Всеукраїнський психолого-педагогічний проект «Вибір успішної професії»



Сторінка2/3
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.57 Mb.
1   2   3

Улюблені заняття вільний час

Особливості поведінки учнів під час експерименту

Вид поведінки

Особливості

Ефект «фасаду»

Учень прагне показати себе з кращого боку й дає відповіді, які, на його думку, більш високо оцінюються психологом

«Зловмисний випробуваний»

Вороже налаштований до психолога, робить все, щоб зруйнувати гіпотезу експерименту

«Зрілість-незрілість» випробуваного

Поведінка випробуваного залежить від його психологічної зрілості

«Старанний випробуваний»

Учень під час експерименту поводиться відповідно до ситуації, але прагне «не втратити обличчя» перед самим собою. Він звертає увагу:

На мету експерименту.

На інструкцію і повідомлення психолога під час бесіди.

На специфічні риси особистості психолога.

На умови проведення дослідження (обладнання лабораторії, стан приміщення, комфортність обстановки тощо).

На особливості спілкування із психологом під час експерименту.



Вимоги профільної освіти до особистості учня.

Вимоги з боку профільного навчання до особистості старшокласника

Обираючи профіль навчання у спеціалізованій загальноосвітній школі, у класі, учень має усвідомити, що він реально визначає загальний профіль майбутньої трудової діяльності, що є передумовою для обрання пізніше певної професії і далі — конкретної спеціальності в її межах.

Профільна підготовка відрізняється від загальноосвітньої підготовки більш конкретними професійно орієнтованими характеристиками мотивів, цілей, засобів і результатів навчальної, продуктивної, творчої діяльності, які виступають по відношенню до учня у вигляді певних вимог. Можна сказати й інакше. У старшій школі учень мусить перейти від більш загального, точніше, загальноосвітнього профілю до більш конкретного профілю діяльності, який передбачає певну спеціалізацію, концентрацію навчальної діяльності навколо визначеної групи професій. З часом така орієнтація буде ще більше звужуватись і наприкінці шкільного, власне профільного, навчання має відбутись конкретизація вибору напрямку професійної підготовки у ПТНЗ чи ВНЗ. У процесі професійного навчання за обраною професією, наприклад, лікаря, з часом визначається і освоюється певна спеціальність терапевт, педіатр, стоматолог, ортопед, кардіолог, невропатолог тощо.

Все це відноситься до існуючих в українських спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах профілів природничо-наукового, хіміко-біологічного, технічного, гуманітарного, естетичного, лінгвістичного, медичного, екологічного, економічного, спортивного тощо.

Отже, підготовка учня до вибору профіля навчання це фактично перший серйозний етап вибору професії. Тому на даному етапі активізуються профорієнтаційні заходи школи та її служб, передусім, психологічної служби, У зв'язку з цим, готовність учня до профільного навчання має базуватись на орієнтації у світі професій та у вимогах з їх боку до власної особистості. Цьому можуть сприяти існуючі системи класифікації професій, які ми стисло розглянемо.

Так, за відомою класифікацією професій Є.О.Клімова виділяються п'ять їх типів:

1) Людина Природа;

2) Людина Техніка;

3) Людина Людина;

4) Людина Знакова система;

5) Людина Художній образ.

Ці типи професій можна розглядати як загальні профілі. Тоді існуючі у загальноосвітній школі профілі навчання можна розподілити за даними типами таким чином:

  1. Людина Природа: природничо-науковий, хіміко - біологічний, медичний, екологічний, сільськогосподарський, географічний і т. ін.c:\users\владелец\pictures\организатор клипов (microsoft)\j0434882.png

  2. Людина Техніка: технічний, технологічний, транспортний, комп'ютерно-інформаційний, виробничий, проектно-конструкторський, дизайнерський тощо.c:\users\владелец\pictures\организатор клипов (microsoft)\j0434894.png

  3. Людина Людина: гуманітарний, філологічний, лінгвістичний, економічний, спортивний, історичний, правознавчий, управлінський, педагогічний, побутово-обслуговуючий і та ін.c:\users\владелец\pictures\организатор клипов (microsoft)\j0434874.pngc:\users\владелец\pictures\организатор клипов (microsoft)\j0434888.png

  4. Людина Знакова система : природничо-науковий, фізико – математичний , інформаційний, лінгвістичний тощо.

  5. Людина Художній образ: естетичний, образотворчий, музичний, хореографічний, театральний, дизайнерський, народних ремесел і т. ін.c:\users\владелец\pictures\организатор клипов (microsoft)\j0434881.png

У своїй концепції розвитку профільного навчання у загальноосвітніх школах України відомий львівський педагог П.І.Сікорський пропонує виділити такі основні напрями та профілі навчання учнів на старшому ступені школи:

Соціально-гуманітарний напрям: іноземні мови, історико-філологічний, історико – правознавчий , історико - географічний профілі;

природничо-математичний напрямок: математика і комп'ютерна техніка, хіміко – біологічний , фізико-математичний, математико-екологічний профілі;

фізкультурно-військовий напрям: фізкультурно-оздоровчий і військовий профілі;

художньо-естетичний напрям: образотворче мистецтво, художні народні промисли, вокально-хоровий, вокально-інструментальний та інші профілі;

виробничо-технологічний напрям: будівельний, електротехнічний, косметико-перукарський та інші профілі.
Узагальнюючи вимоги з боку профільного навчання до особистості учня, у порівнянні з попереднім загальноосвітнім навчанням (хоча останнє не переривається, а продовжується), можна виділити такі їх головні групи:

  1. Активізація, інтенсифікація навчальної діяльності, що виявляється у збільшенні навантаження (у деяких ліцеях і гімназіях у 1,5 — 2 рази) на нервову систему учня. Це викликає необхідність враховувати і формувати психофізіологічну готовність учня до профільного навчання.

2. Збільшення інтелектуального напруження — через необхідність розв'язання значно більшої кількості спеціалізованих, профільних навчальних завдань (з математики, фізики, хімії, біології, економіки тощо), що потребує розвитку відповідної інтелектуальної готовності учня.

3. Інтенсивне нарощування профільного навчального і продуктивного досвіду — спеціальних знань, умінь, навичок відповідного напрямку, що ставить питання про едукаційну готовність учня.

  1. Підвищення рівня самоорганізації, саморегуляції, самостійності у виконанні завдань навчальної діяльності і життєдіяльності, оскільки саме в період профільного навчання у старшій школі стають провідними особистісне, життєве і професійне самовизначення. Тому слід виділити так звану рефлексивну готовність учня до профільного навчання.

  2. Профільне навчання вимагає від учня підвищеної уваги до тих рис характеру, які сприяють успішній напруженій продуктивній діяльності (чесність, працелюбство, акуратність, відповідальність, відданість профілю тощо) чи, навпаки, заважають (лінощі, неорганізованість, неакуратність, неточність, байдужість тощо). Тому доцільно виділяти з-поміж інших видів характерологічну готовність.

  3. Профільне навчання вимагає від учня значної відповідності його потреб, мотивів, інтересів, схильностей, потягів, мотивів-емоцій специфіці профілю і професій, що його складають, тому слід говорити про мотиваційну готовність особистості. При цьому відбувається зміщення спрямованості у майбутнє, активізація процесів прогнозування, програмування, футурологізації діяльності учня.

  4. Профільного навчання, викликане необхідністю спеціалізації учня у спілкуванні, стає більш поглибленим, певною мірою вибірковим. Тому слід виділяти комунікаційну готовність учня до профільного навчання.

Вказані вимоги утворюють закінчений загальний перелік і зумовлюють формування в учнів певних видів психологічної готовності особистості. Ці вимоги і види обов'язкові для кожного учня, хоча їх співвідношення між собою може бути різним.

Так, для лінгвістичного профілю навчання домінуючими мають бути комунікативна, інтелектуальна та едукаційна (навчальна) готовність. Для природничо-наукового профілю переважаючими слід визнати інтелектуальну, едукаційну та мотиваційну готовність. Для художньо-естетичного профілю важливими є комунікаційна, мотиваційна, характерологічна, рефлексивна та інтелектуальна готовність. Для спортивного профілю визначальними є фізична і психофізіологічна готовність тощо.

Для успішності вибору і засвоєння профілю навчання важливою слід вважати вимогу зміни відношення учня, до профільного навчання, його переходу від об'єктної до суб'єктної позиції, тобто позиції, за якої учень стає повноцінним ініціатором, організатором, суб'єктом своєї навчальної діяльності і поведінки. У цьому плані можна говорити про суб'єктну або діяльнісну готовність учня, тобто про його здатність ініціювати, організувати, реалізувати і плідно завершувати навчальну, продуктивну, творчу діяльність. На наш погляд, повноцінна діяльність учня в цьому випадку має складатись з п'яти обов'язкових компонентів:



1) потребнісно - мотиваційного;

2) інформаційно - пізнавального;

3) цілеутворюючо - програмуючого;

4) операційно - результативного;

5) емоційно - почуттєвого.

Це означає, що діяльність учня при опануванні профілю навчання має починатись з актуалізації відповідних потреб і мотивів, забезпечуватись необхідною вихідною інформацією і розгортанням пізнавального процесу, на основі чого ставляться нові цілі і складається програма профільної навчально-продуктивно-творчої діяльності, перебіг якої має обов'язково призводити до суспільно-особистісно значущого результату. Відповідність цього результату потребам і мотивам дитини повинна закріплюватись на емоційно-почуттєвому, як особистісно, так і суспільно визначеному рівні. Саме це може забезпечити розвивальний і творчий характер діяльності дитини як майбутнього громадянина і працівника.

Слід також враховувати і вікову готовність учня, тобто відповідність ступеня його особистісного розвитку вимогам профільного навчання. Мова йде,
передусім, про відповідність рівня дозрівання анатомо-фізіологічних задатків
і сформованості адекватних даному вікові здібностей вимогам навчальної,
продуктивної, творчої діяльності. Вікова готовність може бути недостатньою,
нормальною або підвищеною. Діти можуть бути недозрілими через спадковість або хвороби чи, навпаки, акселерованими, якщо говорити про задатки. За здібностями вони можуть бути нерозвинутими, нормальними або з підвищеними здібностями чи обдарованими.


У першому випадку діти відстають, у другому відповідають, а у третьому й четвертому випереджають свою вікову норму. Відповідно до цього, має визначатись, враховуватись і реалізовуватись вікова готовність підлітків до профільного навчання.

Наведені вище дані щодо активізації власної діяльності, використання своєрідності психіки особистості, спеціалізації і вибіркового розвитку її здібностей в контексті вибору і опанування конкретного профілю навчання тощо неоднозначно сприймаються дітьми: одних вони можуть суттєво обмежувати, гальмувати, дискредитувати, а інших — задовольняти і сприяти їх розвиткові, третіх — залишати байдужими. Все це може бути адекватно використане у практиці профільного навчання за умов більш детального розгляду та психодіагностичного визначення перерахованих вище видів психологічної готовності учнів.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА. Особистісна готовність старшокласника до професійного навчання.

Виходячи з вимог профільної підготовки до особистості учня та з розробленої нами концепції психологічної структури особистості, особистісну готовність учня до профільного навчання можна представити за трьома вимірами таким чином:



І. За соціально-психолого-індивідуальним виміром:

  1. Психофізіологічна готовність;

  2. Інтелектуальна готовність;

  3. Едукаційна готовність;

  4. Рефлексивна готовність;

  5. Характерологічна готовність;

  6. Мотиваційна готовність;

  7. Комунікаційна готовність;

ІІ. За діяльнісним виміром

суб'єктна, діяльнісна готовність учня до вибору і опанування профільного навчання, що означає його здатність виконувати повноцінну навчальну, продуктивну, творчу діяльність у всіх її компонентах: потребнісно-мотиваційному, іиформаційно-пізнавальному, цілеутворюючому, операційно-результативному, емоційно-почуттєвому.



ІІІ. За генетичним виміром

вікова готовність учня до профільного навчання, що визначає зрілість і сформованість його задатків і здібностей по всіх підструктурах особистості. Порядок наведення структурних компонентів особистісної готовності не випадковий як за усіма вимірами, так і усередині кожного виміру. Найбільш доцільно розглядати особистісну готовність відповідно до переліку базових якостей особистості. Цей перелік логічно починати з базової психофізіологічної готовності, оскільки вона є визначеною з моменту народження, найбільш стабільною і незмінною впродовж життя і виступає певним чином носієм усіх інших видів особистісної готовності. Цей градієнт незмінності, природженості поступово зменшує свою питому вагу при переході до наступних видів готовності — через все зростаючу можливість формувати їх в процесі виховання і навчання, в тому числі і профільному та професійному. Тому наступними видами особистісної готовності є інтелектуальна, едукаційна, рефлексивна, характерологічна, мотиваційна й комунікаційна.



c:\users\владелец\pictures\организатор клипов (microsoft)\j0432665.png
Психофізіологічна готовність: виявлення і врахування профільно важливих якостей темпераменту


c:\program files (x86)\microsoft office\media\office12\lines\bd21340_.gif
Даний вид готовності базується на природжених властивостях нервової системи, які залишаються практично незмінними впродовж усього життя і тому мають враховуватись, доцільно використовуватись або правильно компенсуватись особистістю. Мова йде передусім про функціональні можливості нервової системи, про вікові можливості та статеві особливості дитини. Головними серед них вважаються перші, тобто динамічні швидкісні та енергетичні характеристики функціонування нервової системи, які у психології презентуються у понятті темпераменту. Ці характеристики є базовими для вищої нервової діяльності мозку людини, тому темперамент іноді слушно називають біологічним, точніше психофізіологічним фундаментом особистості. Так само, як у будівництві якість фундаменту визначає архітектоніку усього будинку (його багатоповерховість, стійкість, масивність тощо), так і темперамент значною мірою зумовлює динамічні і похідні психічної діяльності особистості, такі як темп, швидкість, ритм, інтенсивність, енергійність, емоційність.

З часів Гіпократа прийнято розглядати чотири типи темпераменту холеричний, сангвінічний, меланхолічний і флегматичний. Відмітимо, що порядок наведення типів в цьому рядку має принциповий характер. Холеричний і флегматичний темпераменти є крайніми і малочисельними за складом, з протилежними властивостями, а сангвінічний і меланхолічний — центральними, з перехідними властивостями і, у порівнянні з крайніми типами, — більш чисельними.

Значення темпераменту для долі людини добре розуміли видатні вчені, тому його вивчали І.Кант, П.Лесгафт, Е.Кречмер, В.Шелдон, І.П.Павлов, Б.М.Теплов, В.Д.Небиліцин, В.М.Русалов та ін.

Чітку характеристику типу темпераменту дав І.П.Павлов, розглядаючи такі основні властивості нервової системи, як сила, врівноваженість і рухомість збуджувального та гальмівного нервових процесів. За його даними, серед комбінацій цих властивостей доцільно розглядати чотири основні, які відповідають зазначеним типам темпераменту.

Так, холеричному типові темпераменту відповідає сильний, неврівноважений, з переважанням збуджувального процесу, рухливий тип нервової системи.



Сангвінічному типові темпераменту властивий сильний, врівноважений (за співвідношенням збудження і гальмування), рухливий тип нервової системи.

Меланхолічному типу притаманна слабкість процесів збудження і гальмування, тобто слабкий тип нервової системи.

Для флегматичного типу темпераменту властиві сила, врівноваженість та інертність, повільність нервових процесів.

Вже з цієї фізіологічної характеристики типів темпераменту видно, що представники різних типів по-різному «налаштовані природою» до виконання психічної, а тому і навчальної, продуктивної діяльності. Це було добре показано у дослідженнях психологів. Розглянемо, у зв'язку з цим, психологічну характеристику типів темпераменту, оскільки вони значною мірою позначаються і на профільному навчанні старшокласників. Відомий вітчизняний психолог В.Д.Небиліцин виділяв у психологічній характеристиці структури темпераменту три головні компоненти: загальну активність індивіду, його моторику та емоційність.

c:\users\владелец\pictures\оформления\новый клипарт\стрелка9.pngc:\users\владелец\pictures\оформления\новый клипарт\стрелка9.pngc:\users\владелец\pictures\оформления\новый клипарт\стрелка9.png


Так, для людей з холеричним темпераментом характерні

високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань. При неадекватному вихованні в рисах поведінки холерика можуть закріпитись нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю та самовладання, що може спричинити конфліктність у стосунках з людьми.



Людям із сангвінічним темпераментом властиві

висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Проте, переживання сангвініка неглибокі, його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, поспіху, а переважання за працездатністю, енергійністю над іншими типами темпераменту часто зумовлює надмірну самовпевненість, амбіційність, через що може виникнути поверховість, почуття вищості тощо.



Люди з меланхолійним темпераментом мають

низький рівень нервово-психічної активності, стриманість та приглушеність моторики й мовлення, значну емоційну реактивність і чутливість, глибину і стійкість почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу і неврахування цих особливостей нервової системи, при однаковому навантаженні, у порівнянні з іншими типами темпераменту, у меланхоліків можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, перевтомлюваність, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності, та інші неоднозначні особливості особистості й поведінки.



Люди з флегматичним темпераментом характеризуються c:\users\владелец\pictures\оформления\новый клипарт\стрелка9.png

низьким темпом і рівнем активності, нездатністю швидко переключатись, повільністю і спокоєм у діях, міміці та мовленні, рівністю, сталістю, глибиною почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматиків можуть розвинутись такі риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій, низька воля та ін.

Зазначені психодинамічні характеристики людей з різними типами темпераменту визначають різну діяльнісну готовність особистості, різну якісну характеристику і продуктивність навчальної і трудової діяльності дітей. Так, холерики можуть зробити одну й ту ж справу дуже швидко, але не дуже якісно, тоді як флегматики будуть її робити довше і сумлінніше, але якщо йому дати той же термін для роботи, то він через повільність зробить продукції значно менше, хоча і вищої якості. Сангвініки, в цьому плані будуть більш схожі на холериків, хоча якість їх роботи може бути кращою. А меланхоліки, хоча вони і схожі за темпом до флегматиків, можуть зробити за якістю і кількістю ту роботу, що вимагається, але при цьому дуже перевтомляться і емоційно збудяться.c:\users\владелец\pictures\оформления\новый клипарт\стрелка9.png

Насправді, різні люди мають від народження упродовж життя не лише «чисті» типи темпераменту, але і проміжні, через що можна виділити чотири типологічні групи — холероїдів, сангвіноїдів, меланхолоїдів та флегматоїдів.

Український психолог доктор психологічних наук Б.Й.Цуканов встановив, використовуючи відому ще з кінця XIX століття методику відтворення часових сигналів малої тривалості (кілька секунд) у слуховому, моторному та зоровому аналізаторах, що представникам «чистих» типів темпераменту властиві закономірні відхилення у відтвореній часових інтервалів.

Наведемо цю методику, оскільки нею можуть оволодіти шкільні психологи, педагоги і батьки — за умов чіткого дотримання певних правил. Для цього потрібно мати спортивний секундомір механічного типу і навчитися точно відмірювати часові інтервали тривалістю від 1 до 5 секунд. Сама процедура діагностування полягає в тому, що психолог (педагог чи хтось із батьків) почергово пред'являє у випадковому порядку інтервали в 1,2,3,4,5 секунд, а дитина (методику можна використовувати для дітей віком від 6—7 років) має кожного разу запам'ятовувати тривалість кожного часового інтервалу, що задається клацанням секундоміру на початку і наприкінці інтервалу. Дорослий натискує на кнопку точно і чітко, не називаючи тривалість інтервалу, і записує тривалість у протокол. Потім він передає секундомір дитині і пропонує їй натиснути на кнопку таким чином, щоб між першим натисканням і другим був заданий ним і запам'ятований дитиною інтервал. Потім секундомір передається дорослому і той, не показуючи дитині, записує у протокол відтворену дитиною тривалість інтервалу. Така процедура повторюється стільки разів, скільки інтервалів експонується і відтворюється. Ми пропонуємо проводити замір у дві серії. Перша, навчальна серія (приміром 4,2, 5, 3 та 1 секунда) складається із п'яти навчальних експозицій і відтворень. Дитина адаптується до умов тестування. їй можна, за бажанням, запропонувати вести рахунок в умі, щоб вимірювати і таким чином запам'ятовувати тривалість інтервалів, проте, можна запам'ятовувати їх тривалість і без усного рахування. Друга серія — контрольна (приміром: 4, 2, 5, 3,1, 2,4,1, 3, 5 секунд). Після експозиції і відтворення інтервалів підраховується показник типу темпераменту, названий професором Б.Й.Цукановим тау-типом τ. Для цього підраховується сума об'єктивно пред'явлених інтервалів ΣΤ0 та сума суб'єктивно відтворених інтервалів ΣΤс. Після цього друга сума ділиться на першу і отримується тау-тип даної дитини. Наведемо, для прикладу, один з протоколів досвіду.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал