З а к о н у к р а ї н и про дорожній рух та його безпеку



Сторінка7/18
Дата конвертації16.01.2017
Розмір3.29 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

Стаття 39. Примусова евакуація транспортних засобів

  1. Примусова евакуація транспортного засобу за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів є спеціальним заходом, спрямованим на забезпечення безперешкодного та безпечного дорожнього руху, що здійснюється:

  1. для забезпечення безперешкодного руху інших транспортних засобів чи пішоходів – шляхом примусової зміни у будь-який законний спосіб місця розташування транспортного засобу;

  2. для забезпечення безпеки дорожнього руху - шляхом примусового припинення використання транспортного засобу  та доставлення його на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою інших транспортних засобів.

  1. Евакуація транспортних засобів дозволяється лише у випадках, передбачених цим Законом. Порядок примусової евакуації транспортних засобів, їх зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

  2. Евакуація транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом примусового припинення його використання та доставлення такого транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється лише поліцейськими виключно у випадках виникнення підстав для тимчасової заборони експлуатації, передбачених статтею 40 цього Закону.

  3. Евакуація транспортного засобу для забезпечення безперешкодного руху інших транспортних засобів чи пішоходів шляхом примусової зміни місця його розташування здійснюється лише за відсутності водія (власника) такого транспортного засобу за рішенням уповноваженої посадової особи місцевого органу виконавчої влади у наступних випадках:

  1. зупинку або стоянку транспортного засобу здійснено із порушенням вимог Правил дорожнього руху, що перешкоджає руху інших транспортних засобів або пішоходів і підтверджується належними доказами;

  2. розташування транспортного засобу унеможливлює роботу снігоприбиральної техніки або спеціальних технічних засобів аварійних служб у надзвичайних ситуаціях.

У разі відсутності водія транспортного засобу інформація про прийняття рішення про евакуацію транспортного засобу з метою примусової зміни місця його розташування передається уповноваженою особою, яка прийняла таке рішення, до чергового підрозділу Національної поліції України до початку евакуації.

  1. Компенсація витрат, пов’язаних з примусовою евакуацією транспортних засобів (крім випадку, передбаченого п.п. "2" частини четвертої цієї статті) покладається на власників транспортних засобів або уповноважених ними осіб за загальновстановленими тарифами суб'єктів господарювання, які надають послуги у цій сфері. Забороняється встановлення окремих розцінок для примусової евакуації або зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках чи стоянках.

  2. Відповідальність за збереження транспортного засобу під час примусової евакуації або майна, що знаходиться у ньому, несуть суб’єкти господарювання, які здійснюють таку евакуацію та (або) зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

  3. Спори, пов'язані із шкодою, що заподіяна евакуйованому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв'язуються в установленому законодавством порядку.

Стаття 40. Тимчасова заборона експлуатації транспортних засобів

  1. Забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені, підроблені чи відсутні, без номерних знаків або з номерними знаками, що не належать цим транспортним засобам чи не відповідають вимогам стандартів, або з номерними знаками, закріпленими у не встановленому для цього місці, закритими іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненими, що не дозволяє чітко визначити їх символи, перевернутими чи неосвітленими, а також транспортних засобів без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у випадках, передбачених законодавством.

  2. Забороняється експлуатація транспортних засобів, у яких:

  1. робоча гальмівна система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху навіть з мінімальною швидкістю;

  2. під час руху у темну пору доби, в тунелях або в умовах недостатньої видимості не горить ліва фара (на мотоциклах і мопедах – фара) в режимі ближнього (дальнього) світла або ліва протитуманна фара (на мотоциклах і мопедах – протитуманна фара) у випаду її використання окремо від фар ближнього світла, а при несправній аварійній сигналізації - задній габаритний ліхтар з лівого боку (на мотоциклах і мопедах – задній габаритний ліхтар);

  3. під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма.

  1. Забороняється експлуатація транспортних засобів у складі автопоїзда, якщо зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги).

  2. Забороняється експлуатація транспортних засобів, що перевозять великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, якщо відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені цим Законом.

  3. Забороняється експлуатація транспортного засобу у разі:

  1. наявності даних про скоєння злочину із застосуванням цього транспортного засобу;

  2. наявності даних про незаконне заволодіння цим транспортним засобом ;

  3. відсутності у водія документів, що підтверджують право керування транспортним засобом;

  4. відсутності у водія документів, що підтверджують законність використання цього транспортного засобу;

  5. нездатності водія до керування транспортним засобом за станом здоров'я;

  6. перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування.

  1. Забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах експлуатаційної документації виробника цих транспортних засобів або законодавстві.

  2. Заборона експлуатації транспортного засобу (крім тролейбусів і трамваїв) здійснюється його затриманням шляхом блокування коліс або доставки його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

  3. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

  4. Заборона на експлуатацію транспортного засобу не застосовується, якщо водій на місці усунув підстави для такої заборони, а у випадку стану сп'яніння водія, нездатності керувати за станом здоров'я або відсутності посвідчення водія (документу, що його замінює) — передав керування іншій особі, яка може (має право) керувати транспортним засобом.

Стаття 41. Тимчасове обмеження експлуатації транспортних засобів

  1. Експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню в разі: 

  1. порушення вимог щодо їх переобладнання;

  2. виявлення поліцейським ознак технічної несправності транспортного засобу відповідно до переліку технічних несправностей, за яких експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню. Такий перелік затверджується Кабінетом Міністрів України;

  3. порушення встановленого статтею 38 цього Закону порядку проходження обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації;

  4. виявлення порушення під час перевезення вантажу, що здійснюється за спеціальними правилами;

  5. виявлення транспортного засобу, що знаходиться у розшуку згідно із законодавством.

  1. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу здійснюється у передбачений законодавством спосіб шляхом встановлення на транспортному засобі спеціальних технічних приладів або засобів, що дозволяють у реальному часі визначити його місцезнаходження.

  2. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу не застосовується, якщо транспортний засіб з технічними несправностями здійснював свій рух з ввімкненою аварійною світловою сигналізацією, або встановленим позаду знаком аварійної зупинки або миготливим червоним ліхтарем відповідно до вимог частини восьмої статті 52 цього Закону.

  3. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу не застосовується, якщо водій на місці усунув підстави для такого обмеження.

  4. У разі відмови водія від тимчасового обмеження експлуатації транспортного засобу, до такого транспортного засобу застосовується тимчасова заборона його експлуатації.

Розділ XI

ВИМОГИ ДО УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 42. Загальні вимоги до учасників дорожнього руху, їх права та обов'язки

  1. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги даного розділу та Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

  2. Кожний учасник дорожнього руху, який виконує вимоги цього розділу та Правил дорожнього руху, має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці вимоги.

  3. Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до вразливих учасників дорожнього руху.

  4. Учасники дорожнього руху мають право на:

  1. безпечні, комфортні та безперешкодні умови дорожнього руху;

  2. відшкодування збитків, завданих відсутністю безпечних та комфортних умов дорожнього руху, якщо відсутність таких умов привела до загрози їхньому життю чи здоров’ю;

  3. подання у встановленому законодавством порядку звернень (заяв, скарг, пропозицій, клопотань, зауважень), що стосуються порушення законодавства у сфері дорожнього руху іншими учасниками дорожнього руху або власниками доріг, до уповноважених органів держаної влади, місцевого самоврядування та посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків;

  4. своєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою на дорозі;

  5. отримання від центральних органів виконавчої влади, а також гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, інформації про умови дорожнього руху;

  6. оскарження дій працівників (посадових осіб) органів державної влади, що забезпечують безпеку дорожнього руху, або здійснюють за нею контроль, у разі порушення ними законодавства України;

  7. оскарження дій або бездіяльності власників доріг за порушення ними норм і стандартів під час будівництва, ремонту та утримання доріг;

  8. оскарження дії посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом;

  9. відшкодування збитків, завданих незаконними діями посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом.

Учасники дорожнього руху мають право відступати від вимог цього Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти загибелі чи каліцтву, спричиненню матеріальної шкоди, порушенню інших прав власних або інших громадян.

  1. Учасники дорожнього руху зобов'язані:

  1. знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

  2. підтримувати безпечні умови для дорожнього руху таким чином, щоб не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

  3. виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух;

  4. не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого транспорту, який рухається з увімкненими проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

  5. вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод;

  6. відшкодовувати згідно із законом збитки, завдані автомобільним дорогам у наслідок протиправних дій, у тому числі дорожньо-транспортних пригод.

  1. Водії транспортних засобів, що належать Національній поліції України, Військовій службі правопорядку та військовій інспекції безпеки дорожнього руху в Збройних Силах України, а також дорожньо-експлуатаційним службам та бригадам екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог цього Закону лише у випадках і при виконанні умов, викладених у ньому.

 

Стаття 43. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами

  1. Кожний громадянин, який досяг визначеного частиною другою цієї статті віку, за результатами медичного огляду не має психофізіологічних та медичних протипоказань до керування транспортними засобами певної категорії, та в порядку, визначеному статтями 76 та 77 цього Закону, здав теоретичний тест і тест на навички і поведінку водія, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

  2. Право на керування транспортними засобами може бути надано:

  1. для категорії АМ – особам, які досягли 14-річного віку;

  2. для категорії А1 – особам, які досягли 16-річного віку;

  3. для категорій A2, В1, В, ВЕ - особам, які досягли 18-річного віку;

  4. для категорії А (мотоциклів) – особам, які досягли 20-річного віку та мають попередній стаж керування транспортним засобом категорії А2 не менш 2 років (вимога не застосовується, якщо заявник має вік щонайменше 24 роки);

  5. для категорії А (трициклів та квадроциклів, потужність яких перевищує 15 кВт) – особам, які досягли 21-річного віку;

  6. для категорій C1, C1Е, а також для керування колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів - особам, які досягли 18-річного віку;

  7. для категорії С, СЕ, D1, D1E, Т, – особам, які досягли 21-річного віку;

  8. для категорії D, DE - особам, які досягли 24-річного віку;

Граничний вік для категорій С може бути знижений до 18 років, а для категорії D – до 21 року стосовно транспортних засобів, що використовуються пожежною службою, для підтримки громадського порядку, а також транспортних засобів, що проходять дорожнє тестування з метою ремонту або технічного обслуговування.

  1. Транспортні засоби належать до таких категорій:

АМ – мопеди;

А1 - мотоцикли, які мають двигун з робочим об’ємом циліндра до 125 см³ і потужність яких не перевищує 11 кВт, а співвідношення потужність/вага не перевищує 0,1 кВт/кг, а також трицикли, потужність яких не перевищує 15 кВт;

А2 - мотоцикли, потужність яких не перевищує 35 кВт, а співвідношення потужність/вага не перевищує 0,2 кВт/кг, і які не походять з транспортних засобів, що перевищують свою потужність більше ніж удвічі;

А – мотоцикли, а також трицикли (квадроцикли) з потужністю, що перевищує 15 кВт;

В1 – квадроцикли, власна вага котрих не перевищує 400 кг (550 кг для транспортних засобів, призначених для вантажоперевезень), не враховуючи маси батареї для квадроциклів з електроприводом, і максимальна вихідна потужність котрих не перевищує 15 кВт;

В - автомобілі з повною масою до 3500 кг з кількістю місць не більше восьми, крім місця водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом з повною масою до 750 кг за умови, що повна маса такого составу транспортних засобів не перевищуватиме 4250 кг;

ВЕ - состави транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого перевищує 750 кг;

С1 – автомобілі (крім категорій D1 або D), повна маса яких перевищує 3500 кг але не перевищує 7500 кг, які спроектовані і сконструйовані для перевезення не більше восьми пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом з повною масою не більше 750 кг;

С1Е – состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії С і причепу з повною масою понад 750 кг, за умови, що повна маса такого составу не перевищує 12000 кг, а також состави транспортних засобів, що складається з тягача категорії B і причепу з повною масою понад 3500 кг, за умови, що повна маса такого составу транспортних засобів не перевищує 12000 кг;

С - автомобілі (крім категорій D1 або D), повна маса яких є понад 3500 кг, які спроектовані і сконструйовані для перевезення не більше восьмі пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, який має повну масу до 750 кг;

СЕ - состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії С та причепу, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;

D1 - автомобілі, спроектовані і сконструйовані для перевезення не більше 16 пасажирів, крім водія, з максимальною довжиною не більше 8 м; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, якій має повну масу, що не перевищує 750 кг;

D1Е - состави транспортних засобів, що складається з тягача категорії D1 і причепу з дозволеною масою понад 750 кг;

D - автомобілі, спроектовані і сконструйовані для перевезення більш як 8 пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, який має повну масу до 750 кг;

DЕ - состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії D і причепу з максимальною дозволеною масою понад 750 кг;

Т – трамваї та тролейбуси.



Категорії транспортних засобів від нижчої до вищої ідуть у такому порядку: АМ, А1, А2, А, В1, В, ВЕ, С1, С1Е, С, СЕ, D1, D1Е, D, DЕ, тобто будь-яка категорія, що знаходиться лівіше в даному спису є нижчою по відношенні до будь-якої категорії, що знаходиться в списку праворуч. Категорія Т не співставляється з іншими категоріями транспортних засобів.

  1. Дійсність посвідчень водія визначається наступним чином:

  • посвідчення водія категорії C1E, CE, D1E або DЕ є дійсним для керування составами транспортних засобів категорії ВЕ;

  • посвідчення водія категорії CE є дійсними для категорії DE, якщо їхні власники мають право на керування транспортними засобами категорії D;

  • посвідчення водія категорії C1E є дійсними для категорії D1E, якщо їхні власники мають право на керування транспортними засобами категорії D1;

  • посвідчення водія категорій CE і DE є дійсними для керування составами транспортних засобів категорій C1E і D1E відповідно;

  • посвідчення будь-якої категорії, є дійсними для категорії AM;

  • посвідчення категорії A2, є дійсними також для категорії A1;

  • посвідчення категорії A, B, C або D є дійсними для категорій A1 і A2, B1, C1 або D1 відповідно.

  1. Посвідчення водія категорій C1, C, D1 і D видаються лише водіям, які вже мають право на керування транспортними засобами категорії В. Посвідчення категорій BE, C1E, CE, D1E і DE видаються лише водіями, які вже мають право на керування транспортними засобами категорій B, C1, C, D1 і D відповідно.

  2. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії:

  • для категорій AM, A1, A2, A, B, B1 і BE - 10 років;

  • для категорій C, CE, C1, C1E, D, DE, D1, D1E, Т - 5 років.

Відновлення терміну дії посвідчення водія відбувається автоматично на підставі результатів проведення періодичного медичного огляду з метою підтвердження фізичної і розумової придатності особи до керування транспортними засобами у відповідності до вимог частини четвертої статті 24 цього Закону, відображених у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, передбаченому статтею 82 цього Закону.

  1. На території України, відповідно до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 8 листопада 1968 року, діють національні та міжнародні посвідчення водія, що відповідають вимогам діючого законодавства. Порядок видачі та обміну посвідчень водія визначається Кабінетом Міністрів України.

  2. Підставами припинення дії права на керування транспортними засобами є:

  1. закінчення терміну дії посвідчення водія;

  2. виявлена в результаті обов'язкового медичного огляду наявність медичних протипоказань або раніше не виявлених медичних обмежень до керування транспортними засобами залежно від їхніх категорій, призначення та конструктивних характеристик;

  3. позбавлення права на керування транспортними засобами.

Порядок припинення дії права на керування транспортними засобами за наявності медичних протипоказань або медичних обмежень до керування транспортними засобами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  1. Види правопорушень, що тягнуть в якості міри відповідальності позбавлення права керування транспортними засобами або обмеження такого права, встановлюються Кримінальним Кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поновлення права керування транспортними засобами, а також отримання нового посвідчення водія (в разі закінчення терміну дії попереднього чи зміни кількості відкритих категорій) здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після обов’язкового складання теоретичного тесту та тесту на навички і поведінку для відповідної категорії транспортного засобу згідно вимог статей 76 та 77 цього Закону.

  1. Забороняється керування транспортними засобами особами, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

  2. Жодна особа не може мати більше одного посвідчення водія зазначених у цій статті категорій.

Стаття 44. Вимоги до водія транспортного засобу, його права та обов'язки

  1. Водій транспортного засобу додатково до загальних прав учасників дорожнього руху має право:

  1. керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де рух транспорту не заборонено цим Законом;

  2. передавати керування механічним транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

  3. знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище й посаду цієї особи;

  4. вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред'явлення посвідчення її особи;

  5. на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу поліцейським та працівникам охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом;

  6. у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу.

Водії-інваліди, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Інвалід" (додаток 5), можуть відступати від вимог цього Закону в передбачених ним випадках.

  1. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

  1. перед виїздом перевірити й забезпечити під час руху технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

  2. бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу й не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

  3. не створювати своїми діями аварійної ситуації;

  4. не створювати перешкод пішоходам, які знаходяться на нерегульованому пішохідному переході, а також на регульованому переході при дозвільному сигналі світлофора (регулювальника);

  5. дати дорогу транспортним засобам із увімкненими синім та (або) червоним проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

  6. виконувати розпорядження поліцейських, які здійснюють нагляд за дорожнім рухом, а водії військових транспортних засобів – також посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої цим та іншими Законами України;

  7. на вимогу уповноваженої особи Національної поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин;

  8. у разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню, припинити або передати керування іншій особі відповідно до вимого цього Закону;

  9. на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки тощо), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки;

  10. під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

  11. вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відводу, у тому числі з боку пасажирів;

  12. повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або органам Національної поліції про виявлені факти створення небезпеки для дорожнього руху;

  13. не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам;

  14. своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковій перевірці придатності до експлуатації, на таку перевірку;

  15. у разі передачі керування механічним транспортним засобом іншій особі: знати дані щодо імені, прізвища, а також номеру посвідчення водія особи, що фактично буде керувати транспортним засобом.

  1. Водії транспортних засобів повинні підтримувати належний рівень знань, навичок і поведінки з тим, щоб бути здатними:

  1. розпізнавати небезпечні ситуації на дорозі і оцінювати ступінь їх серйозності;

  2. керувати своїм транспортним засобом таким чином, щоб не створювати небезпечних ситуацій і належно реагувати на виникнення таких ситуацій;

  3. виконувати правила дорожнього руху і, зокрема, правила, призначені для запобігання дорожньо-транспортним пригодам і регулювання транспортним потоком;

  4. виявляти будь-які значні технічні несправності у своїх транспортних засобах, зокрема, ті, що створюють ризик безпеці;

  5. ураховувати всі фактори, що впливають на здатність до керування транспортним засобом (наприклад, алкоголь, втома, поганий зір, тощо) з метою використання в повному обсязі запобіжних заходів, необхідних для забезпечення безпеки руху;

  6. допомагати забезпечувати безпеку усіх учасників дорожнього руху та, зокрема, найслабкіших та найбільш вразливих через демонстрацію належної поваги до інших.

  1. Водієві забороняється:

  1. керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, а також у хворобливому стані та у стані стомлення, що може вплинути на безпеку дорожнього руху або передавати керування особам, які знаходяться в такому стані;

  2. вживати алкоголь, наркотики, а також лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського чи після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп‘яніння або щодо вживання лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду;

  3. передавати керування механічним транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню або прийому тестів на навичку і поведінку водія відповідно до вимог статей 73 та 77 цього Закону;

  4. здійснювати агресивне керування транспортним засобом;

  5. під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання);

  6. під час вимушеної зупинки на дорозі в темну пору доби чи в умовах недостатньої видимості перебувати на проїзній частині дороги (вулиці) поза межами транспортного засобу без сигнального жилета.

  1. Водієві також забороняється керувати транспортним засобом:

  1. не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, якщо це передбачено законодавством;

  2. тимчасово ввезеним на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне його вивезення, за відсутності в ньому особи, яка його ввозила;

  3. без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненими, що не дозволяє чітко визначити його символи, перевернутим чи не освітленим;

  4. що своєчасно не пройшов обов'язкову перевірку придатності до експлуатації (якщо транспортний засіб підлягає такий перевірці).

  1. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

  1. власне посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

  2. реєстраційний документ на транспортний засіб, яким він керує (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон), а в складі автопоїзда – на кожний транспортний засіб;

  3. чинний поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

  4. чинний Акт приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на відповідному типі газового палива (у випадках, передбачених частиною 3.2 статті 37 цього Закону). Такий Акт не потребується, якщо в реєстраційному документі на транспортний засіб відображені облікові дані відносно зміни його роботи на газовому або інших альтернативних видах палива.

  5. документ, що підтверджує проходження обов'язкової перевірки придатності транспортного засобу до експлуатації (в разі, якщо транспортний засіб підлягає такий перевірці);

  6. на транспортних засобах, що здійснюють перевезення пасажирів – документацію відповідно до законодавства, що регулює організацію та діяльність з перевезення пасажирів;

  7. на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

  8. при перевезенні пасажирів на таксі - відповідний дозвіл (ліцензію), передбачений законодавством, що регулює організацію та діяльність з перевезення пасажирів;

  9. у випадку проведення навчання водінню (на автомобільних дорогах) особа, що проводить навчання - документ на право навчання водінню, кандидат у водії – посвідчення особи, медичний допуск щодо придатності до керування транспортним засобом відповідної категорії та довідку кандидата у водії;

  10. у випадку приймання іспитів на отримання права керування транспортними засобами – атестат екзаменатора, в якому відображені відповідні категорії транспортних засобів щодо яких екзаменатор має право прийому іспитів;

  11. під час керування транспортним засобом з розпізнавальним знаком "Інвалід" – посвідчення встановленого зразка, видане у відповідності до законодавства України, яке підтверджує відповідний статус водія, якщо таке керування здійснюється інвалідом.

  1. Водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинні мати:

  1. реєстраційні документи на транспортний засіб, яким він керує і власне посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968);

  2. чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка";

  3. реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту;

  4. розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано. Такий знак може розміщуватися окремо від реєстраційного номерного знака або на ньому.

  1. На вимогу уповноважених цим Законом осіб, які мають право зупиняти транспортні засоби та здійснювати відповідні перевірки, водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цього Закону, а також:

  1. пред'явити для перевірки документи, зазначені в частині шостій цієї статті (у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення – документи передаються);

  2. дати можливість перевірити ідентифікаційні номери транспортного засобу, які вписані в його реєстраційні документи, і комплектність транспортного засобу;

  3. дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням передбачених законодавством спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковій перевірці придатності до експлуатації.

  1. У місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу поліцейського, або уповноваженого представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, водій вантажного автомобіля або трактора повинен зупинитися з дотриманням вимог цього Закону, а також:

  1. передати для перевірки необхідні документи;

  2. надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

  1. Водій вантажного автомобілю або колісного трактору повинен надавати транспортний засіб поліцейським для транспортування чи буксирування пошкоджених транспортних засобів в попутному напрямку або до ближнього територіального органу Національної поліції.

Особа, яка скористалася транспортним засобом, повинна видати довідку із зазначенням пройденої відстані, тривалості поїздки, свого прізвища, посади, номера посвідчення, повного найменування свого підрозділу чи організації.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал