Ю. Ю. Свідерський, Т. В. Ладиченко, Н. Ю. Романишин історія україни




Сторінка2/5
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.5 Mb.
1   2   3   4   5
Р
озділ
і
16
Прокопій кесарійський* прожиття слов’ян і антів
у книжці війна з готами»
Ці племена, слов’яни й анти, не підлягають одній людині, аз давніх- давен живуть у демократії тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому обидва варварські народи живуть однаково. Єдиного бога, громовержця, вони вважають владикою всього світу й у жертву йому приносять биків, і чинять інші священні обряди. Жодного впливу долі зовсім не визнають.
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
майбутніх російського й білоруського народів, прийшли на схід Європи од ляхів, тобто з Польщі.
Отже, у вирі подій Великого переселення народів наші предки-слов’яни не тільки не розчинилися серед інших племені народів, ай розширили свої території. У результаті великого розселення слов’ян сформувалися племена східних, західних і південних
слов’ян, на основі яких пізніше виникли численні слов’янські народи. Частина слов’ян зайняла територію нинішньої Білорусі, витіснивши балтів або змішавшись із ними. Інші слов’янські племена поселилися на сучасних західних землях Росії, поєднавшись з угро-фінськими
племенами. А слов’яни, які зайняли терени нинішньої України, змішалися із місцевими скіфо-сарматськими племенами.
основнІ наПряМки роЗселення слов’ян
Подунав’я,
Балканський півострів
VI–VII ст.
Вільні після переселення германців землі, у межах річки Лаби гори Татри, Судети, узбережжя Балтики)
Лівий берег Дніпра, межиріччя Прип’яті та Західної Двіни, басейн Верхньої Оки
VIII–IX ст.
Отже, у результаті Великого переселення народів були закладені основи формування трьох різних східнослов’янських народів білорусів, росіян і українців. Подібні процеси в той час відбувались і в інших частинах Європи.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ
СЛОВ’ЯН — заключний етап Великого переселення народів. Відбувалося протягом ст. й привело до заселення слов’янами більшої частини сучасної
України.
БАЛТИ — племена, які заселяли в І тисне. територію від Південно-Західної Прибалтики до верхнього
Придніпров’я й басейн річки Оки.
УГРО-ФІНИ — племена, які проживали на північний схід від місць проживання східних слов’ян.

17
§ 3. Східні Слов’яни та їхні СуСіди
На величезній території — від Карпат до верхів’я Волги й Оки — формуються східнослов’янські племена та племінні об’єднання (союзи. Цінові утворення, на відміну від попередніх — склавинів і антів, нараховують уже півтора десятка різних племінних груп.
Це засвідчує наш найдавніший літопис Повість минулих літ», у якому згадуються 15 племінних союзів. На території сучасних Білорусі та Росії розселилися дреговичі, радимичі, по- лочани, кривичів ятичі й ільменські словени.
Племінними об’єднаннями, з яких сформувався український народ, були поляни,
древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби,
волиняни, бужани й хорвати.
Розселення східнослов’янських племен у межах сучасної України
Племінне
об’єднання
територія
розселення
Політичний
центр
Поляни
Середнє Подніпров’я, між річками Тетеревом і Россю місто Київ
Древляни південний басейн річок Прип’яті,
Горині, західний берег Дніпра, північний басейн Тетерева місто Іскоростень сучасний Коростень)
Сіверяни на схід від середньої течії Дніпра, басейн нижньої Десни, Сули,
Псла й Ворскли аж до верхів’їв
Сіверського Дінця місто Чернігів,
місто Новгород-
Сіверський
Вони живуть в убогих хатинах, далеко розміщених одна від одної, і часто змінюють місця проживання. Вирушаючи навійну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щиті дротики панцирів вони не одягають дехто виходить на битву. у дуже коротких штанах, що закривають лише частину тіла.
У тихі других варварів одна мова, проста й варварська не відрізняються вони одні від одних і зовнішнім виглядом. Усі ці люди високі на зріст і надзвичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не русяве й не переходить у чорне, а рудувате.
1. Пригадайте визначення терміна демократія.
2. Назвіть ім’я слов’янського бога-громовержця, якого згадує автор.
3. Яке, на вашу думку, ставлення автора до слов’ян і антів З яких його висловлювань це випливає?
* Прокопій Кесарійський (VI ст.) — видатний візантійський історик, автор
«Історії війн Юстиніана» (8 книжок радник візантійського полководця
Велізарія. Слов’янами він називає племена, які жили на Волині, а ан-
тами — у Подніпров’ї.
ЛІТОПИС — історико- літературний твір, створений на основі різних джерелу яких оповіді про події та факти подаються зароками
Р
озділ
і
18
Тиверці
між нижніми течіями Дністра й
Прута аж до Чорного моря фортеця Білгород над
Дністром
Уличі
між нижнім Дністром, Південним Бугом (Богом) і Дніпром місто-порт Олешшя в пониззі Дніпра
Волиняни, дуліби, бужани басейн річки Західний Буг міста Волинь,
Пліснеськ
Хорвати
Карпати, басейн Середнього та Верхнього Дністра міста Теребовля, Галич,
Ужгород
Східні слов’яни жили племенами, що складалися спочатку з родових община пізніше — із сусідських. Владав племенах належала
князю, що спирався на воїнів-дружинників. Племена об’єднувалися в союзи племен. У літописах зазначено, що східнослов’янські племінні союзи жили осібно, і володіли родами своїми, і жили кожен із родом своїм на своїх місцях. Усі вони мали свої звичаї, і закони отців (предків) своїх, і заповіти, кожен — свій норов».
Знахідки східнослов’янських старожитностей підтверджують характерні місцеві особливості. Вони стосуються обряду поховання, прикрас та одягу, що властиві тільки якомусь одному союзові племені не трапляються в іншого.
Розселення слов’ян привело до їхнього роз’єднання та формування етнічних особ- ливостей.
А — бронзові, срібні чи золоті жіночі прикраси, які вплітали у волосся на скронях або прикріплювали до головного убору, були надзвичайно популярні в східних слов’ян. Б — різновиди орнаменту, властиві прикрасам у східних слов’ян
КНЯЗЬ — керівник племені або союзу племен;
із появою держави — її спадковий правитель.
ДРУЖИНА — на Русі — збройний загін, що становив постійну військову силу князя й брав участь в управлінні князівством.
а
Б

19
§ 3. Східні Слов’яни та їхні СуСіди

ІсториЧний Факт
Коли в антські землі вторглися готи, вождь антів Бож (IV ст.) сформував потужне військо й виступив супроти ворога. Війна затягнулася на кілька років. У перший її період анти дощенту розгромили готів, але даремно раділи отриманій перемозі.
Незабаром (375 р) готський вождь Вінітарій зібрав нове військо й знову напав на них. Цього разу готи перемогли. Їхня розправа над антами була лютою — багатьох вони вирізали, забрали в неволю. Захоплених у полон Божа, його синів і 70 старійшин піддали тортурам і знищили. Проте плодами перемоги насолодитися Вінітарій не встиг у 376 р. він зазнав поразки від гунів.
А Божа народ ще довго оспівував у піснях, про що свідчить унікальна пам’ятка давньоукраїнської літератури Слово о полку Ігоревім».
2.
вплив природно -географічних умовна господарство

та спосіб життя східних слов’ян
Територія України охоплює 603 628 км. За площею наша держава найбільша в Європій перевищує землі Польщі, Білорусі та Литви, разом узятих. Майже вся територія нашої країни складається з широких рівнині плоскогір’я, які рідко перевищують 500 м над рівнем моря. Лишена заході тягнуться хребти Українських Карпат. Карпати не є кордоном, бо західніше гірських хребтів розташовані також українські території — Закарпаття. На півдні Кримського півострова простягаються Кримські гори.
Не маючи природних перепон, Україна була відкритою для багатьох племені народів, які поселялися тут або мандрували далі через її територію.
За природно-кліматичними умовами територія України поділяється на зону мішаних лісів, лісостепі степ.
У зоні мішаних лісів знаходиться українська частина Полісся. Решта поліських боліт і лісів розташована в Польщі та Білорусі. Південна межа зони мішаних лісів проходить поблизу Львова, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина й Глухова. Від найдавніших часів до пізнього Середньовіччя вся територія Полісся була вкрита лісами. Вологий клімат обумовлює тут велику кількість річок, озері боліт. Здавна цей край облюбували мисливці та рибалки. Придатних для обробітку земельне- багато, їх потрібно було відвойовувати в лісу. Тут вирощували просо, жито, ячмінь, аз технічних культур — льон.
Захищене природою від кіннотників-кочовиків Полісся стало первісною батьківщиною слов’ян. Територія нинішньої Північно-Західної і
Північної України була частиною слов’янської прабатьківщини.
Далі на південь розташована лісостепова зона. Її південний край іде по лінії сучасних міст Ананьїв–Знам’янка–Олександрія–Красно- град–Балаклія–Куп’янськ. У Середньовіччі майже половину терито-

Р
озділ
і
20
рії лісостепу займали переважно широколисті ліси. Природні умови тут сприятливі для тваринництва й вирощування пшениці, гречки й багатьох інших сільськогосподарських культур. Завдяки сприятливим природним умовам і родючим ґрунтам лісостеп із часів Великого переселення народів активно колонізувався землеробами-слов’янами.
На своїй первісній батьківщині — зоні лісів — слов’яни використовували для будівництва дерево (давньослов’ян. древо). Під час колонізації лісостепу будівельний матеріал доповнюють глина й камінь. Про первинність дерев’яної забудови свідчить слово древній, що збереглося в нашій мові. Древнійу сучасному розумінні — давній, колись означало старий, дерев’яний», на відміну від нового — цегляного чи кам’яного.
Природно-кліматичні умови впливали не лишена спосіб будівництва житла, ай на всі інші галузі господарства й побуту. Давні слов’яни обробляли переважно неродючі важкі чорноземи, а бідніші землі, легші для розпушування. Такі ділянки ґрунтів знаходилися в заплавах річок, уздовж берегів озер. Після освоєння цих земель лісової і лісостепової зони слов’яни займалися підсічно-вогневим землеробством. Ділянки лісу вирубували, стовбури дерев спалювали. Попіл слугував добривом.
Для розпушування землі використовували рало й двозубу соху. Чорноземні ґрунти почали масово освоювати лише наприкінці І тис. з поширенням плуга. Для обробітку легких ґрунтів як тяглову силу використовували коней, а щоб підняти плугом неорані чорноземи потрібні були потужні воли.
Степ є найбільшою за площею природно-кліматичною зоною сучасної України. Він охоплює Причорноморську низовину, Придніпровську низовину, Приазовську височину й рівнини Криму. Степ отримує найбільшу в Україні кількість сонячного тепла, але найменшу кількість
Сохи
Боронасукуватка
Серпи (археологічний експонат)
Рало

21
§ 3. Східні Слов’яни та їхні СуСіди опадів. Природних лісів у степу дуже мало. Вони ростуть переважно в балках (байрачні дубові ліси) та заплавах рік. Через природні умови степова зона України в середні віки була залюднена найменше. Степи з багатими пасовищами та родючими, але важкими для ручного обробітку ґрунтами сприяли утвердженню тут скотарства як провідної галузі діяльності.
Лісова й лісостепова зони України мають розгалужену річкову систему, а через cтеп із півночі несуть свої води до Чорного моря Дністер, Південний Буг і Дніпро. Окрім цих судноплавних річок, у середні віки чимало інших річок, які нині обміліли, були суднохідними. Ріки й озера слугували в середньовіччі основними шляхами сполучень. Уздовж річок виростали міста — осередки торгівлі й оборони. Для прикладу, Дніпро становив більшу частину шляху, що сполучав Північну та Південну Європу. А Київ був містом-ключем до величезних просторів, об’єднаних водними шляхами.
3.
сусіди східних слов’ян
Значний вплив на життя і суспільний розвиток східнослов’янських племен справили сусідні народи.
У Північному Причорномор’ї та в Криму існували давньогрецькі міста-колонії. Вони були частиною античної цивілізації, що зробила величезний вплив на всю подальшу європейську культуру. Згодом давньогрецькі поліси потрапили під владу Риму, а після падіння Західної Римської імперії стали частиною Візантії. За доби Великого розселення народів в VI–VII ст. сюди прийшли слов’яни. Отже, на півдні України наші предки стали безпосередніми сусідами наймогутнішої держави раннього Середньовіччя — Візантії.
На південному сході сусідами східних слов’ян були хозари — напівкочові племена тюркського походження. Усередині ст. в Прикаспії та Приазов’ї утворилася потужна держава — Хозарський каганат. Столицею її спочатку було місто Семендер (на території сучасного Дагестану, а ізсередини ст. — Ітіль. Панівну верхівку в Хозарії становили переважно хозари та євреї. Однак серед простого люду булий булгари, і слов’яни, і тюрки.
Хозари були войовничим народом. Вони підкорили чимало різних племен, зокрема аланів, угрів і булгарів. Влада Хозарського каганату поширилась і на деякі східнослов’янські племена — полян, сіверян і в’ятичів, які аж дох років ІХ ст. мусили платити данину хозарам.
Ітіль була розташована на перехресті міжнародних торговельних шляхів. Найбільш важливим був волзький шлях, що
ІТІЛЬ — столиця Хозар- ської держави (каганату була розташована на обох берегах Волги й на островів її пониззі.
Варязький човен

23
§ 3. Східні Слов’яни та їхні СуСіди з’єднував Європу з країнами Передньої Азії. Панівна верхівка в каганаті багатіла, збираючи мито з товарів, що йшли через Ітіль. Іншим джерелом збагачення хозарських володарів і наближених до них були грабіжницькі набіги на сусідні народи.
Східні слов’яни вели з хозарами запеклу й тривалу боротьбу. Розпочалася вона ще до утворення Київської держави, коли, за словами літописця, замість данини поляни передали хозарам мечі.
На північному заході сусідами східних слов’ян були жителі Скандинавії вікінги, або нормани (північні люди. Слов’яни називали їх
варягами. Їхня батьківщина — землі сучасної Данії, Швеції та Норвегії.
Позбавлені спадщини, молодші сини родів збирались у ватаги воїнів- розбійників і на легких вітрильниках ішли на південний захід — добере- гів Англії, Франції, Португалії або на південний схід — до слов’янських земель. Військові грабунки та захоплення полонених, яких згодом продавали в рабство, були їхнім промислом. (Ґрунтовніше про це ви дізнаєтеся на уроках із всесвітньої історії).
Починаючи з IX ст. варяги освоїли торговельний шлях із Скандинавії до Візантії, який отримав назву із варягу греки. З Балтійського Варязького) моря рікою Невою, а далі малими річками і волоком човни діставалися до верхів’я Дніпра, а Дніпром — до Чорного (Руського) моря та Візантії.
Нормани поділили з хозарами землі Східної Європи на сфери впливу. Давньоукраїнський літопис Повість минулих літ повідомляє Варяги, приходячи із
З Повісті минулих літ»
...І знайшли їх полян хозари, коли вони сиділи в лісах на горах, і сказали хозари «Платіте нам данину. Поляни тоді, порадившись, дали їм од диму помечу. І понесли це хозари князеві своєму ... і старійшинам своїм, і сказали їм Ось, знайшли ми данину нову. А ті запитали їх Звідки І вони сказали їм У лісі на горах, над рікою Дніпровською. А ті запитали Що вони дали І вони показали мечі мовили старці хозарські: Недобра [се] данина, княже. Ми здобули її однобічним оружжям, себто шаблями, а сих оружжя обоюдогостре, себто мечі. Сі будуть брати данину із нас, із інших земель. І все це збулося, бо говорили вони не зі своєї волі, а за божим повелінням Як називали хозари свого князя
2. Як ви вважаєте, до якого поселення поляну лісі на горах, над рікою

Дніпровською» прийшли хозари?
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
ВОЛОК — місце найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходолом перетягали (волочили) від однієї до іншої човни та вантажі.

Р
озділ
і
24
М. Реріх. Заморські гості. 1901 р.
Велике розселення слов’ян, літопис, східні, західні, південні слов’яни, поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, волиняни, бужани, хорвати князь, дружина.
замор’я, брали данину з чуді, із словен, із весі, із кривичів. А хозари брали з поляні з сіверян, із в’ятичів». Згодом впливи хозарів на східнослов’янські племена зійшли нанівець, а варягів — посилилися.
Проте найбільше на східних слов’ян у культурному, політичному й економічному напрямках вплинула найрозвиненіша держава раннього Середньовіччя — Візантійська імперія.
Завдання та запитання
1. Як називали слов’ян античні історики?
2. Яка визначна подія на межі стародавніх часів і середньовіччя об’єднує такі історичні та географічні поняття: Європа, Центральна Азія, Скан-
динавія, гуни, готи, алани, анти, склавини, авари, Дунай, Дністер,
Дніпро? Дайте йому визначення.
3. Дайте визначення термінам князь, дружинники. Яку роль у давньо- слов’янському суспільстві відігравали князь та його дружинники?
4. Назвіть і коротко охарактеризуйте сусідів східних слов’ян.
5. Покажіть на карті напрямки Великого розселення слов’ян.
6. Які східнослов’янські племена розселилися на теренах сучасної України Замалюйте на контурній карті території, де осіли ці племена, зазначаючи географічні об’єкти, розташовані там.
7. Розгляньте карту (сі визначте області України, які належать до трьох природно-кліматичних зон.

25
§ 4. Витоки киїВської Русі
8. Як ви вважаєте, чи однакові за змістом поняття Велике переселення народів і велике розселення слов’ян»? Відповідь обґрунтуйте.
9. Наведіть приклади впливу природно-кліматичних умовна господарство та спосіб життя східних слов’ян.
10. Охарактеризуйте відносини східних слов’ян з їхніми сусідами.
11. Чим відрізняється родова община від сусідської? Опишіть за поданою схемою життєвий уклад слов’ян, які живуть сусідською громадою.
12. Доведіть подібність давньослов’янських орнаментів (с. 18) до візерунків, якими наші сучасники прикрашають одяг.

З якого джерела, коли і що саме ви довідалися про заснування міста Києва?
1.
державотворчі процеси в період утворення київської русі
Племена слов’ян нерідко об’єднувалися для боротьби з ворогом. Такі племінні об’єднання існували недовго, але вони були необхідним етапом розвитку на шляху до утворення держави. Так, перші східнослов’янські додержавні утворення на території України були пов’язані з проживанням тут антів. Згодом на Волині утворилося сильне дулібське об’єднання
племен. У писемних арабських джерелах воно йменувалося Валінана. Його розгромили авари (обри). У Прикарпатті й Закарпатті утворився потужний союз племен, який візантійські автори називали Великою Хорватією.
Згодом племінні союзи переросли в утворення вищого рівня — племінні княжіння. Ті княжіння вже мали більшість ознак державного устрою а) влада князя б) укріплені міста-городища; в) приватна власність г) майнова та соціальна нерівність.
Племінні княжіння заклали фундамент давньоукраїнської державності. Розгром аварами дулібського об’єднання висунув на головну роль полян, які жили в Середньому
Подніпров’ї. Вони стали ядром формування Київського князівства (Куявії, за арабськими письмовими джерелами 4.
витоки київської рУсІ
ДЕРЖАВА — вища форма організації суспільства, що приходить на зміну родо- племінному ладу. Характеризується певною територією, де проживає постійне населення, що підпорядковується чинним законам.
Візантійський човен
Фрагмент давньоруської фортеці
Воїнирусичі
Князь Святослав

27
§ 4. Витоки киїВської Русі
2.
літописні легенди про зародження київської русі
У літописі Повість минулих літ подана легенда про заснування Києва трьома братами Києм, Щеком, Хоривом і їхньою сестрою Либіддю, які походили зі східнослов’янського племені полян.
Кий побував на службі у Візантії і там боровся проти аварів. Після цього він заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але там йому закріпитися не вдалося. Він повернувся в Подніпров’я і в другій половині ст. на київських пагорбах (Старокиївська та Замкова гори) заснував місто Київ.
Повість минулих літ про засновників Києва
Коли ж поляни жили осібно й володіли родами своїми, ... то було між них три брати одному ім’я Кий, а другому — Щека третьому — Хорив і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий нагорі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів нагорі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города лісі бір великий, і ловили вони тут звірину. Були вони мужами мудрими та тямущими й називалися полянами. Одних ото є поляни в Києві й до сьогодні.
Інші жне знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був із тієї сторони Дніпра. Тому й казали На перевізна Київ. Коли б Кий був перевізником, тоне ходив би він до Це- сарограда*. А сей Кий княжив уроду своєму і ходив до цесаря...
А коли він вертався назад, то прийшов до Дунаю й вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів тут сісти з родом своїм. Тане дали йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їхня Либідь тут скончалися.
1. Який фрагмент літопису свідчить про походи Кия до Візантії
2. На що вказує наявність двох версій біографії Кия Чи міг він, на вашу думку, бути одночасно і князем, і перевізником
* Цесароград — столиця Візантії, Константинополь.
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
об щи ни племена племінні союзи племінні союзи княжіння Держава Київська Русь княжіння племена племена племена общини общини общини общини общини общини общини bУт во рен ня держави в сХІд ниХ слов’ян


Р
озділ
і
28
Заснування Києва.
Фрагмент сторінки
Радзивіллівського літопису.
Кінець XV ст.
Це місто було закладене в центрі розселення східнослов’янських племен. Північніше від нього в Дніпро впадають річки Десна та
Прип’ять. Тому Київ став містом-ключем до земель у верхів’ях Дніпра, Десни й Прип’яті. Землі навколо Києва були родючими, багатими на ліси, що дало можливість полянам будувати житла й укріплення, розвивати землеробство, скотарство й різноманітні ремесла. Зміни, що відбулися в суспільному й господарському житті, стали важливою передумовою утворення держави. Полянське князівство з центром у Києві стало ядром майбутньої Руської держави.
ІсториЧний Факт
Походження слова Русь остаточно не з’ясоване. В учених-істориків є кілька версій його походження, основними з яких є такі:
від праслов’янського рудь, рус, що означає світлий, русий такої думки дотримуються прибічники слов’янського походження назви Русь;
від «росів» — слов’яно-сарматських* племен, які розселилися на Середньому Подніпров’ї вздовж річок Рось, Росава, Роставиця й належали до антського, а згодом до полянського союзу племен;
від назви скандинавських племен (вікінгів, варягів естонці їх називали «ротсі», а фіни — «руотсі»; згодом так почали називати їх також інші народи.
Найвірогіднішою видається версія, за якою термін Русь має скандинавське походження. Скандинавів вабили великі річки, через які можна було потрапити з Балтійського до Чорного моря. Цей шлях із варягу греки відкривав можливості для торгівлі скандинавські купці- воїни везли на південь мед, віск, хутра, а також рабів. Прямуючи через східнослов’янські землі, варяги або обкладали даниною навколишні племена, або вступали з ними в союзницькі відносини. Скандинави зобов’язувалися захищати ці землі, чинити суди. Натомість місцеві племена платили данину, яка згодом потрапляла до Візантії. Частина варягів осідала на східнослов’янських землях, змішуючись із слов’янами.
Поступово назва Русь поширилася на всі східнослов’янські землі, а її мешканців почали називати русинами.
* Сарм
ати — кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.

29
§ 4. Витоки киїВської Русі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал