З особливими потребами




Сторінка23/26
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26
Дитина погано розуміє українську мову, адже вдома з нею
розмовляють російською. Чому на логопедичному пункті з дитиною
проводять заняття українською мовою
Згідно з Положенням про логопедичні пункти системи освіти, відповідно до наказу Міністерства освіти України №135 від 13.05.93 р. мова навчання на логопедичному пункті визначається відповідно до Закону України Промови. Відповідно до статті 4 цього Закону державною мовою України є українська мова. Тож, підгрупові логопедичні заняття мають проводитись логопедом виключно українською мовою. Проте, індивідуальні заняття з дитиною, за умови недостатнього розуміння української мови, можуть проводитися логопедом мовою російською. З метою опанування дитиною української мови, запобігання подальших труднощів у засвоєнні орфографічних правил та орфоепічних норм, поступово починайте розмовляти всім ї українською, читайте оповідання, вивчайте напам’ять віршовані мініатюри, що збагатить ваше мовлення і мовлення вашої дитини. Отже, пам’ятайте: порушення, що вчасно не виявили тане виправили у дошкільному віці, значно ускладнюють шкільне навчання, створюють не тільки бар’єри у спілкуванні, ай такі психологічні нашарування, які згодом потребуватимуть вжене лише логопедичної, ай психотерапевтичної роботи. Тож, займайтеся з дитиною, відмічайте всі її успіхи та невдачі, і при виникненні перших труднощів у навчанні, звертайтеся за допомогою до педагогів та логопеда.
ЦІКАВО ТА КОРИСНО

Сайти:

http://www.logoped.in.ua
;

http://logopedia.com.ua
;

http://www.logoburg.com
;

http://www.logoped.ru
;

http://defectolog.info
;

http://zaikanie.net.ua
;

www.zaikanie.ru
;
•http://www.disgraphik.narod.ru. От мені Повезло — їхав я
Мотоло...
Молото...
Томоло... Моторолером В село
(Г. Бойко)

Навчально-методичні посібники

Діти з особливими потребами у початковій школі поради батькам :
Кн. 3 / Л. С. Вавіна, А. М. Висоцька, ВВ. Жук та ін.; за ред.: В. І. Бондаря, ВВ. Засенка. – К. : Наук. світ, 2006. – 212 с. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Методичний посібник із подолання заїкання (для логопедів, учителів, батків, осіб, які мають заїкання) / Упоряд. Юрова Р. А. (відп. за вип.), Вітер Т. Г, Щолокова А. В. – К, 2007. – 67 с.

Рібцун Ю. В. Мовленнєві намистинки для маленької дитинки : навч.-метод. посіб. / Ю. В. Рібцун. – К. : Літера, 2010. – 160 с.

Тищенко ВВ. Як навчити дитину правильно розмовляти від народження до п’яти років поради батькам / ВВ. Тищенко, Ю. В. Рібцун.
– К. : Літера ЛТД, 2008. – 128 сіл. Школа для батьків / В. Бондаровська, К. Бабенко, О. Возіянова та
ін. – К. : Батискаф, 2003. – 320 с. – Із змісту : Розд. 6 : Куриленко О. Усім ї росте дитина з особливими потребами / О. Куриленко. – С. 101–106.
ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
Отже, шановні батьки, від вас залежить майбутнє ваших дітей. Ви маєте набратися терпіння, зацікавити дитину і, таким чином, залучити її до цілеспрямованої роботи. Лише у співпраці з дитиною ви зможете досягти бажаного навчити відрізняти правильну звуковимову від неправильної, сформувати навички самоконтролю за власним мовленням, збагатити словниковий запас, удосконалити зв’язне мовлення, розвинути увагу, пам’ять, інтелект, підготуєте до успішного навчання у школі.
Пам’ятайте: правильне мовлення – це не тільки чітка звуковимова, ай уміння грамотно висловлювати власні думки, це загальний розвиток і культура, успішність дитини в цілому. І не забувайте, що формування мовлення, тільки поєднуючись з розвитком інших психічних процесів, розгортанням ігрової діяльності, забезпечує гармонійне становлення повноцінної дитячої особистості. Сподіваємось, що представлені відповіді на запитання та запропоновані методичні поради допоможуть вам вчасно запобігти мовленнєвим порушенням та успішно подолати їх, а спільні корекційно-розвивальні заняття принесуть вам і вашій дитині цікаві та корисні хвилини спілкування. Бажаємо успіхів!
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua


ПУТІВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ
З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ





Книга 8.
ДІТИ З АУТИЗМОМ Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

АУТИЗМ – ЦЕ ХВОРОБА ЧИ СПОСІБ ЖИТТЯ

Аутизм всеосяжний він визначає кожну подію, кожне почуття,
сприймання, кожну думку, кожне відчуття і кожний аспект існування.
Джим Сінклер
Аутизм виокремлено як самостійне порушення розвитку майже 70 років потому, але в Україні на сьогодні бракує серйозної підготовки фахівців ні медичного, ні психолого-педагогічного профілю, які б могли на високому професійному рівні опікуватися цією проблематикою. Тому і досі, всупереч світовій практиці, знаходяться фахівці, котрі вважають аутизм модним нововведенням і відносять дітей, які демонструють незрозумілу поведінку, до випадків олігофренії або ранньої шизофренії.
Аутизм — це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку
мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії і
спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі
вказані ознаки з'являються у віці до 3 років.
На думку науковців, аутизм є чи не найзагадковішим порушенням розвитку, за якого людина перебуває нібито у власному просторі, орієнтується на свої, інколи нікому незрозумілі інформаційні сигнали довкілля. На відміну від усіх інших дітей з психофізичними порушеннями і без них, аутична дитина не йде назустріч іншій людині і не радіє, коли будь- хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися разом з нею. Це порушення розвитку виявляється у ранньому віці і супроводжує людину все життя. При цьому, вчасно розпочата ефективна корекційна робота уможливлює достатню адаптацію особи з аутизмом до спільноти інших людей. Через це аутичні порушення можна сприймати як особливий спосіб життя, хоча багато у чому відмінний від того, який мають звичайні люди.

Чинники, що зумовлюють виникнення аутизму.
На сьогодні не існує однозначно встановленої причини виникнення аутизму. Сучасні міжнародні діагностичні системи (МКБ-10 та DSM-1Y), підкреслюють значущість біологічних порушень і називають ймовірними причинами аутизму психодинамічні та середовищні чинники, органічні неврологічно-біологічні порушення, біохімічну патологію і генетичний фактор. Тому, стосовно аутизму йдеться про багато причин виникнення
(поліетиологію) та про виникнення у межах різних патологій
(полінозологію). Нез’ясована природа аутизму, а також велика кількість неузгоджених між собою симптомів, які демонструють особи з аутичними розладами, сприяли появі чисельних теорій щодо цього порушення розвитку. Незважаючи нате, що аутичні діти справляють інколи пригнічуючи враження внаслідок своєї відстороненості і дивних занять, кожен з них має Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
велику перспективу розвитку. І головною умовою організації своєчасного ефективного впливу на формування такої дитини є розпізнання цього незвичайного розладу саме у ранньому віці.

Як розпізнати аутизм
Деякі діти, яким пізніше ставлять діагноз аутизм з’являються на світ з витонченим, інтелігентним виразом обличчя (за висловом одного з перших дослідників аутизму – Л.Каннера, це обличчям принца. Симптоми аутизму можуть почати виявлятися від 1,5 до 3 років у дитини, яка до цього розвивалася начебто нормально.
УВАГА: Втрата дитиною певних навичок чи функцій, які вона раніше мала, – суттєвий показник, що може сигналізувати про органічні порушення, зокрема такі, що притаманні аутизму. Часто у дітей, які мають порушення за аутичним типом, з раннього віку важко інтерпретувати плач гуління обмежене чи нагадує вигуки, дитина може верещати відсутня імітація звуків відсутній комплекс пожвавлення, коли дитина демонструє різноманітні позитивні емоційно-рухові реакції на появу дорослого (особливо – наголос мами, її обличчя, дотики) чина яскраві іграшки, приємні звуки тощо. При цьому, зазвичай, дитина спочатку завмирає і зосереджується на об’єкті сприймання, усмішці, звуках, а потім і в неї виникає усмішка, вокалізація і рухове пожвавлення. Такі прояви характерні для дітей у кінці 1– на початку 2 місяців життя відсутня вокалізація різними тембрами, різноманітні інтонації у гулінні, включаючи інтонації питання яку діалогах (що типово для 6- місячних дітей з типовим розвитком не формується характерна для дитини 8 місяців здатність до повторення складів (“ба-ба-ба, ма-ма-ма”); не з’являються вказівні та інші соціальні жести (якими звичайна дитина оволодіває вже у 9–10 місяців на звернення дитина може менше реагувати, аніж на інші зовнішні шуми не вказує на предмет, який намагається дістати, не наслідує дорослих, не хоче спілкуватися з ними (що характерно для дітей у віці близько року. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Важливо знати!
Типовими для аутичних розладів можуть бути прояви, коли дитина

не утримує тривало контакту очі в очі

не відгукується на ім’я за збереженого слуху

виявляє дефіцит спільної уваги (наприклад, не намагається привернути словом або жестом уваги інших людей до предмету, що зацікавив її

не просить допомоги

не намагається чимось поділитися

виконує постійно одноманітні дії не терпить втручання у свої заняття іншої людини використовує іншу людину для власних потреб (лізе по ній вгору, веде заруку до потрібного предмета тощо, при цьому не виявляє ніякого емоційного контакту. Виокремимо такі характерні показники аутизму як 1) нерівномірність розвитку 2) неадекватність проявів та 3) стереотипію нарізних рівнях. Через нерівномірність розвитку при аутичному спектрі розладів типовою є така ситуація деякі характерні для раннього віку прояви у багатьох дітей з аутизмом можуть зберігатися довгі роки (наприклад, брати все до рота, трясти руками, стукотіти предметом об предмет тощо окрім цього є певні функції, які значно відстають від вікової норми (соціальний інтелект, мовлення, вербальний інтелект, побутові навички, але є й такі, що відповідають нормі, або навіть значно випереджають її (наприклад, невербальний інтелект, який виявляється у здатності оволодівати комп’ютером та іншою технікою, конструюванні, музиці, образотворчому мистецтві, математиці.
До аутичного спектру розладів відносять такі порушення як ранній аутизм (синдром Каннера), високофункційний аутизм (синдром Аспергера), синдром Ретта та дитячий дезінтегративний розлад. Йдеться також проте, що аутизм виявляється у неадекватній взаємодії з довкіллям. Це стосується

світу природи – нездатність повноцінно входити у просторове поле фрагментарне, вибіркове реагування на зовнішні стимули

культурної сфери – однотипне, зазвичай неігрове маніпулювання іграшками чи предметами (дитина будує з них ланцюжки, крутить їх окремі частини, трясе ними, постійно підкидає їх вгору тощо швидко одноманітно гортає книжки має недостатню здатність до сюжетної і нездатна до рольової гри.

світу людей – нездатність наслідувати їх, розуміти їхні емоції, наміри, вчинки спілкуватися з ними. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Стереотипія при аутизмі часто виявляється у рухах тіла, у поведінці, проявах емоцій, у сфері інтересів тощо. Поведінкова стереотипія характеризується певним консерватизмом, непластичністю, нетерпимістю до зміну житті і довкіллі (так звана неофобія чи феномен тотожності.
Стереотипія (грец. stereo + typos – твердий (об’ємний) відбиток, взірець) – наполегливе повторення якоїсь дії, яка кожного разу здійснюється автоматично, не усвідомлено і без змін. Спостерігається при розумовій відсталості, розладах аутичного спектру, сенсорній депривації тощо. Дитина відчуває велику потребу у збереженні стабільності і незмінності свого звичного оточення. Вона погано переносить зміни у своєму житті нові їжа, одяг, коляска, ванна, постіль можуть викликати паніку. Перестановка меблів, зміна звичного маршруту також можуть привести дитину у стан тривоги і гніву. Рухові стереотипії полягають у частому і ритмічному (нерідко протягом усього дня) повторенні певних рухів, що приносять дитині помітне задоволення, сильно збуджують її. Це можуть бути розгойдування, вертіння головою, рухи пальцями перед очима, махання руками, трясіння кистями, кружляння, біг по колу, постукування, поплескування тощо. Дитина може бігати, стрибати як заведена. Інколи спостерігається цілий комплекс стереотипних дій, наприклад, дитина косить очима, витягає губи трубочкою, свистить, постукує пальцем по щоці тощо. Ще одним з проявів такої фіксованої поведінки є мовленнєва стереотипія – мимовільне багаторазове повторення в експресивному активному) мовленні окремих слів, зворотів і цілих фраз. В ігровій діяльності також є схильність до стереотипії. Дитина буває заворожена спогляданням яскравих предметів, їх рухом. Надовго затримується етап маніпулятивної, стереотипної гри неігровими предметами кришками, каструлями, взуттям, інструментами. Особлива пристрасть спостерігається до ігор з неструктурованим матеріалом діти невпинно переливають воду, пересипають пісок. Вони можуть також годинами вибудовувати книги, кубики, машинки інші предмети в лінію, розподіляти їх за кольором, розміром. Збирають і розбирають вежі, пазли і якщо щось не виходить, дуже нервують, збуджуються, прагнуть усе відновити. Люблять іграшки, що видають шум, наприклад, довго і стереотипно крутять дзиґу, кришки. Характерний інтерес до нефункціональних елементів предметів, таких як запах, колір, певні якості поверхні. Часто у дитини є улюблені речі, з якими вона не розлучається, тримає завжди в руках, крутить або здійснює з ними інші дії. Стереотипії можуть виявлятися постійно, але інколи вони виникають тільки під час хвилювання чи особливому збудженні.

Що робити?
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Якщо для батьків помітними стають перераховані вище ознаки аутичного типу розвитку, то обов’язково потрібно звернутися до дитячого психіатра, щоб пересвідчитися, наскільки помічені особливості розвитку дитини мають підставу.
Слід пам’ятати, що діагноз аутизм може бути поставлено лише після здійснення поглибленої клінічної оцінки, що ґрунтується на визнаних за міжнародними стандартами критеріях. Важливо також проконсультуватися у таких фахівців дефектологічного профілю як спеціальний психолог чи корекційний педагог, які мають досвід роботи з такими дітьми, можуть надати розгорнуту характеристику стану психічного розвитку дитини, а також визначити форми і напрями корекційних занять для конкретної дитини. За наявності підтвердженого діагнозу аутизму різних його варіантах синдром Каннера, дитячий аутизм, атиповий аутизм, синдром Аспергера), важливо створити найсприятливіші умови для розвитку дитини. Важливо, щоб підхід був комплексним, але не хаотичним. Зрозуміло, що батьки налаштовані зробити все можливе заради здоров’я власної дитини. Інколи це виявляється у зміні одного методу на інший, неспроможності визначитися щодо дієвих програм впливу на її розвиток. Комплексний зважений підхід охоплює як організацію потрібної в деяких випадках медикаментозної підтримки, такі залучення до системи інтенсивних психолого-педагогічних корекційних заходів. У відповідності до стану розвитку дитини визначається, ЩО саме стане змістом і формою корекційних програм.
Дошкілля
Як розвивати дитину від 0 до 3 років?
Мій світ був радісним, красивим, як
гіпнотичний досвід із кольору, відчуттів
і звуку.
Донна Вільямс
Оскільки порушення аутичного спектру є наскрізними, то позитивний вплив на розвиток дитини має відбуватися комплексно. Йдеться проте, що у центр уваги мають потрапляти і моторна, і емоційна, і пізнавальна сфери. Щодо моторної сфери варто отримати консультацію фахівців (а особливо важливо – ще й відпрацювати певні навички, як саме допомагати дитині у цьому напрямі. Найзагальнішими підходами є наступні за таких характерних для аутизму порушеннях як вади тонічної регуляції, вміти активізувати прояви дитини, виконувати вправи на перерозподіл м’язової напруги, володіти різними способами зняття напруги, сприяти гармонізації тонічної регуляції в цілому. Така робота з тілом – один з найважливіших напрямів Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
ефективного корекційного впливу на всебічне формування дитини, оскільки тонічна регуляція – це підґрунтя повноцінного психічного розвитку. Важливо також розвивати функції як загальної, такі дрібної моторики, відчуття статичної та динамічної рівноваги, зорово-моторну координацію тощо.
Увага:
не можна задовольнятися тим, що дитина з аутизмом оволоділа тим чи іншим способом дії. Зважаючи на схильність таких дітей до стереотипій, в заняттях з ними потрібно постійно розширювати спектр рухів і обов’язково при цьому наділяти їх певним значенням. Незважаючи нате, що дитина з аутичним спектром порушень часто ні зором, ні рухами, ні емоціями, ні звуками не відгукується на спрямовану до неї активність дорослого, головним орієнтиром її розвитку має бути різноманітне, емоційно насичене спілкування з нею батьків. Батьки мають розмовляти з нею більше, аніж зі здоровою дитиною. Прояви дитини бажано називати і обгравати; дуже добре, коли при здійсненні різних процедур – купання, вкладання до ліжка, занять звучить спеціально дібрана музика. Добре, коли мама сама співає, при цьому це можуть бути не тільки пісні зважаючи нате, що діти з аутизмом краще реагують на музику, аніж намовлення, варто мовленнєві прояви робити музичними, проспівувати ім’я дитини, свої коментарі, свої прохання, розповіді, похвалу тощо. А розмовляти з такою дитиною – спокійним (бажано навіть тихим) голосом. У ситуаціях заохочення дитини до певних проявів інтонації дорослих мають бути різноманітними, емоційно багатими (при цьому слід уникати напруги і тиску. Зрозуміло, що аутична дитина не може використовувати мовлення з комунікативною метою. Тому батьки мають робити це за неї, а саме – озвучувати її прохання, будувати діалоги, відповідаючи за неї, називати словами те, що вона робить. Навіть якщо, на перший погляд, батькам буде здаватися, що дитина ніяк не реагує на їхні слова і старання, однак вони мають якомога більше говорити з нею, оформлюючи у слова усі її дії і можливі переживання. Наприклад, дитина підходить домами і тягне її заруку до кухні. Мама при цьому каже начебто за дитину Мамо, дай руку, пішли на кухню. Коли приходять туди, дитина підводить маму до столу, на якому стоїть дитячий ріжок із соком. Мама озвучує цю ситуацію Я хочу пити, дай мені будь ласка. З практики відомо, що всі аутичні діти сприймають і засвоюють те, що чують, хоча можуть не так швидко дати відповідну зворотну реакцію. Ймовірніше, з часом дитина навчиться розуміти, що слова дорослого безпосередньо пов’язані з діями і що за допомогою слів можна висловити думки, почуття і спілкуватися з оточенням. У будь-якому випадку, подібні ситуації сприятимуть закріпленню певних мовленнєвих висловів за назвами дій чи зверненнями по допомогу, що за Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
умови послідовного озвучення дорослими дій малюка обов’язково закарбується у його пам’яті. Для розвитку мовленнєвих функцій дитини важливо також підхоплювати і продовжувати її звукові прояви. Варто дослухатися до того, що вимовляє дитина, повторювати це і намагатися надати цьому якійсь сенс, наприклад, називати слово, схоже на цю вокалізацію. Одним зважливих завдань щодо розвитку дитини з аутизмом є також організація її уваги.
Варто знати, що аутисти мають переважно периферійний зір, але навіть коли спрямовують погляд в очі, насправді нібито дивляться повз людину. При цьому, без спрямованого на людину погляду, без розглядання виразу її обличчя, її губне може розвиватися здатність до наслідування і увага до іншої людини. Для формування спрямованого погляду дитинина обличчя дорослого можна ловити її погляд, притуливши власні долоні до її скронь, зробити ними ніби шори (долоні розвернуті внутрішнім боком паралельно одна до одної, щоб дитина не могла дивитися вбік, і нахилятися таким чином, щоб очі дитини зустрічалися з очима дорослого. Це важливо робити під час набуття дитиною різних соціальних навичок, як то привітатися, попрощатися, попросити щось. У процесі впливу на розвиток дитини з аутизмом велике значення має опрацювання її сенсорної системи.
Сенсорна система організму – система, що відповідає за виникнення відчуття під час дії відповідного подразника. Найбільш відомими сенсорними системами є зір, слух, дотик, смак і нюх. Характерними проявами сенсорних порушень при аутизмі є
1) фрагментарність сприймання зовнішньої інформації (фіксація на певних зорових об’єктах, звукових чи дотикових враженнях) за нездатності сприйняти цілісну ситуацію 2) труднощі одночасного сприймання інформації, яка надходить відрізних органів відчуття (якщо бачить, тоне чує якщо чує, тоне відчуває 3) занижена чи завищена чутливість на певні зовнішні подразники. Йдеться проте, що порушеним є сприймання стимулів, яке організує нервову систему. Внаслідок таких сенсорних порушень мозок нездатний усвідомити інформацію, що надходить через органи чуття, і узагальнити її в образи сприймання, а потім – у поняття.
Теорія сенсорної інтеграції наголошує на великому значенні правильного формування та інтеграції головних систем органів чуття дотику, відчуття руху, смаку, зору і слуху. Саме від успішного перебігу цього процесу залежить становлення схеми тіла, рухової координації двох частин тіла, здатність до планування рухів, увага, а також емоційна рівновага. У Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
подальшому все це стає підґрунтям таких складних психічних процесів як мовлення, здатність до читання, рахунку або письма.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал