З а к о н у к р а ї н и про дорожній рух та його безпеку



Сторінка6/18
Дата конвертації16.01.2017
Розмір3.29 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Стаття 31. Відомча реєстрація та облік транспортних засобів

  1. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

  1. транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;

  2. транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, - уповноважений орган Національної гвардії України;

  3. транспортних засобів, які належать Державній прикордонній службі України, - уповноважений підрозділ спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

  4. транспортних засобів, які належать Державній спеціальній службі транспорту, - уповноважений підрозділ органу управління Державної спеціальної служби транспорту;

  5. транспортних засобів, які належать Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації;

  6. транспортних засобів, які належать Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

  7. великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

  8. трамваїв і тролейбусів – органи місцевої виконавчої влади;

  9. перегонових і спортивних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;

  10. тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

  1. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

  2. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи, які є складовою частиною Державного реєстру безпеки дорожнього руху у відповідності до вимог статті 82 цього Закону.

  3. Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подають відомості про нього до Державного реєстру безпеки дорожнього руху.

Стаття 32. Компетенція власників транспортних засобів

  1. До компетенції власників транспортних засобів (юридичних осіб) належить:

  1. здійснення заходів щодо поповнення та оновлення рухомого складу, можливості безпечної експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України;

  2. організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху; організація та здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

  3. організація та забезпечення заходів, пов'язаних з профілактикою дорожньо-транспортного травматизму та безпекою праці у відповідності до вимог законодавства;

  4. вирішення питань експлуатації транспорту у надзвичайних ситуаціях;

  5. призначення посадової особи, відповідальної за експлуатацію та технічний стан транспортних засобів, що належать юридичній особі;

  6. створення за наявності більше п'ятнадцяти одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, автотранспортного підприємства з відокремленою територією та комплексом відповідних умов, із введенням посад фахівців з безпеки дорожнього руху, відповідальних за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію транспортних засобів.

  1. У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, об'єднаннях, підприємствах та організаціях усіх форм власності, що мають більше п'ятнадцяти одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, при чисельності зайнятих експлуатацією транспортних засобів понад 50 чоловік, вводиться посада фахівця з безпеки дорожнього руху, а понад 500 чоловік - створюється служба безпеки дорожнього руху та вводяться посади, відповідальних за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію транспортних засобів. Положення про цю службу затверджує відповідне міністерство або керівник підприємства чи організації.

  2. Власник транспортного засобу має право:

  1. передавати транспортний засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, на підставі передачі такій особі реєстраційного документа на цей транспортний засіб та чинного полісу (сертифікату) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів;

  2. довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі;

  3. на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам поліції та органу охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом;

  4. на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху;

  5. на відшкодування, відповідно до законодавства України, збитків, завданих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

  6. на страхові виплати відповідно до законодавства України та укладеного договору страхування.

  1. Забороняється передавати у володіння, користування або розпорядження іншим особам транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне їх вивезення. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.

  2. Власники механічних транспортних засобів зобов'язані:

  1. протягом десяти днів після придбання або одержання транспортного засобу, митного його оформлення, або виникнення інших обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів, подати (представити) визначені законодавством документи до Державного реєстратора або уповноваженого представника для здійснення реєстрації (перереєстрації) належного їм транспортного засобу;

  2. своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковій перевірці придатності до експлуатації, на таку перевірку, забезпечувати своєчасне й у повному обсязі проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту належних їм транспортних засобів, крім випадків, коли такий транспортний засіб переданий в користування іншій особі;

  3. здійснювати заходи щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху, захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту, профілактики дорожньо-транспортного травматизму, крім випадків, коли такий транспортний засіб переданий в користування іншій особі;

  4. у разі передачі транспортного засобу в користування іншій особі: знати дані щодо імені, прізвища, а також номеру посвідчення водія особи, що фактично буде керувати транспортним засобом, а у разі отримання відповідного запиту від Національної поліції - повідомляти дані про особу, що керувала транспортним засобом під час фіксації правопорушення технічними засобами, що працюють в автоматичному режимі.

  1. Уповноважені або посадові особи, призначені власниками відповідальними за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані:

  1. забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів відповідно до законодавства, зокрема відповідно до технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, а також дотримання екологічних вимог до транспортних засобів;

  2. не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, перебувають у хворобливому чи втомленому стані, який не дозволяє безпечно керувати транспортним засобом;

  3. забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров'я і дотриманням режиму праці та відпочинку;

  4. не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів законодавчо регульованої сфери, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов'язкову перевірку придатності до експлуатації. 

Стаття 33. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі

  1. До участі у дорожньому русі допускають транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів (чинних на дату першої реєстрації в Україні), що мають сертифікат відповідності цим вимогам, укомплектовані відповідно до законодавства, пройшли державну (відомчу) реєстрацію,у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим законом підлягає обов'язковій перевірці придатності до експлуатації, пройшли таку перевірку.

  2. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у встановленим законодавством порядку, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені, підроблені чи відсутні, без номерних знаків або з номерними знаками, що не належать цим транспортним засобам чи не відповідають вимогам стандартів, або з номерними знаками, закріпленими у не встановленому для цього місці, закритими іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненими, що не дозволяє чітко визначити їх символи, перевернутими чи неосвітленими, забороняється.

  3. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

  4. На транспортних засобах, що потребують додаткового позначення, встановлюються розпізнавальні знаки (додаток 5) у відповідності до цього Закону.

  5. Не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма за винятком тих, що перебувають у міжнародному русі.

Стаття 34. Рух транспортних засобів за спеціальними правилами

    1. За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів, тобто рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли:

  1. хоч один з габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, дорожнього господарства, управління автомобільними дорогами і безпеки на наземному транспорті, та Національною поліцією України маршрутах – 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м);

  2. фактична маса транспортного засобу перевищує 40 т (для контейнеровозів на дорогах загального призначення – 44 т, на дорогах маршрутів, встановлених уповноваженими органами відповідно до законодавства – 46 т);

  3. маса транспортного засобу, що припадає на одиночну вісь, перевищує 11 т (11,5 т для ведучих осей транспортних засобів, а також для автобусів і тролейбусів);

  4. маса транспортного засобу, що припадає на суміжні здвоєні осі, у разі відстані між ними менше 1 метра - перевищує 11 т; у разі відстані між ними не менше 1 метра, але менше 1,3 метра – перевищує 16 т; у разі відстані між ними не менше 1,3 метра, але менше 1,8 метра – перевищує 20 тонн;

  5. маса транспортного засобу, що припадає на строєні осі, у разі відстані між суміжними осями не більше 1,3 метра – перевищує 21 т; у разі відстані між суміжними осями більше 1,3 метра, але не більше 1,4 метра – перевищує 24 т;

  6. вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м.

    1. У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

    2. Транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, повинні рухатися з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та у випадках, передбачених спеціальними правилами, - встановленими розпізнавальними знаками, передбаченими цим Законом (додаток 5), а великовагові та великогабаритні транспортні засоби - також з увімкненим проблисковим маячком (проблисковими маячками) оранжевого кольору.

    3. Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для виконання сільськогосподарських робіт встановлюється власником дороги, вулиці та залізничного переїзду спільно з Національною поліцією України.

Пересування дорогами транспортних засобів на гусеничному ходу дозволяється, тільки якщо це дороги місцевого значення без твердого покриття і тільки при мінусовій температурі атмосферного повітря.

Стаття 35. Основні вимоги щодо технічного стану та комплектності транспортних засобів, що перебувають в експлуатації



  1. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам чинних в Україні технічних регламентів, а також правил технічної експлуатації, експлуатаційної документації виробника та інформаційного забезпечення від виробника.

  2. Технічний стан колісного засобу загального призначення повинен відповідати вимогам щодо експлуатаційної безпечності систем управління, зокрема оглядовості з місця водія, установки світлотехнічного обладнання, інших частин електроустановки, шасі, рами та встановлених на ній складників колісного засобу, обсягу викидів забруднювальних речовин, рівня акустичного шуму, ступеня ущільнення порожнин складників колісного засобу, що містять робочу рідину, стану засобів запобігання надмірному забрудненню навколишнього природного середовища та створенню надмірного рівня електромагнітних завад, що передбачені документами, зазначеними в частині першій статті 33 цього Закону.

Вимоги до технічного стану колісного засобу, призначеного для виконання спеціальних робочих функцій, повинні відповідати вимогам до технічного стану колісного засобу загального призначення, на базі якого він виготовлений.

  1. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які експлуатують транспортні засоби згідно з законодавством України.

Обов'язок щодо контролю та вжиття необхідних заходів для забезпечення належного технічного стану транспортного засобу під час руху покладається на його водія.

  1. Перелік технічних несправностей та умов, за яких тимчасово забороняється експлуатація транспортних засобів, визначається статтею 40 цього Закону.

  2. Перелік технічних несправностей, за яких експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню у передбачений цим Законом спосіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у цьому Переліку, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог частини восьмої статті 52 цього Закону.

  3. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків транспортних засобів, наносити на них додаткові позначення, покриття або закривати їх. Номерні знаки повинні чітко визначатися за будь-якої погоди, а задні номерні знаки - бути освітленими у темний час доби або в умовах недостатньої видимості. Ступінь пошкодження чи забруднення номерних знаків в процесі експлуатації не повинен перевищувати межу розпізнавання символів номерних знаків.

  4. Забороняється встановлювати на транспортному засобі та у його зовнішніх світлових приладах джерела світла, не передбачені діючими нормами, нормативами, правилами або стандартами.

  5. У механічному транспортному засобі (окрім мопедів та двоколісних мотоциклів) під час експлуатації повинні бути:

  1. медична аптечка з медичними засобами, перелік яких відповідає вимогам національного стандарту для відповідного типу транспортного засобу, і термін придатності яких не закінчився;

  2. знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту;

  3. спеціальний жилет зі світлоповертальними елементами;

  4. вогнегасник, термін придатності якого не закінчився.

Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, визначаються спеціальними правилами, за якими здійснюється перевезення таких вантажів.

  1. На вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, колісних тракторах і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т повинні бути противідкотні упори (щонайменше два), а в зимовий період – ланцюги протиковзання чи інші аналогічні засоби щонайменше на рушійні колеса транспортного засобу (крім випадків, коли це заборонено виробником транспортного засобу (виробником шин) або на зазначених транспортних засобах використовуються обшиповані шини).

  2. Автобуси, вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни, а також будь-які транспортні засоби, що використовуються виключно для транспортування небезпечних вантажів, можуть експлуатуватися на дорогах загального користування, якщо вони обладнані пристроями обмеження швидкості, які налаштовані так, щоб їх максимальна швидкість не могла перевищувати:

  • для вантажних автомобілів з максимально допустимою масою понад 3,5 тони та транспортних засобів, що використовуються виключно для транспортування небезпечних вантажів – 90 км/год;

  • для автобусів - 100 км/год.

Зазначені вимоги не застосовуються до транспортних засобів, що експлуатуються Збройними Силами України, Національною гвардією України, Міністерством надзвичайних ситуацій України, службами екстреного виклику, а також до транспортних засобів, що за своїми технічними характеристиками не можуть пересуватися швидше вказаної межі, експлуатуються на дорогах для наукових експериментів, експлуатуються лише для громадських послуг на міських територіях.

Зазначені пристрої обмеження швидкості повинні відповідати діючим технічним умовам, нормативам та правилам.



  1. Автобуси, вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни, причепи та напівпричепи до них, під час експлуатації на дорогах загального користування повинні мати контурне маркування, яке за своїми характеристиками та правилами установки відповідає діючим нормативам та правилам.

  2. На великовагових та великогабаритних транспортних засобах, автомобілях дорожньо-експлуатаційної служби, автобусах, що перевозять організовані групи дітей, та на автомобілях, що супроводжують небезпечний вантаж або небезпечні транспортні засоби, повинні бути проблискові маячки оранжевого кольору відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 36. Основні вимоги щодо технічного обслуговування та ремонтування транспортних засобів



  1. Виробник, дистриб’ютор, постачальник, який виробляє чи ввозить транспортні засоби, має забезпечити можливість своєчасного технічного обслуговування та ремонтування транспортного засобу на підприємствах автомобільного сервісу. Виробник повинен забезпечити сервісну мережу авторизованих і неавторизованих виконавців ремонту та технічного обслуговування необхідним інформаційним забезпеченням з питань ідентифікації, технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, а також має надати споживачу інформацію про складники, які мають ресурс менший ніж ресурс транспортного засобу.

  2. Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт з технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, перевірки технічного стану згідно з технічними регламентами, нормами і нормативами, встановленим інформаційним забезпеченням від виробника для визначених ним умов технічного експлуатування транспортних засобів. 

  3. Не використовують методи та операції технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, їх складників та систем із числа заборонених виробником.

  4. Забороняється, у тому числі в умовах спеціалізованих підприємств, які займаються ремонтом і технічним обслуговуванням транспортних засобів, внесення змін в ідентифікаційні номери і номерні таблички кузова чи шасі (рами), а також їх знищення (перенесення, закріплення, відновлення тощо) без попереднього узгодження з уповноваженим підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.

  5. У разі пошкодження транспортного засобу або його складника для розрахунку збитків (матеріальні збитки) враховується величина уцінки автотранспортного засобу в результаті отриманих пошкоджень або величина понесених витрат при його відновлення до технічного стану, в якому воно знаходилося безпосередньо перед пошкодженням, з урахуванням неможливості відновлення його до зазначеного стану при проведенні окремих видів робіт з ремонту

Встановлення вартості збитків здійснюється експертами шляхом відповідного дослідження, яке відповідає загальноприйнятим процедурам, на підставі неупередженої думки про вартість збитків, заснованій на детальному вивченні об'єкта. 

Стаття 37. Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів



  1. Переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормам і нормативам, стандартам законодавчо регульованої сфери України.

  2. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру мас, типу двигуна, його маси і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, підвіски, коліс, аварійних виходів автобусів, потужності електроспоживачів, спеціального обладнання транспортних засобів для перевезення дітей (школярів), осіб з обмеженими фізичними можливостями, небезпечних вантажів, а також змінення функцій тахографа, обмежувача швидкості, електронних систем управління роботою двигуна і рухом автомобіля.

  3. Переобладнання транспортних засобів (крім переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива) повинно проводитися виключно на підставі документа про погодження переобладнання транспортного засобу, виданого організацією або установою, уповноваженою на це центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства.

3.1. Виконання робіт, пов’язаних з встановленням обладнання, яке робить можливою роботу двигуна на додатковому, окрім передбаченого виробником транспортного засобу, типі палива, повинно здійснюватися у відповідності до державних стандартів, які визначають вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання колісних транспортних засобів.

3.2. Переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому паливі повинно проводитися виключно суб'єктом господарювання, який має узгоджену з відповідними уповноваженими державними органами нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому, виконавець таких робіт видає власнику транспортного засобу, на якому встановлено обладнання, що робить можливою роботу двигуна на газовому паливі, "Акт приймання-передачі транспортного засобу, переобладнаного для роботи на відповідному типі газового палива", встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, в якому обов’язково зазначаються строки наступної перевірки газобалонного обладнання на відповідність вимогам безпеки. При цьому, такий виконавець робіт несе персональну відповідальність згідно законодавства за достовірність вказаної інформації.

3.3. Якщо загальна вага встановленого обладнання, яке робить можливою роботу двигуна на газовому паливі, не перевищує 100 кг у спорядженому стані, - внесення змін до реєстраційних документів на транспортний засіб не потребується.

В усіх інших випадках, встановлення такого обладнання потребує внесення відповідних змін до реєстраційних документів транспортного засобу.



3.4. Транспортні засоби, переобладнані для роботи на газовому паливі, обов’язково повинні мати розпізнавальний знак "Газ" (додаток 5).

  1. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення документа про проведення оцінювання відповідності переобладнаного транспортного вимогам чинних в Україні правил, нормативів і стандартів.

  2. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних транспортного засобу (крім випадків, передбачених частиною 3.3 цієї статті), а також особливості конструкції, які виникли в результаті переобладнання транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

  3. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 38. Перевірка придатності транспортних засобів до експлуатації

  1. Транспортні засоби, зареєстровані на території України, та їхні причепи та напівпричепи, що беруть участь у дорожньому русі, підлягають обов’язковим перевіркам на придатність до експлуатації.

  2. Обов'язковій перевірці придатності до експлуатації не підлягають:

  1. двоколісні та триколісні транспортні засоби;

  2. транспортні засоби, що мають історичну цінність;

  3. технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

  1. Обов'язкова перевірка придатності транспортного засобу до експлуатації передбачає перевірку його технічного стану, а саме: гальмівної системи і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації та обсяги такої перевірки визначає Кабінет Міністрів України.

  1. Обов'язкова перевірка придатності транспортних засобів до експлуатації, зареєстрованих в Україні та призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

  1. Періодичність проходження обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації становить:

  1. для автобусів - через рік після першої реєстрації щорічно;

  2. для спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі – перед початком використання для перевезення визначених небезпечних вантажів і далі щорічно;

  3. для таксі, машин швидкої допомоги, а також вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) з максимальною допустимою масою понад 3,5 тонни та причепів (напівпричепів) до них - через рік після першої реєстрації і далі щорічно;

  4. для легкових автомобілів, вантажних автомобілів з максимальною допустимою масою не більше 3,5 тонни, причепів (напівпричепів) до них - через чотири роки після першої реєстрації і далі кожні два роки;

  5. для колісних тракторів і причепів (напівпричепів) до них або інших колісних транспортних засобів сільськогосподарського призначення, що беруть участь у дорожньому русі - через чотири роки після першої реєстрації і далі кожні два роки.

  1. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язкову перевірку придатності до експлуатації і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації видає сертифікат перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкової перевірки придатності транспортного засобу до експлуатації відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною п'ятою цієї статті.

6.1. Технічний опис та зразок сертифікату перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

6.2. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації бланками сертифікатів перевірки технічного стану транспортного засобу встановлює Кабінет Міністрів України.



6.3. Дані про проходження транспортним засобом обов'язкової перевірки придатності до експлуатації обов’язково вносяться до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону. Відповідальність за внесення таких даних покладається на суб'єктів проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації. Умови допуску таких суб'єктів до Державного реєстру безпеки дорожнього руху визначає Кабінет Міністрів України.

  1. Обов'язкова перевірка придатності до експлуатації транспортних засобів, які належать військовим формуванням, органам внутрішніх справ, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, покладається на ці формування та органи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал