Як архетипні релігійні символи у грецькому та українському текстах святого письма полюга Світлана Михайлівна



Скачати 66.38 Kb.

Дата конвертації05.12.2016
Розмір66.38 Kb.


249
УДК 811.14’02
КОНЦЕПТИ БАТЬКО-ОТЕЦЬ ТА СИН-ДИТИНА
ЯК АРХЕТИПНІ РЕЛІГІЙНІ СИМВОЛИ У ГРЕЦЬКОМУ
ТА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕКСТАХ СВЯТОГО ПИСЬМА

Полюга Світлана Михайлівна,
канд філол. наук, ст. викл.
Український католицький університет, м. Львів

У статті зосереджено увагу на синонімах у сакральних текстах як носіях загальномовних значень. Назва Бога об’єктивує внутрішні принципи духовного життя християнина як єдиного істинного Отця. У сакральному дискурсі, зважаючи на специфіку значень концептів БАТЬКО-ОТЕЦЬ, СИН-ДИТИНА на семному та функціональному рівнях, корелят отець є доречнішим для характеристики Бога, а денотат дитина фокусує звертання до кожного.
Ключові слова: сакральний дискурс, Святе Письмо, концепти БАТЬКО-ОТЕЦЬ, СИН-ДИТИНА, синонімічний корелят, денотат. Духовність народу найбільш пов'язана з його релігійним життям, і саме тому біблійна мова має широке поле діяльності. Мова та релігія тісно взаємопов’язані. Священні тексти спонукали до народження писемності та розвитку мови взагалі, були невичерпним джерелом лексичної системи мови та джерелом мудрості. Ідеї, сюжети, цитати, персонажі з біблійних текстів стали для повсякденної мови таку- льтури невід’ємною частиною. Таким чином, умовній діяльності суспільства виокремлюється структурно- функціональний стиль, який уособлює конфесійно-релігійний різновид мови Горбач. Політичні та духовно-культурні процеси незалежної України стали поштовхом до детальнішого висвітлення проблем історії перекладів українською мовою та самої мови книг Святого Письма. Проблематика історії становлення і розвитку конфесійного стилю української літературної мови окреслена у працях В. Німчука, Н. Бабич, Л. Шевченко. Т. Мороз. Дослідником мовно-стильових особливостей текстів Святого Письма та їх зв’язку зі стильовими нормами сучасної української літературної мови, насамперед, треба вважати О. Горбача.
Актуальність теми увиразнюється тим, що переклади Біблії мають давню традицію в українській культурі. Українські переклади Біблії ХІХ ст. становили собою стадію переосмислення й повернення культурної спадщини, творення нового мовного стилю у взаємодії зі східно- й західноукраїнським варіантом літературної мови кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Мета полягає у експлікації лексики перекладів книг Святого Письма, яка становить семантичні, структурні та стильові властивості окремих тематичних груп лексики, що її використовували українські перекладачі книг Святого Письма.
Об’єкт дослідження – мова лексики перекладів книг Святого Письма.
Предмет дослідження – лексико-семантичні особливості релігійної лексики в грецькому оригіналі та українських перекладах.
Переклад Біблії є надскладним та неоднозначним завданням. Уся неординарність даного явища полягає в своєрідному накладанні двох культур, двох мовних традицій, і перекладач повинен враховувати ці особливості. На сьогоднішній день відомо кілька перекладів Святого Письма українською літературною мовою. Серед

Studia Linguistica. Випускних переклади І. Хоменка, П. Морачевського, І. Пулюя, І. Огієнка та неповні переклади М. Шашкевича, Українського Біблійного Товариства. Кожен із цих перекладів заслуговує на оцінку фахівця. Вагомим теоретичним дослідженням, що з’ясувало проблеми та особливості перекладу Святого Письма і вказувало на необхідність досконалого перекладу сучасною українською мовою, є робота Ю. Липи Липа 1939]. Значним досягненням у цій сфері досліджень були праці професора І. Огієнка [Огі-
єнко 1938; Огієнко 1939]. Саме йому судилося зробити найдосконаліший переклад з першооригіналу. До його перекладу ми звертаємось для порівняння з перекладом І. Хоменка. У цій статті, орієнтуючись передусім на Біблію в перекладі І. Хоменка, як таку, що є найбільш поширеною як серед студентів-богословів, такі серед християнської молоді, спробуємо висловити деякі думки щодо функціонального та стилістичного вживання, семантичного обсягу окремих українських лексем, що об’єктивують концепти батько-отець, син-дитина. Лексеми отець, батько є синонімічними корелятами у Біблії, перша з яких корелює з денотатом Бог, друга – номінує батьківство як кровного родича, предка. Назва отець у Біблії в перекладі І. Огієнка стосується також Авраама: "Авраам, отець наш. Чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісаака?"; Αβραὰμ ο
̔
πατὴρ η
̔μω̃ν οὐκ
ε
̓ξ ἔργων ἐδικαιώθη ἀνενέγκας ’Ισαὰκ τòν υἱòν αὐτου̃ ἐπὶ τò θυσιαστήριον
; Abraham pa-
ter noster nonne ex operibus iustificatus est, offerens Isaac filium suum super altare? Як 2:21). Однак у І. Хоменка читаємо "Авраам, батько наш. Саме з Авраама Бог почав новий відлік взаємин із людьми, заключивши з ним Завіт, до якого прилучаться всі народи через хрещення. Звертання до Бога "Отче" ("Отець’) є особливою формою, зміст якого стратифікується Біблією "і не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі. Лише водному випадку лексема батько об’єктивує Бога у Біблії Огієнка, що, вірогідно, не є функціонально зумовлено "Чи тим віддасте Господові, народе нікчемний й немудрий Чиж не він батько твій, твій Творець Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе ταῦτα κυρίω
̨
α
̓νταποδίδοτε οὕτω λαὸς μωρὸς καὶ οὐχὶ σοφός οὐκ αὐτὸς οὗτός σου πατὴρ ἐκτήσατό σε
καὶ ε
̓ποίησέν σε καὶ ἔκτισέν σε (Повт 32:6). Лексема батько експлікує плотську спорідненість, яка актуалізується через віру, а не через походження. Денотат отець виступає синонімічним корелятом (атрибутом) щодо священиків, пророків, священних та святих осіб. Здобуття Україною незалежності відкрило нові перспективи як для української мови, літератури і культури в цілому, такі для української перекла- дацько-видавничої діяльності зокрема. Потребу в новому перекладі відчували представники різних християнських конфесій. Переклади Рафаїла Турконяка і Патріарха Філарета (Денисенка), на відміну від попередніх трьох перекладів Куліша,
Огієнка та Хоменка у діаспорі, були зроблені і опубліковані на Батьківщині народу, мовою якого вони перекладені. Однак, на жаль, у сучасному українському перекладі Біблії (Нового Завіту, здійсненого Українським Біблійним Товариством в
1997 році спостерігаємо уніфікованими план змісту, і експонент злиття двох функціонально і стилістично різних лексем отець і батько водну лексему батько, особливо нарівні сакрального дискурсу, не є, очевидно, правильним
СМ. Полюга

251
– "Тож будьте досконалі, як досконалий ваш Батько Небесний ε
̓́σεσθε οὐ̃ν
υ
̔μει̃ς τέλειοι ὡς ο
̔
πατὴρ υ
̔μω̃ν ὁ οὐράνιος τέλειός ἐστιν; Estote ergo vos perfecti, sicut et
Pater vester caelestis perfectus est. (Мв 5:48); "Отже, йдіть і вчіть усі народи, хрестя- чиїх в ім'я Батька, і Сина, і Святого Духа πορευθέντες ου
̓̃ν μαθητεύσατε πάντα τὰ
ε
̓́θνη βαπτίζοντες αὐτοὺς εἰς τò ὄνομα του̃ πατρòς καὶ του̃ υἱου̃ καὶ του̃ ἁγίου πνεύματος;
Euntes ergo docete omnes gentes baptizantes eos in nomine Patris et Filii et Spiritus sancti
(Мв 28:18). У цих віршах бачимо повтор лексеми "батько" на характеристику Бога
– "Знаєш заповіді не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй свого батька та матір τὰς ε
̓ντολὰς οἰ̃δας μὴ φονεύση̨ς μὴ
μοιχεύση
̨ς μὴ κλέψη̨ς μὴ ψευδομαρτυρήση̨ς μὴ ἀποστερήση̨ς τίμα τòν πατέρα σου καὶ
τὴν μητέρα; Praecepta nosti: ne adulteres, ne occidas, ne fureris, ne falsum testimonium dixeris, ne fraudem feceris, honora patrem tuum et matrem (Мк 10:19). Більш ранні перекладачі вживають слово Отець, яке звучить одностайно в різних перекладах і свідчить проте, що в українській мові існує різниця між лексемами "батько" і "отець "Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо тобі так подобалося. Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є
Отець, крім Сина, такому Син схоче відкрити ε
̓ξομολογου̃μαί σοι πάτερ κύριε του̃
ου
̓ρανου̃ καὶ τη̃ς γη̃ς ὅτι ἀπέκρυψας ταυ̃τα ἀπò σοφω̃ν καὶ συνετω̃ν καὶ ἀπεκάλυψας αὐτὰ
νηπίοις ναί ο
̔
πατήρ ο
̔́τι οὕτως εὐδοκία ἐγένετο ἔμπροσθέν σου. πάντα μοι παρεδόθη ὑπò
του̃ πατρός μου καὶ ου
̓δεὶς γινώσκει τίς ἐστιν ὁ υἱòς εἰ μὴ ο
̔
πατήρ καὶ τίς ε
̓στιν ο
̔
πατὴρ ει
̓
μὴ ο
̔ υἱòς καὶ ὡ̨̃ ἐὰν βούληται ὁ υἱòς ἀποκαλύψαι; Confiteor tibi Pater, Domine caeli et terrae, quod abscondisti Haec a sapientibus et prudentibus et revelasti ea parvulis. Etiam
Pater, quoniam sic placuit ante te. Omnia mihi tradita sunt a patre meo. Et nemo scit quis sit Filius nisi Pater, et quis sit nisi Filius et cui voluerit Filius revelare. (Лк 10:21–22) Лексема дитина-син відповідає грецькому кореляту τέκνον і в різних віршах Святого Письма експлікується по-різному.
"Діти, дослухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо айви, ба-
тьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому αὐτὰ ἐν παιδεία̨ καὶ νουθεσία̨
κυρίου; Filii, oboedite parentibus vestries in Domino, hoc enim iustum est et, vos, patres, nolite ad iracundiam provocare filios vestros, sed educate illos in disciplina et correptione
Domini (До Еф 6:2, 4);
– "Зневажали його ті, що не сини йому більше, а кодло крутіїв зрадливих
η
̔μάρτοσαν οὐκ αὐτω̨̃ τέκνα μωμητά γενεὰ σκολιὰ καὶ διεστραμμένη (Повт 32:5). У притчі про блудного сина батько називає синів υι
̔
ός, а коли звертається до старшого сина, то каже "ти завжди був при мені, дитино, і все моє – твоє τέκνον σὺ
πάντοτε μετ' ε
̓μου̃ εἰ̃ καὶ πάντα τὰ ἐμὰ σά ἐστιν; fili, tu semper mecum es, et omnia mea tua sunt (Лк 15:31).

Studia Linguistica. Випуск 8/2014

252
У Приповідках звучать настанови для юнака, де його називає Господь сином
(υι
̔
ός): "Мій сину! Не забувай мого навчання υι
̔
έ ε
̓μω̃ν νομίμων μὴ ἐπιλανθάνου"
(Пр 3:1). Однак такий перекладне можна назвати послідовним, бо в іншому вірші маємо звертання до такого ж юнака через лексему "τέκνον". У Євангелії від Марка Ісус, відповідаючи на запитання юнака, як успадкувати життя вічне, каже
"Діти, як важко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже
τέκνα πω̃ς δύσκολόν ε
̓στιν εἰς τὴν βασιλείαν του̃ θεου̃ εἰσελθει̃ν; Filioli, quam difficile est, confidentes in pecuniis in regnum Dei intriore! (Мр 10:24). З цих віршів важко диференціювати ці дві лексеми за семантичною ознакою – віку юнаків (τέκνον – як
дитина-немовля, υι
̔
ός – син-дитина без уточнення віку), однак слід зауважити, що латинський текст усюди містить лексему filius – син. Однак у грецькій мові є ще одна лексема на позначення змісту дитина – παίς, яка у Святому Письмі вживається для конотації рабів та вихованців, чи служників
– "Kоли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний ε
̓ὰν δέ τις πατάξη̨ τὸν παι̃δα αὐτου̃ ἢ τὴν
παιδίσκην αυ
̓του̃ ἐν ῥάβδω̨ καὶ ἀποθάνη̨ ὑπὸ τὰς χει̃ρας αὐτου̃ δίκη̨ ἐκδικηθήτω Вихід "Oсь мій слуга, якого я вибрав, улюблений мій, що його душа моя собі вподобала κρίσιν τοι̃ς ἔθνεσιν ἀπαγγελει̃; ecce puer meus, quem elegi, dilectus meus, in quo bene complacuit animae meae (Мт 12:18). Цікаво зауважити, що латинський переклад в першому варіанті подає лексему servus – раб, а в другому експлікує до лексеми puer – хлопець, юнак. У сакральному дискурсі синоніми як носії загальномовних значень співвідносяться як з людьми, такі з явищами та предметами, а також ознаками чи поняттями. Назва Бога Отця об’єктивує внутрішні принципи духовного життя християнина через прийняття Творця як єдиної істини Божого одкровення. Зважаючи на специфіку значень слів батько та отець не тільки на семному, алей функціональному рівнях, лексема отець є доречнішою для характеристики Бога, тоді як лексема ба-
тько більше демонструє родинні зв’язки. У грецькій мові корелят τέκνον також характеризується полісемантичністю, яка зумовила багатозначність цієї лексеми при перекладі Біблії. Проведений нами аналіз дає змогу стверджувати про високу вимогливість українських перекладачів (І.
Хоменка, І. Огієнка) до добору українського мовного матеріалу, вміле використання усіма засобами сучасної їм української літературної мови. Адже завдання перекладу Святого Письма не лише в високохудожній літературній мові, ай у збереженні первісного ритму і внутрішньої форми слова. Ми акцентували у своїй статті на дискусійних із нашого погляду моментах, які дозволили дещо модифікувати семантичний обсяг окремих лексем, синтаксичних конструкцій української мови, що об’єктивують концептосфери батько, син у функціональному та стилістичному аспектах у сакральному дискурсі.
СМ. Полюга

253
Полюга СМ. канд. филол. наук, ст. препод.
Украинский католический университет, г. Львов
Концепты РОДИТЕЛЬ-ОТЕЦ и СЫН-РЕБЕНОК (ДИТЯ) как архетипные религиозные сим-
волы в греческом и украинском текстах Святого Писания
В статье сосредоточено внимание на синонимах в сакральных текстах как носителях общеязыко- вых значений. Название Бога объективирует принципы духовной жизни христианина как единого истинного Отца. В сакральном дискурсе, учитывая специфику значений концептов РОДИТЕЛЬ-ОТЕЦ
и СЫН-РЕБЕНОК (ДИТЯ) на семном и функциональном уровнях, коррелят отец уместен для характеристики Бога, а денотат дитя относится ко всем.
Ключевые слова: сакральный дискурс, Святое Писание, концепты РОДИТЕЛЬ-ОТЕЦЬ, СЫН-
РЕБЕНОК (ДИТЯ), синонимический коррелят, денотат.
Poliuha S. M., Ph. D., Lecturer
Ukrainian Catholic University, Lviv
Concepts – PARENT-FATHER and SON-CHILD as Archetypical Religious Symbols in Greek and
Ukrainian Texts of the Holy Writ
The article focuses on synonyms in sacral texts as carriers of general language meanings. The name of
God objectivizes internal principles of spiritual life of a Christian as the only true Father. In sacral discourse, taking into account the specifics of the meanings of the concepts of PARENT-FATHER and SON-CHILD on the component and functional levels, correlate father is more appropriate for characteristics of God, while denotate child appeals to everybody.
Key words: sacral discourse, Holy Writ, concepts PARENT-FATHER, SON-CHILD, synonymic correlate, denotation.

Література:
1. Горбач, О. Українська народна релігійно-християнська термінологія й лексика (1998) / О. Горбач Праці Наукового Конгресу у тисячоліття Хрещення Руси-України. Збірник мовознавчої комісії.
– Мюнхен, 1988. – Т. 1. – С. 99–146.
2. Липа, Ю. Велетенське завдання. Святе письмо рідною мовою / Ю. Липа // Рідна мова. – 1939.
– №8. – С. 114–139 3. Огієнко, І. Непорозуміння в перекладах Святого Письма / І. Огієнко // Рідна мова. – 1938.
– №11. – С. 385–400.
4. Огієнко, І. Ритмічність мови Святого Письма / І. Огієнко // Рідна мова. – 1939. – №10. – С. 225–239.
5. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнка 1962 р. – К. : Українське Біблійне Товариство, 2009. – 1151 с.
6. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами / Пер. І. Хоменка 1963 р. – Рим : Видавництво оо.
Василіян "Місіонер, 2007. – 1475 с.
Стаття надійшла до редакції


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал