«Вплив реклами на агресію дітей»



Скачати 308.85 Kb.
Дата конвертації04.06.2017
Розмір308.85 Kb.
ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Курсова робота



З психології

На тему: «Вплив реклами на агресію дітей»




Виконала: студентка IV курсу

ФУФ, групи У/А

Хрипун Дар’я Юріївна

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психології,

Баришева Олена Іванівна

Луганськ 2011

Зміст:

Вступ.


I.Реклама: поняття і функції, мета і види.

  1. Поняття реклами.

  2. Мета і функції реклами.

  3. Види реклами.

ІІ. Вплив реклами на агресію дітей різного віку

  1. Реклама як засіб психологічного впливу

  2. Агресія у дітей

  • Різновиди та причини агресивної поведінки

  1. Дослідження впливу телебачення на дітей та підлітків

  2. Експериментальне дослідження впливу реклами на прояв агресії у дітей

Висновок.

Література.

Вступ.


У наш час високих технологій інформація стала чи не найдорожчою річчю. Люди платять гроші, щоб отримати інформацію, або ж навпаки – щоб надати її суспільству. Одним зі способів такого надання інформації є реклама. Причому реклама не у вузькому сенсі, як інформація про певний виріб, а у найширшому значенні цього поняття – як засіб інформування, переконання, впливу і маніпуляції.

Сьогодні багато говориться про шкідливий вплив реклами на дитячу психіку. Але ніякі рішення з цього питання не приймаються. А поки ніхто не втручається в дії сучасної індустрії реклами, вона активно експлуатує дошкільнят і підлітків, щоб сформувати "правильні" установки стосовно того чи іншого товару. Адже впливати на людину з усталеними поглядами практично неможливо. А от діти, з несформованими смаками, звичками, стилем та способом життя - саме те, що треба. Навіть якщо дитина не приймає рішень, то вона вміє переконати своїх батьків у тому, що потрібно купити.

Зверніть увагу, як ваша дитина реагує на телевізійну рекламу. Звичайно дітям, а часом і дорослим, вона подобається. Ну, просто подобається і все. Товар не цікавить, а от ролик захоплюючий. Здається, ніхто вже не сумнівається в тому, що сучасна індустрія реклами активно експлуатує дітей. «Правильні» установки по відношенню до того чи іншого бренду намагаються сформувати у людини якомого гараніше. У цьому є своя логіка. Багато фахівців обмежують верхнюю вікову «планку» будь-якої цільової аудиторії 45-50 роками. Вважається, що потім впливати на думку людини практично неможливо (за винятком реклами деяких специфічних групп товарів - ліків і т.д.) Навіщо битися головою об стіну, намагаючись дістати визнання людей з уже сталими поглядами? – Вважають багато рекламістів. Набагато вигідніше залучити до себе молоду аудиторію, легко сприймає все нове, з слабкими смаками, звичками, з ще не сформованим стилем і способом життя. Покоління, з юних років виховане в дусі прихильності до певного бренду, збереже свою прихильність впродовж всього життя. Вони пронесуть свою лояльність через роки, а рекламні бюджети, які не формують, а лише підтримують цікавих людей, істотньо знизяться. Таку думку підтверджує і психологічна наука.

І. Реклама: поняття і функції, мета і види.

І.1. Поняття реклами.

Визначень слова "реклама" існує багато. От деякі з них, приведені в книзі Р. І. Мокшанцева: «Реклама - це процес інформування населення про товар, ознайомлення з ним, переконання в необхідності його покупки» [2, с. 9].

Визначення, поміщене в словнику Ожегова: "Реклама - це оповіщення різними способами для створення широкої популярності, залучення споживачів, глядачів" [3, с. 674] Ми згодні з цими визначеннями, оскільки термін «реклама» багатобічний. Він може позначати й інформацію про продукт, і стимулювання його покупки (заклик: "Купуйте!"), і конкретний рекламний засіб (телевізійний ролик, плакат, буклет).

Виділяють також поняття рекламної компанії. Це комплекс рекламних заходів, здійснюваних рекламодавцем із залученням одного чи декількох рекламних агентств, з використанням різних видів реклами і засобів поширення [2, с. 9]

У найбільш примітивних формах реклама існувала протягом багатьох століть, а в пресу почала попадати тільки в середині ХІ століття. У наш час реклама в тому чи іншому її прояві зустрічається на кожному кроці.

За свою тривалу історію реклама якісно еволюціонувала. Як пише Мокшанцев: "Вона пройшла шлях від інформування до умовляння, від умовляння - до вироблення умовного рефлексу, від вироблення рефлексу - до підсвідомого навіювання, від підсвідомого навіювання - до проектування символічного зображення." [2, с. 9] До того ж, можна чітко простежити взаємозв'язок розвитку реклами і психології впливу. Адже всі досягнення в області впливу привносилися в рекламу, просуваючи її на наступну ступінь розвитку.

І.2. Мета і функції реклами.

Мокшанцев писав, що хоч і здається, що реклама переслідує лише одну мету, насправді це не так. Основні цілі реклами полягають в наступному:

- привернути увагу потенційного покупця;

- представити покупцю вигоди для нього від придбання товару;

- надати покупцю можливості для додаткового вивчення товару;

- формувати в споживача певний рівень знань про самий товар;

- створити сприятливий образ фірми-виробника;

- формувати потребу в даному товарі;

- формувати позитивну думку про фірму;

- спонукати потенційного покупця до придбання саме рекламованого товару;

- стимулювати збут товару;

- сприяти прискоренню товарообігу;

- зробити даного споживача постійним покупцем товару;

- формування в інших фірм образа надійного партнера;

нагадувати споживачу про фірму і її товари.[2, с. 10]

З цим твердженням автора ми згодні лише частково. Він розглядає мету реклами дуже докладно, але в результаті усе зводиться до одного: загальна мета реклами – сприяти покупці товару і поліпшувати імідж фірми. Вище перелічені цілі ми назвали б підцілями, необхідними для досягнення головної мети.

Задачі реклами зводяться до наступного:

До даної таблиці необхідно додати, що “підтримуюча реклама” використовується для вже відомих клієнтові виробів то послуг. Реклама деякого героя зазвичай використовується у політиці, а демонстрація майстерності рекламіста приваблює нових клієнтів до рекламного агентства. Що стосується “відстройки” від конкурента, то в цій рекламі головною метою є показати переваги одного продукту від іншого.

Функції реклами визначаються її метою та завданням. З огляду на це можна зазначити наступні функції:

Деякі дослідники, зокрема А. Ю. Вуйма, виділяють наступні функції реклами:



        • інформаційна – припускає поширення в масовому масштабі інформації про товар чи послугу, їхній характер, місця продажу і т.п.;

  • економічна – стимулювання збуту товарів, а також вкладання інвестицій;

  • просвітня – передбачає пропаганду різного роду нововведень;

  • соціальна – спрямована на формування суспільної свідомості, посилення комунікативних зв'язків у суспільстві і поліпшення умов існування;

  • естетична – націлена на формування смаку споживачів. [8, с. 322]

Звичайно, реклама повинна інформувати про ціну товару, його особливості і характеристики. Але насамперед вона повинна спонукати до покупки. Реклама є необхідною, коли з'являється нова фірма чи товар, коли падає об’єм продажів або планується розширення ринку. У залежності від цих причин звертання до рекламодавця і виставляється мета рекламної компанії.

І.3. Типологія реклами може розрізнятися за наступними принципами:



  • за способом впливу;

  • за способом вираження;

  • з точки зору основних цілей і задач;

  • з точки зору можливої зворотного зв’язку зі споживачем.

Раціональна й емоційна реклама використовує протилежні процеси: мислення й емоції відповідно. Нам здається, що ефективність цих видів залежить багато в чому від самого глядача (його статі, віку, особистих характеристик) і обставин, у яких він знаходиться, тому вони можуть бути однаково ефективними. Жорстка реклама розрахована на короткочасний, але могутній ефект, м'яка ж, навпаки, на тривале створення іміджу продукту. Жорстка реклама вбачається нам дуже ефективною, але тільки у випадку її високої якості, що, на жаль, зараз зустрічається досить рідко. Ми вважаємо, що не слід створювати “змішану”, середню рекламу, що з'єднує в собі жорстку і м'яку. Така реклама не буде ефективною, а при тривалому пред'явленні викликає роздратування.

Типологія реклами з точки зору основних цілей і задач охоплює велику кількість видів реклами: від інформування про товар і стимулювання його покупки до внутріфірмової і превентивної реклами, що, здавалося б, не дає видимого ефекту. Судити про ступінь ефективності кожного з видів нам здається безглуздим, тому що кожний працює у своїй сфері і їхнє зіставлення неможливе саме через розмаїтість цілей.

Під зворотним зв'язком у типології розуміється відповідна реакція покупця в безпосередньому виді, найчастіше відразу після пред'явлення реклами. Природно, що використання реклами зі зворотним зв'язком припускає швидке реагування, у випадку, якщо вона малоефективна. У випадку ж з рекламою без зворотного зв'язку єдиним показником її ефективності (крім спеціальних досліджень) є обсяг продажів. Більш ефективною нам здається реклама зі зворотним зв'язком, зокрема, через використання в ній рекламних агентів, що роблять рекламу більш гнучкою, оскільки вони можуть багато чого додати, виправити чи поправитися. Реклама ж без зворотного зв'язку (це засоби масової інформації і зовнішня реклама) є твердою і виправити її похибки вимагає більшої роботи, найчастіше простіше створити нову. Однак, використання людей є і недоліком, оскільки це вимагає просторості (тобто великої кількості людських ресурсів), навчання персоналу, а отже – великих матеріальних витрат. Набагато легше зняти ролик і запустити його в ефір.

Природно, що творці реклами комбінують перераховані вище види реклами для досягнення найбільшого ефекту. Ефективними нам здаються наступні комбінації:



  • емоційна жорстка стимулююча реклама без зворотного зв'язку. Тут використовуються агресивні і сексуальні стимули, що діють на несвідомому рівні, тому відстежити реакцію адресата буде складно. А оскільки даній рекламі потрібно бути могутньою, жорсткою, різкою, але короткочасною, то зворотний зв'язок може бути просто не потрібним. Недоліком такої реклами є те, що надто різкі стимули можуть травмувати психіку глядачів, особливо маленьких дітей;

  • раціональна м'яка порівняльна реклама без зворотного зв'язку. Заснована на тривалому переконанні в перевазі товару над іншими продуктами шляхом демонстрації його властивостей чи результатів його використання в порівнянні з іншими товарами чи без такого;

  • раціональна жорстка реклама, що інформує, зі зворотним зв'язком. Припускає представлення інформації про характеристики товару, його виробника й інше. Достоїнством цієї комбінації є те, що рекламіст може швидко обробити реакцію потенційного покупця й у свою чергу відреагувати на неї. Іноді існує можливість відповісти на питання покупця, що позитивно позначається на ефективності реклами [2, 13-15 с.]

II. Вплив реклами на агресію дітей

II. 1. Реклама як засіб психологічного впливу

З віком ми здобуваємо життєвий досвід, що дозволяє зводити психологічний бар'єр проти рекламних слоганів. Від настирливої реклами мозок дорослої людини відмахується, як від мухи. А от діти і підлітки ще не здатні на таку «фільтрацію», вони як губка вбирають всю інформацію і приймають її за чисту монету. Реклама вводить незміцнілу психіку в транс - стан, в якому свідомість сконцентровано на якому-то об'єкті і беззастережно сприймає інформацію, що надходить. У принципі, транс не якесь критичне, а цілком нормальне і корисне для людини стан, що дозволяє, вимкнувши свідомість, отримати корисну інформацію і дати відпочинок психіці.

Діти обожнюють рекламу. Воно й зрозуміло: реклама - яскрава, видовищна, запам'ятовується швидко й надовго. Для дітей 1-3 років реклама - це справжня розвага, адже картинки красиві й динамічні, а герої й предмети, які показують у рекламних роликах, добре відомі та зрозумілі. І от мимоволі дитина стає найуважнішим споживачем реклами. І не тільки уважним, але й найвразливішим, адже дитяча, ще несформована психіка не може перешкодити тому, що дитина вбирає рекламну інформацію як губка. Для малюка реклама - це засіб втамувати інформаційний голод, пізнати світ. А ось чи добре це? Швидше за все, не дуже, адже малюк вчиться довіряти телевізору. І якщо не розірвати цей «довірчий зв'язок», у майбутньому можливі великі проблеми.

Дитина може піддаватися впливу реклами, навіть не звертаючи на неї уваги. Наприклад, в одному кутку кімнати працює телевізор, в іншому вовтузиться зі своїми іграшками маленький хлопчик. Реклама впливає на підсвідомому рівні, і не варто дивуватися, якщо через якийсь час син-підліток почне ходити по місту з пляшкою пива в руці.

Виробники товарів вкладають у рекламу величезні гроші, отримуючи натомість ще більші прибутку. Безліч психологів призвано до лав рекламної армії, її «бойові дії» успішні на всіх фронтах.

В різному віці діти розуміють побачене на телеекрані по-різному. Це залежить від концентрації уваги, способу переробки інформації, об’єму інтелектуальних зусиль, які вони докладають при перегляді, та власного життєвого досвіду. Всі ці фактори повинні бути враховані про дослідженні того, як показане по телебаченню впливає на дітей [4, 87 с.]



Для розкриття питання про сприйняття реклами дітьми необхідно проаналізувати найпоширеніші думки щодо відношення дітей як до реклами в цілому, так і до реклами окремих товарів або послуг, на встановлення ступеня критичності. Спростування цих думок дозволить рекламодавцям, які займаються рекламою для дітей і підлітків, підвищити її ефективність і уникнути прикрих помилок. Ще недавно серед дослідників реклами існувала думка, що підлітки - це основна вікова категорія, яка неупереджено відноситься до реклами, оскільки більшою мірою, ніж решта вікових груп, реагує на імпульси часу, більш вразлива, динамічна, а в чомусь більш категорична. Психологи стверджують, що, на відміну від попереднього покоління, діти зростають в світі рекламних образів. Насправді це вже не так. Якщо ще три-чотири роки тому у більшості підлітків реклама не викликала різко виражених негативних емоцій, то сьогодні більшість підлітків налаштована по відношенню до реклами украй негативно. Серед дітей та підлітків найголовнішою і найсерйознішою причиною яскраво вираженої незадоволеності рекламою є стрес, викликаний прогляданням некоректної реклами. Через вікові особливості діти, безумовно, сприйнятливі до дії засобів масової комунікації. Інформація, одержана через засоби масової комунікації, часто виявляється для підлітків більш значущою і засвоюється краще, ніж інформація, одержана в сім’ї, школі і інших інститутах соціалізації. Тому неправильне або неточне сприйняття рекламного повідомлення може призвести не тільки до матеріального, але і до морального збитку. Існує думка, що дуже маленькі діти не відрізняють рекламу від інших програм, не розуміють прагнення реклами переконати, нічого не знають про економіку телебачення. І хоча діти вже з дошкільного віку уміють ідентифікувати рекламу, ця ідентифікація, грунтується на зовнішньому сприйнятті відеоряду, а не на розумінні різниці між рекламою і іншими програмами. Дошкільники погано розуміють, що реклама робиться для того, щоб продати товар. На думку психологів, цей факт робить дітей повністю відкритими для переконання. Дана точка зору не зовсім відповідає дійсності. Не дивлячись на те, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку часто визначають рекламу як маленький фільм або мультик про товари або послуги, вони чудово розуміють, що реклама створюється для того, щоб продати певний товар. Знання про цілі і призначення реклами вони одержують від дорослих разом з відповідним відношенням до неї. Дослідники феномену реклами знайшли зв’язок між телерекламою і подальшою структурою покупок сім’ї і зробили висновок про те, що телереклама грає важливу роль у виникненні інтересу у дітей, оскільки кількість дітей, які бачили бажаний подарунок у рекламі, прямо пропорційно частоті показу і об’єму реклами, що допускається в країні. Також був зроблений висновок про те, що телевізійна реклама хоча і могутнє, але не єдине джерело інформації про товари для дітей, оскільки крім неї вказувалися журнали, каталоги, друзі і вітрини в магазинах. На рішення школярів про покупку впливає величезна кількість чинників – це ціна і якість товару, популярність торгової марки, особистий досвід покупця, думку батьків і друзів, користь продукту для здоров’я споживача, екологічна безпека продукту, приваблива упаковка. Співвідношення цих чинників різне в різний період життя дітей і підлітків, залежить воно і від того, який товар вони хочуть придбати [5].

Маленькі діти по своїй природі орієнтовані саме на сприйняття стереотипів поведінки. Це наслідування абсолютно необхідно для освоєння соціальних навичок. Реклама ж дає для наслідування абсолютно неприпустимі в моральному сенсі образи поведінки - розпущене, егоїстичні, сексуально-агресивні. Досить згадати рекламу чіпсів «Lay's», що дискредитує авторитет батьків. Дія реклами, як сказав один творець рекламних роликів, має базуватися на двох китах: пристрасті статевого почуття та пристрасті грошей. Тут або одягаються і роздягаються, або звеличують гроші - щось отримаєш, будеш відпочивати, зловиш задоволення, радість і веселощі. Головне - задовольнити свої пристрасті. Психологи довели високу сугестивність дітей при зіткненні з сучасною рекламою.

Інформація, одержувана дитиною з екрану, сприймається нею як істина і володіє надзвичайною силою навіювання і наслідування. І якщо доросла людина може провести межу між реальним і віртуальним світом, то дитина часто не в змозі це зробити. Тим більше, що рекламні ролики пропонують такі «Прості та ефективні» методи вирішення проблем, як то - випий сік і зможеш кататися на велосипеді. Чи не передбачається ніякої активності, ні фізичного, ні інтелектуальної самої дитини. Його орієнтують на пасивне засвоєння готових рішень, що обмежує роботу мислення і, в кінцевому рахунку, негативно позначається на інтелекті дитини. Реклама постійно переконує, що щастя знаходиться від нас на відстані однієї покупки. Навіть дорослим важко опиратися цьому митецькому спокусі. А про дітей і говорити нема чого. Вони ще не знають, що повноту і щастя життя можна знайти не витрачаючи грошей.

Психологи також вказали на небезпеку «дорослої реклами», яку часто бачать діти. Наприклад, реклама пива, створює позитивне ставлення до вживання алкоголю у дев'ятирічних дітей. Самими нав'язуються товарами визнані цукерки, солодкі круп'яні вироби, лимонад та інші закуски з великим вміст цукру, що за думку фахівців призвело до збільшення випадків дитячого ожиріння. Дослідження, що проводилося командою психологів протягом 18 місяців, виявило, що діти до 8 років не можуть визначити, з якими корисливими намірами створюються рекламні ролики, і що в них є перебільшенням, далеким від реальному житті. За кордоном рекламні агентства витрачають на рік 300 мільярдів доларів на дитячу рекламу - в 6 разів більше, ніж у 90-х роках. Тільки за телебаченню йде на рік від 20 до 40 тисяч реклам. Це справжній вибух рекламної індустрії, розрахованої на дітей. Вони проводять найскладніші дослідження, наприклад, які потрібно створити дитячі реклами на товари для дорослих, щоб діти змушували дорослих купувати ці товари. Тобто, мова йде вже не про іграшках або жувальної гумки, а про товари великої індустрії. Більшість батьків, близько 87 відсотків, вважають, що така тотальна, нестримна реклама приносить шкоди їх дітям. Батькам все важче стає впливати на дітей, все важче перемогти впевнені й майстерно оформлені рекламні навіювання - чим більше у тебе модних речей, іграшок, техніки, тим популярнішим ти будеш у школі, то, що ти маєш - важливіше, ніж твоя особистість[4, 96 с.].

Отже,варто подумати, перш ніж дивитися рекламу разом з дітьми.
II.2. Агресія у дітей

Агресія в тій чи іншій мірі властива кожній людині, тому що вона є інстинктивною формою поведінки, основною метою якої є самозахист і виживання у світі. Але людина, на відміну від тварин, з віком привчається трансформувати свої природні агресивні інстинкти в соціально прийнятні способи реагування, тобто у нормальних людей відбувається соціалізація агресії.

«Психологічний словник» під редакцією Зінченка пропонує таке визначення: агресія - мотивоване деструктивне поведінка, яка суперечить нормам і правилам співіснування людей у суспільстві, яка спричиняє шкоду об'єктам нападу (живим і неживим), яка приносить фізичну шкоду людям чи викликає в них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху)[6, 55с.].

Телебачення є потужним соціалізуючим фактором у нашому суспільстві. Багато хто вважає, що, показуючи дітям по телевізору величезна кількість сцен насильства, ми привчаємо їх до думки, що агресія - загальноприйнятий вихід із ситуацій, що викликають фрустрацію. Деякі, напроти, вважають що насильство, яке діти бачать по телебаченню, може служити заміщенням реальної агресії, в результаті чого агресивність дітей знижується, а не зростає. Хоча друга теорія і приваблива, але отримані в ході досліджень дані не підтверджують її. Неодноразово повертаючись до даної проблеми, вчені прийшли до висновку, що демонстровані по телебаченню сцени насильства викликають невелике, але статистично істотне збільшення агресивності глядачів.

Насильство, яке допомагає добру здобути перемогу над злом, більшості дітей не приносить шкоди. Але в свідомості деяких дітей щоденні приклади агресивної поведінки на екрані телевізора можуть з'єднання з реальним життям, в якій багато ролей - батьків, братів і сестер, друзів - виконуються за допомогою агресивних і антисоціальних моделей. Це, ймовірно, множить прояв агресії в поведінці дитини, особливо у дітей з певними рисами особистості або емоційними проблемами [4, 87 с.].

Як би батьки не намагалися вберегти своїх дітей від усіх життєвих негараздів та труднощів, прояви агресії навіть серед дітей з благополучних сімей - не рідкість. Агресія дитини може бути реакцією на неможливість отримати те, що хочеться, на незадоволеність відносинами з однолітками чи батьками, зовнішнім проявом образи чи злості.

Проблеми агресії - найчастіша причина звернення до психологів. Прояви агресії у дітей молодшого дошкільного віку досить часті, тому що їм ще важко висловити свої емоції та бажання словами. Агресія дитини більш старшого віку - поширена форма порушення поведінки, тому уникнути ситуацій, коли ваша дитина буде жертвою агресора чи сама виступить у ролі «нападника», буде досить проблематично.

Можна, звичайно, докласти всіх зусиль, щоб вашої дитини агресія не торкнулася ніколи і ніяким чином: прояви агресії на дитячому майданчику припиняти, втручаючись в ігри малюків, в крайньому випадку, можна гуляти і окремо від інших дітей; телевізор не включати, багато мультфільми та дитячі фільми, де присутні агресивні герої, доведеться виключити; дитячий сад, де також регулярно зустрічаються проблеми агресії, якими б хорошими не були вихователі і діти, теж у цьому випадку не підійде. Та й у школі доведеться дитину супроводжувати постійно і скрізь. Абсурд? Тоді доведеться визнати, що соціальна агресія присутня в нашому суспільстві і уникнути зустрічі з нею неможливо.

Профілактика агресії можлива - за участю і вихователів, і батьків, але і вона не панацея. По-первше тому, що діти емоційні, щирі, імпульсивні, і вимагати від них, щоб вони вирішували свої проблеми тільки з допомогою важливого і культурного спілкування трохи дивно, хоча й хотілося б. По-друге, тому що оточити дитину тільки благополучними і неагресивними дітьми неможливо. Хтось агресивний внаслідок особливостей свого темпераменту, для когось з дітей це спосіб висловити внутрішній конфлікт або бажання мати таку ж іграшку, а хтось постійно бачить такий спосіб спілкування зі світом по телевізору або вдома. Неблагополучних сімей і сімей, де зустрічається насильство, і існують проблеми агресії, чимало. Виходить, що профілактика агресії завдання глобального характеру, яку неможливо вирішити тільки вашими силами. Треба бути готовим зустріти подібні ситуації у всеозброєнні, з повним розумінням того, що відбувається і що робити. А також що потрібно сказати своїй дитині, якщо її торкаються прояви агресії або вона сама «воює» з усіма навколо.

Різновиди та причини агресивної поведінки

Більшість батьків не хотіли б спостерігати прояви агресії у своєї дитини. Це дійсно не дуже приємно: вислуховувати скарги, розбиратися у конфліктах... Але в той же час, психологи вважають наявність деякої частки агресивності не просто нормальним, але і необхідним. Саме ця агресивність допомагає нам досягти успіху, перемогти в змаганнях, підкорити серце обранця чи обраниці, і просто успішно справлятися з життєвими негараздами.

Існує два види агресії: оборонна, яка сприяє виживанню й адаптації, і негативна, яка проявляється в деструктивності і жорстокості. Агресивною прийнято вважати таку поведінку дитини, при якій є згубні наслідки для інших або порушуються загальноприйняті норми поведінки.

Прояви агресії багатоликі. Агресія може бути пряма, спрямована безпосередньо на причину невдоволення або непряма, коли наприклад, батько, якого відчитав начальник практично ні за що зривається на дитину. Також виділяється вербальна агресія (мовна агресія), фізична агресія, експресивна (виражається мімікою і жестами). Агресія може бути спонтанна, без видимих причин, яка є прямим наслідком будь-якої травмуючої дитину події. Спрямованість агресії також може бути різною: на конкретну людину, на оточуючих людей взагалі (соціальна агресія) або на самого себе (самоприниження).

Іноді агресія - результат прагнення до самоствердження або спосіб емоційної розрядки, часом вона служить для самозахисту. Але досить часто вона є наслідком напруженості в соціальному оточенні дитини або надлишку насильства і негативу з екранів телевізора чи комп'ютерних ігор. Коли дитина перевантажена негативними емоціями, соціальна агресія і конфлікти неминучі. Втома батьків, зривання зла на дітей приводять до розвитку агресивності у дитини.

Профілактика агресії - це, в першу чергу, навчання батьків спілкуванню з дитиною, вмінню вирішувати проблеми, не вдаючись до криків і насильства, уважне доброзичливе ставлення і любов до дітей [4, 25 с.].



3.Дослідження впливу телебачення на дітей та підлітків

Починаючи з 50-х рр. ХХ ст., серйозним дослідженням впливу телебачення зайнявся Вілбур Шрамм XE "Шрамм В." (Wilbur Schramm) та його колеги в Японії і Великобритані XE "Медіа: Медіа Великобританії" ї. Було відзначено, що телебачення XE "Телебачення" суттєво скорочує час, призначений для читання, негативно позначається на вмінні читати і на шкільній успішності взагалі (хоча в окремих випадках, зокрема в Японії, результати іноді були протилежними). Загалом, за даними Патриції Вільямс (Patricia A. Williams), негативні наслідки впливу телебачення дають про себе знати, коли дитина приділяє перегляду телепередач понад 10 годин на тиждень.

Не забарилася і реакція законодавців. Ще у середині 1950-х Сенат США XE "Медіа: Медіа США" проголосував певні застереження щодо коміксів на теми злочинів та жахів, призначених для дітей. Починаючи з 1972 р., щорічні "Доповіді консультативної ради з телебачення головного медичного управління" наголошують на зв'язку теленасильства та подальшою агресивністю глядачів. Протягом п'ятирічного спостереження за 732 дітьми було помічено, що конфлікти з батьками, бійки з однолітками та злочинність неповнолітніх скорельовані з кількістю годин, проведених перед телевізором. Вербальна та фізична жорстокість після перегляду значно збільшується. Причому наростання агресії збігається із зростан­ням кількості годин перегляду будь-яких передач, а не тільки пов'язаних зі сценами жорстокості. Саме процес перегляду призводить до психічних змін та змін у поведінці.

Уявлення про те, що телебачення XE "Телебачення" в цілому посилює дитячу агресивність, домінувало в 60-х та на початку 70-х рр. ХХ ст. Згодом з'явились дослідження, які не засвідчували жодного впливу на зростання агресивності або навіть фіксували її зменшення. Проте у 80-х рр. вже панувала думка, що коли показ насильства нічим не стримується, то це призводить до зростання агресивності в реальному житті. Базуючись на ре­зультатах близько 1000 досліджень упродовж останніх 40 років Американськ XE "Медіа: Медіа США" а академія педіатрії опублікувала чотири найважливіші висновки:

- діти, які переглядають багато насильницьких сцен, сприймають насильство як легітимний спосіб розв'язання конфліктів;

- такий перегляд робить їх беззахиснішими перед насильством у реальному житті;

- що більше переглядає дитина таких сцен, то більше ймовірності, що вона сама колись стане жертвою насильства;

- якщо підліток віддає перевагу таким передачам, то збільшується вірогідність того, що він сам у дорослому віці буде агресивною людиною і навіть може здійснити злочин.

Підліткова злочинність зросла за останнє десятиріччя на 50% у Англії XE "Медіа: Медіа Англії" , Швеції, Німеччин XE "Медіа: Медіа Німеччини" і, Нідерландах, Австрії, Данії, Польщі та інших європейських країнах (услід за США XE "Медіа: Медіа США" ), що теж пов'язують з впливом телебачення. Двоє однокласників містечка Літлтаун штату Колорадо 1999 р. застрелили 12 своїх однокласників і поранили ще 23, після чого застрелились самі. Розслідування засвідчило, що одним з мотивів злочину була комп'ютерна гра Doom, у яку обидва хлопці щодня грали. Своїх неприятелів вони називали "монстрами", ототожнюючи з однойменними персонажами гри [Washington ProFile, N.15, 2003]. У їхніх щоденниках, як свідчать матеріали слідства, є також сліди суперечок, хто з видатних режисерів – Спілберг чи Тарантіно – візьметься зняти черговий трилер за мотивами їхнього злочину[7].

Отже, за статистикою в найбільш популярних телевізійних програмах і рекламі на кожну годину показу припадає в середньому близько восьми актів фізичної і дев'яти актів вербальної агресії, тому навіть якщо дитина, проводить біля телевізора всього лише дві години, бачить за день понад 17 актів агресії. Тому дана тема являє собою великий інтерес для психології і володіє високою соціальною значимістю для суспільства.

Деякі вчені вважають, що у фільмах дитина несвідомо реалізує певні свої потреби, чому багато в чому сприяють образи героїв. Тому надмірне захоплення відео і телебаченням виникає лише у дітей, які відчувають труднощі в адаптації до дійсності, і не можуть вирішити їх у реальному житті.

У цій області психологи проводили різні дослідження. А. Бандурою були проведені перші дослідження, присвячені впливу телевізійних образів насильства на людську поведінку.

У цих експериментах брали участь діти дошкільного віку. Їм демонструвалися короткометражні фільми, в яких дорослий вельми ворожим способом звертався з великою лялькою. Після перегляду сцен дітям пропонувалося пограти, хто у що хоче, протягом певного часу (10-20 хв.), А експериментатор в цей час уважно стежив за дітьми, фіксуючи їх поведінку. Як виявилося - частина дітей копіювали поведінку актора, тобто відтворювали акти насильства. Ці експерименти незабаром після їх проведення були піддані критиці з боку науковців-соціологів та представників телеіндустрії, підставили під сумнів їх доцільність і вірність інтерпретації їх результатів. Було відзначено, по-перше, діти в цих експериментах вели себе агресивно по відношенню до надувної ляльки, а не по відношенню до людини. Тому не зрозуміло, чи можна продемонстроване поведінка однозначно вважати агресією - тому що нікому не було заподіяно реальної шкоди. По-друге, матеріал, з кількох істотними параметрами відрізнявся від звичайного кіно - і телепродукції. З цих причин, стверджувалося, що результати експериментів, поставлених А. Бандурою, не підводять міцної бази під припущення про те, що сцени насильства, що показуються в теле-і кінофільмах, здатні приводити до виникнення агресії.

Внаслідок таких висновків кілька дослідників почали планувати і проводити експерименти, що переслідували три головні цілі. По-перше, експериментатори намагалися зробити умови, максимально наближені до реальності. По-друге, учасникам показували більш реалістичні сцени насильства. І, по - третє, дослідники постаралися позбутися притаманного раннім експериментів точного подібності між обставинами в спостережуваних епізодах насильства та умовами потенційного прояви агресії. Наприклад, проводився такий лабораторний експеримент: дітям різних вікових груп (5 -6 і 8 -9 років) один з двох коротких уривків реально існуючих телепередач. Дітям з першої групи демонстрували протягом 3 з половиною хвилин уривки з кримінального серіалу, популярного в США на початку 1960-х років. У цьому фрагменті демонструвалися гонитва, дві бійки, дві перестрілки і один епізод з використанням ножа. Друга група, у відповідності з іншими експериментальними умовами, дивилася протягом того ж часу уривок зі спортивної передачі, в якому діти спостерігали цікаві змагання в бігу з бар'єрами. Уривок приковував увагу так само, як і вимоги сцени, випробуваним першої групи, тому всі відмінності в подальшому поведінці двох груп не можна було пояснювати тільки різним рівнем емоційного збудження.

Подивившись один з двох фільмів, дитина проходила в іншу кімнату і сідав перед пультом з двома кнопками - зеленою з написом "допомога" і червоною з написом "заподіяння шкоди"; ще там була біла лампочка - "готовність". Потім випробуваному повідомляли, що в сусідній кімнаті дитина намагається, граючи на тренажері, отримати приз і що кожен раз, коли спалахує білий сигнал, йому можна або допомогти, натиснувши на кнопку "допомогу", або зробити капость, натиснувши на кнопку "заподіяння шкоди". Ще випробуваному пояснювали, що, коли він натискає на червону кнопку "заподіяння шкоди", рукоятка, за допомогою якої дитина в сусідній кімнаті управляє грою, досить чутливо нагрівається (може навіть обпекти). На відміну від описаних вище експериментів, де піддослідні "виявляли агресію" по відношенню до ляльки, учасникам даного експерименту повідомляли, що вони можуть заподіяти біль іншій людині. Насправді, звичайно ж, ніякого дитини у сусідній кімнаті не було і за час експерименту реальної шкоди нікому завдано не було.

В експериментальній кімнаті дитина залишався один, і білий сигнал "готовність" запалювався 20 разів. Як і очікувалося, випробовувані, які дивилися програму зі сценами агресії, заподіяли своєї уявної жертві помітно більше шкоди (що вимірювався кількістю натискань на кнопку "заподіяння шкоди"), ніж ті, хто дивився спортивні змагання. Більш того, дані результати виявилися аналогічними як для хлопчиків і дівчаток, так і для різних вікових груп. Як ми вже відзначали, подібні результати були отримані в багатьох подальших експериментах. Таким чином, представляється, що перегляд навіть порівняно коротких кіно-і телеепізодов, демонструють насильство, може викликати агресивність у подальшому поведінці, якщо навіть обставини прояви насильства на екрані сильно відрізняються від експериментальних умов, створених для досліджуваних.

Виконання роботи.

Метою проведеного експерименту є виявлення впливу реклами на прояв агресії у дітей.

Експеримент проходив у школі №31 селища Комісарівки. У проведеному експерименті брало участь 10 дітей у віці від 6 до 8 років (6 хлопчиків та 4 дівчинки) (таблиця 1):

Таблиця 1 - Список учасників експерименту





Стать

П.І.П

1.

хлопчик

Романюк Євген

2.

хлопчик

Васеленюк Вадим

3.

хлопчик

Остапенко Володимир

4.

хлопчик

Візнюк Олександр

5.

хлопчик

Жерихов Костянтин

6.

хлопчик

Нечепура Олексій

7.

дівчинка

Лозовська Катерина

8.

дівчинка

Давидова Олеся

9.

дівчинка

Бондаренко Олександра

10.

дівчинка

Якушева Марія

В експерименті були використані наступні методики:

  • Спостереження, що проводиться батьками.

  • Анкети для батьків (Лаврентьєва Г.П. та Титаренко Т.М.) (додаток А);

  • Бесіда з дошкільнятами на тему: "Я і телевізор" (Пурин В.Д.) (додаток Б);

Опис проведених методик:

1. Спостереження, що проводиться батьками.

Батьки дітей повинні були протягом двох тижнів поспостерігати за тим що і скільки часу дивляться їхні діти по телевізору, які друковані видання читають, в які іграшки грають.

2. Анкети для батьків (Лаврентьєва Г.П. та Титаренко Т.М.)

Після проведеного спостереження батькам було запропоновано заповнити 2 анкети. У першій, батькам потрібно відповісти на 20 запитань. Позитивна відповідь на кожне твердження оцінюється в 1 бал. Після цього підраховується загальна сума балів, на підставі чого робиться висновок про рівень агресивності дитини.

15-20 балів - підвищений рівень агресії

11-14 балів - високий рівень агресії

6-10 балів - середній рівень агресії

1-5 балів - слабкий рівень агресії

Додаток А

Анкета для батьків, розроблена Лаврентьєвої Г.П. і Титаренко

Позитивна відповідь на кожне твердження оцінюється в 1 бал





Ознаки

Бал

1.

Часом здається, що в нього вселився злий дух




2.

Він не може промовчати, коли чимось не задоволений




3.

Коли хтось заподіює йому зло, він обов'язково намагається відплатити тим же




4.

Іноді йому без будь-якої причини хочеться вилаятися




5.

Буває, що він з задоволенням ламає іграшки, щось розбиває, потрошить




6.

Іноді він так наполягає на чомусь, що оточуючі втрачають терпіння




7.

Він не проти подражнити тварин




8.

Переспорити його важко




9.

Дуже сердитися, коли йому здається, що хтось над ним жартує




10.

Іноді в нього спалахує бажання зробити щось погане, шокуюче всіх




11.

У відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки




12.

Часто не за віком буркотливий




13.

Сприймає себе як самостійного і рішучого




14.

Любить бути першим, командувати, підкоряти собі інших




15.

Невдачі викликають у нього сильне роздратування, бажання знайти винних




16.

Легко сваритися, вступає у бійку




17.

Намагається спілкуватись з молодшими і фізично слабшими




18.

У нього не рідкісні напади похмурої дратівливості




19.

Не вважається з однолітками, не поступається, не ділитися




20.

Упевнений, що будь-яке завдання виконає краще за всіх




Додаток Б

Психолог або вихователь у формі бесіди проводить в індивідуальному режимі з кожною дитиною чотири тестові випробування на предмет його відношення до питань, пов'язаних з проявом агресивності на телеекрані, що говорить і про його особистої агресивності (або схильності до неї). Якщо питання або відповідь не зрозумілий дитині, випробувач повторює їх. Причому, дитина повинна сама вибрати один з трьох готових відповідей якийсь один, або придумати свій варіант відповіді.

За відповідь на кожне питання дитина отримує 0 - 2 бали - це залежить від рівня прояву агресивності. 0 ставиться при виборі відповідей з літерою "а" (відсутність агресивності), 1 - у тому випадку якщо дитина вибирає відповідь з буквою "б", відповідний присутності частки агресивності (невисокою); 2 - у разі вибору відповіді з літерою "в" ( високий рівень агресивності). Якщо дитина придумує інші варіанти відповідей, виставлення за них балів відбувається за тим же принципом, що і при виборі "готових" відповідей. Потім підраховується підсумкова сума, на підставі чого робиться висновок про рівень агресивності дитини (відповідно, чим більше отримана сума, тим вищим буде рівень агресивності дитини).

7-8 балів - підвищений рівень агресії

5-6 балів - високий рівень агресії

3-4 балів - середній рівень агресії

0-2 балів - слабкий рівень агресії

Бесіда з дітьми на тему: "Я і телевізор" (В. Д. Пурину)

Який мультфільм ти вибереш:

а) "Віні Пух в гостях у кролика";

б) "Людина - Павук";

в) "Сімпсони";

г) інший.

2) Яку передачу для дорослих ти вибереш:

а) "Навколо світу";

б) "5 вечорів";

в) "Кримінальна Росія";

г) іншу.

3) У якому фільмі ти б хотів взяти участь:

а) "Пригоди Електроніка";

б) "Вулиці розбитих ліхтарів";

в) "Подвійний удар";

г) інший.

4) Про що ти б хотів придумати передачу сам:

а) про дружбу;

б) про бійки;

в) бойовик;

г) інше.

Результати дослідження.

Після спостереження виробленого батьками було виявлено наступне: всі діти регулярно дивляться телевізор. Крім того, 6 дітей регулярно читають журнали, героями яких є персонажі мультфільмів ("Людина павук", "Черепашки ніндзя"). Батьки чотирьох дітей не обмежують перегляд телевізора взагалі, інші намагаються обмежуватися 2-3 години на день. Також було з'ясовано, що одна дитина має телевізор у своїй кімнаті.

Тільки двоє батьків дивилися телевізор разом з дітьми, інші ж займалися в цей час своїми справами. Найчастіше діти дивилися по телевізору іноземні мультфільми, також їх увагу привертала реклама та музичні кліпи.

За результатами першої анкети (Лаврентьєва Г.П. та Титаренко Т.М.) була проведена оцінка рівня агресивності дітей, в результаті якої було з'ясовано, що 10% дітей мають слабкий рівень агресивності, 30% середній, 40% високий і 20 % підвищений рівень агресивності.

У результаті бесіди «Я і телевізор» були з'ясовані переваги дітей у перегляді телевізійних передач, отримані такі дані говорять про рівень агресивності дошкільників: 20% дітей мають слабкий рівень агресивності, 60% середній, 10% високий і 10% підвищений рівень агресивності.

Висновки


В однорічному віці діти приймають рішення, базуючись на емоційній реакції дорослих, що сидять поруч. Виявилося, що діти можуть використовувати також емоційну інформацію, якою їх заряджає телебачення. Перш за все, дитина наслідує найближчих дорослих або намагається вести себе не так, як вони. Матеріальне становище і соціальний статус сім’ї, способи проводити дозвілля, взаємини в родині - ось що робить вплив на дітей. Реклама ж грає незначну роль. Це означає, що батьки повинні двічі подумати, перед тим як розмовляти при дітях різким або здивованим тоном або дозволяти їм дивитися телепрограми, призначені для старшого віку.

Отже, щоб захистити дітей від маніпулятивного впливу реклами можна запропонувати кілька простих, але цілком дієвих прийомів:

- дозувати час перебування дитини біля телевізора. Телевізор не повинен перетворюватись в єдиний спосіб проведення часу;

- пояснювати малюкові на прикладі героїв реклами як потрібно і як не потрібно себе поводити;

- ставитися до рекламних роликів з гумором. Можна знайти зручний момент, щоб пожартувати над вчинками або фразами рекламних персонажів. Дитина не повинна сприймати героїв реклами як реальних особистостей;

- продемонструвати дитині, що до реклами слід ставитися вибірково, адже рекламований товар може й не мати тих особливостей, на яких наголошується в ролику.



Отже, батькам необхідно з раннього віку приділяти увагу тому, які програми вони дивляться, якщо поруч з ними знаходиться дитина. Оскільки, зазвичай, обговорюючи питання про вплив сцен насильства і реклами, мають на увазі дітей молодшого та шкільного віку.


  1. Андреева Г. М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 2001.

  2. Мокшанцев Р. И. Психология рекламы: Учеб. пособие/ Науч. ред. М. В. Удальцова. – М.:ИНФРА – М, Новосибирск, Сибирское соглашение, 2002.

  3. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М., 1991

  4. Фурманов И.А. Агрессия и насилие: диагностика, профилактика и коррекция. – СПб.: Речь, 2007. – 480 с.

  5. А. Л. Гуцал «Психологічні механізми сприйняття рекламної продукції дітьми». Електронний ресурс, режим доступу: http://s-journal.cdu.edu.ua/base/2008/v3/v3pp154-156.pdf

  6. Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Педагогика - Пресс, 1996. – 440 с.

  7. Екранна агресія: знати щоби вберегтися. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/mediaeco/ndch/statti/ekran-agresija.htm


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал