Юридична академія україни імені ярослава мудрого




Сторінка5/15
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
3.3.6. Синтаксичні норми

С и н такси ч ні норми визначають правильну побудову словосполучень і речень. Відомо, що у правилах сполучення слів за допомогою прийменників яскраво проявляється національна специфіка мови. Досить часто сполучення синтаксичних норм української літературної мови пов’язано з помилковим використанням прийменників, що механічно переносяться з російських словосполучень. Тому, перекладаючи словосполучення чи якщо невпевнені в правильності його побудови, варто користуватися словником або іншою довідковою літературою. Наведено найбільш уживані словосполучення, правильність яких треба запам’ятати: Неправильно Правильно
у силу викладеного у знак подяки у порядку винятку на протязі тижня для власного задоволення відрахування в користь у якості свідка одружитися на Олені згідно розпорядженню згідно статті у відповідності з інструкцією проректор по господарській роботі зважаючи на викладене на знак подяки як виняток протягом тижня собі на втіху відрахування на користь як свідок одружитися з Оленою згідно з розпорядженням згідно зі статтею відповідно до інструкції проректор з господарської роботи
Продовження
лекція по праву повідомити по факсу робота по сумісництву по розгляді заяви не дивлячись на це досвід по розробці комісія по питаннях по замовленню по формі при допомозі при наявності так яку деякій мірі завод по виробництву у залежності від лекція з права повідомити факсом робота за сумісництвом після розгляду заяви незважаючи на це досвід (щодо) розроблення комісія з питань на замовлення за формою за допомогою за наявності, у разі тому що, оскільки деякою мірою завод, що виробляє залежно від
Як бачимо, у наведених словосполученнях відчутний вплив словосполучень російської мови. Деякі словосполучення в українській мові взагалі не потребують прийменника. Важливим є також пам’ятати про вживання розщеплених присудків, тобто заміна однослівного присудка двослівним. Вважається, що такий присудок краще фіксується в пам’яті,
більш точно передає потрібну інформацію. Наприклад шукати –
здійснювати пошук, перевірити – провести перевірку, поясню-
вати – дати пояснення, рекомендувати – надати рекоменда-
цію,наїхати – зробити наїзд, сумніватися – виявити сумнів,
допомогти – надати правову допомогу (тут розщеплений при-
судок, поширений означенням) та ін. Однак не слід зловживати таким присудками, адже деколи вони просто зайві забезпечити
поліпшення, виявити пошану, ведуть підготовку тощо.
Слід звернути увагу на деякі безприйменникові словосполучення української мовив яких головне слово вимагає від залежного іменника (займенника) форми певного відмінка, що не збігається із формою в російській мові, а саме
повідомити (кому, а не кого) прокуророві
інформувати (кого, а не кому) слідчого
вживати (чого, а не що?)заходів
запобігати (чому, а не чого) злочинам, аваріям
ігнорувати (що, а не чим) пропозицію
завдавати (чого, а не що) шкоди
оволодіти (чим, а не що?) майном
опановувати (що, а не чим?) професію
властивий, притаманний (кому, а не для кого?)законові
повідомляти (чим, а не по чому) телефоном
характерний (для кого, а не кому?)для мене
багата (нащо, а не чим) на уяву
торкатися (чого, а не до чого) проблеми
завідувач (чого, а не чим) відділу
повчитися (чого, а не чому?) корисного
дякувати (кому, а не кого?) адвокатові
прошу вибачити (кому, а не кого?) нам. Є також синтаксичні норми побудови речень, пов’язані з різними граматичними аспектами. Серед них є норми координації складеного підмета, що містить два і більше слів, і присудка. Щоб уникнути типової помилки такого плану, необхідно знати, що підмет, виражений іменником, що називає професію, посаду, звання тощо (інженер, директор, професор), а далі йде власна назва, то присудок узгоджується з власною назвою: суд-
дя Задорожна Оксана Василівна повідомила адвокат Коваль
Ганна Іллівна виступила з промовою. Однак якщо підмет вира-

55
жений іменником чоловічого роду, що позначає рід занять, професію, посаду тощо, то дієслово-присудок у минулому часі ставиться в чоловічому роді, незважаючи нате, хто є носієм цієї професії – особа чоловічої чи жіночої статі Продавець продав,
а Покупець купив на умовах, товари, кількість, асортименті технічні умови яких зазначені в специфікації. У розмовному і публіцистичному стилях рід дієслів-присудків відповідає статі особи, яка є носієм певної професії На зустрічі з виборцями
кандидат в депутати повідомила, що. .
Якщо підмет, виражений словосполученням, що складається з іменників більшість, меншість, низка, частина, решта та іменника у родовому відмінку множини, то присудок виступає переважно у формі однини Більшість студентів склала се-
сію успішно. Низка сучасних проектів висвітлює цю проблему.
Форму однини завжди має також присудок, який стоїть перед таким підметом Зареєструвалася більшість учасників конфе-
ренції.
Якщо підмет, виражений словосполученням, що починається словом багато, мало, кілька, декілька, то присудок найчастіше вживається у формі однини Багато підприємств заці-
кавилося нашою пропозицією.
При підметі, вираженому сполученням кількісного числівника (два, три, чотири) та іменника в називному відмінку або у родовому відмінку множини, присудок може мати як форму однини, такі множини У будинку мешкає (мешкають)
шість осіб. У складних реченнях при такому підметі присудки звичайно ставляться у формі множини. При підметі, вираженому словосполученнями, до яких входять слова половина, півтора, півтори та іменнику родовому відмінку, присудок виступає у формі однини Минуло півто-
ра року. Якщо ж при іменнику, який входить до складу підмета, є означення, то присудок ставиться у множині Останні півто-
ри години минули непомітно.
Якщо підмет виражений займенником хто, то присудок, як правило, вживається у формі однини Усі, хто подав заяви,
були прийняті. При підметі, вираженому займенником ніхто,
ніщо, дехто та іншими, присудок теж ставиться в однині Де-

56
хто говорив, що нашу позицію не розуміють на місцях.
При підметі, вираженому словосполученням із значенням вибірковості, на зразок хтось із нас, кожен із присутніх тощо, присудок має форму однини (кожен з учасників За не-
виконання зобов’язань за цим Договором кожна зі сторін несе
відповідальність згідно з чинним законодавством.
Присудок виступає у формі однини відповідно до форми першого компонента словосполучення, якщо підмет виражений сполученням іменників зі значенням сукупності (гурт,
група, загін, косяк, отара, табун, череда, стадо, зграя та ін.) у називному відмінку однини та іменників у родовому відмінку множини Луганський прикордонний загін посів перше місце се-
ред органів охорони державного кордону. Якщо підмет виражений сполученням іменника в називному відмінку однини та іменника в орудному відмінку з прийменником з, то присудок ставиться у множині Замовник з вико-
навцем беруть участь у погодженні готової проектно-
кошторисної документації з…
Присудок має форму однини, якщо дія стосується тільки першого компонента словосполучення (другий компонент словосполучення іменник в орудному відмінку – виступає в реченні додатком Замовник разом з виконавцем несе відповіда-
льність за одержання кінцевих результатів замовлення.
При однорідних підметах присудок в офіційно-діловому стилі вживається переважно у формі множини: Коментарі,
примітки, покажчики, ілюстрації, складання оплачуються із
такого розрахунку.
Не менш важливим є сполучення числівника з іменником. Тут існують такі закономірності, а саме
1. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником уроді й відмінку один документ, одного документа, одна проблема, однієї проблеми.
2. При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживаються у формі називного відмінка множини два злочини,
три свідки, чотири аркуші, обидва клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набувають форми родового однини два гро-

57
мадянина, три селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками двох протоколів, трьом свідкам, обома черевиками. У російській мові ці числівники в називному відмінку завжди вимагають родового однини два сына, три фильма,
четыре стола, оба продавца.
Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словосполучення (з числівниками два, три, чотири, обидва, набуває форми називного або родового відмінка множини три
сині (синіх) костюми, чотири безтурботні (безтурботних) дні.
3. Усі кількісні, а також збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують іменниками в родовому відмінку множини п’ять справ, шістсот сторінок,
двоє свідків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменником у п’яти справах, двадцятьом журналістам.
4. Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка множини у всіх формах мільйон
жителів..., тисяча кілометрів.
5. Керування складених числівників визначається останнім словом тридцять один студент, двадцять два меш-
канці, стоп ятдесят мешканців, три тисячі харків’ян.
6. Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника родового відмінка однини одна друга площі, однієї
другої площі, десять сотих гектара, десяти сотих гектара.
7. Умішаних дробах, що містять у собі слова полови-
на, чверть, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину один з половиною літр, два з половиною
метри, п’ять з половиною кілометрів.
У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і два і одна третя літра,
п’ять і дві третіх метра, двадцять і п’ять десятих процента,
8. У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півтора керує іменником у родовому відмінку однини, числівник півтораста вимагає родового множини. В інших трьох відмінках ці числівники сполучаються з відповідними формами множини іменників Н. півтора аркуша півтораста кілометрів
Р. півтора аркуша півтораста кілометрів Д. півтора аркушам півтораста кілометрам
3. півтора аркуша півтораста кілометрів О. півтора аркушами півтораста кілометрами М. (на) півтора аркушах на) півтораста кілометрах
9. У сполученнях, що позначають дати, типу Восьме бе-
резня, Перше вересня відмінюється тільки перша частина до
Восьмого березня, з Восьмим березня, присвячено Першому ве-
ресня. При поєднанні дати із словами свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому відмінку привітати із
святом Восьмого березня, приготувати до дня Першого верес-
ня. Конструкції поздоровити із святом Восьме березня, приві-
тати зі святом Перше вересня належать до сфери розмовної мови. Іноді помилки пов’язані з використанням дієприслівникових зворотів, що впливає на логіку викладу. Дієприслівниковий зворот позначає в реченні другорядну дію і, виконуючи функцію обставини, залежить від присудка, що передає основну дію. Необхідно, щоб виконавець дії, вираженої присудком і дієприслівником, був той самий. Таку реченні Переповідаючи цю
історію, її душу огортав жаль підмет жаль не може виконувати дію, виражену дієприслівниковим зворотом. У таких випадках необхідно використовувати замість звороту підрядну частину Коли вона переповідала цю історію, її душу огортав
жаль. Порушенням синтаксичної норми є використання дієприслівникових зворотів у безособових реченнях, специфіка яких узагалі не передбачає головного члена – підмета, що позначає виконавця дії, наприклад Ураховуючи висловлені
зауваження, науково-методичним центром підготовлено нову
редакцію положення Прибувши на місце, необхідно зробити
огляд. Правильна будова наведених речень така Ураховуючи
висловлені зауваження, науково-методичний центр підготував
нову редакцію положення Колими прибудемо на місце, необ-
хідно зробити огляд. Іноді виникають труднощі у сприйнятті змісту складних речень через порушення норм їх синтаксичної організації

59
Прошу надати у зв’язку з хворобою моєї жінки матеріальну
допомогу, яка перебуває на моєму утриманні. Правильно буде таким чином: Прошу надати матеріальну допомогу у зв’язку з
хворобою моєї дружини, яка перебуває на моєму утриманні.
Складність опанування синтаксичних норм полягає втому, що вони певною мірою пов’язані з лексичними нормами перекладом слів, морфологічними нормами (знанням відмінкових форм, яких потребує головне слово словосполучення) і передбачають знання синтаксичної теорії (виокремлення членів речення, їх взаємозв’язку, специфіки різних синтаксичних конструкцій.

3.3.7. Стилістичні норми

Стилістичні норми визначають доречність чи недоречність використання слів, фразеологізмів, морфологічних форм, синтаксичних конструкцій у певних функціональних стилях. Стилістичні норми регулюють вибір і взаємодію мовних засобів різних рівнів у конкретних умовах спілкування і відповідно до поставленої мети. Отже, стилістичні норми регулюють правильний вибір мовних засобів відповідно до сфери та ситуації спілкування. До так званих стилістичних невправностей (огріхів) належать використання значних за обсягом і складних за структурою речень, що перешкоджає розумінню тексту тавтологія – повторення того ж слова чи однокореневих слів у межах речення або близько розташованих речень звичайно, якщо це нехудожній прийом, наприклад: У визна-
ченні визначальні ознаки повинні бути необхідними і достатні-
ми; Цей напрям наукових досліджень набув широкого поширен-
ня в різних напрямах наукового пошуку; використання інверсії (непрямого порядку слів) у текстах наукового та офіційно-ділового стилів, хоча в усній формі вона цілком можлива в усному мовленні Ми зараз розглядаємо

60
питання дуже важливе; (у протоколі) Зараз ми розглядаємо
дуже важливе питання. Така побудова речень (у непрямому порядку) породжує різночитання і порушує логіку викладу Чо-
ловік продав автомобіль разом зі своєю жінкою і задоволений
повертався додому; невідповідність обраних слів і стійких зворотів стилю й формі викладу З якого приводу в нас буде розмова. Краще:
Про що в нас буде розмова.
Для того, щоб уникнути стилістичних помилок, необхідно розвивати уважність і чуття слова, працюючи з різними за стилем текстами й спілкуючись у різноманітних ситуаціях.

3.3.8. Службовий мовний етикет професійного спіл-
кування

Професійна діяльність юриста не мислиться без етикету. Слово етикету перекладі з французької мови означає ярлик. етикетка. Розрізняють службовий етикеті мовний етикет.
Невід’ємною частиною загальної культури юриста є мовний етикет. Дотримання мовного етикету дає змогу судити про його професійну підготовку, компетенцію, професіоналізм. У галузі права важливим є виконання законів, а одним із чинників виконання законів є службовий етикет юриста. Право відбивається в юридичному етикеті, який має законодавче закріплення та правове регулювання. Службовий етикет покликаний сприяти реалізації сучасних законів. Таким чином, юридичний етикет є зовнішнім виявом професійної діяльності працівників правоохоронних та судових органів, своєрідним доповненням до спеціального правового статусу юриста. Саме з ним пов’язують піднесення рівня професійної культури, прогресивний розвиток юридичних служб, функціонування правової культури, отже, реалізацію норм права, правозастосування, правомірну поведінку, активізацію правовідносин. Службовий етикету юридичній діяльності призначений
для регулювання взаємовідносин суб’єктів права, завдяки чому закріплюються наявній створюються нові правові цінності. Кожен юрист визначає для себе певні норми поведінки. Оскільки функціональні обов’язки пов’язані з долею людей, тому важливо підносити рівень культури працівників правоохоронних органів, виробляти сукупність правил поведінки, зорієнтованих на шанобливе ставлення до громадян, взаємоповагу в міжособистісному службовому спілкуванні. Службовий етикету цілому є запорукою моральної вихо- ванності юриста, виховує його загальну культуру, здатність створювати сприятливий соціально-психологічний клімат, формувати почуття довіри, що значно підвищує ефективність професійних дій. Поняття “етикет” означає певну форму поведінки, яка обумовлена сукупністю загальноприйнятих правил поведінки вставленні до людей (форми звертання, вітання тощо. Слід також відзначити, що поняття етикет більше стосується форми поведінки юриста, зокрема її морального змісту, а службовий етикет – зовнішньої реалізації професійних нормі виступає невід’ємною ознакою професійної діяльності. У будь-якому разі ці поняття є складовими культури. Кожен юрист повинен дбати про культуру власного мовлення, також він має добре засвоїти мовний етикеті постійно його дотримуватися. Далі з’ясуємо питання мовного етикету. Підмов ним етикетом, як правило, розуміють сукупність мовних засобів, що регулюють поведінку людини в процесі мовлення. Іншими словами, мовний етикет – це стійкі мовні формули, які прийняті в суспільстві й рекомендовані для встановлення мовного контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій (стосовно один одного) в офіційних та неофіційних обставинах. Як правило, мовний етикет має національну специфіку і закріплений у системі мовних етикетних формул. З-поміж них вирізняють ті, що вживаються при зав’язуванні контакту між мовцями – формули звертань і вітань; при підтриманні контакту формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припинен-
ні контакту – формули прощання, побажання тощо. Названі елементи мовного етикетує виявом увічливості комунікантів. Дотримуючись правил мовного етикету, юрист засвідчує свою вихованість, пошану та уважність до співрозмовника, доброзичливість тощо. Ситуації ввічливого контакту – необхідна й важлива складова частина професійної діяльності юриста. Крім національних особливостей, етикет має функціональну специфіку. Види етикету виокремлюються за типом соціуму, в якому прийняті відповідні норми (придворний, військовий, дипломатичний, науковий, сільський тощо), таза сферою використання (світський і діловий). Також існують види етикету, зумовлені ситуацією (етикет прийому відвідувачів, етикет розмови по телефону тощо). Різні етикетні системи можуть містити протилежні правила поведінки. Наприклад, у сучасному діловому етикеті пріоритетною групою виступають відвідувачі, свідки. Кожній етикетній системі відповідають певні мовні формули. Наприклад, відповідно до дипломатичного етикету в нотах Міністерства закордонних справ України та українських посольств закордоном вживають такі протокольні формули
Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу
Посольству (повна назва країни) та має честь заявити таке
Міністерство закордонних справ України засвідчує свою повагу
Посольству (повна назва країни) та у зв’язку з нотою Посоль-
ства від (зазначається дата) має честь заявити наступне
Міністерство закордонних справ України за дорученням Уряду
України заявляє таке. .
Мовний етикет передбачає врахування особливостей кожної ситуації спілкування, зокрема типу спілкування, який визначається офіційністю/неофіційністю ситуації, ступенем вагомості, серйозності дій суб’єкта, і типу учасників комунікації соціальні характеристики) та відносин між ними. Вирішальними є соціальні характеристики учасників. Головне призначення мовного етикету – встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування – вплив
однієї людини на іншу, регуляція поведінки об’єкта спілкування суб’єктом . Без знання прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не володіючи вербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, юрист не може правильно встановити різноманітні контакти з оточуючими. Структуру мовного етикету визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій, які властиві всім мовцям


Комунікативна ситуація Етикетні мовні формули Вітання Добрий ранок Добрий день Добридень Добрий вечір Моє шанування Вітаю Вас Радий (а) вітати Вас Слава Україні – Героям слава та ін. Прощання До побачення До зустрічі Щасливо Дозвольте попрощатись Бувай (бувайте) здорові Дозвольте відкланятись На добраніч Щасливої дороги Ми ще побачимось Ми ще зустрінемось Щасти Вам (тобі Вибачення Пробачте (вибачте) мені, будь ласка. Вибачте. Даруйте Прошу вибачення. Мені дуже шкода. Прийміть мої вибачення та ін. Прохання Будь ласка… Будьте ласкаві… Будьте люб’язні… Прошу
Вас… Чи не змогли б Ви… Чи можу я попрохати Вас. Маю до Вас прохання. Чи можу звернутися до Вас із проханням. Дозвольте Вас попросити. Якщо Ваша ласка. Ласкаво просимо. Якщо Вам неважко. Не відмовте, будь ласка, у проханні. Можливо, Вимені допоможете. Подяка Дякую Дяку Вам Щиро дякую (Вам Спасибі Прийміть мою щиру вдячність… Дозвольте подякувати Вам…
Побажання Хай щастить Вам Щасливо Щасливих (веселих) Вам свят Щасливої дороги З роси і води Запрошення, прохання Ласкаво просимо Запрошуємо Вас… Будемо раді бачити Вас. Проходьте, будь ласка. Прошу, проходьте. Сідайте, будь ласка. Прошу, сідайте. Маю до вас прохання… Якщо
Порушенням норм мовного етикетує розмовно- просторічні формули, що походять з юнацького жаргону При-
віт! Здоров! Драстє! Привєтік! Пока! Адью! Чао! Їх використання свідчить про низьку мовну культуру мовця, особливо, якщо вони звернені до батьків чи людей старших за віком. Просторічними вважаються Велике спасибі і Дуже дякую! Під час вибачення слід говорити Пробачте (вибачте)
мені, будь ласка! (а не Пробачаюсь (вибачаюсь), що означає себе мені (!), але не мене. Слід знати, що вживана форма Даруй-
те! є розмовною, а Перепрошую! – діалектною. Варто пам’ятати, що замовним етикетом українців під час звертання до людини незнайомої, малознайомої, старшої за віком чи посадою або просто до того, кого ви поважаєте, заведено вдаватися до форми “пошанної” множини, використовуючи займенник Ви. Бажано звертатися до співрозмовника, називаючи при цьому його ім’я або ім’я та по батькові. Якщо вам це невідомо, то в разі потреби заздалегідь поцікавтеся. Звертання повинно мати форму кличного відмінка, що є специфічною рисою української мови. Слова пане (пані, панно) потрібно вживати перед прізвищем, ім’ям, назвою посади, перед службовим чи науковим званням пане Чоботенко, пані Оксано, пане адвокате, па-
Вам неважко Якщо Ваша ласка… Дозвольте…
Згода, підтвердження Безперечно. Згоден. Безумовно. Саме так. Гаразд. З приємністю. Ви маєте рацію Це справді так Авжеж. Відмова Дякую, алея не можу. На жальне можу… Шкодую, алея мушу відмовитися. Знайомство Дозвольте познайомити Вас з… Дозвольте відрекомендувати Вам…
Заперечення Ніні, це не так. Нас це не влаштовує. Яне згодний згоден. Це неточно. Не можна. Не можу. Ні, неба- жаю. Ви не маєте рації. Ви помиляєтесь. Про це не може бути й мови. Пропозиція, порада Дозвольте висловити мою думку щодо. А чи не варто б. Чи не спробувати б Вам. Чи не були б Ви такі ласкаві прийняти мою допомогу (вислухати мою пропозицію, пораду. Чи не погодилися б Вина мою пропозицію.

65
не юристе, пані суддя, панно Ольго. Слова добродію (добродій-
ко) рекомендовано вживати під час звертання без імені та прізвища, наприклад “Дякую Вам, добродію, за послугу”. Складовою частиною мовного етикетує норми поведінки під час спілкування, за якими не можна голосно говорити, енергійно жестикулювати, штовхати співбесідника або смикати його за одяг, щоб привернути до себе увагу, нашіптувати щось одному із співрозмовників вітаючись, привітно посміхайтесь, дивіться людині у вічі, не тримайте руки в кишенях, якщо ви кудись зайшли (до кабінету, до відділу, вітайтеся першим. Підлеглий має привітати свого керівника (а руку може подати першим керівник. Порушенням норм мовного етикету вважається суржи- кове мовлення, вираження ставлення до чогось вигуками ой,
ага, угу, вживання займенників він, вона, якщо йдеться про конкретну людину (до того ж присутню, нагадування людині про її вік чи фізичні вади. Також необхідно уникати мовних помилок під час відповідей на питання Котра година
На позначення завершеної години (наприклад 15:00;
21:00) нормою є використання порядкового числівника, що узгоджується вроді, числі й відмінку з іменником година десята
година (10:00); чотирнадцята година (14:00); двадцять перша
година (21:00) (порівняйте: у російській мові таким чином позначається початок години.
Початок

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал