З особливими потребами



Pdf просмотр
Сторінка7/26
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26
“Добери такий”. Дорослий дає кружечки основних кольорів червоний, жовтий, синій, зелений) і 4–5 відтінків кожного з них. Дитина має дібрати до основного кольору його відтінки і назвати їх червоний, світліший, ще світліший, зовсім світлий. Гра “Склади вежу за кольором”.
Для цієї гри потрібно підібрати кольорові розбірні вежі, піраміди. За вказівкою дорослого малюк складає вежу відповідного кольору. Нанизування кілець і частин вежі супроводжується називанням кольору і розміру велике червоне кільце, тепер менше, рожеве.

Вивчення форми предметів.
Вивчення форми предметів полягає утому, щоб навчити дитину розрізняти плоскі та об’ємні геометричні фігури. Малюка слід ознайомити з геометричними фігурами (круг, овал, трикутник, прямокутник, квадрат навчити розрізняти, знаходити їхні обриси в різних навколишніх предметах. Навчання починається з виділення конкретної форми, наприклад, чотирикутника. Дорослий показує з яких елементів він складається, разом із малюком знаходить предмети, які схожі на чотирикутник серед навколишніх Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
предметів, на малюнках (шафа, книжка, прапорець, марка тощо. Після вивчення кожної форми разом із дитиною необхідно виконати завдання на відтворення побудувати з паличок, намалювати на папері, вирізати, виліпити з глини чи пластиліну, намалювати у повітрі. Це сприяє розвитку вміння аналізувати, порівнювати, відділяти деталі від конкретного предмета. Дитину слід вчити порівнювати фігури між собою. Наприклад, квадрат
– прямокутник, квадрат – трикутник, коло – овал, квадрат – коло тощо. Щоб закріпити знання проформу, дитину можна вчити перетворювати фігури з однієї чи кількох геометричних фігур побудувати нові шляхом їх реконструкції або сполучення домалювати незавершені контури фігур або предметів, які містять форми, що вивчалися.
Варто пам’ятати, що під час виконання всіх видів діяльності малюк
має розповідати проте, що він робить, називати кожну форму, що
вивчається, відповідним словом.

Вивчення величини предметів.
Перед тим, як ознайомити дитину з величиною, можна провести гру
“Великий – маленький”. На столі виставляються предмети та іграшки різної величини. Це можуть бути вкладні мотрійки, яйця, діжечки, мисочки або ляльки, ведмедики, зайчики та ін. На пропозицію дорослого малюк спочатку збирає всі маленькі предмети, називаючи їх маленька лялька, маленька мотрійка, маленький гриб, маленьке яйце, а потім добирає великі предмети і називає їх велика лялька, великий гриб. Можна запропонувати дитині знайти найменший гриб, найбільший гриб, поставити їх поряд і порівняти. Далі дитину слід залучати до конструювання за зразком. Під час складання розрізаних малюнків, фігур із паличок, з геометричної мозаїки, конструкцій з різного будівельного матеріалу, малюка потрібно вчити аналізувати величину предметів – порівнювати їх між собою та зразком, зіставляти частини предметів, використовувати умовні мірки, та шляхом накладання і прикладання. До того ж, конструювання за зразком ефективний спосіб розвитку просторового сприймання дитини. Під час складання предмета малюк встановлює залежність між цілим і частинами, усвідомлює можливість розчленування його на частини, а потім знову створення єдиного цілого, що має надзвичайно важливе значення для розвитку просторового сприймання.
Як формувати уявлення про напрями простору.
Серед іншого, надзвичайно важливим є формування уявлень про напрями простору, зокрема, вміння орієнтуватися на місцевості, площині, розуміти розташування предметів у просторі. У дітей із затримкою психічного розвитку вміння орієнтуватися у напрямах простору формується зі значним запізненням. Тривалий час діти не можуть зрозуміти значення слів, які позначають просторові відношення між Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
предметами (на, поряд, під, за, над, ліворуч, праворуч. Тому їм складно осмислювати положення кожної фігури у просторі, її розташування відносно інших предметів і на основі цих ознак розкривати змістові відношення, що пов′язують предмети між собою. Особливо яскраво це виявляється тоді, коли діти розглядають малюнок, або коли потрібно орієнтуватися на сторінках зошита чи альбому. Надзвичайно важко діти засвоюють відношення праворуч і ліворуч, що пов′язане зі сприйманням та оцінкою положення власного тіла. Тому дуже важливо вчити дитину виділяти та вміти
пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у
практичній діяльності. З цією метою можна скористатися прийомами, які запропонував
К.Ушинський. Дорослий показує малюкові одній ті самі предмети, але відношення між ними і словесні позначення цих відношень змінюються. Наприклад, дорослий практично показує і словесно позначає відношення між предметами Лялька за коробкою, Лялька перед коробкою, Лялька на коробці тощо. Потім предмети міняє, а відношення та їх позначення зберігаються. Наприклад, Стільчик стоїть перед столом, Лялька попереду машинки, Машинка попереду ляльки тощо. Для того, щоб закріпити назви просторових понять можна використовувати гру ”Куди підеш?”. Дорослий ховає іграшки в різні місця кімнати (ведмедика – праворуч від місця, де сидить дитина, зайчика – ліворуч за шафою, ляльку – ззаду під столом, машинку – спереду за кріслом. Дорослий каже Праворуч підеш – ведмедика знайдеш, ліворуч – зайчика, назад – ляльку, вперед – машинку. Куди підеш Дитина каже, куди вона хоче піти і що при цьому знайде.
Формування вміння орієнтуватися в сторонах предмета.
Достатню увагу слід приділити виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмета, який знаходиться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. З цією метою можна застосовувати такі вправи позначати лівий верхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину
– третьою поділити аркуш на певну кількість частині виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин. З цією ж метою даються завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок зліва – направо, знизу – вгору, похило. Безумовно, формування розуміння просторового відношення між предметами у дитини із затримкою психічного розвитку потребує значно більшого часу, ніж для тієї, що розвивається успішно. Якщо дитина навчиться виділяти просторові ознаки та відношення, узагальнювати та осмислювати їх, вона зможе сприймати будь-який доступний її вікові малюнок, зможе бачити логіку просторових відношень. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками, стає розгорнутішим. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Як вчити дитину розповідати про предмети.
До школи дитина має навчитися описувати знайомий предмет, використовуючи знання про колір, форму, розмір. Зазвичай, коли діти самостійно розглядають предмет, вони майже нічого не можуть розповісти про його властивості. Це можна проілюструвати таким прикладом. Дошкільникам із затримкою психічного розвитку демонструється іграшка Буратіно. Вони правильно називають іграшку Буратіно, розповідають, що бачили його малюнок у книжці, або чули про нього казку, бачили фільм тощо, але не називають ніяких суттєвих ознак. Ці висловлювання підтверджують думку психологів проте, що дитина, дивлячись на предметне аналізує його, а лише пригадує, що чула про нього раніше. На прохання уважніше розглянути іграшку Буратіно і розповісти про неї діти, переважно, висловлюють емоційну оцінку інколи називають одну-дві ознаки, а потім вдаються до фрагментарного переліку частин іграшки, називаючи окремі її властивості, або ж знайомі кольори (У нього штанці сині, У нього шапка червона тощо.
Різнобічний і послідовний аналіз ґрунтується на вмінні розрізняти
кольори, формуй величину предмета, розташування предметів та їх частину просторі. Цьому вмінню дитину слід спеціально навчати. Для описування треба добирати відомі дитині предмети, іграшки, малюнки. Спочатку дорослий демонструє зразок опису конкретного предмета. Наприклад Це лялька. Ляльку звати Маринка. У неї блакитні очі, біле волосся, рожеві щоки, червоні губи, маленький ніс. Вона усміхається. Одягнена лялька у плаття синього кольору і білий фартушок. На ногах – білі шкарпетки і сині черевички. На голові блакитний бант. З лялькою діти граються, годують, кладуть спати, одягають її. Потім обирають інший предмет. Дорослий нагадує дитинів якій послідовності потрібно розповідати, запитуючи Як це називається, З чого зроблений, Для чого потрібний У процесі аналізу предмета важливо підтримувати тісний зв’язок між спостереженням, практичною діяльністю та розвитком мовлення дитини.

Організувати практичну діяльність, спрямовану на виділення певних
ознак предмета, можна під час безпосередньої дії з ним. Наприклад, під час прогулянки до парку разом із малюком зберіть листя з різних дереві кущів, вдома навчіть дитину порівнювати їх накладанням один на одного, з’ясуйте ознаки листків, обвівши їх контури олівцем на папері, визначте на дотик особливості поверхні тощо.

Пам’ятайте, дитина швидше навчиться аналізувати предмети, якщо її залучати до виготовлення різних аплікацій, малювання, розфарбовування, створення виробів з природного матеріалу. На початку навчання цей вид діяльності допомагає дитині показати, як вона сприймає предмет, тобто те, Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
про що вона ще не вміє розповісти.
Як розвивати розумові дії дитини.
Вчимо порівнювати і зіставляти предмети.
Дошкільника треба вчити порівнювати і зіставляти предмети. Спершу діти не розуміють, що означає порівняти. На прохання порівняти два предмети вони розповідають про один із них, виділяючи при цьому яскраві або добре знайомі з практичного досвіду деталі потім переходять до опису другого, не зіставляючи його ознаки з ознаками першого. Визначення схожих і відмінних ознак предметів, які порівнюються, для дитини залишається складним навіть після детального, проведеного за допомогою дорослого аналізу кожного з них. Так, встановивши відмінні ознаки предметів, вони не можуть визначити подібні, і, навпаки, виділяючи спільні ознаки, не можуть назвати відмінні. Вміння проводити аналіз та порівнювати предмети у дітей формується досить тривалий час. Основи цього закладаються ще під час ознайомлення з кольором, формою, розміром предметів. Тоді діти набувають практичного досвіду зіставлення форми двох фігур. Встановлюючи колір або величину двох предметів, вони порівнюють їх з аналогічними властивостями інших предметів. Опанувавши вміння бачити схожість предметів за однією, двома ознаками, діти вчаться помічати однорідні властивості в несхожих предметах наприклад, яблуко та огірок однакового кольору, але різної форми тощо. Далі на доступному матеріалі потрібно постійно залучати дітей здійснювати порівняння окремих предметів, підводити їх до розуміння, що порівняти – це означає визначити схоже і відмінне вдвох чи кількох предметах. Наприклад, можна запропонувати для порівняння такі групи предметів, малюнків помідор – огірок яблуко – груша морква – буряк кішка – собака кріль – заєць та ін. При цьому дорослий допомагає дитині, ставлячи запитання Як називаються предмети Чим відрізняються один від одного кольором, розміром, формою Девони ростуть Чим харчуються Чим схожі ці предмети

Як формувати родові поняття.
До початку навчання у школі дитина має знати деякі родові поняття
овочі, фрукти, меблі, одяг, взуття, посуд, тварини, рослини, транспорт. Усвідомлення дитиною змісту родового поняття відбувається поступово. Спочатку дитина безпосередньо ознайомлюється з предметом (спостерігає, дивиться, виконує з ним дії, чує від дорослих його назву, потім у неї формується уявлення про цей предмет (знає, для чого він потрібний, що з ним можна робити. Пізніше ці уявлення вона позначає словами, наприклад Це чашка, з неї п′ють чай, молоко. Дитина починає виділяти ту ознаку в предметі, яка набула для неї найбільшого значення. Такою ознакою є звичайно призначення, те, як його використовує дорослий. Згодом дитина вчиться виділяти в предметі ті істотні ознаки, за якими цей предмет можна Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
віднести до певної групи. Тоді вона відповідає Кішка – це тварина, звір, Лялька – це іграшка, Виделка – це посуд».Однак, правильно групувати предмети дитина може лише тоді, коли їй відоме відповідне узагальнююче слово-термін. Не знаючи слів транспорт, меблі, або розуміючи слово машина як назву тільки автомобілів, дитина не може правильно розподілити за групами предмети, малюнки. Так, групуючи предмети вона робить помилки лійка потрапляє водну групу з рибою і човном, бо їм усім потрібна вода літак, повітряна кулька виявляється водній групі з птахами, бо всі вони літають, телевізор потрапляє в групу меблів, бо все це стоїть у кімнаті.
Узагальнення, якого має досягнути дитина перед вступом до школи,
складає: знання про предмети, які входять до певної групи (родове
поняття); і знання слова-терміна, яке позначає цю групу предметів.
Під час формування родових понять можна виконувати такі вправи.

Добирати малюнки за функціональною ознакою (наприклад, предмети якими малюють, їдять, п′ють, граються, працюють та ін.).

Добирати предмети за матеріалом з якого вони виготовлені наприклад, скляні, глиняні, дерев′яні, залізні тощо.

Добирати малюнки за родовою ознакою (овочі, фрукти, тварини, меблі, птахи, рослини, гриби, комахи та ін.). Зважаючи на недосконале сприймання дітей із затримкою психічного розвитку, спочатку такі вправи слід проводити з двома предметами, збільшуючи їх кількість поступово.

Для закріплення вміння узагальнювати можна застосовувати вправив яких потрібно згрупувати малюнки за різними родовими ознаками наприклад, меблі – техніка, овочі – фрукти, птахи – комахи, взуття – одяг тощо.

Вчити дитину узагальнюючих слів (слів-термінів) потрібно на основі достатньо сформованих уявлень про предмети. Для цього можна використовувати вправу-гру: «Скажи одним словом». У грі дорослий називає різні предмети (огірок, помідор, картопля, буряк, морква) і пропонує дитині назвати все це одним словом. Теми для гри можуть бути різні фрукти, меблі, транспорт, квіти та ін. Однак, дуже важливо, щоб у дітей було вже сформоване уявлення про ті предмети, які показуються і називаються під час гри.
Формування вольової дії.
Важливим показником інтелектуальної готовності дитини дошкільного навчання є передумови для формування навчальної діяльності – це вміння зрозуміти завдання, інструкцію, керуватися нею виконувати правила. Ці передумови закладаються ще у дошкільному віці. Так, дитина 3 – 4 років, Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
наслідуючи дорослого і виконуючи його вказівки, засвоює нескладні дії з такими предметами як ложка, олівець, набуває навичок самообслуговування. В дещо старшому віці вона вміє користуватися ножицями, голкою, лінійкою. Старші дошкільники вже оволодівають навичками шиття, прання, штрихують тощо. Однак, дитина має володіти не тільки навичками, ай спеціальними інтелектуальними вміннями – вміти визначати, які дії і в якій послідовності виконувати. Маленькі діти ще не вміють планувати свою діяльність, свідомо і послідовно виконувати потрібні дії. Тому, навіть найкращі спонукання і чіткі цілі, які ставить дитина, не завжди ведуть до успіху. Наприклад, малюк сам хоче полагодити машинку. Він не раз спостерігав, як тато брався за цю справу. Насамперед, потрібно розкрутити всі гвинтики. Йому це вдається. А далі Малюк не знає, що робити з цими частинами. Уміння планувати свої дії формується в дошкільників тоді, коли вони змінюють ставлення до інструкції дорослого. Молодші дошкільники наслідують і відтворюють окремі дії дорослого, хоч і прагнуть виявити самостійність. Так, малюк рішуче заявляє Я сам умію. Старші ж дошкільники з вказівок дорослого прагнуть дізнатися, як треба робити, яким способом, які рухи слід використовувати, щоб вийшло добре і без допомоги дорослого. У дітей із затримкою психічного розвитку формування навичок відбувається значно повільніше. Тривалий час рухи дітей залишаються незграбні, нечіткі. Для того, щоб навчитися виконувати якусь дію, наприклад, застібати ґудзики, зав’язувати шнурки, розрізати аркуш паперу по накресленій лінії, їм потрібно значно більше часу, ніж їхнім ровесникам. Дії дітей тривалий час залишаються нерівні, нечіткі та повільні. Здатність сприймати інструкцію дорослого, керуючись нею виконувати дії, тісно пов’язані з інтелектуальним розвитком. Притаманне дітям із ЗПР відставання в інтелектуальному розвитку, складність вироблення навичок – все це гальмує формування вміння працювати за інструкцією, послідовно виконувати завдання. Вже з перших днів навчання у школі дитина випадає із загального темпу роботи на уроці, оскільки неспроможна виконувати вказівок учителя. Під час спостереження за роботою такої дитини найперше, що кидається у вічі, – це надлишок зайвих, непотрібних для виконання завдання рухів, які нагадують хаотичні спроби, яких могло б і не бути, якби дитина вміла аналізувати зразок, обдумувати і планувати майбутню діяльність.
Як вчити дитину працювати за зразком.
Ще до школи слід почати навчати дитину працювати за зразком, за інструкцією. Таку роботу можна проводити під час конструювання. Наприклад, дорослий пропонує дитині скласти будиночок, такий як на малюнку. Разом вони аналізують зразок, визначають послідовність складання конструкції, потім дорослий допомагає малюкові зіставляти зі Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
зразком кожну частину виконаної роботи. Вчити малюка послідовно виконувати низку дій слід під час малювання. Дорослий розділяє роботу, яку має виконати дитина, на окремі дії, і разом із нею визначає послідовність їх здійснення. Під час малювання того чи іншого предмета послідовність дій обумовлюється відтворенням однієї частини після іншої. Починати потрібно із найбільшої частини або з частини, яка знаходиться ближче до центру (коли малюється тварина – з тулуба, дерево – зі стовбура, ідо цієї частини домальовувати інші, менші за розміром, які знаходяться вище, нижче, з боків. Так, кожна наступна частина отримує опору у зображеній, співвідноситься з нею в першу чергу зображаються основні частини, потім деталі. Поступово дитину слід привчати до виконання словесних інструкцій особливо тих, які пов′язані зрозумінням складних конструкцій з прийменниками та прислівниками за, перед, між, біля, близько, далеко зрозумінням просторових відношень між предметами. Це вміння дасть змогу дитині орієнтуватися у зошиті, на сторінці підручника, буде засобом здобуття математичних і граматичних знань.
Формування вольової готовності.
Показником вольової готовності дитини є довільність, яка виявляється у здатності побороти бажання і відмовитися від цікавої гри заради того, щоб допомогти мамі або виконати доручення (наприклад, чергувати у їдальні, у вмінні подолати страх (увійти в кабінет зубного лікаря, втемну кімнату, подолати біль і не заплакати (коли ненавмисне ударять під час гри. Отже, показником довільності є вміння підпорядкувати мотиви своєї поведінки. Усім ї виховання волі дитини починається задовго дошкільного навчання. Набутий дошкільником досвід дій з різними речами, його успіху практичній діяльності, опанування різних навичок сприяють виникненню почуття впевненості в своїх силах. Дитина стає дедалі самостійнішою. Це виявляється в словах я сам, я можу, я хочу і я не хочу. Щоб виконати якесь доручення дорослих (прибрати іграшки, допомогти мамі та ін.), дитині доводиться гальмувати свої бажання і припинити справу, яка цікавила її вданий момент. Звичайно, самостійність, впевненість, воля дошкільника ще тільки формуються. Тому йому дуже важко утриматися від якоїсь спокуси, тривалий час виконувати одноманітну роботу. Дуже часто, не продумуючи розпочатої справи, дитина не уявляє собі всіх тих перешкоді труднощів, які виникатимуть на її шляху під час реалізації задуму, і не може оцінити свої сили, вміння, знання. У цьому виявляється імпульсивність дошкільника, відсутність оцінки майбутньої дії. Ось малюк робить човник вистругав корму, вирізав паруса скріпити їх разом не вміє. Що робити Якщо дорослий своєчасно не допоможе, малюк легко втратить інтерес до цієї справи і відмовиться від поставленої мети. Тому дуже важливо підтримувати прагнення дитини до самостійності. Бажання робити по-своєму, виявляти свою ініціативу, а, отже, якоюсь мірою не підкорятися дорослому, зростає Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
разом зі збагачення досвіду дитини, та її розвитком. Для того, щоб запобігти зіткненню, конфліктів дорослих із дитиною з ранніх років необхідно привчати її підкорятися вимогам старших. Ці вимоги мають постійно ускладнюватися. Тоді діти переконуються втому, що дорослі рахуються з їхніми зрослими можливостями, тобто визнають їх дорослими. Водночас, вимоги мають бути розумними, спрямованими нате, щоб у дитини виробити здатність оцінювати свою поведінку, свідомо сприймати заборону, погоджуватися із запропонованими правилами та вміти їх виконувати. Усім ї виховання самостійності, волі дитини починається з чітко визначених правил. Слід наполегливо й терпляче домагатися того, щоб дитина сумлінно й до кінця доводила розпочату справу прибирала іграшки та одяг, неухильно виконувала гігієнічні процедури. Чим молодша дитина, тим вона менш здатна підкорятися правилам, тим більше потребує допомоги батьків. У будь-якому випадку особливе значення має позитивна оцінка, якою дорослий підкріплює зусилля, що доклав малюк для виконання тієї чи іншої справи. Вже після схвалення зробленого малюком, можна висловити деякі зауваження і тактовно допомогти йому.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал