Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня с. Бужани Горохівського району Волинської області



Сторінка1/4
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.69 Mb.
  1   2   3   4
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня с.Бужани

Горохівського району Волинської області


МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ТА ФІЗИКИ

Вчитель математики і фізики

Волянюк Марія Анатоліївна

Матеріли підготувала вчитель математики та фізики загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня с.Бужани Волянюк Марія Анатоліївна, спеціаліст першої категорії.

В даній роботі висвітлюється актуальна на сьогодні проблема мотивації навчання, пропонується формування дієвих мотивів навчання. Розкриті складові частини цього поняття, розглядаються методи стимулювання мотивації інтересу до навчання математики та фізики в учнів. Надаються методичні рекомендації по формуванню мотивації на уроці.

Роботу рецензувала

методист райвон Ничипорук Т.І.

Зміст


Вступ……………………………………………………………………………….....4

1.Формування мотивації у навчальній діяльності……………………………...….6

2. Формування мотивації на уроках математики…………………………………13


    1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди…………………..………15

    2. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації……………………………………………………………………………...16

    3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології «Мозкова атака»………………………………………………………………..…17

    4. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань………………………………………………………………………..……..17

    5. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху…19

    6. Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання…………………………………………………………………….……….21

    7. Мотивація навчальної діяльності на основі самоосвітньої діяльності учнів…………………………………………………………………………………..22

    8. Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій………………………………………………………………..……………23

    9. Мотивація навчальної діяльності за допомогою прийомів роботи з текстом………………………………………………………………….….24

3. Створення умов для розвитку мотивації до навчання учнів 7-9-х класів на уроках фізики……………………………………………………………………….26

3.1. Використання афоризмів на уроках фізики……………………......…..31

4. Методичні рекомендації по формуванню мотивів на уроці. …………………55

5. Додатки

5.1. Анкета для вчителів по проблемі формування мотивації

навчальної діяльності учнів…………………………………………………..58

5.2. Опитувальник для оцінювання мотивації досягнення мети……………59

5.3. Правила педагогіки взаєморозуміння і співпраці…………..…………….61

5.4 Що нам цікаво? (анкета для учнів)...............................................................62

5.5. Тест-анкета на виявлення мотивації учнів……………………………....62

6. Список використаних джерел….. ………………………………………….…..64



Вступ

Уміння школярів навчатися є виміром потенціалу середньої освіти країни, а умовою його формування є достатня мотивація учнів. Навколишній світ змінюється швидше, ніж наші школи, тож користь від щоденного старанного навчання для деяких учнів не є очевидною. Як організувати навчальну діяльність кожного учня, щоб вона була посильною для нього, бажаною, не викликала фізичного та психічного перевантаження? Сучасна шкільна освіта ще недостатньо адаптована до майбутніх потреб учнів, тому зусилля вчителя сьогодні повинні бути направлені на розвиток у дитини прагнення до життєтворчості, інтересу до самопізнання і самовизначення.

Аналізуючи проблему, я обрала тему основна ідея якої - забезпечення активної позиції учнів у навчанні шляхом використання новітніх форм і методів для розвитку навчальної мотивації. У ході розгляду проблеми підвищення мотивації визначається як мета діяльності, а пізнавальна активність учнів на уроці - як найвагоміший засіб її вирішення. Спираючись на наукові дослідження, я окреслила таку послідовність прояву мотивації:

внутрішня мотивація  пізнавальний інтерес позитивне ставлення до предмету.

Працюючи над своєю проблемною темою, я дійшла до таких висновків: найважливішими факторами, які впливають на формування внутрішньої мотивації до навчання виступають:


  • створення умов для прояву учнями активності, самостійності, ініціативи;

  • достатня різноманітність та посильна складність завдань у тому числі проблемного і творчого характеру;

  • задоволення від процесу діяльності, усвідомлення особистісної та суспільної значимості її результатів.

Практично це буде реалізуватися, якщо:

  • намагатися не нав’язувати навчальної мети зверху, визначати її разом з учнями;

  • використовувати момент зацікавлення, проблемні питання;

  • активізувати самостійне мислення;

  • використовувати ТЗН, комп’ютер;

  • підбирати завдання з елементами новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

Використовуючи саме такий підхід, реалізуючи його через урок та позакласні заходи, я отримала певні позитивні результати.

Зрозуміло, що не всі проблеми вирішено, але я постійно нагадую собі та учням слова Г.Маррі «Той, що прагне, зробить більше , ніж той , хто може!»



1. ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Багато проблем сучасної шкільної освіти є актуальними не лише для вчителів, батьків та шкільних психологів. Насамперед вони позначаються на розвитку самої дитини, її поведінці, навчанні.

Низька успішність, шкільна дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку і спілкування учня, - далеко не повний перелік труднощів, з якими ми стикаємося в умовах школи майже щоденно.

Однією з проблем, що заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання дитини ходити до школи. Запитання: «Навіщо ти вчишся?» - часто заганяє в глухий кут. Дитина прагне уникнути відповіді, тому що не знає її або не може чітко сформулювати.

Найчастіше і досить прогнозовано на запитання «Навіщо ти ходиш до школи?» відповідають: «Навчатися!». Дійсно, інший варіант важко передбачити. Таку відповідь дитина вважає єдино правильною, навіть якщо справжня мета перебування її в школі далека від пізнання нового. Сенс слова «навчатися» в дитячому розумінні може бути значно ширшим, ніж просто набування знань. Бажання побачити друзів, побігати-погратися, обмінятися іграшками дитина також включає в поняття шкільного навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, шкільна освіта може втратити для неї свою привабливість і перестане цікавити. В цьому конкретному випадку не йдеться про внутрішній інтерес до предмета пізнання, наявність якого автоматично забезпечує успішне навчання і знімає проблему негативного ставлення до освіти.

Відповідно до психологічної формули «інтерес - стимул - реакція на стимул - мотив дії - сама дія», позбавивши дитину стимулу, не варто чекати від неї успішного вирішення навчальних завдань.

Що може бути стимулом до певного виду діяльності?

Є.Ільїн під мотивом навчальної діяльності розуміє всі фактори, що обумовлюють виявлення навчальної активності: мотиви, мета, настанови, почуття обов'язку, інтереси.

Г.Розенфельд визначає такі категорії (фактори) мотивації навчання:

1. Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викладання.

2. Навчання без особистих інтересів та користі.

3. Навчання для соціальної ідентифікації.

4. Навчання заради успіху або страху невдач.

5. Навчання з примусу або під тиском.

6. Навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобов'язаннях або  на загальноприйнятих нормах.

7. Навчання для досягнення мети у повсякденному житті.

8. Навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.

Щодо навчальної діяльності, то зовнішніми факторами стають усі види підкріплення, які ми використовуємо як заходи педагогічного впливу (покарання, заохочення, похвала...)

Дитині пообіцяли купити те, про що вона уже давно мріяла, за умови, що та стане краще вчитися. Ймовірно, що успішність в такому разі значно поліпшиться, дитина старанніше виконуватиме домашні завдання, виявлятиме активність на уроках, перестане запізнюватися до школи. Однак такі позитивні зміни можуть відбуватися лише до моменту одержання обіцяного.

Найзначущішим, найдієвішим і найефективнішим внутрішнім стимулом є прагнення до пізнання нового, що ґрунтується винятково на інтересі до предмета пізнання.

Якщо за можливості вибору певного навчального предмета дитина не обирає той предмет, який обрала більшість її друзів, а йде на урок, який їй самій цікавий, то таким чином вона демонструє яскравий приклад внутрішньо вмотивованої поведінки.

Яка ж мотивація до навчання є кращою?

Процес формування навчальної діяльності набуває ряду специфічних особливостей відповідно до певного вікового періоду.

В початковій школі дитина може досить успішно вчитися,

орієнтуючись на оцінку вчителя або думку батьків. Якщо домінуючим мотивом у цьому віці у більшості дітей є прагнення зробити приємність дорослому, що є авторитетним для дитини, порадувати його своїми успіхами або небажання вислуховувати докори, то в старших класах вплив такого мотиву втрачає свою актуальність. На перший план виходить прагнення бути кращим або хоча б не гіршим за інших.

Звичайно, і такі мотиви мають місце, але вони не повинні бути основними, визначальними в навчальній діяльності дитини. Такі мотиви мають відігравати вторинні, допоміжні ролі, надаючи шкільному життю учня яскравості, привабливості. Умовою успішного навчання все ж є мотивація, котра спонукає дитину до певної діяльності з метою розширення й поглиблення своїх знань, підвищення впевненості та незалежності від зовнішніх факторів.

Яким чином можна сприяти формуванню  

внутрішньої мотивації в межах навчального процесу?

Як уже зазначалося, внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. Але як бути, якщо вона відсутня, а єдиним привабливим моментом шкільного життя є довгоочікувана перерва або весела прогулянка? Багато хто з учителів вважає, що, сформувавши у дитини «необхідний» мотив, можна домогтися високих результатів і таким чином вирішити багато навчальних проблем. Важлива роль і вплив учителя в початковій школі є беззаперечними. І все ж уявлення про те, що можна ззовні сформувати мотив, є помилковим. «Мотив - складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн). Учитель може лише сприяти цьому процесу. Існує цілий ряд науково розроблених способів підвищення внутрішньої мотивації в навчальному процесі, використовуючи які, можна уникнути багатьох утруднень, про які йшлося на самому початку. Для цього як вчителям, так і батькам необхідно дотримуватися таких вимог:


    1. За можливості скасувати нагороди і призи за правильно виконанні завдання, обмежуючись лише оціюванням та похвалою.

2. Якомога менше використовувати на уроках ситуацію змагання. Краще

привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності.

3. Намагатися не нав'язувати навчальної мети «зверху». Спільна робота з дитиною стосовно вироблення мети і завдань може виявитися значно ефективнішою.

4. Необхідно пам'ятати й про те, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання.

5. Намагатися уникати встановлення часових обмежень там, де це можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток творчості, а й перешкоджає розвиту внутрішньої мотивації.

6. Стежити за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної складності, сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її.

7. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.

8. Бажано підбирати навчальні завдання з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

9. І на завершення хотілося б нагадати, що підвищення пізнавальної активності, успішне засвоєння навчальної програми, вищий рівень освоєння теоретичного матеріалу стає неможливим у ситуації, коли будь-які стимули, що не стосуються навчання, стають основними.

Чому ж ми так прагнемо того, аби в дитини сформувалася навчальна мотивація, що ґрунтується на внутрішніх прагненнях, не виключаючи при цьому й зовнішніх, хоча й не возводячи їх у ранг головних?

Є цілий ряд пояснень таких переваг. Дослідження В.Чиркова гостро

cтавлять проблему вивчення внутрішньої мотивації і всебічного аналізу

факторів, що як сприяють, так і перешкоджають «виявленню».

Результати його досліджень засвідчують:

 1. Навчання, яке ґрунтується на внутрішній зацікавленості, буде значно успішнішим, тому що при наявності такої зацікавленості дитина здатна працювати довше без будь-яких зовнішніх підкріплень. Водночас переважання зовнішньої мотивації сприяє зниженню пізнавальної активності. Тому досить часто при зникненні зовнішніх стимулів дитина втрачає інтерес до навчання.

2. Школярі, яких приваблює насамперед інтерес до самого процесу навчання, схильні обирати складніші завдання, що позитивно впливає на розвиток їхніх пізнавальних процесів.

Учні із зовнішньою мотивацією, як правило, не одержують задоволення від подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань. Тому такі діти обирають простіші завдання й виконують лише те, що необхідно для одержання підкріплення. В умовах школи таким підкріпленням найчастіше є оцінка вчителя, вдома - винагорода, подарунок, похвала.

3. Відсутність внутрішнього стимулу сприяє зростанню напруження, зменшенню спонтанності, що справляє пригнічуючу дію на креативність дитини, тоді як наявність внутрішніх мотивацій сприяє виявленню безпосередності, оригінальності, зростання креативності та творчості.

Окрім того, перевагою внутрішніх навчальних мотивів є:

  - позитивний вплив на вирішення творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод);

- емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань, що викликають позитивні емоції і ґрунтуються насамперед на внутрішньому інтересі;

- підвищення самоповаги дитини, її самооцінки.

У результаті проведення ряду досліджень вчені дійшли висновку, що матеріальне заохочення зменшує внутрішню мотивацію. Виходячи з цього, можна припустити, що будь-які інші зовнішні стимули теж зменшуватимуть внутрішній інтерес до діяльності. Цей висновок було зроблено Е.Дісі. Аналогічні дослідження проводили й інші автори, які вивчали вплив на внутрішню мотивацію таких факторів, як: уникання покарання; призначення терміну закінчення діяльності; нав'язування мети; ситуація змагання.

Отже, можна дійти висновку: ті умови оточення, які наділяють людину свободою вибору, дозволяють їй почуватися самодетермінованою, внаслідок чого формується внутрішня мотивація.

Відповідно до теорії компетентності, важливою потребою є прагнення майстерності. Чим більше навчальне завдання дозволяє дитині почуватися компетентною та ефективною, тим вищою в неї буде внутрішня мотивація до певного виду діяльності.

Важливе місце в цьому питанні належить характеру навчальної діяльності. Вона має бути оптимальною за рівнем складності. Якщо перед дитиною стоїть надто просте завдання, воно не викличе в неї інтересу і внутрішньої мотивації, тому що, якою б компетентною не почувалася дитина, надто просте навчальне завдання не дозволить реалізувати їй свою майстерність і не дасть змоги почуватися ефективною.

В дослідженнях З.Шапіро було виявлено, що в умовах вільного вибору головоломок студенти віддають перевагу складним завданням, тоді як в умовах зовнішнього підкріплення вони обирають простіші, аби підвищити ймовірність отримання нагороди.

Ф.Денер і Є.Лонкі зазначають, що за наявності вибору, діти віддають перевагу складним видам активності, які вимагають демонстрації своїх здібностей.

Д.Мак-Маллін і Дж.Стефен виявили: якщо в роботі з головоломками щоразу підвищувати їхню складність, то випробувані демонструватимуть зростання внутрішньої мотивації за умови, що вони сприяють підвищенню почуття компетентності.

Надто складні навчальні завдання, як і надто прості, негативно впливають на формування та зростання внутрішньої мотивації, оскільки не дають дитині формування та зростання внутрішньої мотивації, змоги реалізуватися, виявити ефективність і майстерність у виконуваному, внаслідок чого руйнується почуття компетентності, знижується самооцінка й самоповага.

Ще однією важливою умовою зростання внутрішньої мотивації є така характеристика навчальних завдань як новизна і непередбачуваність, що, як правило, викликає внутрішній інтерес дитини.

2. ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Уміє вчити той, хто вчить цікаво,

хто викладає свій предмет так, щоб

у душі учня зазвучали струни у відповідь і ні на хвилину не засинала його допитливість.

А. Ейнштейн

Математика багатьом дітям дається нелегко. І якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, навчання перетворюється на муку. У цьому полягає одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути її можна лише одним способом — своєчасно сформувати дієві мотиви навчання.

За словами І. Підласого, «вивчення й правильне використання вже діючих мотивів, формування необхідних, що спрямовують розвиток особистості та її рух, — серцевина педагогічної праці».

Якщо запитати школярів, який предмет у них найулюбленіший, то навряд чи більшість з них назвуть математику. Одні вважають, що цей предмет їм не під силу, інші — що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя — переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на виший рівень людського спілкування. Вивчення математики — нелегка праця, але під час її вивчення виховується розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед, що особливо потрібно кожній людині в ринкових умовах.

Прагнучи сформувати компетенції, потрібні дитині в самостійному житті, ми спираємося на розвиток уміння діяти, приймати рішення, знаходити способи найкращого розв'язання того чи іншого завдання. До дії ж як такої людину спонукають мотиви, тобто те, заради чого людина і вдається до будь-яких дій. Потреба в чомусь, емоційна яскравість, прагнення до певної мети, зацікавленість — це причини, які активізують діяльність і є основою мотивів. Уперше слово «мотивація» вжив німецький філософ Артур Шопенгауер у статті «Чотири принципи достатньої причини». Потім цей термін увійшов у вжиток для пояснення причин поведінки людини.

Проблема мотивації навчання давно стоїть і перед педагогічною теорією та практикою. Ще Я. Коменський писав, що «всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання». Мотивація — це сукупність усіх спонукань до діяльності, тобто система мотивів. Але «мотивація» є ширшим поняттям, ніж «мотив». Мотив, на відміну від мотивації, — це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є його стійкою особистою якістю, що з середини спонукає до окреслених дій. Розрізняють дві великі групи мотивів:

• пізнавальні мотиви, пов'язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання;

• соціальні мотиви, пов'язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми.

Отже, шкільний клас, до якого ми входимо на кожному уроці, — це певна сукупність достатньо різних потреб, емоцій, почуттів, цільових установок та ідеалів, із якими у цей навчальний кабінет сьогодні увійшли діти. Перед школою стоять завдання: навчити дитину, тобто забезпечити оволодіння знаннями, розвинути її природні здібності, виховати емоційну, духовну сферу особистості. Саме тому першочергове завдання — формувати й розвивати навчально-пізнавальну мотивацію до вивчення математики. Людина із задоволенням працює, якщо захоплена роботою та любить її. Мислення учня активізується, якщо в нього виникло бажання розуміти, вивчати новий матеріал, з'явилась зацікавленість роботою, коли він стає співучасником навчально-пізнавального процесу. Тому зацікавити вивченням математики й підтримувати цю зацікавленість у школярів є актуальним завданням для вчителя математики на кожному уроці.

Як зазначає Г. Апостолова, навчальний матеріал учитель повинен подати так, щоб дитина «захоплювалася ним усім серцем». Зробити це вчитель математики може, використовуючи різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб’єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається, створюючи атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу; а також за допомогою стимулювання учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь. Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «про що дізналися» (що опанували), але й те, що сподобалося (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому. Оголошуючи домашнє завдання, вчитель має повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка забезпечить якісне виконання домашнього завдання.

З огляду на вищезазначене можна відзначити, що учень на уроці повинен бути підготовлений до ефективного процесу пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивного результату. З метою досягнення необхідного результату можна використовувати різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів.



2.1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди

У вступному слові окреслюємо коло питань, що розглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знання і суб'єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади й парадоксальні ситуації, демонструється зв'язок матеріалу, що вивчається, з раніше вивченим. Указуємо на практичне значення теми, яка розглядається.

Наприклад, математика здавна має репутацію найточнішої галузі знань і є надійним знаряддям для розкриття таємниць природи. Близько 1800 р. до н. е. давньоєгипетський писар Ахмес переписав із більш раннього рукопису папірус, присвячений математиці. Він починався красномовною обіцянкою навчити «досконалого і ґрунтовного дослідження всіх речей, розуміння їхньої суті, пізнання всіх таємниць...». Через три тисячоліття ту саму думку повторив індійський математик Бхаскара II (1114-1185): «Я глибоко шаную математику, оскільки ті, хто ознайомлений з нею, вбачають у ній засіб до розуміння всього існуючого».

Зрозуміло, що можливості математики тих часів були обмеженими. Але вже тоді математика виявила риси, характерні для всієї її багатовікової історії. Якась нестримна сила штовхала перших «колумбів математики» розв'язувати задачі, досягати точності обчислень, яка набагато перевищувала потреби практики. Людина формувала математичні поняття, створювала ціпі теорії, щоб розв'язувати конкретні практичні задачі. Математика пройшла довгий і складний шлях, перед тим як стати могутньою, надзвичайно важливою галуззю теоретичних знань.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал