З дисципліни Актуальні проблеми



Сторінка17/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір6.09 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26
Тема № 3. Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти.
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і особливостей кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 4 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації попередньої злочинної діяльності; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:
Семінарське заняття №1 з теми 3.

1. Загальні питання кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.

2. Кваліфікація скоєного з врахуванням виду співучасника.

3. Врахування форми співучасті при кваліфікації скоєного.

4. Кваліфікація злочинів, вчинених у складі організованої групи та злочинної організації.

5. Особливості добровільної відмови від доведення злочинів до кінця при співучасті.


Семінарське заняття №2 з теми 3.

1. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі виконавця.

2. Кваліфікація посереднього виконавства.

3. Кваліфікація співучасті зі спеціальним суб’єктом.

4. Кваліфікація вчиненого при провокації злочину.

5. Кваліфікація причетності до злочину, її відмінність від співучасті.



Література:


  1. Постанова ПВСУ „Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені cтійкими злочинними об’єднаннями” № 13 від 23 грудня 2005 р. // Нове кримінальне законодавство та постанови Пленуму Верховного Суду України (2001–2007 р.р.) / [авт. наук. ст. та упоряд. В. В. Кузнецов]. – К. : Паливода А.В., 2007. – 220 с.

  2. Аветисян С. Проблемы соучастия в преступлении со специальным субъектом (специальным составом) / С. Аветисян // Уголовное право.- 2004.- №1. – С.4-6.

  3. Арутюнов А. Эксцесс исполнителя преступления, совершенного в соучастии / А. Арутюнов // Уголовное право. – М. : Интел-Синтез, 2003. – № 1. – С. 5-7.

  4. Арутюнов А. Ошибки при квалификации содеянного группой по предварительному сговору / А. Арутюнов // Российская юстиция. – 2001. –№9. – С.65-66.

  5. Жаровська Г.П. Класифікація співучасників і її підстави / Г.П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип.147: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С.109-112.

    1. Жаровська Г.П. Поняття та ознаки співучасті за кримінальним правом України / Г.П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип.154: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С.103-106.

  6. Жаровська Г.П. Проблема лідерства в злочинних групах / Г.П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип.161: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С.115-118.

  7. Жаровська Г.П. Причинний зв’язок і співучасть: проблеми кримінально-правової теорії та практики / Г.П. Жаровська // Науковий вісник Чернівецького національного університету. Збірник наукових праць. Вип. 273: Правознавство. – Чернівці: Рута, – 2005. – С. 97-101.

  8. Козлов А.П. Соучастие: Традиции и реальность / Козлов А.П. – СПб : Изд-во «Юридический центр – Пресс», 2001. – 362 с.

  9. Комиссаров В. Проблемы ответственности соисполнителей за совместные преступные действия и их вредные последствия / В. Комиссаров, И. Дубровин // Уголовное право.- 2003.- №1. – С.27.

  10. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  11. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  12. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  13. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  14. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – у 2-х т. – К. : Право, 2010. – 456 с.

  15. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – у 2-х т. – К.: Право, 2010. – 608 с.

  16. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А. В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  17. Кузьмін С.А. До питання про наукове визначення організованої групи, як структурної складової організованої злочинності / С.А. Кузьмін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – Київ, 2009. – №20. – С.215-222.

  18. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України / М. Мельник // Право України. – 2001. – №11. – С.69-74.

  19. Михайлов В. Банда: форма соучастия или сговор? / В. Михайлов // Уголовное право. – 2004. – №3. – С.53-56.

  20. Навроцький В. О. Науково-методичні рекомендації з питань кваліфікації злочинів, учинених групою, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою і злочинною організацією (розмежування різних форм співучасті та видів співучасників) / Навроцький В. О. // Лист Управління по розслідуванню особливо тяжких злочинів та вчинених організованими злочинними групами ГСУ МВС України. – № 13/6-1764 від 31 грудня 2003 р. – 18 с.

  21. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  22. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України : Науково-практичний посібник / Новицький Г.В. – К. : Вища школа, 2001. – 96 с.

  23. Олійник Є. Особливості кваліфікації співучасті у злочинах зі спеціальним суб’єктом / Є. Олійник // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів. – 2003. – №2(1).– С.111-114.

  24. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України : Курс лекцій / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко, О.Ф. Штанько – [2-ге вид., виправн. та доповн.] – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 636 с.


Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів (слухачів), їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду конкретних питань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень.

Час до 5 хвилин
Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька студентів (слухачів). За розсудом викладача студент (слухач) може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам (слухачам) слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.



Розгляд питань теми семінару
Семінарське заняття №1 з теми 3.

  1. Загальні питання кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що у статті 26 КК вказується, що співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Об'єктивні ознаки співучасті виражені в законі словами — злочин, вчинений декількома (двома або більше) суб'єктами злочину спільно. Суб'єктивні ознаки — вказівкою, що співучасть — це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину. Таким чином, при окресленні об'єктивних і суб'єктивних ознак співучасті має місце вказівка на спільність. І дійсно, спільність характеризує й об'єктивну, і суб'єктивну сторону співучасті. Якщо об'єктивні ознаки співучасті — це спільність дій учасників, то суб'єктивні ознаки — це спільність їх умислу.

При скоєнні злочину групою осіб співучасники можуть розподілити між собою ролі, виконання яких потребує вчинення дій, які виходять за межі об’єктивної сторони складу злочину. Поряд з цим в силу законодавчої конструкції ряд злочинів, передбачених Особливою частиною Кодексу, може бути скоєний тільки в групі (груповим способом). Такими є, наприклад, „Бандитизм” (ст. 257 КК), „Створення злочинної організації” (ст. 255), „Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності” (ст. 256) та ін.



Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація скоєного з врахуванням виду співучасника.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що співучасники діляться на види залежно від характеру виконуваних ролей. У свою чергу роль кожного співучасника і тим самим його вид визначаються з врахуванням тих дій, які вчиняє винний у ході злочинного посягання. Виділення видів співучасників має значення стосовно співучасті з розподілом ролей — співучасті у вузькому розумінні слова. При співвиконавстві та співучасті особливого роду всі учасники злочину, які виконують дії, описані у диспозиції статті Особливої частини, виступають як виконавці злочину. Це, однак, не виключає того, що і у таких злочинах можуть бути співучасники інших видів.

В окремих злочинах можуть бути відсутні всі види співучасників або ж, навпаки, буде декілька співучасників одного й того ж виду. Може мати місце також ситуація, коли в одній і тій же особі «збігається» декілька видів співучасників, тобто вона виконує кілька ролей одночасно (наприклад, підбурювач водночас є одним з виконавців цього злочину). Чинне законодавство виділяє чотири види співучасників: виконавець (співвиконавець) злочину; підбурювач до злочину; організатор злочину; пособник злочину.



Час до 15 хвилин


  1. Врахування форми співучасті при кваліфікації скоєного.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що кримінальний закон вказує на форми співучасті як у Загальній, так і в Особливій частині КК. При цьому термін «форми співучасті» не використовується. У ст. 28 КК викладені поняття вчинення злочину «групою осіб», «за попередньою змовою групою осіб», «організованою групою», «злочинною організацією». В статтях Особливої частини передбачено вчинення посягань у вказаних формах як ознаки основного, кваліфікованого чи особливо кваліфікованого видів ряду злочинів. Тобто, поряд з інститутом співучасті, який регламентовано Загальною частиною КК (його звичайно іменують співучастю у власному або вузькому розумінні слова), співучасть передбачається і в Особливій частині кримінального законодавства. Таку співучасть у літературі прийнято називати співучастю особливого роду.

Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація злочинів, вчинених у складі організованої групи та злочинної організації.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочиної організації, так і інших злочинних груп.

Час до 15 хвилин


  1. Особливості добровільної відмови від доведення злочинів до кінця при співучасті.

Студенти (слухачі) при розгляді даного питання мають вказати, що основне призначення добровільної відмови від доведення злочину до кінця полягає у попередженні і припиненні злочинів шляхом стимулювання описаної у ст. 17 поведінки. У разі добровільної відмови втрачається суспільна небезпека особи, яка за допомогою бажаної для суспільства поведінки припиняє свою незаконну діяльність у формі готування до злочину або замаху на нього і таким чином запобігає заподіянню шкоди об'єкту кримінально-правової охорони. Головним правовим наслідком добровільної відмови є те, Що особа не підлягає кримінальній відповідальності за розпочату нею реалізацію злочинного наміру. Відмова, здійснивши яку, особа не піддягає відповідальності за вчинені нею готування або замах, характеризується такими основними ознаками; 1) добровільність; 2) остаточність; 3) своєчасність.

Добровільність означає, що особа, яка почала вчинювати злочин і усвідомлює можливість (хоча б і з подоланням певних перешкод) доведення його до кінця, відмовляється від цього за власною ініціативою. Відмова в плані ст. 17 повинна бути не результатом нездоланних у конкретній ситуації перешкод, а наслідком вільного волевиявлення суб'єкта, на формування якого можуть вплинути інші особи (наприклад, умовляння близьких чи жертви припинити подальші злочинні дії). Добровільність виключається, якщо рішення припинити подальші злочинні дії прийнято суб'єктом не за своєю волею, а під впливом примусу з боку інших осіб, наприклад, працівників правоохоронних органів, яким стало відомо про готування даної особи до злочину або про початок його вчинення.



Час до 15 хвилин

Семінарське заняття №2 з теми 3.


  1. Кваліфікація дій співучасників при ексцесі виконавця.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що ексцес виконавця — вчинення виконавцем злочину дій, які не охоплюються умислом інших співучасників, якщо його дії утворюють самостійний склад злочину або його дії суттєво відрізняються від дій, запланованих іншими учасниками.

Розрізняють кількісний та якісний ексцес виконавця. Кількісний ексцес має місце там, де виконавець учинив однорідний злочин, але більш тяжкий, ніж було заплановано співучасниками (наприклад, вчинив розбій замість крадіжки). В цьому разі виконавець несе відповідальність за статтею, що передбачає покарання за фактично вчинений ним злочин, а співучасники несуть відповідальність за статтею, якою передбачено злочин, який вони планували здійснити. Про якісний ексцес кажуть тоді, коли виконавець учинив неоднорідний, зовсім інший злочин додатково до злочину, який було заплановано. В цьому разі виконавець несе відповідальність за злочин, вчинений у співучасті, і додатково за злочин, який він вчинив унаслідок ексцесу. В обох випадках співучасники (підбурювач, організатор, пособник) несуть відповідальність лише за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за злочин, який охоплювався їхнім спільним умислом і щодо вчинення якого у них була змова.



Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація посереднього виконавства.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що посереднє виконавство — це коли виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону злочину або особисто виконує лише частину таких дій. Іншу частину дій вчиняє особа, яка через малолітство, розумову відсталість, психічну хворобу та з інших причин не могла розуміти характеру і значення дій, що нею вчинялися. Суб'єкт, який використовує для досягнення своїй цілей названих осіб, відповідає як виконавець злочину без посилання на ст. 27 КК.

Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація співучасті зі спеціальним суб’єктом.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом. Насамперед, зазначимо, що згідно з ч. 2 ст. 18 КК спеціальний суб'єкт злочину має місце там, де злочин може вчинити лише певна особа. Таким чином, спеціальний суб'єкт — це суб'єкт злочину, який крім загальних ознак (осудності й віку) наділений ще і додатковими ознаками, що і визначають його відповідальність за відповідною статтею КК (наприклад, службова особа, військовослужбовець тощо). Характерною ознакою злочину із спеціальним суб'єктом є те, що їх можуть вчинити лише особи, наділені ознаками спеціального суб'єкта.

У статтях КК про співучасть немає прямої заборони позитивно вирішувати це питання. У КК не говориться, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб'єктом неможлива. Більше того, це питання прямо вирішене стосовно злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини). Так, у ч. З ст. 401 вказується, що співучасть у військових злочинах осіб, не згаданих у цій статті (тобто не військовослужбовців), тягне за собою відповідальність за відповідними статтями цього розділу, тобто розділу Особливої частини КК про військові злочини (розділ XIX Особливої частини КК).



Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація вчиненого при провокації злочину.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що провокацією злочину визнається ситуація, коли особа підбурює (провокує) виконавця або інших співучасників на вчинення злочину з мстою його подальшого викриття. Мотиви у співучасників одного й того ж злочину можуть бути різними — кожний з них може керуватися різними спонуканнями і це не виключає їх співучасті в цьому злочині. Отже, провокація злочину розглядається як співучасть у спровокованому злочині, оскільки різниця в мотивах у провокатора та інших співучасників не має значення для притягнення їх до відповідальності.

Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація причетності до злочину, її відмінність від співучасті.

Студенти при розгляді даного питання мають вказати, що причетність до злочину — це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням злочину, але не с співучастю в ньому. На підставі положень частин 6 і 7 ст. 27 КК, з урахуванням теорії і сформованої практики, виділяються такі види причетності до злочину: 1) Заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завершення) злочину) приховування злочину. 2) Заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, добутого злочинним шляхом. 3) Заздалегідь не обіцяне потурання злочину. 4) Заздалегідь обіцяне (тобто обіцяне до закінчення злочину) недонесення про злочин. Причому перші три види причетності є самостійними злочинами і тому тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Що ж стосується недонесення, то воно законом взагалі злочином не вважається.
При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів студентів з реферативними повідомленнями на такі теми:

  1. Значення встановлення виду співучасті для кваліфікації злочинів.

  2. Особливості кваліфікації діянь співучасників.

  3. Встановлення об’єктивних та суб’єктивних ознак співучасті при кваліфікації дій співучасників.

  4. Кваліфікація спеціальних видів співучасті у злочині.

  5. Особливості добровільної відмови при співучасті.

6. Особливості кваліфікації причетності до злочину.

Час до 7 хвилин на один виступ
Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів конспекту та контролювати його ведення.

Уважно слідкуючи за виступами студентів, викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне викладення матеріалу, занадто повторюються, не вкладаються у відведений час для виступу з питання.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента. Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.

Заключне слово керівника семінару

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного питання і загальний із усього семінарського заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного питання теми викладач узагальнює зміст виступу студентів, наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки цим виступам, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки семінару, розбирає доповіді і деякі виступи, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів, висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході семінару достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети семінару (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів;

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів, що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.


Запитання до семінару (2 год):

Поняття і види співучасті, поняття і види співучасників, об’єктивні і суб’єктивні ознаки співучасті, ексцес виконавця, посередницьке виконання, провокація злочину, причетність до злочину.
Завдання для самостійного вивчення (2 год):

Кримінально-правове значення співучасті.

Підстави кримінальної відповідальності за злочин вчинені у співучасті.

Вимоги до кваліфікації злочинів вчинених у співучасті.

Правила кваліфікації злочину, вчиненого групою осіб та за попередньою змовою групою осіб.

Кваліфікація дій учасників організованої групи та злочинної організації.

Кваліфікація причетності до злочину.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №4.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал