З експортного контролю України Правові засади



Pdf просмотр
Сторінка21/21
Дата конвертації10.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
Крім того Статтею 212 4
Кодексу передбачено, що до адміністративних порушень віднесено такі порушення у галузі експортного контролю:
1) проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю (ред. –
Держекспортконтролю);
2) неподання або несвоєчасне подання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю
(ред.

Держекспортконтролю) звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також для використання цих товарів в заявлених цілях;
3) навмисне знищення документів, пов’язаних з укладанням чи виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання, передбаченого законом, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від 15 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
15.2.1. Загальні питання адміністративного правозастосування у галузі державного експортного контролю
Слід зазначити, що стягнення за адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю накладаються виключно в межах, що передбачені
Кодексом України про адміністративні правопорушення. Іншими законами України стягнення за адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю не передбачені.
Адміністративне стягнення у галузі державного експортного контролю є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законодавства України у галузі державного експортного контролю, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.


152
З метою запобігання адміністративним правопорушенням у галузі державного експортного контролю Держекспортконтроль та інші державні органи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Адміністративним правопорушення у галузі державного експортного контролю визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок державного управління у цією галузі і за яку Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність. Наприклад правопорушення, передбачене частиною третьою статті 212 4
Кодексу можливо віднести до
„навмисного” , тобто вчиненим умисно, у випадку, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. В той же час правопорушення, передбачені частиною першою та другою статті 212 4
Кодексу можливо віднести до „вчинених з необережності, у випадках, коли особа, яка вчинила таке порушення, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Зазначеними вище статтями 187 17
та 212 4
Кодексу передбачена різна ступінь відповідальності громадян та посадових осіб за адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю. Це пов’язано з тім, що посадови особи за характером своєю діяльності зобов’язані дотримуватися встановлених у експортному контролі правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків, тому адміністративні стягнення відносно цих осіб є більш „суворими”, ніж стягнення відносно громадян.
У загальному вигляді Кодекс передбачає можливість застосовувати різні види адміністративних стягнень (попередження, штраф, вилучення предметів, позбавлення відповідних прав тощо), проте у галузі державного експортного контролю передбачено лише стягнення у вигляді штрафу. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за зазначені адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом. При накладенні штрафу враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Під обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, можуть бути визнано щире розкаяння винного, добровільне відшкодування ним збитків або усунення заподіяної шкоди тощо.
Кодексом передбачено, що посадова особа, яка вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Під обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, можуть бути визнано продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин, тощо. Кодексом передбачено, що посадова особа, яка вирішує справу про адміністративне правопорушення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо, а у випадках якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються однією і той же посадовою особою Держекспортконтролю, стягнення


153
накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
У зв’язку з тім , що справи про адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю відповідно до статті 221 Кодексу підвідомчі суду, адміністративне стягнення за такі правопорушення відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Слід підкреслити, що посадови особи Держекспортконтролю, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення за визначені Кодексом правопорушення у галузі державного експортного контролю у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю уповноважена на це посадова особа Держекспортконтролю зобов’язана здійснити всебічний аналіз доказів на підставі яких наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Доказами в зазначених справах є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа Держекспортконтролю встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність конкретної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Зазначена посадова особа Держекспортконтролю оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У випадках, коли виникає потреба в спеціальних знаннях, Держекспортконтроль призначає для розгляду доказів відповідного експерта, якій зобов'язаний дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, а також з дозволу посадової особи, в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, запитання, що стосуються предмета експертизи, та бути присутнім при розгляді справи.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
За підсумками розгляду справи про адміністративне правопорушення у галузі державного експортного контролю уповноважена на це посадова особа
Держекспортконтролю складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає цей протокол до суду за місцем розташування Держекспортконтролю.
За підсумками судового розгляду справи про адміністративне правопорушення у галузі державного експортного контролю судом приймається відповідна постанова.


154
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу є обов'язковою та підлягає виконанню посадовими особами і громадянами не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення постанові такої особі, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у п’ятнадцятиденний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У випадках примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
15.2.2. Підготовка та оформлення Держекспортконтролем матеріалів про адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю
Підготовка та оформлення Держекспортконтролем матеріалів про адміністративні правопорушення у галузі державного експортного контролю здійснюється в порядку передбаченому „Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в галузі державного експортного контролю”, яку затверджено наказом
Держекспортконтролю України від 9 січня 2004 р № 4 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 січня 2004 р. за № 89/9688.
Див. Інструкцію у Томі 3 цього Довідника.
Зазначена Інструкція визначає процедуру складання та обліку протоколів про вчинення громадянами та посадовими особами адміністративного правопорушення у галузі державного експортного контролю, оформлення справ про адміністративні правопорушення, передання їх до суду та ведення обліку результатів розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення. Загальні питання адміністративного правозастосування у галузі державного експортного контролю вирішуються у порядку передбаченому Кодексом
України про адміністративні правопорушення. Загальні питання цього порядку наведені у підпункті 15.2.1. цією Глави.
Відповідно до наказу Держекспортконтролю від 7 квітня 2004 року №98 (із змінами та доповненнями) повноваженими посадовими особами Держекспортконтролю, що мають право складати протоколи про вчинення адміністративних правопорушень в галузі державного експортного контролю, є начальник відділу правозастосування, його заступник та начальник сектору проведення розслідувань цього відділу. Зазначені посадові особи мають право складати протоколи про вчинення адміністративних правопорушень в галузі державного експортного контролю, що визначені статтями 188 17 та 212 4
Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У Протоколі зазначаються:


155
дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала
Протокол, відомості про особу-порушника, обставини та суть правопорушення, а також визначається які саме норми законодавства у галузі державного експортного контролю не виконані або порушені. Кожне правопорушення обґрунтовується, посилаючись на чинне законодавство.
У Протоколі також зазначаються обставини, що пом'якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, а також повна назва та адреса відповідного суду, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі державного експортного контролю і приймати рішення про накладення адміністративного стягнення.
Протокол підписується громадянином чи посадовою особою-порушником та посадовою особою, яка його склала. За наявності свідків правопорушення та потерпілих
Протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи- правопорушника від підписання Протоколу про це робиться відповідна відмітка.
Громадянин чи посадова особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ознайомлюватися з матеріалами справи; давати пояснення; подавати докази; заявляти прохання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги, особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою, на якій ведеться справа, і користуватися послугами перекладача, якщо він не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову за справою. Громадянин чи посадова особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Громадянин чи посадова особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в
Протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та подавати заяви і клопотання. У разі, коли особа-правопорушник викладає свої пояснення на окремому аркуші, у Протоколі про це робиться відповідна відмітка, та додається аркуш з поясненнями.
Під час складання Протоколу громадянину чи посадовій особі, яка вчинила порушення, пропонується надати пояснення по суті скоєного правопорушення. У разі відмови такої особи від надання письмового пояснення про це робиться відповідний запис у протоколі.
Протокол складається в усіх випадках вчинення адміністративних правопорушень у галузі державного експортного контролю. Якщо адміністративне правопорушення в галузі державного експортного контролю вчинено кількома особами, то Протокол складається на кожну особу-правопорушника окремо.
До Протоколу долучаються матеріали, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (акти перевірок, висновки експертів, письмові пояснення, повідомлення, листування з порушником тощо). Кожен доданий до Протоколу документ повинен мати реквізити і відповідати своєму призначенню, містити достовірну
інформацію та відповідати вимогам законодавства.
Оформлений Протокол направляється до суду. Копія протоколу зберігається в
Держекспортконтролі та надається порушнику.
Усі матеріали, що стосуються одного правопорушення конкретного громадянина чи посадової особи, формуються в одну справу про адміністративне правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення зберігаються в архіві Держекспортконтролю в установленому порядку протягом трьох років.


156 15.3. Кримінальна відповідальність фізичних осіб за порушення законодавства у галузі державного експортного контролю
У попередніх частинах цією Глави було підкреслено, що експортний контроль розповсюджується на вкрай „чутливу” сферу діяльності – міжнародні передачі товарів, що можуть бути використані у створенні зброї масового знищення та засобів її доставки, а також товарів військового призначення які за своєю природою призначені для ведення бойових дій, тобто також є вкрай „чутливими” стосовно загроз міру та безпеки. Саме виходячи з того, що несанкціоновані або здійсненні з певними порушеннями міжнародні передачі зазначених вище товарів створюють реальну загрозу міжнародної стабільності, міру та безпеки,
Кримінальним кодексом України встановлено сувору відповідальність фізичних осіб- громадян за порушення законодавства у галузі державного експортного контролю.
Безпосередньо порушення законодавства у галузі державного експортного контролю, вчинення яких тягне за собою кримінальну відповідальність, визначені у статті
333 Кримінального кодексу України (порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю) . Зазначена стаття кодексу є бланкетною, тому цією статтею передбачено, що:
„ 1. Порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, - карається штрафом від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Те саме діяння, вчинене повторно або організованою групою, - карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. „
Під час розгляду питань про „кримінальні” правопорушення у галузі державного експортного контролю слід також керуватись і іншими статтями Кримінального кодексу
України, перш за все статтею 201 кодексу (контрабанда), яка також є бланкетною і передбачає, що:
„ 1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.
2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна. „
Крім зазначених статей Кодексу до статей, що пов’язані із правопорушеннями у галузі державного експортного контролю слід віднести статтю 265 (незаконне поводження з радіоактивними матеріалами) та статтю 440 (розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення).


157
Так статтею 265 передбачено, що:
„1. Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь- якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров'ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років. „
Згідно цією статті майнова шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Статтею 440 передбачено, що:
„ Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років. „
Таким чином, відповідно до статті 12 Кодексу, злочини, що пов’язані із товарами, які підлягають державному експортному контролю, за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості (стаття 333), тяжких (стаття 440) та особливо тяжких (статті 201 та 265).
15.3.1. Загальні питання кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
Покарання у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Підставою кримінальної відповідальності за вчинення фізичною особою злочину у галузі державного експортного контролю є суспільна небезпечність діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
Слід підкреслити, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку
і встановлено обвинувальним вироком суду.
До поняття злочину відноситься передбачене Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. При цьому Кодекс не відносить до злочину дію або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто


158
не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Зазначеними у розділі 15.3. цією глави статтями Кодексу, що мають безпосереднє відношення до галузі експортного контролю, передбачено застосування таких видів основних покарань як: штраф від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян (стаття 333); обмеження волі на строк від двох до п’яти років (стаття 333); позбавлення волі на строк від двох до п’ятнадцяти років (статті 201, 265, 333 та 440); конфіскація предметів контрабанди та конфіскація майна (стаття 201).
Крім того зазначеними статтями передбачено також можливість застосування таких додаткових покарань як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років (стаття 333).
Штраф, як вид покарання за вчинення злочину у галузі державного експортного контролю, є грошовим стягненням, що накладається судом у випадках і межах, встановлених статтею 333 Кодексу. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
У якості додаткового покарання статтею 333 передбачена можливість позбавлення винної особи права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та
інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Обмеження волі на строк до п’яти років, як вид покарання за вчинення злочину у галузі державного експортного контролю, передбачений статтею 333 Кодексу. Таке покарання полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Позбавлення волі, як вид покарання за вчинення злочину у галузі державного експортного контролю або пов’язаного з цією галуззю, передбачений статтями 201, 265, 333
Кодексу. Відповідно до цих статей Кодексу покарання у вигляді позбавлення волі може бути встановлено судом на строк від двох до п’ятнадцяти років. Таке покарання полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.
15.3.2. Особливості визначення кримінальної відповідальності у галузі державного експортного контролю
Примітка: У цьому розділі автором частково використані деякі положення відповідних статей 3-го видання „Науково-практичного коментарю Кримінального кодексу України” за редакцією доктора юридичних наук, професора М.І. Мельника та кандидата юридичних наук, доцента М.І. Хавронюка (Київ-Атіка-2004), (далі –Коментар).


159
У Кримінальному кодексі України базовою статтею, що встановлює кримінальну відповідальність у галузі державного експортного контролю, є стаття 333 кодексу
„Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю”.
У Коментарі до цією статті кодексу визначено, що „ Диспозиція ст. 333 сконструйована як бланкетна. Тому для визначення тих чи інших ознак складу злочину необхідно звертатися до відповідних нормативно-правових актів, передусім Закону України
„Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”.
Ст. 24 цього Закону визначає вичерпний перелік порушень вимог законодавства у галузі державного експортного контролю.”
Перелік порушень законодавства у галузі державного експортного контролю, якій визначено ст. 24 цього Закону, наведено у розділі 15.1. цією глави довідника.
У Коментарі до ст.. 333 Кодексу визначено, що:
„ 1. Суспільна небезпека злочину полягає у тому, що його вчинення створює умови для безконтрольного розповсюдження різних видів зброї у світі, зокрема в країнах з нестабільною політичною ситуацією, для озброєння екстремістських, терористичних угрупувань тощо, і таким чином впливає на стан виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення та звичайних видів озброєння
і на стабільність міжнародних відносин України з іншими державами.
2. Об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
3. Предметом злочину є товари, що підлягають державному експортному контролю. Такими товарами згідно з законодавством України є товари: 1) військового призначення; 2) подвійного використання.
4. З об’єктивної сторони злочин полягає у будь-якому порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.
5. Суб’єкт злочину загальний.
6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю
(залежно від конкретної форми цього злочину).
7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно або 2) організованою групою.”
Під час визначення „предмету” злочину слід враховувати, що таким предметом можуть бути не тільки товари військового призначення чи подвійного використання, а також
і будь-які інші товари, що передбачаються для експорту або тимчасового вивезення до
інших держав, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки, або для військового кінцевого використання у державах, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання товарів військового призначення, відносно яких суб’єкт (експортер через його службових осіб) зобов’язаний звернутися до Держекспортконтролю за отриманням дозволу на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у списках товарів, що підлягають державному експортному контролю, чи ні.


160
Під час визначення „суб’єкту” злочину слід врахувати, що таким суб’єктом звичайно (але не обов’язково) є фізичні особи, які є службовими особами відповідних юридичних осіб: підприємств, установ, організацій (у тому числі державних органів), що здійснюють міжнародні передачі товарів або залучені до прийняття рішень про міжнародні передачі товарів у галузі державного експортного контролю.
Стосовно „кримінального” правозастосування у галузі державного експортного контролю у Коментарі до Кодексу авторами визначено „надмірну криміналізацію” діянь деяких статей Розділу XIV Кодексу, у тому числі статті 333, та випадки конкуренції норм цією статті із відповідними нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так у Коментарі визначено:
„Більшість діянь, передбачених розділом XIV КК України, близькі до адміністративних правопорушень, оскільки не мають ступеня і характеру суспільної небезпеки, звичайно властивих злочинам. Це стосується, зокрема діянь, передбачених ... статтями 331, 333, 334, 337.
За деякі з них КАП прямо передбачена адміністративна відповідальність, а в деяких випадках їх важко відмежувати від суміжних адміністративних правопорушень. Так КАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю і порушення законодавства в галузі державного експортного контролю (статті
188 17
, 212 4
) ...
Отже, в одному випадку закон визнав деякі з них злочинами, в іншому – адміністративними деліктами...
Незважаючи на те, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАП адміністративна відповідальність настає лише тоді, коли відповідні порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, практика слідує іншим шляхом. Наприклад, за рекомендацією ВС, осіб, які незаконно перетинають державний кордон, як правило, притягують до відповідальності саме за ст.. 204 1
КАП, яка є нормативним „близнюком” ст.. 331 КК.
Виходячи з того, що випадки, передбачені ... статтями 333, 334, 337, є прикладами надмірної криміналізації діянь, у разі порушення кримінальної справи слід обов’язково брати до уваги положення ч. 2 ст. 11, згідно з якими не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки”.
15.4. Правозастосування у галузі державного експортного контролю відносно колективних суб’єктів
У цьому розділі коментуються передбачені Законом заходи правозастосування у галузі державного експортного контролю відносно так званих „колективних” суб’єктів до яких відносяться зареєстровані у встановленому порядку у Держекспортконтролі суб’єкти здійснення міжнародних передач товарів - юридичні особи (далі суб’єкти).
Відповідно до законодавства з метою запобігання правопорушенням у галузі державного експортного контролю Держекспортконтроль, а також центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень мають право проводити розслідування, пов’язані із порушеннями законодавства у цією галузі.
Під поняттям „правопорушення у галузі державного експортного контролю” відносно колективного суб’єкту слід розуміти протиправне, винне діяння цього суб’єкту, що посягає на встановлений законодавством порядок проведення діяльності, пов’язаної з міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, і яке тягне за собою юридичну відповідальність. Це правопорушення носить конкретний характер і вчиняється конкретним колективним суб’єктом у певний час, у певному місці,


161
характеризується конкретно визначеними ознаками суспільної шкоди, протиправності діяння, винності цього суб’єкту та його юридичної відповідальності.
Законодавство в галузі державного експортного контролю складається із Закону
України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” (далі – Закон), актів Президента України, актів
Кабінету Міністрів України, та зареєстрованих належним чином у Міністерстві юстиції
України актів Держекспортконтролю. Зазначеним вище Законом та відповідними актами встановлено загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів під час провадження ними діяльності, на яку поширюється державний експортний контроль. Тобто встановлено відповідні норми права для провадження колективними суб’єктами такої діяльності.
У разі, коли дії суб’єкта суперечать нормам права, тобто являють собою порушення заборон, зазначених в Законі, невиконання зобов’язань, що покладені на нього Законом та
іншими актами законодавства, такі дії треба вважати протиправними діями, що мають ознаки правопорушення.
Суспільна шкода більшості правопорушень в галузі державного експортного контролю полягає у невиконанні, завдяки таким правопорушенням, відповідних міжнародних зобов’язань, наслідком чого є заподіювання шкоди відносинам, які охороняються Україною як державою. Правопорушенням може вважатися тільки таке діяння суб’єкта, яке є винним. Наприклад нехтування встановленого порядку свідчить про винність, але його невиконання у зв’язку із незнанням не може розглядатись як відсутність вини при здійсненні такої діяльності з порушеннями встановленого порядку.
15.4.1. Застосування штрафних санкцій до суб’єктів-порушників
У цьому розділі розглядаються лише штрафні санкції, що можуть бути застосовані
Держекспортконтролем до колективних суб’єктів-порушників. Застосування таких санкцій направлено на покарання державою в особі Держекспортконтролю правопорушників і попередження нових правопорушень в галузі державного експортного контролю. Зазначені санкції відноситься до адміністративно-правової відповідальності і проявляється в накладенні на правопорушника додаткового обтяжливого зобов’язання – сплатити грошове стягнення - штраф.
Відносно застосування кримінальних та адміністративних санкцій слід звертатися до попередніх розділів цією глави, а відносно інших санкції – до наступних розділів.
Статтею 24 зазначеного вище Закону визначено вичерпний перелік конкретних складів правопорушень в галузі державного експортного контролю, відповідно до якого
Держекспортконтроль та інші державні органи вживають заходів правозастосування, встановлених цим та іншими законами України. Статтею 25 цього Закону встановлено конкретні штрафні та інші санкції, що можуть бути застосовані державними органами у разі вчинення суб’єктом відповідних правопорушень.
15.4.1.а. Правопорушення у галузі державного експортного контролю та відповідні штрафи, що накладаються Держекспортконтролем на суб’єктів-порушників
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначених нижче правопорушень
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі до 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі. Значний розмір штрафних санкцій свідчить про небезпеку правопорушень, за які встановлені ці санкції. При встановленні розміру штрафу за конкретний вид правопорушення законодавець виходив із тяжкості правопорушення, його шкоди для держави, перш за все для її національної безпеки. Закон не встановлює межі штрафів, а чітко визначає їх розмір. Така норма Закону не дає можливості Держекспортконтролю України


162
при накладанні штрафів враховувати обтяжуючі чи пом’якшуючі вину порушника обставини. Рішення Держекспортконтролю про накладання штрафів є правозастосовчим актом. Цей акт носить двояку юридичну функцію, по-перше, це, так звана, юридична констатація, тобто визнання того, що конкретна юридична особа допустила конкретне правопорушення, по-друге, правозастосовчий акт встановлює новий юридичний обов’язок – сплатити штраф, припинити діяльність, на яку було надано чи не надано дозвіл, висновок, чи повноваження. Таке рішення може бути оскаржено в суді.
15.4.1.а.1. Проведення діяльності, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку чи документа про гарантії.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.
Це правопорушення полягає у порушенні норм Закону, які визначають, що проведення діяльності, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, можливе лише після отримання суб’єктом в установленому порядку дозволу, висновку чи документа про гарантії.
Законом передбачено, що здійснення необхідних заходів, пов'язаних з отриманням зазначених документів, є обов'язком суб'єкта.
Суб’єктами зазначеного правопорушення можуть бути колективні суб’єкти, що проводять діяльність з міжнародної передачі товарів, у випадку, якщо вони: не здійснили заходів, пов'язаних з отриманням дозволу, висновку чи документа про гарантії; здійснили вищезазначені заходи і отримали рішення про відмову в наданні дозволу, висновку чи документа про гарантії.
Як в першому, так і в другому випадку дії порушника є винними діями, але якщо у другому випадку винні дії виражаються у формі прямого умислу, тобто, особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки і бажали настання її наслідків, то у першому випадку – це можуть бути дії у формі непрямого умислу, або навіть необережності. Але відповідальність наступає як в першому випадку, так і в другому. При цьому посилання суб’єкта на незнання законодавства з питань державного експортного контролю не може розглядатись як чинник відсутності його вини і не звільняє його від відповідальності за порушення цього законодавства.
При розгляді коментованого правопорушення термін „проведення діяльності, пов'язаної з міжнародними передачами товарів” слід розуміти як діяльність, пов'язану з міжнародними передачами товарів, у будь-якому її вигляді і на будь-якій її стадії: проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) про міжнародні передачі товарів; укладання зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) про міжнародні передачі товарів; фактичне відвантаження товарів з метою подальшої їх передачі або переміщення за межі України; передача таких товарів в Україні чи за її межами; транзит товарів територією України; будь-які дії суб'єкта підприємницької діяльності України, що сприяють здійсненню міжнародних передач товарів, включаючи дії з фінансування, транспортування чи експедирування таких товарів.
Під терміном „товари” слід розуміти як товари, включені до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю, так і товари, що не внесені до цих списків, але підпадають під дію статті 10 Закону.
Виявлення фактів такого правопорушення може бути здійснено різними шляхами, у тому числі і з повідомлень засобів масової інформації, повідомлень органів митного контролю,
інших центральних органів виконавчої влади, перевірок суб’єктів


163
зовнішньоекономічної діяльності і таке інше. Органи, яким стало відомо про таке правопорушення, зобов’язані повідомити про це Держекспортконтроль України. Зазначене порушення повинне бути підтверджене документально (протоколами переговорів, договорами, контрактами, документами про відвантаження, актами передачі товару тощо), а також поясненнями посадових осіб.
При виявленні фактів проведення діяльності, пов'язаної з міжнародними передачами товарів, без отримання дозволу, висновку чи документа про гарантії суб'єкт підприємницької діяльності зобов’язаний припинити таку діяльність. Подальше здійснення суб’єктом такої діяльності можливо лише після здійснення ним необхідних заходів, пов'язаних з отриманням відповідних дозвільних документів чи документів про гарантії.
15.4.1.а.2. Здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.
Це правопорушення полягає у:
1) здійсненні міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів;
2) здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання документів, що містять недостовірні відомості.
У цьому випадку правопорушення суб’єкт дотримався вимог Закону і для здійснення цього виду діяльності отримав в установленому порядку дозвіл, висновок чи документ про гарантії, але при цьому порушив вимоги як цього Закону, так і загальні вимоги щодо достовірності і чинності документів.
Для кваліфікації дій суб’єкта у цьому випадку необхідно, щоб відбувся факт здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості, або хоча б, щоб така діяльність розпочалась.
Підробленими можна вважати документи, що виготовлені будь-яким способом, усупереч установленому законодавством порядку та фальсифікують відомості, які повинні бути в них викладені; документи, на яких будь-яким способом (наклеювання, малювання, друкування, підчистка тощо) змінено зміст дійсного документа. Питання про те, чи є ці документи підробленими, який спосіб підробки при цьому використовувався тощо, повинні вирішуватися за допомогою криміналістичної експертизи, яка проводиться у відповідних експертних установах. Кримінальний кодекс (стаття 366) передбачає кримінальну відповідальність за службове підроблення, тобто за внесення службовою особою до офіційних документів свідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача свідомо неправдивих документів.
Недостовірними відомостями у випадку допущення коментованого правопорушення можна розглядати відомості, що містять розбіжності між інформацією про суб'єктів, що беруть участь у здійсненні міжнародних передач товарів, про товари та порядок їх міжнародної передачі, викладеною в поданих документах, і дійсною інформацією про це.
Суб’єктами коментованого правопорушення можуть бути лише суб’єкти, які допустили умисне подання підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості, тобто не можна говорити про правопорушення, коли була допущена, наприклад


164
друкарська помилка. Факт умисності дій правопорушника повинен бути доказаний
Держекспортконтролем.
15.4.1.а.3. Укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або участь у їх виконанні в будь-який інший спосіб, ніж передбачений цим Законом, якщо суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб'єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 150 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.
Це правопорушення полягає в недотриманні вимог частини другої статті 17 Закону
України ”Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, відповідно до якої суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності України забороняється укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) стосовно міжнародних передач будь-яких товарів або брати участь у їх виконанні в будь- який інший спосіб, ніж це передбачено цим Законом, якщо їм стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним суб'єктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення чи засобів її доставки.
При визначенні, чи є зброя, яка створюється, зброєю масового знищення, слід виходити з того, що ”зброя масового знищення” це засоби масового знищення – засоби ведення війни, які за силою руйнування та ураження у багато разів переважають звичайні озброєння. До наявних видів зброї масового знищення належать хімічна, біологічна, ядерна зброя.
До іноземних суб’єктів господарської діяльності належать юридичні особи та організації в іншій правовій формі, цивільна правоздатність яких визначається за правом
іноземної держави, в якій вони засновані.
Закон не визначає, у якому вигляді і яким чином суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності стало відомо про можливість використання товарів, міжнародна передача яких є предметом зовнішньоекономічних договорів (контрактів), з метою створення іноземною державою або іноземним суб’єктом господарської діяльності зброї масового знищення чи засобів її доставки. Тобто така інформація могла бути отримана ним будь-яким шляхом як офіційним (повідомлення державних органів як України, так і країни, до якої товари передаються, чи третіх країн, дипломатичних представництв, міждержавних органів, громадських організацій тощо), так і неофіційним чином (через засоби масової інформації тощо). Обов’язок доказу факту отримання суб’єктом здійснення міжнародних передач такої
інформації покладається на орган, який застосовує заходи до порушника, тобто це повинен зробити Держекспортконтроль.
15.4.1.а.4. Здійснення міжнародної передачі товару, незважаючи на те, що суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі
(контракті) чи пов'язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.


165
Це правопорушення полягає в недотриманні вимог частини третьої статті 17 Закону
України ”Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання”, якою передбачено, що суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний відмовитися від виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно здійснення міжнародної передачі будь-якого товару, якщо йому стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або
іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в такому договорі (контракті) чи пов'язаних з ним документах, на підставі яких отримано дозвіл, висновок або міжнародний
імпортний сертифікат. Тобто це той випадок, коли суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності отримав всі необхідні для здійснення міжнародних передач товарів дозвільні документи, дотримався порядку укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), але уже під час здійснення міжнародної передачі товару йому стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в документах.
Інформація про ціль використання товару, його кінцевих споживачів повідомляється суб’єктом Держекспортконтролю України при поданні ним заяви на отримання дозвільних документів, яка заповняється відповідно до Інструкції про порядок заповнення заяв щодо отримання дозвільних документів, документів про гарантії та інших документів, що надаються Держекспортконтролем, затвердженої наказом Державної служби експортного контролю України від 09.01.04 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.04 за № 90/8689, в інших документах, що подаються заявником, та в зовнішньоекономічному договорі (контракті). У випадку, якщо суб’єкту стало відомо, що товар, на міжнародну передачу якого було видано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат та укладено зовнішньоекономічний договір (контракті) буде використано в інших цілях або
іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в цих документах, він зобов’язаний відмовитися від виконання цього договору
(контракту)
і звернутись до
Держекспортконтролю із заявою на отримання нових дозвільних документів.
Закон не визначає, у якому вигляді і яким чином суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності стало відомо, що товар буде використано в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) чи пов'язаних з ним документах, на підставі яких було отримано дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат. Тобто така інформація могла бути отримана ним будь- яким шляхом, як офіційно (повідомлення державних органів як України, так і країни, до якої товари передаються, чи третіх країн, дипломатичних представництв, міждержавних органів, громадських організацій тощо), так і неофіційно (через засоби масової інформації тощо).
Обов’язок доказу факту отримання суб’єктом здійснення міжнародних передач такої
інформації покладається на орган, який застосовує заходи до порушника.
Для кваліфікації дій суб’єкта як коментованого правопорушення необхідно, щоб суб’єкт міжнародної передачі, не отримавши нові дозвільні документи, хоча б розпочав здійснення міжнародної передачі, навіть якщо товар і не надійшов до споживача.
15.4.1.а.5. Навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.
Відповідальність за приховування відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, настає у випадку, коли має місце саме навмисне приховування. Тобто мова йде про винні дії особи у формі прямого умислу, а саме коли особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки по


166
приховуванню від Держекспортконтролю відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката.
Приховуванням відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, можна розцінити поведінку суб’єкта, який не зазначає або зазначає в заяві до Держекспортконтролю і в поданих із заявою документах необхідні для проведення експертизи та прийняття рішення по суті заяви відомості, що не відповідають дійсності, та умисно не надає або надає відомості, що не відповідають дійсності, за запитом Держекспортконтролю.
При визначенні значення відомостей для надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката слід виходити з вимог Закону, інших нормативно- правових актів з питань державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання. Такими, що мають значення, визнаються відомості, необхідність надання яких передбачена в зазначених нормативно- правових актах або обґрунтована Держекспортконтролем у відповідних письмових зверненнях до суб’єкту.
Застосування відповідальності за таке правопорушення може бути здійснено у будь-який час, коли Держекспортконтролю стало відомо про навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, тобто як в період видачі дозвільних документів, так і в період здійснення міжнародної передачі товарів чи в період, коли така передача уже здійснена.
15.4.1.а.6. Здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без погодження із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю змін до зовнішньоекономічного договору (контракту), що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов'язань про
їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об’єктом відповідної міжнародної передачі.
Як витікає із норм Закону, дозвіл, висновок, міжнародний імпортний сертифікат видаються Держекспортконтролем на підставі документів, що надаються суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), тому у випадку змін договорів (контрактів) ці зміни повинні бути погоджені з
Держекспортконтролем, але не в повному обсязі змін, а лише в частині що стосується найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, зобов'язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії. Недотримання зазначених вимог Закону є правопорушенням.
Для кваліфікації дій суб’єкта як коментованого правопорушення необхідно, щоб такий суб’єкт хоча б розпочав здійснення міжнародної передачі товарів з порушенням умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, навіть якщо товар і не надійшов до споживача.
Аналіз коментованої норми показує, що правопорушенням є здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями не всіх умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, а лише тих, що стосуються найменувань та реквізитів експортерів, імпортерів, посередників та кінцевих споживачів, а також


167
найменувань товарів, зобов'язань про їх кінцеве використання та надання відповідних документів про гарантії. Порушення інших умов, визначених у дозволах, висновках чи міжнародних імпортних сертифікатах, не може вважатись правопорушенням, за яке встановлюється юридична відповідальність.
15.4.1.а.7.
Проведення переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких до відповідної
іноземної держави встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. (Станом на 2009 рік неоподаткований мінімум доходів громадян складає 17 грн.).
Коментоване правопорушення полягає в порушенні вимог Закону, зокрема статті 18, згідно з якою суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може проводити переговори, пов'язані з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів військового призначення, а також щодо експорту товарів подвійного використання, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго, з іноземним суб'єктом господарської або іншої діяльності тільки за умови отримання ним позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю про можливість їх проведення.
Отримання такого висновку є необхідним незалежно від місця проведення переговорів. Порядок державного експортного контролю за проведенням таких переговорів встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.98 № 125.
Теоретично, за формальними ознаками, як правопорушення може бути розцінено проведення зазначених переговорів і у випадку, якщо в результаті таких переговорів не відбулось укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), тобто достатньо документально підтверджено факту проведення переговорів, за підсумками яких планувалося укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Проте слід відмітити, що на практиці отримати доказову базу у такому випадку надто складно.
Позитивним висновком Держекспортконтролю є висновок про можливість проведення суб’єктом переговорів, пов'язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), відповідно до поданих Держекспортконтролю документів. У випадку, якщо для укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виникає необхідність проводити переговори декілька разів і якщо при цьому предмет договору (контракту) не міняється, достатньо отримати позитивний висновок Держекспортконтролю один раз.
Фактичні обставини коментованого правопорушення повинні бути підтверджені доказами, що зафіксовані в протоколах проведення переговорів тощо. У цих документах повинні бути відображені відомості, що свідчать про те, що домовленості учасників переговорів стосуються саме укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту саме тих товарів, на поставки яких до відповідної іноземної держави встановлено часткове ембарго.


168 15.4.1.а.8. Неподання або несвоєчасне подання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у абзаці восьмому цієї статті, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також про використання цих товарів у заявлених цілях.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. (Станом на 2009 рік неоподаткований мінімум доходів громадян складає 17 грн.).
Визнання діянь суб’єктів здійснення міжнародних передач щодо неподання або несвоєчасного подання Держекспортконтролю звітів як правопорушення викликане тим, що звітність це один із важливих чинників державного експортного контролю, який дає можливість цьому органу контролювати фактично здійснені міжнародні передачі товарів, визначених у дозвільних документах, та використання товарів, що є предметом міжнародної передачі у заявлених цілях. Інформація, що міститься у звітах суб’єктів використовується
Держекспортконтролем для аналізу дотримання прийнятих у цією галузі міжнародних зобов’язань, а також для формування відповідної міжнародної звітності про передачі
„чутливих” товарів.
Коментоване правопорушення полягає в неподанні або несвоєчасному поданні
Держекспортконтролю звітів та відповідних документів про:
1) підсумки проведення переговорів, зазначених у абзаці восьмому статті 24 Закону;
2) фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків;
3) використання товарів, міжнародні передачі яких здійснені на підставі отриманих дозволів чи висновків, у заявлених цілях.
Звітом можна вважати документ, який повинен бути складений за встановленою
Держекспортконтролем формою, містити докладну інформацію з питань, що є предметом звіту, і повинен подаватися цьому органу у встановлені терміни.
15.4.1.а.9.
Створення перешкод для виконання службових обов'язків посадовими особами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов'язань або невиконання законних вимог цих осіб.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. (Станом на 2009 рік неоподаткований мінімум доходів громадян складає 17 грн.).
Коментоване правопорушення полягає: у створенні перешкод для виконання службових обов'язків посадовими особами
Держекспортконтролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобов'язань; або в невиконанні законних вимог вище зазначених осіб;


169
Посадовими особами Держекспортконтролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, можна вважати таку категорію службовців цих державних органів, які займають передбачені штатним розписом посади і правочинні здійснювати юридично значимі дії, у даному випадку дії, пов’язані з експортним контролем.
Службові обов'язки цих посадових осіб зафіксовані в положеннях про структурні підрозділи цих органів (щодо керівників підрозділів), посадових інструкціях працівників і передбачають виконання робіт, які направлені на реалізацію повноважень цих органів в галузі державного експортного контролю, визначених у Законі та Положенні про Державну службу експортного контролю України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від
13 червня 2007 року №830, а також положеннях про інші державні органи.
Створення перешкод може виявлятися в будь-яких діях суб’єкта, зокрема це несприяння посадовим особам у здійсненні перевірок фактичного використання товарів за призначенням їх кінцевими споживачами або недопущення посадових осіб до місць встановлення (використання) товарів для здійснення таких перевірок тощо.
Законні вимоги посадових осіб Держекспортконтролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, це вимоги, які сформовані відповідно до вимог Закону, інших нормативно-правових актів, положень про ці органи з метою здійснення державного експортного контролю і документально оформлені .
Як невиконання законних вимог посадових осіб Держекспортконтролю та інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, можна розцінювати пряму необґрунтовану відмову суб’єкта виконати вимоги і відмову, обґрунтування якої є безпідставним, а також невиконання вимоги в установлені терміни, якщо відомо про своєчасне отримання суб’єктом вимоги і про те, що відсутні будь-які поважні причини не виконати цю вимогу своєчасно.
15.4.1.а.10. Безпідставна відмова в наданні інформації та документів, які вимагаються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, їх навмисне викривлення або приховування.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. (Станом на 2009 рік неоподаткований мінімум доходів громадян складає 17 грн.).
Коментоване правопорушення полягає у: безпідставній відмові в наданні інформації та документів, які вимагаються
Держекспортконтролем або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень; навмисному викривленні або приховуванні інформації та документів, які вимагаються Держекспортконтролем або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень.
Повноваження Держекспортконтролю, інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, передбачені в Законі, інших нормативно-правових актах, у тому числі в положеннях про ці державні органи, затверджених в установленому порядку.
Зокрема, Законом передбачено, що Держекспортконтроль України має право отримувати безоплатно від суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів інформацію, необхідну для здійснення ним повноважень у галузі державного експортного контролю.
Безпідставною відмовою в наданні інформації та документів є відмова в наданні
інформації та документів у випадку, якщо вимога надати інформацію та документи


170
пред’явлена в межах повноважень державних органів, що здійснюють державний експортний контроль.
Як відмову в наданні інформації та документів можна розцінювати пряму необґрунтовану відмову суб’єкта надати інформацію та документи і відмову, обґрунтування якої є безпідставним.
Навмисним викривленням
інформації та документів, які вимагаються
Держекспортконтролем або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль у межах своїх повноважень, можна вважати дії суб’єкта по внесенню до інформації та документів відомостей, які свідомо для цього суб’єкта є такими, що не відповідають дійсності.
Приховуванням інформації та документів можна вважати будь-які умисні дії суб’єкта, які виключають можливість Держекспортконтролю або іншому державному органу, що здійснює державний експортний контроль, отримати необхідну їм інформацію та документи, зокрема ненадання інформації та документів в установлені терміни, якщо відомо про своєчасне отримання цим суб’єктом запиту і відомо, що відсутні будь-які поважні причини не надати витребувані інформацію та документи.
15.4.1.а.11. Навмисне знищення документів, пов'язаних з укладанням та виконанням зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) стосовно здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення строку їх зберігання.
У разі вчинення колективним суб’єктом зазначеного правопорушення
Держекспортконтроль, відповідно до законодавства, накладає на такого суб’єкта штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. (Станом на 2009 рік неоподаткований мінімум доходів громадян складає 17 грн.).
Статтею 22 Закону передбачено, що суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів зобов'язаний забезпечити зберігання документів, пов'язаних з укладанням та виконанням зазначених договорів (контрактів), на підставі яких були отримані дозволи, висновки чи міжнародні імпортні сертифікати, протягом п'яти років з дня закінчення процесу здійснення міжнародної передачі товарів. Закон визнає правопорушенням саме навмисне знищення вищезазначених документів до закінчення строку їх зберігання.
Навмисним знищенням документів можна вважати дії суб’єктів міжнародних передач у формі прямого умислу, які призвели до втрати або приведення документів у стан, який виключає їх використання.
Обов’язок доказу факту навмисного знищення цих документів покладається на орган застосування стягнення за це правопорушення, тобто на Держекспортконтроль. Факт навмисного знищення цих документів може бути доказаний будь-яким шляхом, який не викликає сумніву в його достовірності.
15.4.2. Застосування додаткових санкцій до суб’єктів-порушників
Крім накладання штрафів, зазначених у розділі 15.4.1. цією Глави, до колективних суб’єктів (юридичних осіб) відповідними державними органами можуть бути застосовані такі санкції, як скасування або зупинення дії відповідно дозволу, висновку чи міжнародного
імпортного сертифіката, які надані ними такому суб'єкту, скасування його реєстрації як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, а також скасування раніш наданих такому суб’єкту повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.


171 15.4.2.а. Повноваження Держекспортконтролю щодо застосування додаткових санкцій
Частиною 2 статті 25 Закону встановлено право спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю (Держекспортконтролю), крім накладання штрафів, скасовувати або зупиняти дію відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, які надав цей орган суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності, що допустив правопорушення, або скасовувати його реєстрацію в цьому органі як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів. Таким чином Законом передбачені такі додаткові санкції до суб’єктів – порушників як: скасовувати дію відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, які надав Держекспортконтроль суб’єкту, що допустив правопорушення; зупиняти дію відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, які надав Держекспортконтроль суб’єкту, що допустив правопорушення; скасовувати реєстрацію суб’єкта-порушника в Держекспортконтролі як суб’єкта здійснення міжнародних передач товарів.
Скасування дії відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката це визнання їх не чинними, тобто такими, на підставі яких не може здійснюватись діяльність з міжнародної передачі товарів. При скасуванні дії зазначених документів суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності для здійснення діяльності з міжнародної передачі товарів необхідно в установленому порядку звернутися до
Держекспортконтролю для отримання нових.
Зупинення дії відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката у разі порушення законодавства в галузі державного експортного контролю здійснюється Держекспортконтролем на час проведення додаткової експертизи чи на час усунення суб’єктом порушень, що стали приводом для зупинення. Після усунення суб’єктом порушень, що стали приводом для зупинення дії зазначених документів, їх дія поновлюється, а у випадку, коли порушення не усунені - приймається рішення про скасування дії документів.
Скасовування реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в
Держекспортконтролі України як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів здійснюється у порядку, передбаченому в Інструкції про реєстрацію в Держекспортконтролі
України суб'єктів підприємницької діяльності як суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів, затвердженій наказом Держекспортконтролю від 27.04.09 № 31, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 15.07.09 за № 637/16653. Першим етапом скасування реєстрації суб'єкта у випадку порушення ним законодавства в галузі державного експортного контролю є тимчасове припинення дії посвідчення про реєстрацію, а у разі, якщо суб'єкт не усунув факти, які призвели до тимчасового припинення дії посвідчення, за рішенням Голови
Держекспортконтролю посвідчення, а значить і реєстрація суб'єкта, скасовується. Суб'єкт, дію посвідчення якого було скасовано, звертається із заявою про поновлення дії посвідчення або його повторне надання тільки в разі усунення причин, що призвели до тимчасового припинення або скасування дії посвідчення.
Скасовування реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в
Держекспортконтролі як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів має своїм наслідком неможливість як продовження цим суб’єктом здійснення такої діяльності, так і неможливість до поновлення реєстрації звернення його до Держекспортконтролю за отриманням відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката.
Скасування реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в Держекспортконтролі
України як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів автоматично тягне за собою


172
скасування всіх виданих йому дозвільних документів, навіть якщо про це не зазначено в рішенні про скасування реєстрації.
На відміну від накладання штрафів, Законом не передбачено, у якому саме випадку правопорушення Держекспортконтроль може застосовувати скасування або зупинення дії відповідно дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, або скасування його реєстрацію в цьому органі як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів. Таким чином, можна зробити висновок, що ці заходи застосовуються Держекспортконтролем, виходячи із фактичних обставин порушення законодавства суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, характеру допущеного ним порушення, виходячи із оцінки можливих наслідків цього порушення, особи порушника (наприклад, порушення законодавства ним допускається повторно).
Рішення Держекспортконтролю про скасування або зупинення дії дозволу, висновку чи міжнародного
імпортного сертифіката або скасування реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в цьому органі як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, є правозастосовчим актом. Цей акт носить двояку юридичну функцію, по-перше, це, так звана, юридична констатація, тобто визнання того, що конкретна юридична особа допустила конкретне правопорушення, по-друге, правозастосовчий акт встановлює новий юридичний обов’язок –припинити діяльність, на яку було надано чи не надано дозвіл, висновок, міжнародний імпортний сертифікат або посвідчення про реєстрацію суб’єкта. Таке рішення може бути оскаржено в суді.
15.4.2.б. Повноваження інших державних органів щодо застосування додаткових санкцій
Частиною 3 статті 25 Закону „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” передбачено, що у разі вчинення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою, яка має повноваження на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, правопорушень, передбачених цим Законом, або у разі коли внаслідок таких правопорушень завдано значної шкоди політичним або економічним інтересам держави, національній безпеці або обороні держави, Кабінет Міністрів України за поданням Держекспортконтролю може скасувати раніше надані такій особі зазначені повноваження.
Скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, здійснюється Кабінетом Міністрів України у таких випадках: по-перше, у разі вчинення суб'єктом правопорушень, передбачених абзацами другим
- сьомим статті 24 Закону (дивись розділи 15.4.1.1а. – 15.4.1.1.є цією Глави); по-друге, у разі коли внаслідок таких правопорушень завдано значної шкоди політичним або економічним інтересам держави, національній безпеці або обороні держави.
Таке рішення
Кабінет
Міністрів
України приймає за поданням
Держекспортконтролю як органу, який забезпечує контроль за використанням суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких скасовано Кабінетом
Міністрів України, можуть звернутися із заявою про відновлення дії або повторне надання повноважень тільки у разі усунення причин, через які такі повноваження було скасовано.
Можливості оскарження в суді рішення про скасування Кабінетом Міністрів
України раніше виданих ним повноважень Законом не передбачено.


173 15.4.2.в. Відповідальність за збитки, які суб’єкти зазнають в наслідок застосування додаткових санкції
Частиною 5 статті 25 зазначеного вище Закону встановлено, що держава не несе перед суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою відповідальності за збитки, яких вона може зазнати внаслідок скасування або зупинення дії дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, а також скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, якщо така особа вчинила порушення законодавства, визначені цим Законом, або у разі коли такі дії випливають із необхідності забезпечення захисту національних інтересів чи дотримання міжнародних зобов'язань України щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеження передач звичайних видів товарів військового призначення.
Норма законодавства щодо відсутності відповідальності держави перед суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою за збитки, яких ця особа може зазнати, стосується двох випадків: по-перше, коли збитків внаслідок скасування або зупинення дії дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, а також скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, зазнала особа, яка вчинила порушення законодавства, визначені Законом; по-друге, у разі коли дії по скасуванню або зупиненню дії дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, а також скасуванню повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, випливають із необхідності забезпечення захисту національних інтересів чи дотримання міжнародних зобов'язань України щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеження передач звичайних видів товарів військового призначення.
Ця норма Закону базується на загальних принципах підприємницької діяльності, визначених в законодавстві України, зокрема в Господарському кодексі України, а саме підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання на власний ризик, а також на засадах здійснення ними своєї діяльності, які полягають, зокрема у тому, що суб'єкти господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Під збитками, яких може зазнати суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності – правопорушник, у даному випадку маються на увазі витрати, зроблені цією особою у зв’язку з укладанням договорів на міжнародну передачу товарів, не одержані нею доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби вона не допускала дій, що призвели до скасування або зупинення дії дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, а також скасування повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення або товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
15.4.3. Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю
Накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю здійснюється Держекспортконтролем у порядку і спосіб, визначені
Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" (далі - Закон), іншими актами законодавства та „Положенням про Державну службу експортного контролю України”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2007 року №830.


174
Завданням провадження у справах про порушення юридичними особами вимог законодавства у галузі державного експортного контролю (далі - справа) є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до чинного законодавства, забезпечення виконання винесеного рішення, виявлення причин та умов, що сприяють учиненню порушень юридичними особами вимог законодавства у галузі державного експортного контролю (далі - порушення), а також запобігання таким порушенням.
Виходячи з зазначеного посадові особи Держекспортконтролю у межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення ознак порушення вжити усіх необхідних заходів для встановлення факту порушення та його документального закріплення, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством штрафи.
Примітка:
Під терміном „посадова особа” за звичаєм розуміється особлива категорія службовців державних і громадських органів, установ, організацій, підприємств, які займають постійно або тимчасово, за призначенням, вибором чи в іншому встановленому порядку передбачені штатним розписом посади і правомочні здійснювати юридично значимі дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин. Зміст і обсяг таких дій різні і визначаються займаною посадою. Залежно від обсягу посадових повноважень розрізняють посадових осіб, повноваження яких мають внутрішньо-організаційний характер (керівний склад підприємств, установ, організацій) та публічний характер, тобто поширюються за межі державних органів на організації та громадян, безпосередньо не підпорядкованих їм по службі, наділених повноваженнями щодо застосування заходів примусу стосовно осіб, не підпорядкованих їм. Службові обов'язки цих посадових осіб зафіксовані в положеннях про структурні підрозділи (щодо керівників підрозділів), посадових інструкціях працівників і передбачають виконання робіт, які направлені на реалізацію повноважень цих органів, установ, організацій чи підприємств.
Підготовка справ до розгляду здійснюється уповноваженими посадовими особами відповідального (підрозділ попередження правопорушень) та профільного (експертний підрозділ) підрозділів Держекспортконтролю (далі - уповноваженими особами).
Рішення про накладення штрафів приймається Головою Держекспортконтролю чи його заступником (далі – керівник Держекспортконтролю) відповідно до розподілу функціональних обов’язків протягом десяти днів з дня отримання матеріалів, необхідних для вирішення справи.
Юридична особа може бути притягнена до відповідальності протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом установлених Законом вимог.
Справа не підлягає розгляду в Держекспортконтролі у разі відсутності події порушення, відсутності у діях особи складу порушення, припинення юридичної особи, щодо якої порушено справу, або коли справа не належить до компетенції Держекспортконтролю чи унаслідок змін законодавства вчинені дії втратили ознаки порушення.
Слід зазначити, що штрафи накладаються на підставі протоколу про порушення юридичною особою вимог законодавства у галузі державного експортного контролю, який складається уповноваженою посадовою особою Держекспортконтролю.
Протокол про порушення юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю складається за певною формою, яка затверджена
Держекспортконтролем.
У протоколі зазначаються номер, дата і місце його складання; посада, прізвище, ім’я та по батькові уповноваженої особи, яка склала протокол; повна назва юридичної особи, яка


175
порушила законодавство в галузі державного експортного контролю, її реквізити та місце знаходження; обставини справи; нормативний акт, вимоги якого порушено; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол про порушення юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю разом з поясненням керівника юридичної особи, якою вчинено правопорушення, іншої відповідальної посадової особи
(тобто уповноваженого представника юридичної особи, щодо якої складено протокол. Ця особа повинна надати документ, що підтверджує її повноваження як представника юридичної особи) та документами, що стосуються справи надаються керівнику
Держекспортконтролю протягом трьох днів. Документами, що стосуються справи, можуть бути пояснення потерпілого, свідків, висновки експерта, речові докази тощо, тобто всі матеріальні об’єкти, в яких містяться фактичні дані, на підставі яких встановлюються обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
До розгляду справи Держекспортконтроль має право залучати експертів, фахівців з необхідних напрямів діяльності, третіх осіб, а також використовувати їх письмові висновки та пояснення, що стосуються справи.
Справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності.
Повноваження такої особи засвідчуються довіреністю.
У разі відсутності керівника або представника юридичної особи справу може бути розглянуто лише в разі, якщо є дані про своєчасне повідомлення такої юридичної особи про місце і час розгляду справи і якщо від юридичної особи не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Керівник або представник юридичної особи має право: бути заслуханим, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, оскаржити рішення уповноваженої особи за справою.
Керівник Держекспортконтролю при розгляді справи зобов’язаний з’ясувати відомості щодо наявності або відсутності: факту вчинення порушення; вини юридичної особи у вчиненні порушення; відповідальності юридичної особи за вчинене порушення;
інших обставин, що мають значення для прийняття законного, об’єктивного рішення за справою.
Рішення керівника Держекспортконтролю про накладення на суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – юридичну особу штрафу за порушення законодавства в галузі державного експортного контролю оформляється постановою про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю на юридичну особу.
Зазвичай, постанова складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.
У вступній частині зазначаються: номер постанови, дата та місце розгляду справи; прізвище, ім’я та по батькові керівника чи заступника, що виніс постанову; документ, на підставі якого він діє; відомості про юридичну особу, щодо якої розглядається справа, її місцезнаходження.
В описовій частині викладаються обставини справи, які встановлені при її розгляді, та посилання на нормативний акт, вимоги якого порушено.


176
У мотивувальній частині наводяться посилання на докази, що підтверджують або спростовують наявність факту порушення.
У резолютивній частині має бути зазначене прийняте за справою рішення із посиланням на відповідні статті нормативного акта, який передбачає наявність або відсутність відповідальності за вчинені юридичною особою дії.
За наявності відповідальності вказується розмір штрафу, який юридична особа має сплатити, та розрахунковий рахунок, на який сплачується штраф. Постанова має містити вказівку про порядок її оскарження в суді. Постанова повинна бути підписана керівником
Держекспортконтролю, що розглядав справу.
Рішення за справою оголошується негайно після закінчення її розгляду та набирає чинності відразу після її оголошення.
Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови в триденний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - юридичної особи чи надсилається поштою протягом трьох робочих днів, про що робиться відповідний надпис на примірнику постанови, що залишається у справі
Держекспортконтролю.
Другий та третій примірники постанови про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю разом з усіма матеріалами справи протягом п’яти робочих днів подаються відповідальному підрозділу
Держекспортконтролю України для контролю за виконанням рішення про накладення штрафу. Завершена справа у встановленому порядку передається зазначеним підрозділом до архіву Держекспортконтролю.
Накладення штрафу на юридичну особу за порушення законодавства в галузі державного експортного контролю не звільняє цю юридичну особу від обов’язків усунути порушення законодавства.
15.4.4. Сплата штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю або їх оскарження
15.4.4.а. Сплата штрафів
Законом „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” (частина сім статті 26 Закону) передбачено, що штраф підлягає сплаті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності - юридичною особою в п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується державним виконавцем у порядку, визначеному законодавством. Відстрочка строку сплати штрафу законодавством не передбачена.
Штраф може бути сплачено: добровільно: шляхом перерахування грошових сум до державного бюджету на відповідні рахунки. Засвідчена у встановленому порядку копія платіжного доручення, яка підтверджує сплату штрафу, надсилається юридичною особою – порушником до
Держекспортконтролю протягом п’яти робочих днів з дня сплати штрафу; примусово державним виконавцем: шляхом звернення стягнення на майно правопорушника. Закон України “Про виконавче провадження” надає право державному виконавцеві у разі необхідності винести постанову про розшук майна боржника.
Це дає можливість державному виконавцеві робити запити до установ банків, Бюро технічної інвентаризації, органів Державної податкової адміністрації тощо з метою виявлення доходів боржника та майна, що належить йому на праві власності.


177 15.4.4.б. Оскарження штрафів
Законом „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” (частина вісім статті 26 Закону) передбачено, що рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді. При цьому виконання постанови про накладення штрафу зупиняється до прийняття відповідного рішення суду.
Цією статтею за принципами загального законодавства передбачено оскарження постанови про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю.
У разі, якщо постанову про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю було внесено першим заступником чи заступником керівника Держекспортконтролю, Правилами розгляду справ про порушення юридичними особами вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, затвердженими наказом Держекспортконтролю від 10.02.04 № 38 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1.02.04 за № 211/8810), встановлено, що її може бути оскаржено до керівника цього органу юридичною особою, щодо якої її винесено, протягом десяти робочих днів з дня винесення постанови. Пропускання строку без поважних причин є підставою для відмови у розгляді скарги.
Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю на період її розгляду до прийняття відповідного рішення за справою.
Розгляд скарги на постанову про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю здійснюється
Держекспортконтролем в тримісячний строк з дня її надходження.
За результатами розгляду скарги Держекспортконтролем може бути прийняте рішення про: залишення постанови про накладення на юридичну особу штрафу з порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю без зміни, а скарги – без задоволення; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміну постанови повністю або частково таким чином, щоб розмір штрафів не було збільшено.
Копія постанови про розгляд скарги на постанову про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю протягом трьох днів надсилається юридичній особі, щодо якої прийняте рішення.
У разі коли постанова про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю винесена Головою
Держекспортконтролю та коли результати розгляду скарги на постанову про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю (якщо ця скарга розглядалася Держекспортконтролем) не задовольнили юридичну особу, то вона має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та інтересів, що охороняються законом, до Господарського суду м. Києва. Подання позовної заяви юридичною особою (позивачем) до суду в установленій законом формі, установлений строк, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства зупиняє виконання постанови про накладення на юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю на період її розгляду до прийняття судом відповідного рішення за справою.

Document Outline

  • Microsoft Word - ZMISTТом 2_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Том 2 Гл 01 _Гриш_-01_corr_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 02 _¦ТTЦ¦+¦¬_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-1-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-2-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-3-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-4-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-5-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-6-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-7-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-8-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-9-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-10та11-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-12-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-13-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-14-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-15та16-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-17-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-18-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-19-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Мал-1-20-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Том 2 Гл 03 _Гриш_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 04 _¦ЫTЦ¦-TЗ¦¬¦-, ¦УTА¦¬TЖ¦-¦¦_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 05 _¦ТTЦ¦+¦¬_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 06 _¦ЫTЦ¦-TЗ¦¬¦-, ¦УTА¦¬TЖ¦-¦¦, ¦ФTГ¦+¦¦¦-_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Том 2 Гл 07 _Гриш_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 08 _¦ТTЦ¦+¦¬_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 09 _¦ТTЦ¦+¦¬_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦Ы 10 _¦УTА¦¬TИ, ¦ТTЦ¦+¦¬_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 11 _¦ЫTЦ¦-TЗ¦¬¦-, ¦УTА¦¬TЖ¦-¦¦_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Том 2 Гл 12 _Гриш_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 13 _¦ТTЦ¦+¦¬_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - ¦в¦-¦- 2 ¦У¦¬ 14 _¦ТTЦ¦+¦¬, ¦ФTГ¦+¦¦¦-_-01_Jan_2013.doc
  • Microsoft Word - Том 2 Гл 15 _Гриш_-01_Jan_2013.doc


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал