«За що я люблю Україну?», «Що значить бути патріотом?»



Скачати 95.93 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір95.93 Kb.
Педрада «Ефективні прийоми виховання національної свідомості учнівської молоді»

Підготувала: заступник директора з ВР Парфеній І.Е.
1. Звучить Державний Гімн України

2. Читання кращих творів дітей на тему «За що я люблю Україну?», «Що значить бути ПАТРІОТОМ?».

Патріотичне виховання - це сфера духовного життя,

 яка проникає в усе, що пізнає,робить,до чого прагне,



що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. Сухомлинський
Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління. Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

Давні мудреці говорили: «Оглядаючись в минуле - зніми капелюха, заглядаючи в майбутнє - засукай рукава».

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила, що  метою національно-патріотичного виховання є виховання молодої людини – патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно само реалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій української національної культури.

До провідних завдань належать:

1) формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати на користь держави, готовність її захищати;

2) забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

3) формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

4) прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

5) виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

6) утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

7) формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

8) виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

9) формування глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

     Сучасне виховання повинне базуватися на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Існують інші цінності життя, які пов’язані з вихованням справжнього громадянина: вірність, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім’ї, взаємодопомога і любов до батьків, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність.

У своїй роботі класні керівники та вчителі-предметники повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля – наш спільний дім, а світовий спокій ш злагода між людьми і державами – головна умова існування землі і людства.

У процесі національно – патріотичного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

1) національна психологія – психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

2) національний світогляд – система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

3) національна правосвідомість – життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

4) національна мораль – людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

5) національний спосіб мислення – своєрідна істотність, завдяки чому із століття  в століття відтворюються і розвиваються самобутня культура і душевне багатства українців;

6) національний характер і темперамент – гостинність і щедрість, талановитість, глибокий ліризм, свободолюбство;

7) національна ідеологія – ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів і переконань;

8) національна свідомість та самосвідомість – почуття гордості за приналежність до української нації.

Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України, усвідомлення спільності власної долі з долею Батьківщини, досконале володіння українською мовою.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх та чужих прав та свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави; поважати Конституцію України, виконувати норми законів; бережно ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Основними формами патріотичного виховання школярів є:

інформаційно-масові: дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, створення книг, альманахів тощо;

діяльнісно-практичні: творчі групи та осередки, екскурсії, свята, ігри-драматизації, огляди-конкурси;

інтегративні: шкільні клуби, фестивалі, гуртки;

індивідуальні: доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота;

наочні: шкільні музеї та музейні кімнати, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди, експозиції про подвиги героїв.

Для того, щоб дізнатися, які ж форми роботи слід обирати для виховання національної свідомості, необхідно урахувати психологічні аспекти національно-патріотичного виховання учнівської молоді.

(виступ практичного психолога Бичиніної Я.С. «Психологічні аспекти патріотичного виховання»)

Але навіть урахувавши психологічні аспекти, за один день патріота виховати не можна. Цей процес довготривалий і системний. Тому і початок закладання паростків патріотизму потрібно починати ще в дошкільному віці.



(виступ методиста я/с № 5 Кисельової О.І. «Національно-патріотичне виховання у дошкільному навчальному закладі»).

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді у школі проводиться:



  • які виховують любов до української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово», мовно-літературні конкурси;

  • пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу: історичне краєзнавство: відвідування місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, влаштування виставок, заочна подорож «Україно ти моя прекрасна», святкування Дня Конституції, Дня незалежності України, Дня Соборності України;

  • військово-патріотичного виховання: фестиваль інсценованої патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, дня пам’яті Героїв Крут; «Козацькі забави»; інтелектуальні вікторини «Пишаємося подвигами предків», уроки пам’яті, уроки мужності «Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами - патріотами землі, що Україною зоветься», «Діти, молодь у підпіллі в роки минулої війни», «Імена фронтовиків на обеліску братської могили у моєму місті»;

  • архівно-пошукові: екскурсії до музеїв, зустрічі з ветеранами ВВВ, родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності; участь у «Вахтах пам’яті», «Ветеран живе поруч»;

  • лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, Прапор, Гімн», «Наша вітчизна - Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права та обов’язки», «Патріотизм-нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи» тощо);

  • конкурс «Я – маленька україночка», благодійний ярморок

  • семінари, «круглі столи», конференції («У пам’яті світ врятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);

  • уроки пам’яті («Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни», «Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів»);

організуються:

  • екскурсії до музеїв;

  • зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби;

  • походи місцями бойової слави;

  • пошукову роботу; участь у роботі клубів та гуртків патріотичного спрямування; акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

  • години спілкування («Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);

Ефективним засобом розвитку національної свідомості є народознавчий музей, тому що в ньому можна доторкнутись до історії рідного краю, Батьківщини на яву. Музей – це не кімната, набита різними речами, це місточок між минулим та теперішнім.

(виступ Унчуленко В.С. «Музей як засіб формування національної свідомості»)

Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Завданням навчальних закладів є залучення батьків учнів, вихованців до активної участі у навчально-виховному процесі, організації та проведенні позанавчальних виховних заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не тільки спостерігачами за здобутками їх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування молодого покоління своїм досвідом та своїм прикладом.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на підтримку ініціативи батьківської громади, взаємодію у розробленні та виконанні рішень щодо патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Особливу увагу слід приділити педагогізації батьків, ознайомленню їх із сучасними психолого-педагогічними знаннями.

З цією метою доцільно використовувати активні методи: тренінги, дискусії, дебати, аналіз виховних ситуацій, які сприяють усвідомленню батьками ролі сім’ї у вихованні дітей, формуванні патріотичних почуттів та готовності служити своїми знаннями, працею Україні.

Батькам учнів можна рекомендувати такі форми та методи військово-патріотичного виховання учнів у сім'ї:


  • ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

  • бесіди про героїчні подвиги українського народу;

  • читання та обговорення з дітьми книг на військово-патріотичну тематику;

  • спільний перегляд героїко-патріотичних фільмів, телевізійних передач;

  • фізична підготовка та загартування дітей.

Добре налагоджена й організована взаємодія родини й школи дозволить батькам усвідомити важливість та необхідність цього напрямку виховання.

Ви зі мною погодитись, що ми можемо вихованцям кожного дня розповідати про національну свідомість, читати довжелезні лекції, але не досягти поставленої мети. Ні для кого не секрет, що активні методи працюють краще, ніж слова.

Виховна система в школі побудована на програмі ФДО України «Я – Родина - Батьківщина», яка включає в себе різні напрямки роботи. Але не залежно від того, за якою програмою ми працюємо, можна розвивати національну свідомість та виховувати патріота своєї держави.

Виступи творчих груп «Виховання національної свідомості засобами програми ФДО України «Я – Родина - Батьківщина»

(На дошці прикріплено прапор України у формі серця і після виступу кожної групи навколо серця розташовуються сліди)

Головний висновок по закінченню виступу груп: «Неважливо, якими шляхами йдемо, головне, що до однієї мети».

Але виховання національної свідомості не повинне закінчуватися на виховних заходах, але і здійснюватися на кожному уроці кожним педагогом.

Якість виховного процесу напряму залежить від рівня підготовленості педагогів до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя. Патріотичне виховання громадянина має здійснюватися кожним педагогом на кожному уроці та в позаурочний час.
Якщо буде світло в душі, буде краса в людині

Якщо є краса в людині, буде гармонія в домі



Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації,

Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал