Євген лебідь етичні проблеми науки І техніки в історичній динаміці



Сторінка10/10
Дата конвертації22.12.2016
Розмір1.74 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Текст клятви (2)

Клянусь Аполлоном лікарем (3), Асклепієм, Гігією і Панакеєю (4) і всіма богами і богинями (5), беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно моїм силам і моєму розумінню, наступну присягу і письмове зобов’язання: вважати того, хто навчив мене лікарському мистецтву нарівні з моїми батьками, ділитися з ним своїми достатками і у випадку потреби допомагати йому в його нуждах; його потомство вважати своїми братами, і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безоплатно і без будь-якого договору; настанови, усні уроки і все інше в навчанні повідомляти своїм синам, синам мого вчителя і учням (6), пов’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним, але нікому іншому. Я направлю режим хворих до їхньої вигоди згідно з моїми силами і моїм розумінням, утримуючись від заподіяння будь-якої шкоди і несправедливості. Я не дам нікому, хто проситиме у мене, смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму; точно так само я не вручу ніякій жінці абортивного пессарію (7). Чисто і непорочно буду я проводити своє життя і своє мистецтво. Я ні в якому разі не буду робити розтину у тих, хто страждає кам’яною хворобою, надавши це людям, які займаються цією справою (7). У який би дім я не зайшов, я ввійду туди для користі хворого, далекий від усього навмисного, несправедливого і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, вільними і рабами (8).



Що б при лікуванні – а також і без лікування – я не побачив або не почув відносно життя людського з того, що не слід коли-небудь розголошувати, я промовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею. Мені, хто непорушно виконує клятву нехай буде дано щастя в житті і в мистецтві і слава у всіх людей на вічні часи; тому ж, хто переступає і дає помилкову клятву нехай буде протилежне цьому.
Примітки.

1). Гіппократ із Коса (бл. 460-бл. 370 до н. е.) – грецький лікар із сім’ї корінних лікарів, родовідне дерево якої бере свій початок від бога-цілителя Асклепія. Із медициною Гіппократа завершився перехід від релігійно-містичних уявлень про всі процеси, пов’язані із здоров’ям і хворобами людини, до розпочатого іонійськими натурфілософами їх раціонального пояснення. Засновник наукової медицини, Гіппократ уважав, що хвороби не послані богами, а обумовлені цілком реальними причинами, наприклад, впливом навколишнього середовища. Лікарі школи Гіппократа бачили свої завдання в тому, щоб лікувати людину природним шляхом – забезпечуючи мобілізацію сил його організму для відновлення здоров’я. Ретельно розроблена Гіппократом етика лікарів відносно пацієнтів, була прийнята як основа поведінки лікаря і знайшла своє вираження в так званій «клятві Гіппократа».

2). Тест клятви наводиться по: Гиппократ. Избранные книги / Пер. с греч. В. И. Руднева. – М.: Гос. изд-во биол. и мед. лит-ры, 1936. – С. 87-88.

3). Функції Аполлона, як божества античної Греції, були вельми різноманітні. Аполлона часто представляли і як бога-благодійника, бога-цілителя, бога-лікаря, і як бога-губителя, навіть як бога смерті. Аполлон – відворітник зла, Самовидець, Лікар-ворожбит, Цілитель, Піклувальник, вирішувач Хвороб і батько Асклепія – бога лікування. У деяких джерелах особливо підкреслюється оздоровлення сирих і шкідливих місць і часів року під дією сонячних променів. Аполлон був також і лікарем душ.

4). Асклепій – у грецькій міфології бог лікування (рим. Ескулап), син Аполлона і німфи Короніди, яку Аполлон убив за зраду. Коли тіло Короніди спалювали на похоронному багатті, Аполлон вийняв з її черева немовля Асклепія і віддав його на виховання мудрому кентаврові Хірону, який навчив його мистецтву лікування. Медичні знання у Стародавній Греції передавалися від батька до сина. Синами Асклепія були Подалірій і Махаон, теж прекрасні лікарі. Дочки Асклепія – Гігія (Hygieia – здоров’я, звідси гігієна – наука про здоровий спосіб життя), Панакея (Panakeia – всезцілююча, звідси панацея – універсальний засіб від усіх хвороб), Іасо (Iaso – лікування) – жіночі кореляти Асклепія. На острові Кос було відоме святилище Асклепія (асклепейон), а знамениті лікарі острова вважалися нащадками Асклепія і називалися асклепіадами. Асклепій мислився іпостассю Аполлона; відомі їхні загальні храми і атрибути.

5). Маються на увазі, перш за все, Зевс (батько Аполлона), Лєто (мати), Артеміда (сестра-близнюк Аполлона), Асклепій (син), Подалірій і Махаон (внуки Аполлона), Афіна Пеонія (цілителька).

6). У Давній Греції лікарями були чоловіки. Історія грецької медицини зберегла один винятковий випадок жінки-лікаря на ім'я Агнодіка. Єдиною галуззю медицини, яка перебувала в руках жінок, було акушерство: лікарі не мали доступу до жінок, тому ті так часто вмирали, особливо під час пологів.

7). Пессарій (від лат. pessum; д.-грецьк. πεσσός) – маточне абортивне кільце.

8). Цю операцію проводили особливі фахівці, як це було в Єгипті і в Західній Європі на кінець Середньовіччя. Імовірно, вони також були об’єднані в окремі організації і володіли секретами виробництва. Лікар не повинен був вторгатися в чужу область, у якій не міг бути досить компетентним, не принижуючи власного престижу.

9). До одностатевих відносин античний світ у цілому ставився досить терпимо. Ганебною така любов уважалася у варварів. У деяких державах (на Криті як механізм контролю над народжуваністю, в Коринфі, Беотії і Спарті) вона була інституалізована. Знаменитий афінський політик, законодавець і поет Солон (VII-VI ст. до н. е.), за свідченням Плутарха, «не був байдужим до красенів». Він видав закон, який допускав «любов до хлопчиків» як заняття вільних громадян. Тому Гіппократ вимагає під час лікарської практики утримуватися від любовних відносин як з жінками, так і з чоловіками.

1 Дієслово ex-perior – випробувати, зазнавати – одного кореня з іменником periculum – небезпека, ризик, загибель, руйнування (лат.).

2 У постнекласичній науці спостерігається певне методологічне «повернення» до античного емпіризму, коли дослідник не керує фізичною реальністю, а споглядає народження «пучка» сенсів, які підлягають інтерпретації.


3 Ось точне формулювання положення Геделя: у будь-якій несуперечливій, рекурсивно-аксиоматизованій формальній системі, яка може бути зображена за допомогою логіки першого ступеня і в якій натуральні числа можуть бути описані шляхом додавання та множення, завжди існують такі формули, які не можуть бути ні доведені, ні спростовані в цій системі.


4 Під етосом науки мається на увазі емоційно забарвлений комплекс правил, приписів, вдачі, уявлень, цінностей і припущень, які вважаються обов’язковими для вченого.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал