Як визначити правильно логопедичний діагноз



Скачати 53.97 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір53.97 Kb.
Як визначити правильно логопедичний діагноз

( консультація)

Логопед – корекційний педагог, що займається виявленням, запобіганням та усуненням мовленнєвих порушень у дітей, підлітків і дорослих. Прямим професійним обов’язком є виявлення осіб з порушеннями мовлення та комплектування логопедичних груп в ДНЗ, логопедичних пунктах ЗНЗ, спеціальних школах-інтернатах, поліклініках та стаціонарах, реабілітаційних центрах та проведення логопедичної роботи.

Основою для комплектування є логопедичний діагноз, визначений логопедом після обстеження 5 компонентів мовлення (словникового запасу, граматичної будови мовлення, зв’язного мовлення, фонематичних процесів та звуковимови) з детальним описом кожного компонента дитини з врахуванням:

1) стану пізнавального розвитку, 2) психолого-педагогічної класифікації, 3) уточнення, диференціація механізму та структури порушення за клініко-педагогічною класифікацією.

Нагадую, що у вітчизняній логопедії використовуються дві класифікації мовленнєвих порушень, перша – психолого-педагогічна або педагогічна (за Р. Левіною), друга – клініко-педагогічна.

Психолого-педагогічна класифікація виникла в результаті критичного аналізу клінічної класифікації з точки зору її застосування в педагогічному процесі. Порушення мовлення в даній класифікації поділяються на дві групи. Перша група – порушення засобів спілкування (мовлення): фонетичний, фонетико-фонематичний та загальний недорозвиток мовлення. Фонетичний недорозвиток (ФП) – поєднує порушення звуковимови, складової структури слова, просодичних компонентів, інтонації.

Фонетико-фонематичний недорозвиток (ФФНМ) – поєднує порушення звуковимови, складової структури слова, просодичних компонентів, фонематичних процесів. Це порушення процесів формування вимовляльної системи рідної мови у дітей із різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприймання і вимовляння фонем.

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – різні складні мовленнєві розлади, при яких порушене формування всіх компонентів мовленнєвої системи (словниковий запас, граматична будова мовлення, зв’язне мовлення, фонематичні процеси та вимова звуків), які належать до (фонетико-фонематичної), звукової та лексико-граматичної сторони при нормальному слухові та відносно збереженому інтелекті.

Залежно від ступеня сформованості мовленнєвих засобів ЗНМ має 3 рівні, визначені Р. Левіною, та 4-й – Т. Філічевою. В якості загальних ознак відмічаються пізній початок розвитку мовлення, бідний словниковий запас, аграматизми, дефекти вимови, дефекти фонемоутворень. Недорозвиток може бути виражений у різному ступені: від відсутності мовлення або лепетного його стану до розгорнутого, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвитку.

Друга група – порушення у застосуванні засобів мовлення, куди слід віднести заїкання, яке розглядають як порушення комунікативної функції мовлення при правильно сформованих засобах мовлення. Трапляється і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується з порушенням засобів мовлення – ЗНМ. Порушення писемного мовлення за цією класифікацією розглядаються як вторинні наслідки порушень усного мовлення.

Клініко-педагогічна класифікація спирається на традиційну для логопедії взаємодію з медициною. Проте, на відміну від клінічної, виділені в ній види мовленнєвих порушень не пов’язані тільки із захворюваннями. В даній класифікації провідна роль відводиться психолого-лінгвістичним критеріям. На їх основі картина мовленнєвого порушення описується в термінах та поняттях, що спрямовують увагу логопеда на те явище, яке повинно стати об’єктом логопедичної допомоги. Клінічним критеріям відводиться роль уточнюючих. Вони орієнтовані на пояснення анатомо-фізіологічного компонента порушення і причину його виникнення. В залежності від того, який вид мовлення порушений, виділяють дві великі групи: порушення усного та писемного мовлення.

Порушення усного мовлення поділяються на два типи: фонаційного (зовнішнього) оформлення висловлювання, які називають порушеннями вимовної сторони мовлення; структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення висловлювання, яке в логопедії називають системним або поліморфним порушенням мовлення.

Логопедичні висновки у дітей з порушеннями мовлення (первинний дефект) на основі 2 класифікацій повинні бути такими:

Для дошкільників:

1. ЗНМ -1 рівня, моторна алалія (можливо сенсомоторна, можливо анартрія), еферентної форми.

2. ЗНМ-2 рівня, (можливо необтяжений варіант) післяопераційна відкрита ринолалія, ринофонія.

3. ЗНМ -3 рівня (можливо обтяжений гіпертензійно-гідроцефальний синдром, церебрастенічний синдром, синдроми рухових розладів (за О.Мастюковою – позначаю для Вас - вибирається наявний синдром, а призвіще не писати), псевдобульбарна (інші форми) дизартрія.

4. ЗНМ - 4 рівня, з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвитку, ускладнене неврозоподібним заїканням тоноклонічної форми, помірного ступеня.

5. ФФНМ, стерта форма псевдобульбарної дизартрії (інші форми).

6. ФФНМ, функціональна (чи органічна) складна дислалія акустико-артикуляційної форми (чи артикуляційно-фонетична, чи артикуляційно-фонематична) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним).

7. ФФНМ, вихід з закритої ринолалії, ринофонія.

8. Порушення темпу, ритму плавності мовлення. Неврозоподібне (невротичне, змішане) заїканням тонічної (клонічної, змішаної) форми, важкого (легкого, помірного) ступеня.

Для школярів (для учнів 1 класу): 1. ФП, порушення вимови окремих звуків (ламбдацизм, ротацизм… та ін.). 2. ФФНМ, функціональна (чи органічна) складна, поліморфна дислалія акустико-артикуляційної форми (чи артикуляційно-фонетична, чи артикуляційно-фонематична) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним). 3. ЗНМ - 4 рівня, з елементами лексико-граматичного недорозвитку.

(для учнів з 2 класу): 3. ФФНМ, функціональна (чи органічна) складна, поліморфна дислалія акустико-артикуляційної форми (чи артикуляційно-фонетична, чи артикуляційно-фонематична) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним), порушення писемного мовлення (форма…артикуляторно-акустична дисграфія,…); 4. ЗНМ - 4 рівня, з елементами лексико-граматичного недорозвитку, Семантична дислексія, аграматична дисграфія. 5. Заїкання….. 6. Дизорфографія …(після 4 класу).

В спеціальній педагогіці й психології виділяються групи дітей (їх вісім) з ними працює логопед, але порушення мовлення розглядає у 7 груп як вторинні дефекти:

1. Діти з вираженим і стійким порушенням слухової функції (глухі, слабочуючі або пізньооглухлі).

2. Діти зі стійким порушенням зору (сліпі, слабозорі).

3. Діти зі стійким порушенням інтелектуального розвитку (дебільність, імбецильність, ідіотія).

4. Діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями (первинний дефект).

5. Діти з комплексними порушеннями.

6. Діти з порушенням опорно-рухового апарату.

7. Діти із затримкою психічного розвитку.

8. Діти з психопатичними формами поведінки та з порушеннями аутичного спектру.

Інші групи дітей в залежності від стану слуху та інтелекту:

1. Системне недорозвинення мовлення у дітей з вираженим і стійким порушенням слухової функції (глухі, слабочуючі або пізньооглухлі).

2. ФФНМ…, ЗНМ…, заїкання… у дітей зі стійким порушенням зору (сліпі, слабозорі).

3. Діти зі стійким порушенням інтелектуального розвитку (дебільність, імбецильність, ідіотія). Дивись вище.

4. Діти з тяжкими мовленнєвими порушеннями (первинний дефект). Дивись вище.

5. Системне недорозвинення мовлення у дітей з комплексними порушеннями.

6. ФФНМ (стерта форма псевдобульбарної дизартрії …та інші форми), ЗНМ (псевдобульбарної дизартрії …та інші форми) у дітей з порушенням опорно-рухового апарату (ДЦП).



7. ФП (вид, форма), ФФНМ (вид, форма), ЗНМ (рівень, вид, форма), (ЛГНМ) лексикограматичне недорозвинення мовлення, заїкання (вид, форма, ступінь), порушення писемного мовлення (форма) у дітей із затримкою психічного розвитку.

8. ФП (вид, форма), ФФНМ (вид, форма), ЗНМ (рівень, вид, форма), заїкання (вид, форма, ступінь), порушення писемного мовлення (форма) ускладнена синдромом рухових розладів (можливо гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, церебрастенічним та іншими), мутизм, дитяча афазія, порушення мовлення аутичного спектру (для аутистів, РДА – виставляє психіатр) у дітей з порушеннями поведінки та спілкування.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал