З експортного контролю України Правові засади




Сторінка8/21
Дата конвертації10.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


55
Порядок здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів залежно від конкретних груп товарів встановлено Кабінетом Міністрів України та затверджено відповідними постановами.
Тексти зазначених постанов, порядків та списків наведено у другому томі цього
Довідника.
1.11.3. Класифікація та ідентифікація товарів
Під терміном „класифікація” розуміється віднесення конкретних товарів до відповідних груп, пов’язаних з різними процедурами здійснення державного експортного контролю відносно міжнародних передач таких товарів.
Під терміном „ідентифікація” розуміється встановлення відповідності конкретних товарів, які є об’єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Класифікація та ідентифікація товарів є одним з найбільш важливих елементів завдяки якому як підприємства так і державні органи приймають рішення про необхідність застосування процедур державного експортного контролю. Виконання цією роботи повинно здійснюватися висококваліфікованими фахівцями за конкретними технічними напрямками.
За підсумками класифікації та ідентифікації товарів приймаються рішення про належність чи неналежність товарів до таких, що підлягають державному експортному контролю та про необхідність отримання відповідних дозвільних документів
Держекспортконтролю відносно здійснення їх міжнародних передач.
У разі, якщо за підсумками класифікації та ідентифікації товарів визначено, що товари відносяться до таких, що підлягають державному експортному контролю, суб’єкт підприємницької діяльності поряд з іншими загальними процедурами зовнішньоекономічної діяльності повинен здійснити додаткові заходи, передбачені вимогами державного експортного контролю, а саме: здійснити реєстрацію в Держекспортконтролі у якості суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів; отримати відповідні повноваження на експорт та імпорт товарів (тільки відносно товарів, які класифіковані як військові, або відносно будь-яких товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю); отримувати відповідні висновки
Держекспортконтролю щодо можливості проведення переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) про здійснення експорту товарів військового призначення до будь-яких держав, а також експорту товарів подвійного використання до держав, щодо яких встановлено часткове ембарго на поставки таких товарів; укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) про здійснення експорту товарів до будь-яких держав з урахуванням вимог у галузі державного експортного контролю; здійснювати міжнародні передачі товарів лише на підставі відповідних дозволів чи висновків Держекспортконтролю; здійснювати заходів щодо контролю доставки та кінцевого використання експортованих товарів; звітувати до Держекспортконтролю про використання отриманих дозвільних документів та документів про гарантії; нести відповідальність за порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів відповідно до законодавства.


56
Схема взаємозв’язку процедур експортного контролю під час прийняття рішень про можливість надання дозвільних документів чи документів про гарантії наведена на рис. 1.20.
Відповідно до законодавства попередня ідентифікація товарів є обов’язком суб’єкта підприємницької діяльності. Обґрунтовану технічну класифікацію та ідентифікацію товарів можуть виконати лише суб’єкти підприємницької діяльності, які є розробниками або виробниками відповідних товарів. Основою здійснення таких робіт є наявність у підприємства відповідних фахівців, а також технічних даних та характеристик товарів, які можуть бути викладені у технічних умовах, технічних описах або у технологічної документації.
У випадках, коли відповідні конструкторсько-технологічні підрозділи відсутні, суб’єкт підприємницької діяльності має право доручити проведення попередньої
ідентифікації товарів організації, яка отримала в установленому порядку повноваження на проведення ідентифікації товарів у галузі експортного контролю, отримати висновок такої організації щодо ідентифікації товарів та використати такий висновок під час підготовки довідки щодо ідентифікації товарів.
1.12. Експертиза в галузі державного експортного контролю
Експертиза в галузі експортного контролю (далі – експертиза) є обов’язковою передумовою прийняття рішень про можливість здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, товарів подвійного використання та інших товарів, що відповідно до законодавства підлягають державному експортному контролю. За підсумками такої експертизи Держекспортконтроль приймає рішення про надання суб’єктам відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, а також рішення щодо інших питань, які потребують проведення експертизи та віднесені до компетенції
Держекспортконтролю.
Основні питання, для вирішення яких Держекспортконтролем та іншими державними органами проводиться експертиза в галузі державного експортного контролю, визначені у Статті 11 Закону України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”. До таких питань віднесені: питання про можливість надання суб’єктам здійснення міжнародних передач товарів відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів; питання про можливість проведення реєстрації суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю (Держекспортконтролем України) як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів; питання про можливість надання суб’єктам здійснення міжнародних передач товарів повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
Основні положення щодо організації проведення експертизи в галузі державного експортного контролю викладені у Положенні про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 767 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до зазначеного Положення експертиза в галузі державного експортного контролю здійснюється відносно товарів, що підлягають контролю, а також суб’єктів підприємницької діяльності, які мають намір здійснювати міжнародні передачі таких товарів, тобто зазначені товари та суб’єкти є об’єктами експертизи в галузі державного експортного контролю.


57
Суб'єктами експертизи в галузі експортного контролю є замовники експертизи
(центральні органи виконавчої влади, інші державні органи та суб'єкти підприємницької діяльності, заінтересовані у проведенні такої експертизи), її організатори (юридичні і фізичні особи, які на підставі запиту, доручення або договору із замовниками організують та проводять експертизу), а також експерти.
Під терміном „експерт” розуміється висококваліфікований спеціаліст, який безпосередньо проводить експертизу та несе персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість висновків відповідно до завдання на проведення експертизи.
Слід підкреслити, що законодавство у галузі експортного контролю містить пряму заборону на призначення експертами представників фірм чи організацій, заінтересованих у висновках експертизи.
До проведення експертизи в галузі державного експортного контролю можуть залучатися: центральні органи виконавчої влади та інші державні органи в межах своєї компетенції; юридичні особи, а також фахівці підприємств, установ та організацій, за запитом
Держекспортконтролю або інших державних органів; юридичні особи, які отримали повноваження на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю з ініціативи замовника експертизи, заінтересованого в одержанні висновків щодо попередньої
ідентифікації товарів.
Експертиза в галузі державного експортного контролю може бути попередньою, основною, повторною та додатковою.
Попередня експертиза здійснюється з метою ідентифікації товарів відповідно до класів, груп та конкретних товарів, щодо яких здійснюються процедури державного експортного контролю.
Така експертиза
є обов’язковою під час реєстрації
Держекспортконтролем суб’єктів підприємницької діяльності як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів.
Основна експертиза здійснюється з метою визначення можливості надання суб’єктам здійснення міжнародних передач товарів відповідних дозвільних документів, документів про гарантії чи з метою визначення можливості надання таким суб’єктам відповідних повноважень.
Повторна або додаткова експертиза проводиться у випадках, коли виявлена додаткова інформація (документи), що може спричинити перегляд висновків попередньої чи основної експертизи.
Законодавством встановлено, що „тривалість експертизи не повинна перевищувати
30 днів з дня подання усіх необхідних документів” до Держекспортконтролю, „а в разі, коли потрібне додаткове міжвідомче узгодження – після завершення такого узгодження”.
Слід особисто підкреслити, що проведення всіх видів експертиз у галузі державного експортного контролю здійснюється на підставі відповідних документів, які надають суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів, та документів, наявних в
Держекспортконтролі чи отриманих ним від інших державних органів чи організацій, тому подання суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів підроблених документів або документів, які містять недостовірні відомості, є порушенням законодавства в галузі державного експортного контролю і тягне визначену законодавством відповідальність юридичних осіб, а також кримінальну та адміністративну відповідальність фізичних осіб.


58
Загальним порядком про проведення експертиз, визначеним Положенням про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97 № 767 (з наступними змінами і доповненнями), встановлено, що: вчинення дій, що перешкоджають організації та проведенню експертизи, або відмова в наданні експертним установам необхідних для проведення експертизи документів; примус експертів або посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які проводять експертизу, до видачі неправдивого висновку чи створення таких умов, що призводять до неможливості або необ'єктивності в проведенні експертизи; дискредитація або переслідування експертів за підготовлені ними об'єктивні висновки; залучення до проведення експертизи осіб, які є безпосередньо заінтересованими в її висновках
є порушенням правил експертизи в галузі державного експортного контролю, а особи, винні у вчиненні зазначених порушень, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Основні завдання експертизи в галузі експортного контролю визначені у частині 2 статті 11 Закону України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, а саме:
1) оцінка стану забезпечення захисту інтересів національної безпеки, дотримання міжнародних зобов'язань України, пов'язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних озброєнь, а також заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.
Відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 964-ІУ „Про основи національної безпеки України” до загроз національної безпеки, зокрема відноситься: воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України; злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму; можливість незаконного ввезення в країну зброї, боєприпасів, вибухових речовин і засобів масового ураження, радіоактивних і наркотичних засобів; поширення зброї масового ураження і засобів її доставки”.
Для ефективного проведення узгоджених заходів щодо захисту національних
інтересів у політичній, економічній, військовій та інших сферах в державі створена система забезпечення національної безпеки України.
Одним із суб’єктів забезпечення національної безпеки, дії якого направлені на запобігання загрозам національним інтересам і національній безпеці України, є
Держекспортконтроль України.
Зазначені заходи забезпечуються встановленням державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання (тобто товарів, які можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового ураження, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв).


59
Реалізація цих заходів як одне з основних завдань Держекспортконтролю, визначених у Положенні про Держекспортконтроль України (постанова Кабінету Міністрів
України від 13 червня 2007 року №830), здійснюється шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, які регламентують порядок контролю з боку державних органів, а також дій суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів під час планування, здійснення міжнародних передач зазначених товарів, а також звітності щодо їх виконання.
Важливим питанням, яке вирішується під час проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, є оцінка дотримання міжнародних зобов’язань України.
Перш за все це стосується міжнародних зобов’язань України, визначених у міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Наприклад, це стосується оцінки дотримання положень відповідних резолюцій Ради Безпеки
ООН відносно встановлення повного або часткового ембарго на поставки товарів військового призначення та окремих категорій товарів подвійного використання до визначених у цих резолюціях держав.
Зазначені санкції впроваджуються на національному рівні шляхом прийняття відповідних постанов Кабінету Міністрів України.
Прикладом міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України, є Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення та
Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення запасів бактеріологічної
(біологічної) і токсинної зброї та про її знищення.
Частиною міжнародних зобов’язань України в галузі експортного контролю є відповідні політичні зобов’язання, прийняті під час приєднання України до діяльності міжнародних режимів експортного контролю, таких як Вассенаарська домовленість, Група ядерних постачальників, Австралійська група та Режим контролю за ракетними технологіями.
Участь у цих режимах є добровільним вибором кожної держави-учасниці і не оформлюється як міжнародний договір, а здійснюється шляхом впровадження рекомендацій та Керівних принципів діяльності цих організацій в національне законодавство кожної держави-учасниці.
2) оцінка значення експорту товарів з точки зору можливості створення в державі, яка є кінцевим споживачем цих товарів, зброї масового знищення або засобів її доставки, звичайних видів озброєння та військової техніки або придбання будь-яких товарів, що можуть бути використані у створенні зброї масового знищення чи засобів її доставки.
Саме це завдання є основним підґрунтям для створення та функціонування системи експортного контролю України.
Здійснення експертиз за визначеним напрямом повинно ґрунтуватися не тільки на підставі аналізу інформації, наданої у відповідних документах експортерів, а також на
інформації, отриманої з інших джерел. Такою інформацією є:
інформація про конкретних споживачів та наміри окремих держав щодо створення зброї масового ураження, засобів її доставки або створення звичайних видів озброєнь, викладена у відповідних документах, що розповсюджуються між державами-учасницями організацій міжнародних режимів експортного контролю у рамках обміну такою
інформацією;
інформація, отримана під час здійснення міжвідомчого узгодження можливості експорту, насамперед інформація від Міністерства закордонних справ, Служби безпеки
України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, інших державних органів, що здійснюють заходи в галузі експортного контролю.


60
З метою здійснення зазначених оцінок органи виконавчої влади проводять комплекс заходів щодо перевірок отриманої від експортера та кінцевого споживача інформації, у тому числі щодо верифікації наданих кінцевим споживачем документів про гарантії, перевірок даних щодо фактичного використання товарів, що експортуються, перевірок даних щодо можливого відхилення зазначених товарів від використання у заявлених цілях.
Слід підкреслити, що відповідно до законодавства Держекспортконтроль безпосередньо або спільно з іншими центральними органами виконавчої влади сприяє здійсненню діяльності, пов'язаної з міжнародною передачею товарів, коли це відповідає національним інтересам, передусім завдяки створенню нових і збереженню існуючих робочих місць у галузі високих технологій, або обмежує чи забороняє провадження такої діяльності в разі, коли це суперечить національним інтересам України, її міжнародним зобов'язанням, цілям боротьби з тероризмом, а також у разі коли є підстави вважати, що зазначені товари належать до зброї масового знищення чи призначені для створення такої зброї, засобів її доставки, або за відсутності належних гарантій (зобов'язань) щодо кінцевого використання товарів. Таким чином, підсумками визначеної у підчастині 2 оцінки є схвалення чи обмеження відповідної міжнародної передачі товарів.
3) визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Найменування та описи товарів, що підлягають державному експортному контролю, визначені у списку товарів військового призначення, наданому у додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 (із наступними змінами та доповненнями) та списках товарів подвійного використання, наданих у додатках до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 86 (із наступними змінами та доповненнями).
Встановлення відповідності конкретних товарів, які є об’єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, є ідентифікацією товарів. Законом встановлено, що попередня ідентифікація товарів є обов’язком суб’єкта підприємницької діяльності.
Обґрунтовану технічну класифікацію та ідентифікацію товарів можуть виконати лише суб’єкти підприємницької діяльності, які є розробниками або виробниками конкретних товарів, тобто мають відповідні конструкторсько-технологічні підрозділи. Основою здійснення таких робіт є наявність у підприємства необхідних фахівців, технічних даних та характеристик товарів, які можуть бути викладені у технічних умовах, технічних описах або технологічній документації.
У випадках, коли суб’єкт підприємницької діяльності не має достатніх умов для здійснення класифікації та ідентифікації товарів, він має право доручити проведення попередньої ідентифікації товарів організації, яка отримала в установленому порядку повноваження на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації.
Ідентифікація товарів, тобто встановлення їх відповідності найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, здійснюється Держекспортконтролем, як правило, на етапі попередньої експертизи. Для
ідентифікації товарів, крім зазначених вище списків, використовуються надані суб’єктами підприємницької діяльності довідки щодо ідентифікації товарів, в яких ці суб’єкти зазначають повне найменування, стислий опис, призначення та технічні характеристики кожного об’єкта (предмета), що передбачається для експорту, імпорту, тимчасового


61
вивезення чи ввезення, з визначенням характеристик, які наведені у відповідному списку товарів, що підлягають контролю. У разі коли суб’єкт має намір здійснювати зазначені міжнародні передачі технологій чи послуг, крім технічних довідок, використовуються анотовані виклади зазначених технологій чи послуг.
Відповідно до Положення про порядок проведення експертизи в галузі державного експортного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.97
№ 767 (з наступними змінами і доповненнями) „у разі коли виникає потреба в детальнішому проведенні експертизи, Держекспортконтроль має право отримати від суб’єкта підприємницької діяльності додаткові відомості, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення, а також провести вивчення питань, пов’язаних з експертизою, безпосередньо на підприємствах-експортерах (імпортерах).”
4) визначення походження товарів.
Визначення походження товарів застосовується перш за все у випадках експорту товарів і є одним з елементів системи контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях чи щодо реекспорту товарів, імпортованих в Україну з наданням відповідних гарантій про таке використання чи реекспорт. Завдяки отриманню від експортера відповідних документів про походження товарів здійснюється оцінка можливості
їх експорту у випадках, коли такі товари були імпортовані в Україну з наданням відповідних гарантій щодо їх кінцевого використання або їх наступного реекспорту.
Так Порядком здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
20 листопада 2003 року № 1807, та Порядком здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 86, передбачено, що реекспорт чи передача іншому кінцевому споживачу товарів здійснюється згідно з порядком, передбаченим для їх експорту, а з метою визначення відсутності обмежень на реекспорт експортер „надає документи, які підтверджують відсутність обмежень на реекспорт чи передачу іншому кінцевому споживачеві з боку постачальника цих товарів в Україну”.
Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 920, передбачено, що „обов’язковою умовою для прийняття рішення про можливість реекспорту товарів є надання до Держекспортконтролю українським експортером офіційної письмової згоди іноземного експортера на їх реекспорт”.
Відповідно до встановленого порядку визначення походження товарів здійснюється шляхом отримання від „суб’єктів-заявників” довідок про власність товарів, або відповідних договорів комісії у випадках посередництва.
Отримані для „визначення походження товарів” документи є також одними з базових документів, які використовуються для визначення власника товару, під час прийняття рішення про посередницьку (брокерську) діяльність відносно товарів військового призначення. Специфікою посередницької (брокерської) діяльності є форма діяльності суб’єкта підприємницької діяльності України, яка не відноситься до міжнародних передач товарів військового призначення, а лише сприяє цим операціям.
Виходячи з викладеного, якщо під час визначення походження товарів військового призначення встановлено, що такі товари належать (є власністю) суб’єкту підприємницької діяльності, який бере участь у здійсненні їх міжнародних передач, така діяльність не може бути класифікована як „сприяння” і не відноситься до посередницької (брокерської). І навпаки, якщо під час визначення походження товарів військового призначення встановлено, що такі товари не належать суб’єкту підприємницької діяльності, який безпосередньо не бере


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал