Вищим навчальним закладом




Сторінка23/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25

5.5. Розробка методичного підходу комплексного оцінювання
якості стратегічного управління вищим навчальним закладом
В контектсі нашого дослідження виникає необхідності здійснення оцінювання стратегічного управління вищим навчальним закладом, що виступає важливим елементом загальної системи управління його розвитком в ринкових умовах.
Висока якість стратегічного управління вищим навчальним закладом призводитиме до правильного планування стратегічних орієнтирів розвитку закладу, вмілого проектування необхідних управлінських рішень та ефективного виконання цих рішень.
Таким чином уможливлюватиметься збалансований розвиток вищого навчального закладу на основі усунення або мінімізації негативної дії ринкових та позаринкових викликів, забезпечення стійкості до внутрішніх та зовнішніх

277 загроз, стабільного зміцнення конкурентоспроможності, розвитку наявного потенціалу, ефективного використання конкурентних (ринкових) переваг.
Ми зумисно не використовуємо поняття ―результативність‖ та
―ефективність‖ в контексті оцінювання стратегічного управління вищим навчальним закладом. Результативність стратегічного управління сприймається як досягнення певних стратегічних орієнтирів, або як виконання стратегічних завдань, що призвели до заздалегідь визначеного результату. Натомість ці результати, що були заплановані заздалегідь, можуть не давати об‘єкту управління (вищому навчальному закладу) необхідних для підтримки високої конкурентоспроможності переваг. Або стратегічні результати, що досягнуті закладом, можуть не враховувати результати, досягнуті іншими закладами. Хоча зазвичай менеджмент вищого навчального закладу має орієнтуватися на досягнення стратегічних орієнтирів шляхом виконання певних стратегічних завдань і заходів, але важливо розуміти, що ці завдання та заходи мають бути гнучкими, враховувати зміни ринкової ситуації та поведінку конкурентів. Відтак, висока результативність стратегічного управління вищим навчальним закладом з формальної точки зору не гарантує закладу зміцнення ринкової
(конкурентної) позиції.
Поняття ―ефективність‖ акцентує увагу на отримання певних ефектів.
Ефективність стратегічного управління вищим навчальним закладом, таким чином, означатиме отримання певних ефектів, що було уможливлено в результаті здійснення стратегічного управління (виконання стратегічних рішень). Одначе отримання певних ефектів (хай навіть вагомих) ще не гарантуватиме закладу досягнення стратегічних цілей.
Тому ми вважаємо, що дати якісну характеристику вірності обраних напрямів стратегічного розвитку, що реалізуються в процесі стратегічного управління вищим навчальним закладом, можна через поняття якості.
Адже якість взагалі – це ступінь задоволеності споживача (замовника, покупця, клієнта) внаслідок використання конкретних властивостей та ефектів товару (або процесу) [229, c.17].
Перед тим, як дати характеристику поняття якості стратегічного управління вищим навчальним закладом, доцільно проаналізувати поняття
―якість‖, що зустрічається в науковій літературі.
У російському виданні «Современный экономический словарь» наведено таке визначення: «Якість – сукупність властивостей, характеристик продукції, товарів, робіт, послуг, праці, що обумовлюють
їхню властивість задовільняти потреби та запити людей, відповідати своєму призначенню та заявленим вимогам‖ [239, с.145].
Автори видання ―Энциклопедический словарь по экономике» дають визначення: ―Якість продукції – сукупність властивостей продукції щодо її безпечності, новизни, довговічності, надійсності, економічності, ергономічності, ететичності, екологічності тощо, які надають їй здатності задовольняти споживача відповідно до призначення‖ [279, с.400].

278
О.Родіонов вказує, що якість товару оцінюється показниками, що являють собою конкретні характеристики однієї або кількох властивостей товару відповідно до умов його виробництва, експлуатації та споживання
[229, с.15].
Поняття ―якість стратегічного управління‖ у енциклопедичних виданнях не зустрічається.
З формальної точки зору, на нашу думку, через поняття ―якість‖ можна оцінити і процес стратегічного управління. Якщо в результаті управлінського процесу було виконано стратегічні цілі і завдання, і при цьому об‘єкт управління підвищив свою конкурентоспроможність та зміцнів ринкову позицію – можна говорити про якісне стратегічне управління [269, c.479]. Якщо в результаті управлінського процесу було виконано стратегічні цілі і завдання, але при цьому об‘єкт управління не підвищив свою конкурентоспроможність та не зміцнів ринкову позицію
(приміром, у зв‘язку із неправильним формулюванням цілей і завдань, або у зв‘язку із агресивними діями конкурентів, які поставили більш амбітні завдання та проявили управлінську гнучкість) – можемо говорити про відсутність якісного стратегічного управління. Хоча у останньому випадку стратегічне управління буде результативним (адже отримано певні результати) та навіть ефективним (адже отримано певні ефекти), воно не може вважатися якісним, адже бажаного орієнтиру – підвищити конкурентоспроможність та зміцнити ринкову позицію – не досягнуто.
Вивчивши наведені позиції науковців, а також враховуючи результати власних узагальнень, можемо запропонувати власне бачення поняття
―якість‖ відносно оцінювання стратегічного управління. На наш погляд, якість стратегічного управління – це здатність системи стратегічного управління (стратегічне планування, мотивація, виконання стратегічних рішень, стратегічний контроль) задовільнити прагнення організації
(підприємства, установи, корпорації, громадського об‘єднання, закладу тощо) до належної конкурентоспроможності через виконання певної стратегічної програми. В свою чергу, вказана програма може бути агресивною, захисною, конкурентною, пасивною (в залежності від характеру ринку, ступеня конкуренції, внутрішнього потенціалу, фінансового ресурсу, досвіду управлінців тощо).
Якість стратегічного управління вищим навчальним закладом – це здатність системи стратегічного управління вищим навчальним закладом задовільнити прагнення до належної конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг через виконання певної стратегічної програми.
Важливо зазначити, що словосполучення
―належна конкурентоспроможність‖ не обов‘язково передбачає прагнення до опанування лідерських (топових) ринкових позицій. Належна, тобто економічно доцільно і науково обгрунтована, конкурентоспроможність має визначатися з урахуванням різних чинників, включаючи чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, і бути націленою на підтримку нормального функціонування. Слід також враховувати, що за українським

279 законодавством вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності вважаються неприбутковими організаціями, тобто отримання прибутку для таких закладів не може визначатися серед стратегічних завдань [57, c.61]. Ключовими стратегічними завданнями вищих навчальних закладів у національній освітній системі є забезпечення підготовки кваліфікованих кадрів за різними освітньо-кваліфікаційними рівнями (бакалавр, спеціаліст, магістр), наукових кадрів вищої кваліфікації
(через аспірантуру і докторантуру), організація та проведення наукових досліджень, виконання науково-технічних робіт, здійснення інноваційної діяльності тощо.
Зазначимо, що поняття ―якість стратегічного управління вищим навчальним закладом‖, на нашу думку, правомірно вживати і через те, що нині обгрунтовано теоретико-методична концепція якості освіти, яка базується на зазначеному нами підході (адже поняття ―результативність освіти‖ та ―ефективність освіти‖ майже не вживаються). Якість освіти на рівні конкретного вищого навчального закладу можлива лише за умов наявності у цьому закладі якісної системи стратегічного управління.
Поняття якості стратегічного управління вищим навчальним закладом можна розглядати у широкому та вузькому сенсах. У широкому сенсі під якістю стратегічного управління вищим навчальним закладом розуміємо повну реалізацію місії цього закладу та досягнення стратегічних цілей, що дозволяє закладу нормально функціонувати відповідно до його суспільного призначення. У вузькому значенні під якістю стратегічного управління вищим навчальним закладом розуміємо зміцнення конкурентоспроможності закладу на основі виконання певної стратегічної програми (виконання певних стратегічних рішень).
В процесі нашого дослідження ми врахували, що методологія стратегічного управління вищим навчальним закладом має грунтуватися на загальній системі управління якістю, що створена відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000. Ця система, як відомо, спрямована на забезпечення високої якості продукції, процесів, робіт та послуг. За функціональним призначенням міжнародні стандарти ISO серії 9000 є універсальними (тобто такими, що можуть бути застосовані в організаціях усіх типів, у всіх видах економічної діяльності, і для оцінювання будь-яких економічних або управлінських процесів) [31, c.90].
Система управління якістю, що створена відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000, ефективно функціонує в бюджетних установах більшості держав – членів ЄС. В Японії зазначена система управління якістю запроваджена майже у 90 відсотках державних і муніципальних органів [266, c.90]. Згідно нашої позиції, запровадження у вищих навчальних закладах системи управління якістю згідно міжнародних стандартів ISO серії 9000 сприятиме зростанню якості управління такими закладами, у тому числі на основі оптимізації процесів планування, розподілу ресурсів, розробки та ухвалення управлінських рішень,

280 організації їхнього належного виконання, а також об'єктивного оцінювання результативності функціонування.
Цікавим та корисним для використання є досвід запровадження процедур оцінювання якості управління в органах державної влади
України. Варто згадати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614 «Про затвердження Програми запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади» було визначено ключові ознаки високої якості державного управління: орієнтація на споживача (суспільство, суспільні групи); провідна роль «професійних керівників»; заінтересованість службовців у досягненні кінцевого результату; процесний підхід; системний підхід; прийняття обґрунтованих рішень [31; 266].
Таким чином, застосування поняття «якість» при оцінці характеру і наслідків управлінського процесу вже апробовано українською практикою.
На наш погляд, вказаний досвід доцільно поширити не лише на органи державної влади, а і на інші бюджетні установи, у тому числі вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності.
В конктексті нашого дослідження доцільно розробити методичний підхід оцінювання якості стратегічного управління вищим навчальним закладом.
Слід врахувати, що оцінювання якості будь-якого економічного явища або процесу виступає і як економічне поняття, і як метод вимірювання. У літературі представлено кілька позицій щодо трактування поняття
«оцінювання якості управління». Метод оцінювання якості управління розглядається як кількісне визначення результатів перебігу соціально- економічних, управлінських і господарчих процесів у певному проміжку часу, за системою визначених показників чи критеріїв, що характеризують досягнення результатів і мети реалізації запланованих програмних заходів, проектів чи планів [154]. Цільовим орієнтиром оцінювання виступає поліпшення поточної і майбутньої діяльності за рахунок факторів впливу на якість оцінюваних процесів, їхню результативність та ефективність. Її здійснення означає встановлення міри відповідності, змісту, якості й результатів управління вимогам, що висуваються до нього з боку керованих систем і визначених цілей [266, c.11].
Обрання придатної моделі оцінювання залежить від кола об‘єктів оцінки, які обираються на основі врахування результатів управлінського процесу, спрямованого на виконання стратегічної програми. Доцільно виокремлювати і враховувати ключові елементи управлінського механізму: цілі, завдання, функції, методи тощо. Також слід врахувати класифікаційні ознаки управлінської діяльності, що характеризують різні її характеристики (складність, системність, економічність, багатогранність, відповідальність). Зрозуміло, що на рівні вищого навчального закладу, який є високодиверсифікованою організацією, виконання всіх аналітичних процедур і розрахунків через високу трудомісткість є неможливим. Відтак, доцільно проводити фінальне аналітичне оцінювання якості стратегічного

281 управління за показниками кінцевих результатів управлінської діяльності, а оцінювання на певних етапах – за показниками, що отримані в процесі поточного моніторингу (за підсумками реалізації етапу або за підсумками певного періоду часу).
Виходячи із запропонованого нами концептуального підходу, який передбачає розуміння успішності розвитку вищого навчального закладу на основі зростання його конкурентоспроможності та зміцнення ринкової позиції. Таке розуміння, звичайно, є суто економічним, але воно дозволяє забезпечити закладу нормальне функціонування та уможливити процес вироблення і надання освітніх послуг.
Технологія оцінки якості стратегічного управління вищим навчальним закладом може передбачати оцінювання загального або виокремлених процесів, сукупності певних процесів, а потім на окремих ланках (у функціональному розрізі або у розрізі структурних підрозділів).
Одним із розповсюджених методів оцінки якості певних процесів є метод інтегральних оцінок, що грунтується на технології приведення отриманих (розрахованих) або наявних фактичних показників до порівнянності. Властивість інтегральних оцінок – виконання типології об'єктів (у тому числі на основі ранжування). Інтегральні оцінки дають змогу скласти рейтинг (рейтингову таблицю), за якою можна робити висновки про ступінь виконання цілей і завдань стратегічної програми (а відтак – і про якість стратегічного управління). Рейтинг як результат оцінювання має певний соціально-економічний зміст, а варіація його значень підпорядкована певним закономірностям, оскільки відзеркалює об'єктивні процеси. Відтак, використання таких оцінок при визначенні якості стратегічного управління вищим навчальним закладом є економічно обґрунтованим [207, c.122].
Формування інтегральної оцінки передбачає щонайменше чотири етапи: визначення ознакової множини (перелік показників); обгрунтування способу стандартизації показників; визначення (вибір) вагових коефіцієнтів; встановлення правил агрегування показників. При визначенні ознакової множини слід забезпечити інформаційну ―односпрямованість‖ показників (адже зростання окремих показників є позитивним управлінським результатом, а зростання інших – негативним). Тому показники слід поділити на стимулятори і дестимулятори. У показників- стимуляторів зв'язок з оцінкою прямий, а у показників-дестимуляторів – обернений. Завданням стандартизації є ―приведення‖ показників ознакової множини до безвимірних величин (але з умовою збереження співвідношень між ними).
З методичної точки зору, для економічного оцінювання якості стратегічного управління вищим навчальним закладом необхідно визначити перелік показників (критеріїв), які варто брати до уваги в процесі оцінювання [207, c.130].
Виходячи із змісту та характеру управлінської моделі необхідно обгрунтувати найбільш коректні (адекватні) методи вимірювання певних

282 показників і критеріїв. Крім того, слід розробити методичний підхід об‘єднування локальних показників в інтегральні, які характеризуватимуть ступінь виконання стратегічної програми (в цілому, або на певному етапі, або в окремій складовій), а також слугуватимуть орієнтиром ідентифікації якості стратегічного управління вищим навчальним закладом.
Реокмендуємо використовувати переважно кількісні методи, які зазвичай є більш об'єктивними.
Ми вважаємо, що прийнятним для ідентифікації якості стратегічного управління вищим навчальним закладом є метод розрахунку абсолютних та відносних показників (відхилень) параметрів керованих управлінських та економічних процесів. Розповсюдженими показниками є коефіцієнти та
індекси, які отримали широке розповсюдження при виконанні аналітичних та прогнозних розрахунків, у тому числі з питань стратегічного управління. Коефіцієнти та індекси – відносні показники, які можуть відображати співвідношення величин будь-якого явища і динаміку зміни рівнів абсолютних показників. Коефіцієнти та індекси дають змогу формувати інтегральну оцінку (приміром, шляхом складання коефіцієнтів або множення окремих індексів) [79, c.210].
Ми виходимо з того, що показники, які мають братися до уваги для оцінювання якості стратегічного управління вищим навчальним закладом, повинні мати певні властивості:
- по-перше, бути релевантними (тобто, мати здатність об‘єктивно – кількісно або якісно – описати певні стани, явища та процеси),
- по-друге, бути реалістичними
(тобто, мати здатність охарактерізувати реальні, а не удавані процеси),
- по-третє, мати здатність до порівняння у часі і просторі,
- по-четверте, бути факторнозначимими (явище або процес, яке оцінюється через певний показник, має значимо впливати на якість загального процесу стратегічного управління),
- по-п‘яте, бути економічними (витрати на збирання, зберігання та обробку цих показників мають бути за можливістю мінімальними).
Система показників для оцінювання якості стратегічного управління вищим навчальним закладом визначається з урахуванням закономірностей розвитку управлінського механізму, динаміки економічних показників, зростання людського потенціалу, досягнутої ефективності за окремими видами діяльності.
Методичний підхід оцінки якості стратегічного управління вищим навчальним закладом, на наш погляд, доцільно побудувати на підході оцінювання виконання цільових програм, оскільки будь-яка програма стратегічного розвитку за змістом є цільовою програмою, що передбачає досягнення певних цілей та виконання певних завдань і заходів.
У науковій спільноті немає єдиної позиції щодо переліку показників, за допомогою яких можна провести оцінювання якості виконання
(реалізації) певної цільової програм. Виходимо з того, що кожен дослідник
(експерт) може самостійно сформувати цей перелік з урахуванням завдань

283 дослідження (оцінювання) та на основі визначення статистичних можливостей (наявність достовірної статистичної бази). Слід розуміти, що будь-який набор показників є певним ―компромісом‖ між наявними аналітично-інформаційними можливостями та необхідністю виваженого та об‘єктивного оцінювання якості.
Найбільш розповсюджений методичний підхід оцінювання якості виконання цільових програм, що застосовується у системі бюджетного адміністрування, передбачає вивчення та інтерпретацію низки показників, що об‘єднані у такі групи [266, c.90]:
- показники економічності (приміром, придбання ресурсів належної якості з найменшими витратами),
- показники ефективності (взаємозв‘язок між обсягом виробництва освітніх продуктів та обсягом використаних для цього ресурсів),
- показники результативності (оцінка конкретних результатів управління через визначення ступеня досягнення цілей і завдань, в тому числі за допомогою методів експертного оцінювання або рейтингів),
- показники якості (визначення ступеня відповідності характеристик і властивостей освітнього продукту вимогам суспільства),
- показники фінансової діяльності (оцінка фінансової стійкості, платоспроможності та ділової репутації).
Набір показників, що можуть бути використані для оцінювання якості стратегічного управління вищим навчальним закладом пропонуємо обирати на основі даних очікуваних результатів виконання стратегічної програми (або заходів, передбачених стратегією) розвитку закладу. У випадку необхідності система обраних для аналізу показників може бути уточнена (зменшена або доповнена кількісно, деталізована тощо), що обумовлюється зміною зовнішнього середовища або трансформацією економічних відносин у сфері вищої освіти.
Запропоновано декілька підходів до оцінювання якості управління виконанням стратегічної програми (ключовим об‘єктом аналізу виступає виконавська дисципліна), які різняться в залежності від завдань оцінювання, кількості показників тощо. Ми пропонуємо використовувати традиційний підхід оцінювання, що базується на аналізі співвідношень фактичних (реальних) та планованих (прогнозних) показників.
Важливим методологічним питанням є обгрунтування кількості показників, які беруться до уваги в процесі оцінювання якості стратегічного управління. Західні дослідники К.Кларк і Н.Ясний довели, що достатньо повну оцінку стану будь-якої соціально-економічної системи можна за наявності невеликого переліку показників (усього кілька десятків, якщо йдеться про рівень держави). Американський економіст
Д.Ходжемен досліджував стани ринків за допомогою показників виробництва та ціни певних товарів. Цікаво, що оцінки, отримані внаслідок аналізу великої кількості товарів (137) та невеликої кількості
«товарів-маяків» (22) на кожному конкретному ринку були майже
ідентичними, в межах статистичної похибки [207, с. 90]. Відтак, оцінку

284 процесів, що відбуваються у будь-якій економічній системі (у тому числі у вищому навчальному закладі) можна дати на основі невеликої кількості показників.
Конкретний перелік репрезентативних показників визначається, перш за все, на основі розуміння наявних достовірних опказників та цілей дослідження.
Таким чином, відповідно обгрунтованого нами підходу, інтегральний показник якості управління має визначатися як агрегований безвимірний показник на основі математичних маніпуляцій з іншими первинними показниками. Відтак, базова математична модель для розрахунку
інтегрального показника, який характерізуватиме якість стратегічного управління вищим навчальним закладом, матиме вигляд [79; 162; 207]:
К су
= К1 * К2 * … * Кn ,


(5.1) де К1, К2, … Кn – коефіцієнти (індекси), що характерізують вплив окремих чинників (показників) на загальний коефіцієнт якості стратегічного управління вищим навчальним закладом.
З урахуванням об'єкта оцінки, а також враховуючи характер діяльності вищих навчальних закладів, можемо запропонувати брати до уваги наступні первинні показники: а) показники економічності:
- зростання частки оплати праці науково-педагогічного персоналу у загальній структурі витрат (що відповідно означає зменшення частки непродуктивних витрат) ;
- зменшення витрат на капітальний ремонт та проведення інших ремонтних робіт (що відповідно означає зростання можливостей
інвестування у нове будівництво або закупівлю нового обладнання);
- перевищення темпів зменшення витрат на енергоносії у внз порівняно із середнім темпів зменшення аналогічних витрат у системі вищої освіти (що означає ступінь реалізації програм з енергоефективності та енергозбереження, які визнаються в якості одного із пріоритетів розвитку вищих навчальних закладів); б) показники ефективності:
- зниження співвідношення загального обсягу матеріальних витрат до загального обсягу доходу (або обсягу доходу від надання освітніх послуг) вищого навчального закладу;
- зниження співвідношення загального обсягу адміністративних витрат до загального обсягу доходу (або обсягу доходу від надання освітніх послуг) вищого навчального закладу;
- зростання ефективності інвестиційної діяльності (у випадку наявності інвестиційних проектів);
- зростання рентабельності діяльності (для приватних вищих навчальних закладів);
- перевищення темпів зростання загального обсягу доходу (або доходу від надання освітніх послуг) над темпами зростання аналогічного показника в цілому по системі вищої освіти; в) показники результативності:

285
- зростання рейтингової позиції вищого навчального закладу у національних рейтингах внз;
- перевищення темпів зростання загального обсягу доходу (або доходу від надання освітніх послуг) над індексом інфляції;
- зростання частки науково-педагогічних працівників з науковими ступенями у загальній структурі працівників; г) показники якості:
- зростання якості освіти (може визначатися на основі незалежного оцінювання знань випускників або за результатами експертних опитувань роботодавців);
- зростання частки пра цевлаштованих випускників за фахом
(напрямом) підготовки (протягом року після завершення внз);
- зростання кількості науково-педагогічних працівників, що оприлюднили наукові праці у іноземних журналах з імпакт-фактором; д) показники фінансової діяльності:
- забезпеченість закладу фінансовим ресурсом, у тому числі у розрізі бюджетних та позабюджетних джерел фінансування (для вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності);
- коефіцієнт фінансової стійкості (для вищих навчальних закладів приватної форми власності);
- коефіцієнт миттєвої платоспроможності;
- зростання частки позабюджетних джерел у загальній структурі джерел фінансування діяльності закладу.
Відтак, математична модель для розрахунку агрегованого показника якості стратегічного управління вищим навчальним закладом може мати вигляд:
К узагал
= К ек * К р * К р * К як * К ф,
(5.2) де К ек – узагальнений коефіцієнт економічності;
К еф – узагальнений коефіцієнт ефективності;
К р – узагальнений коефіцієнт результативності;
К як – узагальнений коефіцієнт якості продукту;
К ф – узагальнений коефіцієнт фінансової діяльності.
Запропонований методичний підхід апробовано автором у науковій періодиці та на науково-практичних конференціях [168; 160; 179; 185] та підтриманий керівниками та фахівцями вищих навчальних закладів в якості інструменту стратегічного управління.
Запропонований методичний підхід дозволяє здійснювати аналітичне оцінювання якості стратегічного управління вищого навчального закладу і на цій основі вносити корективи до раніше ухвалених рішень, а також робити висновки про ступінь реалізації запланованих завдань в контексті задекларованих цілей.

286


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал