Впровадження педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського у роботу сучасного дошкільного навчального закладу «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!»



Скачати 102.5 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір102.5 Kb.
Впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у роботу сучасного дошкільного навчального закладу

«Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!»

Ці слова одного із видатних педагогічних діячів сучасності - Василя Олександровича Сухомлинського - можна було б поставити епіграфом до всього, що було ним написано. Досвід власної багаторічної вчительської практики, узагальнення величезної педагогічної спадщини минулого переконали його в тому, що "сила і можливості виховання невичерпні". Виховання точно відбиває життя, і воно повинно бути повним життя і від повноти життя що йде, тоді воно має силу.

Всеосяжна і багатоаспектна науково-педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського з роками не втрачає своєї актуальності , а відкривається все новими і новими гранями. Вона стосується найважливіших педагогічних проблем і допомагає їх вирішенню на рівні вимог сучасної педагогіки тому , Василь Олександрович у багатьох своїх книгах і статтях постійно підкреслював , що у вирішенні складних завдань навчання і виховання дітей величезна роль належить вчителю, вихователю. Він глибоко досліджував цю професію, її особливості. І в книзі «Сто порад учителеві» Василь Олександрович розкрив специфічні властивості та якості вчительської спеціальності «Ми маємо справу з найскладнішим, безцінним, найдорожчим, що є в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров'я, розум, характер, воля, цивільне і інтелектуальне обличчя , його місце і роль в житті, його щастя».

Неспокійний час, в якому ми живемо - це час великих роздумів , надій. Сьогодні необхідно мислити і працювати по новому, по новому будувати процес освіти і виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання і навчання дітей, створює певний позитивний педагогічний досвід. Так і сьогодні актуальні слова В.А. Сухомлинського «Учитель повинен знати і відчувати, що на його совісті - доля кожної дитини, від його духовної культури та ідейного багатства залежить розу, здоров'я, щастя людини» Тому постійним орієнтиром у процесі підготовки вихователів має бути педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського.

У змістовних, емоційно насичених творах Сухомлинського піднімаються і вирішуються найважливіші проблеми виховання і навчання. Наведено перевірені багаторічним практичним досвідом відповіді на важливі питання про те, як саме потрібно виховувати дітей і підлітків, щоб вони стали свідомими і активними громадянами, патріотами своєї країни. Професійна самостійність і творча активність педагога виступають як лаконічне завершення процесу формування вихователя – майстра педагогічної справи.

Для людини, яка зробила свій вибір на користь педагогічної діяльності, найбільш важливими є наявність всебічного їх розвитку. В умовах оновлення системи дошкільної освіти місія вихователя особлива. Він повинен бути активним організатором , наполегливим, вміти володіти собою і впливати на інших таким чином, щоб кожна дитина усвідомлював себе як " Громадянин , як хранитель духу народу, його ідей, його багатств і цінностей, його неминущої величі", - стверджував В.А. Сухомлинський. Також він підкреслював, не повинно бути ніякого педагога, якого б праця вчителя обтяжувала : «... Вчителю треба мати величезний талант людинолюбства і безмежної любові до власної роботи і, насамперед, до дітей, щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприйнятливість почуттів, а без цих якостей праця педагога перетворюється на муку». Турбота про здоров’я дітей - найважливіша робота вихователя - В.О.Сухомлинський.

Педагогічними умовами зміцнення здоров'я дітей у виховній системі

В.О. Сухомлинського є:

  • опора на принципи «медичної педагогіки» ;

  • створення багатофакторної середовища , атмосфери гуманності і духовності;

  • раціональна організація праці та відпочинку;

  • використання природних факторів;

  • індивідуально - диференційований підхід до дітей ;

  • забезпечення емоційного комфорту дітей під час перебування у дошкільному закладі, створення у дитини відчуття повної безпеки та моральної підтримки , стимулювання ситуацій прагнення до успіху на основі врахування реальних сил і можливостей дитини;

  • взаємозв'язок всіх видів діяльності в процесі зміцнення здоров'я;

  • взаємодія дитячого садочка і сім'ї у зміцненні здоров'я дітей.

Постановка проблеми сімейного виховання та його ролі у формуванні здорового способу життя дитини у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. В умовах економічної та духовної кризи , що панує в сучасному українському суспільстві надзвичайно гостро стоїть проблема відродження традиційних основ української родини і сімейних виховних звичаїв, традицій як інтелектуального і морально-етичного, суспільно-патріотичного джерела формування особистості, основного механізму стабілізації сімейних відносин.

Сьогодні стає все більш очевидним, що без засвоєння молодим поколінням цінностей сімейних традицій, основ «сімейної педагогіки» не можна побудувати демократичне, гуманне суспільство. Необхідність звернення до виховного досвіду народу і його духовно-моральних засад, сімейних виховних традицій відзначають державні документи: Декларація про державний суверенітет України, Державна програма «Освіта » («Україна XXI століття») та інші.

У цьому контексті особливо актуальними стають теоретичні розробки і практичний досвід видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського , який розглядав проблему єдності в роботі педагогів і сім'ї та її вплив на духовно-моральний та фізичний розвиток особистості..

Світ прекрасного для дитини починається в родині. " Тонкість відчуття людини , емоційна сприйнятливість, вразливість , чуйність , співпереживання , проникнення в духовний світ іншої людини - все це осягається насамперед у родині " .

Для дитини найбільш дорогою, близькою , прекрасною істотою є мати. Мати - це не тільки тепло , затишок , увага. Це - світ сонця , любові , добра , ласки , увесь світ у руках матері. І від того , який він, цей світ , залежить, яким виросте людина .

При недоліку материнської уваги розвиток дитини завжди затримується - психічно , фізично , інтелектуально , емоційно. Деякі психіатри думають, що кілька місяців позбавлення материнського впливу досить для того , щоб у психіці дитини відбулися зміни , які вже не можна цілком усунути в майбутньому.

У педагогічній спадщині павлиського вчителя немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено потрібної уваги. Разом з тим у спадщині В. О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання, яка була і завжди буде однією з головних ланок навчально-виховного процесу.

За В.Сухомлинським, розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці". Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її громадянську активність та інтереси.

Найважливішим засобом розумового виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток. "Як без азбуки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання" (т.4, с.215). На багато численних переконливих прикладах Василь Олександрович показав, що успіх розумового виховання залежить від багатьох факторів: від інтелектуального багатства всього шкільного життя; від духовного багатства вчителя, його кругозору, ерудиції, культури; від змісту навчальних програм і характеру методів навчання; від організації розумової праці на уроках і вдома. "Навчання — це лише одна із пелюсток квітки, яка називається вихованням у широкому розумінні слова. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки у квітки. У вихованні все головне — і урок, і розвиток різноманітних інтересів у дітей після уроків, і відносини вихованців у колективі". Знання з кожного предмета мають певний виховний заряд для формування і розвитку творчого розуму. Тому В.Сухомлинський не погоджується з думкою, що для дітей, у яких немає здібностей до математики чи хімії, допустимі неглибокі, поверхові знання з цих предметів.

В. Сухомлинський вважає, що розумове виховання неможливе без спеціального, спланованого, постійного розвитку розумових сил і здібностей дітей. Цією роботою Василь Олександрович керував понад 20 років, учителі починали її за два роки до вступу дітей-до школи, причому паралельно з процесом вивчення мислення дитини, дискретності її мозку, здатності "думати про свої думки".

З метою поліпшення дискретності мозку дитини у Павлиській школі проводять спеціальні уроки мислення. З 5 до 10 років дітям потрібно відкривати якнайбільше незрозумілого, цікавого. Чим більше незрозумілого, тим яскравіший інтерес. У дитини виникає багато "чому?". У такі моменти "дитина думає, спостерігаючи, і спостерігає, думаючи".

В. О. Сухомлинський любив повторювати: "Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму". Він вважав дуже важливим, щоб перші істини діти отримували з оточуючого світу, щоб дитину через світ природи вводили в світ суспільних відносин. "Школа під голубим небом", або, як її ще називали, "Школа радості" — справжнє талановите відкриття Сухомлинського. У ній уроки проходять на природі. Ідея такої школи зустрічалась ще у Ж.-Ж. Руссо, але Василь Олександрович розвинув, поглибив і переосмислив її. 

У процесі вивчення роботи, наукових та літературних творів В.О.Сухомлинського з’явились ідеї інноваційного впровадження педагогічної і літературної спадщини В.О.Сухомлинського у роботу дошкільного навчального закладу. Керуючись словами великого Майстра педагогічної справи нашими вихователями була знайдена формула усієї педагогічної діяльності нашого дошкільного закладу.

Формула педагогічної діяльності за В.О.Сухомлинським.

СЕРЦЕ = ПОЧУТТЯ
РОЗУМ = ЗНАННЯ


РУКА = ПРАЦЯ

________________________________

Від іскри здивування та захоплення

до знань та практичної діяльності

Вся робота з дітьми у нашому дошкільному закладі підпорядкована цій формулі. Ми вчимо дітей бачити красу світу, захоплюватись його різноманіттям, шукаємо інноваційні форми надання знань та створюємо умови для практичної діяльності.

Технологія реалізації впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського реалізується за декількома напрямками:


  • здоров’язбереження дітей у дошкільному навчальному закладі

Мета: інноваційні перетворення напрямків педагогічної діяльності, заради досягнення нової якості оздоровчої роботи та формування у дошкільнят іміджу здорового способу життя. Забезпечення необхідних умов для комплексного вирішення проблеми збереження та зміцнення здоров'я дітей.

  • постійна співпраця з сім’ями вихованців

Мета: виявлення інтересів, потреб, запитів батьків, рівня їх педагогічної грамотності, встановлення емоційного контакту між педагогами, батьками, дітьми. Ознайомлення батьків з роботою дошкільного закладу, особливостями виховання та розвитку дітей у ДНЗ. Формування у батьків знань про виховання , розвиток та навчання дітей дошкільного віку. Проектування інноваційної моделі співпраці дитячого садка і сім'ї.

  • використання нових форм організації навчально-виховного процесу

Мета:  врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України "Про дошкільну освіту", змісту Базового компонента та чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят. Вибір методів та форм організації роботи з дітьми, інноваційніх педагогічних технологій, які оптимально відповідають поставленій меті розвитку особистості, сприяють становленню дитини як особистості.

  • робота з літературною спадщиною В.О.Сухомлинського

Мета: реалізація ідеї виховання загальнолюдських цінностей у дітей дошкільного віку, виховання любові до рідної мови, національної самосвідомості, виховання екологічної свідомості та любові до природи рідного краю. Вчити дітей бачити красу людських стосунків, розвивати творчі здібності.

Формування життєздатного підростаючого покоління - одне з головних завдань розвитку країни. Якщо є здоров'я - людина радіє , спокійно живе , працює , вчиться , ходить в дитячий садок . Без здоров'я не можна жити , любити , не можна бути красивим і привабливим .

Перші кроки до здоров'я , прагнення до здорового способу життя , до пізнання самого себе, формування культури здоров'я робляться в дошкільному закладі . Дошкільний навчальний заклад, як перша ланка безперервної здоров'язбережувальної освіти , передбачає вибір альтернативних форм і методів організації навчально -виховного процесу щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей. Розвиток дітей тісно пов'язаний зі здоров'ям , тільки здорова дитина може правильно , повноцінно розвиватися.
Завдяки загальним позитивним тенденціям суспільного розвитку сьогодні наш дошкільний навчальний заклад зорієнтований на такі пріоритети: особистісна спрямованість (не лише на дитину, а й на педагога, батьків), відкритість змісту, форм, методів роботи тощо. Сьогодні акцент робиться на інтеграцію родинного та суспільного виховання, активне залучення родин до освітньо-виховного процесу.   

    В основу взаємодії сучасного дошкільного закладу і сім’ї  покладається співробітництво. Ініціаторами його встановлення виступає дошкільний навчальний заклад, оскільки педагоги професійно підготовлені до освітньої роботи. Педагог усвідомлює, що співробітництво потрібне в інтересах дитини. В цьому необхідно переконати батьків.

      Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування.

Завдання взаємодії:

-          забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні;

-          розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків.



     Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями будують свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх.
Зміст Базового компоненту дошкільної освіти наголошує, що основною метою дошкільної освіти є формування базису особистісної культури через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності.

Щоб не перетворити дитину в сховище знань, комору істин, правил і формул, треба вчити його думати. Сама природа дитячої свідомості та дитячої пам'яті вимагає, щоб перед малюком ні на хвилину не закривався яскравий навколишній світ з його закономірностями. В.О.Сухомлинський

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал