З експортного контролю України Правові засади




Сторінка15/21
Дата конвертації10.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21
У разі експорту товарів з України під терміном „кінцевий споживач” розуміються
іноземні суб'єкти господарської та іншої діяльності, що знаходяться під юрисдикцією , держави-імпортера, які безпосередньо є споживачами товарів, що експортовані з України.
За своїм змістом „сертифікат кінцевого споживача” носить як констатуючий
(інформаційний) характер, а саме: визначає місце кінцевого використання (встановлення) товарів, тобто надає
інформацію про географічне розташування (використання) товарів; закріплює мету кінцевого використання (встановлення) товарів, змістом чого є констатація цілеспрямованого використання товарів та очікуваного результату від їх розташування чи використання, а також зобов’язальний характер, змістом якого є прийняття суб’єктом на себе кола обов’язків (гарантій), а саме: використовувати товари виключно в цілях, що зазначені в сертифікаті; не передавати товари іншим суб’єктам підприємницької діяльності на території держави призначення без дозволу відповідного державного органу; не здійснювати реекспорт товарів без дозволу відповідного державного органу; виконувати інші обов’язки, що передбачені:

102 а) умовами зовнішньоекономічних договорів; б) вимогами держави-експортера товарів.
Оформлення сертифіката кінцевого споживача здійснюється кінцевим споживачем.
Сертифікат кінцевого споживача скріплюється підписом керівника і печаткою відповідного підприємства, організації, яка є кінцевим споживачем товару. У випадках, коли здійснюється експорт чи імпорт товарів військового призначення „сертифікат кінцевого споживача” повинний бути оформленим відповідним державним органом держави-імпортера товарів.


103
Глава 8. Контроль товарів, не внесених до списків
8.1. „Всеохоплюючий контроль”
Одним з аспектів, які потребують особливої уваги, є регулювання експорту чи реекспорту товарів (виробів, послуг, технічних даних), коли експортер поінформований (має відповідну інформацію), що товари, які передбачені для експорту (незалежно від того зазначені вони у відповідних списках товарів, що підлягають державному експортному контролю, чи ні) призначені для використання у діяльності, пов'язаній із створенням або виробництвом зброї масового знищення, ракетних засобів її доставки, або в іншій, пов'язаній з цим діяльності. Відповідно до термінів, які застосовуються у діяльності міжнародних організацій з експортного контролю, контроль за експортом товарів у таких випадках має назву „всеохоплюючий контроль” (Catch-all ).
8.2. Процедури застосування „всеохоплюючого контролю”
З метою створення відповідного механізму реалізації всеохоплюючого контролю законодавством передбачено, що при отриманні центральними органами виконавчої влади, що здійснюють державний експортний контроль, інформації про наміри або можливість використання будь-яких товарів, не внесених до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення,
ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки, зазначені органи зобов’язані поінформувати про це Держекспортконтроль, який має право у зв’язку з цим застосовувати до таких товарів процедури державного експортного контролю.
Механізм оперативного реагування у випадках, коли Держекспортконтроль отримав
„чутливу” інформацію щодо кінцевого використання товарів, що передбачені для експорту, або експортер отримав чи має таку інформацію, передбачає такі заходи.
Якщо будь-якому суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності повідомлено
Держекспортконтролем або йому стало відомо іншим шляхом про можливість повного чи часткового використання будь-яких товарів, що передбачаються для експорту або тимчасового вивезення до інших держав, для розроблення, виробництва, складання, випробування, ремонту, технічного обслуговування, модифікації, модернізації, експлуатації, управління, зберігання, виявлення, ідентифікації або для розповсюдження зброї масового знищення чи засобів її доставки, або для військового кінцевого використання у державах, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання товарів військового призначення, цей суб’єкт зобов’язаний звернутися до Держекспортконтролю за отриманням дозволу на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у списках чи ні.
Таким чином, виходячи з вимог нерозповсюдження, кожен експортер повинен звернутися до Держекспортконтролю за отриманням дозволів на експорт у випадку, якщо йому відомо про те, що товари, призначені для використання у діяльності, пов'язаній із створенням або виробництвом зброї масового знищення чи ракетних засобів її доставки, або в іншій, пов'язаній з цим діяльності, або в діяльності, яка суперечить вимогам відповідних резолюцій Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національному законодавству.
У випадках, коли за підсумками всебічних перевірок інформація про кінцеве використання товарів у зазначених вище цілях підтверджується, у наданні дозволів на експорт таких товарів повинно бути відмовлено.


104
Під термінами “поінформований” та “йому відомо” розуміється, що експортер володіє відповідними знаннями (інформацією) про експортну операцію, які повинні викликати обґрунтовану підозру щодо ризику, пов'язаному з розповсюдженням.
8.3. Контроль інших товарів, не внесених до списків
Державний експортний контроль здійснюється також і стосовно експорту або тимчасового вивезення товарів, не внесених до списків, у разі, коли: такі товари ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката на вимогу держави-експортера; експорт або тимчасове вивезення таких товарів за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів.
У випадках, коли товари, не внесені до списків, ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката на вимогу держави-експортера вітчизняний суб’єкт-імпортер повинен звернутися до
Держекспортконтролю за отриманням міжнародного імпортного сертифіката і надати необхідні для цього документи. Порядок отримання імпортного сертифіката визначено постановою Кабінету Міністрів України № 920 від 27 травня 1999 року “Про затвердження Положення про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю”.
Вимога держави-експортера про надання міжнародного імпортного сертифіката стосовно товарів, не внесених до списків, на практиці може бути визначена як в окремому документі, так і в зовнішньоекономічному договорі (контракті) про експорт товарів до
України.
Відповідно до норм, визначених зазначеним вище Положенням, товари, ввезені на територію України з наданням гарантії щодо їх використання у заявлених цілях, тобто з наданням міжнародного імпортного сертифіката або сертифіката кінцевого споживача, не можуть бути реекспортовані з України або передані до третіх держав на інших законних підставах без дозволу Держекспортконтролю на їх реекспорт або передачу до третіх держав, а передача таких товарів іншому кінцевому споживачеві в межах України також може здійснюватися лише на підставі відповідного висновку Держекспортконтролю.
Процедури державного експортного контролю стосовно не внесених до списків товарів, ввезення яких на територію України здійснювалося з наданням міжнародного
імпортного сертифіката відповідно до норм зазначеного вище Положення передбачають: надання Держекспортконтролем повідомлення до Держмитслужби України про надання відповідного міжнародного імпортного сертифіката та надання копії цього сертифіката; здійснення Держмитслужбою України заходів щодо недопущення вивезення з митної території України товарів, зазначених у копії імпортного сертифіката, без дозволу або висновку Держекспортконтролю; отримання суб’єктом-імпортером сертифіката підтвердження доставки товарів на територію України, який видається Держмитслужбою України.
Застосування процедур державного експортного контролю у випадках, коли експорт або тимчасове вивезення товарів, не зазначених у списках, за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями Ради безпеки Організації Об’єднаних Націй, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів, реалізується шляхом


105 підготовки причетними до цього центральними органами виконавчої влади відповідних актів
Кабінету Міністрів України щодо встановлення обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України.
Порядок підготовки таких актів визначений у відповідних Положенні та Порядку, затверджених Указом Президента України від 15 липня 1999 року № 861 “Про порядок встановлення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України”.
Оприлюднення актів Кабінету Міністрів України щодо встановлення обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України створює умови для обізнаності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності про встановлення обмежень чи заборон та є підґрунтям для застосування процедур державного експортного контролю стосовно будь-яких не внесених до списків товарів, якщо такі товари визначені у зазначених актах Кабінету Міністрів України.


106
Глава 9. Проведення переговорів щодо здійснення міжнародних передач товарів
9.1. Проведення переговорів
Під час пошуку іноземних замовників суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності проводять переговори, що пов’язані із здійсненням маркетингових досліджень ринків збуту, а також проводять відповідні переговори з суб’єктами господарської діяльності інших держав, метою яких є: визначення намірів сторін щодо експорту або імпорту товарів (у тому числі послуг та технологій); визначення видів товарів, їх цінових, технічних та якісних показників, а також можливості та умов здійснення їх експорту або імпорту за визначеними умовами; укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо експорту або імпорту товарів.
9.2. Групи товарів та різновиди їх міжнародних передач, проведення переговорів відносно яких підлягає контролю
Відповідно до законодавства до сфери експортного контролю належить встановлення державного контролю за проведенням: переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення експорту товарів військового призначення до будь-яких держав; переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення експорту товарів подвійного використання, на поставки яких до іноземної держави встановлено часткове ембарго.
Контроль за проведенням переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), поширюється також і на випадки проведення переговорів, за підсумками яких укладаються договори (контракти) про експорт відповідних послуг з ремонту, випробувань тощо. Такий контроль розповсюджується також і на будь-які
інші випадки експорту послуг, наприклад, навчання іноземців незалежно від території, на якій таке навчання проводиться.
Переговори, пов'язані з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів військового призначення, які в установленому порядку допущені до цивільного використання, проводяться в порядку, передбаченому для товарів подвійного використання.
Відповідно до встановленого порядку суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які не мають відповідних повноважень на експорт товарів військового призначення та товарів, які є матеріальними носіями інформації, що віднесена до державної таємниці, проводять зазначені вище переговори виключно через Державну компанію „Укрспецекспорт”.
9.3. Випадки, коли проведення переговорів не підлягає контролю
Не потребує отримання на це відповідного висновку Держекспортконтролю проведення переговорів, пов’язаних з укладанням зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), згідно з якими передбачається: переміщення товарів військового призначення у зв'язку із заходами, що проводяться Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України за межами її території або військовими формуваннями іноземних держав на території
України в рамках міжнародних договорів; транзит товарів військового призначення або подвійного використання через територію України;


107 виконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності робіт у рамках міжнародних договорів України про виробничу та науково-технічну кооперацію або військово-технічне співробітництво; здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності тимчасового ввезення на територію України виробів військового призначення та виробів подвійного використання, за винятком їх тимчасового ввезення, пов'язаного з наданням послуг військового призначення; проведення робіт, пов'язаних з дослідженням та використанням космічного простору, виробництвом та експлуатацією ракетно-космічної техніки, укладенням договорів купівлі-продажу ракетно-космічної техніки і технологій, за винятком виробів ракетної техніки, обладнання, матеріалів і технологій, що використовуються для створення ракетної зброї; експорт підприємствами-виробниками спеціально призначених для військового використання компонентів до виробів військового призначення для забезпечення їх виробництва в іноземних державах за відповідними ліцензіями, які в установленому порядку передані до цих держав суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України; експорт навчального і допоміжного спеціалізованого обладнання та приладдя, запасних частин і технологій до виробів військового призначення, раніше поставлених суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України іноземному споживачу, а також послуг, пов'язаних з їх технічним обслуговуванням, ремонтом, випробуванням тощо, у разі, коли вони здійснюються суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, який був експортером цих виробів.
9.4. Загальні процедури контролю за проведенням переговорів
Процедури державного контролю за проведенням переговорів передбачають: розгляд Держекспортконтролем заяв суб’єктів, поданих для отримання висновків на право проведення переговорів, із залученням, у разі необхідності, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та Міжвідомчої комісії з політики військово- технічного співробітництва та експортного контролю; отримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності висновків
Держекспортконтролю щодо можливості проведення переговорів з визначенням, у разі необхідності, особливих умов, які необхідно виконати під час проведення таких переговорів; укладення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності договорів (контрактів) з
іноземними суб'єктами господарської діяльності з урахуванням рекомендацій, що визначаються Кабінетом Міністрів України; подання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності до Держекспортконтролю звітів про підсумки проведення переговорів з іноземними суб'єктами господарської діяльності (форма звіту та термін його подання визначається Держекспортконтролем, надається у розділі 4 тому 4 цього довідника); відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення встановленого порядку проведення переговорів.
9.5. Документи, що надаються для отримання висновку про можливість проведення переговорів та їх призначення
Для одержання висновку про можливість проведення переговорів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності надсилає до Держекспортконтролю лист із стислим викладом мети звернення, до якого додає: заяву типової форми;


108 письмове погодження міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого він належить.
Разом з зазначеними документами суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, які визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 12 липня 1999 року № 1228, надають письмове підтвердження Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення
“Укрспецекспорт” щодо узгодження маркетингової діяльності стосовно конкретного ринку збуту товарів військового призначення, у тому числі встановлення контрактних (зовнішньоторговельних) цін на такі товари.
Порядок державного контролю за проведенням переговорів визначений у
Положенні про порядок державного контролю за проведенням переговорів, пов'язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, текст якого наведено у розділі 3 тому 4 цього довідника.
Порядок оформлення заяви та подання документів до Держекспортконтролю викладено в Інструкції щодо порядку заповнення заяв на отримання дозволів (висновків)
Держекспортконтролю на здійснення експорту, імпорту, тимчасового вивезення (ввезення) та транзиту товарів, що підлягають експортному контролю, на проведення переговорів, пов'язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також на отримання імпортних сертифікатів України, текст якої наведено у розділі 4 тому 4 цього довідника.

109
Глава 10. Особливості укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів
10.1. Загальні вимоги щодо укладання зовнішньоекономічних договорів
(контрактів)
Зовнішньоекономічний договір (контракт) стосовно міжнародних передач товарів є одним з важливих документів, до якого, крім інших положень, рекомендується вносити положення, що стосуються особливостей здійснення конкретної міжнародної передачі товарів, а також відповідні зобов’язання та гарантії імпортера щодо виконання умов поводження з товарами, що імпортуються, та надання про це відповідних документів.
Статтею 17 Закону України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” визначено порядок укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, а також визначено право Кабінету Міністрів
України встановлювати вимоги щодо здійснення таких передач. Цією статтею передбачено, що „зовнішньоекономічні договори (контракти) стосовно міжнародних передач товарів укладаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства з урахуванням вимог щодо здійснення таких передач, установлених Кабінетом Міністрів
України”.
Відповідно до Закону України від 16.04.91 № 959-ХІІ „Про зовнішньоекономічну діяльність” (з наступними змінами і доповненнями) під терміном „зовнішньоекономічний договір (контракт) розуміється „матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності”.
Статтею
6 зазначеного
Закону встановлені загальні вимоги до зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та право, що застосовується до них, а саме:
„Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів
України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір
(контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.
Зовнішньоекономічний договір
(контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо
інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому
Закону”.
Форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів), а також умови, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), визначені у Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України 21.09.01 за № 833/6024 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до цього Положення до умов, які повинні бути передбачені в договорі, відносяться назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання

110
послуг); базисні умови поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови здачі (приймання) товару
(робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.
Цим же Положенням передбачено, що „за домовленістю сторін в договорі
(контракті) можуть визначитись додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, мит, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення доповнень та змін до договору (контракту) та інше”.
Саме в цьому розділі зовнішньоекономічного договору (контракту) рекомендується визначати додаткові вимоги щодо здійснення міжнародних передач товарів, які встановлені
Кабінетом Міністрів України.
Зазначені вимоги наведені у Положенні про порядок державного контролю за проведенням переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 4 лютого 1998 року № 125 (з наступними змінами і доповненнями), а також у Положенні про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов’язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 920 (з наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до Положення про порядок державного контролю за проведенням переговорів, пов’язаних з укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 4 лютого 1998 року № 125
(з наступними змінами і доповненнями), застосування додаткових вимог щодо укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) передбачено Кабінетом Міністрів України лише відносно договорів (контрактів) про експорт товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Загальними вимогами до укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів відповідно до цього Положення передбачено (рекомендовано) включати до цих договорів (контрактів): відомості про кінцевого споживача товарів, найменування та кількість товарів, кінцеве призначення та місце їх використання; зобов'язання іноземного суб'єкта господарської діяльності залежно від категорії та груп товарів щодо кінцевого використання товарів та надання необхідних документів; положення про те, що такий договір (контракт) набирає чинності після отримання експортером та імпортером відповідних дозволів (ліцензій) державних органів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал