З особливими потребами



Pdf просмотр
Сторінка11/26
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   26

РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ

Чому необхідно розвивати мислення дитини з порушенням слуху
Мислення у дитини починає розвиватися з другого року життя. Цей розвиток пов’язаний з опануванням ходьби, удосконалення рухів, розширенням кругозору і опануванням мовленням. Дитина розв’язує конкретне завдання, виконуючи практичну дію, яка вже в перші роки життя є засобом ознайомлення з навколишнім світом. Обмацуючи і маніпулюючи предметами, вона пізнає їх властивості, встановлює найпростіші зв’язки між ними, засвоює різні дії, які виконує дедалі успішніше. При цьому малюк швидко набуває досвіду поводження з предметами і починає успішно застосовувати раціональні способи дії з ними. Цього він вчиться у дорослих, запозичуючи та наслідуючи найефективніші прийоми. Навіть якщо батьки не мають наметі навчити дитину виділяти предмети, їх різноманітні властивості та відношення, вона навчається цього опосередковано, адже чує слова, які їх позначають і одержує підтвердження через конкретні зразки. Для дітей з порушеннями слуху вкрай необхідна допомога дорослих упізнанні навколишнього світу. Без такої допомоги мислення дитини розвивається надто повільно і нерівномірно, а здобуті знання мають фрагментарний, неточний, ситуативний характер. Батьки мають знати, що вже у ранньому дитинстві за правильної організації занять та при повсякденній, копіткій роботі показники розвитку дитини з порушеннями слуху значною мірою можуть відповідати еталонним показникам розвитку дитини з нормальним слухом. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Як зробити заняття з розвитку мислення корисними і цікавими для
малюка?
Батьки мають пам’ятати, що розумова діяльність – це розв’язання
певної задачі. Процес мислення починається тоді, коли у людини виникає
проблема і потреба вирішити її, або знайти відповідь натечи інше
питання.
У дитини неможливо стимулювати активну роботу мислення тим, що просто рекомендувати їй подумати. Необхідно, щоб дитина пережила проблемну ситуацію, тобто, щоб у неї виникло запитання і потреба знайти на нього відповідь. Для дитини з порушенням слуху довкола більше невідомого, аніж для її однолітків, які за допомогою слуху і мовлення більше дізнаються про предмети і явища навколишнього світу. Малюк з порушенням слуху не вміє побачити невідоме, тому в нього не виникає ніяких запитань, навіть тоді, коли він володіє потрібними мовними засобами. Ось чому батьки мають постійно звертати увагу дітей на явища і предмети, ставити запитання, емоційно виявляти свою зацікавленість і таким чином формувати пізнавальні інтереси малюка, прагнення запитувати про побачене. Відчуття подиву виникає у малюка, коли він зустрічається з чимось несподіваним, що не відповідає його попередньому досвідові, коли виникають перешкоди для здійснення звичної дії. Розвивати почуття подиву у дитини з порушенням слуху необхідно шляхом створення спеціальних проблемних ситуацій під час гри, на заняттях, у побуті.
Так, наприклад, коли малюк складає звичними діями знайому іграшку
(пірамідку), дорослий непомітно може додати ще одне кільце з меншим
отвором, або замінити маленьке кільце на велике.
Переживання проблемної ситуації виникає у дитини і тоді, коли їй пропонують (і водночас вона сама прагне) виконати якесь привабливе, цікаве завдання, але в ньому є незнайомі умови, що перетворюють його в задачу. Так, на кожному занятті необхідно, до вже знайомих дитині предметів або малюнків, вводити нові, з якими вона буде повторно виконувати течи інше завдання. На заняттях з конструювання бажано кожного разу створювати нові будівлі, змінюючи форму даху або кількість поверхів, додаючи до набору кубики іншого кольору тощо. В ситуації розв’язання проблемних завдань у дитини швидше формуються мовленнєві навички спілкування, засвоюються нові слова, які необхідні для виконання цікавої і бажаної для неї діяльності.
З чого ж потрібно починати навчання малюка з порушенням слуху?
Першочергове завдання батьків дитини з порушенням слуху навчити її
наслідувати дії дорослого, привчити до сумісної діяльності.
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Рухи малюка з порушенням слуху погано координовані і незграбні, тому починати таку роботу доцільно зі спеціальних занять, на яких він буде вчитися наслідувати рухи дорослих. Заняття краще проводити перед дзеркалом, щоб дитина бачила в ньому і себе, і дорослого. Тоді вона вчиться не тільки виконувати фізичні вправи (піднімати руки вгору, розводити їх у сторони, нахиляти тулуб, тупотіти ніжками тощо, ай наслідувати дії, порівнювати рухи свого тіла з рухами дорослого. На кожному занятті, які бажано супроводжувати ритмічною музикою, відпрацьовуються два-три рухи, вводяться поступово нові рухи. Так, дитину підводять до наслідування більш дрібних рухів рук та обличчя. Для розвитку дрібної моторики доцільно використовувати вправи з
ґудзиками. Ґудзики розсипають по підлозі і показують малюкові, як їх збирати та складати у коробку. Це завдання можна використовувати і навчаючи дитину виділяти ознаки предметів колір, форму, розмір тощо.
Наприклад, можна доручити маляті не тільки зібрати ґудзики з
підлоги, ай поділити їх на білі та червоні (білі покласти в білу чашку, а
червоні – в червону. Для формування понять про величину предметів дитині
пропонують скласти великій маленькі ґудзики відповідно у маленькі або
великі чашки або коробки.

Корисно навчати малюка наслідувати дії дорослого у процесі гриз кубиками. Спочатку дитина вчиться складати з трьох-чотирьох кубиків різні споруди (башту, будинок, огорожу тощо, крок за кроком повторюючи дії дорослого. Поступово гру ускладнюють. Якщо на перших заняттях дитина і дорослий діяли одночасно (дорослий поклав кубик, так само зробила дитина і т.д.), то надалі малюк спочатку спостерігає за діями мами чи тата і тільки після того, як вони завершать роботу, сам починає працювати з кубиками, орієнтуючись на зразок. У такій самій послідовності можна навчати малюка гратися з пірамідкою. Водночас, необхідно ознайомлювати малюка з навколишнім світом з предметами, які є у помешканні, навчати зіставляти ці предмети з відповідними зображеннями. Для цього бажано підготувати набори парних малюнків із зображенням тварин, меблів, посуду, взуття, одягу тощо. На занятті малюка навчають знаходити і поєднувати однакові зображення.
Так, наприклад, дорослий викладає перед дитиною зображення знайомих
тварин (собака, кішка, ведмедик, заєць) і пропонує з решти карток, які
довільно розкладені на столі, вибрати ідентичне зображення до першого або
другого малюнка. На перших заняттях дитина може діяти за зразком, який
демонструє дорослий, поєднуючи ідентичні зображення, а далі потрібно
стимулювати її до самостійного виконання завдання.
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Проводячи заняття за такою схемою, необхідно дбати проте, щоб картки із зображеннями предметів постійно змінювалися, що допоможе підтримувати інтерес дитини до цієї діяльності. Вже опрацьовані на занятті малюнки можна використовувати для ідентифікації реальних предметів з їх зображеннями.
Так, наприклад, можна запропонувати малюку, мандруючи з ним по
квартирі, розкладати малюнки із зображенням стола, стільчика, шафи,
крісла тощо на відповідні меблі, або малюнки із зображенням посуду
(тарілка, ложка, чашка тощо) співвідносити з реальними предметами. Ускладнити завдання на ідентифікацію предметів можна використовуючи ігри-лото, або самостійно приготувавши парні картки із зображеннями предметів, які мають як спільні, такі відмінні ознаки.
Так, для проведення гри Знайди пару потрібно приготувати парні
малюнки із зображенням взуття (по два малюнка на одному зображений
лівий черевичок, а на другому – правий, які дещо відрізняються за формою
(чобітки, туфлі, черевички) і за кольором (червоні, чорні, білі, коричневі
тощо).
Перед дитиною викладають по одному зображенню з кожної пари
предметів (наприклад, праві чобітки) і пропонують знайти серед інших
малюнків, які довільно розкладені на столі, пару для кожного черевичка.
Для другого заняття, яке проводиться за такою ж схемою, можна підготувати парні малюнки із зображенням шкарпеток, рукавичок (ліва, права, які мають дещо відрізнятися за формою та кольором. На іншому занятті можна використати парні малюнки із зображенням тварин (наприклад, корова стоїть посеред лугу – корова п’є воду з річки кішка спить – кішка грається з м’ячем; собака сидить – собака біжить тощо. Малюк має визначити, назвати тварину і створити відповідні пари малюнків. Водночас, слід вчити дітей ототожнювати зображення предметів у книжках та різноманітних лото. Дуже корисним для розвитку мислення є використання на заняттях гри Чарівний мішечок, у процесі якої малюк вчиться сприймати предмети не тільки зором, ай дотиком. Для цієї гри треба мати набори різних об’ємних, маленьких іграшок – тварин (наприклад, собачка, котик, білочка, півник, зайчик тощо, та відповідні зображення на малюнках.
Гра має проводитися у два етапи. На першому етапі малюку
пропонують покласти до зображень тварин відповідні іграшки. Після
закінчення ідентифікації іграшки складають у торбинку, а потім дорослий
бере малюнок із зображенням тварини і просить малюка знайти таку саму
в мішечку. Малюк має намацати у мішечку відповідну іграшку, витягнути її
та порівняти з малюнком. Доцільно спонукати дитину називати іграшку,
яку вона знайшла у мішечку або відтворювати звуки, якими дитина позначає
тих чи інших тварин (наприклад, собачка – ав-ав, котик – няв-няв тощо). Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

Якщо дитина зробила помилку, іграшка знову опускається у мішечок і
гра продовжується.
Навчання малюка з порушенням слуху в родині передбачає спеціальну
роботу з формування вмінь виділяти в предметах основні ознаки форму,
величину, колір, визначати функціональність та їх призначення.
У молодшому дошкільному віці дитина вже має розрізнювати основні
кольори, знати їх назву. Ознайомлення дитини з цією ознакою відбувається на спеціальних заняттях.
Для заняття дорослий вирізає з кольорового паперу (синього, жовтого,
зеленого, червоного) однакові за розміром та формою фігури (кружечки або
трикутники) та великі за розміром різнокольорові квадрати. Малюку
пропонують розкласти фігури на відповідні за кольором квадрати. Починає
роботу дорослий, він підносить фігури до квадратів і словами, жестами та
виразом обличчя демонструє, які фігури підходять за кольором , а які ні. На кожному наступному занятті форму фігур та їх кількість (від 12 на першому занятті дона наступних) потрібно змінювати, але їх величина та форма мають бути однаковими. Це необхідно для того, щоб увага дитини була зосереджена саме на тій відмінній ознаці предметів, яку вона вчиться виділяти. Показуючи дитині кольорову фігуру, треба стимулювати її знаходити відповідний колірна одязі, на предметах у кімнаті. Подібні заняття можна проводити з різнокольоровими прапорцями, олівцями, фішками тощо. Ознайомлення малюка з порушенням слуху з формою предметів відбувається за тою ж самою схемою. На цих заняттях бажано використовувати і спеціальні ігри, наприклад, гру Поштова скринька, яка передбачає роботу дитини з фігурами різної геометричної форми. Дуже багато цікавих ігор можна придумати з пласкими геометричними фігурами, які вкладаються у відповідні вирізи на панелі. Ці ігри дуже корисні для формування уявлень дитини проформу предметів.
Зміст найпростішого завдання – заповнення кількох різних за формою
заглиблень у дошці відповідними фігурками. Для цього завдання можна
використовувати дошку з кількома заглибинами (або картонну панель з
намальованими кольоровими фігурами) і набір фігурок такої самої форми.
Спочатку демонструється дошка, що заповнена фігурками, після чого
фігурки висипаються на стіл, дитині пропонують самостійно заповнити
дошку фігурками. У процесі виконання завдання дорослий допомагає дитині
порівнювати фігури з формою заглиблення, або заповнює одну чи два
заглиблення, звертаючи увагу дитинина схожість заглиблення і фігурки. Ускладнити завдання можна, розділивши кожну фігурку на дві частини, таким чином, щоб аби заповнити заглиблення дитині потрібно проаналізувати його форму, всі фігурки, знайти однакові, правильно поєднати їх і вкласти у відповідне заглиблення. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
Ознайомлення дитини з такою ознакою об’єктів як величина треба починати з однакових за формою та кольором предметів, які значно відрізняються за своїми параметрами.
Для першого заняття бажано підготувати спеціальні картки (великі
та маленькі) та вирізані з картону, однакові за формою і кольором, силуети
предметів, які виразно відрізняються за величиною (наприклад, повітряні
кульки, яблучка, квіти.
Малюку пропонують розкласти предмети на відповідні картки
(маленькі предмети на маленьку картку (3-4 зображення, а великі (3-4
зображення) – на велику. Починати роботу має дорослий. Він демонструє
дитині відмінність між предметами, накладаючи маленьке зображення на
велике, а потім викладає їх на відповідні картки. Далі пропонує дитині
самостійно визначити величину предметів і розкласти їх на відповідні
картки.

Для того, щоб ця діяльність була цікавою для малюка, на кожному наступному занятті слід пропонувати для порівняння нові предмети, поступово стимулювати до виключно зорового порівняння предметів і визначення їх місця на великій або маленькій картках, без попереднього примірювання. На заняттях можна використовувати різноманітні лото, де малюку потрібно визначити величину предметів, використовувати для порівняння предмети побуту (великі і маленькі ложки, тарілки, каструлі тощо, іграшки маленькі та великі ляльки, машинки, іграшкові тваринки тощо. Для розвитку мислення дитини з порушенням слуху дуже корисні завдання на складання з окремих частин реальних предметів або розрізаних на частини малюнків з їх зображенням. Для цієї роботи потрібно дібрати об’ємні розбірні іграшки, пласкі зображання окремих предметів (одягу, іграшок, посуду, транспорту, тварин тощо.
Для перших занять доцільно використати лото із зображеннями
знайомих дітям тварин (корова, собака, лисиця, кішка тощо. Зображення
тварин потрібно розрізати на 2 (згодом на 4-6 частин. Малюку показують
окремі частини малюка, які довільно розкладені на столі, і пропонують
спочатку відгадати який предмет зображений на малюнку, а потім скласти
його з частин.

Бажано для цієї роботи мати кілька подібних за складністю завдань, щоб стимулювати роботу мислення дитини та підтримувати її інтерес до цієї діяльності. Поступово завдання потрібно ускладнювати.
Наприклад, запропонувати дитині скласти зображення двох тварин з
малюнків, які розділені на 12 частин (зображення кожного предмета
розділено на 6 квадратів. Спочатку дитина має з’ясувати, яких тварин
можна скласти з цих частина потім поєднати частини в ціле зображення,
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

попередньо або у процесі роботи визначаючи, до якого малюнка відноситься
той чи інший фрагмент.

При виконанні більш складного варіанта цього завдання, дитині видають з 6 необхідних лише 4 або 5 частини зображення і пропонують визначити, яку тварину можна з них скласти і яких частин бракує. На іншому занятті дитина, окрім частин певного об’єкта, отримує додаткові картки з окремими фрагментами іншого предмета (1-2-3 фрагмента. Таким чином, для правильного виконання завдання дитині необхідно не тільки скласти ціле зображення, ай визначити та відкласти (на початку, або у процесі роботи) зайві картки. Зображення предметів на малюнках потрібно ділити на частини по- різному нарізну кількість фрагментів, на однакові і різні за розміром, ділити зображення прямими і хвилястими лініям тощо. Для формування вмінь складати предмети з окремих частин можна використовувати і дитячий конструктор.
Так, наприклад, дитині пропонують побудувати будиночок з кубиків та
трикутних призм за розкресленим зразком. Для того, щоб виконати це
завдання, необхідно уявити, з яких частин складається будинок і як окремі
частини у ньому поєднуються. Малюк будує споруду на основі по-
елементного співвіднесення частин зі зразком.

На наступних заняттях дитині пропонують скласти будиночок, спираючись на частково розкреслений зразок, а потім і на зразок, що відтворює лише контур споруди. Урізноманітнити і ускладнити роботу можна за рахунок використання різнокольорових кубиків (виконуючи подібні завдання, дитина має враховувати не тільки форму будівлі в цілому, ай співвідношення її частин за кольором використання зображень геометричних фігур, які наклеюються на кубики (дитина, діючи за відповідним зразком, відтворює їх розташування під час складання будиночка. В процесі навчання корисно використовувати завдання на складання кількох об’єктів з окремих частин.
Так, наприклад, складання двох – трьох однакових предметів різної
величини. Для цього завдання потрібно підготувати кілька парних, вирізаних
по контуру та розрізаних на частини зображень знайомих дітям предметів,
наприклад, іграшок (лялька, ведмедик, півник. Зображення предметів у
кожній парі мають бути різної величини.

Спочатку така робота проводиться з допомогою зразків, де позначені місця поєднання частин предметів, на наступному занятті з допомогою частково розкреслених зразків, а потім – не розкресленого зразка. Для правильного виконання цього завдання дитині потрібно визначити, до якого Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua
предмета підходить кожна частина і як співвідносяться ці частини у кожному предметі. Виконуючи ці завдання, дитина вчиться виділяти окремі ознаки предмета спочатку у практичній дії, а потім подумки, коли намагається передбачити та відтворити ціле з частин. Розуміння відносності величини предметів потрібно формувати на спеціальних заняттях, які передбачають упорядкування предметів за просторовими ознаками – довжини, ширини, висоти та товщини.
Наприклад, вчити дитину виставляти матрьошок уряд за зростом,
розкладати вряд кільця від піраміди за шириною, розкладати олівці за
довжиною та товщиною тощо. Кількість об’єктів має змінюватись. На
перших заняттях дитина виконує завдання з 2-5 предметами, а коли вона
навчиться оперувати числами в межах 10, варто збільшити і кількість
об’єктів для порівняння.

Спочатку дитина може наслідувати дії дорослого та спиратися на наочний зразок (упорядкований ряд предметів, на наступних заняттях – діяти тільки за зразком, а в подальшому самостійно продовжувати упорядковувати ряд предметів, орієнтуючись на вказівки дорослого або фрагментарний зразок (початок ряду предметів. З дитиною потрібно проводити спеціальні дидактичні ігри, під час яких вона зможе навчитися групувати предмети за родовими ознаками. Для цього можна використовувати набори карток із зображеннями різноманітних предметів. Наприклад, картки із зображенням меблів (шафа, стіл, стілець,
ліжко, диван тощо, посуду (тарілка, ложка, ніж, чашка тощо, одягу
(спідниця, сукня, брюки, сорочка, куртка тощо).

На перших заняттях можна викладати наочні зразки для групування предметів (по одній картці з кожної групи предметів. Наприклад, сукня –
шафа). На другому занятті малюк може групувати інші предмети, наприклад,
посуд та одяг. Для того, щоб підтримувати інтерес до цього виду діяльності варто доповнювати набори новими малюнками і на кожному занятті узагальнювати нові групи предметів (транспорт, іграшки, овочі, фрукти,
інструменти тощо). Якщо дитина вже навчилася читати, доцільно згодом замінити наочні зразки (картки – малюнки) картками з назвами груп предметів (овочі, фрукти тощо. Роботу згрупування предметів за родовими ознаками доречно проводити із реальними предметами, які дитина бачить кожний день у своєму помешканні. Корисним для розвитку мислення дітей з порушенням слуху є і завдання на групування предметів за функціональними ознаками. Для цього дорослий готує набори карток із зображеннями предметів, що функціонально пов’язані один з одним (попар карток на одне заняття.
Наприклад, пензлик – фарби, молоток – цвяхи, голка – нитки, щітка –
чоботи, портфель – книжка, вудка – риба, метелик – сачок, ключ – замок.
Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами Навчально-методичний посібнику книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К, 2010. – 363 с.
© Канадсько-український проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні, 2010 / www.education-inclusive.com, www.ussf.kiev.ua

На початку заняття дорослий викладає перед дитиною вряд по одній
картці з кожної пари, ті, що залишилися, пропонує покласти так, щоб
утворилися пари предметів і демонструє спосіб виконання завдання
(створює першу пару, пояснює словами і жестами свої дії. Якщо дитині
важко зорієнтуватися у великій кількості зображень, дорослий дає дитині
по одній картці для групування.
Після створення пар необхідно, щоб дитина пояснила (словами, жестами) принцип, за яким вона поєднала предмети. Подібну роботу корисно проводити із реальними предметами, що оточують дитину в побуті. Виконання таких завдань згрупування предметів допомагає дитині краще запам’ятати, які предмети в яку групу поєднуються, що є основою для засвоєння відповідних слів і понять. Всі перераховані напрями та види роботи допоможуть батькам в організації та проведенні навчання з розвитку мислення їхньої дитини з порушенням слуху.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал