З дисципліни Актуальні проблеми



Сторінка18/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір6.09 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26
Тема № 4. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти.
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів стосовно поняття, характеристики і особливостей кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 4 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації попередньої злочинної діяльності; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку кваліфікації злочинів, при конкуренції кримінально-правових норм
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:
1. Поняття, ознаки і види конкуренції кримінально-правових норм.

2. Кваліфікація при конкуренції загальної та спеціальної норм.

3. Кваліфікація при конкуренції «частини і цілого».

4. Кваліфікація конкуренції обтяжуючих та пом’якшуючих ознак складу злочину.


Література:


  1. Горелик А.С. Конкуренция уголовно-правовых норм : Учебное пособие / Горелик А.С. – Красноярськ : Изд-во Красноярск.гос.ун-та, 1996. – 167 с.

  2. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений : Учеб. пособ. / Иногамова-Хегай Л.В. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 169 с.

  3. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  4. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  5. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  6. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  7. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

  8. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А. В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  9. Лилак Д. Колізія і конкуренція законів / Д. Лилак // Право України. –2001. – №4. – С. 18-20.

  10. Малыхин В.П. Квалификация преступлений. Теоретические вопросы : Учебное пособие к спецкурсу / Малыхин В.П. – Куйбышев : Изд-во Куйбышевского ун-та, 1987. – 99 с.

  11. Марін О. Спірні питання кваліфікації при конкуренції норм про деякі посадові злочини і заподіяння тяжкого тілесного ушкодження / О. Марін // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - Львів, 2000. - №2. - С. 190-195.

  12. Марін О. Вирішення питань конкуренції кримінально-правових норм про злочини у сфері господарської діяльності / О. Марін // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №9 - С. 79-81.

  13. Марін О. Причини виникнення та існування конкуренції кримінально-правових норм / О. Марін // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 36. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Фрака, 2001. - С.454-460

  14. Марін О. Конкуренції кримінально-правових норм та способи її вирішення: результати соціологічного дослідження / О. Марін // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - №10 - С.67-70.

  15. Марітчак Т.М. Помилки в кваліфікації злочинів: результат соціологічного дослідження // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 36. – Львів, 2001. – С. 493 – 498.

  16. Марітчак Т.М. Поняття помилок допущених при кваліфікації злочинів / Т.М. Марітчак // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 1. – С. 185 – 194.

  17. Марітчак Т.М. Наслідки неправильної кримінально-правової кваліфікації / Т.М. Марітчак // Митна справа. – 2002. - № 2. - С. 93 – 100.

  18. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів як предмет судового реагування: поняття, види та процесуальні способи усунення / Т.М. Марітчак // Право України. – 2002. - № 10. – С. 44 – 49.

  19. Марітчак Т.М. Помилки в кваліфікації злочинів при застосуванні Кримінального кодексу України 2001 року / Т.М. Марітчак // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Питання застосування нового Кримінального кодексу України” 25-26 жовтня 2001 року м.Харків. - Київ-Харків : Юрінком Інтер, 2002. - С. 105 – 107.

  20. Мацнев Н. И. Основы квалификации сложных насильственных преступлений по совокупности уголовно-правовых норм и при их конкуренции / Н. И. Мацнев, Р. Д. Шарапов //Правоведение. – 2005. – № 4. – С. 66 – 79.

  21. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  22. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика : Хрестоматія / [Упоряд. П. П. Андрушко, В. В. Кузнецов, А. В. Савченко та ін.] ; За заг. ред. В.В. Кузнецова. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 496 с.

  23. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.



Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів (слухачів), їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду конкретних питань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень.

Час до 5 хвилин
Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька студентів (слухачів). За розсудом викладача студент (слухач) може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам (слухачам) слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.



Розгляд питань теми семінару
1. Поняття, ознаки і види конкуренції кримінально-правових норм.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що конкуренція кримінально-правих норм - це зумовлена наявністю у кримінальному законодавстві принаймні двох кримінально-правових норм, спрямованих на врегулювання одного питання, нетипова ситуація в правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують дві (або більше) функціонально пов’язані чинні кримінально-правові норми. Конкуренція кримінально-правових норм, має такі види:

1) конкуренція загальної і спеціальної норм;

2) конкуренція цілого і частини;

3) конкуренція кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину (або конкуренція спеціальних норм).

Час до 15 хвилин
2. Кваліфікація при конкуренції загальної та спеціальної норм.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що конкуренція загальної та спеціальної норми - це зумовлена наявністю в кримінальному законодавстві двох норм, одна з яких є загальною (визначає певне коло діянь як злочини), інша - спеціальною (виділяє з цього кола певні діяння як самостійні злочини, спеціалізує кримінально-правове регулювання) нетипова ситуація у правозастосуванні, коли при кримінально-правовій оцінці одного суспільно небезпечного діяння на застосування претендують обидві ці норми.

Формального критерію виявлення конкурентності принаймні двох кримінально-правових норм не існує. Як правило, незалежно від місця розташування спеціальної норми, її мовний вираз завжди містить вказівку на наявність норми загальної. Це може бути або назва статті Особливої частини КК або слова “ті ж дії”, “таке ж діяння” і тому подібне. Така ситуація спостерігається, наприклад, у кримінально-правових нормах, які встановлюють відповідальність за вбивства (ст.ст. 115-118 КК України 2001р.). Застосування в деяких статтях КК терміну “посягання (112, 348, 379, 443 КК України 2001р.) не змінює змісту вказаних норм, переносячи момент закінчення цих суспільно небезпечних посягань на стадію замаху. Але, знов ж таки це правило не є універсальним, оскільки, наприклад, ст.119 КК України 2001р. також містить термін “вбивство” і встановлює відповідальність за вбивство через необережність, норма про яке не може бути спеціальною по відношенню до так званого “простого” вбивства, передбаченого ч.1 ст.115 КК України 2001р

Час до 15 хвилин
3. Кваліфікація при конкуренції «частини і цілого».

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що конкуренція частини та цілого - це вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинений злочин підпадає під дію двох (або більше) кримінально-правових норм, одна з яких - ціле, охоплює вчинене в цілому та разом, а інша (інші) - норми - частини, визнають як самостійні злочини лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання. Крім загальних рис конкуренції кримінально-правових норм, які без сумнівів властиві наведеним співвідношенням, спільною, загальною властивістю, яка об’єднує згадані співвідношення є те, що частини загальної норми можуть бути кваліфіковані самостійно і знаходяться по відношенню до норми про ціле у відношенні підпорядкування за змістом. Конкуренція частини і цілого виступає у кримінальному праві у таких основних формах:

- конкуренція норм про простий та складений склади злочинів (ч.1 ст. 121 та ч.4 ст. 187 КК);

- конкуренція норм про незакінчену злочинну діяльність та закінчений злочин (ст. 129 і ст. 115 КК);

- конкуренція норм про співучасть у злочині та “самостійний” злочин (ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 384 і ст.. 386 КК).

Час до 15 хвилин
4. Кваліфікація конкуренції обтяжуючих та пом’якшуючих ознак складу злочину.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що під конкуренцією кількох спеціальних норм між собою слід розумітивид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) спеціальних норм, які не знаходяться у підпорядкуванні ні за об’ємом, ні за змістом, але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому.

Слід відзначити, що в спеціальній літературі виділяють в основному три види конкуренції кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину:

1) кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину (за умови відсутності між ними підпорядкування);

2) привілейованого та кваліфікованого складів злочину (за цієї ж умови);

3) привілейованого та особливо привілейованого складів злочину (за цієї ж умови).



Час до 15 хвилин
При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів студентів з реферативними повідомленнями на такі теми:

1. Конкуренція кримінально-правових норм та її значення для кваліфікації.

2. Конкуренція загальної та спеціальної норми.

3. Конкуренція частини та цілого.

4. Колізія правових норм.

Час до 7 хвилин на один виступ
Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів (слухачів) їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові (слухачеві) доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів (слухачів) конспекту та контролювати його ведення.

Уважно слідкуючи за виступами студентів (слухачів), викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне викладення матеріалу, занадто повторюються, не вкладаються у відведений час для виступу з питання.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента (слухача). Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.
Заключне слово керівника семінару

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного питання і загальний із усього семінарського заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного питання теми викладач узагальнює зміст виступу студентів (слухачів), наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки цим виступам, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки семінару, розбирає доповіді і деякі виступи, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів (слухачів), висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході семінару достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети семінару (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів (слухачів);

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів (слухачів), що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.


Запитання до семінару (2 год):

Конкуренція кримінально-правових норм, колізія кримінально-правових норм, поняття загальної та спеціальної норми, поняття частини та цілого.
Завдання для самостійного вивчення (2 год):

  1. Ознаки конкуренції кримінально-правових норм.

  2. Відмінність конкуренції норм від їх колізії.

  3. Причини існування конкуренції кримінально-правових норм.

  4. Відмінність ознак конкуренції від сукупності кримінально-правових норм.

  5. Форми конкуренції частини і цілого.

  6. Підвиди конкуренції загальної та спеціальної норм.


ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №5.
Тема № 5. Кваліфікація множини злочинів.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти.
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і особливостей кваліфікації множини злочинів.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 4 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації попередньої злочинної діяльності; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку кваліфікації множини злочинів.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:
Семінарське заняття №1 з теми 5.

1. Загальні правила кваліфікації множинності злочинів.

2. Особливості кваліфікації повторності злочинів.

3. Особливості кваліфікації сукупності злочинів.

4. Особливості кваліфікації рецидиву злочинів.
Семінарське заняття №2 з теми 5.

1. Кваліфікація триваючих та продовжуваних одиничних злочинів.

2. Кваліфікація складених одиничних злочинів та злочинів з альтернативним складом.

3. Правові наслідки засудження особи за межами України та їх вплив на кваліфікацію злочинів.

4. Особливості кваліфікації множинності злочинів судовій та слідчій практиці.

5. Особливості кваліфікації ідеальної сукупності злочинів.

6. Вплив рецидиву на кримінально-правову кваліфікацію.

7. Правила кваліфікації різних видів одиничних злочинів.



Література:

  1. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми : монографія / Батиргареєва В.С. – Х. : "Право", 2009. – 576 с.

  2. Батыргареева В.С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве различных государств / В.С.Батыргареева // Государство и право. – 2005. – №4.– С.42-49.

  3. Бродский С.О. Рецидив преступлений / С.О. Бродский // Российский следователь. - 2006. –№11.– С.10-12.

  4. Герасимова Ю.Р. К вопросу о совокупности пре ступлений / Ю.Р. Герасимов // Российский следователь. – 2009. – №20. – С.17-19.

  5. Зінченко И.А. Составные преступления / Зінченко И.А. - Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 176 с.

  6. Зінченко О.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. ; За заг. ред. Тютюгіна В.І. – Харків : «Фінм», 2008. – 336 с.

  7. Зінченко О.І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. – Харків: «Фінм», 2010. – 256 с.

  8. Козлов А.В. Совокупность как разновидность множествености преступлений / А.В. Козлов // Вестник Московского университета МВД России. – 2006. – №4.– С.77-82.

  9. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  10. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  11. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  12. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  13. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

  14. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А.В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  15. Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П. Рецидивна злочинність в Україні : Монографія / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. П.П. Михайленка. – К. : ВБ “Аванпост-прим”, 2009. – 168 с.

  16. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  17. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1984 р. „Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини” // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2009). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua

  18. Созанський Т.І. Види сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – Вип. 1. – С. 288–294.

  19. Созанський Т.І. Відмежування реальної сукупності злочинів від повторності злочинів. / Т.І. Созанський // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 29–30 травня 2009 р. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2006. –С. 649–651.

  20. Созанський Т.І. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2001. – Вип. 2. – С. 167–171.

  21. Созанський Т.І. Кваліфікація насильницьких злочинів за сукупністю з посяганнями, передбаченими іншими статтями Особливої частини Кримінального кодексу України. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2000. – Вип. 2. – С. 164–167.

  22. Созанський Т.І. Кваліфікація незаконного позбавлення волі або викрадення людини за сукупністю з суміжними посяганнями. / Т.І. Созанський // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 2–3 червня 2006 р. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2006. – С. 223–225.

  23. Созанський Т.І. Кваліфікація однорідних і тотожних злочинів за сукупністю. / Т.І. Созанський // Державотворення та право творення в Україні: проблеми та перспективи. Матеріали Другої звітної наукової конференції. 29 лютого 2008 р. – Львів : Львівський юридичний університет, 2008. – С. 334–336.

  24. Созанський Т.І. Необхідність законодавчого закріплення правил кваліфікації сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 року: Проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. 12–13 вересня 2008р. – Львів : Львівський університет внутрішніх справ, 2008. – С. 161–165.

  25. Созанський Т.І. Особливості кваліфікації сукупності злочинів за новим Кримінальним кодексом України. / Т.І. Созанський // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах : Тези доповідей науково-теоретичної конференції: у 2-х ч. – Ч. 1. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С. 59–62.

  26. Созанський Т.І. Питання кваліфікації ідеальної сукупності злочинів у постановах Пленуму Верховного Суду України про злочини у сфері службової діяльності. / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 року : Проблеми застосування і перспективи удосконалення. 13–15 квітня 2007 року. – Львів : Львівський університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2 – С. 255–258.

  27. Судова практика з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 Кримінального кодексу України) / О.Т. Кузьменко, О.С. Іщенко. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу до узагальнення : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.ns

  28. Сучасне кримінальне право України : Курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. – К. : Вид. Паливода А.В.,- 2-е вид. - 2006. – 636 с.

  29. Федорчук І.М. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів як обставина, як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальним правом України / І.М. Федорчук // Право і суспільство. – Київ, 2009. – №5. – С.111-118.

  30. Черненко Т.Г. Множественность преступлений по российскому уголовному праву / Черненко Т.Г. – Кемерово : Кузбассвузиздат, 2007. – 203 с.

  31. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.

  32. Яни П.С. Сопряженность не исключает совокупность / П.С. Яни // Законность. – 2005. – № 2. – С. 25-28.


Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів (слухачів), їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду конкретних питань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень.

Час до 5 хвилин
Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька студентів (слухачів). За розсудом викладача студент (слухач) може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.


Розгляд питань теми семінару
Семінарське заняття №1 з теми 5.

1. Загальні правила кваліфікації множинності злочинів.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що загальні ознаки множинності злочинів: якщо вчиняються два чи більша кількість злочинів, це значить, що заподіюється шкода чи ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин; кожний злочин усе ще зберігає свою юридичну значимість, тобто кожний з цих злочинів повинен бути підставою кримінальної відповідальності; скоєння однією особою чи співучасниками двох або більшої кількості злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь.

Види множини злочинів передбачені у КК. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32). Учинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох чи більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33). За сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК. Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34). Також виділяють фактичну множинність, яка має місце, коли об’єктивно існує множинність злочинної діяльності, проте завдяки тому, що за підставами, передбаченими у кримінальному законі (ч.1 ст. 44 КК), раніше вчинений злочин вважається нібито не існуючим, фактично існуюча множинність злочинних діянь свого юридичного відтворення не находить. Цей різновид множинності більше цікавить кримінологію. А також юридичну множинність, що має місце, коли кожний із злочинів, що утворюють множинність, одночасно зберігає свою юридичну значимість на момент розгляду справи судом

Час до 15 хвилин
2. Особливості кваліфікації повторності злочинів.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32). Скоєння двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених Особливою частиною КК. В кримінально-правовій літературі виділяють наступні властивості повторності злочинів:

1) у тотожних злочинах (злочинах одного виду) кілька окремих (самостійних) діянь, вчинених у різний час (або у різних ситуаціях), передбачаються: а) однією і тією ж статтею чи однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК (наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 152, а другий — за ч. 3 ст. 152 КК); б) відповідними статтями КК 1960 р. та КК 2001 р., якщо ці статті встановлюють відповідальність за один і той же тип (різновид) суспільно небезпечного діяння. Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 140 КК 1960 р., а другий — за ч. 3 ст. 185 КК 2001 р.

2) у однорідних злочинах кілька окремих (самостійних) діянь, що вчинені у різний час (або у різних ситуаціях), посягають на один і той же безпосередній (видовий) об'єкт, вчиняються за однієї і тієї самої форми вини, передбачаються різними статтями Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., якщо: а) статті, які передбачають відповідальність за такі діяння, прямо вказані в примітці, що визначає зміст поняття "повторно"; наприклад, згідно з ч. 1 примітки до ст. 185 КК 2001 р. у ст. ст. 185, 186, 198-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або ст. ст. 187, 262 цього Кодексу; б) статті, які передбачають відповідальність за певні діяння, прямо вказані у формулюванні на зразок "...особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений..."; наприклад, у ч. 2 ст. 152 КК поряд з поняттям "повторно" вжито формулювання "... особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст. ст. 153—155 цього Кодексу"; в) формулювання на зразок "особою, яка раніше вчинила,..." хоч і не містить вказівки на конкретні статті Особливої частини КК, але по суті стосується кількох однорідних злочинів; наприклад, пункт "з" ст. 93 КК 1960 р. та пункт 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. містять формулювання "вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство"; в даному разі згідно з абзацом 5 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" поняття "умисне вбивство" охоплює не лише злочини, передбачені ст. ст. 93, 94 КК 1960 р. та ст. 115 КК 2001 р., а й злочини, передбачені ст. ст. 58, 59, 190-1 КК 1960 р., та злочини, передбачені ст. ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, 443 КК 2001 р.; г) однорідність злочинів зумовлена пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р.; наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 223 КК 1960 р., а другий - за ч. 2 ст. 289 КК 2001 р. Таким чином, кожен зі складів однорідних злочинів має ознаку (ознаки), які наявні в складі іншого злочину.



Час до 15 хвилин
3. Особливості кваліфікації сукупності злочинів.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33). Ознаки сукупності злочинів: 1) учинення особою двох або більшої кількості злочинів, причому кожен із них має характер окремого одиничного злочину. Такий одиничний злочин, може бути простим, триваючим, продовжуваним або таким, що кваліфікується за наслідками, але він завжди містить в собі ознаки одного складу злочину; 2) кожен зі злочинів, які утворюють сукупність, передбачений самостійною статтею КК, тобто кваліфікується за однією, окремою статтею кримінального закону чи за різними частинами однієї й тієї ж статті КК. Сукупність не утворюється лише за вчинення двох або більшої кількості тотожних злочинів, якщо йдеться про повторність. Так, якщо винний при вчиненні хуліганства завдав ножем потерпілому тяжке тілесне ушкодження, то має місце сукупність злочинів і вчинене слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 і за ч. 1 ст. 121 КК.



Час до 15 хвилин
4. Особливості кваліфікації рецидиву злочинів.

Студенти (слухачі) при розгляді даного питання мають вказати, що рецидивом злочинів (від лат. re-caedere – знову впасти) визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34). Основні ознаки рецидиву злочинів: 1) рецидив наявний, якщо особа вчинила два чи більше самостійних і тільки умисних злочинів; 2) за рецидиву кожен із вчинених злочинів утворює одиничний злочин (різні його види); 3) злочини, що створюють рецидив, обов’язково віддалені один від одного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим; 4) судимість особи за попередній злочин. Факт судимості створюється обвинувальним вироком суду, що вступив у законну силу із призначенням винному певного покарання. Протягом строку покарання, а в деяких випадках і протягом певного проміжку часу після відбування покарання, існує судимість як певний правовий стан. Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” для вирішення питання про наявність рецидиву злочину не має значення, чи був закінчений умисний злочин, за який особа засуджується за останнім вироком або засуджувалася раніше, а також була вона виконавцем чи співучасником цих злочинів.



Час до 15 хвилин
Семінарське заняття №2 з теми 5.
1. Кваліфікація триваючих та продовжуваних одиничних злочинів.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що простий одиничний злочин характеризується наявністю однієї дії (бездіяльності) й одного наслідку чи однієї дії та декількох наслідків або, нарешті, наявністю альтернативних дій. Будь-який одиничний злочин кваліфікується за однією статтею або частиною статті КК. Так, та ж крадіжка кваліфікується за ч. 1 ст. 185 КК, умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК, хуліганство – за ч. 1 ст. 296 КК. Ускладнені одиничні злочини характеризуються більш складною структурою, в них більш складні об’єктивні та суб’єктивні сторони вчиненого. Є такі види ускладнених одиничних злочинів: триваючі, продовжувані, складені злочини, а також злочини, що кваліфікуються за настанням додаткових тяжких наслідків (в теорії кримінального права їх називають злочинами, кваліфікованими за наслідками).

Триваючий злочин можна визначити як одиничний злочин, який, розпочавшись дією чи бездіяльністю особи, далі вчиняється безперервно протягом більш-менш тривалого часу. У КК передбачена кримінальна відповідальність за окремі триваючі злочини. Це ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК), недбале зберігання вогнепальної зброї чи бойових припасів (ст. 264 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо.

Продовжуваний злочин. Таким визнається злочин, який складається з декількох тотожних злочинних діянь, спрямованих на досягнення єдиної мети, що складають єдиний злочин. У ч. 2 ст. 32 КК продовжуваний злочин визначається як діяння, що складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.



Час до 10 хвилин
2. Кваліфікація складених одиничних злочинів та злочинів з альтернативним складом.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що складений злочин – це злочин, який складається з двох або більшої кількості злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх відокремлено (ізольовано), є єдиним самостійним злочином, але внаслідок їх органічної єдності утворюють один одиничний злочин, який охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) КК. У КК такі злочини передбачено в багатьох статтях. Наприклад, катування (ст. 127 КК), яке складається з насильства над особою (умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій) і примушування давати показання (з метою отримати від затриманого або іншої особи інформацію, свідчення або визнання). Можна визначити такі ознаки складеного злочину: 1) він складається з двох або більшої кількості злочинних діянь; 2) кожне з цих злочинних діянь, якщо розглядати його ізольовано, утворює окремий злочин, містить ознаки самостійного складу злочину; 3) окремі злочини внаслідок органічної єдності, типовості їхніх зв’язків, поширеності розглядаються законодавцем як єдиний одиничний злочин; 4) одиничний злочин охоплюється ознаками однієї статті (частини статті) КК, тобто передбачений у диспозиції кримінально-правової норми як єдиний складений злочин.



Час до 10 хвилин
3. Правові наслідки засудження особи за межами України та їх вплив на кваліфікацію злочинів.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що правові наслідки вироку іноземної держави враховуються при: а) кваліфікації нового злочину (наприклад, при кваліфікації за ч. 2 ст. 185 крадіжки як повторної, або при кваліфікації за ч. 2 ст. 133 зараження венеричною хворобою як такого, що вчинене особою, раніше судимою за цей злочин); б) призначенні покарання (при призначенні покарання за сукупністю вироків або як обставина, що обтяжує покарання); в) звільненні від кримінальної відповідальності (особа, засуджена судом іноземної держави, так само, як і особа, засуджена судом України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за амністією чи помилуванням або за іншими підставами, передбаченими КК); г) звільненні від покарання (наприклад, при звільненні від покарання за хворобою, вагітних жінок тощо).



Час до 10 хвилин
4. Особливості кваліфікації множинності злочинів судовій та слідчій практиці.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що правозастосовна практика свідчить, що у зв’язку із законодавчою регламентацією кримінальної відповідальності за повторність і сукупність злочинів виникли певні колізії в напрацьованій раніше практиці стосовно кваліфікації дій, що утворюють множинність злочинів. Судді, прокурори, слідчі ще не мають єдиної точки зору стосовно того, в яких випадках вчинення особою двох і більше самостійних злочинів належить кваліфікувати за ознаками повторності, а в яких — за ознаками сукупності. На практиці це призводить до неправильної кваліфікації злочинних дій особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Однією з причин помилкової кваліфікації дій суб’єкта злочину є те, що законодавець дав нечітке визначення понять «повторність» і «сукупність» злочинів, зокрема, надав цим поняттям певної рівнозначності. Для правильного застосування зазначених статей КК у судовій практиці судді повинні розуміти та правильно застосовувати в своїй діяльності ряд теоретичних положень науки кримінального права. Зокрема, це стосується понять «продовжуваний» та «триваючий» злочин, «ідеальна» та «реальна» сукупність злочинів, правил кваліфікації при виникненні конкуренції чи колізії між статтями КК тощо.



Час до 10 хвилин
5. Особливості кваліфікації ідеальної сукупності злочинів.

Студенти (слухачі) при розгляді даного питання мають вказати, що ідеальна сукупність наявна, якщо одним діянням особи вчинено два чи більшу кількість злочинів. Так, прикладом ідеальної сукупності може бути умисне вбивство особи через підпал будинку, де перебував потерпілий, тощо. У цьому випадку своєю однією дією особа вчиняє два злочини, передбачені різними статтями КК. Іншим прикладом можуть бути положення зазначені у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”, що якщо кошти чи майно, неправомірно одержані суб’єктом господарської діяльності як субсидії, субвенції, дотації, кредити, і у особи виникає умисел на їх привласнення, то такі дії треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 222 та 190 КК.



Час до 10 хвилин
6. Вплив рецидиву на кримінально-правову кваліфікацію.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що рецидив злочинів - найнебезпечніший вид множинності злочинів. «Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин» (ст. 34 КК). Загальний рецидив має місце у випадках вчинення будь-якого злочину особою, яка має непогашену або незняту судимість за будь-який інший умисний злочин. При загальному рецидиві немає потреби, щоб новий злочин був однорідним або тотожним щодо вчиненого раніше. Даний вид рецидиву не впливає на кваліфікацію злочину, однак з позицій ст. 67 п. 1 розглядається як обтяжуюча обставина. Спеціальний рецидив - вчинення особою, яка має судимість, нового тотожного або однорідного злочину. Цей вид рецидиву має суттєве кримінально-правове значення, тому що впливає на ступінь суспільної небезпеки діяння та особи і в ряді випадків - на кваліфікацію, визначаючи особливо небезпечний вид відповідного злочину. Пенітенціарний рецидив визначає вчинення злочину особою під час відбування нею покарання у виді позбавлення або обмеження волі. Не можна погодитись з позицією авторів підручника «Кримінальне право України. Загальна частина» , які відносять до цього виду засудження особи до позбавлення волі при наявності судимості до позбавлення волі за попередньо вчинений злочин. Вбачається, що таке тлумачення є надзвичайно широким і недостатньо обґрунтованим. Не можна погодитись і з надзвичайно широким тлумаченням у цьому контексті положень ст. 81 ч. З п. 2 КК як випадку пенітенціарного рецидиву. Рецидив тяжких та особливо тяжких злочинів має місце у випадках вчинення нового тяжкого або особливо тяжкого злочину (ст. 12 КК) особою, яка має непогашену (незняту) судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.



Час до 10 хвилин
7. Правила кваліфікації різних видів одиничних злочинів.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що правила кваліфікації полягають у наступному. Всі фактичні ознаки вчиненого повинні відповідати юридичним ознакам складу злочину. Ознаки вчиненого злочину повинні бути відмежовані, відокремлені від суміжних складів злочину. Наприклад, кражі від грабежу, розбою від вимагання і т. ін. До вчиненого злочину завжди повинна бути застосована та кримінально-правова норма, яка найбільш повно містить його ознаки. Наприклад, ст. 271 КК України за наявності ознак ст. 119іст. 271 КК України. За наявністю у вчиненому діянні ознак загальної і спеціальної норм застосованою повинна бути спеціальна норма. Наприклад, ч. 1 і ч. 2 ст. 115, ст. 364 і ст. 368 КК України. При реальній сукупності загальна та спеціальна норми можуть бути застосовані спільно, одночасно. При ідеальній сукупності злочинів загальна та спеціальна норми застосовані одночасно бути не можуть. Кваліфікований склад злочину має пріоритет (перевагу) перед основним складом. Наприклад, склад ч. 2 ст. 115 перед складом ч. 1 ст. 115 КК України. Більш тяжка кваліфікуюча ознака складу злочину має перевагу перед менш тяжкою і поглинає її. Наприклад, частини 3 у ст. 185-186, 296 КК України мають перевагу перед частинами 1 і 2 цих статей і при кваліфікації діяння поглинають їх. Діяння, при якому заподіяння шкоди додатковому безпосередньому об'єктові посягання є способом, складовою частиною заподіяння шкоди головному об'єктові, кваліфікується як один злочин; діяння, при вчиненні якого шкода додатковому об'єктові заподіюється факультативне, кваліфікується за сукупністю злочинів. Спосіб вчинення злочину не утворює сукупності злочинів, якщо він є обов'язковою, необхідною і невід'ємною ознакою певного діяння. Наприклад, тілесні ушкодження (ст. 121-125 КК України) при вбивстві; погроза вбивством (ст. 129 КК України) при зґвалтуванні; володіння вогнепальною зброєю (ч. 1 ст. 263 КК України) при бандитизмі; використання підробленого документа (ч. З ст. 358 КК України) при викраденні чужого майна; заподіяння побоїв (ст. 125 КК України) при тероризуванні засуджених та деякі ін. Кожна наступна стадія завершення злочину поглинає попередню: склад закінченого злочину поглинає склад замаху, а склад замаху поглинає готування до цього злочину. Умисел завжди поглинає необережність. Якщо один злочин є способом, складовою частиною об'єктивної сторони іншого злочину, то перший з них поглинається другим.



Час до 10 хвилин
При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів студентів з реферативними повідомленнями на такі теми:

1. Особливості кваліфікації повторності злочинів.

2. Кваліфікація різних видів сукупності злочинів.

3. Кваліфікуюче значення рецидиву злочинів.



Час до 7 хвилин на один виступ

Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів конспекту та контролювати його ведення.

Уважно слідкуючи за виступами студентів, викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне викладення матеріалу, занадто повторюються, не вкладаються у відведений час для виступу з питання.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента. Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.


Заключне слово керівника семінару

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного питання і загальний із усього семінарського заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного питання теми викладач узагальнює зміст виступу студентів, наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки цим виступам, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки семінару, розбирає доповіді і деякі виступи, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів, висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході семінару достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети семінару (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів;

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів, що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.


Запитання до семінару (2 год):

Одиничний злочин, триваючий злочин, продовжуваний злочин, складений злочин, множинність злочинів, сукупність злочинів, повторність злочинів, рецидив злочинів.


Завдання для самостійного вивчення (2 год):

1. Ознаки множинності злочинів та вимоги до її кваліфікації.

2. Кримінально-правове значення множинності злочинів.

3. Проблеми кваліфікації повторності злочинів.




ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №6.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал