мить уроку, що сприймалась з емоційним навантаженням, залишається в пам'яті учнів значно довше. Тому варто підбирати такий матеріал, який зможе пробудити подив, а як наслідок — інтерес до вивчення математики.



3.СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ УЧНІВ 7-9-Х КЛАСІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

Мудрість педагога складається в тому, щоб постійно ставити перед собою питання: „Як зацікавити учня?”, „Який матеріал підібрати на початок уроку, щоб він задів учня „за живе”, дав поштовх його думці, пробудив інтерес, адже тільки тоді починається процес пізнання?” І щоразу давати на ці питання різні відповіді.

Педагогіка сучасного дня вимагає від учителя-предметника не тільки високого професіоналізму (в розумінні володіння фізикою), але і високого рівня володіння методичною підготовкою. Реалізація цих вимог повинна бути єдиною і нерозривною, адже формування мотивації навчання в наших учнів, їх активності – зараз в центрі уваги майже всіх педагогів.

Виходячи з цього, зростають вимоги до уроку. Він повинен, як і завжди, бути направленим на розв′язання серйозних проблем науково-теоретичної підготовки, але разом з тим приносити радість пізнання світу, радість від участі в процесі пізнання.

Навчання фізики в основній школі має за мету знайомство з фізичними явищами і методами наукового пізнання природи, формування на основі цього знайомства уявлень про фізичну картину світу. Процес навчання фізиці повинен бути орієнтований на розвиток пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей школярів, формування умінь самостійно здобувати нові знання у відносності з життєвими потребами і інтересами.

В практиці роботи школи задачі розвитку пізнавальних інтересів, інтелектуальних і творчих здібностей учнів як завжди відноситься на другий план, а на першому плані залишається задача оволодіння „сумою знань”. Однак, оволодіння „сумою знань” неможливе без розвитку розумових здібностей, а будь-яка „сума знань”, признана сьогодні необхідною кожному, завтра буде визнана неповною чи в значному ступені безкорисною. Актуальною задачею сучасної школи є перенесення основної уваги з процесу „передачі знань” на розвиток інтелектуальних і творчих здібностей школярів, формування умінь самостійного придбання нових знань у відповідності з життєвими потребами і інтересами учнів.

Навчання і розвиток відбуваються ефективно в тому випадку, якщо запропоновані в процесі навчання за рівнем складності декілька вищі досягнутого рівня розвитку учня. Якщо проблеми, які виникли сьогодні перед учнем, він зможе розв′язати за допомогою вчителя, то назавтра він зможе розв′язувати такі проблеми самостійно. Ця орієнтація на „зону найближчого розвитку”, на „завтра”, а не на „вчора” розвитку дитини. При такому підході на кожному уроці перед учнями треба ставити „важкі проблеми”, що вимагають розумових зусиль.

Але орієнтування тільки на „важке навчання” з постановкою все більш складних проблем на кожному уроці не гарантує успіху. Як коня можна силою привести до річки, але не можна заставити напитися, так і учня можна заставити сидіти на уроці фізики, але неможливо примусово чомусь навчити і розвинути його здібності. Кінь може пити воду, коли захоче, учень вчитися –

тільки тоді, коли захоче вчитися. Для досягнення успіхів в навчанні і розвитку

учнів необхідна їх внутрішня мотивація до процесу навчання.

Як створити таку мотивацію?

Вибір засобів для мотивації до навчання в основній школі невеликий. В цьому віці учні не замислюються серйозно про „далеке майбутнє” після закінчення школи. Практично єдиний дієвий засіб мотивації навчання в цьому віці – пробудження інтересу до предмету, що вивчається. Загальною закономірністю людської психіки є невимушена увага до всього нового, раніше небаченого, невідомого, яскравого, ефектного. Фізика – навчальний предмет, що наділений можливістю залучення уваги учнів майже на кожному уроці демонстрацією нового, невідомого їм природного явища, фізичного ефекту. Треба використовувати цю перевагу на кожному уроці.

Пізнання світу і розвиток здібностей людини відбувається тільки в процесі його індивідуальної самостійної і активної пізнавальної діяльності. Тому всі досліди по спостереженню фізичних явищ, експерименти по вивченню фізичних властивостей тіл, перевірці гіпотез, доступні і безпечні для самостійного виконання школярами, треба намагатися передати учням на самостійне виконання.

Використання діяльнішого підходу до процесу навчання при поверхневому погляді може здатися простою справою. Замість довгих пояснень учитель пропонує прочитати самостійно наступний параграф підручника, самостійно виконати описані в ньому досліди, самостійно відповісти на контрольні питання чи виконати завдання тесту для самоперевірки результатів навчання. Формально це діяльнісний підхід до процесу навчання. Але індивідуальна самостійна пізнавальна діяльність учнів може бути активною і ефективною лише за умови достатньо високого рівня їх внутрішньої мотивації до цієї діяльності.

Завдання вчителя – це лише зовнішня, малоефективна примусова мотивація. Ефективним засобом підвищення рівня мотивації до пізнавальної і творчої діяльності може служити використання методу проблемного навчання. Коли мова йде про необов’язкові заняття з учнями за їх інтересами, доречність використання методу проблемного навчання не викликає сумніву. Але можливість систематичного використання цього методу на звичайних уроках багатьом уявляється вельми сумнівним. Чому ж ті самі учні, які не бажали прикласти мінімальних зусиль для запам’ятовування двох речень визначення фізичних величин і одиниці їх виміру, раптом захочуть виконувати самостійні експериментальні дослідження залежності цієї величини від іншої величини?

Треба усвідомлювати, що школярі не заучують і не запам’ятовують щось із запропонованого вчителем не всупереч йому, а тільки тому, що їх це не цікаво. Головна причина нудьги і апатії учнів на уроках – це не лінь, а безділля. Більшу частину уроку за схемою „опитування – пояснення – закріплення” розум і руки учнів знаходяться у стані бездіяльності, їм необхідно тільки „пристойно виглядати” – не розмовляти, не читати сторонню літературу, не перемовлятися з дорослими, не задавати важких чи невмисних запитань.

Тому весь секрет в тому, щоб поставити перед школярами наступну

навчальну проблему не у вигляді звичайного завдання, „уроку”, а як загадку, детективну історію, яку необхідно розгадати. При цьому проблема повинна відкривати можливість кожному учневі до самостійної пізнавальної чи пошукової діяльності.

Однією із головних мотивацій продовження будь-якої діяльності для людини є успішність цієї діяльності. Немає успіхів – немає бажання до продовження діяльності. Немає бажання – немає і самої діяльності, а може бути лише її імітація. Тому навчання повинно бути уcпішним, переможним.

Для успішного навчання треба не тільки ставити перед учнями складні проблеми, але і незамітно допомагати їм знайти „самостійно” рішення цих проблем. Успіх на кожному уроці є стимулом до подальшого навчання. Навчання повинно бути складним, але обов’язково переможним для всіх учнів.

Маючи великий досвід роботи, пропоную декілька способів та методів

стимулювання й мотивації інтересу до навчання фізики в учнів:

1. Використання ефекту подиву.

2. Створення проблемної ситуації.

3. Евристична бесіда.

4.Використання аналогії, порівняння, протиставлення.

5.Створення ситуації зацікавленості.

6. Пізнавальні ігри.

7. Використання навчальних дискусій.

8. Створення ситуації вільного вибору учнями навчального завдання.

9. Створення ситуації емоційно моральних переживань.

10. Створення ситуації захопленості.

11. Використання методу аналізу життєвих ситуацій.

12. Створення на уроці ситуації успіху.

13. Використання наочності.

14. Формування в учнів мотивів обов’язку і відповідальності у навчанні.

15. Використання історичного матеріалу.

16. Застосування нового фізичного факту.

17. Використання методу доцільних задач.

18.Використовування спостережень, наслідування, виміру, експерименту.

19. Використання відкритої інформації на уроках .

20. Використання практичних задач.

Механізм творчості повинен працювати увесь час. Не просто бути в робочому стані – а саме працювати. І тільки від нас залежить, у якому режимі він працюватиме:

а) на самовтілення – творець, мудрець, талант;

б) на споживання – дилетант і ерудит;

в) на самозбереження – виконавець, реактивна людина.

Від цього залежить, чим і заради чого житиме людина, яка її мета і в чому сенс її життя.




    1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал