З дисципліни Актуальні проблеми



Сторінка19/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір6.09 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   26
Тема № 6. Кваліфікація злочинів, вчинених при наявності кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти.
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і особливостей кваліфікації злочинів, вчинених при наявності кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 2 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації попередньої злочинної діяльності; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку кваліфікації злочинів злочинів, вчинених при наявності кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:

1. Поняття диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності, їх значення для кваліфікації злочинів.

2. Кваліфікація злочинів при наявності кількох обтяжуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину.

3. Кваліфікація злочинів при конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих ознак складу злочину.

4. Розмежування злочинів та його роль у процесі кваліфікації.
Література:


  1. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми : монографія / Батиргареєва В.С. – Х. : "Право", 2009. – 576 с.

  2. Батыргареева В.С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве различных государств / В.С.Батыргареева // Государство и право. – 2005. – №4.– С.42-49.

  3. Бродский С.О. Рецидив преступлений / С.О. Бродский // Российский следователь. - 2006. –№11.– С.10-12.

  4. Герасимова Ю.Р. К вопросу о совокупности пре ступлений / Ю.Р. Герасимов // Российский следователь. – 2009. – №20. – С.17-19.

  5. Зінченко И.А. Составные преступления / Зінченко И.А. - Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 176 с.

  6. Зінченко О.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. ; За заг. ред. Тютюгіна В.І. – Харків : «Фінм», 2008. – 336 с.

  7. Зінченко О.І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. – Харків: «Фінм», 2010. – 256 с.

  8. Козлов А.В. Совокупность как разновидность множествености преступлений / А.В. Козлов // Вестник Московского университета МВД России. – 2006. – №4.– С.77-82.

  9. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  10. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  11. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  12. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  13. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

  14. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А.В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  15. Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П. Рецидивна злочинність в Україні : Монографія / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. П.П. Михайленка. – К. : ВБ “Аванпост-прим”, 2009. – 168 с.


Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів, їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду конкретних питань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень.

Час до 5 хвилин
Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька студентів. За розсудом викладача студент може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.


Розгляд питань теми семінару
1. Поняття диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності, їх значення для кваліфікації злочинів.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що диференціація відповідальності – це встновлення різних форм і видів відповідальності за правопорушення у залежності від його родових і видових ознак. Критерії диференціації кримінальної відповідальності:

- за ознаками складу злочину;

- за постійнимим чи перемінними ознаками;

- за напрямком диференціації – у бік посилення чи у бік пом якшення відповідальності.

Індивідуалізація відповідальності – це врахування не типових властивостей, а ознак конкретного діяння й конкретної особи. Індивідуалізація відповідальності відбувається у межах і способами, встановленими законом.

Рівень (глибина) диференціації відповідальності визначається наявністю та розгалуженістю кваліфікуючих та пом'якшуючих ознак й відповідно конструкцією складу злочину.

Час до 15 хвилин
2. Кваліфікація злочинів при наявності кількох обтяжуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що ст. 67 КК України передбачено перелік із 13 пунктів, де встановлені певні обставини, які можуть обтяжити покарання. Цей перелік є вичерпним. Це означає, що лише ці обставини можуть бути визнані судом обтяжуючими, і ніякі інші. Це також означає, що суд має чітко дотримуватися змісту обставин, вказаних у цьому списку. Залежно від характеру вчиненого злочину суд також має право не визнати певну обставину обтяжуючою, крім обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 ч.1 ст. 67 (список пунктів див. нижче), мотивувавши своє рішення. Також суд не може визнати певну обставину обтяжуючою, якщо ця обставина передбачена в статті Особливої частини Кримінального Кодексу України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Наприклад, перелік обставин, які обтяжують покарання, містить поняття «вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату». Це ж поняття міститься в п. 14 ч.2 ст. 115 як кваліфікуюча ознака. Тому при кваліфікації злочину суд зазначає лише п. 14 ч.2 ст. 115 без посилання на статтю 67.

Стаття 66 КК України вказує на перелік певних обставин, які судом мають враховуватися як такі, що пом'якшують покарання. Цей список не є вичерпним, тобто будь-яка інша обставина може також бути врахована судом як пом'якшуюча. За аналогією з обставинами, які обтяжують покарання, якщо пом'якшуюча обставина впливає на кваліфікацію злочину, суд не може посилатися на 66 статтю Кримінального кодексу, враховуючи її ще раз як пом'якшуючу.

Час до 15 хвилин
3. Кваліфікація злочинів при конкуренції обтяжуючих та пом'якшуючих ознак складу злочину.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що при кваліфікації діянь у випадках конкуренції норм необхідно дотримуватися таких правил. При конкуренції спеціальних норм з обтяжуючими і пом'якшуючими обсгавинами кваліфікація провадиться відповідно до норми з пом'якшуючими обставинами. При конкуренції спеціальних норм з обтяжуючими обставинами кваліфікація здійснюється за нормою з найбільш тяжкою кваліфікуючою ознакою. Механізм кваліфікації злочинів має ще таке правило: якщо будь-яка обтяжуюча провину обставина передбачена як кваліфікуюча ознака в самому складі злочину, то вона не може враховуватися судом як така, що обтяжує відповідальність при призначенні покарання згідно зі ст. 41 КК України.



Час до 15 хвилин

4. Розмежування злочинів та його роль у процесі кваліфікації.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що розмежування будь-яких явищ, процесів, предметів включає в себе проведення наступних дій. 1. Знаходження спільного - того що об'єднує порівнювані об'єкти. Проблема розмежування виникає лише щодо споріднених - суміжних злочинів чи інших правопорушень, тобто таких, які співпадають за рядом своїх характерних рис. Певно ні в кого і ніколи не виникне потреби розмежовувати, наприклад, шпигунство і розбещення неповнолітніх - цілком несхожих між собою злочинів. В той же час існує проблема розмежування грабежу і розбою. В цілому ряді випадків кримінальний закон сам зобов'язує проводити розмежування між злочинами, передбачаючи відповідальність за певними статтями КК лише при відсутності ознак інших посягань. 2. Виведення ознак, за якими порівнювані об'єкти відрізняються між собою. Відомо, що злочини не можуть відрізнятися один від одного взагалі. Вони не схожі між собою за конкретними ознаками, як люди не схожі за віком, статтю, зростом, кольором волосся тощо. 3. Встановлення, в чому же полягає відмінність у виявлених розмежувальних ознаках. Такі ознаки мають бути співпадаючими за формою, але вони відрізняються за змістом та об'ємом. Наприклад, насильницький грабіж і розбій відрізняються за однією ознакою - способом заволодіння майном, який може полягати у застосуванні насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або погрози застосування такого насильства чи в більш інтенсивному, небезпечному для життя чи здоров'я насильстві або погрозі такого насильства. Якщо розмежувальних ознак є кілька, то відмінність потрібно встановлювати стосовно кожної із них.



Час до 15 хвилин
При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів студентів з реферативними повідомленнями на такі теми:

1. Поняття і значення обтяжуючих обставин для кваліфікації злочинів.

2. Поняття і значення пом’якшуючих обставин для кваліфікації злочинів.

3. Конкуренція кваліфікуючих ознак, передбачених однією статтею КК.

4. Конкуренція кримінально-правових норм з пом’якшуючими та обтяжуючими обставинами.
Час до 7 хвилин на один виступ
Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів конспекту та контролювати його ведення.

Уважно слідкуючи за виступами студентів , викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне викладення матеріалу, занадто повторюються, не вкладаються у відведений час для виступу з питання.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента (слухача). Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.
Заключне слово керівника семінару

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного питання і загальний із усього семінарського заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного питання теми викладач узагальнює зміст виступу студентів (слухачів), наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки цим виступам, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки семінару, розбирає доповіді і деякі виступи, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів (слухачів), висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході семінару достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети семінару (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів (слухачів);

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів (слухачів), що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.


Запитання до семінару (2 год):

Обтяжуючі ознаки злочину, пом’якшуючі ознаки злочину, індивідуалізація та диференціація кримінальної відповідальності.
Завдання для самостійного вивчення (2 год):

1. Поняття і функції оціночних понять у кримінально-правових нормах.

2. Межі тлумачення і стандарти кримінально-правових оціночних понять.

3. Поняття та види помилок у кваліфікації злочинів.



4. Роль судової та слідчої практики у визначення оціночних понять.


  1. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

(якщо вони передбачені навчальним планом)
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 2. Кваліфікація попередньої злочинної діяльності.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти .
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і особливостей кваліфікації попередньої злочинної діяльності.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 4 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації попередньої злочинної діяльності; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку кваліфікації попередньої злочинної діяльності.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:

  1. Поняття та кваліфікація закінченого злочину.

  2. Кваліфікація окремих видів готування до злочину.

  3. Кваліфікація окремих видів замаху на злочин.

  4. Добровільна відмова від закінчення злочину.

  5. Кваліфікація позитивної посткримінальної поведінки (діяльне каяття)


Література:

  1. Гембара О. Замах на злочин як вид незакінченого злочину / О. Гембара // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів. –2003. – №2(1).– С. 65-68.

  2. Дякур М.Д. Інститут замаху на злочин в кримінальному праві зарубіжних країн / М.Д. Дякур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. Т. 2. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 464-467.

  3. Дякур М.Д. Розвиток кримінального законодавства про замах на злочин в Україні / М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2006. – Вип. 333. – Правознавство. – С.117-122.

  4. Дякур М.Д. Поняття, ознаки та аналіз складу замаху на злочин / М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2006. – Вип. 348. – Правознавство. – С. 115-119.

  5. Дякур М.Д. Особливості призначення покарання за вчинення замаху на злочин: проблеми теорії та практики / М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 402: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2007. - С.120-122.

  6. Дякур М.Д. Критерії відмежування замаху на злочин від закінченого злочину / М.Д. Дякур // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 9. Ужгород: ЛІРА, 2008.– С.384-387.

  7. Дякур М.Д. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину / М.Д. Дякур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 532-537.

  8. Дякур М.Д. Еволюція законодавчого визначення замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет конференції «Наука і життя: Українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку» 20-25 квітня 2005 року. – Київ, 2005. – Ч. 2. - С.49-51.

  9. Дякур М.Д. Суб’єктивні ознаки замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет конференції «Сучасна українська наукова думка» 6-10 червня 2005 року. – Київ, 2005. – Ч.3. – С.29-30.

  10. Дякур М.Д. Добровільна відмова при вчиненні замаху на злочин / М.Д. Дякур // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 квітня 2005 р.). – Острог: правничий факультет Національного університету «Острозька академія», 2005. – С.323.

  11. Дякур М.Д. Об’єктивні ознаки замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень - 2005». Том 43. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.5-6.

  12. Дякур М.Д. Особливості добровільної відмови при вчинені замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали конференції «Ерліхівські читання» 11-12 травня 2005 року. – Ерліхівський збірник. Юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Випуск 4-5. – Чернівці: Рута, 2005. - С.216-219.

  13. Дякур М.Д. Особливості відмежування замаху на злочин від готування до злочину / М.Д. Дякур // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф., м. Луцьк, 23-24 березня 2007.- Луцьк, 2007. – С.240-241.

  14. Клименко С.В. Кримінально-правові наслідки добровільної відмови від вчинення злочину / С.В. Клименко // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії МВС. – Дніпропетровськ. – 2002. – №2.– С. 137-143.

  15. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

  16. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  17. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  18. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  19. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  20. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А. В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  21. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  22. Питецкий В.В. Применение нормы о добровольном отказе от совершения преступления / В.В. Питецкий // Российская юстиция. – 2008. – № 10. – С.34-36.

  23. Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є законним? / В. Сураєва // Юридичний журнал. – 2006. – №1. – С. 108-110.

  24. Тихий В. Добровільна відмова від злочину (коментар статті 17 КК України) / В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. –№5.– С. 117-120.

  25. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.

Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів (слухачів), їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду практичних завдань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень та виконання практичних завдань.

Час до 5 хвилин
Кожне із поданих для практичного опрацювання завдань висвітлює один або декілька студентів (слухачів). За розсудом викладача студент (слухач) може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням. Схема розгляду окремого практичного завдання може бути приблизно такою.

Викладач дає фабулу практичного завдання та окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує напрямок виконання практичного завдання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам (слухачам) слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного практичного завдання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.

Крім того викладач може під час проведення заняття використовувати наступні практичні задачі для закріплення знань студентами (слухачами):

Основною частиною практичного заняття є колективна творчість з виконання практичних завдань. В ході практичного заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів (слухачів) їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові (слухачеві) доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів (слухачів) конспекту та контролювати його ведення.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента (слухача). Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.


Заключне слово керівника практичного заняття

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного практичного завдання і загальний із усього практичного заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного практичного завдання викладач узагальнює зміст виступу студентів (слухачів), наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки виконанню практичного завдання, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки практичного заняття, розбирає результати виконання практичних завдань, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів (слухачів), висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході практичного заняття достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети практичного заняття (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів (слухачів);

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів (слухачів), що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.



ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал