Юридична академія україни імені ярослава мудрого




Сторінка6/15
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
відліку хвилинна певну годину до половини включно позначається з використанням прийменника на:
п’ятнадцять хвилинна другу (13:15); двадцять п’ят хвилинна
дванадцяту (11:25); десять хвилинна восьму (10:07); пів на
четверту (15:30). Відлік хвилин після половини години передається зви- користанням прийменника за, наприклад за п’ятнадцять хви-
лин десята або за чверть десята (9:45); за двадцять хвилин
одинадцята (10:40) або десята година сорок хвилин (офіційно-
діловий варіант. Типовою помилкою в цьому випадку є поєднання обох прийменників (за чверть на шосту). У відповіді на питання О котрій З котрої До котрої?
відповідно вживаємо конструкції з порядковим числівником о
сьомій годині (а не всім, о десятій (а не в десять, об одинад-
цятій (а не в одинадцять, з третьої до п’ятої (а не з трьох до п’яти!). Правила мовного етикету повинні прищеплюватися з дитинства батьками, вчителями, але ніколи не пізно з ними ознайомитися і взяти за звичку їх дотримуватися. Кожен юрист повинен прагнути досягти високого рівня культури мовлення, оскільки вона є складовою частиною культури вчинку й загальнолюдської культури.

Розділ.

МОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ І МОВНА
КУЛЬТУРА ЮРИСТА

4.1. Лексичне багатство мови

Мовна компетенція юриста полягає в майстерному володінні словом, досконалому знанні тонкощів лексики української мови. Висока мовна культура досягається не одразу, не можна протягом короткого часу без наполегливої праці досконало опанувати лексичне багатство мови. Тільки при уважному ставленні до слова, постійно шліфуючи свою мову, можна оволодіти словом як засобом точного вираження думки, засвоїти специфіку лексико-семантичних ресурсів сучасної української літературної мови їх семантичну структуру, системні відношення між словами, диференціацію словникового складу сучасної української мови, змісті призначення лексикографічних джерел. Слід знати й чітко розмежовувати лексичне і граматичне, пряме та переносне значення слова. Сукупність усіх слів української мови називають лексикою. Ця сукупність є складною організованою системою, елементи якої тісно пов’язані спільністю чи протилежністю значень, стилістичним забарвленням, сферою вживання тощо.
Термін “лексика” вживається також на позначення певних груп слів, об’єднаних спільною ознакою (запозичена, застаріла, професійна, жаргонна, діалектна, поетична, експресивна лексика тощо, а також на позначення сукупності слів, що вживаються певним письменником у його творах (лексика Шевченка, Франка, Коцюбинського. Лексикологія це розділ мовознавства, який вивчає словниковий склад мови, лексичне значення слів, уживання та походження, лексико-семантичні зв’язки між словами. Основний предмет лексикологічних досліджень – слова та фразеологічні одиниці. Словниковий склад мови становить собою непросто набір слів. Слова в мові існують у певній системі та взаємовідносинах. Вони розрізняються за сферою й частотою вживання. Слова якнайтісніше пов’язані з позамовною дійсністю, складові частини якої вони позначають і на змінив якій оперативно реагують, відбиваючи широкий соціально-історичний досвід носіїв мови. Саме тому лексична система є найрухливішою, наймо- більнішою складовою частиною мови уній постійно виникають нові слова, існуючі слова набувають нового значення, окремі слова стають застарілими, рідковживаними, ато й зовсім забуваються, залишаючись тільки в писемних пам’ятках. Лексика може вивчатися з погляду словникового складу мовив цілому, його кількісного обсягу, походження, системи (власне лексикологія з позицій значення слів, природи і типів цих значень (семасіологія походження слів, зміну їх значенні й звуковому оформленні, їх зв’язків з іншими словами цієї мови та інших, споріднених з нею (етимологія. Окремо розглядаються власні назви людей та місцевостей, їх походження й первісне значення (ономастика, стійкі сполучення слів, їх складі значення (фразеологія. Не менш важливими для функціонування мови є теорія й практика укладання словників (лексикографія. За частотою вживання всі слова української мови поділяються на активній пасивні. До активної лексики належать слова, що на певному етапі розвитку мови позначають актуальні поняття і не мають відтінку новизни або застарілості.
Активна лексика поділяється на дві групи
загальновживані слова, які зрозумілі всім мовцям хліб, вода, зелений, високий, жити, міркувати, добре, скрутно, вісім, я, такий
терміни й професіоналізми, що активно використовуються не всіма мовцями, а представниками відповідних спеціальностей мартен, девальвація, індукція, дебет, законник. Слід розрізняти активну лексику мови й активний словниковий запас окремої особи. Наприклад, філолог активно вживає такі терміни, як фонема, морфема, парадигма, метатеза, синекдоха, у той час як іншим мовцям вони можуть бути й зовсім невідомі. До пасивної лексики належать рідковживані слова, які або застаріли (архаїзми, історизми), або ще не закріпилися в мові (неологізми. Багата, розвинена лексика забезпечує тонше сприйняття навколишнього світу, глибше проникнення в нього й точніше мислення як для всього суспільства, такі для кожного окремого індивіда, що володіє цим багатством.

4.2. Фразеологізми в діловому мовленні

Ф раз е о л о г і я (від грец. phrasis – вираз, звороті
слово, вчення) – сукупність усталених зворотів певної мови, а також розділ науки промову, що вивчає стійкі словосполучення – фразеологізми, їх ознаки, поділ на групи, утворення і походження. Виділяють декілька характерних рис будь-якої фразеологічної одиниці чітко окреслена граматична єдність, сталість при можливих часткових лише варіаціях) словникового складу, відтворюваність постійно готової одиниці мовлення, узагальнене стале значення вислову, його більша або менша популярність і поширеність серед значної кількості мовців. Численні фразеологічні одиниці не є однакові за генетичними, функціональними та структурно-граматичними ознаками. І це цілком зрозуміло, бо вони, які слова, належать до різних типів, класів. Кожна із них має свій шлях становлення й розвитку. Фразеологія обіймає наступні структурні типи фразео-
логічних одиниць, як
 прислів’я (глас народу – глас божий, життя прожити – не поле перейти на віку – як на довгій ниві нове тепер у нас життя, нема старому вороття та ін.). приказки (ніхто не може бути суддею у своїй власній справі собака на сіні не всі дома (у кого п’яте колесо до воза ні риба нім ясо сьома вода на киселі та ін.). крилаті вислови (суворий закон, але це ж закон хай загине світ, але здійсниться правосуддя. різні ідіоматичні словосполучення (байдики бити баляси точити задніх пасти та ін.). мовні штампи, кліше (узи шлюбу, подвійне право, надання законної сили та ін.). каламбури (правда твоя, що на вербі груші, на осиці – кислиці на вовка помовка, а зайці кобилу з’їли). Слід також відзначити, що фразеологічні одиниці мають чітко виражене стилістичне призначення. У кожному стилі мовлення існує значний запас фразеологізмів. Тому зазвичай фразеологічні одиниці поділяють за стилістичними функціями на дві групи народні (наприклад: дати драпака, пекти раки, язик
до Києва доведе, скочити в гречку, ускочити в халепу та ін.) та книжні (ахіллесова п’ята, дамоклів меч, гордіїв вузол, авгієві
стайні та ін.).
Книжні фразеологізми виникли на писемній (книжній) основі і найчастіше використовуються в книжних стилях. До таких фразеологізмів належать крилаті вислови, цитати з літературних творів та інших джерел, що поширилися в загальному мовленні. Значний прошарок книжної фразеології складають мовні штампи, які в основному є термінологічними словосполученнями. Поява мовних штампів зумовлена постійним розвитком різних галузей науки, культури, техніки . Як відомо, мовні штампи становлять основу фразеологічної системи офіційно-ділового стилю і мають такі ознаки
1) легке відтворення готових формулу процесі мовлення
2) автоматизація процесу відтворення, що полегшує процес комунікації
3) економія зусиль, мисленнєвої енергії і часу як для того, хто говорить, такі для слухача (мовця.

70

4.3. Синонімічний вибір слова

Явище синонімії означає наявність умові близьких, але нетотожних засобів висловлення думки. Саме незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдине придатне вданій ситуації слово є причиною багатьох помилок в усному та писемному мовленні. Синоніми це слова, спільні за своїм основним значенням, але різні за значеннєвими відтінками або емоційно- експресивним забарвленням, або і тим і іншим одночасно. Синоніми сучасної української мови поділяються на кілька груп залежно від характеру додаткових значень чи відтінків. Якщо синонімічні слова повністю збігаються зазначенням, не мають додаткових відтінків, то їх називають абсолютними синонімами, наприклад процент – відсоток, термометр – градусник, алфавіт – азбука, буква – літера. Таких синонімічних пар небагато в мові, поступово абсолютні синоніми розходяться або у значенні, або у вживанні. Синоніми, що означають те саме поняття, але відрізняються значеннєвими відтінками, називаються понятійними або смисловими, наприклад здобуток – до-
сягнення – завоювання, юрист – правознавець, робітник – пра-
цівник – співробітник. Якщо синоніми відрізняються емоційно- експресивним забарвленням, їх називають стилістичними, наприклад говорити – балакати, іти – крокувати, пити – дуд-
лити – жлуктити. Виділяють ще понятійно-стилістичні, або семантико-стилістичні синоніми, що відрізняються і значеннєвими відтінками, й емоційно-експресивним забарвленням, наприклад поганий – бридкий – осоружний, дорога – шлях – путь.
Синоніми об’єднуються в синонімічний ряду якому виділяється стрижневе слово – домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше, й у словниках синонімів ставиться першим, наприклад кричати, горлати, лементувати,
галасувати, репетувати, верещати, волати.
Висока мовна майстерність фахівця, точність у вживан-
ні слова пов’язана з глибоким розумінням лексичного значення, вмінням точно відчувати значеннєві відтінки синонімів і добирати саме те слово, яке найточніше і найпотрібніше вданий момент. Для цього треба знати точні значення слів, їх значеннєві відтінки, наприклад
робітник – людина, що працює на промисловому підприємстві (робітник заводу, фабрики, цеху
працівник – ширше поняття, ніж робітник (працівник газетний, торговельний, науковий
співробітник – компонент назви посади (старший науковий співробітник
заступник – офіційна назва постійної посади (заступник декана
замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки (замісник бухгалтера) ;
відносини – термін, який переважно вживається у суспільній, економічній та політичній сферах (економічні, виробничі, дипломатичні, ринкові відносини
стосунки – зв’язки, контакти взагалі (приятельські, дружні стосунки) ;
вірний – відданий, надійний, який не зраджує (вірний товариш, вірно служити, вірна дружина
правильний – певна оцінка чого-небудь (правильний діагноз, правильна відповідь, правильно пояснив
дефект – вада, хиба, пошкодження (дефект вимови, носа, агрегату
недолік – недогляди, упущення помилки в будь-якій справі, роботі, діяльності (недоліку роботі, документації
білет – кредитний, банківський, екзаменаційний
квиток – театральний, залізничний, професійний.
об’єм – за наявності виміру в кубічних одиницях (об’єм куба, одиниця об’єму); обсяг – зміст чого-небудь з погляду величини, кількісного вираження, важливості (знань, книги, капіталовкладень
наступний – уживається з конкретним поняттям (день, тиждень, зупинка
подальший – з абстрактними поняттями (подальший
розвиток, подальше життя
слідуючий – нелітературне слово
становище – це події, обставини, ситуації (міжнародне, офіційне становище
положення – зведення правил, законів, наукове твердження, спосіб розміщення тіла в просторі (основні положення статті, горизонтальне положення
стан – сума якостей чогось на певний момент часу (фінансів, справ, здоров’я). Синоніміка є одним із найважливіших чинників, що зумовлює своєрідність мовного стилю людини. Однак ділове писемне мовлення беземоційне, тому синонімія в документах сприймається як небажане явище. Синоніми в документах вживаються тільки з метою уникнення тавтології. Як правило, це контекстуальні синоніми, тобто такі, які стають ними тільки в певному тексті або фразі. У випадках, коли загальновживане слово є занадто експресивне або викликає небажані асоціації, у діловому мовленні його замінюють пом’якшувальними синонімами – евфемізмами. Під евфемізмами розуміють слова або словосполучення, які непрямо, а приховано, увічливо чипом якшено визначають назви якогось предмета чи явища, наприклад у стані алкогольного сп’яніння, у нетверезому стані – п’яний; люди похилого віку – старі люди говорити неправду, відходити від істини – обманювати, брехати. В усному діловому мовленні синоніми використовуються частіше. Для того, щоб вплинути на співрозмовника, точніше й доступніше передати інформацію, уживаються різні види синонімів. Пароніми


П а р о нім и – це слова близькі за звучанням, але різні зазначенням і написанням. За звуковим складом пароніми бувають
1) однокореневі – відрізняються лише суфіксами або
префіксами земний (пов’язаний із землею, земною сушею) – зе-
мельний (пов’язаний із землекористуванням) – земляний (зроб-
лений із землі) – землистий (з частками землі, (за кольором
подібний до землі дільниця (адміністративно-територіальна
або виробнича одиниця) – ділянка (земельна площа, (сфера дія-
льності); танк (бойова машина) – танкер (судно зв’язаний
(з’єднаний вузлом, (скріплений за допомогою мотузка, ланцю-
га) – пов’язаний (закріплений, поєднаний чимось спільним
ефектний (вражаючий) – ефективний (з позитивними наслід-
ками) – дефектний (зіпсований, з дефектом) – дефективний
(ненормальний, із психічними або фізичними вадами вникати
(намагатися зрозуміти суть чого-небудь) – уникати (прагнути
бути осторонь чого-небудь);
2) різнокореневі – відрізняються одним-двома звуками
компанія (товариство) – кампанія (сукупність заходів сту-
пінь (міра інтенсивності, вчене звання) – степінь (добуток од-
накових співмножників талан (доля) – талант (обдарування
розпещений (зіпсований надмірною увагою) – розбещений (мо-
рально зіпсований гучний (голосний) – бучний (пишний, галас-
ливий); веліти (наказати) – воліти (хотіти.
За характером смислових зв’язків пароніми поділяють на кілька груп
1) синонімічні повідь – повінь, крапля – капля, слимак –
слизняк, привабливий – принадливий, хиткий – хибкий, плоский –
плаский, барабанити – тарабанити, линути – ринути, притаї-
тися – причаїтися, рипіти – скрипіти
2) антонімічні: лепський – кепський, прогрес – регрес,
експорт – імпорт, еміграція – імміграція, густо – пусто;
3) семантично різні газ – гас, орден – ордер, дипломат –
дипломант, ефект – афект
4) тематично об’єднані: абонемент – абонент,
пам’ятник – пам’ятка, музичний – музикальний.
Разом із тим треба пам’ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх факт (подія, явище) і фактор (умова, причина); уява (здат-
ність уявляти) і уявлення (розуміння, поняття); зумовити
(спричинити) і обумовити (обмежити якоюсь умовою, засте-

74
реженням); заснований (створений, розпочатий) і оснований
(той, що базується на чомусь позбавити (відібрати щось) і
позбутися (звільнитися уповноваження (надання якійсь особі
прав від імені того, хто це доручає) і повноваження (права пев-
ної особина дії від імені когось адреса (місцезнаходження) і
адрес (урочисте ювілейне привітання професійний (який сто-
сується професії, пов’язаний з нею, професійна підготовленість)
і професіональний (який стосується професіоналів, не любите-
лів), кваліфікований (професіональний юрист, театр особис-
тий (такий, що стосується окремої людини, її почуттів, пере-
живань, життя, симпатій) і особовий (який стосується особи
взагалі, багатьох осіб (справа, склад, листок) або вживається як
граматичний термін (особове дієслово) тощо.


4.5. Омоніми

О м о нім и (від гр. homos – однаковий і onyma – ім’я) – це слова, які мають однакове звучання і написання, але зовсім різні значення. Наприклад, потяг – “поїзд” у значенні “ряд
з’єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються за до-
помогою локомотива” і потяг – “настійне прагнення до чогось
чи когось”. Омоніми можуть бути повними та неповними. Повні лексичні омоніми – це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах: коса – заплетене довге
волосся; коса – вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи
річці; коса – сільськогосподарське знаряддя.
Неповні лексичні омоніми поділяються на омоформи, омофони і омографи.
Омоформи (граматичні омоніми) – це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах діти – куди вас діти коса – іменник і коса (лінія) – прикметник жіночого роду три – наказовий спосіб дієслова і три – числівник.
Омофони (фонетичні омоніми) – це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково мріяти і мріяти сонце – чи не сонце
Омографи – це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за наголосом малá дитина – не мла щастя плáчу і плач змок і замóк.
Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного в значенні між собою не мають (наприклад склад – як фонетична
одиниця мови і склад – як приміщення). Крім внутрішньомовних омонімів, існують і міжмовні омоніми – слова, що в різних мовах (особливо в близьких за походженням) звучать однаково або дуже подібно (згідно із законом звукових відповідностей, але мають неоднакове лексичне значення, наприклад, рос. засада одн. (приховане розташування кого-небудь), укр. засада одні мн. (основа, підвалини, рос.
родина (рідний край, укр. родина (сім’я), рос. лютый (злий, укр. лютий (другий календарний місяць року) тощо. Зрештою, слова різних мов своїми значеннями ніколи не накладаються повністю одне на одного (виняток становлять хіба що наукові терміни. Наприклад, російське слово сердце має значення
1) центральний орган кровообігу
2) символ почуттів
3) центр чого-небудь”;
4) рідко – гнів. А українське слово серце, крім того, ще означає
1) ласкаве звертання до кого-небудь”;
2) рухлива частина дзвона
3) серединний стрижень у стовбурі дерева. Англійське слово genial значення геніальний має лише як застаріле звичайно ж воно означає “веселий”, добрий,
“привітний”; теплий, “м’який” (про клімат. Так само англійське це журнал як періодичне видання, “склад
зброї”, “пороховий погріб”, але не “магазин” у нашому розумінні. Міжмовні омоніми можуть стати причиною непорозумінь і помилок при сприйманні іншомовного тексту та при перекладі. В українській та російській мовах є слова, близькі за
звучанням, але зазначенням нетотожні. Наприклад весілля –
веселье, мешкати – мешкать, орати – орать. Українське слово
неділя вживається як назва сьомого дня в тижні, дня відпочинку, святкового дня. Можна сказати відпочивав у неділю, у неділю піду до церкви. У російській мові слово неделя має тільки значення сім днів. Отже, російський вислів “болеть целую неделю” треба перекладати “хворів цілий тиждень”. Коли говоримо Хворів цілу неділю, то можуть нас зрозуміти по-різному: хворів один день чи сім днів. Українське слово трус – це російське
обыск, а російське слово трус треба перекладати українським
боягуз, українське рожа – це синонім до мальва (функціонує й як синонім до троянда, до російського слова рожа український відповідник – пика. Українське слово другий потрібно вживати у значенні порядкового числівника (щось мусить бути перше. Російське слово другой, як правило, перекладаємо українським
інший. Українське слово мешкати своїм значенням споріднене з українським помешкання, а не з російським мешкать, яке має значення баритися, гаятися. Укладачі ділових паперів часто не розрізняють міжмовні омоніми, що й спричинює лексико-семантичні помилки. Значну групу помилок склали так звані відносні омоніми – пари слів, що розрізняються деякими з основних значень, переносними значеннями чи деякими основними й переносними значеннями. Наприклад, рос. слово область має три спільні з укр.
область значення
1) частина країни, державної території.
2) велика адміністративно-територіальна одиниця.
3) району якому поширені певні явища ареал, сфера і два, що не збігаються 1) окрема частина організму укр. ділянка. певна галузь діяльності, коло занять, уявлень укр. галузь. Тому в процесуальних документах треба писати “куля
влучила в ділянку серця” (а не куля влучила в область серця. Механічними кальками російських слів место, работ-
ник, отношение є місто, робітник, відношення в реченнях а) На першому місті (треба місці) серед якостей майбутнього повноцінного члена європейського демократичного співтовари-

77
ства називаються здатність до самоорганізації, незалежність, висока самосвідомість, впевненість у своїх силах, поєднання незалежності мислення й дій з соціальною відповідальністю б) Сьогодні велика роль у процесі подолання цих хвороб належить робітникам (треба працівникам) освіти та культури в) Наявність зацікавленості допомагає висловити своє сприйняття, розуміння, відношення (треба ставлення) до почутого або побаченого (негативне чи позитивне. Відповідно до довідників з культури української мовив цьому випадку належить послуговуватися українськими словами. Лексичні помилки, пов’язані з нерозумінням та сплутуванням міжмовних омонімів, ускладнюють сприймання змісту тексту. Тому, укладаючи юридичні документи, необхідно враховувати лексико-семантичні особливості омонімічних слів та перевіряти їх значення за відповідними словниками.
4.6. Іншомовні слова в документі

Мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексема й завдяки запозиченням. Іншомовні слова складають близько 10% словникового складу української мови. Українська мова в різні часи більшою чи меншою мірою запозичувала слова із багатьох мов грецької (дактилографія, наркотики, амністія та ін.), латинської (експерт, адвокат, юрист, кодекс та ін.), французької (експертиза, бюрократ, арбітраж та
ін.), німецької (поштамт, майстер, цех, масштаб та ін.), англійської (бойкот, брокер, імпічмент, бізнес, офіс та ін.), італійської бензин, концерт, колорит та ін.) тощо. Запозичення залежно від шляхів перейняття слів бувають безпосередні, прямі (із мовив мову) та опосередковані (через інші мови. За способом вони поділяються на усні (левада, лиман, корабель, квасоля, огірок – із грецької базар, гарбуз, казан, тютюн – із татарської) та книжні (аудиторія, олімпіада, пюпітр, бюро. Усні запозичення завжди краще пристосовані до законів мови, ніж книжні. За ступенем освоєння розрізняють
1) повністю засвоєні іншомовні слова – слова, що фоне-

78
тично й граматично пристосувалися до української мови наприклад, у запозичених колись словах дріт, колір, папір, які в незапозичених, відбувається чергування голосних колишнє французьке слово пальто відмінюється, які будь-яке українське пальта, у пальті і т. д не відчуваємо іншомовного походження в запозичених словах левада, лиман, базар, кавун;
2) частково засвоєні – слова, у яких процес фонетичного й граматичного пристосування ще не завершився наприклад
бюро, журі, ательє, тротуар – із французької мови джентль-
мен, траулер – з англійської бухгалтер, ландшафт – із німецької такі слова мають невластиві українській мові сполучення звуків, форми
3) кальки – поморфемні переклади слів наприклад, за англійським зразком halfback утворено українське півзахисник;
4) запозичення значень – українське слово набуває значення, яке має його іншомовний відповідник наприклад, політичні поняття правий, лівий запозичено з французької мови – droit, gauche. У часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а прихильники радикальних дій монтаньяри – ліворуч
5) словотвірні запозичення – використання іншомовних морфем наприклад, грецький елемент теле- (далеко) увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв’язок, теле-
передача, телеприймач, телеустановка, телеуправління
6) варваризми – слова з особливо виразними ознаками іншомовності наприклад олрайт, о’кей – з англійської мерсі,
тет-а-тет – із французької
7) екзотизми – слова для позначення екзотичних, незвичайних реалій, для яких умові немає назв кімоно, чалма, сакля,
аул, меджліс, хурал. Слова, запозичені з інших мовне завжди пристосовані до фонетичних законів української мови. Вони навіть пишуться за іншими правилами, ніж українські. Тому для правопису важливо вміти розрізняти запозиченій незапозичені слова а) майже всі слова, які починаються на а, є, і (більшість на і), – іншомовного походження абітурієнт, абстракція, автомобіль, адміністрація, аеродром, аукціон евакуація, економіка,
експеримент, електрика, ефективний ідеологія, інтеграція, інфраструктура, історія б) іншомовного походження є слова, що мають звук ф фабрика, факультет, фарфор, феєрверк, фешенебельний, форма, фунікулер, футбол, графік, сифон, торф (винятки Фастів і фор- кати в) в іншомовних словах бувають збіги голосних біографія, ваучер, віртуозний, гіацинт, океан, поезія, радіо, сеанс в українських – вони можливі лишена межі значущих частин слова, найчастіше префікса й кореня виорати,заозерний, наодинці, наосліп, зауважити, самоочисний, кароокий г) іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних бургомістр, демонстрант, комплект, матч, пункт, сандвіч, тембр, тюбінг, умбра, циліндр г) в іншомовних словах не чергуються о, є зі та немає випадних о, є, як в українських бетон – бетону (пор. українське дзвін – дзвону, ваніль – ванілі (пор. сіль – солі, бюлетень – бюлетеня (пор. день – дня, катер – катера (пор. вітер – вітру, тон – тону (пор. сон – сну але є чимало й українських слів, у яких голосні не чергуються й не випадають тінь – тіні, ліс – лісу, мороз – морозу, берег – берега, приятель – приятеля д) в іншомовних словах рідко виділяються префікси й суфікси, а корінь може мати три та більше складів (на відміну від українських слів, у яких корені одно, рідше двоскладові вітамін, гіпотеза, дисципліна, температура, характер якшо ж і виділяються префікси й суфікси, то вони відмінні від споконвічних українських асоціація, дисоціація експорт, імпорт, транспорт дезорганізація, реорганізація демонстрант, демонстрація, арбітраж є) частина іншомовних слів із кінцевим голосним не відмінюється амплуа, комюніке, шосе, журі, таксі, ескімо, рагу, кенгуру, інтерв’ю. Надмірне, бездумне вживання іншомовних слів робить мову малозрозумілою, перетворює її на жаргоні, крім того, руйнує її систему, розхитує усталені закони. Тому мова поступово очищає себе від непотрібних запозичень. Свідоме прагнення не допускати запозичень умову й позбуватися їх назива-

80
ється пуризмом (від лат. purus чистий. В усному та писемному діловому мовленні перевагу слід надавати українським відповідникам іншомовних слів. Вони завжди зрозуміліші, милозвучніші й легше запам’ятовуються. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж;
нестача, ніж дефіцит; чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж
компенсація; торгівля, ніж маркетинг; відповідник, ніж еквіва-
лент; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти та ін. Іноді іншомовне слово і його український відповідник можуть різнитися відтінками чи обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлен-
ня, звіті рапорт ухвала і резолюція (останнє означає ще й напис службової особина заяві, доповідній записці тощо ви-
гідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення затишний. Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний, стандарт, суб’єкт, транспорт, факт, фонд, центр, штаб та ін. В офіційно-діловому стилі запозичення уживаються значно рідше, ніжу науковому. Однак правильне й доречне використання іншомовних слів у діловому тексті потребує певних зусиль збоку укладача документа, вимагає від нього знання цілої низки правил
1) уживання іншомовного слова недоцільне, якщо в нього є український відповідник з тим самим обсягом значення. Так, часто в мові документа без потреби використовують такі запозичення, які можна замінити українськими відповідниками, наприклад анархія – безладдя, домінувати – переважати, репродукувати відтворювати, спонсор – доброчинець, меценат, дебати – обговорювання, ідентичний – тотожний, координувати погоджувати, лімітувати – обмежувати, ротація – зміна, чергування, превалювати – переважати, фіксувати – записувати, запам’ятовувати. Однак, якщо цим словам надається точне термінологічне значення, тоді вони неповинні замінюватися

81 2) запозичені слова слід уживати правильно й точно, саме з тим термінологічним значенням, яке зафіксоване у словнику, і лише втому випадку, коли заміна українським відповідником з якихось причин небажана. Наприклад, у реченні Усі посадові особи, які прибувають з відрядження, повинні бути зареєстровані – слово зареєстровані не слід замінювати записані, бо воно потребувало б додаткового роз’яснення (повинні бути записані до спеціальної книги, яку веде секретар за статутною книгою, а це зробило б текст громіздким. Незнання точного змісту запозичення приводить до таких помилок, як повторення значення запозиченого слова незапозиченим поясненням власноручний автограф, вільна вакансія, хронометраж часу, лімітне обмеження, адекватний відповідно
3) не вживати водному тексті на позначення того самого поняття запозичення та його українській відповідник. Автор мусить зупинити свій вибірна одному з двох слів і лише його вживати в документі. Тільки при виборі слід бути впевненим, що заміна відповідна. Так, вибираючи між апелювати та звер-
татися, слід пам’ятати, що апелювати – це непросто звертатися до якогось авторитета, а ще й оскаржувати яку-небудь постанову, подавати апеляцію, тобто головним тут є юридичне термінологічне значення. Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в діловому документі диктуються обставинами спілкування й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням мовної специфіки конкретного тексту.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал