Юридична академія україни імені ярослава мудрого




Сторінка7/15
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15



4.5. Стилістична розрізненість української лексики

Лексика сучасної української мови зі стилістичного погляду поділяється натри групи нейтральну, книжну та розмовну. Нейтральна лексика (міжстильова) – це слова, позбавлені будь-якого стилістичного забарвлення і вільно вживані в усіх стилях мови іти, сидіти, холодний, високий, синій, розумний, рука, небо, вода, будинок, десять, стояти, мій тощо. Міжстильову лексику становлять слова будь-якої частини мови, за винятком вигуків, які завжди вирізняються емоційним
забарвленням. У тексті, як правило, більшість слів нейтральна, стилістичну ж належність його визначає порівняно невелика кількість стилістично забарвленої лексики. Багатозначні слова можуть бути нейтральними водних своїх значеннях і стилістично забарвленими в інших. Так, слова рука (покровительство), вода (порожні слова, небо (доля, Бог) стають стилістично маркованими, коли вживаються у переносному значенні. Док н и ж н о ї лексики належать слова, які здебільшого використовуються в діловому, науковому, художньому й публіцистичному стилях і не вживаються в розмовному. Книжна лексика, таким чином, характерна для тих стилів, які функ- ціонують переважно в письмовій формі корифей, сподівання, вояж, ізотоп, голосування, довідка, високоморальний, благословенний, непримиренний, деструктивний, спорадичний, нижчепідписаний, диференціювати, плекати, сповіщати. Книжні слова широко використовуються і в наукових працях, і в публіцистичних статтях, і в ділових паперах. До них належать
1) наукова лексика – слова, характерні для наукового стилю, зокрема, терміни загальнонаукові і вузькофахові (наприклад еволюція, компонент, методика, укладач, співумисник, комюніке. Серед наукової лексики значне місце займають іншомовні слова (наприклад анонім, блок, критерій, пункт, ультиматум До наукової належить також абстрактна лексика, за допомогою якої можна зрозуміло, доступно і логічно висловити думку припущення, висновок, доведення, умова, спостереження, відхилення. Цю ж функцію виконують і численні складні прийменники й сполучники, вставні слова отже, таким чином, відповідно до, незважаючи на, у результаті того
2) офіційна лексика – слова та словосполучення, утому числі й словосполучення-кліше, що вживаються в офіційно- діловому стилі. Завданням цього стилю є точно, однозначно й уніфіковано передавати інформацію. Це стає причиною появи великої кількості спеціальних слів-канцеляризмів, використання яких недоцільне в інших стилях ухвалити, заслухати, інвен-

83
таризація, квартиронаймач. Канцеляризми – слова й мовленнєві звороти, що позбавляють образності, емоційності та індивідуальності стиль, надають йому нейтрального, офіційного та шаблонного значення, наприклад восени й узимку – в осінньо- зимовий період хвилюватися – переживати стан занепокоєння зголодніти – відчувати потребу в харчуванні. Для ділового стилю характерні віддієслівні іменники отоварювання, впорядкування, санкціонування), мовні штампи надати допомогу, взяти участь, вжити заходів, у зв’язку з тим, що внаслідок того, що незважаючи на беручи до уваги. Відтінок книжності мають дієслова на -увати,-ювати, дієприкметники, дієприслівники та безособові форми дієслівна -но, -то скеровувати, виконувати, заподіювати передбачений, виданий, доведений розглянувши, керуючись заслухано, відбито
3) урочиста та поетична лексика, яка в основному не вживається в ділових паперах (чинити діяння, глава, благотво-
рно). Вона вживається в художньому стилі і частково в публіцистичному. Урочиста та поетична лексика має піднесене забарвлення. До неї належать старослов’янізми (наприклад: хула,
страж, злато, чудо, мзда, десниця) та слова, що передають емоційне сприйняття навколишньої дійсності, душевного стану автора (наприклад легкокрилий, яса, живодайний, осяйний). Книжні слова, як правило, однозначні, значення їх чітко окреслені, а розмовні слова частіше багатозначні та емоційно забарвлені. До розмовної лексики належать слова, які вживаються в усному невимушеному спілкуванні. Вони не можуть використовуватися в діловому й науковому стилях. У художньому й публіцистичному стилях ця лексика створює колорит розмовного мовлення. Порівняно з нейтральною лексикою розмовна має стилістичне забарвлення неофіційності, емоційності, інколи згрубі- лості та зниженості. Серед розмовної лексики виділяють емо- ційно-експресивні, просторічні слова, жаргонізми, діалектизми наприклад веселенький, будиночок, бідолаха, репетувати, ба-
лаканина, волоцюга, зрізатись, файний та ін.).

84
Розділ
УКРАЇНСЬКА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

5.1. Поняття юридичного терміна, його ознаки

Ю р и д и ч натер мін о л о г і я – це історично сформована сукупність термінів, яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати специфічні потреби спілкування у сфері законодавства, юридичної науки і практики. Під юридичним терміном розуміють слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі (законодавчі акти, словники, наукові праці. Виконуючи нормативну, денотативну функцію, термін служить конкретизуючим найменуванням спеціальної реалії, відбиває її зміст відповідно до сучасного рівня знань. Однак термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає втому, що вчені чи фахівці тієї чи іншої галузі домовляються, що розуміти під тим чи іншим терміном. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному, логічному визначенню, яке називає суттєві ознаки предмета або даного поняття. Виконуючи сигніфікативну функцію, термін перебуває в опозиції лише до іншого терміна і досить непросто співвідноситься з іншими мовними знаками вирішальну роль у розвитку терміна відіграє поняття, яке може бути йому нетотожне (у зв’язку з розвитком наукових знань. Оскільки для терміно- творення використовуються мовні знаки і терміни існують відповідно до закономірностей природних мову терміна є всі тенденції мовного знака. На відміну від загальнолітературної мова професійне спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих саме в термінах. При характеристиці терміна виділяють такі риси тенденція до моносемічності; унормованість й однозначність основне значення зафіксоване в державних стандартах і
спеціальних словниках (багатозначний термін вважається невдалим, його намагаються замінити чи дати додаткові пояснення повна або майже повна відсутність синонімів умотивованість, відпрацьованість утворенні відсутність емоційного забарвлення стабільність та системність з формального погляду – коротке і чітке слово, зрозуміле для сприймання в задовільному мовному оформленні. Варто наголосити на необхідності чітко розмежовувати такі поняття, як термінологія й номенклатура. Під номенклатурою слід розуміти систему цілком абстрактних та умовних символів, єдине призначення яких утому, щоб дати максимально зручні засоби на позначення предметів, речей без прямого відношення до вимог теоретичної думки. Як відомо, умові не відразу створюються термінологічні системи, виникають нові значення слів для передачі нових наукових понять. На процесі результат утворення термінів впливають багато факторів. Наведено декілька з них.
1. Мова, через яку науковець познайомився з новою галуззю науки.
2. Термінологічна традиція, що усталилася вданій мові, у споріднених з нею мовах і вданій галузі науки чи в споріднених науках.
3. Мовне чуття науковця, ступінь його мовної підготовки. У термінотворенні характерний відбір засобів за принципами актуальності, доцільності та аналогічності. Те, що незвичне в загальновживаній лексиці, може бути актуальним ідо- цільним у термінології (наприклад електронно-електронний перехід, забезпечення безпеки та ін.). Слід також зазначити, що, вивчаючи термінологію з власне термінологічних позиційне слід забувати, наскільки самостійна вона у своєму розвиткові. Звичайно, термінологія виникає та еволюціонує на ґрунті конкретної національної мови, а її автори є носіями цієї ж конкретної мови. Проте умови народження термінів інші, ніж умови появи загальновживаних слів. Терміни зумовлені концептуальним апаратом наук, який
вони обслуговують, закономірностями і процесами розвитку саме цих наук. Юридичні терміни є ніби представниками юридичної науки й практики, оскільки утворюються з урахуванням їх досягнень. За допомогою термінів відбувається передача правової інформації, диференціація юридичних понять і категорій. Розрізняють три види юридичних термінів
загальновживані – терміни в загальноприйнятому значенні будинок, документ, будівля, природа, довкілля та ін.;
спеціально-технічні – терміни, що мають значення в галузі спеціальних знань техніки, медицини, економіки, соціології, біології, (наприклад, депозит, безробітний, страйк
спеціально-юридичні – терміни, що мають особливе юридичне значення, яким виражається своєрідність того чи іншого правового поняття (зокрема, застава, володіння, переведення боргу, колективний договір.
5.2. Джерела та способи творення юридичних
термінів

При створенні юридичних термінів використовують, як відомо, два основних принципово різних способи. Перший спосіб це самостійна побудова похідних слів, складних слів, скорочень та словосполучень на основі лексики рідної мови (наприклад відповідач, позовний, рішення, судовий, відсутність умислу, відбиток пальців тощо. Елементи, з яких будується термін, можуть бутив свою чергу термінами, які належать доданої термінологічної системи або до якої-небудь іншої. Вони можуть бути також словами, які залучаються із загального словникового фонду мови. До другого способу відносять випадки запозичення готових термінів з інших мові побудову на їх основі похідних слів, наприклад юрисдикція, апеляція, арбітраж, кредитний, котирувальний тощо. Похідні терміни від власне українських та запозичених слів утворюються за допомогою способів словотворення, які усталилися в сучасній українській літературній мові префіксального (передоручення, зареєструвати, суфіксального (хабарник, позивач, шлюбний, префіксально-суфіксального (безземелля, безпартійний, безафіксного (розшук, доказ, основоск-

87
ладання (волевиявлення, лісоохоронний, складання скорочених основ (профком, виконком, переходом з однієї частини мовив іншу (вартовий, засуджений. Забудовою юридичні терміни поділяються на прості амністія, доказ, захисник, засуджений, складні (кримінально- процесуальний, законодорадчий, мати-героїня, працездатний) та складені (порушити справу, усиновлена дитина. Серед юридичних складених термінів розрізняють такі основні структурні моделі прикметник + іменник (наприклад попереднє ув’язнення, тілесні ушкодження, кримінальна відповідальність іменник + іменник (зокрема виникнення злочину, позбавлення волі, закриття справи дієслово + іменник (наприклад порушити справу, відбувати покарання, повідомити суд дієприслівник + іменник (зокрема керуючись статтями, розглянувши матеріали, беручи до уваги. Під час процесу творення нових термінів постійно постає питання, як поєднати вимоги наукової точності, з одного боку, і вимоги практичної стислості – з іншого. У таких випадках частіше вдаються до запозичення терміна з іншої мови, рідше – до зміни значення існуючого в іншій системі терміна або звичайного слова. На думку багатьох науковців, запозичення у готовому вигляді з іншої мови є найлегшим способом порівняно з іншими способами побудови термінології. Характерною рисою сучасної юридичної термінології є її творення не тільки на ґрунті структурі моделей загальнонародної мови, ай легкість проникнення в терміносистему іншомовних запозичень. Жодна з природних мов при творенні термінології не може обійтися власними ресурсами, тому для позначення нових понять, явищ, предметів вона запозичує лексичні засоби з інших мов, поєднуючи в собі органічно національні та іншомовні елементи. Якщо у загальновживаній мові ще можна обійтися без запозичень, то у термінології це неможливо. Іншомовний термін може навіть витіснити свій український відповідник із ужитку, проте може відбуватися і зворотний процес, що цілком природно. Як доводить увесь хід світового
лінгвістичного процесу, зміцнення в мовах інтернаціональної сутності сприяє їх прогресивному розвитку.

5.3. Лексико-семантичні особливості
термінотворення в законодавчій діяльності

Актуальні проблеми законотворчої діяльності стосуються способів викладу юридичних норму тексті нормативно- правового акта, формулювання заголовних назв статей і частин тексту, юридичного стилю та юридичної мови. Для єдності юридичної термінології необхідно, щоб при позначенні в нормативному акті певного поняття послідовно вживався один терміна при позначенні різних, таких, що не збігаються між собою понять, використовувалися різні. Прийняті закони повинні термінологічно поєднуватися між собою і містити бездоганні дефініції, єдині, наскрізні для всієї галузі законодавства. Поня- тійний апарат усіх галузей права мусить мати уніфіковані терміни й визначення, що виражають найзагальніші і водночас найістотніші ознаки предмета або явища. Поняття можуть набувати подальшого розвитку в галузевих нормативних актах, однак уточнене визначення все одно має спиратися на основну базову) дефініцію. Неточність у застосуванні терміна може спричинити неправильне розуміння правової норми. Слід зазначити, що в низці законів виділені спеціальні статті, які містять тлумачення основних юридичних термінів. Прикладами можуть бути ст. 1 Основні терміни, використані в цьому Законі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 1 Визначення термінів Закону України Про громадянство України та ін. Такий конструктивний підхід до творення й вживання термінів допомагає виробити єдине розуміння змісту, викладеного законодавцем у нормативних приписах, створює необхідні умови для впорядкування законодавчих актів та забезпечує правозастосовну практику однаковим тлумаченням термінів із метою точного застосування нормативно-правових актів. Однак проблема уніфікації та впорядкування юридичної
термінології на сучасному етапі залишається невирішеною. Значення терміна, вжитого водному законі, не завжди однакове за змістом з терміном, який використано в іншому законі. Це пояснюється тим, що крім загальноправової термінології, яка упорядковує основні терміни всієї системи законодавства, є міжгалузева й галузева термінологія. Існує також проблема синонімії термінів. Таку науковій літературі та чинних нормативних актах зустрічаються карне право, кримінальне право катувати, мучити, мордувати вогнепальна зброя, вогнестрільна зброя тощо. Якщо в загальнолітературній мові синоніміка свідчить про лексичне багатство мови і є позитивним явищем, то в термінології – це небажане явище, оскільки синоніми можуть ускладнювати спілкування й призводити до неточного розуміння юридичного тексту. Наприклад, щоб усунути неточності у вживанні, синоніми термін
і строк отримали різне значення уст Цивільного кодексу України й не можуть тепер уживатися як рівнозначні. Процес формування правової терміносистеми в Україні тісно пов’язаний із розвитком і становленням державної мови. Так, протягом значного часу в УРСР правові акти були неоригінальними текстами, а калькованими з російської мови, що спричинило гальмування процесів розвитку української юридичної термінології. Тільки після проголошення української мови як державної активізується нормотворча діяльність державних органів українською мовою. Водночас спостерігається відсутність належного правового регулювання цієї діяльності, мовної експертизи нормативних правових актів, належної кількості лексикографічних праць з юриспруденції. Складний процес розвитку юридичного термінотворен- ня зумовив появу значної кількості правових актів, в яких використовуються терміни, що не відповідають нормам сучасної української літературної мови. Типовим є вживання русизмів, наприклад жилий замість житловий, добутих замість здобутих, риск замість ризик, володілець замість власник тощо. Слід зауважити, що проблема вживання русизмів є не тільки проявом недосконалості культури мовлення, ай недостатнім розвитком мовних ресурсів юридичної термінології.
До термінів у діловому мовленні висуваються такі вимоги) термін повинен вживатися лише водній, зафіксованій у словнику формі (акта (документ, акту (дія рахунка (документ, рахунку (дія
2) він має вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний час дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі
3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор – спонсорський, а не спонсорувальний, позика – позиковий, а позичка – позичковий. Кожній вузькій галузі науки притаманні свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад справа – означає один документі сукупність документів одиницю зберігання документів в архіві (юридична справа різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа. Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення, наприклад фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. При використанні термінів у документах необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу осіб. З усього сказаного можна зробити висновок терміни – це така група слів, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звіряння зі словниками. Термін без визначення, без розкриття його значення – порожній звук, німий знак на письмі, а не засіб офіційного спілкування.

5.4. Професіоналізми в правознавчій діяльності

Професійна лексика охоплює дві групи слів – терміни та професіоналізми. Під професіоналізми розуміють слова або
звороти, властиві мовленню людей певної професії, здебільшого вони застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживаються на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, тоне завжди відповідають нормам літературної мови і можуть мати навіть жаргонний характер. Виникають професіоналізми вдвох випадках коли та чи інша спеціальність або вид занять не мають розвиненої термінології (полювання, рибальство, різні ігри, або як розмовні, неофіційні замінники термінів. У ділових документах професіоналізми другої групи не використовуються. І терміни, і професіоналізми покликані визначити поняття певної галузі виробництва, культури, науки тощо. Проте якщо мета професіоналізмів – спростити спілкування, то терміни відіграють роль передачі досвіду у процесі суспільної діяльності, забезпечують точну передачу інформації у тексті документа. На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професі- оналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад у лікарів – укол
(ін’єкція), пересадка (трансплантація у шоферів – баранка кермо, тачка (автомобіль); у моряків – кок (кухар, камбуз кухня, кубрик (кімната відпочинку екіпажу, бак (носова частина у користувачів ПК мама (материнська плата, клава клавіатура, скинути інформацію (переписати на електронний носій, вінт (вінчестеру працівників правоохоронних органів –
хвіст (стеження, навести (вказати на об’єкт злочину, глухар
(нерозкритий злочин, засвітитися (видати себе.
Професіоналізми вживаються в повсякденному мовленні багатьох працівників підприємств, відомств, установ. Однак незайві вони тільки в усному мовленні, а якщо потрапляють у діловий документ, то це – негативне явище, бо професіоналізми надають йому емоційного забарвлення і спричиняють неточне, а іноді й неправильне розуміння тексту. Так, водній рекламації
було написано, що “заготовки зубчатих колес не мають у собі
свідків”. Свідки – це професіоналізм, уживаний на позначення макетів, що додаються до кожної партії (це довелося пояснювати в наступному листі. Професіоналізми в тих галузях, де термінологія лише формується, можуть поповнювати склад термінів, але їх походження залишає на них виразний слід. Наприклад Встановити такий порядок використання овечих шкір –
голяків: після зняття смуху шкури розсортовуються на придатні та непридатні до виробництва шкіри. Важко сприймаються професіоналізми, утворені переосмисленням загальновідомих слів. Так, слово удар у працівників текстильної промисловості вживається на позначення одиниці швидкості станка. Тому речення Повідомте ударність но- вого агрегату для необізнаної людини буде незрозумілим.
З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково- технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони утворюються різними шляхами використання загальновживаного слова у специфічному значенні човник (деталь швейної машинки, носик (чайника, липовий баланс; шляхом усічення основ слів кібер (кібернетик, тер-
мояд (термоядерна реакція скорочення слів мехмат (механіко-математичний факультет, опер (оперуповноважений шляхом метафоричного перенесення: дно – нижня частина виробу, хвіст – стеження, удар – одиниця швидкості станка зміни граматичних категорій (вживання іменників абстрактних та речовинних назву множині масла, олії, жири,
води, пшениці; шляхом префіксації і суфіксації: бюлетенити, відгул,
доукомплектувати, документувати, дообладнання, недовнесок,
залозунгувати, пливучість, бойовитість, маршрутизація шляхом утворення словосполучень проектувати з
чистого місця, зробити в потолочних метрах (проектувальни-
ки), підводити або знайомити рахунки, дебет кредит обганяє,
липовий баланс, заморозити рахунки (бухгалтери.
Взагалі професіоналізми засмічують мову ділових папе-
рів. У практиці ділового спілкування треба уникати їх вживання в службових паперах. Юридичний документу цьому випадку може перетворитися з офіційного на неофіційний або викликати серйозні непорозуміння.

5.3. Українська юридична лексикографія

Л е к с и к о графі я – це розділ мовознавства, що вивчає теорію і практику укладання словників. Лексичне і фразеологічне багатство української мови зафіксоване в словниках. Винятково важливу роль в історії української лексикографії відіграли такі словники української мови
1) Словарь української мови, упорядкований з додатком власного матеріалу Борисом Грінченком (К, 1907). Російська академія наук удостоїла його другою премією МІ. Костомарова;
2) Українсько-російський словник (шість томів, виданий Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні АН Української РСР (К, 1953-1963);
3) Словник української мови, укладений співробітниками Інституту мовознавства Української РСР (одинадцять томів, К, 1970-1980). Серед сучасних словників виділяють два типи енциклопедичні та лінгвістичні. Енциклопедичні поділяються на загальні та галузеві. Лінгвістичні, у свою чергу, поділяються на загальні та окремих лінгвістичних груп (синонімів, омонімів, антонімів, фразеологізмів, іншомовних слів та ін.). В енциклопедичних словниках розкривається зміст понять про предмети і явища, позначувані словами, наводяться різноманітні факти з усіх галузей життя, дані про видатних осіб тощо. Наприклад, у шеститомній Юридичній енциклопедії К, 1998 – 2004) наведено відомості про державу і право, розкрито зміст основних юридичних понять. Енциклопедія ґрунту-
ється на сучасних досягненнях як вітчизняної, такі світової юридичної науки. У виданні подано поняття і категорії про усі інститути та галузі права. Розкриваються стрижневі положення Конституції України як основного нормативно-правового акта
держави. Також окреслено законодавче регулювання у сфері суспільних відносин, забезпечення праві свобод людини та громадянина. Значний розділ статей стосується органів державної влади, місцевого самоврядування та різноманітних об’єд- нань громадян. У юридичній енциклопедії є відомості про науково-дослідні установи та вищі навчальні заклади України юридичного профілю, біографії відомих вчених-правознавців сучасності та минулого. Широко висвітлена тематика з історії права України, вміщено інформацію про пам’ятки українського права. Енциклопедія охоплює не лише українську юриспруденцію. У виданні міститься інформація про державно-політичний і правовий устрій країн світу, а також їх органи та подається наукова оцінка документів цих країн. У лінгвістичних словниках пояснюються слова в різних мовознавчих аспектах. Такі словники поділяються на одномовні, двомовній багатомовні. Серед одномовних словників важливе місце належить тлумачним

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал