Задніпрянець І.І




Сторінка1/9
Дата конвертації04.06.2017
Розмір1.23 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Задніпрянець І.І.
Сучасні освітні технології у викладанні фізики / Ірина Задніпрянець / упоряд. Л.
Хольвінська. – К.: Шк. світ, 2011. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
ISBN 978-966-451-000-1.
ISBN 978-966-451-664-5.
У посібнику подано методичні матеріали з питань застосування сучасних технологій навчання в навчально-виховному процесі з фізики у порівнянні з традиційною класно-урочною системою навчання.
Посібник містить глосарій до кожної частини і перевірочний тест, а також приклади застосування окремих технологій та їх елементів на уроках фізики.
Для вчителів фізики та студентів фізичних спеціальностей педагогічних ВНЗ.
1

Передмова
Посібник розрахований як на молодих, так і досвідчених вчителів фізики.
Питання, що розглядаються, розкривають загальні підходи до поняття технологічності у навчально-виховному процесі, філософські основи педагогічних технологій, їх класифікацію в залежності від визначених цілей навчання.
Вчителям дається можливість згадати про основні принципи та особливості
традиційного навчання, форми та методи роботи; познайомитись із сучасними поглядами на урок в системі традиційного навчання.
Друга частина присвячена інтерактивним технологіям навчання, що найбільш поширені у викладанні предметів природничого циклу, а саме - коопероване, групове та проблемне навчання; їх основні характеристики, умови застосування.
У третій частині посібника розглядаються інноваційні освітні технології
особистісно орієнтованого навчання, найбільш поширені у викладанні фізики: технологія диференційованого навчання, модульне навчання, технологія розвитку критичного мислення; приклади використання на уроках фізики.
Цей посібник не претендує на оригінальність. Він створений з метою допомогти вчителю швидко зорієнтуватись в питаннях технологічності викладання предмету та умовах застосування тієї чи іншої технології.
2

Частина 1. Освітні технології та традиційне навчання
Теоретичні основи сучасних освітніх технологій
Поняття технологічного підходу в сучасній освіті
Розвиток освітніх процесів у сучасному суспільстві, великий досвід педагогічних
інновацій, авторських шкіл та вчителів-новаторів, результати психолого-педагогічних досліджень постійно потребують узагальнення та систематизації. Технологічний підхід у сфері освіти є одним із засобів вирішення цієї проблеми. Найбільш загальне,
міжпредметне трактування цього поняття звучить так: технологія – це наукова і/або практично обґрунтована система діяльності, яку людина застосовує з метою перетворення оточуючого середовища, виробництва матеріальних або духовних цінностей.
Технологічний підхід у виробничій сфері став невід’ємною частиною сучасного матеріального виробництва. Застосування технологічного підходу до соціальних процесів
– освіти, культури –це явище нове для нашого суспільства.
Поняття «освітня технологія» більш широке, ніж поняття «педагогічна
технологія», оскільки освіта включає, крім педагогічних, ще соціально-політичні,
управлінські, культурологічні, психолого-педагогічні, медико-педагогічні, економічні
аспекти тощо. Педагогіка традиційно охоплює навчання та виховання, а освіта – ще й розвиток дитини. Однозначного тлумачення цих термінів не існує. Освітня технологія
іноді розуміється вузько – тільки як технологія навчального процесу. Важливе місце серед різних напрямків розвитку поняття «освітня технологія» має технологічний підхід до навчання, який передбачає чітке інструментальне управління навчальним процесом та гарантоване досягнення учбових цілей, що були поставлені.
Технологічний підхід відкриває нові можливості для концептуального та проектного розвитку різних областей та аспектів освітньої, педагогічної, соціальної
діяльності. Він дозволяє:

з найбільшою визначеністю передбачати результати та управляти педагогічними процесами;

аналізувати та систематизувати на науковій основі практичний досвід та його використання;

забезпечувати сприятливі умови для розвитку особистості;

комплексно розв’язувати освітні та соціально-виховні проблеми;

оптимально використовувати наявні ресурси;

зменшувати ефект впливу несприятливих обставин на людину;

обирати найбільш ефективні та розробляти нові технології й моделі для соціально-педагогічних проблем сучасності.
На думку японського педагога Т. Сакамото, технологічний підхід представляє
собою впровадження у педагогіку системного способу мислення. Однак технологічний підхід до освітніх та педагогічних процесів не можна вважати універсальним, він тільки доповнює наукові підходи педагогіки, психології, соціології, соціальної педагогіки,
політології тощо.
Сучасні трактування поняття педагогічної технології
Слово «технологія» походить від грецьких слів techne – мистецтво, майстерність і
logos – вчення. Тому термін «педагогічна технологія» буквально означає вчення про педагогічне мистецтво, майстерність.
В науковому розумінні та застосуванні терміна «педагогічна технологія» існують різні тлумачення, серед яких можна виділити чотири основних.
1.
Педагогічні технології як засіб, тобто як виробництво та застосування методичного інструментарію, апаратури, навчального обладнання та ТЗН до навчального
3
процесу (В. Бухвалов, В. Паламарчук, Б.Т. Лихачов, С. Смирнов, Н.Б. Крилова, Р. де
Кіффер, М. Мейєр).
2.
Педагогічні технології як спосіб – процес комунікації (спосіб, модель,
техніка виконання навчальних задач), заснований на певному алгоритмі, програмі, системі
взаємодії учасників педагогічного процесу (В.П. Беспалько, В.М. Монахов, О.М. Кушнір,
Б. Скіннер, С. Гібсон, Т. Сакамото).
3.
Педагогічні технології як науковий напрям – як широка галузь знань, що спирається на дані соціальних, управлінських та природничих наук (П.І. Підкасистий, В.В.
Гузєєв, М. Ераут, Р. Кауфман, С. Ведемейєр).
4.
Педагогічні (освітні) технології як багатовимірний процес (В.І.
Боголюбов, М.В. Кларін, В.В. Давидов, Г.К. Селевко, В.Е. Штейнберг, Д. Фінн, К. Сілбер,
П. Мітчелл, Р. Томас).
1.
Педагогічні технології як засіб, тобто як виробництво та застосування методичного інструментарію, апаратури, навчального обладнання та ТЗН до навчального процесу.

Педагогічна технологія – це сукупність психолого-педагогічних установок,
що визначають спеціальний вибір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу (Б.Т. Лихачов).

Педагогічна технологія включає все: «від крейди і класної дошки» (Р. де
Кіффер) до «всіх речей, які можна увімкнути у розетку в стіні» (М. Мейєр).

Педагогічна технологія – це новий тип засобів навчання (С. Смирнов).

Шкільні технології – засоби навчальної діяльності, пов’язані з застосуванням сучасної техніки (Н.Б. Крилова). Педагогічна технологія у первісному сенсі
означає використання у педагогічних цілях засобів, породжених революцією в галузі
комунікацій (аудіовізуальні, телебачення, комп’ютери тощо) (Париж, ЮНЕСКО, Глосарій термінів, 1986).
2.
Педагогічні технології як спосіб, заснований на певному алгоритмі,
програмі, системі взаємодії учасників педагогічного процесу.

Педагогічна технологія – це змістова техніка реалізації навчального процесу
(В.П. Беспалько).

Педагогічна технологія – це оптимальний спосіб дії (досягнення мети) в заданих умовах (О.М. Кушнір).

Педагогічна технологія – це систематичне використання людей, ідей,
учбових матеріалів та обладнання для розв’язання педагогічних проблем ( С. Гібсон).

Педагогічна технологія – це продумана в усіх деталях модель спільної
педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителя (В.М. Монахов).
3.
Педагогічні технології як науковий напрям. Ця позиція потребує від технології однозначної детермінації, гарантованості результатів, навіть в галузі вірогідних характеристик.

Технологія навчання (педагогічна технологія) – новий напрям в педагогічній науці, який займається конструюванням оптимальних навчальних систем, проектуванням учбових процесів (П.І. Підкасистий).

Освітня технологія – це система, яка містить висхідні дані (початкові умови)
і заплановані результати навчання, засоби діагностики поточного стану тих, хто навчається, набір моделей навчання та критерії вибору оптимальної моделі навчання для конкретних умов (В.В. Гузєєв).
4.
Педагогічні технології як багатовимірне поняття. В «Енциклопедії
педагогічних засобів, комунікацій і технології» (Лондон, 1978) П. Мітчелл пише, що педагогічна технологія представляє собою міждисциплінарний конгломерат, що має
зв’язки (відношення фактично з усіма аспектами освіти – від короткого учбового фрагмента до національної системи з всіма її функціями.
4


Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей (М.В. Кларін).

Педагогічна технологія є комплексний інтегративний процес, що містить людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування,
забезпечення, оцінювання і управління розв’язування проблем, який охоплює всі аспекти засвоєння знань (К. Сілбер).

Педагогічна (освітня) технологія – це система функціонування усіх компонентів педагогічного процесу, побудована на науковій основі, запрограмована в часі
і у просторі, що призводить до запланованих результатів (Г.К. Селевко).

Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування та визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних та людських ресурсів, їх взаємодії, що має своїм завданням оптимізацію форм освіти
(ЮНЕСКО).
Отже, за термінологією В.В. Давидова, педагогічну технологію можна розглядати як змістове узагальнення, що увібрало в себе всі вище наведені визначення, в тому числі й генетичне коріння поняття.
Структура педагогічної технології
Горизонтальна структура педагогічної технології містить три основні
взаємопов’язані компоненти:
1)
наукова: технологія є науково розробленим рішенням певної проблеми, заснованим на досягненнях педагогічної теорії та передової практики;
2)
процесуально-діяльнісна: технологія - це сам процес здійснення діяльності
об’єктів і суб’єктів, їх цілепокладання, планування, організація, реалізація цілей та аналіз результатів;
3)
формалізовано-описова (дескриптивна): технологія – це модель, опис
(вербальний, текстовий, схемний) цілей, змісту, методів та засобів, алгоритмів дій, що застосовуються для досягнення запланованих результатів.
Таким чином, педагогічна технологія функціонує і в якості науки (область педагогічної теорії), що досліджує та проектує найбільш раціональні шляхи навчання, і в якості системи алгоритмів, способів діяльності, і в якості реального процесу навчання і
виховання (таблиця 1).
Педагогічна (освітня) технологія – це система функціонування всіх компонентів педагогічного процесу, побудована на науковій основі, запрограмована в часі та у просторі, що призводить до запланованих результатів.
Вертикальна структура педагогічної технології (технологічна вертикаль)
містить чотири класи освітніх технологій (адекватних рівням організаційних структур діяльності людей).
1. Метатехнології представляють освітній процес на рівні реалізації
соціальної політики в галузі освіти. Це загальнопедагогічні технології, які охоплюють цілісний освітній процес у державі, регіоні, навчальному закладі (наприклад, технологія розвиваючого (розвивального) навчання, технологія управління якістю освіти в регіоні,
технологія антиалкогольного, антинаркотичного виховання тощо).
2. Макротехнології, або галузеві педагогічні технології – охоплюють діяльність певної освітньої галузі, області, напряму навчання або виховання, навчальної дисципліни
(наприклад, технологія компенсуючого навчання, технологія викладання навчального предмета тощо).
Таблиця 1
Три аспекти горизонтальної структури педагогічної технології
Горизонтальна структура педагогічної технології
Науковий аспект
5

Знання про процес
Методологія
Класифікація
Зона розвитку
- закономірності;
- терміни, поняття;
- досвід минулого;
- узагальнення досвіду;
- технічна база;
- аналіз.
- положення, принципи;
- філософські
основи;
- фактори розвитку;
- підходи.
- за напрямком;
- за орієнтацією;
- за організацією;
- за основами;
- за ін. ознаками.
- проекти;
- прогнози;
- гіпотези;
- програми;
- обгрунтування.
Процесуально-діяльнісний аспект
Цілепокладання
Планування
Організація
Реалізація цілей
Аналіз результатів
- аналіз досвіду;
- діагностика стану;
- дерево цілей.
- вибір засобів;
- побудова програм.
- види діяльності;
- діагностика;
- моніторинг.
- зміст;
- методи і
форми;
- управлін- ня.
- результати моніторингу;
- аналіз;
- рефлексія.
Формалізовано-описовий (дескриптивний) аспект
Концепція
Зміст
Модель
(алгоритм)
Процесуальна характер-ка
УМО
- цілі;
- орієнтації;
- принципи;
- положення;
- методологія
- філософія.
- освітня область;
- орієнтац
ія на сфери особистості;
- дидактична структура.
Початковий етап - методи
і
форми;
- організація;
- модель;
- управління;
- стилі.
- програми;
- підручни-ки;
- дидактич-ні
матері-али;
- діагнос- тичний
істру- ментарій.
кроки,
сту- пені,
операці
ї.
дії,
при- йоми.
Кінцевий етап
3. Мезотехнології, або модульно-локальні – технології розвитку (здійснення)
окремих частин (модулів) навчально-виховного процесу, або напрямлені на розв’язання часткових, локальних методичних, дидактичних або виховних завдань (наприклад,
технології окремих видів діяльності, технології вивчення даної теми, технології уроку,
технології засвоєння, повторення або контролю знань в межах певного модуля).
4. Мікротехнології – це технології, напрямлені на розв’язання конкретних оперативних задач; відносяться до індивідуальної взаємодії об’єктів педагогічного процесу (контактно-особистісний рівень) (наприклад, технологія формування навичок письма, технологія формування навичок розв’язання задач, тренінгові технології з корекції окремих якостей індивіда).
Структура поняття «педагогічна технологія » може бути представлена у вигляді
семантичного фрактала (за В.Е. Штейнбергом). Семантичний фрактал – це логіко-
змістовна модель знання у вигляді багатомірної системи координат (таблиця 2).
Таблиця 2
Логіко-змістовна модель поняття «педагогічна технологія»
Процесуально-діяльнісна
компонента
Наукова компонента
Формалізовано-описова
компонента
Зміст
Ідеї, принципи, закономірності
Регулятиви
Цілепокладання
Методичні засоби
Планування
Розрахунок ресурсів
Класифікації
Засоби навчання
(обладнання,
інструментарій)
Конструювання
(моделювання)
Філософські основи
6

Організація
Методологічні підходи
Реалізація
Алгоритм
Види діяльності учнів
Фактори та механізми розвитку
Модель технології
Управління
Форми
Технічна база
Структура
Методи
Зони розвитку
Цілі та завдання
Контроль, моніторинг,
діагностика
Узагальнення передового досвіду
Аналіз
Зміст
Рефлексія
Концепція
ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ
Орієнтація педагогічної
взаємодії
Технологічні прийоми
Індивідуальні та вікові особливості
Професіоналізм
Мікротехнології
Технологічна компетентність
Модульні, локальні
Вихованість
(спрямованість)
Комунікативність
Макротехнології
(галузеві)
Я - концепція
Педагогічна техніка
Потреби
Майстерність
Здібності
Творчість
Метатехнології
(соціально- політичні)
Здатність до навчання
Індивідуальність
Підхід до учня
Навченість
(ЗУН)
Стиль
Суб’єкт управління
Вертикальна структура
Об’єкт (суб’єкт)
самоуправління
Технологія, педагогічна техніка, майстерність
Поняття педагогічна майстерність, педагогічна техніка до цього часу не мають загальноприйнятого трактування і достатньо чіткого розподілу ані в теорії, ані в практиці.
Педагогічна майстерність – це:

високий рівень розвитку професійних умінь (В.О. Сластьонін,
Н.В. Кузьміна);

комплекс якостей (здібностей) особистості (Ю.Н. Кулюткін);

майстерність часто прирівнюють до поняття «мистецтво»
(С.І. Ожегов).
І.А. Зязюн визначає педагогічну майстерність як комплекс рис особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності та виділяє
наступні його елементи:
- гуманістичну спрямованість (інтереси, цінності, ідеали);
- професійні знання (предмету, методики його викладання, педагогіки,
психології);
- педагогічну техніку (вміння керувати собою, вміння взаємодіяти);
- педагогічні здібності (комунікативність, динамізм, емоційна стійкість,
креативність, оптимістичне прогнозування).
Сучасне трактування та застосування поняття педагогічна техніка також достатньо широкі:
1)
комплекс професійних умінь, прийомів, методів та засобів взаємодії
з об’єктами навчання або виховання;
2)
педагогічна майстерність;
3)
методика або локальна технологія;
4)
мікротехнологія.
7

Основні якості сучасних педагогічних технологій
Системність. Технологічний процес містить цілі, зміст, методи і форми взаємодії учасників, результати, що при цьому досягаються. Між ними існують багатообразні причинно-наслідкові, генетичні, історичні тощо змістові та функціональні
зв’язки. Нові інтегральні якості технології як системи виявляють в нових освітніх результатах, відношеннях, якостях суб’єктів діяльності тощо.
Комплексність. Багатофакторність та змістове різноманіття педагогічних процесів робить педагогічні технології комплексними, такими, що потребують координації та взаємодії різних педагогічних, психологічних, організаційно-управлінських та інших елементів.
Цілісність педагогічної технології полягає у наявності в неї загальних
інтегративних якостей за умови збереження специфічних властивостей складових елементів. Цілісність полягає також в єдності компонентів технології на основі загальної
мети і концептуальної основи, а також в структурній взаємодії окремих підсистем, що в ній містяться.
Науковість. Педагогічна технологія як науково обґрунтоване рішення педагогічної проблеми містить аналіз та використання досвіду, концептуальність,
прогностичність та інші якості, представляє собою синтез досягнень науки і практики,
поєднання традиційних елементів минулого досвіду з новими досягненнями суспільного прогресу, гуманізацією та демократизацією суспільства.
Концептуальність полягає в тому, що педагогічний прогрес завжди здійснюється заради яких-небудь глобальних соціальних ідей та цілей на основі:

уявлень про процес та його закономірності;

вибору методологічних, ідейно-філософських позицій, на яких ґрунтується технологія;

висування гіпотези про механізм засвоєння суспільного досвіду.
Тобто концепція технології – це система поглядів на педагогічний процес, ідеї,
принципи, на основі яких організується діяльність.
Розвиваючий характер сучасних технологій полягає у:
- спрямованості на здійснення педагогічного процесу, на розвиток особистості дитини;
- виділенні та використанні психогенних факторів розвитку індивіда;
- виборі та використанні особистісного підходу до дитини та особистісної
орієнтації виховного процесу;
- розробці напрямків розвитку (модернізації) процесу.
Структурованість означає наявність певної внутрішньої організації системи
(мети, змісту), системоутворюючих зв’язків елементів (концепція, методи), стійких взаємодій (алгоритм), що забезпечують стійкість та надійність системи.
Логічність. Формально-описовий аспект технології виражається у логіці й чіткості дій, зафіксованих у різних документах (проект, програма, положення, статут,
технологічна схема, карта тощо) та у навчально-методичному забезпеченні (навчально- методичні посібники, розробки, плани, діагностичні та тренінгові методики).
Алгоритмічність просторової структури технології полягає у поділі на окремі
змістові ділянки (ступені, кроки, кадри, порції тощо), які відбуваються у певному просторовому та часовому порядку, за алгоритмом.
Варіативність і гнучкість технології полягає у зміні послідовності, порядку,
циклічності елементів алгоритму в залежності від умов існування технології.
Процесуальність. Освітню технологію розглядають як процес – взаємодія його учасників, що розвивається у часі, спрямована на досягнення поставлених цілей. Розвиток цілеспрямованого та керованого технологічного процесу містить послідовні етапи цілепокладання, планування, організації, реалізації цілей та аналізу результатів.
Керованість виходить із стратегічної направленості технології, що визначається
її цінностями й цілями. Вона передбачає можливість діагностичного цілепокладання,
планування, проектування педагогічного процесу, варіювання засобами і методами з
8
метою корекції, адаптації тощо. Цілі та керованість розглядаються як системоутворюючі
фактори педагогічних технологій.
Інструментальність – це інструментальна забезпеченість комплексом навчально-методичних, дидактичних засобів та інструментів, що супроводжують основні
операції освітнього процесу: підручники, посібники, методичні матеріали на усіх видах носіїв інформації, обладнання тощо.
Діагностичність полягає в діагностично сформульованих цілях, у можливості
отримувати інформацію про хід процесу і контролю за його окремими етапами,
можливість моніторингу результатів.
Прогнозованість результатів є узагальненою якістю будь-якої технології;
полягає, зокрема, у гарантованості досягнення певної мети.
Ефективність – відношення результату до кількості витратних засобів та ресурсів. Сучасні педагогічні технології існують у конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами і оптимальними за витратами.
Оптимальність – це досягнення максимуму результату за умови мінімуму витрат; оптимальна технологія – краща з можливих за даних умов.
Відтворюваність означає можливість застосування (перенесення, повторення,
відтворення) педагогічної технології в інших умовах та іншими суб’єктами.
Критерії технологічності педагогічного процесу
Всі вищеперераховані якості є одночасно і методологічними вимогами до технологій, і критеріями технологічності. Наявність та рівень прояву цих якостей є мірою технологічності педагогічного процесу. Основними критеріями технологічності є:

системність (комплексність, цілісність);

науковість (концептуальність, розвиваючий характер);

структурованість (ієрархічність, логічність, алгоритмічність,
варіативність);

процесуальність (керованість, інструментальність, діагностичність,
прогнозованість, ефективність, оптимальність, відтворюваність).


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал