З дисципліни Актуальні проблеми



Сторінка12/26
Дата конвертації01.01.2017
Розмір6.09 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   26
ТЕМА № 5. Кваліфікація множини злочинів.

З навчальної дисципліни: актуальні проблеми кваліфікації злочинів

Категорія слухачів: студенти.

Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і значення кваліфікації злочинів.

Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.

Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.

Навчальний час: 2

Навчальне обладнання, ТЗН: -

Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації злочинів; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку і значення кваліфікації злочинів.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.

План лекції (навчальні питання):

1. Загальні правила кваліфікації множинності злочинів.

2. Кваліфікація повторності злочинів.

3. Кваліфікація сукупності злочинів.

4. Кваліфікація рецидиву злочинів.

5. Кваліфікація триваючих, продовжуваних та складених злочинів, їх відмінність від множинності злочинів.


Література:

  1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1984 р. „Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини”: // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2009). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua

  2. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми : монографія / Батиргареєва В.С. – Х. : "Право", 2009. – 576 с.

  3. Батыргареева В.С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве различных государств / В.С.Батыргареева // Государство и право. – 2005. – №4.– С.42-49.

  4. Бродский С.О. Рецидив преступлений / С.О. Бродский // Российский следователь. - 2006. –№11.– С.10-12.

  5. Герасимова Ю.Р. К вопросу о совокупности пре ступлений / Ю.Р. Герасимов // Российский следователь. – 2009. – №20. – С.17-19.

  6. Зінченко О.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. ; За заг. ред. Тютюгіна В.І. – Харків : «Фінм», 2008. – 336 с.

  7. Зінченко О.І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація : Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. – Харків: «Фінм», 2010. – 256 с.

  8. Зінченко И.А. Составные преступления / Зінченко И.А. - Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 176 с.

  9. Козлов А.В. Совокупность как разновидность множествености преступлений / А.В. Козлов // Вестник Московского университета МВД России. – 2006. – №4.– С.77-82.

  10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

  11. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

  12. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

  13. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

  14. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

  15. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / [В. В. Кузнецов, А.В. Савченко] ; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи ; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.

  16. Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П. Рецидивна злочинність в Україні : Монографія / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. П.П. Михайленка. – К. : ВБ “Аванпост-прим”, 2009. – 168 с.

  17. Созанський Т.І. Кваліфікація насильницьких злочинів за сукупністю з посяганнями, передбаченими іншими статтями Особливої частини Кримінального кодексу України. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2000. – Вип. 2. – С. 164–167.

  18. Созанський Т.І. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2001. – Вип. 2. – С. 167–171.

  19. Созанський Т.І. Види сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – Вип. 1. – С. 288–294.

  20. Созанський Т.І. Особливості кваліфікації сукупності злочинів за новим Кримінальним кодексом України. / Т.І. Созанський // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах : Тези доповідей науково-теоретичної конференції: у 2-х ч. – Ч. 1. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С. 59–62.

  21. Созанський Т.І. Кваліфікація незаконного позбавлення волі або викрадення людини за сукупністю з суміжними посяганнями. / Т.І. Созанський // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 2–3 червня 2006 р. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2006. – С. 223–225.

  22. Созанський Т.І. Питання кваліфікації ідеальної сукупності злочинів у постановах Пленуму Верховного Суду України про злочини у сфері службової діяльності. / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 року : Проблеми застосування і перспективи удосконалення. 13–15 квітня 2007 року. – Львів : Львівський університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2 – С. 255–258.

  23. Созанський Т.І. Кваліфікація однорідних і тотожних злочинів за сукупністю. / Т.І. Созанський // Державотворення та право творення в Україні: проблеми та перспективи. Матеріали Другої звітної наукової конференції. 29 лютого 2008 р. – Львів : Львівський юридичний університет, 2008. – С. 334–336.

  24. Созанський Т.І. Необхідність законодавчого закріплення правил кваліфікації сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 року: Проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. 12–13 вересня 2008р. – Львів : Львівський університет внутрішніх справ, 2008. – С. 161–165.

  25. Созанський Т.І. Відмежування реальної сукупності злочинів від повторності злочинів. / Т.І. Созанський // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 29–30 травня 2009 р. – Луцьк : РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2006. –С. 649–651.

  26. Судова практика з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 Кримінального кодексу України) / О.Т. Кузьменко, О.С. Іщенко. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу до узагальнення : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.ns

  27. Сучасне кримінальне право України : Курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. – К. : Вид. Паливода А.В.,- 2-е вид. - 2006. – 636 с.

  28. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

  29. Федорчук І.М. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів як обставина, як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальним правом України / І.М. Федорчук // Право і суспільство. – Київ, 2009. – №5. – С.111-118.

  30. Черненко Т.Г. Множественность преступлений по российскому уголовному праву / Черненко Т.Г. – Кемерово : Кузбассвузиздат, 2007. – 203 с.

  31. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.

  32. Яни П.С. Сопряженность не исключает совокупность / П.С. Яни // Законность. – 2005. – № 2. – С. 25-28.


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Вступ

Множинність злочинів – це вчинення особою двох чи більшої кількості суспільно небезпечних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину.

У теорії кримінального права виникають дискусії, хто вперше визначив термін "множинність злочинів". Так В. Чубарєв вважає, що вказаний термін ввели у науковий обіг наприкінці 60-х років Р. Галіакбаров, М. Єфімов та Е. Фролов127. Вони визначали множинність, як збіг "декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи"128.

Іншої думки притримується В. Малков, який цей момент пов'язує з появою монографії О. Яковлєва в 1960 р.129

Проблема множинності має вплив не тільки на кваліфікацію злочинів та покарання за їх вчинення, але й упливає на кримінально-правову політику зокрема.

Запровадження у кримінальному законодавстві інституту множинності злочинів, передбачення правових наслідків у зв’язку з повторністю, сукупністю та рецидивом злочинів у КК є позитивним правовим явищем.

Водночас правозастосовна практика свідчить, що у зв’язку із законодавчою регламентацією кримінальної відповідальності за повторність і сукупність злочинів виникли певні колізії в напрацьованій раніше практиці стосовно кваліфікації дій, що утворюють множинність злочинів130.

Проблема множинності має вплив не тільки на кваліфікацію злочинів та покарання за їх вчинення, але й упливає на кримінально-правову політику зокрема. Слід відмітити той факт, що рівень рецидивної злочинності в Україні, як в усіх країнах СНД, невпинно зростає131. За даними МВС України, було виявлено у 2013 р. 44514 осіб, які раніше вчиняли злочини (питома вага 20,8%), у 2014 р. – 45943 осіб (питома вага 21,5%), у 2015 р. – 46177 осіб (питома вага 22,2 % ). Тобто, ми спостерігаємо негативну тенденцію збільшення повторності злочинної діяльності на 3,2 %. За даними МВС, кількість осіб, котрі раніше вже раніше вчиняли злочини і вчинили нові у 2015 р. склала 49422 осіб, що на 7 % більше, ніж у 2014 р. З них у 25410 осіб судимість не була знята або не була погашена.

Слід відмітити, що в юридичній літературі не отримала комплексного вирішення проблема кваліфікації множинності злочинів. Окремі аспекти цієї проблеми піднімались українськими та зарубіжними вченими при розгляді декількох блоків кримінально-правових проблем. Зокрема, І.Б. Агаєв, Н.Б. Алієв, М.І. Бажанов, М.І .Блум, А.С. Горелік, В.К. Грищук, П.С. Дагель, І.О. Зінченко, Ю.О. Красіков, Г.Г. Криволапов, В.П. Малков, Д.М. Молчанов, Н.Д. Дурманов, А.С. Нікіфоров, Р.Б. Пєтухов, А.А. Піонтковський, Ф.Р. Рагімов, М.М. Становський, А.А. Стрижевська, Н.А. Стручков, Г.Т. Ткешеліадзе, В.І. Тютюгін, П.Л. Фріс, Ю.Н. Юшков, А.М. Яковлєв, Н.Ф. Яшинова частково розглядали питання кваліфікації множинності злочинів у межах питань Загальної частини кримінального права.

У межах вчення про кримінально-правову кваліфікацію в цілому, окремі питання кваліфікації множинності злочинів досліджували: В.Г. Бєляєв, С.В. Бородін, Ф.Г. Бурчак, Л.Д. Гаухман, А.А. Герцензон, А.Ф. Зелінський, Л.В. Іногамова-Хегай, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, О.К. Марін, В.О. Навроцький, С.І. Тишкевич, С.Ф. Сауляк, Н.М. Свідлов, С.А. Тарарухін, М.І. Хавронюк та ін.

Звертались до проблем кваліфікації певних злочинів за сукупністю майже всі науковці, праці яких присвячені дослідженню питань кримінальної відповідальності за окремі склади злочинів. Однак, такі положення розкривають лише окремі питання кваліфікації множинності злочинів.

Така доволі незначна увага до проблеми кваліфікації множинності злочинів є наслідком існування різних підходів до визначення поняття сукупності та повторності злочинів, використання різних критеріїв при поділі сукупності на види, відсутність єдиних чітко сформульованих правил кваліфікації множинності злочинів тощо.

Судова практика намагається частково заповнити відсутність законодавчого регулювання цих питань. Проте, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з цього питання часом суперечливі та непослідовні.

Отже, ситуація, яка склалася у законодавстві, науці та правозастосовній практиці, засвідчує необхідність та своєчасність проведення ґрунтовного теоретичного дослідження проблем кваліфікації множинності злочинів та розробки на основі такого дослідження правил кваліфікації таких випадків.
1. Загальні правила кваліфікації множинності злочинів.

Загальні ознаки множинності злочинів.

1. Якщо вчиняються два чи більша кількість злочинів, це значить, що заподіюється шкода чи ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин.

2. Кожний злочин усе ще зберігає свою юридичну значимість, тобто кожний з цих злочинів повинен бути підставою кримінальної відповідальності.

3. Скоєння однією особою чи співучасниками двох або більшої кількості злочинів свідчить про стійку антисоціальну спрямованість злочинних діянь132.



Види множини злочинів передбачені у КК.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32). Учинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК.

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох чи більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33). За сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ч. 1 ст. 34).

В. Чубарєв виділяє ще два види множини злочинів: фактичну та юридичну133.



Фактична множинність має місце, коли об’єктивно існує множинність злочинної діяльності, проте завдяки тому, що за підставами, передбаченими у кримінальному законі (ч.1 ст. 44 КК), раніше вчинений злочин вважається нібито не існуючим, фактично існуюча множинність злочинних діянь свого юридичного відтворення не находить. Цей різновид множинності більше цікавить кримінологію.

Юридична множинність має місце, коли кожний із злочинів, що утворюють множинність, одночасно зберігає свою юридичну значимість на момент розгляду справи судом134.

Кримінально-правову науку безпосередньо цікавить саме юридична множинність злочинів, тому її ми розглянемо більш детальніше.

Множину злочинів слід відрізняти від одиничних злочинів. Тому що поняття «множинність» вживається для відмежування відповідних випадків від ситуацій одиничного скоєння злочинних діянь подібно до того, як термін «група» відрізняє множинність злочинців від особи, яка діяла одноособово135.

Так, продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об’єднані єдиним злочинним наміром, спрямовані до загальної мети. За повторності тотожних злочинів говорять не про єдиний одиничний злочин, а про множинність злочинів, за якої кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв’язку, що властивий тотожним діянням у продовжуваному злочині. Тобто, за повторності, злочини, що утворюють її, не об’єднані єдністю злочинного наміру та загальною метою їхнього вчинення.

За наявності складеного злочину вчинене кваліфікується за однією статтею КК, за ідеальної чи реальної сукупності застосовуються дві чи більше статей КК – залежно від того, скільки злочинів належить до цієї сукупності. Така кваліфікація зумовлена тим, що складений злочин розглядається законом як єдиний злочин. За сукупності ж злочинів у діях особи є два чи більша кількість злочинів, кожен з яких передбачений певною статтею КК.

Практичне значення множини злочинів полягає в тому, що види множини беруться до уваги при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, у вирішенні питання можливості звільнення від кримінальної відповідальності й покарання.

Так, можливість звільнення від кримінальної відповідальності пов’язується з вчиненням одиничного злочину (вперше) невеликої чи середньої тяжкості (статті 45-48 КК). Так, наприклад, Д. за місцем свого проживання (м. Біла Церква) з метою безкоштовного проїзду в міському та приміському транспорті, вклеїв в посвідчення залізничника видане на іншу особу, свою фотокартку. Цей підроблений документ Д. використав для проїзду в приміському дизелі від ст. Харків до ст. Полтава Південна. На вокзалі Д. був затриманий працівниками міліції і при особистому огляді було виявлено та вилучено, згідно висновку експерта, бланк посвідчення залізничника з ознаками змін первинного змісту, що виражені в приклеюванні фотокартки. Суд звільнив Д. в зв’язку з дійовим каяттям (ст.45 КК), тому що особа вчинила злочин вперше, злочини, передбачені ч.1 і ч.3 ст.358 КК відносяться до злочинів невеликої тяжкості (ст.12 КК) і винна особа активно сприяла розкриттю злочинів та щиро розкаялась у скоєному136. Виникає тільки одне питання, чому сукупність злочинів, передбачених ч.1 (підробка документів) і ч.3 (використання підробленого документа) ст. 358 КК суд розцінив, як одиничний злочин? Враховуючи ці обставини справи, вважаємо, що суд неправомірно застосував ст.45 КК при звільненні особи від кримінальної відповідальності.

Множина злочинів також має бути врахована судом при кваліфікації, призначенні покарання та звільненні від кримінальної відповідальності, на підставі ч.1 ст. 9 КК, у разі вчинення громадянином України або особою без громадянства, яка постійно проживає в Україні, нового злочину на території України, після засудження за інший злочин за вироком суду іноземної держави.
2. Кваліфікація повторності злочинів.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 32). Скоєння двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених Особливою частиною КК.

В судово-слідчій практиці непоодинокі випадки не правильної кваліфікації повторності злочинів.



Згідно вироку Подільського районного суду м. Києва від 27 січня 2003 року Н. засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, із зарахуванням відбутого покарання за попереднім вироком, йому остаточно визначено три роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України Н. звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік шість місяців з покладенням на нього на підставі ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Як визнав суд, Н. 27 червня 2001 року, перебуваючи на теплоході "Миколаїв", пришвартованому в Київському річковому порту, викрав у капітана К. магнітофон "Айва" вартістю 400 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що Н. вчинив кваліфіковану крадіжку (повторну), а суд кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, диспозиція якої не містить такої ознаки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала подання і просила скасувати вирок, а справу - направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і визнав Н. винуватим у вчиненні крадіжки майна потерпілого К. Проте він помилково кваліфікував ці дії за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки визнав, що винуватий був засуджений вироком Подільського районного суду м. Києва від 15.01.02 р. за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу і протягом року вчинив новий злочин.

Отже, Н. є особою, яка має судимість, а в цьому разі вчинена ним крадіжка 27 червня 2001 року на теплоході „Миколаїв" утворює ознаку повторність. Цю обставину суд не врахував і тому допустився помилки в оцінці злочинних дій засудженого.

Тому, згідно Ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2003 року, твердження прокурора про неправильне застосування кримінального закону є слушним, а вирок суду необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Під час якого належить усунути зазначені недоліки і прийняти правильне рішення про відповідальність Н. за вчинені ним дії.

Зважаючи на такі помилки суду, доцільно розглянути основні ознаки, властивості повторності злочинів, визначити правила кваліфікації та відмежувати цей вид множини від одиничних злочинів та інших видів множини.



Ознаки повторності злочинів:

1) особа (група осіб) вчиняє два чи більше самостійних одиничних злочинів. Одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть мати різний характер. Конкретизуючи це положення, примітка до ст. 289 КК, наприклад, вказує, що незаконне заволодіння транспортним засобом визнається повторним, якщо воно була вчинена після незаконного заволодіння транспортним засобом або злочину, передбаченого статтями 185, 186, 187, 189 - 191, 262 КК. Тим самим Кримінальний кодекс встановлює, що повторним вважається вчинення злочину хоча б удруге, причому має на увазі одиничні самостійні злочини (крадіжка, грабіж тощо). Для поняття повторності не має значення, були два або більше злочинів, закінченими чи один з них був лише готуванням (замахом) до злочину. На визначення повторності не впливають і форми співучасті (крадіжка вчинена за попередньою змовою групою осіб, а потім — крадіжка організованою групою) і роль, що виконував співучасник у злочині, який утворював собою повторність;

2) одиничні злочини, що утворюють повторність, вчиняються неодночасно, тобто віддалені один від одного певним проміжком часу;

3) для повторності не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Повторність має місце як у випадках, коли за перший із вчинених злочинів особа не була засуджена, так і у випадках, коли новий злочин був вчинений після засудження за перший;

4) повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільнена від кримінальної відповідальності, закінчилися строки давності чи на цей злочин поширилася амністія або судимість за нього було погашено або знято. Це прямо передбачено у ч. 4 ст. 32 КК: „повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято”. Цього правила дотримується і судово-слідча практика. Так згідно п. 15 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво", одержання й давання хабара не можуть кваліфікуватись як вчинені повторно у випадках, коли: судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку; на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин; особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку.

В кримінально-правовій літературі виділяють наступні властивості повторності злочинів137:

1) у тотожних злочинах (злочинах одного виду) кілька окремих (самостійних) діянь, вчинених у різний час (або у різних ситуаціях), передбачаються:

а) однією і тією ж статтею чи однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК (наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 152, а другий — за ч. 3 ст. 152 КК);

б) відповідними статтями КК 1960 р. та КК 2001 р., якщо ці статті встановлюють відповідальність за один і той же тип (різновид) суспільно небезпечного діяння. Наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 1 ст. 140 КК 1960 р., а другий — за ч. 3 ст. 185 КК 2001 р.



2) у однорідних злочинах кілька окремих (самостійних) діянь, що вчинені у різний час (або у різних ситуаціях), посягають на один і той же безпосередній (видовий) об'єкт, вчиняються за однієї і тієї самої форми вини, передбачаються різними статтями Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., якщо:

а) статті, які передбачають відповідальність за такі діяння, прямо вказані в примітці, що визначає зміст поняття "повторно"; наприклад, згідно з ч. 1 примітки до ст. 185 КК 2001 р. у ст. ст. 185, 186, 198-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або ст. ст. 187, 262 цього Кодексу;

б) статті, які передбачають відповідальність за певні діяння, прямо вказані у формулюванні на зразок "...особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений..."; наприклад, у ч. 2 ст. 152 КК поряд з поняттям "повторно" вжито формулювання "... особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст. ст. 153—155 цього Кодексу";

в) формулювання на зразок "особою, яка раніше вчинила,..." хоч і не містить вказівки на конкретні статті Особливої частини КК, але по суті стосується кількох однорідних злочинів; наприклад, пункт "з" ст. 93 КК 1960 р. та пункт 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. містять формулювання "вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство"; в даному разі згідно з абзацом 5 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" поняття "умисне вбивство" охоплює не лише злочини, передбачені ст. ст. 93, 94 КК 1960 р. та ст. 115 КК 2001 р., а й злочини, передбачені ст. ст. 58, 59, 190-1 КК 1960 р., та злочини, передбачені ст. ст. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, 443 КК 2001 р.;

г) однорідність злочинів зумовлена пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р.; наприклад, перший злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 223 КК 1960 р., а другий - за ч. 2 ст. 289 КК 2001 р. Таким чином, кожен зі складів однорідних злочинів має ознаку (ознаки), які наявні в складі іншого злочину.

В окремих випадках квалiфiкуюча ознака „повторність” не передбачена законодавцем у диспозиціях статей (наприклад ст. ст. 423—426 КК). Отже, не повинна вона бути i в юридичному формулюванні обвинувачення. Повторність у такому випадку має враховуватися лише на загальних пiдставах — як обставина, що обтяжує вiдповiдальнiсть (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК). Тому злочиннi дiї вiйськової службової особи, якi були вчиненi в рiзний час i мiстять як однаковi, так i рiзнi ознаки, передбаченi ч. 1 ст. 424 КК, слiд квалiфiкувати тiльки за зазначеною частиною, оскiльки йдеться про тотожнi або однорiднi злочиннi дiї.

Вчиненi в рiзний час вiйськовою службовою особою насильницькi дiї, коли вони розрiзняються за ступенем спричиненої шкоди (наприклад, легкi й тяжкi тiлеснi ушкодження), за iншими квалiфiкуючими ознаками (наприклад, насильницькi дiї iз застосуванням зброї i без її застосування) або за роллю винного у злочинній дiяльностi (одного разу він був безпосереднім виконавцем злочину, іншого — співучасником, а отже, обов’язковим є посилання на ст. 27 КК), за стадiєю вчинення злочину (закінчений злочин i замах на його вчинення, коли посилання на ст. 14 або 15 КК є обов’язковим), мають одержувати самостійну кримінально-правову оцінку138.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   26


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал