Во сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти



Скачати 415.73 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір415.73 Kb.
1   2   3

2.2 Авторські пропозиції

Проаналізувавши досвід виховання В. Сухомлинського, ми виявили розбіжності чинних напрямків впровадження його творчих ідей у напрямку виховання школярів. Зокрема, багато уваги приділяється корисності природи для людини і недостатньо - формам, методам, засобам розумового виховання учнів. Тому, щоб надати процесу ознайомлення дітей з природою чіткої спрямованості, творчо застосувати досвід В. Сухомлинського, існуючі програми слід удосконалити в таких напрямках:


посилити антропоцентричний підхід до вивчення матеріалу;
виділити і реалізувати такі завдання, як: розвиток особистої відповідальності, вироблення навичок поведінки, засвоєння етичних норм у ставленні до членів суспільства та ін.;
передбачити формування у молодших школярів елементарних, але науково достовірних уявлень та понять, розкриття існуючих у суспільстві і природі закономірностей, доступних дітям цієї вікової категорії [9, с.10-11].
Педагогічних засобів у досвіді В. Сухомлинського, що сприяють активізації підготовки молодших школярів, існує чимало. Одним із найважливіших вважають систематичне ознайомлення учнів з природою своєї місцевості, здійснюване шляхом безпосередніх спостережень. Таке спілкування з природними об'єктами є надійним фундаментом для подальшого вивчення дисциплін. До того ж використання краєзнавчого матеріалу активізує пізнавальний процес, сприяє розвитку самостійності.
Однак, сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою, як писав В. Сухомлинський, здатна виховати найкращі людські якості. Ось чому в шкільному курсі природознавства, а також інших навчальних дисциплін, важливо забезпечити практичну діяльність учнів, спрямувати її на збереження, примноження, впорядкування навколишнього середовища [17, с.283].
Процес виховання молодших школярів, відповідно до вказівок В. Сухомлинського, вчителі починають з формування в дітей уявлення про взаємовплив природи і людини. При цьому учні усвідомлюють, що життя людини, її матеріальне й моральне благополуччя залежать від стану навколишнього середовища. Ці ідеї, як писав В. Сухомлинський, можна втілювати в різний спосіб. Скажімо, під час екскурсій до лісу (парку, водойми), коли діти спостерігають за змінами як у живій, так і в неживій природі та за працею людей, перевіряють прикмети про зміну погоди, з'ясовують особливості пір року; на прогулянках, в ході яких виявляються ті рослини найближчого оточення, що потребують охорони (те ж саме і щодо тварин) або більш тривалих подорожей.
Широкий простір для виховання забезпечують такі завдання: виготовлення гербаріїв дикорослих рослин, альбомів книжок-розкладок про рослини й тварин створення місцевої Червоної книги - книги тривоги, оформлення краєзнавчого куточка; виготовлення іграшок та аплікацій з природного матеріалу, фільмів про природу для іграшкового телевізора. Зарекомендували себе й тематичні бесіди, ранки, конкурси, участь дітей у роботі учнівських організацій.
При цьому вчителі стверджують, що всі види й форми виховання дають найбільший ефект тоді, коли їх застосовувати комплексно, не зводячи до буденного повторення вивченого на уроці підручникового матеріалу. їхня мета - розширити, поглибити, систематизувати набуті знання, сформувати в учнів уявлення про природу й суспільство, використати унікальний досвід В. Сухомлинського у вихованні молодших школярів [7, с.109].
Робота за всіма напрямками виховання молодших школярів у практиці роботи школи вдало поєднується у грі. Значення гри для виховання молодших школярів визначається її можливостями у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так, прийняття ігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду. Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини спирається на ознайомлення з її зовнішнім виглядом, особливо-тями поведінки, звучанням голосу, умовами життя. За відсутності таких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагу на ті властивості, на які раніше не зважав, але які мають суттєве значення для вирішення ігрової задачі [15, с.39].
Якщо пропонується роль мало знайомого об'єкта, спостереження за яким неможливе найближчим часом, школярі творчо переробляють отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібна творча праця сприяє народженню образів, які дещо відрізняються від реальних об'єктів і є інтуїтивним відкриттям нового, незнаного в природі. Так збагачується чуттєвий досвід школяра. Реальні стосунки, що складаються між гравцями викликають переживання реальних почуттів, потреб) в розумінні станів іншої людини чи об'єкта природи вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншим. Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми, сприйняття художніх образів, об'єктів і явищ природи, часто переводяться в певну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також як засіб її формування. Значний потенціал гри у вихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідної спрямованості роботи педагога.
Отже, праці педагога-новатора з проблем початкової освіти й розвитку дітей, зокрема і їхнього виховання, є джерелом наукових і практичних надбань, з яких кожен учитель може взяти багато корисного для гармонійного розвитку особистості школяра.
Висновки

У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського сучасна шкільна практика знаходить відповідь на питання, пов'язані з прилученням учнів до естетики оточуючого середовища. Цей напрямок у системі початкової освіти молодших школярів набуває важливого предметного, суспільного та художнього середовища, що пов'язано з розвитком їх уміння усвідомлено сприймати і визначати не лише прагматичні, але й духовно-ціннісні прояви природи, предметів побуту, міжособистісних стосунків, явищ художнього життя.


На думку В.О. Сухомлинського, свідомість формується як активна форма встановлення духовно-практичного зв'язку з навколишньою дійсністю. Саме тому одним із пріоритетних напрямів сучасної системи екологічної освіти є організація діяльності учнів за законами природи. Школа радості - це школа, в якій основні види діяльності пов'язані з почуттям збереження і охорони навколишнього середовища. Саме тому зміст і характер комунікативної, пізнавальної, трудової і творчої діяльності учнів початкової школи повинні мати екологічну забарвленість, бути підпорядковані законам, що дозволяють примножувати прекрасне у сфері охорони природи, збереження природних об'єктів.
Методи виховання, за В.О. Сухомлинським, можна поділити на дві групи: методи, які забезпечують первинне сприймання знань і вмінь учнями та методи осмислення, розвитку, поглиблення знань. До першої групи В. Сухомлинський відніс розповідь, пояснення, лекцію, опис, тлумачення понять, інструктаж, бесіду, самостійне читання книг з метою первинного сприймання знань; демонстрацію, ілюстрацію; трудовий процес, уміння; самостійне спостереження, екскурсію, практичну і лабораторну роботи в процес самостійного оволодіння знаннями; показ фізичних вправ. До другої групи він відніс вправи; пояснення факторів і явиш природи праці, суспільного життя; дискусії, творчі письмові роботи, виготовлення навчальних посібників і приладів, графічні роботи, лабораторні роботи, експеримент, керування машинами, механізмами, апаратами, застосування знань і вмінь; тривала трудова діяльність, що поєднує мету практичної діяльності і мету вдосконалення вмінь із поглиблення знань.
Велика увага в педагогічній спадщині вченого відводиться якостям особистості учителя. Насамперед педагог вимагав від учителя глибокого знання і розуміння закономірностей екологічного виховання дітей. Намагання визначити оптимальні підходи, які б дозволили розв'язати наявну суперечність між соціально-педагогічними запитами до особистісних професійних якостей сучасного вчителя та його діяльності і реальним станом, пов'язаним із спроможністю фахівця вирішувати сучасні завдання виховання, призвели до потреби по-новому оцінити вагомість творчих ідей, які містяться у педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Він дійшов висновку про виключну роль саме особистісних якостей вчителя, його духовно-морального стрижня в досягненні результативності педагогічного впливу на особистість вихованця.
Дослідження практики початкової школи щодо особливостей використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського дають можливість ствердити актуальність та відповідність сучасній початковій школі поглядів В.О. Сухомлинського. Разом з тим, використання його ідей обмежується, в більшості випадків, лише екскурсіями.
Вивчення творчої спадщини В. Сухомлинського показало, що тільки в результаті постійного діяльнісного спілкування з природою, яке спрямоване на збереження, відтворення та охорону її надр, водойм, повітря, лісів, можна сформувати особистість з високим ступенем екологічної культури. Це й визначає відповідність педагогічних ідей у сфері початкової освіти потребам сучасності.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал