Всеукраїнська студентська науково



Скачати 16.72 Kb.

Дата конвертації07.06.2017
Розмір16.72 Kb.


Всеукраїнська

студентська

науково
-
технічна

конференція
"
ПРИРОДНИЧІ

ТА

ГУМАНІТАРНІ

НАУКИ
.
АКТУАЛЬНІ

ПИТАННЯ
"
31
УДК 159.9
Орловська І. - ст. гр. БП-31
Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя
САМОВИХОВАННЯ – ПОКАЗНИК ОСОБИСТІСНОГО
ЗРОСТАННЯ
Науковий керівник: к. психол. н., доцент Періг І.М.
Життєвий шлях особистості сповнений складними та суперечливими питаннями, вирішення яких потребує стійкості, витримки (толерантності), емоційної зрілості, раціонального підходу. Ці якості розвиваються в тривалому процесі онтогенезу людини, завдяки внутрішній роботі над собою, тобто самовихованню.
Самовиховання – це свідома діяльність, спрямована на найбільш повну реалізацію людиною себе як особистості. Грунтуючись на активізації механізмів саморегуляції, самовиховання передбачає наявність чітко усвідомлених цілей, ідеалів, особистісного смислу. Самовиховання – відносно пізнє набуття онтогенезу, пов

язане з певним рівнем самосвідомості, критичного мислення, вдатності і готовності до самовизначення, самовираження, саморозкриття і самовдосконалення. Сприятливим періодом для формування самовиховання є підлітковий вік.
“З чого і коли починати самовиховання? – запитує В.Сухомлинський. –
“Перемогти самого себе – найважча перемога”, - говорить давня мудрість. З цього і починається пізнання самого себе, починається самовиховання. Починати вчити людину самоорганізації, уміння, якщо це потрібно, “примусити себе” треба в дитинстві
і раньому отроцтві, від 7 до 10-11 років. Якщо цей період пропущено, неминуче постає проблема перевиховання”.
Вирішальним мотивом самовдосконалення людської особистості є її ідеал.
Підкреслюючи важливість ідеалу у самовихованні, В.Сухомлинський вважав, що
“самопізнання, самоствердження немислимі без ідеалу, без взірця, який хвилює, захоплює, дивує, надихає дитину, підлітка, юнака, дівчину”. Могутнім стимулом самовиховання людини є також почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання сьогодні стати кращим, ніж був учора. Ефективним засобом самовиховання
В.Сухомлинський вважає працю. Тільки напруження фізичних і духовних сил, тільки подолання труднощів, тільки радість досягнення мети в праці відкриває людині очі на себе.
Складові самоусвідомлення людини: самопізнання (пізнавальна складова), самоставлення (емоційно-оцінювальна складові), саморегуляція (дієво-вольова і регулятивна складові).
Самопізнання – відкриття себе, виявлення передусім свої позитивних якостей і можливостей і тих задатків, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити в здібності, а талант в стійку рису характеру. Методами самопізнання є самоспостереження, самокритика, самоаналіз.
Самооцінка – оцінка особистості самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Належачи до ядра особистості, самооцінка є важливим регулятором її поведінки.
Саморегуляція – цілеспрямоване функціонування живих систем різних рівнів організації і складності. Прийоми саморегуляції: самопідбадьорення, самопереконання, самонаказ, самонавіювання (аутосугестія).


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал