Вищим навчальним закладом




Сторінка19/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25
Висновки до розділу 4
1. Протягом 1995 – 2010 рр. сфера вищої освіти України розвивалася випереджаючими темпами, що проявилося в першу чергу у зростанні кількості закладів вищої освіти та збільшенні чисельності студентів.
Вказаний процес став закономірним наслідком двох чинників: здобуття
Незалежності (необхідність підготовки фахівців у новітніх закладах, які раніше на території України не існували) та радикальна соціально- економічна реформа (можливість створення навчальних закладів приватної форми власності). Крім того, до складу сфери вищої освіти почали включати заклади І-ІІ рівнів акредитації (коледжі, технікуми, училища), які в радянські часи входили до складу сфери середньої спеціальної освіти.
Протягом 1992 – 2012 рр. кількість вищих навчальних закладів зростала темпами, вищими за темпи підготовки науково-педагогічних працівників для вищої школи, у тому числі фахівців найвищої кваліфікації.
Починаючи з 2012 р. триває тенденція скорочення кількості вищих навчальних закладів, що пояснюється макроекономічними (зниження доходів у споживачів освітніх послуг) та демографічними (зниження контингенту абітурієнтів внаслідок падіння народжуваності у 90-х рр. ХХ ст.) причинами. Окремі заклади не виконують вимог за показниками забезпеченості науково-педагогічними працівниками вищої кваліфікації.
Вказане негативно впливає на якість навчання, а також звужує науковий та
інноваційний потенціал вищої освіти.
В Україні є територіальна нерівномірність (асиметрія) розміщення вищих навчальних закладів. Найбільша кількість закладів сконцентрована у регіонах з високою кількістю населення, що є виправданим з точки зору орієнтації навчальних закладів на розміщення до потенційних споживачів.
2. Середня кількість студентів у одному вищому навчальному закладі
ІІІ-ІV рівнів акредитації становила у 2014/2015 навчальному році біля 5 тис.осіб, що значно менше, аніж у провідних країнах ЄС. Вказане свідчить про доцільність деякого скорочення мережі вищих навчальних закладів ІІІ-
ІV рівнів акредитації. Це дозволить здійснити подальшу концентрацію обмежених ресурсів та створить можливості для формування потужних закладів, що працюють із використанням сучасних навчальних технологій.
Однією із вад системи вищої освіти України є орієнтація вищих навчальних закладів на задоволення потреб споживачів, які бажають отримані так звані «модні» або «рейтингові» спеціальності (економіст, юрист, менеджер, психолог та ін.). Значна частка вищих навчальних закладів готують непрофільних для них фахівців, не маючи для цього належного кадрового, наукового та навчально-методичного забезпечення.

219 3.
Розвиток вищої освіти відбувається у несприятливих макроекономічних умовах. Дається взнаки падіння платоспроможного попиту, через що окремі заклади змушені припняти діяльність, а окремі – знижують ціни (демпенгіують), що позначається на падінні якості навчання. Демографічна криза 1990-х рр. призвела до зниження кількості потенційних споживачів освітніх послуг. Відчувається недостатність бюджетної підтримки інвестиційного процесу у сфері вищої освіти.
В Україні зафіксовано відносно високий показник бюджетного фінансування сфери вищої освіти (відносно ВВП). Натомість в Україні майже не фінансується наукова (дослідницька) та інноваційна діяльність установ вищої освіти. У сфері вищої освіти основний обсяг асигнованих бюджетних коштів спрямовується на заробітну плату та нарахування на неї, а також на стипендії. Тобто, в основному фінансуються соціально захищені статті витрат (―статті проїдання‖). В той же час майже не фінансуються інвестиційні витрати на нове будівництво, впровадження нових освітніх технологій, закупівлю навчального обладнання, проведення перспективних наукових досліджень (―статті розвитку‖).
4. Вищі навчальні заклади державної та комунальної форм виступають не лише як специфічні установи, що виробляють суспільно корисні блага, а і як суб‘єкти господарювання, орієнтовані на максимізацію доходу через виробництво та реалізацію освітніх послуг.
Вказані закладі, будучи бюджетними установами, змушені формувати та реалізовувати власну економічну політику з огляду на приписи органів державного управління в конктексті реалізації загальної державної економічної політики.
Особливістю системи вищої освіти України є значна кількість відомств, в підпорядкуванні яких знаходяться вищі навчальні заклади.
Якщо для окремих навчальних закладів відомча підпорядкованість видається виправданою (силові та правоохоронні відомства), то для інших
– сумнівною. Вказане створює непотрібну відомчу роздробленість системи вищої освіти, розпорошує обмежені кадрові та фінансові ресурси.
Приватні вищі навчальні заклади діють як особливі підприємства
(ринкові інституції), що орієнтовані на високі результати господарювання та отримання прибутку. В той же час такі заклади змушені функціонувати у середовищі, багато аспектів якого регулюється державою (в першу чергу щодо організації навчально-виховного процесу).
5. В процесі вивчення настроїв та позицій соціального середовища або окремих цільових груп доцільно проводити або вивчати результати спеціальних соціологічних досліджень. В Україні існують приклади проведення комплексних соціологічних досліджень, в ході яких вивчалася думка респондентів стосовно формування ринку освітніх послуг у сфері вищої освіти. Результати соціологічних опитувань свідчать про скоріше негативне сприйняття у суспільній свідомості якості та характеру процесів, що відбуваються у сфері вищої освіти.

220 6. З метою налагодження успішного механізму стратегічного управління вищим навчальним закладом необхідно організувати системну та цілеспрямовану роботу щодо моніторингу кон‘юнктури ринку освітніх послуг, ідентифікації ринкових та позаринкових викликів, оцінки та результативної протидії різним ризикам.
Згідно проведеного дослідження, а також на основі аналізу наукових праць у наукових фахових виданнях та наукових повідомлень, що оприлюднені на науково-практичних конференціях та семінарах, можемо дійти узагальнюючого висновку, що на ринку освітніх послуг у сфері вищої освіти України триває запекла конкурентна боротьба. Виділено наступні форми конкуренції:
- конкуренція між ВНЗ різних форм власності за доступ до бюджетних ресурсів;
- конкуренція за абітурієнтів (студентів);
- конкуренція за висококваліфікованих викладачів;
- конкуренція за просування на міжнародний ринок освіти;
- конкуренція за іноземних студентів.
7. Конкуренція серед вищих навчальних закладів – цілком нормальне явище, що викликане дією ринкових механізмів. За великим рахунком, конкурентне середовище, якщо воно відповідає загальновизнаним принципам, дозволяє кращим закладам зміцнити власну конкурентоспроможність та отримати доступ до обмежених ресурсів, а гіршим – припинити існування (шляхом поглинання або ліквідації).
Вищі навчальні заклади у високонкурентному середовищі змушені діяти як специфічні освітні корпорації, які одночасно надають ринкові послуги та виробляють суспільні блага. Держава та суспільство об‘єктивно зацікавлені у високій результативності діяльності вищих навчальних закладів, які виробляють суспільні блага. На практичному рівні суспільним благом вважається підготовка висококваліфікованих фахівців для суспільного сектору національної економіки (тобто, в межах державного замовлення, яке формується уповноваженим державним органом з урахуванням тенденцій ринку праці.
8. Система вищої освіти України не може продемонструвати високу якість діяльності в системі міжнародних координат, що підтверджується зокрема результатами незалежного рейтингування вищих навчальних закладів, яке регулярно проводиться впливовими міжнародними організаціями.
Усвідомлення еволюційності цивілізаційного розвитку та необхідності гармонізації освітніх процесів у Європейському Союзі дало поштовх розгортанню двох взаємопов‘язаних стратегічних ініціатив –
Болонської декларації (у 1999 році) та Лісабонської стратегії (у 2000 році).
Метою Болонського процесу є створення європейського наукового та освітнього простору для підвищення конкурентоздатності європейської вищої школи, головним пріоритетом Лісабонської стратегії є перетворення
Європи у динамічну економіку знань.

221 9. Ключовим аспектом функціонування системи вищої освіти є підтримка реальної (а не декларативної) автономії вищих навчальних закладів. Залишаються невирішеними проблеми розширення повноважень вищих навчальних закладів щодо проведення кадрової політики, регламентування умов вступу на навчання, розподілу фінансових ресурсів, прозорості для громадського контролю всієї їхньої академічної та фінансової діяльності.
Реалізація принципів Болонської декларації гальмується через незначну присутність у сфері вищої освіти України впливових громадських структур, недостатній рівень співпраці наявних недержавних
інституцій з аналогічними інституціями ЄС.
Одним із результатів удосконалення системи вищої освіти як специфічної сфери економічної діяльності має стати досягнення збалансованості між попитом і пропозицією на ринку праці. Йдеться про розв‗язання значного комплексу проблем – починаючи від визначення мережі вищих навчальних закладів та закінчуючи методичним забезпеченням планування державного замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою. Доцільно орієнтуватись на подальший розвиток співробітництва між навчальними закладами та бізнес- середовищем, а також соціальними партнерами.


222
РОЗДІЛ 5

ПЕРСПЕКТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ СТРАТЕГІЧНОГО
УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
5.1. Стратегічні рішення вищих навчальних закладів України
У вищих навчальних закладах, які прагнуть до лідерства та технологічної досконалості, запроваджуються системи стратегічного управління, що функціонують на засадах наукової методології менеджменту. Вказані системи базуються на розумінні вищого навчального закладу як специфічної освітньої корпорації, яка виступає одночасно і ринковим суб‘єктом, і інституцією, що виробляє суспільні блага.
Як було показано у попередніх розділах, основою стратегічного управління вищим навчальним закладом в умовах конкурентного середовища
є сучасні концептуальні положення стратегічного менеджменту, що базуються на впровадженні відповідних маркетингових технологій, а також адаптація внутрішнього організаційно-управлінського механізму закладу до вимог мінливого зовнішнього середовища (реакція на зовнішні виклики).
Слід відмітити, що практика управління вищими навчальними закладами на засадах стратегічного менеджменту в Україні є поодинокою і фрагментарною. Вказане пов‘язане з тим, що більшість вищих навчальних закладів не мають належного обсягу економічної та академічної автономії, що унеможливлює самостійність в ухваленні стратегічних управлінських рішень [99, c.480]. Частина закладів відчувають значний попит на освітні послуги, а тому не вважають за доцільне будувати цілісну систему стратегічного управління. Частина закладів для підтримки системи стратегічного менеджменту не мають належного кадрового та фінансового ресурсу [16, c.122].
Окремі вищі навчальні заклади України впроваджують практики стратегічного управління, зокрема складають стратегічні програми та вживають заходів задля їхнього виконання.
Вищі навчальні заклади зобов‘язані розміщувати стратегічні документи на офіційних веб-сайтах. Відповідно до ст.32 Закону України
―Про вищу освіту‖, вищі навчальні заклади зобов‘язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті, на інформаційних стендах та в будь-який інший спосіб інформацію про реалізацію своїх прав і виконання зобов‘язань, а тому офіційний веб-сайт вищого навчального закладу є джерелом суспільно важливої інформації [89]. Враховуючи викладене, протягом
2013-2014 рр. автором проаналізовано сайти 202 вищих навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації. Встановлено, що лише 40 закладів (п‘ята частина від загальної кількості проаналізованих) розмістили на веб-сайтах стратегічні документи або окремі програми, які

223 можна вважати стратегічними. Але лише 10 вищих навчальних закладів, як свідчать офіційні веб-сайти, вживають систематичних заходів задля виконання вказаних стратегічних документів, а також створили структурні підрозділи, які вживають окремих заходів в рамках реалізації стратегічних документів.
Шляхом аналізу стратегічних документів, вивчення виступів керівництва, опрацювання оприлюднених програм розвитку тощо нами були вивчені документи у сфері стратегічного управління таких університетів:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Національний університет ―Києво-Могилянська академія‖,
Національний технічний університет
України
―Київський політехнічний інститут‖,
Університет розвитку людини ―Україна‖,
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
Одеський національний економічний університет,
Харківський національний економічний університет,
Київський національний університет технологій та дизайну.
Вказані вищі навчальні заклади увійшли до вибірки, оскільки вони мають практику організації стратегічного управління. Зокрема, ці заклади склали стратегічні документи (стратегії, стратегічні плани, стратегічні програми тощо), а також створили підрозділи, обов‘язком яких є реалізація заходів із виконання цих документів. Важливою обставиною є те, що із розробленими стратегічними документи згадані університети ознайомили співробітників, таким чином виконавши принципи стратегічного управління та підвищивши довіру до менеджменту.
Стисло викладемо результати аналізу у розрізі кожного університету.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (надалі –
КНУ) є флагманом вищої освіти України, класичним університетом дослідницького типу. Нині в КНУ функціонує 16 факультетів, 7 навчальних інститутів, 1 навчально-науковий центр. До складу КНУ включено Кримську астрофізичну обсерваторію, 2 коледжі, Український фізико-математичний ліцей. Станом на початок 2012/13 н.р. в КНУ за всіма напрямами та спеціальностями (з урахуванням коледжів) навчалося
26,6 тис. студентів і курсантів (у тому числі 16,3 тис. – за державним замовленням, 10,3 тис. – за контрактом), 0,5 тис. іноземних громадян, 1587 аспірантів, 122 докторанти. Як вказано у документах, що визначають напрями стратегічного розвитку КНУ, університет має розвиватися на основі інноваційної моделі. Інноваційна модель розвитку дослідницького університету диктує необхідність глибокої інтеграції наукової, освітньої та
інноваційної діяльності, розробки та втілення механізмів, які реально підвищують конкурентоспроможність університету за рахунок підвищення якості всіх видів його діяльності. Головним стратегічним завданням університету визнано якісна підготовка інноваційно орієнтованих

224 спеціалістів на основі єдності процесу отримання, поширення та застосування нових знань [74; 168; 173; 182].
Як вказано у доповіді ректора КНУ академіка НАН України
Л.В.Губерського, університету необхідно формувати особливе інноваційне середовище, а також прагнути відповідного рівня кваліфікації та культури науковців і науково-педагогічних працівників. Для втілення цього завдання необхідно збільшення робіт у галузі актуальних, конкурентоспроможних наукових напрямів як з фундаментальних, так і прикладних наук. При цьому основною метою є максимальна інтеграція, з одного боку, науково-дослідної роботи в освіту, з другого боку, зв'язок наукових тематик в межах наукових шкіл на основі інтеграції міждисциплінарних досліджень. Перспективним завданням активізації наукової та інноваційної діяльності університету задекларовано створення
(на базі наявних наукових шкіл) науково-навчальні кластерів, навчально- науково-інноваційних комплексів, які забезпечать фундаментальні наукові дослідження в галузі природничих і гуманітарних наук, забезпечення випереджальної підготовки кадрів високої кваліфікації, а також кадровий супровід високотехнологічних розробок.
Серед стратегічних завдань розвитку КНУ визначено [74; 168; 173;
182]: завершення формування цілісної системи моніторингу і забезпечення якості освіти (включаючи забезпечення повноцінної діяльності новоствореного Відділу моніторингу якості освіти), розгортання інтернаціоналізації навчання через продовження створення англомовних магістерських програм, через розширення програм подвійного дипломування, відкриття та ліцензування нових напрямів підготовки і спеціальностей відповідно до потенційних можливостей університету та суспільного і корпоративного запиту на підготовку фахівців, створення Навчально-наукового центру "Літературний інститут", розгортання широкомасштабної
інформаційно-іміджевої та професійно-орієнтаційної діяльності з метою залучення до навчання в університеті абітурієнтів з найбільш обдарованої шкільної молоді, здатної опановувати університетські програми. перегляд та удосконалення нормативів педагогічного навантаження з метою вивільнення часу для самостійної роботи студентів та розвитку професійних та особистісних якостей науково-педагогічних працівників, посилення практичної підготовки студентів через налагодження тісніших зв‘язків з роботодавцями та їх об‘єднаннями, через залучення роботодавців до формування навчальних планів і програм, підтримка участі університету у міжнародно визнаних рейтингах вищих навчальних закладів, забезпечення високих показників відповідно до їх критеріїв оцінювання.
Національний
університет
“Києво-Могилянська
академія”
(НаУКМА) – вищий навчальний заклад, орієнтований на інтеграцію у

225 світовий науковий та освітній простір. Нині у НаУКМА функціонує 6 факультетів, здійснюється підготовка 3,5 тис. студентів за 16 бакалаврськими програмами та 27 магістерськими програмами. У складі
НаУКМА функціонує 28 наукових центрів і лабораторій та Києво-
Могилянська Бізнес-Школа. З 1992 року НаУКМА та його підрозділи підписали та реалізували понад 200 угод із зарубіжними університетами та
інституціями. 2005 року НаУКМА підписав Велику Хартію університетів про визнання і підтримку основоположних принципів діяльності університетів: самостійності університету, нероздільності викладання й дослідницької роботи, свободи в дослідницькій і викладацькій діяльності.
НаУКМА брав активну участь у реалізації проекту університетської автономії. Стратегічним напрямом навчальної діяльності НаУКМА визнечено гармонійне поєднання української світньої традиції з досвідом найкращих закордонних університетів, що адаптований до суспільних та освітніх потреб України. Стратегічною метою діяльності НаУКМА проголошено створення якісного українського університету, здатного конкурувати на міжнародній арені. Принципами стратегічного розвитку визначено: інноваційність, професіоналізм, висока якість освіти, чесність, особлива корпоративна культура [74; 168; 173; 182].
НаУКМА привносить у суспільство розуміння ролі університету не лише як місця передачі знань від викладача до студента, а як авторитетного експертного середовища, залученого в процеси, що відбуваються в суспільстві; місця, де тривають наукові дослідження і твориться якісно нове знання. Стратегічним планом розвитку НаУКМА до
2015 року затверджено потребу трансформації університету в науково- навчальний заклад. Це завдання відповідає принциповим засадам нашої системи освіти — органічному поєднанню навчання з науковою роботою.
Національний
технічний
університет
України
«Київський
політехнічний інститут» (НТУУ КПІ) — найбільший технічний університет України дослідницького типу, один з провідних університетів
Європи та світу. У НТТУ КПІ навчається близько 30 тисяч студентів, до його складу входять 30 навчально-наукових підрозділів (10 інститутів і 20 факультетів), 8 навчально-наукових центрів, 12 науково-дослідних
інститутів, 14 науково-дослідних центрів і 1 конструкторське бюро. НТТУ
КПІ пройшов трансформацію від моделі великого політехнічного
інституту часів централізованої економіки до технічного університету
європейського зразка. Протягом 1995-2012 рр. було створено 10 нових факультетів і інститутів, понад 30 нових кафедр, відкрити більше 100 нових спеціальностей і спеціалізацій. В університеті створено потужну систему студентського самоврядування, яка виступає одним із ключових елементів підтримки високої якості навчання. Стратегічним напрямом розвитку університету проголошено подальше зменшення розриву між освітньою, науковою та інноваційною компонентами діяльності [74; 168;
173; 182].

226
Серед стратегічних завдань розвитку НТТУ КПІ визначено [74; 168;
173; 182]:
- продовження стійкого розвитку і вдосконалення моделі діяльності університету (включаючи впровадження прогресивних технологій наукоємного, інноваційного навчання, поглиблюючи інтеграцію з ринком праці, покращенням фінансового, матеріально-технічного та методичного забезпечення навчального процесу);
- підтримка фундаментальності підготовки фахівців (посилення ролі фундаментальної освіти);
- забезпечення міждисциплінарності, системності, комплексності підготовки і гармонізації роботи НТУУ КПІ з реальною економікою, в тому числі ринком праці;
- врахування майбутнього стану розвитку наук, технологій та виробництва;
- підсилення прямої взаємодії технічної освіти і ринку праці (в результаті мають бути сформовані нові вимоги до змісту, структури і обсягів підготовки фахівців за інженерними спеціальностями);
- покращення навчально-лабораторної і дослідницької бази університету (в рамках реалізації проривних, лідерських за світовими параметрами, навчальних програм);
- збільшення обсягів підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації за фундаментально-природничими та інженерними напрямами, розширення присутності наукових видань університету у світових наукометричних базах;
- створення ―островів інноваційного прориву‖ за перспективними напрямами, де науковці університету мають лідерські позиції (―зелена енергетика‖, нові речовини і матеріали, наноелектроніка і нанотехнології, медична інженерія і біотехнології, нові інформаційні технології та ін.).
Підтримка функціонування наявних та розвиток нових наукових та технологічних парків;
- створення сучасної системи захисту і управління інтелектуальною власністю, комерціалізації знань;
- удосконалення механізмів міжнародної діяльності (зокрема, розширення співпраці з університетами-партнерами, втілюючи програми академічної мобільності);
- автоматизація та інформатизація процесів управління та навчання в університеті (забезпечення успішного впровадження та подальшого розвитку електронного кампусу КПІ, функціонування інформаційних сайтів кафедр, інститутів і факультетів, включаючи їх англомовні ресурси);
- покращення матеріальної бази університету, підвищення якості
інфраструктури (включаючи реалізацію програм енергозбереження);
- забезпечення дієвого соціального захисту викладачів та студентів
(що виступає компонентом підтримки творчої атмосфери у колективі, мотивації пізнавальної діяльності студента, а також стимулювання співробітників-новаторів);

227
- впровадження реалістичної моделі університетської автономії і академічних свобод, що базується на європейських принципах.
Університет розвитку людини “Україна” – єдиний вищий навчальний заклад інтегрованого типу, відкритий для молоді неоднакового рівня підготовки, диференційованих соціальних можливостей і різного стану здоров'я. Ключова ідея створення університету – забезпечити високоякісне навчання людей із особливими потребами. Місія університету: якісна доступна вища освіта для людей, які прагнуть повної особистісної самореалізації на користь суспільства. Мета університету: надання вищої освіти всім бажаючим, у тому числі молоді з особливими потребами, через упровадження новітніх освітніх технологій [74; 168; 173;
182].
В університеті проводиться науково-дослідна робота, визначено напрями пріоритетних наукових досліджень, створено наукові школи, працює Центр високих технологій, до складу якого входять 6 науково- дослідних інститутів і центрів. З метою кардинального покращення якості освіти створено загальноуніверситетські науково-методичні об'єднання, потужний видавничо-друкарський комплекс та власна аудіовідеостудія займаються виготовленням навчально-методичного забезпечення.
Налагоджено співробітництво з українськими,
іноземними та міжнародними установами і навчальними закладами.
Цілі стратегічного розвитку Університету ―Україна‖ [74; 168; 173;
182]:
- створення та організація системи підготовки і перепідготовки фахівців різного рівня кваліфікації у галузі ринкової економіки, сфери соціально-правового забезпечення, фінансово-господарської діяльності підприємств та установ (у першу чергу – з числа інвалідів та осіб із обмеженими можливостями, особливо тих, хто постраждав внаслідок
Чорнобильської катастрофи, локальних конфліктів, воєн та надзвичайних ситуацій);
- розробка у процесі навчання методів реабілітації інвалідів;
- адаптація випускників університету до конкретних умов виробництва через створення інтегрованого закладу (навчально- виробничого комплексу), постійного навчання, досліджень, консалтингу та посередництва.
Основними завданнями університету є [74; 168; 173; 182]:
- мобілізація можливостей державних, комунальних, приватних та відомчих установ і закладів освіти, виробничих структур, громадських організацій, фондів і фізичних осіб для формування наукової, навчально- реабілітаційної бази навчання та виробництва і перепідготовки спеціалістів, у першу чергу - з числа інвалідів;
- створення, відбір та впровадження таких методик і технологій навчання, які забезпечували б поєднання навчального процесу з виробничою діяльністю, науковими дослідженнями та заходами з адаптації

228 спеціалістів до повноцінного життя, вивчення ними сучасних методів управління та підприємництва;
- сприяння перенавчанню та постійному підвищенню фахового рівня всього працездатного населення України;
- створення науково-методичного інформаційного центру для координації діяльності регіональних та галузевих закладів освіти, а також для досліджень у напрямі співробітництва та адаптації інвалідів у навчально-виробничій сфері;
- впровадження дистанційних технологій навчання для всього населення України;
- проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень із гуманітарних, природничих, технічних та інших напрямів науки і культури.
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна – провідний науковий та навчальний заклад України, в складі якого функціонує 20 факультетів, 125 кафедр, які готують фахівців за 61 напрямами та спеціальностями. У складі університету працюють 3 науково-дослідні інститути, Ботанічний сад, 3 Музеї. Контингент – близько 16 тисяч студентів та слухачів, 500 аспірантів та докторантів. У підготовці кадрів та наукових дослідженнях беруть участь 308 докторів наук, професорів, понад 800 кандидатів наук, доцентів [74; 168; 173; 182].
У Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна ухвалено Програму розвитку університету на 2010-2020 роки, що затверджена на конференції трудового колективу 14 жовтня 2010 р. У вказаній програмі задекларовано голову мету розвитку університету – розкриття дослідницького потенціалу науково-педагогічних працівників та студентів, максимальне наближення до основних характеристик університету світового класу і створення реальних передумов для вхолження до списку кращих університетів світу за визнаними університетськими рейтингами.
Визначено основні механізми досягнення задекларованої головної мети розвитку, серед яких [74; 168; 173; 182]:
- подальша демократизація університетського життя, розширення пповноважень університетської спільноти в розробці та реалізації рішень щодо функціонування та розвитку університету та його підрозділів;
- підвищення ролі та значущості студентського самоврядування як рівно правного партнера в управлінні університетом;
- модернізація університетського менеджменту, у тому числі створення сучасної гнучкої і ефективної системи стратегічного і оперативного управління університетом у цілому та його підрозділами, запровадження сучасних інформаційних технологій документообігу;
- підвищення відповідальності керівників усіх рівнів за заплановані результати діяльності;
- подальше посилення кадрового потенціалу (збереження балансу досвідчених і молодих викладачів і науковців, створення реальних

229 сприятливих умов для творчого росту і просування університетської молоді);
- активне впровадження систем ефективного заохочення викладачів та науковців за високі результати їх діяльності та сприяння досягненню університетом головної мети розвитку;
- прозоре і раціональне використання всіх університетських ресурсів та надходжень;
- участь університету у створенні міжрегіональних, міжвідомчих виробничих і науково-технологічних кластерів, що охоплюють практично всі сфери економіки, у тому числі у промисловості;
- активне взаємовигідне партнерство із закордонними університетами, науковими і бізнесовими організаціями та компаніями, активна взаємодія і розвиток партнерських стосунків з інститутами НАН України;
- активна й наполеглива взаємодія з місцевою владою та вищими органами держави з метою підтримки університетських програм, спрямованих на досягнення головної мети розвитку.
Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ)
провідний вищий навчальний заклад західного регіону України, університет з 350-річною історією. Адміністрацією вищого навчального закладу створено і затверджено Програму розвитку університету
«Львівський національний університет імені Івана Франка – сучасний
європейський університет». У вказаній Програмі задекларовано головну мету розвитку ЛНУ: перетворення в сучасний європейський університет зі збереженням здобутків і розвитком найкращих національних академічних традицій [74; 168; 173; 182].
У ЛНУ впроваджується програма «Відкритий Університет», якою передбачено створення навчально-наукових комплексів, в які входитимуть не менше двадцяти загальноосвітніх навчальних закладів, а також впровадження технологій дистанційної освіти. Передбачено впровадження міжуніверситетського обміну студентами, аспірантами, докторантами, науково-педагогічним персоналом, у тому числі і з університетами інших держав.
Серед основних стратегічних завдань розвитку ЛНУ визначено [74;
168; 173; 182]:
- забезпечення фундаментальних принципів університетського життя;
- впровадження державно-громадського принципу управління
Університетом;
- розвиток академічного середовища, в якому повинні панувати високий професіоналізм, відповідальність за виконання своїх професійних обов‘язків, підзвітність, взаємоповага, толерантність, шанування гідності кожної людини та її індивідуальної свободи.
Програмою розвитку ЛНУ передбачно низку заходів, спрямованих на підвищення якості університетської підготовки (відкриття нових актуальних напрямів підготовки та спеціальностей, запровадження 1,5- річних та 2-річних магістерських програм з урахуванням запитів

230 роботодавців, запровадження технологій інноваційного навчання.
Задекларовано забезпечити облаштування не менш як одного комп‘ютерного навчального місця із розрахунку на трьох студентів денної форми навчання (із врахуванням нової «комп‘ютерної культури» та власних комп‘ютерів студентів).
Хмельницький національний університет – найбільший на Поділлі вищий навчальний заклад, заснований у 1962 році. В університеті функціонують 7 факультетів, що забезпечують навчання за 17 напрямками та спеціальностями. Контингент студентів – понад 10 тис.осіб. Навчальний процес забезпечують 74 докторів та 453 кандидатів наук. Функціонує п‘ять навчально-наукових виробничих комплексів, до складу яких входять освітні заклади I-II рівня акредитації, загальноосвітні школи та підприємства [74; 168; 173; 182].
Місія діяльності Університету полягає у якісному задоволенні потреб населення в освітніх послугах найвищого рівня, забезпеченні підприємств, установ та організацій країни кваліфікованими кадрами, всебічному розвитку людини як особистості завдяки системному використанню в навчально-виховному процесі передових освітніх технологій. Місія університету відображає інтереси всіх учасників освітнього процесу. З одного боку, вона передбачає задоволення потреб ринку в професійних кадрах, з іншого – задоволення потреб студентів і викладачів щодо їх всебічного професійного розвитку.
Одеський національний економічний університет (ОНЕУ) – провідний вищий навчальний заклад південного регіону, що здійснює підготовку фахівців у сфері економіки та менеджменту. Усього в університеті та його структурних підрозділах навчається майже 10 тис. студентів, аспірантів, докторантів і здобувачів [74; 168; 173; 182].
Головним напрямом розвитку ОНЕУ визначено забезпечення високоефективної наукової діяльності колективу щодо виконання фундаментальних і прикладних досліджень проблем економіки.
Одним
із пріоритетів розвитку
ОНЕУ
є підтримка високорезультативної міжнародної діяльності. Нині викладачі та студенти університету беруть участь у різних міжнародних програмах і проектах ЄС
DAAD, USAID, SIFE, TEMPUS-TACIS, AISEC та ін. 14 вересня 2010 р. ректор університету М.І. Звєряков підписав Велику хартію університетів в одному з найстаріших у Європі Болонському університеті. Це стало свідченням визнання нашого університету в Європі. Послом Євросоюзу в
Україні Жозе Пинту Тейшейра було відкрито в університеті
інформаційний центру Євросоюзу. Університет включено до реєстру
європейських університетів, які працюють у контексті Болонської системи на принципах відкритості й мобільності. Міжнародним відділом університету ведеться успішна робота за програмами подвійних дипломів бакалаврів і обміну студентів. Укладені відповідні угоди з університетами
Стразбургу (Франція) і Міттвайде (Німеччина).

231
Навчальний процес
ОНЕУ спрямований на формування компетентного, конкурентоспроможного фахівця, що відповідає міжнародним та вітчизняним стандартам сучасного ринку праці.
Харківський національний економічний університет (ХНЕУ) є провідним спеціалізованим вищим навчальним закладом Сходу України, який надає повний спектр освітніх послуг, здійснюючи багатоступеневу підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців з 26 напрямів та спеціальностей. До складу університету входять 8 факультетів,
34 кафедри, науково-дослідні лабораторії та інші підрозділи. У програмних документах розвитку задекларовано наступну місію
Харківського національного економічного університету: «Формування творчої особистості, міцного професіоналу для наукової та практичної роботи у сфері суспільно-економічної діяльності з метою підвищення рівня та якості життя людей і прогресивного розвитку суспільства», а стратегічною метою : "Підвищення якості підготовки фахівців до рівня, що забезпечить їм можливість успішно працювати за фахом у розбудові суспільства, яке базується на глобальній економіці знань" [74; 168; 173;
182].
Також запропоновані головні принципи стратегічного розвитку навчальної діяльності університету [74; 168; 173; 182]:
1. Безперервність освіти, її системність та систематичність.
2. Інноваційність змісту освіти.
3. Єдність фундаментальності та фаховості змісту освіти.
4. Корпоративність, партнерство всіх учасників освітянської діяльності в університеті.
5. Гнучкість освітянської діяльності.
6. Урахування ефекту співнавчання (реег егїесі).
7. Діяльнісний принцип навчання.
За результатами вивчення положень, що визначають стратегічні орієнтири розвитку провідних університетів України, можемо зробити наступні висновки та узагальнення.
Провідні університети України у різних формах складають документи, що визначають стратегічні орієнтири розвитку на довгострокову перспективу. Ці документи, як правило, оприлюднюються широкому загалу.
Єдиного бачення методичного підходу розробки та ухвалення відповідних документів не
існує.
Різними університетами використовуються різні моделі підготовки, ухвалення та реалізації стратегічних рішень.
Провідні українські університети прагнуть до лідерства, яке розуміється як забезпечення перших позицій за різними напрямами діяльності (навчальна, наукова, міжнародна та ін.). Адміністрація університетів більше уваги приділяє досягненню якісних, а не кількісних показників діяльності.

232
Університети при оцінюванні своєї конкурентної позиції, яка є результатом ефективності стратегічного менеджменту, здебільшого орієнтуються на визнані міжнародні рейтинги, а також на провідні національні рейтинги.
Провідні українські університети чітко розуміють необхідність суттєвого реального (а не декларативного) підсилення наукової та
інноваційної діяльності, включення наукової складової у навчальний процес. Основним показником ефективності навчання в такій системі координат є результативність наукової роботи студентів.
Адміністрація університетів розуміє доцільність активізації різних форм інноваційної діяльності, включаючи комерціалізацію знань, трансфер технологій, підтримка діяльності технопарків тощо. Університети впроваджують нові форми наукової творчості викладачів та студентів, що базуються на використанні сучасних мотиваційних механізмів (наукові стажування, наукові обміни, грантові програми тощо).
Керівництво університетів приділяє увагу реалізації заходів маркетингових комунікацій. Зокрема, розширюється мережа партнерських організацій, створюються навчальні комплекси (із залученням середніх шкіл, коледжів, технікумів), проводиться активна робота із соціальними партнерами (у тому числі провідними роботодавцями).
Стратегічним напрямом формування навчальних програм (концепцій підготовки) у провідних університетах є врахування перспектив розвитку науки, техніки, технологій, національного господарства, прогнозні оцінки розвитку економіки держави на довгострокову перспективу.
Провідні університети широко використовують можливості автоматизації та інформатизації управлінського процесу, впроваджують сучасні технології менеджменту.
Cтандартний набір рекомендацій для формування стратегічних орієнтирів (параметрів) розвитку вищого навчального закладу має базуватися на врахуванні та виконанні вимог визнаних міжнародних стандартів, які практично уможливлюють опанування закладом відповідної ринкової (конкурентної) позиції. Інструментами формування та виконання стратегії розвитку вищого навчального закладу в умовах ринку освітніх послуг України можуть стати реалізація низки комплексних програм, які передбачають удосконалення окремих складових функціонування закладу (удосконалення організації та змісту освіти у відповідності з Болонською декларацією; наскрізної практичної підготовки майбутніх фахівців відповідно до вимог багатоступеневої освіти; наскрізної комп‘ютеризації та інформатизації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі; результат-орієнтованої наукової та науково-дослідної роботи професорсько-викладацького складу і студентів; реструктуризації навчального процесу, оптимізації навчального плану згідно з вимогами роботодавців та очікуваннями споживачів; комплексної системи діагностики знань, умінь та навичок на основі

233 новітніх технологій; співробітництво між вищими навчальними закладами та ін.).
Провідні університети України у різних формах складають документи, що визначають стратегічні орієнтири розвитку на довгострокову перспективу. Ці документи, як правило, оприлюднюються широкому загалу. Натомість єдиного бачення методичного підходу розробки та ухвалення відповідних документів не існує. Різними університетами використовуються різні моделі підготовки, ухвалення та реалізації стратегічних рішень. Університети при оцінюванні своєї конкурентної позиції, яка є результатом ефективності стратегічного менеджменту, здебільшого орієнтуються на визнані міжнародні рейтинги, а також на провідні національні рейтинги.
Вищі навчальні заклади, оскільки вони орієнтовані на отримання якомога більшого обсягу доходу (який залучається через механізм реалізації освітніх послуг), націлені на отримання певних конкурентних переваг. Процес формування конкретних переваг в системі стратегічного управління навчальним закладом базується на так званих «продуктових стратегіях», оскільки освітню послугу у сфері вищої освіти можна представити як ринковий продукт. Формування та просування ринкового продукту відбувається на основі теорії і методології комерційного маркетингу.
Згідно нашої оцінки, конкурентна боротьба на ринку освітніх послуг дедалі загострюватиметься. Відтак, з урахуванням ринкових викликів підтримка збалансованого розвитку вищого навчального закладу дедалі ускладнюватиметься. Вказане обумовлює необхідність запровадження у вищих навчальних закладах систем стратегічного управління, орієнтованої як на розвиток власного стратегічного потенціалу, так і на адаптацію до швидкоплинних змін зовнішнього середовища
Конкурентна позиція вищого навчального закладу є органічним поєднанням кількох взаємопов‘язаних явищ (процесів): підтримка якості освітніх послуг, що виробляються (надаються) закладом; ціна освітніх послуг; наявний стратегічним потенціалом, який потенційними споживачами нерідко береться до уваги нарівні з ціною та якістю освітньої послуги; реноме (імідж) навчального закладу, престижність його диплому; сприйняття вищого навчального закладу роботодавцями; доступ до державної підтримки (ліцензування, державне замовлення, належне фінансування з бюджету та ін.); можливість отримання споживачем додаткових (суміжних) послуг, платних та безоплатних. Ключовою характеристикою, що впливає на конкурентну позицію вищого навчального закладу, є якість освітніх послуг, які цей заклад продукує
(комерціалізує).
Конкурентні переваги вищого навчального закладу на ринку освітніх послуг формуються в результаті цілеспрямованої роботи в рамках реалізації затвердженої стратегії (стратегічної програми) його розвитку.

234
Конкурентні переваги, які здобуває вищий навчальний заклад в процесі реалізації програми стратегічного розвитку, покликані вирішити складне тактичне завдання – обмежити негативну дію конкуренції, включаючи ―недружні прояви‖, ―конкурентні атаки‖, демпінг тощо. Кожен вищий навчальний заклад, незалежно від його форми власності та підпорядкування, повинен бути готовим до впливу негативних ринкових та позаринкових викликів, які можуть мати об‘єктивний та суб‘єктивний характер.
Основним стратегічним ресурсом вищого навчального закладу, який може бути використаний як його конкурентна перевага, є інтелектуальний капітал, який утворюється та реалізується (комерціалізується) на основі трудової діяльності викладацького складу. Іншим стратегічним ресурсом сучасного вищого навчального закладу є його матеріально-технічна база, яка включає виробничі та допоміжні приміщення (площі), навчальне обладнання, лабораторне устаткування, витратні матеріали.
Ключовим елементом моделі стратегічного управління вищим навчальним закладом у розвинутих країнах є його автономія. Автономія вищого навчального закладу розглядається як інструмент його самостійності, відповідальності та високої якості діяльності одночасно.
Виділяють академічну, економічну, організаційну автономію вищого навчального закладу. У розвинутих країнах автономія вищого навчального закладу є інструментом, який підтримує вирішення завдань, що стоять перед закладом як виробником освітніх та суміжних послуг.
Провідні українські університети прагнуть до лідерства, яке розуміється як забезпечення перших позицій за різними напрямами діяльності (навчальна, наукова, міжнародна та ін.). Адміністрація університетів більше уваги приділяє досягненню якісних, а не кількісних показників діяльності. Провідні українські університети чітко розуміють необхідність суттєвого реального (а не декларативного) підсилення наукової та інноваційної діяльності, включення наукової складової у навчальний процес. Основним показником ефективності навчання в такій системі координат є результативність наукової роботи студентів.
Адміністрація університетів розуміє доцільність активізації різних форм інноваційної діяльності, включаючи комерціалізацію знань, трансфер технологій, підтримка діяльності технопарків тощо. Університети впроваджують нові форми наукової творчості викладачів та студентів, що базуються на використанні сучасних мотиваційних механізмів (наукові стажування, наукові обміни, грантові програми тощо).
Керівництво університетів приділяє увагу реалізації заходів маркетингових комунікацій. Зокрема, розширюється мережа партнерських організацій, створюються навчальні комплекси (із залученням середніх шкіл, коледжів, технікумів), проводиться активна робота із соціальними партнерами (у тому числі провідними роботодавцями).
Стратегічним напрямом формування навчальних програм (концепцій підготовки) у провідних університетах є врахування перспектив розвитку

235 науки, техніки, технологій, національного господарства, прогнозні оцінки розвитку економіки держави на довгострокову перспективу. Провідні університети широко використовують можливості автоматизації та
інформатизації управлінського процесу, впроваджують сучасні технології менеджменту. Університатам рекомендується розробляти стратегії розвитку, маючи на увазі, що цей документ є основним інструментом стратегічного управління, яке необхідне для розвитку внутрішнього потенціалу та мінімізації негативного впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал