З особливими потребами



Pdf просмотр
Сторінка25/26
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Поопераційні карти: яка їх роль у навчанні дитини
Оточуюча дійсність уявляється дітям з аутизмом розмаїттям непов’язаних між собою подій, людей, місць, звуків і образів. Вони бачать дуже мало логічних зв’язків між реаліями оточення і часто не можуть зрозуміти їх. На перших етапах роботи важливіше сформувати у дитини бажання вчитися, а не вимагати засвоєння навчального матеріалу. Аутичні діти бачать сенс будь-якої діяльності лише тоді, коли вона чітко заздалегідь запрограмована діти мають знати, що робити у першу чергу, яку послідовність дій здійснювати, як закінчити. З цією метою у приміщенні, де знаходиться аутична дитина, можна розмістити поопераційні карти, на яких у вигляді символів позначена чітка послідовність дій. Так, схему, що відображає потрібну послідовність дій дитини під час збирання на прогулянку, можна намалювати на шафці. Щоб підвищити мотивацію дитини до навчання і викликати потребу в діалозі, дорослий може на час проведення занять з її згоди помінятися з нею ролями. Нехай дитина спробує пояснити дорослому, як слід виконувати те або інше завдання. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Інколи аутичній дитині необхідна фізична допомога в організації дії дорослий в буквальному розумінні працює її руками, пише або малює разом з нею, тримаючи один олівець. Не можна забувати, що тілесний контакт, а також вправи на розслаблення сприятимуть зниженню рівня тривожності дитини. Аутичним дітям складно опанувати будь-який новий вид діяльності, але вони завжди прагнуть виконати все добре. Тому на перших етапах роботи треба добирати такі завдання, з якими вони обов'язково впораються. Таким дітям властива психічна перенасиченість, вони швидко виснажуються фізично, тому для них необхідний індивідуальний ритм роботи, частіша зміна з одного виду діяльності на іншій. Тому варто заздалегідь продумати і написати індивідуальні завдання на картках, які даватимуть дитині при найменших ознаках втоми або незадоволення з її боку. Для поліпшення просторово-часової орієнтації аутичної дитини необхідна терпляча робота педагога. Можна скласти план групи, класу або всієї школи із вказівкою розташування предметів оформити розпорядок дня, використовуючи символи і малюнки. Проте, недостатньо просто скласти і повісити схеми, необхідно якомога частіше подорожувати з дитиною за ними, впізнаючи і називаючи предмети (на перших етапах, якщо дитина не захоче повторювати назви, вихователь або вчитель може робити це сам.
Увага!
Якщо дитина не приймає інструкцій і правил, які їй пропонують, у жодному випадку не слід нав’язувати їх насильно. Краще придивитися до того, що і як хоче робити вона сама, підіграти їй, зайнятися тим, що їй цікаво. Це допоможе налагодити з дитиною справжній контакт. Корисними є такі підготовчі заходи як планування дня (напередодні ввечері чи безпосередньо зранку, а також, згадування послідовності подій, які відбулися. Планування має більший ефект, коли кожна подія відображається певним малюнком (піктограмою. При цьому, якщо має відбутися якась зміна, дорослим варто апелювати до розробленого плану, щоб внести на очах дитини відповідну зміну і тим самим підготувати її до нової ситуації чи іншої послідовності подій. Так, батьки річного Микити П. почали водити його до Центру на заняття через день завжди ой годині. Батьки помітили, що у той день, коли хлопчика не водили на заняття, приблизно о 10 годині він починав нервувати, не міг знайти собі місця і заняття, збудження переростало у реакції істеричного типу. Разом з педагогами батьками було вирішено ввести планування, як обов’язковий орієнтир на очікувані події. За допомогою звіряння запланованих подій з їх схематичним зображенням, хлопчик засвоїв, коли можуть відбуватися зміни і прийняв ті альтернативні форми використання часу, які йому Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
пропонували.

Як і які засоби навчання можна використовувати?
Системи альтернативної комунікації.
Загальновідомо, що для дітей з аутизмом неосяжним є рівень узагальнень, символізму та умовних знаків вони орієнтуються на безпосередні враження від реальності, мають так звану буквальність у сприйманні довкілля. Тому словесна комунікація є для них занадто абстрактною і для побудови продуктивних стосунків з ними варто використовувати інші засоби. Для цього можуть стати у нагоді візуальні
комунікаційні системи, в яких зв’язок між символом і значенням є наочним, і тому – очевиднішим. З метою налагодження продуктивного спілкування з особами, які мають аутичний тип розвитку, опрацьовано альтернативні методи комунікації. Серед них найвідомішими є PECS та метод підтримувальної комунікації.
Система PECS дає змогу спілкуватися з іншими людьми, а саме передавати своє прохання, відповідати на запитання, робити коментарі, описувати події тощо. PECS (Picture Exchange Communication System) – альтернативна система комунікації, має наметі допомогти набути комунікативні вміння дітям з обмеженою комунікативною здатністю. У цій системі діти для комунікативних цілей використовують символи, зображені на картках. Систему PECS розробили A.Bondy та L.Frost спеціально для дітей з аутизмом та іншими комунікативними порушеннями. Оволодіння системою PECS передбачає, що дитину вчать використовувати символ (малюнок на картці з відповідним підписом) для того, щоб просити бажаний предмет. Перший крок – встановлення зв’язку між абстрактним символом і конкретним предметом другий – формування такого комунікативного акту як вказування на картку з предметом іншій людині. Поступово дитина набуває здатності знаходити відповідний малюнок і подавати його комунікативному партнеру для того, щоб отримати бажану річ. При цьому на початку дитину навчають вибирати і показувати на зображення із серії карток, де намальовано їжу чи іграшки. Залежно від особливостей дитини, використовують картки одного з 4 видів великі (х см) кольорові, великі чорно-білі, маленькі (х см) кольорові, маленькі чорно-білі. Наступний кроку навчальному процесі – вчити дітей використовувати фрази, а не лише один символ, для того, щоб передати повідомлення. Це можливо через використання смуги для побудови речення. Тут вже використовуються такі фрази як Я хочу, а пізніше – Я бачу і Мені подобається, Можна мені. Доведено, що хоча PECS застосовують для дітей, у яких немає вербальної комунікації, зорового контакту, здатності до імітації, називання предметів, внаслідок навчання дитина починає виявляти ініціативу у спілкуванні та залучатися до соціальної взаємодії. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Головне при навчанні комунікації: дитина має зрозуміти, що для вираження своєї потреби можна іншій людині вказати на необхідну картку, і треба діяти саме така не плакати чи демонструвати істеричну поведінку. Як тільки дитина починає розуміти сенс комунікації, є надія, що вона почне використовувати звичайне мовлення з тією ж метою. До того ж є ще один позитивний моменту використанні PECS. Часто діти з особливостями розвитку мають порушення мовлення і тому оточуючі погано їх розуміють. А повідомлення на картках зрозуміле всім, навіть незнайомим людям. Іншим різновидом альтернативного спілкування є метод
підтримувальної комунікації. Підтримувальна комунікація (facilitated communication) сформувалася як метод продуктивного спілкування в Австралії у ті роки ХХ ст. Мета підтримувальної комунікації полягає утому, щоб дати дитині мову, за допомогою якої вона зможе контактувати з оточуючими і зрозуміє, що спілкування допомагає досягати задоволення власних потреб. Тому підтримувальну комунікацію почали застосовувати для тих, хто раніше був нездатним домовлення, утому числі – для осіб з аутичним спектром розладів. Відомі два головні правила, які закладено до програми підготовки фахівців з підтримувальної комунікації 1) навчитися правильно формувати вказівний жест, з урахуванням закономірностей біомеханіки (допомагати людині робити цілісні рухи рукою, керувати нею, підтримуючи удвох місцях
– на ліктьовому і зап’ясному суглобах, та вміння поступово зменшувати власну активність 2) оволодіти здатністю так званого контролю розумом навчитися не випереджати думку людини, якій допомагаєш, не здогадуватися, не закінчувати розпочате нею слово чи думку. Завдяки сформованому вказівному жесту людина вчиться передавати свої повідомлення, послідовно вказуючи на літери, розташовані на клавіатурі комп’ютера чина планшетці.
Дитина у початковій школі

Труднощі у навчанні як запобігти та подолати
Тільки у моєму класі я почував себе
у відносній безпеці, проте, усе інше –
їдальня, ігровий майданчик, зали і
коридори – були справжнім кошмаром
для мене. Яне знав, як спілкуватися з
іншими дітьми, вони постійно вселяли у
мене страх. Яне міг зрозуміти, чому
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

вони так поводяться і що означає їх
поведінка.
Шон Беррон
За станом свого здоров’я та певною фізіологічною зрілістю діти з аутизмом можуть бути здатні дошкільного навчання. Що стосується психологічної складової, то певні функції інтелектуальної сфери у них можуть відповідати нормі, а деякі – навіть випереджати. При цьому слід зазначити, що навіть ті діти з аутичним спектром розладів, які спроможні успішно вчитися, через певні чинники (погіршення фізичного стану, емоційну реакцію на нову ситуацію, застрягання на певній деталі/певному своєму інтересі) можуть відмовитися виконувати або частково виконати, а надалі ігнорувати завдання. Влаштувати дитину з аутизмом до школи, створити для неї сприятливі умови непросто. Іноді батькам доводиться платити за кожний крок. У спробах інтеграції такої дитини у дитячі колективи родину очікують серйозні випробовування. Дитина з аутичним типом розвитку найчастіше не прагне до контактів з іншими людьми, слабко реагує на події емоційно, одноманітно поводиться, боїться усього нового. Залучити її до занять буває складно. Саме тому перебування аутичих дітей у дитячому закладі може бути перерваним у будь-який момент. На сьогодні державних навчальних закладів для дітей з аутизмом немає. Єдиним винятком можна вважати спеціальну загальноосвітню школу індивідуального навчання Надіям. Київ, яку відкрито для дітей з комплексними патологіями, утому числі – для аутистів. Інші варіанти – влаштувати дитину в школу з екстернатною формою навчання, в приватну школу, у звичайну школу, а також у спеціальну школу. В школу екстернів можуть потрапити діти з високим інтелектуальним рівнем, але з такими проблемами соціального характеру, які унеможливлюють їхнє перебування у звичайному класі. У загальноосвітній школі аутистам частіше пропонують форму індивідуального навчання. Якщо ж дитині дозволено хоча б на деяких уроках перебувати з усім класом, то збоку педагогів можуть виникати нарікання на порушення нею дисципліни. Адже, які усім дітям з аутичним спектром порушень, навіть дітям, які демонструють високий інтелектуальний рівень, властиві нерівномірність розвитку (а це означає їхню невідповідність певним навчальним вимогам, неадекватність проявів (специфічні повторювані форми поведінки, застрягання на певних інтересах, проблеми у спілкуванні з іншими тощо. Типовою є така ситуація можливість приводити дитину до певного закладу, до певного класу ґрунтується на особистій домовленості батьків і конкретного вчителя, причому вчитель не завжди розуміє, що ця дитина – аутист: інколи самі батьки не виголошують це страшне слово, боячись, що їхню дитину у такому випадку не будуть тримати у школі.
Показовою є історія дівчини Юлі Кіз синдромом Аспергера
(діагноз, який найчастіше ставлять «високофункційним»
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

аутистам), яка вчиться у 5 класі масової школи. Дівчинка здатна
засвоювати програму, має хорошу пам’ять та здібності до
іноземних мов. При цьому, звичайно, вона може поводитися
дивно, що лякає деяких вчителів. Так, наприклад, коли дівчинка
голосно вигукує щось на уроці (навіть, якщо й за темою, вони
бояться, чи не будуть продовженням гучних вигуків агресивні
прояви, спрямовані на них. А вчитель фізичної культури заборонив
їй приходити на заняття, оскільки вона недисциплінована, не
стоїть рівно устрою. Фахівці з Краківської школи для аутистів
запропонували Юлиній мамі написати оголошення Потребуємо
адаптера (помічника, який супроводжує дитину з проблемами у
розвитку на занятті) на уроки фізичної культури для дівчинки з
аутизмом». Мама прокоментувала цю пропозицію таким чином
такого помічника ще можна знайти, але, по-перше, вона (мама)
приховує діагноз дитини від педагогічного колективу, а по-друге,
ні адміністрація школи, ні вчитель не дозволять бути присутнім
на занятті сторонній людині.
Так, у дозволених межах проникають діти з аутизмом на заборонену територію – до дітей з типовим розвитком. І це щастя батьків, що знаходяться ентузіасти-вчителі, які погоджуються мати у класі аутиста, але що з ним робити, яким чином сприяти створенню плідної взаємодії з ним, вони не знають.
Отже, для успішного входження аутичної дитини в освітній простір необхідними є дві групи чинників внутрішні, які охоплюють ресурси розвитку дитини з аутичним спектром розладів, та зовнішні, що містять умови і засоби для оптимального прилаштування середовища до продуктивного навчання такої дитини. Фахівці тих країн, які мають багаторічний досвід залучення дітей з аутизмом дошкільного навчання, зробили наступні висновки щодо його успішності Кількість учнів в класі має бути невеликою (максимально 15-19 дітей у класів який інтегровано 1 учня з аутизмом. Учителі повинні не лише мати додаткову підготовку, ай можливість отримати в будь-який час допомогу професіоналів, котрі спеціалізуються на проблемах аутизму. Учителі мають працювати в тісній співпраці з групою консультантів, щоб разом шукати найкращі способи вирішення проблем. Якщо ця робота не буде узгодженою, або одна сторона наполягатиме тільки на своєму погляді – успіху не буде. Учителі повинні мати додаткові години на підготовку до занять. Мінімально – 1 година на день на одного учня з аутизмом. Асистенти, які працюють у класі з вчителями на добровільних засадах, відіграють дуже важливу роль. Вони допомагають учителеві зосереджуватися на успішності, розробляти нові види Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
діяльності і навчальні плани, робити змістовні висновки. Асистент може займатися з іншими учнями, звільняючи вчителя для роботи з аутичною дитиною. Необхідно регулярно проводити для вчителів курси підвищення кваліфікації з проблем аутизму. Окрім цього слід звернути увагу на низку питань, від яких також залежить успіх інтегрування : Адміністрація школи має підтримувати ідеї інклюзії. Позитивне ставлення учителів школи до інтегрування учня з порушеннями у розвитку є головним чинником, що визначає успіх
інклюзії. Велике значення надається позиції батьків, чиї діти навчаються в цій школі. Учні, які не мають порушень у психофізичному розвитку також повинні отримати користь від інклюзії. Їх необхідно належним чином зацікавити і підготувати до появи нових учнів з особливими потребами. Уся школа повинна мати вичерпну інформацію про аутизм. Учні з аутизмом повинні мати на початок інтегрування соціальні навички, необхідні для навчання у групі. Бажано здійснювати координацію між звичайною і спеціальною освітою. Таким чином, подолання аутизму потребує координованих зусиль зацікавленої родини, обізнаних і умілих фахівців, самої дитини, яка з часом починає виявляти волю до боротьби.
Я будував міст через безнадію і хаос.
І вірив, що на тому боці буде сила.
Дж.Сінклер

10 обов’язкових правил для батьків дитини з аутизмом.
Варто знати і завжди пам’ятати певні правила взаємодії з аутичною
дитиною:
1. Приймати дитину такою, яка вона є.
2. Виходити з інтересів дитини.
3. Послідовно дотримуватися певного режиму і ритму життя.
4. Виконувати повсякденні ритуали.
5. Навчитися схоплювати найменші вербальні і невербальні сигнали дитини.
6. Частіше бути присутнім у мікрогрупі (класі, де займається дитина.
7. Якомога частіше розмовляти з дитиною, відповідати за неї, допомагати їй давати найпростіші відповіді (так/ні; хто зробив – я тощо.
8. Забезпечити комфортне середовище для спілкування і навчання. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

9. Терпляче пояснювати дитині суть її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми, карти тощо.
10. Уникати перевтомлення дитини.

Корисні поради щодо можливих небажаних проявів дитини.
Що робити, коли дитина б’ється?
Це коментується як вияв агресії. А від матері такої дитини можна почути За що він мене б’є”? Алена нашу думку, це не є агресивним проявом. Зазвичай, аутична дитина, яка б’є, не виявляє злості і характерної для дитини у стані агресії напруги. Такі дії спостерігаються тоді, коли дитині погано, і цим вона вимагає певних змін. З іншого боку, вона не вміє спілкуватися інакше і не розуміє, що робить боляче (при цьому, власний поріг чутливості у артистів, зазвичай, завищений, і тому вони самі не настільки чутливі до болю, як інші люди. Що робити матері Коли дитина підходить, треба завжди бути у стані мобілізації. Дорослий можете начебто на крок випереджати дитину передбачати її ударі перехоплювати його, притримувати, підхоплювати її руку і далі обігравати цю ситуацію. Наприклад зловивши руку, якою дитина замахнулася для удару, обійняти себе нею (зробити вигляд, що це вона хотіла обійняти дорослого) притиснути до себе і сказати щось добре Я тебе люблю, який ти у мене хороший (хороша, який ласкавий (ласкава Або, обкрутити дитину її ж рукою, ніби зв’язати, а потім розкрутити, залишаючись при цьому у веселому настрої, щось приспівувати, розповідати вірші. Або, зловивши її руку, сказати бити не можна, а ось гладити можна І погладити її рукою, похвалити її за це. На істеричні прояви взагалі не слід звертати увагу. Краще сказати, що вам не подобається, коли вона так робить. І коли вона захоче бути з вами, хай приходить в іншу кімнату, де вина неї чекатимете, і піти.
Коли дитина все кидає і руйнує. Як і у випадку з руховими стереотипіями, тут варто словесно озвучувати прояви дитини і випереджати її рухи. Коли дитина, яка черговий раз узяла кубика і підняла руку, щоб його кинути, треба голосно та емоційно виразно сказати Кидай кубик, давай, кидай. Зазвичай, дитина, яка робила це автоматично і не змінювала свої рухи, коли їй забороняли, зупиняється, перестає це робити, розтискає пальці і випускає кубик.
Якщо дитина занурена в ігри-маніпуляції з предметами, треба прагнути надати їм сенс викладання ланцюгів з кубиків – будуємо потяг, розкидання шматочків паперу – влаштуємо салют, трясіння руками – махання крильцями, як пташки тощо. Корисні ресурси
Відомі заклади, які опікуються дітьми з аутизмом в Україні
м. Київ
Спеціальна загальноосвітня школа індивідуального навчання „Надія”
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Громадська асоціація підтримки осіб з аутизмом СОНЯЧНЕ КОЛО Благодійна організація “ШКОЛА-СХОДИНКИ”, Громадська організація “Школа-Життя”
Центр соціально-психологічної реабілітації для дітей і молоді з функціональними обмеженнями Подолання Реабілітаційний центр “Родина” для дітей та молоді, які мають функціональні обмеженням. Львів

Благодійний фонд Відкрите Серце. Благодійний фонд Контакт
Інтернет
-
ресурси


Англомовні

Російськомовні

http://autism.about.com/
http://www.autism.org
www.FAQautism.com

www.autismwebsite.ru/
www.autismhelp.ru/
www.autism.ru/

Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua






ПУТІВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ
З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ





Книга 9.
ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА




Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Хто такі гіперактивні діти
«Який же ти хороший, коли спиш
(думки однієї мами)

Якщо ви приходите в гості зі своєю дитиною, і вона одразу починає поводитися так само, які вдома, то це може бути приводом для того, щоб вважати її незакомплексованою і товариською. А може бути сигналом тривоги, оскільки відсутність природного для малюка періоду адаптації до незнайомого середовища найчастіше є першим дзвінком гіперактивності. Жива, рухлива, активна дитина – що в цьому поганого Більше того, вона й розумна не зароками, принаймні комп'ютер опанувала значно швидко, і краще, ніж бабуся знає, як надати руху складній іграшці, з пультами телевізора – взагалі не буває проблем. Лікарі на затримку розвитку не вказують. Проте, вас постійно виводить із себе її невгамовність, біганина, нетерплячість, незрозумілі відповіді. Не треба будь-яку збуджену дитину зараховувати до категорії гіперактивних. Якщо ваша дитина сповнена енергії, якщо вона вирує, від чого часом стає впертою і неслухняною, – це не свідчить проте, що вона гіперактивна. Якщо ви заговорилися зі своєю подругою, а дитина починає злитися, не може встояти на місці, всидіти за столом, – це нормально. Стомлюють дітей і тривалі переїзди. У будь-якої дитини час від часу трапляються спалахи гніву. А скільки дітей починають розгулюватися у ліжку, коли настає час спати, або граються в магазині Те, що дитина стає як заведена даючи вихід нудьзі, зовсім не вважається ознакою гіперактивності. Це може бути тимчасовим явищем. Або ж просто так склалася ситуація. Отут і криється головна відмінність жвавої, активної дитини від гіперактивної. Гіперактивна дитина, незалежно від ситуації, у будь-яких умовах вдома, у гостях, у кабінеті лікаря, на вулиці – проводитиметься однаково бігати, безцільно рухатися, не затримуючись надовго на будь-якому, найцікавішому предметі. І на неї не подіють ні нескінченні прохання, ні погрози, ні підкуп. Вона просто не може зупинитися. У неї не працює механізм самоконтролю, на відміну від її однолітків, навіть самих розпещених і жвавих. Цих дітей можна вмовити, покарати, зрештою. Гіперактивних – марно.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал