Вісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ



Скачати 96.05 Kb.

Дата конвертації04.12.2016
Розмір96.05 Kb.

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ VISNYK LVIV UNIV.
Серія філол. 2006. Вип.38. Ч.ІІ. С.53-59 Ser. Philologi. 2006. №38. Vol.II.P.53-59
___________________________________________________________________________________________
______________________________
© Фабіан М., 2006
УДК 80(082)

ЕТИКЕТНА ЛЕКСИКА ЯК ФРАГМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ
МОВИ І СУСПІЛЬСТВА

Мирослава Фабіан

Ужгородський національний університет,
кафедра іноземних мов,
вул. Університетська, 14, 88000,
Ужгород, Україна,
тел.: (803122) 4 34 31
Розглянуто взаємодію мови та суспільства, її практичну реалізацію на прикладі етикетної лексики в сучасних споріднених і неспоріднених мовах. З одного боку, етикетну лексику вивчають як складову мовних систем із чітко вираженою структурою, а з іншого, як фрагмент національної культури, у якій віддзеркалено суспільну діяльність, звички, традиції, спосіб життя людей – носіїв мов.
Ключові слова: етикетна лексика, соціальна взаємодія, засоби пізнання, відношення необхідності та можливості, суспільна свідомість, соціальні потреби, перемінні та постійні ознаки, активний словник.
Мова, думка, історія і культура невіддільні одна від одної. Життя суспільства відображене в його мові, а отже, народ виражає себе найповніше й найточніше у своїй національній мові. Функції мови та її розвиток обумовлені життям мовного колективу.
Саме в цьому контексті розглядаємо особливості й характеристики носіїв мови, їх здатність передавати і змінювати об’єктивну дійсність, установлювати з нею різнобічні взаємовідносини. Об’єктивна дійсність відображається у колективній свідомості носіїв мови, зумовлена екстралінгвальними факторами існування різних етносів, але головно тим, що кожний етнос має свій стереотип поведінки, світосприймання і світоосмислення
Ці стереотипи реалізуються через конкретну мову, яка є інструментом етнічного розчленування навколишнього світу, створюючи іноді досить специфічні уявлення про нього. Отже, відоме твердження про те, що спочатку було слово (логос), є фундаментальним постулатом людського існування й пізнання навколишнього світу.
Відповідно, функціонування мови тісно пов’язане з розвитком пізнавальної діяльності людей, оскільки повсякденні інтереси й потреби останніх змушують змінюватися і мову.
Як продукт духовної діяльності людини, мова одночасно є її знаряддям і матеріальним носієм. Вивчаючи етикетну лексику, Зважаємо на факт, що кожна національна мова – то “неповторний людський досвід, неповторний погляд, що забезпечує взаємодоповнення різних культур” [4, с.29].
Як багатоаспектне соціальне явище літературна мова потребує вивчення не лише своєї внутрішньої структури та процесів функціонування, але й вираження в ній матеріальної і духовної культури, явищ природи й людського мислення, адже “існування будь-якої науки виправдане лише тоді, коли вона, розкриваючи закономірності об’єктивної реальності, служить керівництвом до практичної дії” [3, с.64]. Саме такою наукою вважаємо соціолінгвістику, яка зараз стрімко розвивається і має незаперечну теоретичну й практичну значущість. Важко уявити сьогодні лінгвістичні розвідки без

Мирослава ФАБІАН
_________________________________________________________________________
54 урахування тісного зв’язку і взаємовпливу мови й суспільства. І це не залежить від бажання дослідника, бо це – вимога часу, наслідок того, що все змінюється у просторі та часі.
Українська мова, подібно до будь-якої іншої мови, у своїх взаємозв’язках з культурою є соціальним явищем, що відображає тією чи іншою мірою решту соціальних явищ, охоплених культурою в широкому розумінні. Саме до таких важливих сфер взаємодії літературної мови і суспільства належить етикет, який детермінується суспільними нормами, ситуативно обумовленим характером і національними особливостями. Обов’язковість норм поведінки суттєво впливає на функціонування всієї системи літературної мови. Літературна норма є зразком і деякою сукупністю реалізацій мовної системи, визнаної суспільством у певний період його історичного буття. При цьому літературні норми мають не тільки територіальну базу, але й відому соціальну основу, оскільки у різні історичні періоди носіями літературних норм стають більш або менш широкі соціальні угруповання. Характеристика соціальної основи норм поведінки, а також фіксація змін, що в ній відбуваються, – один із суттєвих аспектів нашого дослідження. Під терміном спілкування у конкретній ситуації розуміємо мовну поведінку співрозмовників та жести, манери й т.ін.
Етикет – це певні норми поведінки, прийняті в суспільстві, він відіграє важливу роль у процесі взаємозв'язків між членами суспільства. Уважаємо, що інтерес до мовного етикету пов’язаний з проблемами спілкування, вивченням національної специфіки мов, досягненнями як теоретичної лінгвістики і суміжних з нею наук, так і практичними потребами спілкування, оволодінням іноземними мовами, знайомством з культурою та побутом, традиціями носіїв різних мов.
Поняття етикет тлумачать: а) як форму нормативної мовної поведінки в суспільстві між представниками однієї нації та б) як сукупність типових висловлювань, закріплених національно-культурними і мовними традиціями в даному мовному колек- тиві для їх використання у конкретних соціально-комунікативних ситуаціях.
Слово етикет (від французького étiquette) витлумачено в Українській радянській енциклопедії як:
1. Форми поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів і різних титулованих осіб (придворний етикет), а також в дипломатичних колах, на офіційних прийомах, торжествах і т.п., коли застосовуються правила етикету
(дипломатичного протоколу).
2. Форми поведінки, поводження і правила ввічливості, прийняті в тих або
інших верствах громадянства.
Словник української мови визначає етикет як установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві, а в словнику іншомовних слів за редакцією О.С.Мельничука етикет витлумачено як а) зведення норм поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів, титулованих осіб (придворний етикет), а також у дипломатичних колах та б) переносно - правила поведінки.
Цікавим, на наш погляд, є тлумачення етикету в практичному словнику синонімів української мови С.Караванського: етикета – сов. етикет; кодекс добропристойности, правила ввічливости, церемонії, звичаї, формальності; пор. манери, оскільки воно дає змогу розглядати етикет не тільки як чисто моральне явище, але й таке, що має позаморальні сторони.
Як синоніми самої лексики на позначення етикету в популярній літературі часто вживають вирази “хороший тон”, “норми пристойності”, “гарні манери”, “такт”,

ЕТИКЕТНА ЛЕКСИКА ЯК ФРАГМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ...
_________________________________________________________________________
55
“ввічливість” і т.п. Правила етикету виражають засоби конкретної реалізації моральної культури особистості, визначають міру злиття моральної свідомості із зовнішнім проявом поведінки. Забезпечуючи соціально обумовлений контакт у спілкуванні, етикет виконує певні службові функції, по-перше, є показником однієї з вищих форм розвитку суспільства, а по-друге, реалізується в кількох типах: службовому (етикет керівника та етикет підлеглого, стосунки керівників між собою та підлеглих між собою), поведінці в громадських місцях, сім'ї, серед друзів, у правилах взаємин чоловіків і жінок, дітей та дорослих, а також у моральних стосунках “особа – особа” та “особа – колектив”, які в сучасній українській літературній мові позначають сферу міжособового спілкування.
Важливими принципом етикету є ввічливість (гуманність мотиву) і тактовність
(доцільність способів об'єктивізації цього мотиву). До ввічливості відносимо повагу, доброзичливість, шану, прихильність, схвалення і т.п. Сутність форм ввічливості оцінюють по-різному, але більшість дослідників погоджується з тим, що вони передають суспільні (у найширшому розумінні цього слова) відносини між мовцем, слухачем та особами, про яких йдеться. При цьому найчастіше вивчають умови та частоту вживання тих чи інших форм вираження етикету.
Завдання соціолінгвістики – глибше вивчити всі сторони прояву етикету, щоб на цій підставі виявити загальні закономірності й відношення, які існують у системі мови, а також механізм і особливості мовної комунікації як спеціального різновиду спілкування у контексті соціальної взаємодії. Під останньою розуміють “загальну базу соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві між його членами, які виконують певні ролі в
ієрархічно побудованій системі, що існує у просторі й часі, забезпечуючи взаємодію між народами і поколіннями” [6, с.19]. Соціальна взаємодія відбувається завдяки суспільному спілкуванню, де виявляється взаємозв'язок різних видів діяльності з функціонуванням мови. Компоненти й механізм їх взаємодії можна встановити, якщо розмежувати екстралінгвальні чинники та відповідні різновиди мовної діяльності, що відрізняються одна від одної за сферою соціальної взаємодії.
Вироблені суспільством, правила етикету включають і способи їх реалізації, які входять до емоціонального аспекту життєдіяльності людей на підставі того, що кожна мова має свої власні способи передачі емоційних відтінків. Спілкування - це дещо більше, ніж обмін словами та реченнями, і для процесу спілкування людина користується усім своїм тілом, яке утворює фон для розмови. Це питання недостатньо висвітлене і належить до цілого комплексу соціолінгвістичних проблем, пов’язаних з функціонуванням мови в суспільстві, роллю людини в об’єктивній дійсності, її значенням та діяльністю.
Серед мовних засобів вираження етикету в сучасній українській мові одне з важливих місць належить слову – найбільш опрацьованому елементу мовної системи.
Відображення культури поведінки закріплене в слові. Через слово людина пізнає те, що недоступне було (або й залишиться таким!) у безпосередньому сприйманні. За допомогою слова проникаємо в думки і почуття, що хвилювали людей за тисячоліття до нас. Словом можемо звернутися до далеких нащадків та передати їм найсокровенніше.
Будь-яке слово не є відокремленим, а входить у лексичну систему мови як її складник, завдяки чому проявляється своєрідність семантичної структури слів у мовах, а відповідні семантичні одиниці займають неоднакове положення в різних семантичних системах.
Етикетна лексика – не лише система засобів пізнання, а так само, як і пізнання, не відокремлена від інших сторін людського життя. На думку О.О.Потебні, “те, що пізнаємо, впливає на нас естетично й морально. Мова – це рівночасно шлях витворення

Мирослава ФАБІАН
_________________________________________________________________________
56 естетичних та моральних ідеалів” [5, с.256]. Кожна епоха, кожна культура, кожна сукупність звичаїв і традицій має свій уклад, “тільки їй притаманну суворість і м’якість, свою красу і свою жорстокість” [1, с.48].
Лексико-семантична система мови відбиває цю специфіку етикету в кожного народу, оскільки вона належить до найбільш “проникливих”, рухливих рівнів мови та найшвидше реагує на зміни, що в ній відбуваються, а відповідно, і значення слів при цьому набувають особливих семантичних, емоційних, стильових і стилістичних, а у термінології О.О.Потебні – естетичних відтінків значень. Семантику слів етикетної лексики сучасної української мови пронизують різні конотації, що пов’язують слова з життям мовного колективу, його побутом, звичками і традиціями. У результаті виникає національна своєрідність мов і пов’язана з нею своєрідність вираження думки та словесного мистецтва.
Етикетна лексика функціонує та розвивається у тісному взаємозв’язку із суспільством. Виникнувши як історична необхідність, вона покликана відповідати тим вимогам, які висуває суспільство. Водночас норми етикету відображають стан культурного розвитку суспільства, а їх дотримання активно сприяє його прогресу. Саме в цьому полягає діалектична єдність та зв’язок між етикетом і суспільством.
Індивідуально-суспільний характер етикету є необхідною передумовою його функціонування, оскільки неминуче передбачає постійний мовний та духовний зв’язок між членами колективу в певному суспільстві. Соціолінгвістичний характер етикету по- особливому розкриває шляхи взаємодії мови і суспільства, виявляючи структури мови відповідно до її різноманітних суспільних функцій.
Етикет у сучасних українській, англійській та угорській мовах потребує подальшого вивчення у соціолінгвістичному плані, тому для його дослідження потрібно виходити з власне лінгвістичних засад: соціолінгвістика користується досягненнями лінгвістичної теорії і в певному розумінні її успіх залежить від успіху останньої.
Етикетна лексика сучасної української мови формується на підставі 147
іменників, що характеризуються різним ступенем полісемії - від 18-значних до моносемічних. Найбільш багатозначні лексичні одиниці вказують на повагу, шанобливе ставлення до людини, її моральне обличчя, життєву позицію, а також позитивні й негативні риси і передаються етикетними словами увага, любов, честь, зверхність,
зглядь, пошанування, признання, пиха, благоговіння.
Етикетна лексика сучасної англійської мови кількісно менша за українську і нараховує 135 лексичних одиниць, до складу яких входять іменники з найвищим, середнім ступенем полісемії, а також моносемічні.
Англійське етикетне слово respect має п’ятнадцять значень і є найбільш багатозначним серед етикетних одиниць. Семантика полісемічних етикетних слів англійської мови розкривається шляхом передачі пошани, визнання, вагомості людини, її місця у суспільстві, ролі в трудовій діяльності, які містяться у лексичних значеннях
іменників respest, honour, reverence, grace, price, respection, regard, consideration, credit,
concern, figure, account та інших.
Етикетна лексика сучасної угорської мови за кількісним показником значно перевищує лексичний склад етикетних слів української та англійської мов і представлена
268 одиницями, серед яких чотирнадцятизначне слово ember зосереджує в собі всю етикетну семантику на позначення рис людської особистості (менталітет, фізичний і душевний стан, сприйняття та пізнання об’єктивної дійсності тощо). Інші багатозначні етикетні одиниці угорської мови (respektus, tisztesség, móres, reverencia, becsület,

ЕТИКЕТНА ЛЕКСИКА ЯК ФРАГМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ...
_________________________________________________________________________
57
buzgalom, buzgóság, dísz, hit, hitel та інші) відображають почуття шани, чесність, справедливість, поклоніння, довіру, урочистість.
Спільними рисами багатозначних лексичних одиниць на позначення етикету в українській, англійській та угорській мовах є вказівка на почуття поваги (зглядь,
пошанування, вшанування; respect, respection, regard; respektus, tisztesség), людських чеснот (честь, слава, велич; credit, concern, pride; becsület, hit, kegyelet), особливостей етикетної поведінки та спілкування (увага, любов, прийом; grace, courtesy, distinction;
üdvözlet, bizalom, szó, név, szív). Об'єднуючою властивістю етикетних слів досліджуваних мов є також відображення негативних рис характеру людини (зверхність, пиха;
unworship; semmi, piszok). Загалом етикетна семантика багатозначних лексичних одиниць української, англійської та угорської мов відзначається позитивним спрямуванням і є узагальненою характеристикою іменників на позначення етикету. Ця узагальненість поступово конкретизується з переходом від багатозначних слів до етикетних лексичних одиниць із середнім ступенем полісемії, а від них – до моносемічних.
Лексичні одиниці із середнім ступенем полісемії вказують в українській мові на особу (звеличник, цінитель, поклонник, обожнювач, шанувальник, патріарх,
прибічник, прихильник, людина, послідовник, важниця, маестро), її моральні цінності
(пієтет, шана, гордість, велич, пристрасть, достоїнство, ласка, прихильність,
авторитет, заслуга, приязнь, уклінність, гідність, самопошана), ставлення до культу
(святиня, храм, святилище, святотатство, святість), дотримання етикетних норм поведінки та спілкування (преклоніння, вшанування, схиляння, поклоніння, вітання,
уклін, хліб-сіль).
На противагу українській, англійська етикетна лексика містить у собі лексичні одиниці на позначення передусім суспільно обумовлених значущих характеристик особистості (reputation, linking, recognition, estimation, respectiveness, exaltation, fame), її суспільно визначених рис і якостей (kindness, tenderness, honesty, goodwill, self-regard,
appreciation), а також засудження суспільством дій, вчинків, неетикетного ставлення до
інших людей (shame, indifference, reward, rudeness, disfavour, degradation, dishonour,
irreverence, infamy, coarseness, disesteem, disregard).
Угорські етикетні слова із середнім ступенем полісемії передають повсякденне життя і діяльність людини, що тісно пов’язані з внутрішнім світом особистості, її емоціями, настроєм, специфікою сприйняття навколишнього світу, вмінням орієнтуватися у перипетіях життя. Серед указаних лексичних значень особливо виділяються високі моральні якості людини (tisztelet, megbecsülés, becsülés, becs,
méltánylás, dicsőség, tisztaság, elésmerés, nyiltság, tolerancia, becsületérzés), сфера культових церемоній (vallás, istenség, isten, koszprú, babér, templom, oltár, istentisztelet,
szellemidézés) та буденні людські турботи й заняття (szó, név, cím, szív, vélemény).
Досліджувані угорські слова характеризуються широким діапазоном вираження етикетних форм вітання, подяки (üdvözlet, fogadás, érdem, ajándék, ünnep,
szerencsekívánat, köszönet, hála, üdv, csók, kalap).
Під час поступового переходу до моносемічних лексичних одиниць етикетна лексика виділяє зі свого складу найдрібніші, проте найсуттєвіші ознаки. Ці ознаки відіграють важливу роль у системно-структурній організації етикетної лексики української, англійської та угорської мов. Якщо на рівні багатозначних слів і слів із середнім ступенем полісемії розрізнювальною ознакою етикетної лексики був її загальнолюдський (в українській мові),соціальний (в англійській мові) та психолого-

Мирослава ФАБІАН
_________________________________________________________________________
58 фізіологічний (в угорській мові) характер, то на рівні моносемічному виявляється тенденція до зближення цих мов передусім за якісними показниками.
У розвитку конкретної мови соціальна природа лексичних одиниць на позначення етикету виявляється у багатьох різновидах. Це потребує розмежування зовнішніх факторів прямого, безпосереднього впливу етикетної лексики на словниковий склад мови і, навпаки, від внутрішніх факторів, пов’язаних з механізмом формування лексичної системи в цілому. Співвідношення цих факторів визначаємо як відношення
необхідності та можливості.
Зовнішні фактори викликають необхідність змін, а внутрішні представляють ті можливості, якими володіє етикетна лексика в складі системи мови. Серед зовнішніх факторів суттєву роль відіграють стан і розвиток суспільства, зміст суспільної свідомості, рівень суспільних потреб і т.п. Зміст суспільної свідомості визначається змінами соціальної дійсності: складом носіїв мови, рівнем їх культури, освіти, соціальною структурою суспільства в цілому. Під соціальними потребами розуміємо ті вимоги, які висуває суспільство до мови, – стійкість, різноманітність, нормативність та уніфікація, виразність і стандартність, економія засобів вираження думки.
До внутрішніх факторів, які визначають розвиток етикетної лексики в складі мовної системи, відносимо органічний зв’язок мови і мислення, а також сам механізм мови, зокрема її морфологічну систему та систему словотвору.
Отже, зовнішні соціальні фактори сприяють збагаченню лексичного складу вираження семантики етикету, а внутрішні, системні, оформляють матеріальну реалізацію цього збагачення.
Під впливом дії різних факторів і як їх наслідок етикетна лексика англійської мови характеризується відмінними від української та угорської мов постійними й перемінними ознаками.
Перемінні ознаки залежать головно від специфіки конкретного історичного етапу розвитку етносу та його мови. Ідеться про: а) наявність писемних та усних форм вираження, б) певну стабільність мовної структури залежно від епохи, що визначає можливість спадковості й орієнтації на норми мови, їх обов’язковість для усіх членів колективу, де функціонує мова, в) всезагальність та універсальність, що характеризуються відповідними сферами функціонування, г) існування певним чином розвиненої системи функціональних стилів, ґ)

тенденцію до експансії та поширення за рахунок інших форм існування мови, особливо за рахунок діалектів, д) демократизацію мови, а також її домінуюче становище серед інших екзистенціальних форм як в усному, так і письмовому спілкуванні.
Під постійними ознаками системно-структурної організації етикетної лексики розуміємо ознаки, які відображають її первинну сутність.
Аналізуючи розвиток етикетної лексики – важливий показник розвиненості суспільства, передусім маємо на увазі активний словник, який відповідає сучасному рівню суспільного життя. Всебічний аналіз лексичних одиниць цього активного словника дає змогу глибше пізнати особливості прояву етикету, розглядати його як важливу частину системи людської поведінки, що керується традицією та культурою мови і має певну структуру.

ЕТИКЕТНА ЛЕКСИКА ЯК ФРАГМЕНТ ВЗАЄМОДІЇ...
_________________________________________________________________________
59 1.
Вільчинський Ю.М. Олександр Потебня як філософ. Львів: ЛДУ, 1995. 128 с.
2.
Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. К.: Кобза, 1993.
3.
Никольский Л.Б. Синхронная социолингвистика (теория и проблемы). М.: Наука, 1976.
168 с.
4.
Пінчук О.Ф. Мова, людина, нація // Актуальні проблеми соціолінгвістики. К.: НМК
ВО, 1992. С. 24-31.
5.
Потебня А.А. Язык и народность // Эстетика и поэтика. М.: Наука. 1976. С. 252-285.
6.
Сахарчук Л.І. Соціальний аспект мовної діяльності // Актуальні проблеми соціолінгвістики. К.: НМК ВО, 1992. С. 19-23.
7.
Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. К.: Українська радянська енциклопедія, 1985.
8.
Українська радянська енциклопедія: В 11 т. К.: Гол. ред. укр. рад. енциклопедії, 1959.


ETIQUETTE LEXIS AS A FRAGMENT OF INTERACTION BETWEEN
LANGUAGE AND SOCIETY

Myroslava Fabian

Uzhhorod National University
Department of Foreign Languages
Universytetska str. 14 / 535
88000 Uzhhorod, Ukraine
tel.: (803122) 4 34 31
The article focuses on the problem of interaction between language and society on the material of etiquette lexis study in contemporary related and non-related languages. On the one hand, etiquette lexis is studied as a certain component of language system with clearly defined structure, and on the other hand, as a fragment of national culture including social activity, customs, traditions, way of life of people.
Key words: etiquette lexis, social interaction, means of cognition, necessity and probability relations, social consciousness, social needs, variable and constant features, active vocabulary.
Стаття надійшла до редколегії 14.09.2005
Прийнята до друку 3.10.2005

Document Outline

  • Стаття надійшла до редколегії 14.09.2005


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал