З дисципліни Актуальні проблеми



Сторінка16/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір6.09 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   26
Тема № 1. Поняття і значення кваліфікації злочинів.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти.
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і значення кваліфікації злочинів.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 4 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації злочинів; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку і значення кваліфікації злочинів.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:

  1. Поняття кваліфікації злочинів та її значення.

  2. Правові основи кваліфікації злочинів: ознаки складу злочину і їх значення для кваліфікації злочинів; склад злочину – правова модель і юридична підстава кваліфікації злочинів.

  3. Механізм кваліфікації злочинів. Правила кваліфікації злочинів. Юридичне закріплення результатів кваліфікації злочинів. Формула кваліфікації злочинів.

  4. Значення судової та слідчої практики для кваліфікації злочинів.


Література:

  1. Актуальні проблеми кримінального права : навч. посіб. / В.М. Попович, П.А. Трачук, А.В. Андрушко, С.В. Логін. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 256 с.

  2. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення / Берзін П.С. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.

  3. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Бурчак Ф. Г. – 2-е изд., доп. – К. : Политиздат Украины, 1985. – 120 с.

  4. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : Навч. посіб. / Коржанський М. Й. – [Вид. 3-тє доповн. та переробл.]. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.

  5. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудряцев В. Н. – [2–е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрист, 1999. – 304 с. – (Res cottidiana).

  6. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  7. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  8. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  9. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К. : Право, 2010. – 456 с.

  11. Кримінальне право України: судові прецеденти (1864-2007рр.) / За ред. Маляренка В.Т. – К. : Освіта України, 2008. – 1104 с.

  12. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А. В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  13. Козяр В. Значення постанов Пленуму Верховного Суду з питань застосування кримінального законодавства В. Козяр // Підприємництво, господарство і право. – 2010.- №2. – С.122-126.

  14. Кончаковська В.В. Гуманізація кримінального законодавства у контексті Концепції реформування кримінальної юстиції України В.В. Кончаковська // Держава і право 43. – Київ, 2009. – Вип.43. – С.558-564.

  15. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Бойко А.М., Брич Л.П., Грищук В.К., Дудоров О.О. та ін. ; За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. – [6-те вид., перероб. та доповн.] – К. : Юридична думка, 2009. – 1296 с.

  17. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : У 2 т. – Т. 1 / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-те вид., перероб. та доповн.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури, 2009. – 964 с.

  18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : У 2 т. – Т. 2 / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-те вид., перероб. та доповн.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури, 2009. – 624 с.

  19. Нове кримінальне законодавство та постанови Пленуму Верховного Суду України (2001–2007 р.р.) / [авт. наук. ст. та упоряд. В. В. Кузнецов]. – К. : Паливода А.В., 2007. – 220 с.

  20. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові документи та судово-слідча практика : Хрестоматія / [Упоряд. П. П. Андрушко, В. В. Кузнецов, А. В. Савченко та ін.] ; За заг. ред. В.В. Кузнецова. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 496 с.

  21. Судово-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Упорядник і автор передмови М.І. Хавронюк. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 550 с.

  22. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике / Тарарухин С. А. – К. : Юринком , 1995. – 208 с.



Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів (слухачів), їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду конкретних питань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень.

Час до 5 хвилин
Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька студентів (слухачів). За розсудом викладача студент (слухач) може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам (слухачам) слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.


Розгляд питань теми семінару


  1. Поняття кваліфікації злочинів та її значення.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що сучасна кримінально-правова доктрина України дає декілька визначень поняттю “кваліфікація злочинів”. Найбільш вживаним є таке визначення: кваліфікація злочинів – це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками діяння, вчиненого суб’єктом, й ознаками складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. У широкому розумінні кваліфікація злочинів – це: 1) “результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, попереднього розслідування, прокуратури та суду внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена норма(и) кримінального закону, яка(і) передбачає(ють) відповідальність за скоєне, встановлена відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом і процесуально закріплений висновок про наявність такої відповідності”; 2) “кримінально-правова оцінка вчиненого діяння, вибір і застосування до нього тієї кримінально-правової норми, яка найбільш повно описує його ознаки”.

Час до 15 хвилин


  1. Правові основи кваліфікації злочинів: ознаки складу злочину і їх значення для кваліфікації злочинів; склад злочину – правова модель і юридична підстава кваліфікації злочинів.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що підстави кваліфікації злочинів – це обставини, які в часі мають існувати на момент початку процесу кваліфікації та прямо стосуються оцінки конкретного діяння. Це певні факти, які вже встановлені та зафіксовані, незмінювані положення, у той час як передумови кваліфікації – це тільки шлях до них.

У теорії кримінального права прийнято розрізняти дві підстави кваліфікації злочинів – фактичну та юридичну (нормативну). Ці підстави забезпечують правильну кваліфікацію лише у своїй сукупності. Відповідність між фактичними обставинами справи та юридичними висновками про кваліфікацію, залежить від того, наскільки повно та чітко визначені в законі ті факти, що повинні бути встановлені, та наскільки об’єктивно, повно та всебічно вони досліджені



Час до 15 хвилин


  1. Механізм кваліфікації злочинів. Правила кваліфікації злочинів. Юридичне закріплення результатів кваліфікації злочинів. Формула кваліфікації злочинів.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що кримінально-правовою теорією та судово-слідчою практикою вироблені спеціальні правила кваліфікації злочинів. Головні з них такі: 1. Всі фактичні ознаки вчиненого повинні відповідати юридичним ознакам складу злочину. 2. Ознаки вчиненого злочину повинні бути відмежовані, відокремлені від суміжних складів злочинів. 3. До вчиненого злочину завжди повинна бути застосована та кримінально-правова норма, яка найбільш повно містить його ознаки. 4. За наявністю у вчиненому діянні ознак загальної та спеціальної норм застосованою повинна бути спеціальна норма. 5. Кваліфікований склад злочину має пріоритет (перевагу) перед основним складом, а особливо кваліфікований – перед кваліфікованим і поглинає його. 6. Діяння, при якому заподіяння шкоди додатковому безпосередньому об’єктові посягання є способом, складовою частиною заподіяння шкоди головному об’єктові, кваліфікується як один злочин; діяння, при вчиненні якого шкода додатковому об’єктові заподіюється факультативно, кваліфікується за сукупністю злочинів. 7. Спосіб вчинення злочину не утворює сукупності злочинів, якщо він є обов’язковою, необхідною і невід’ємною ознакою певного діяння. 8. Кожна наступна стадія завершення злочину поглинає попередню: склад закінченого злочину поглинає склад замаху, а склад замаху поглинає склад готування до цього злочину. 9. Умисел завжди поглинає необережність, а будь-яка вища ступінь вини поглинає нижчу. 10. При конкуренції самостійної, окремої, норми і норми про співучасть у більш тяжкому злочині застосовується норма про співучасть тощо.

Час до 15 хвилин


  1. Значення судової та слідчої практики для кваліфікації злочинів.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що окремого розгляду при висвітленні питань кваліфікації злочинів потребують постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – постанови ПВСУ), ставлення до яких не завжди є відповідним. З часу вступу в силу нового КК України з’явилося чимало Законів України, якими внесені зміни та доповнення до чинного кримінального законодавства. В зв’язку з цим, набуває актуальності питання правозастосовного тлумачення закону про кримінальну відповідальність.

Час до 15 хвилин
При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів студентів з реферативними повідомленнями на такі теми:

  1. Кваліфікація злочинів як процес пізнання та як одноразова кримінально-правова оцінка вчиненого.

  2. Взаємозумовленість фактичної та юридичної підстав кваліфікації.

  3. Склад злочину та його значення для кваліфікації злочинів.

  4. Структура, види та значення кваліфікації злочинів.

Час до 7 хвилин на один виступ
Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів (слухачів) їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові (слухачеві) доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів (слухачів) конспекту та контролювати його ведення.

Уважно слідкуючи за виступами студентів (слухачів), викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне викладення матеріалу, занадто повторюються, не вкладаються у відведений час для виступу з питання.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента (слухача). Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.
Заключне слово керівника семінару

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного питання і загальний із усього семінарського заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного питання теми викладач узагальнює зміст виступу студентів (слухачів), наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки цим виступам, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки семінару, розбирає доповіді і деякі виступи, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів (слухачів), висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході семінару достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети семінару (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів (слухачів);

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів (слухачів), що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.


Запитання до семінару (2 год):

Кваліфікація, об’єкт кваліфікації, суб’єкт кваліфікації, сутність кваліфікації, види кваліфікації, виклад фактичних обставин справи, формулювання обвинувачення, формула кваліфікації.


Завдання для самостійного вивчення (2 год):

1. Місце кваліфікації у процесі застосування правових норм.

2. Структура кримінально-правової норми і кваліфікація злочинів.

3. Структура кваліфікації злочинів

4. Значення елементів та ознак складу злочину для кваліфікації злочинів.

5. Загальні вимоги до формулювання обвинувачення та формули кваліфікації.

6. Етапи і стадії кваліфікації злочинів.

7. Принципи кваліфікації злочинів.



8. Значення правової кваліфікації злочинів.


ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №2.
Тема № 2. Кваліфікація попередньої злочинної діяльності.
З дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів.
Категорія слухачів: студенти.
Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і особливостей кваліфікації попередньої злочинної діяльності.
Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.
Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.
Обсяг навчального часу: 4 години.
Навчальне обладнання, ТЗН:
Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації попередньої злочинної діяльності; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку кваліфікації попередньої злочинної діяльності.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.
Навчальні питання:

  1. Поняття та кваліфікація закінченого злочину.

  2. Кваліфікація окремих видів готування до злочину.

  3. Кваліфікація окремих видів замаху на злочин.

  4. Добровільна відмова від закінчення злочину.

  5. Кваліфікація позитивної посткримінальної поведінки (діяльне каяття)


Література:

  1. Гембара О. Замах на злочин як вид незакінченого злочину / О. Гембара // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів. –2003. – №2(1).– С. 65-68.

  2. Дякур М.Д. Інститут замаху на злочин в кримінальному праві зарубіжних країн / М.Д. Дякур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. Т. 2. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 464-467.

  3. Дякур М.Д. Розвиток кримінального законодавства про замах на злочин в Україні / М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2006. – Вип. 333. – Правознавство. – С.117-122.

  4. Дякур М.Д. Поняття, ознаки та аналіз складу замаху на злочин / М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2006. – Вип. 348. – Правознавство. – С. 115-119.

  5. Дякур М.Д. Особливості призначення покарання за вчинення замаху на злочин: проблеми теорії та практики / М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 402: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2007. - С.120-122.

  6. Дякур М.Д. Критерії відмежування замаху на злочин від закінченого злочину / М.Д. Дякур // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 9. Ужгород: ЛІРА, 2008.– С.384-387.

  7. Дякур М.Д. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину / М.Д. Дякур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 532-537.

  8. Дякур М.Д. Еволюція законодавчого визначення замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет конференції «Наука і життя: Українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку» 20-25 квітня 2005 року. – Київ, 2005. – Ч. 2. - С.49-51.

  9. Дякур М.Д. Суб’єктивні ознаки замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет конференції «Сучасна українська наукова думка» 6-10 червня 2005 року. – Київ, 2005. – Ч.3. – С.29-30.

  10. Дякур М.Д. Добровільна відмова при вчиненні замаху на злочин / М.Д. Дякур // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 квітня 2005 р.). – Острог: правничий факультет Національного університету «Острозька академія», 2005. – С.323.

  11. Дякур М.Д. Об’єктивні ознаки замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень - 2005». Том 43. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С.5-6.

  12. Дякур М.Д. Особливості добровільної відмови при вчинені замаху на злочин / М.Д. Дякур // Матеріали конференції «Ерліхівські читання» 11-12 травня 2005 року. – Ерліхівський збірник. Юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Випуск 4-5. – Чернівці: Рута, 2005. - С.216-219.

  13. Дякур М.Д. Особливості відмежування замаху на злочин від готування до злочину / М.Д. Дякур // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф., м. Луцьк, 23-24 березня 2007.- Луцьк, 2007. – С.240-241.

  14. Клименко С.В. Кримінально-правові наслідки добровільної відмови від вчинення злочину / С.В. Клименко // Науковий вісник Дніпропетровської юридичної академії МВС. – Дніпропетровськ. – 2002. – №2.– С. 137-143.

  15. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

  16. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  17. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  18. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  19. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  20. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А. В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  21. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  22. Питецкий В.В. Применение нормы о добровольном отказе от совершения преступления / В.В. Питецкий // Российская юстиция. – 2008. – № 10. – С.34-36.

  23. Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є законним? / В. Сураєва // Юридичний журнал. – 2006. – №1. – С. 108-110.

  24. Тихий В. Добровільна відмова від злочину (коментар статті 17 КК України) / В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. –№5.– С. 117-120.

  25. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.


Методичні поради з викладання теми:

Перед початком занять викладачем проводиться перевірка наявності студентів (слухачів), їх готовність до занять.

Перед тим як приступити до розгляду конкретних питань названої теми, викладачу доцільно виступити з вступним словом. В ньому слід наголосити на важливості теми, яка розглядається, пов’язавши її з наступними темами, показати її місце в курсі кримінального права і значення для застосування кримінального законодавства. У вступному слові викладач повинен орієнтувати слухачів на повне та всебічне розкриття обговорюваних положень.

Час до 5 хвилин
Кожне із зазначених у плані питань висвітлює один або декілька студентів (слухачів). За розсудом викладача студент (слухач) може бути викликаний для доповіді, а може виступити за власним бажанням.

Схема розгляду окремого пункту плану може бути приблизно такою.

Викладач окреслює коло питань, які слід висвітлити (тобто деталізує та конкретизує основне питання) і надає слово слухачеві.

Після того, як виступ закінчено, студентам (слухачам) слід надати можливість задати виступаючому запитання. Цю можливість має і викладач. Далі ідуть доповнення до відповіді виступаючого. Для питань та доповнень відводиться час до 5-7 хвилин. Розгляд кожного питання завершується коротким висновком викладача (1-2) хвилини, в якому доцільно, зокрема, ще раз акцентувати увагу слухачів на найбільш важливих основних положеннях розглянутого питання.


Розгляд питань теми семінару


  1. Поняття та кваліфікація закінченого злочину.

Розгляд першого питання слід розпочати зі з’ясування того, що закінчений злочин має місце тоді, коли діяння містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кодексу. З визначення закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК) випливає, що незакінчений злочин — це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), яке не містить усіх ознак злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК у зв'язку з тим, що злочин не був доведений до кінця з причин, не залежних від волі винного. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК).
Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація окремих видів готування до злочину.

При розгляді другого питання потрібно звернути увагу аудиторії, що готування до злочину є першою стадією вчинення злочину, одним з видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує тих дій, які є необхідною ознакою складу злочину. Види готування до злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готування до злочину проявляється: а) у підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; б) пристосуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; в) підшукуванні співучасників; г) змові на вчинення злочину; г) усуненні перешкод; д) іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація окремих видів замаху на злочин.

Розкриваючи це питання студенти (слухачі) повинні вказати, що замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК), а замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).

Кваліфікація злочину, об'єктивна сторона якого включає два чи більше не альтернативних діяння. Якщо фактично виконана лише одна з дій, які входять в об'єктивну сторону відповідного злочину (наприклад, при зґвалтуванні), то скоєне кваліфікується як замах на цей злочин, а не як готування до нього. Оскільки вчинена дія, яка входить в об'єктивну сторону злочину має місце "безпосереднє вчинення злочину" - конструктивна ознака замаху, названа у ч.1 ст.15 КК України. Кваліфікація дій співучасників у випадку коли виконавець вчинив лише замах на злочин. Інші співучасники (підмовник, організатор, пособник) також несуть відповідальність за замах на злочин, хоча б кожний з них і виконав усі дії, що вважав необхідними для досягнення спільного результату



Час до 15 хвилин


  1. Добровільна відмова від закінчення злочину.

При розгляді даного питання потрібно звернути увагу аудиторії, що ознаками добровільної відмови від злочину є:  остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; відмова від злочину з волі самої особи; наявність у особи усвідомлення можливості доведення злочину до кінця. Остаточне припинення готування до злочину чи замаху на злочин означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тобто дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність наміру продовжити його в майбутньому. Не є добровільною відмовою від злочину і відмова від повторення посягання, невдала спроба вчинення злочину, оскільки винним зроблено все, що він вважав за необхідне для вчинення злочину, але з не залежних від нього причин злочин не був доведений до кінця і, зокрема, не настали суспільно небезпечні наслідки в злочинах з матеріальним складом.

Час до 15 хвилин


  1. Кваліфікація позитивної посткримінальної поведінки (діяльне каяття).

Студенти при розгляді даного питання мають вказати, що Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24 жовтня 2003р. №7 вказав, що вирішуючи питання про наявність такої пом’якшуючої обставини, як з’явлення із зізнанням, суди повинні перевіряти, чи були подані до органів розслідування, інших державних органів заява або зроблене посадовій особі повідомлення про злочин (у будь-якій формі) добровільними і чи не пов’язано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтвердила свою участь у вчиненні злочину. Якщо у справі, порушеній за фактом вчинення злочину, не встановлено, хто його вчинив, добровільні заява або повідомлення особи про вчинене нею мають розглядатись як з’явлення із зізнанням. Аналогічно розцінюється заява особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, про вчинення нею іншого злочину, про який не було відомо органам досудового слідства та суду.

Час до 15 хвилин
При проведенні заняття викладачу слід розглянути можливість виступів студентів з реферативними повідомленнями на такі теми:

1.Межі визначення готування до злочину та проблеми його кваліфікації.

2.Кваліфікуюче значення розподілу замаху на злочин на два види.

3.Відмінність добровільної відмови від дієвого каяття.

4.Кваліфікація спеціальних видів незакінченої злочинної діяльності.

5.Значення встановлення моменту закінчення злочину для його кваліфікації.



Час до 7 хвилин на один виступ
Основною частиною семінару є колективна творчість з обговорення питань семінару. В ході семінарського заняття викладач зобов'язаний слідкувати за кожним виступом, фіксувати в своєму робочому зошиті основні моменти відповідей студентів їх недоліки. У ряді випадків він може запропонувати студентові (слухачеві) доповнити виступ. Крім того, викладач повинен перевіряти наявність у студентів (слухачів) конспекту та контролювати його ведення.

Уважно слідкуючи за виступами студентів (слухачів), викладач повинен направляти їх в русло, якщо вони відходять від теми відповіді, допускають невірне викладення матеріалу, занадто повторюються, не вкладаються у відведений час для виступу з питання.

Велике значення має висока вимогливість яка пред'являється викладачем до суті і форми виступів кожного студента. Викладач повинен вимагати від кожного виступаючого чітких формулювань ( понять, категорій, правильного тлумачення нормативних актів ...) і в той же час дати змогу мати власну думку з того чи іншого проблемного питання.
Заключне слово керівника семінару

Керівник семінару робить короткий висновок після розгляду кожного питання і загальний із усього семінарського заняття.

В короткому висновку після розгляду кожного питання теми викладач узагальнює зміст виступу студентів, наголошує при цьому на їх позитивних та негативні сторони, дає оцінки цим виступам, у разі потреби дає необхідні пояснення та уточнення.

У висновку викладач підводить загальні підсумки семінару, розбирає доповіді і деякі виступи, вказуючи на їх найбільш характерні позитивні і негативні сторони, підкреслює, що недостатньо відпрацьовано, а що вимагає доопрацювання, відповідає на запитання студентів (слухачів), висвітлює деякі теоретичні положення, які не отримали в ході семінару достатнього висвітлення, рекомендує літературу і посібники для наступного поглибленого вивчення окремих питань теми. Заключне слово викладача повинно містити в собі:

- реалізацію мети семінару (досягнута, досягнута частково, не досягнута);

- стимулювання активності студентів (слухачів);

- привчання їх критично відноситися до особистих виступів, виступів своїх товаришів.

Викладач викликає студентів, що слабо засвоїли матеріал, на співбесіду та визначає її час. Потім оголошує тему наступного заняття, дає рекомендації для підготовки до нього.


Запитання до семінару (2 год):

Поняття незакінченої злочинної діяльності, готування та замах на злочин, добровільна відмова, дієве каяття, момент закінчення злочину.
Завдання для самостійного вивчення (2 год):

  1. Кримінально-правове значення попередньої злочинної діяльності.

  2. Підстава кримінальної відповідальності за попередню злочинну діяльність.

  3. Вимоги до кваліфікації попередньої злочинної діяльності.

  4. Кваліфікація готування та замаху на злочин при неконкретизованому або «альтернативному умислі».

  5. Кваліфікація невдалої співучасті.

  6. Відмежування попередньої злочинної діяльності від виявлення умислу.

  7. Судова та слідча практика щодо кваліфікації попередньої злочинної діяльності.

  8. Особливості добровільної відмови на стадії закінченого замаху.

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ №3.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал