Юридична академія україни імені ярослава мудрого



Pdf просмотр
Сторінка1/15
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15































МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЮРИДИЧНА
АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
















УКРАЇНСЬКА МОВА
(ЗА ПРАВОЗНАВЧИМ СПРЯМУВАННЯМ)











Харків
2011


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЮРИДИЧНА
АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
















НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

УКРАЇНСЬКА МОВА
(ЗА ПРАВОЗНАВЧИМ СПРЯМУВАННЯМ)









Харків
2011

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою
Національного університету
“Юридична академія України імені Ярослава Мудрого
(протокол № 3 від 06.06.2011 р)
Рецензенти
В.С. Калашник, д-р. філол. наук, проф., завідувач кафедри української мови Харківського державного університету імені В.Н. Каразіна
В.П. Симонок, д-р філол. наук, проф., завідувач кафедри іноземних мов № 1 Національного університету Юридична академія України імені Ярослава Мудрого

“Українська мова (за правознавчим спрямуванням навч. посіб. / уклад О.А. Лисенко, В.М. Пивоваров, О.В. Прудникова,
О.А. Шумейко. – Х Нац. унт “Юрид. акад. України, 2011. –
227 c.


У к лад ач і О.А. Лисенко,
В.М. Пивоваров,
О.В. Прудникова,
О.А. Шумейко


© Національний університет
Юридична академія України, 2011



3
П ЕР Е ДМ О В А
Кожна людина, незалежно відвіку, статі, професії, є носієм і користувачем мови. Ці поняття – користувачі носійне тотожні. Можна послуговуватися мовним багатством, не замислюючись, чи правильно обрана та або інша форма слова або саме слово. Існує можливість байдужого користування, ігнорування правилами орфоепії та орфографії, поповнення власне мовлення позалітературними елементами, і, як наслідок, людина перестає дбати про чистоту й красу мови. Справжній носій мови, уживаючи при потребі й нелітературне слово, прагне висловлюватися чітко й правильно, піклуючись не лише про логічність і довершеність сказаного, ай про добір красивого слова, вишуканий вислів, доречний фразеологізм тощо. У процесі мовлення доводиться з кількох слів-синонімів добирати найдоречніше, не сплутувати значення близькозвучних слів, правильно користуватися запозиченнями, уміти звернутися на ім’я та ім’я по батькові до співрозмовника, грамотно записувати власні назви та ін. Навчальна дисципліна Українська мова (за правознав- чим спрямуванням передбачає вироблення, а частіше – закріплення умінь та навичок володіння українською мовою для висловлення думки, складання фахових документів. Пропонований навчальний посібник є теоретичним підґрунтям. Укладений відповідно до навчального плану, він містить відомості з культури українського мовлення, пропонує мовні норми, знайомить з основними функціональними стилями, особливостями усного та писемного ділового спілкування, містить докладний матеріал про юридичну термінологію, її класифікацію, ознаки, особливості та специфіку використання.







Розділ.
ДЕРЖАВНА МОВА ЯК МОВА
ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

1.1. Українська мова – державна мова України

Одним із визначальних елементів держави є нація. Народ, який немає єдиної мови, не об’єднаний нею, неживе і не думає нею, зазвичай не може не тільки називатися народом, ай бути ним. Це безпосередньо стосується і держави, її іміджу та престижу в загальноєвропейському просторі. Кожна держава, якщо хоче бути такою, думає про майбутнє, неодмінно опікується питаннями державної мови, її стану та поширенням. Мова за висловлюванням Івана Огієнка, – душа кожної національності, її святощі, її найкращий скарб. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання… І поки живе мова – житиме й народ як національність. Не стане мови – не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом…”.
Мова – неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу. Головна функція мови полягає втому, що вона є засобом спілкування, пізнання нагромаджених людством культурних цінностей, а також засобом самовираження. Як форма вияву національної та особистісної свідомості вона є засобом самопізнання, саморозвитку людини. Отже, проблема державності української мови – це не лише політична проблема, а питання духовного життя кожної людини. Майбутнє України як незалежної, демократичної, правової держави натепер визначається політикою, яку проводить нинішня влада. Однак, як стає очевидним, питанням української мови достатньої уваги не приділяється. Нагальною потребою сьогодення є формування власне української держави і за формою, і за духом. Мовне питання в Україні – це, безперечно, її національне майбутнє. Українська мова в Україні, як ніяка інша, потребує захисту саме державою, дієвої підтримки громадськості. Очевид-
ним стає звуження національно свідомих мовців, зникнення україномовного середовища, постійний вплив на українську мову інших мов, зокрема російської. Усе більше стає мовців, котрі недооцінюють важливість і значення української мовив житті саме українського суспільства, бракує розважливого ставлення до мови, глибокого її вивчення, нормою вважається спілкування будь-якою мовою, тільки неукраїнською. Це все суперечить загальнонаціональній мовній політиці, руйнує глибинні підвалини української мови, неухильно веде до її занепаду, ато й взагалі до зникнення. В інформаційному просторі останнім часом з’явилася навіть назва російськомовні українці. Жодне цивілізоване суспільство не може існувати без мови, яка завжди виступає головним інструментом у встановленні та налагодженні економічних, політичних, правових відносин, сприяє порозумінню між людьми тощо. Мова є також важливим засобом передачі змісту законів держави, сенсу ідеології, здобутків науки, сутності культури всім, хто проживає в Україні, тобто цілком має слугувати інтересам і меті української нації – збереженню її самобутності та незалежності. Для виконання цих завдань, повноцінного служіння суспільству українській мові надано статус державної. У статті 10 Конституції України, ухваленій на V сесії Верховної Ради України, записано Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує функціонування української мовив усіх сферах суспільного життя та на всій території України. Крім того, Основний Закон України гарантує застосування, вільний розвиток, використання і захист інших мов. Однак, зважаючи на мовну ситуацію в Україні, історичне минуле нашої держави та національний склад, нагальною залишається потреба захисту української мови, всебічної її підтримки, серйозного вивчення, виховання поваги, шанобливого ставлення до неї, дієвих заходів стосовно її пропаганди, міжнародного визнання і застосування.
З’ясовуючи питання державності мови, слід відзначити, що статус державної, як правило, закріплюється замовою більшості населення. Як відомо, в Україні населення становить

6 45, 5 млн, тому державною мовою повинна бути українська, тобто мова переважної більшості населення. Український народ має більш як тисячолітню історію вживання рідної мовив різних сферах громадського і культурного життя. Давньоруська мова в добу Київської Русі булане лише мовою художньої літератури, літописання, ай мовою законодавства та діловодства, офіційного і приватного листування. Українська мова фактично була мовою державною. Історична доля українського народу складалася так, що його мова протягом історії не завжди функціонувала як державна. Отже, державна мова – це мова корінного населення, мова, що має свої традиції, закріплена конституцією, тобто визнана на законодавчому рівній уживання якої є обов’яз- ковим в органах державного управління, громадських органах, організаціях, на підприємствах, у державних установах, закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики. Таким чином, конституційне закріплення державності української мови вимагає від усіх мовців спілкуватися в закладах освіти, державних установах, під час виконання службових і професійних обов’язків тільки українською мовою. Це все, безперечно, потребує від кожного вмінь і навичок досконалого володіння українською мовою, майстерного використання її у всіх сферах суспільного життя. Українська мова як державна виступає головним інструментом держави, тому покликана виконувати такі функції а) державного управління б) міжнаціонального спілкування в) загального інформаційного еквівалента (відповідника г) державного суверенітету д) об’єднання народу країни е) регулятивну є) виховну. Без цього держава існувати не може. Державна мова як мова українського суспільства, української нації створює всі умови для згуртування та об’єднання громадян, концентрації їх інтелектуального потенціалу. Функціонування української мови як державної сприятиме утвердженню незалежної України,
визнанню українського народу як повноцінної нації, викличе більшу повагу до мови, утвердить її у всіх сферах спілкування. Адже українська мова є високорозвиненою європейською мовою, нерозривно пов’язана з глибокими та багатими традиціями прадавньої цивілізації.


1.2. Законодавчі акти промову, їх суть і
спрямування

Мовна діяльність є основним засобом організації та координації всіх видів суспільної діяльності, зокрема, у галузі виробництва, обслуговування, культури, освіти, науки. Мова завжди була й залишається основним виявом духовного розвитку народу, його своєрідною візитною карткою, генетичним кодом. Націю ідентифікують за досконалістю та розвиненістю її мови, наскільки ця мова поширена, удосконалена, як нею послуговуються у сферах суспільного та громадського життя. Шлях розвитку української мови досить складний і тернистий. Повсякчас доводилося долати різні перешкоди, труднощі та заборони. Десятиліттями нищилася українська мова на державному рівні. Як відомо, за часів Запорозької Січі була створена система захисту мови. Уроки Гетьманщини народна мова дістала потужний поштовх до свого розвитку. Подальші роки руїни зумовили знищення української мови. Історія переконливо довела, що коли мова витісняється зі сфери державного функціонування, то вона відразу ж починає бути непрестижною, а відтак витіснятися зі сфери виробництва, освіти, науки, мистецтва, міжетнічного спілкування, сім’ї, а насамкінець – з людської свідомості. Нині нагальною потребою стає вирішення проблеми подальшого визнання статусу державної мови на законодавчому рівні, створення міцного підґрунтя для широкого і повноцінного функціонування української мови, утвердження її в усіх сферах суспільного життя. Необхідно всіляко сприяти її розвитку, намагатися зберегти красу та принадливість, неповторність й
оригінальність, формувати національну свідомість, долати невиправданий нігілізм. Варто нагадати, що 28 жовтня 1989 р. Верховна Рада ухвалила Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Промовив Українській РСР. Закон уведено вдію січня
1991 р. постановою Верховної Ради Української РСР № 8313-
ХІІ від 28 жовтня 1989 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законами України № ВР від 28 лютого 1995 р, № І від 6 березня 2003 р. Далі була розроблена і схвалена спеціальною постановою Ради Міністрів Державна програма розвитку української мови та інших національних мов в Українській PCP на період до 2000 року, а потім до 2010 р. Закон промови містить 6 розділів (40 статей. У ньому, зокрема, зазначається, що українська мова є одним із вирішальних чинників національної самобутності українського народу. В Україні згідно із законом державною мовою є українська. У зв’язку з цим республіканській місцеві державні та громадські органи, підприємства, установи й організації повинні створити всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею (ст. 2). Назвемо статті, які регламентують сфери вживання та функціонування української мови. Стаття. Мова роботи, діловодства і документації

В Українській РСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установі організацій є українська. У випадках, передбачених у ч. 2 ст. 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у ч. 3 цієї ж статті, – мова, прийнятна для населення даної місцевості. Стаття. Мова з’їздів, конференцій та інших
форумів
Мовою з’їздів, сесій, конференцій, пленумів, засідань, зборів, нарад, інших зібрань державних, партійних, громадських органів, підприємств, установі організацій в Українській
РСР є українська мова. У випадках, передбачених у ч. 2 ст. 3 цього Закону, мовою сесій, конференцій, пленумів, засідань, зборів, нарад, інших зібрань органів і організацій поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у ч. 3 цієї ж статті, – мова, прийнятна для населення даної місцевості. Мовою міжреспубліканських, всесоюзних та міжнародних форумів, що відбуваються на території Української РСР, є мова, визначена учасниками форуму. Учасникам місцевих, республіканських, міжреспубліканських, всесоюзних з’їздів, конференцій, нарад, інших зібрань органів і організацій гарантується право вибору мови виступу із забезпеченням перекладу намову роботи відповідного форуму. Стаття. Мова судочинства
Судочинство в Українській РСР здійснюється українською мовою. У випадках, передбачених у ч. 2 ст. 3 цього Закону, судочинство може здійснюватись національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у ч. 3 цієї ж статті, – мовою, прийнятною для населення даної місцевості. При розглядів судах кримінальних і цивільних справ особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача, право виступати в суді рідною мовою. Слідчі і судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, на їхню вимогу, у перекладі рідною або іншою мовою, якою вони володіють. Стаття. Мова провадження у справах про адмі-
ністративні правопорушення Провадження у справах про адміністративні правопорушення в Українській РСР здійснюється українською мовою. У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, провадження у справах про адміністративні право-
порушення здійснюється національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, – мовою, прийнятною для населення даної місцевості. Якщо особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою здійснюється провадження, вона може виступати рідною мовою і користуватись допомогою перекладача. Стаття. Мова нотаріального діловодства Нотаріальне діловодство в державних нотаріальних конторах і виконавчих комітетах міських, селищних і сільських Рад народних депутатів ведеться тією мовою, якою вданій місцевості здійснюється судочинство. Якщо особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути складені також в перекладі (переклад здійснюється в установленому законом порядку) російською чи іншою мовою. Стаття. Мова арбітражного провадження Арбітражне провадження у справах з участю сторін, які знаходяться на території Української РСР, здійснюється українською мовою. Арбітражне провадження у справах, в яких бере участь сторона, що знаходиться на території іншої союзної республіки, здійснюється російською мовою. Матеріали справи, оформлені українською мовою, в Державний арбітраж СРСР або державний арбітраж іншої союзної республіки надсилаються в перекладі російською мовою. Стаття. Мова прокурорського нагляду
Акти прокурорського нагляду в Українській РСР складаються українською мовою. Цією ж мовою у зв’язку із здійсненням прокурорського нагляду ведеться листування здержав- ними, кооперативними та громадськими підприємствами, установами і організаціями, розташованими на території Української РСР. Мовою зносин органів Прокуратури Української РСР з Прокуратурою СРСР та іншими союзними органами, з органа-
ми прокурорського нагляду інших союзних республік є російська мова. Стаття 23. Мова юридичної допомоги Юридична допомога громадянам і організаціям надається українською мовою або мовою, прийнятною для сторін. Стаття 28. Мова навчання в професійно-технічних
училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах В Українській РСР навчальна і виховна робота в професійно-технічних училищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах ведеться українською мовою, а у випадках, передбачених частинами другою і третьою статті 3 цього Закону, поряд з українською – і національною мовою більшості населення. Для підготовки національних кадрів у цих закладах можуть створюватись групи з навчанням в них відповідною національною мовою. У цих навчальних закладах можуть створюватися групи із російською мовою навчання для громадян Української РСР, які поряд з українською і російською мовами вивчали в загальноосвітніх школах і національну мову, для громадян з інших союзних республік та іноземних громадян, а також у випадках, визначених відповідними органами державного управління. Цими ж органами визначаються й навчальні заклади з російською мовою навчання. В усіх групах із російською мовою навчання та неукраї- номовних навчальних закладах, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, забезпечується вивчення української мови. Стаття 33. Мова засобів масової інформації В Українській РСР мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова. Мовою офіційних засобів масової інформації можуть також бути мови інших національностей. Стаття 35. Мова оголошень і повідомлень Тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Стаття 37. Мова назв державних, партійних і громад-
ських органів і організацій
Офіційні назви державних, партійних, громадських органів, підприємств, установі організацій утворюються і подаються українською мовою. З правого боку (або внизу) ці назви можуть подаватися в перекладі іншою мовою. Стаття 38. Мова топонімів і картографічних видань
В Українській РСР топоніми (назви населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, вулиць, майданів, річок і т. ін.) утворюються і подаються українською мовою. Топоніми можуть передаватись також національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості. Відтворення українських топонімів іншими мовами здійснюється у транскрипції. Топоніми з-поза меж Української РСР подаються українською мовою у транскрипції змови оригіналу. Картографічні видання, призначені для використання в Українській РСР, готуються і публікуються українською мовою. Пізніше 14 грудня 1999 р. Конституційний Суд України на пленарному засіданні розглянув справу стосовно офіційного тлумачення окремих положень ст. 10 Конституції України. Підставою для розгляду справи послужили два конституційні подання про офіційне тлумачення окремих положень названої статті Основного Закону щодо обов’язковості застосування державної мови органами державної влади і місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також у навчальному процесів державних закладах України. Конституційний Суд України вирішив
1. Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким державною мовою в Україні є українська мова, треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п’ята статті
10 Конституції України.

13 2. Виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, зокрема в навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. Кабінет Міністрів України 2 жовтня 2003 р. затвердив Державну програму розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 рр. У преамбулі Програми наголошується Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, безцінною і невичерпною скарбницею культурного надбання народу. У державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль. Разом із тим останнім часом не забезпечується її належний розвиток. Складною є ситуація з дотриманням норм українського правопису. Існує гостра потреба в активізації цілеспрямованої роботи над забезпеченням використання української мовив засобах масової інформації, сфері культури, освіти та науки, в інформаційних технологіях, рекламі тощо. Мета Програми – створити належні умови для розвитку та розширення сфери функціонування української мови, виховання шанобливого ставлення до неї, формування патріотизму в громадян України. Основним завданням Програми є зміцнення статусу української мови як державної усебічний розвиток і розширення функціонування української мовив усіх сферах суспільного життя визначення та здійснення заходів для стимулювання глибокого вивчення української мови створення належних умов для вивчення української мови громадянами України з-поміж національних меншин оптимізація мережі навчальних закладів для безперервного виховання та навчання українською мовою проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень у галузі лінгвістичної технології, створення інтелектуальних мовно-інформаційних систем нового покоління
розширення словникової бази, створення і видання нової енциклопедичної та лінгвістичної літератури, навчальних підручників українською мовою, зокрема їх електронних варіантів сприяння національно-культурному розвитку українців, які проживають за межами України. У Програмі передбачені також заходи стосовно розвитку й функціонування української мови. В Україні й дотепер чинний указ Президента України Про День української писемності та мови. Він відзначається щорічно 9 листопада вшануванням пам’яті Преподобного Не- стора-літописця. Нині в Україні провадяться різноманітні конкурси з української мови. Так, традиційним є конкурс з української мови імені Петра Яцика, яким опікується президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України з 2011 р. запровадило ще одну олімпіаду – Конкурс імені Тараса Шевченка з української мови, української літератури та мов національних меншин. Отже, і Конституція України, і Закон промови, й інші законодавчі акти є правовою базою для ефективного регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку й уживання української мови, так само й інших мов, якими послуговуються громадяни нашої держави в економічному, політичному, науковому та громадському житті, гарантують конституційні права громадян, створюють сприятливі умови для виховання належного ставлення до національної гідності людини, її культури і, звичайно, мови.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал