Ю. Ю. Свідерський, Т. В. Ладиченко, Н. Ю. Романишин історія україни




Сторінка1/5
Дата конвертації28.12.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3   4   5

Ю. Ю. Свідерський,
Т. В. Ладиченко, НЮ. Романишин
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів
Умовні позначення пригадаймо, поміркуймо працюємо з історичними поняттями, термінами, датами і картами працюємо в групах працюємо творчо.

3

Хто такі Homo sapiens і що вам про них відомо з курсу Історія стародав-
нього світу»?
Вивчаючи історію стародавнього світу, ви дізналися, що слово історія грецького походження й означає розповідь проте, що було. Історія людства розпочалася з виробництва найдавнішими людиноподібними істотами найперших знарядь праці. Створення речей, яких немає в природі, — артефактів — це той рубіж, що відділяє найдавніших людей від тваринного світу. Ці вироби — ручні рубила, скребки, ножі — виготовляли з твердих порід каменю. За матеріалом, який слугував переважно для виготовлення знарядь праці та зброї, учені назвали найдавніший період людської історії кам’яним віком. За ним ішли
мідно-кам’яний, бронзовий і ранній залізний вік.
Кам’яний вік — найдовший. Він тривав майже 3 млн років. Цей відрізок історії був не лише найтривалішим, ай дуже плідним і результативним. Протягом кам’яного віку людиноподібна істота перетворилася на людину сучасного фізичного типу (Homo sapiens). Люди навчилися виготовляти різноманітні знаряддя праці та зброю, користуватися, а згодом і добувати вогонь, готувати їжу, споруджувати житло, виготовляти одяг. У давньокам’яному віці — палеоліті — зародилося мистецтво й первісні релігійні уявлення. Сліди перебування людиноподібних істот пітекантропів — на території України за часів палеоліту археологи виявили на Закарпатті, у печерах Криму та на берегах річок Дністер і Південний Буг. Найдавніша стоянка первісних людей на території України, виявлена на Закарпатті біля с. Короле- ве, датується близько одного мільйона років тому. Пітекантропи прийшли в Централь- но-Східну Європу з Африки через Близький Схід і Балкани.
Знаряддя праці, залишені на землях сучасної України, подібні до знахідок із стоянок у Німеччині, Польщі та Словаччині. Тобто від початку історії територія України розвивалась як складова частина Європи.
§ 1.
ІсторІя України — складова євроПейської
ІсторІї
ПОВТОРЕННЯ
Найдавніші петрогліфи на теренах України.
Історико-археологічний
музей-заповідник «Кам’яна
Могила».
м. Мелітополь
ІСТОРІЯ — це наука, яка вивчає минуле людства від часів появи первісної людини й до сьогодення.

П
овторення
4
Поселення трипільців
У середньокам’яному віці — мезоліті — унаслідок танення льодовиків у Європі сформувалася сучасна система річок і озер. Прильо- довикові степи заросли лісами. Винайдення лука та стріл, гарпуна й гачків для виловлення риби робили полювання й рибальство успішнішими. Чисельність людей у первісних общинах зростала, а кількість звірини, риби та дикорослих плодів зменшувалася. Навколишня природа вжене могла забезпечити продуктами харчування велику кількість населення. Настала криза мисливства й збиральництва —
привласнювальної форми господарства.
У новому кам’яному віці — неоліті — поступово відбувся перехід від привласнювального господарства до відтворювального (землеробства та скотарства. У пошуках їжі люди навчилися власноруч вирощувати їстівні плоди приручили, а згодом і одомашнили деяких тварин. Первісні землероби постійно жили біля своїх оброблених ділянок землі. Так з’явились осілі народи, на відміну від мисливців і скотарів, які рухалися разом із стадами тварин. У постійних оселях була змога використовувати крихкий посуд із випаленої глини — кераміку. У таких житлах знайшлося місце й громіздкому ткацькому верстату.
Отже, землеробство вплинуло на зародження ремесел гончарства й ткацтва. Переміщення вантажів для будівництва жителі храмів підштовхнуло людство до геніального винаходу — виникло колесо. Поступово двоколісний візок замінив первісні сани.
Перші землероби та скотарі з’явилися в Україні в межиріччі Південного Бугу й Дністра тоді ж, коли й на інших землях Центрально-
Східної Європи.
Землеробство й тваринництво забезпечували людей продуктами харчування надійніше, ніж полювання та збиральництво. Кількість населення знову зросла, і використання недосконалих кам’яних, кістяних і дерев’яних знарядь праці вжене задовольняло вимог виробництва. Люди знайшли надійніший матеріал — мідь, яка трапляється в природі у вигляді самородків. Мідні вироби почали витісняти кам’яні. Цей період в історії називають мідно-кам’яним, або енеолітом.
Саме на цю епоху припадає існування в Україні трипільської археологічної культури. Племена трипільців прожива-
Прилад для свердління
Серпи

5
§ 1. ІсторІя України лина нашій землі протягом понад 2500 років. Трипільська культура досягла найбільшого розвитку в IV–III тис. дон. е. Вона поширилась у лісостеповій смузі Правобережної України в районі Переяслава й на Лівобережжі.
ІсториЧний Факт
Найчастішими символами носіїв трипільської культури були сонце й тур-бик. За підрахунками археологів, знаки тварин становлять 14 % від усіх відомих знаків, у деяких групах трипільських поселень тур-бик — 49,4 %, олень — 2,4 %, коза — 2,4 %, птахи — 1,4 %. Це свідчить проте, що тур-бик був основною тотемною твариною трипільців. Крім того, ці відомості вказують нате, що тура переважно розводили в трипільських поселеннях.
Учені-археологи називають цю культуру Кукутені-Трипілля, оскільки її носії прийшли в Україну з території сучасної Румунії та Молдови. Трипільські племена були неєдиним населенням земельна яких розташована нинішня Україна. Однак саме вони досягли найвищого рівня розвитку й зупинилися на порозі цивілізації, коли виникають міста, писемність і держава. Трипільців поглинули племена індоєвропейської мовної сім’ї. За доби бронзи (III–II тис. дон. е.) євразійський степ, Централь- но-Східна Європа, утому числі землі нинішньої України та Східне
Середземномор’я, стали територіями, де розселились індоєвропейські народи. Саме з них згодом виокремилися наші предки — слов’яни. До індоєвропейців належали народи епохи
раннього залізного віку — кімерійці, скіфи та сармати. Вони заселяли переважно степову зону сучасної України в період ІХ ст. дон. е. — ІІІ ст. не. Геродот називає чотири групи скіфського населення — царські скіфи, скіфи-скотарі, скі-
фи-землероби й скіфи-орачі. Царські скіфи й скі- фи-скотарі були власне скіфами. У згадуваних давньогрецьким істориком Геродотом скіфах- землеробах і скіфах-орачах сучасні вчені вбачають предків слов’ян. У той час, коли в степах жили скіфи, у зручних для мореплавства місцях Північного При- чорномор’я поселилися давні греки. Вони створили тут міста-держави (поліси, які торгували з місцевим населенням. Отже, землі сучасної України були поєднані з давньогрецькою, а згодом — греко-римською цивілізацією.
Пектораль із кургану Товста Могила

П
овторення
6
Привласнювальна й відтворювальна форми господарювання.
Трипільська археологічна культура. Кімерійці, скіфи, сармати, варвари. Велике переселення народів.
За часів Великого переселення народів (IV–VII ст.) землями сучасної України на південь і захід, до кордонів багатої Римської імперії рухалися племена варварів. Велике переселення народів поклало край пануванню Римської імперії й завершило історію стародавнього світу.
Завдання та запитання
1. Назвіть основні досягнення людства в стародавню добу.
2. Дайте визначення термінам, які є в схемі, і доповніть її хронологічними межами.
ПАЛЕОЛІТ
→ МЕЗОЛІТ → НЕОЛІТ → ЕНЕОЛІТ → БРОНЗОВИЙ ВІК →
→ ЗАЛІЗНИЙ ВІК
3. Який спосіб господарювання притаманний періоду:
а) палеоліту б) неоліту?
4. Розгадайте ребус. Які різновиди явища, що позначає слово-відгадка, були поширені в первісному суспільстві см ’’

5. Які факти свідчать, що протягом стародавньої доби розвиток населення сучасних українських територій є складовою загальноєвропейської історії?
6. Поясніть різницю між привласнювальним та відтворювальним способами господарювання.
7. Покажіть на карті, де жили трипільці, кімерійці, скіфи, а також, де були розташовані античні міста-держави Причорномор’я.
8. Як, на вашу думку, чи можна скласти повне уявлення прожиття скіфів, досліджуючи тільки одну знахідку тієї доби — пектораль із Товстої Могили Чому?
9. Який метал першим почали обробляти люди Складіть усне оповідання проте, як людина здогадалася його використати. Уведіть у розповідь персонажів. Сформулюйте наприкінці розповіді значення цієї події для еволюції людства.
10. Собака — це вовк, який вирішив жити серед людей. Що, на вашу думку, спонукало його до цього Яка користь була від цього людям?
11. Розгляньте ілюстрації нас. Який період стародавньої історії України ілюструє кожна з них?
Золота маска. Знайдена на північному узбережжі Перу. X–XIV ст.
Стела з культовою сценою. V–IX ст.
Гватемала

8
§ 2.
середньовІЧна ІсторІя України

Розгляньте малюнок і назвіть пам’ятки культури, які належать до старо-
давньої доби розвитку України.
Українська земля стала батьківщиною не лише українців, ай білорусів і росіян, кримських татар і євреїв, греків і караїмів, угорців і румунів, молдован, гагаузів, поляків і вірмен — усіх, хто волею долі пов’язав своє життя з Україною. Історія України — це спільна історія всього українського народу.
Минулого навчального року ви здійснили цікаву подорожу часі — познайомились із найдавнішими людьми, спостерігали, як утворювалися й зникали держави та цивілізації. Ви подолали величезні відстані — майже три мільйони років. Отримані відомості стануть основою ваших історичних знань на все життя, допоможуть осягнути інші предмети — літературу, правознавство, географію тощо.
Тепер ви вивчаєте дві історичні дисципліни — Історію України та Всесвітню історію. Спільна ознака цих предметів — вивчення доби
Пам’ятки культури найдавнішої та середньовічної доби на теренах України
ВСТУП

9
§ 2. СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСтОРІя УкРАїНи
Середньовіччя, а різниця в об’єкті дослідження для всесвітньої історії це — зарубіжні країни, а для історії України — наша Батьківщина.
Отже, ви готові продовжувати мандрівку в часі Рушаймо — попереду українське середньовіччя.
1.
Періодизація середньовічної історії України
Середньовіччям учені домовилися називати період історії від Вели-
кого переселення народів і падіння Західної Римської імперії (476 р. не) до відкриття Америки Христофором Колумбом (1492). Тобто умовно — від кінця V ст. до кінця XV ст.
Середні віки поділяють на:

раннє Середньовіччя (VI–IX ст.) — часи розселення слов’янських племен на території сучасної України та виникнення тут ранньодер- жавних утворень — племінних княжінь;

класичне Середньовіччя — охоплює кінець IX ст. — середину ХІІІ ст., тобто існування могутньої давньоукраїнської держави, яку історики називають Київська Русь;

пізнє Середньовіччя (друга половина ХІІІ ст. — кінець Х ст.) — розквіті занепад Галицько-Волинської держави та входження українських земель до складу сусідніх країн.
Періодизація історії України збігається з періодизацією Середньовіччя інших країн Європи. Це невипадково. Україна розташована в Центрально-
Східній Європі, отож загальноєвропейські історичні процеси її не оминули. Тому природно, що історія України є складовою європейської історії.

2.
особливості розвитку українських земель у ІХ–ХV ст.
Розвиток українських земель у ІХ–ХV ст., був зумовлений при- родно-кліматичними умовами та географічним розташуванням нашої держави. Вплив природно-кліматичних умовна господарство та спосіб життя східних слов’ян ми розглянемо згодом.
Потрібно зазначити, що південно-східні регіони України становлять західний відтинок Великого степу. Він простягнувся від Алтайських гір і степів Монголії до нижньої течії Дунаю. Протягом тисячоліть від кімерійців і скіфів до монголо-татар цим зручним євразійським коридором хвиля за хвилею рухалися зі сходу на захід кочові народи-скотарі.
Відносини осілих народів-землеробів і кочовиків-скотарів часто виливалися в криваві сутички. Ці війни підривали економічній військові сили наших предків, відволікали їх від облаштування своєї землі. У той же час давні українці з іншими народами Центрально-Східної Європи стали щитом для країн Західної Європи від спустошливих набігів азійських кочовиків.

В
ступ
10
3.
джерела з історії України доби середньовіччя
Історія відтворює події давнини, вивчаючи історичні джерела, тобто ті пам’ятки й сліди, що їх залишило людство.
Щодо найдавніших періодів історії стародавнього світу вчені спираються переважно на речові (знаряддя праці, зброя, речі, прикраси, поховання, залишки споруд тощо) та зображальні матеріали (малюнки в печерах, на гробницях, різьблення тощо. З виникненням державі писемності до цих видів історичних джерел додаються писемні. Першими істориками, які ще в давнину писали про слов’ян, були римські автори І–ІІ ст. не Пліній, Корнелій Тацит, грек
Птоломей. Вони зазначали, що слов’яни жили на території від берегів Ельби до середньої течії Дніпра, і називали їх венедами.
Візантійські історики IV ст. називали слов’янські племена по- різному анти, склавини. Мабуть, від самоназви слов’яни і походить візантійська назва — склавини. Найдавніша археологічна культура слов’ян — це зарубинецька культура (знайдена біля с. Зарубинців на
Київщині).
На жаль, слов’яни, які більшість сучасних європейських народів, що їх давні римляни називали варварами, досить пізно оволоділи письмом — лише в ранньому Середньовіччі. Тому для вивчення дописемної історії давніх слов’ян слугували переважно матеріали археології, антропології, етнографії, історичного мовознавства та інших наук.
Відомості прожиття наших пращурів зберігають і доносять усні історичні джерела — міфи, легенди, історичні піс-
ні, билини й думи.
До усних джерел відносять і пам’ят-
ки мови: назви річок, озер (гідроніми), гір, місцевостей (топоніми). Учені-мо- вознавці зазначають, що назви рік, які мають корінь -стр- (Стрий, Стри- па, Стир та інші подібні, походять від давньослов’янського слова струм,
струмок — біжуча вода. Назви водойм змінюються рідко, частіше прийшлі народи засвоюють попередні найменування, тому можемо зробити висновок про місцевість, де течуть згадані річки, як первісну батьківщину слов’ян. До цієї
АНТИ — візантійська назва слов’янських племен, які в
IV ст. розселилися на території Правобережної України між річками Дністер і Дніпро.
Жіночий одяг зарубинецької культури.
V т. Реконструкція З. Васіна

11
§ 2. СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСтОРІя УкРАїНи території можна додати й інші місця з давньослов’янськими назвами річок Горинь, Гнізна, Тетерів тощо.
Натомість корінь -дн- означає ріка, але іранськими мовами, якими розмовляли сусіди давніх слов’ян, — скіфи та сармати. Звідси — Дніпро, Дон, Донець, Дунай. А от назва річки Дністер може свідчити, що в її нижній течії жили скіфи та сармати, а у верхів’ях — слов’яни. Коли наші предки осіли вздовж Дніпра, то додали до його первісної назви свою Дніпро-Славутич.
Тюркськими мовами, якими розмовляли печеніги, половці, татари, воду називають словом су. Карасу (Чорна вода) — у Криму, Сула (річка із заболоченими берегами) — на Полтавщині. Отже, назви річок як історичне джерело свідчать, що наша земля була батьківщиною кількох народів, нащадки яких проживають в Україні й становлять тепер єдиний український народ.
Не лише назви місцевостей, ай окремі слова рідної мови нерідко слугують підказкою історикові. Візьмемо, наприклад, назву тканини
полотно, давньослов’янською — платно. Знайдемо похідні від нього плаття, платок, платити, плата. Отож відріз полотна для давніх слов’ян слугував не лише одягом, ай платіжним засобом — грішми.
У багатьох місцевостях України велику рогату худобу й досі називають товаром. Очевидно, там вона була першим ходовим товаром, що призначеним на продаж. Як бачимо, рідна мова для кожного народу є не лише засобом спілкування, обміну знаннями, зв’язку із старшими поколіннями, ай одним із різновидів історичних джерел.
Фердінанд Зайбт, видатний сучасний фахівець з історії середніх віків, так сказав промову Мова — цей своєрідний літопису нас постійно на язиці, його слова, змінюючи сенсі звучання, передаються з покоління в покоління. Він не такий уже незрозумілий, проте часто мине вміємо витлумачити найближчого нам історичного джерела — нашої власної мови».
З часів поширення християнської релігії наші предки, опанувавши грамоту, залишили нам писемні реліквії. І тепер ми можемо почерпнути цікаві відомості про слов’ян не лише з творів давньогрецьких, римських, візантійських та арабських авторів, ай зі східнослов’янських. У середньовіччі з’являються надзвичайно цінні для нас історичні джерела літописи, написи на стінах (графіті, камені й навіть на березовій корі — так звані берестяні грамоти. Писемні повідомлення стають найважливішими джерелами інформації прожиття наших пращурів.
Кераміка зарубинецької культури

В
ступ
12
Як бачимо, історія нашої Батьківщини за часів епохи Середньовіччя не лише ближча до нас хронологічно. Вона спирається на ширше коло історичних джерел.
Завдання та запитання
1. Що є предметом вивчення Історії України, а що — Всесвітньої історії.
Назвіть зарубіжних істориків, які ще в давнину писали про слов’ян. Про що вони писали?
3. За допомогою картина с. 7 назвіть державні утворення, що існували одночасно з Київською Руссю, а також народи, які тоді жили. Про які з них вам щось відомо Що саме й звідки?
4. Назвіть хронологічні межі доби Середньовіччя. На які періоди поділяють добу Середньовіччя Охарактеризуйте їх.
5. Які різновиди усних історичних джерел вам відомі Наведіть приклади, використовуючи знання, здобуті на уроках літератури, географії тощо.
6. Поясніть зміст термінів гідронімі топонім. Як їх використовують історики Наведіть приклади зі своєї місцевості.
7. Прочитайте текст, уставивши замість крапок відповідні слова з довідки.
Ми з вами стоїмо посеред широкого українського степу. Висока тра-
ва коливається під вітром, що віє до нас від ... . Якщо озирнутися на-
вкруги, ми побачимо високі ... — поховання скіфів (володарів цих зе-
мель). Триває IV ст. дон. е.

Пригадаймо, що відбувається в цей час в інших країнах стародавньо-
го світу. У Китаї формується імперія ... , в Індії — держава ... . Рим веде
завоювання ... (Самнітські війни, ... Македонський розпочав ... . На-
бирає силу Карфагенська ... .
довідка: Цінь, Дніпра, Маур’їв, кургани, Італії, Александр, Східний похід,
держава.
8. Назвіть види джерел з історії України середньовічної доби. Складіть і запишіть у зошиті схему, яка проілюструє вашу відповідь.
9. Порівняйте дані історичного мовознавства з назвами Стрий, Стрипа,
Стир.
Середньовіччя, Київська Русь.

13
§ 1. ІсторІя України
ВИНИКНЕННЯ
ТА СТАНОВЛЕННЯ
КИЇВСЬКОЇ РУСІ
РОЗДІЛ І
У цьому розділі ви дізнаєтеся прожиття східних слов’ян
у V–X ст. не, їхні заняття, вірування, побут.
Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете

назвати роки правління перших київських володарів (Кия, Асколь- дай Діра, князів Олега, Ігоря Святослава, княгині Ольги) та охарактеризувати їхню діяльність;

простежити процес утворення держави, якій сучасники далина- зву Русь, Руська земля, а історики пізніших часів називали Київська
Русь; розповісти про версії походження назви Русь;

показати на карті території розселення слов’ян та їхніх сусідів, кордони Київської держави за князювання Олега та Святослава напрямки походів київських князів;

застосовувати й пояснювати на прикладах поняття та терміни велике розселення слов’ян», князь, дружина, літопис, Русь, імперія, полюддя, данина тощо.
Грецький корабель
Собор святої Софії в Константинополі

15
§ 3. Східні Слов’яни та їхні СуСіди

Пригадайте, що вам відомо про готів з уроків історії стародавнього світу
та середніх віків.
1.
розселення слов’янських племінних союзів на території

України внаслідок великого переселення народів
У IV–VII ст. не. відбувалися процеси, названі істориками Великим
переселенням народів. Це були масові переміщення (міграція) германських, слов’янських, сарматських, тюркських та інших племен та їхні вторгнення на територію Риму.
Велике переселення народів поклало початок формуванню сучасних європейських народів на землях, девони проживають досі. Цей період межа між історією стародавнього світу й середніх віків. Поштовхом до Великого переселення народів був рух на південь германських племен готів, які військовим походом пройшли через землі слов’ян із південного узбережжя Балтики в Північне Причорномор’я.
Похід германських племен готів розірвав слов’янську спільноту на частини. До готської навали слов’яни не були поділені на окремі етно-
си. Про це може свідчити єдина в усіх сучасних слов’янських мовах назва германців німці, нємци, немці тощо, тобто німі люди, на відміну від нас, що розмовляють словами, — слов’ян. Очевидно самоназва слов’яни з’явилася під час війн із готами.
Збройний похід готів, війни з гунами й аварами привели в рух слов’янські племена. Заключний період Великого переселення народів уст. став часом великого розселення
слов’ян.
Слов’яни зі своєї прабатьківщини між річками Одра, Вісла й середньою течією Дніпра розійшлися по різних частинах Єв- ропи.
Частина дулібів, які жили на Волині, перемістилася на землі сучасних Чехії й Угорщини. Поляни розмістились і в Польщі, і в Україні на Дніпрі. Хорвати, що проживали по обидва боки Карпат, рухаючись угору по Дунаю, осіли в Хорватії. У сучасній Сербії є десятки населених пунктів із назвами
Києво, Києвичі, Малин, Житомир. Літописець повідомляє, що в’ятичі й
радимичі, які стали складовими частинами
§ 3.
сХІднІ слов’яни та їХнІ сУсІди
ЕТНОС (від грецьк. —
плем’я, народ) — спільнота людей, яка історично склалася, проживає на певній території та усвідомлює спільність своїх інтересів.
ГУНИ — тюркомовні кочові племена, що в IV ст.
прийшли зі сходу в Північне Причорномор’я.
АВАРИ — кочовики, об’єд- нані у великий племінний союз, основу якого становили тюркомовні племена.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал