Вищим навчальним закладом



Pdf просмотр
Сторінка17/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   25
Результати рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
у групі «Класичні університети»
Назва внз
Критерії рейтингового оцінювання
Підсумки
МД
ЯК
ЯП
ЯНД
РЗ
Підсум
-ковий критері
й
Ранг
(місце)
Київський національни й університет
ім.
Т.Г.Шевченк а
0,4396 0,303 9
0,2945 0,4125 0,316 0
1,7665 1
Харківський національни й університет
ім.
В.Н.Каразіна
0,4800 0,309 3
0,2026 0,2987 0,251 1
1,5415 2
Сумський державний університет
0,3054 0,375 6
0,1788 0,2641 0,327 9
1,4518 3
Одеський національни й університет
ім.
І.І.Мечников а
0,2315 0,244 8
0,1716 0,2570 0,328 8
1,2338 4
Національни й університет
«Острозька академія»
0,3157 0,199 5
0,2067 0,2056 0,182 1
1,1097 5
Cкладено за даними рейтингу МОН [226; 227]. Умовні позначення:
МД – міжнародна діяльність, ЯК – якість контингенту, ЯП – якість персоналу, ЯНД – якість наукової діяльності, РЗ – ресурсне забезпечення,
Згідно представлених результатів, у групі «Класичні університети» найкращими вищими навчальними закладами стали Київський національний університет ім.Т.Г.Шевченка, Харківський національний

186 університет ім. В.Н.Каразіна, Сумський державний університет, Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, Національний університет
«Острозька академія». Класичним університетам задля зміцнення конкурентного статусу необхідно:
- розробляти нові освітні продукти, орієнтуючись на тенденції глобального ринку освітніх послуг, а також запити споживачів (як вітчизняних, так і іноземних),
- активно впроваджувати сучасні освітні технології (у тому числі технології дистанційного навчання),
- використовувати нові форми навчання («освіта протягом життя»,
«подвійний диплом», «корпоративна магістратура» та ін.),
- відповідати критеріям дослідницького університету.
Таблиця 4.25
Результати рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
у групі «Технічні університети»
Назва внз
Критерії рейтингового оцінювання
Підсумки
МД
ЯК
ЯП
ЯНД
РЗ
Підсум- ковий критері
й
Ранг
(місце)
Харківський національний університет ра-
іолектроніки
0,3505 0,279 6
0,1841 0,3240 0,2492 1,3874 1
НАКУ
«Харківський авіаційний
інститут»
0,2758 0,256 6
0,1863 0,2660 0,2639 1,2486 2
НТУ
«Харківський політехнічни й інститут»
0,2541 0,287 6
0,2098 0,1965 0,2697 1,2175 3
НТУУ
«Київський політехнічни й університет»
0,2008 0,215 9
0,2069 0,2854 0,3009 1,2100 4
Вінницький національний технічній університет
0,1771 0,235 2
0,1492 0,3795 0,2550 1,1960 5
Cкладено за даними рейтингу МОН [226; 227]

187
Згідно представлених результатів, у групі «Технічні університети» найкращими вищими навчальними закладами стали Харківський національний університет радіоелектроніки, Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут», Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,
Вінницький національний технічний університет.
Таблиця 4.26
Результати рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
у групі «Технології, будівництва і транспорту»
Назва внз
Критерії рейтингового оцінювання
Підсумки
МД
ЯК
ЯП
ЯНД
РЗ
Підсум- ковий критері
й
Ранг
(місце)
Національний авіаційний університет
0,2436 0,2354 0,1935 0,2559 0,2762 1,2046 1
Дніпропетров
-ський національний університет залізничного транспорту
0,1972 0,2048 0,1890 0,3144 0,2856 1,1911 2
Одеська державна академія технічного регулювання та якості
0,2446 0,2274 0,1984 0,2781 0,2266 1,1771 3
Одеський державний екологічний університет
0,2193 0,2488 0,2279 0,1851 0,2718 1,1529 4
Українська академія друкарства
0,3873 0,1627 0,2013 0,1768 0,2178 1,1459 5
Cкладено за даними рейтингу МОН [226; 227]
Технічним університетам задля зміцнення ринкової позиції необхідно:
- оновлювати лабораторну та матеріально-технічну базу,

188
- підвищити якість науково-педагогічного персоналу
(два університети-лідери за показником якості науково-педагогічного персоналу мають оцінку менше 0,2),
- вжити заходів з посилення профорієнтаційної роботи,
- активніше створювати нові наукові та інноваційні продукти.
Згідно представлених результатів, у групі «Технології, будівництва та транспорту» найкращими вищими навчальними закладами стали
Національний авіаційний університет, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, Одеська державна академія технічного регулювання та якості, Одеський державний екологічний університет, Українська академія друкарства.
Вищим навчальним закладам цієї групи необхідно:
- підвищити якість науково-педагогічного персоналу
(два університети-лідери за показником якості науково-педагогічного персоналу мають оцінку менше 0,2),
- вжити заходів з активізації профорієнтаційної роботи (два заклади- лідери за показником якості контингенту мають оцінку менше 0,2),
- вжити заходи з посилення міжнародної активності,
- розвивати партнерські програми з потенційними роботодавцями
(зважаючи на реалізацію їхніх запитів щодо компетентності випускників),
- своєчасно оновлювати лабораторну базу,
- активніше створювати нові наукові та інноваційні продукти.
Згідно представлених результатів, у групі «Педагогічні, гуманітарні, фізичного виховання та спорту» найкращими вищими навчальними закладами стали
Національний педагогічний університет
ім.
М.П.Драгоманова, Національний університет фізичного виховання і спорту України, Тернопільський національний педагогічний університет
ім.В.Гнатюка,
Південноукраїнський національний педагогічний університет ім.К.Д.Ушинського, Львівський державний університет фізичної культури.

Таблиця 4.27
Результати рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
у групі «Педагогічні, гуманітарні, фізичного виховання та спорту»
Назва ВНЗ
Критерії рейтингового оцінювання
Підсумки
МД
ЯК
ЯП
ЯНД
РЗ
Підсум- ковий критері
й
Ранг
(місце)
Національний педагогічний університет
ім.М.П.
Драгоманова
0,4683 0,3336 0,2416 0,3253 0,3621 1,7310 1

189
Продовження таблиці 4.27
Національний університет фізичного виховання
і спорту
0,5184 0,4254 0,1730 0,2401 0,2945 1,6513 2
Тернопільськи й національний педагогічний університет
ім.В.Гнатюка
0,3247 0,2723 0,2155 0,3044 0,3927 1,5095 3
Південно- український національний педагогічний університет
0,6115 0,2632 0,1886 0,2008 0,2187 1,4828 4
Львівський державний університет фізичної культури
0,2057 0,6878 0,1247 0,141 0,2407 1,3999 5
Cкладено за даними рейтингу МОН [226; 227]
Вищим навчальним закладам цієї групи необхідно:
- підвищити якість науково-педагогічного персоналу
(два університети-лідери за показником якості науково-педагогічного персоналу мають оцінку менше 0,2),
- активізувати наукову та науково-технічну діяльність,
- підтримувати високу міжнародну активність,
- забезпечити високу якість освіти за рахунок впровадження та використання новітніх методик викладання фахових дисциплін.
Згідно представлених результатів, у групі «Культура, мистецтво, дизайн» найкращими вищими навчальними закладами стали Київський
інститут музики ім.Р.М.Глієра, Національна медична академія України ім.
П.І.Чайковського, Харківська державна академія дизайну і мистецтв,
Одеська державна музична академія, Харківська державна академія культури.
Вищим навчальним закладам цієї групи необхідно:
- підвищити якість наукової та науково-технічної діяльності (три заклади-лідери за показником якості вказаної діяльності мають оцінку менше 0,2),
- вжити заходів з поліпшення ресурсрного забезпечення навчального процесу (два заклади-лідери за показником якості ресурсного забезпечення мають оцінку менше 0,2),
- продовжувати профорієнтаційну роботу серед обдарованої молоді.

190
Таблиця 4.28
Результати рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
у групі «Культура, мистецтво, дизайн»
Назва внз
Критерії рейтингового оцінювання
Підсумки
МД
ЯК
ЯП
ЯНД
РЗ
Підсум- ковий критері
й
Ранг
(місце)
Київський
інститут музики
ім.
Р.М.Глієра
1,8177 0,4811 0,5654 0,0556 0,4239 3,3438 1
Національна музична академія
ім
Чайковського
0,0540 0,7384 1,3009 0,1693 0,2957 2,5583 2
Харківська державна академія дизайну
і мистецтва
1,3358 0,3892 0,3786 0,2257 0,2019 2,5312 3
Одеська державна музична академія
0,8248 0,6224 0,5178 0,0693 0,2520 2,2863 4
Харківська державна академія культури
0,5287 0,3995 0,3687 0,3369 0,2077 1,8414 5
Cкладено за даними рейтингу МОН [226; 227]
Згідно представлених результатів, у групі «Охорона здоров‘я» найкращими вищими навчальними закладами стали Національний медичний університет, Львівський національний медичний університет,
Житомирський інститут медсестринства, Луганський державний медичний університет, Запорізький державний медичний університет. Медичним вищим навчальним закладам:
- підвищити якість наукової та науково-технічної діяльності,
- вжити заходів з поліпшення якості студентського контингенту, зокрема через реалізацію програм профорієнтаційної роботи,
- підтримувати високу міжнародну активність.

191
Таблиця 4.29
Результати рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів
у групі «Охорона здоров’я»
Назва внз
Критерії рейтингового оцінювання
Підсумки
МД
ЯК
ЯП
ЯНД
РЗ
Підсум- ковий критері
й
Ранг
(місц е)
Національний медичний університет
0,8247 0,2269 0,3247 0,2340 0,2126 1,8229 1
Львівський національний медичний університет
0,4398 0,4446 0,2550 0,3473 0,3032 1,7899 2
Житомирський
інститут медсестринств а
0,5286 0,1859 0,2938 0,4728 0,2139 1,6950 3
Луганський державний медичний університет
0,1361 0,6002 0,2194 0,2103 0,4335 1,5994 4
Запорізький державний медичний університет
0,2167 0,6965 0,2176 0,1777 0,2570 0,5656 5
Cкладено за даними рейтингу МОН [226; 227]
Проведений аналіз доцільно проводити регулярно, маючи на увазі, що на ринку освітніх послуг конкурентна ситуація змінюється досить швидко.
Крім того, стратегічне управління має спиратися на своєчасну ринкову
інформацію, тобто ринкові виклики мають виявлятися та ідентифікуватися своєчасно, у іншому разі менеджмент закладу не зможе відреагувати на виклик та ухвалити необхідні управлінські рішення.
4.3. Ідентифікація ризиків у сфері вищої освіти на основі
експертного анкетування

Вищу освіту можна розглядати як специфічну сферу ринкової економіки, а вищі навчальні заклади – як специфічні освітні корпорації, що надають освітні та супутні послуги. Вказані послуги є одночасно і суспільним, і приватним благом. Суспільним благом є підвищення рівня освіченості населення, освоєння трудовими ресурсами нових технологій.

192
Приватним благом є здобуття знань конкретними індивідами, що підвищує
їхню вартість (цінність) на ринку праці [95, c.84].
Згідно системи національних рахунків, діяльність у сфері вищої освіти
є одним із видів економічної діяльності. Тобто, інституційні одиниці вищої освіти (вищі навчальні заклади та інші установи) створюють певні блага, які можна оцінити в системі економічних показників, включаючи прибуток, податки, додану вартість тощо.
Як і в інших видах економічної діяльності, у сфері вищої освіти є конкуренція, а також різні атрибути конкурентної боротьби – демпінг, реклама, ―недружні атаки‖ тощо. Конкуренція проявляється, зокрема, у економічній поведінці навчальних закладів – надавачів (виробників) освітніх та супутніх послуг [235, c.19].
Це означає, що у сфері вищої освіти, як і в інших сферах економічної діяльності, проявляються різнопланові ринкові та позаринкові виклики, які несуть в собі ризики (різного ступеня та спрямування) успішньої економічної діяльності відповідних агентів (вищих навчальних закладів).
На основі проведеного дослідження автором [168; 169; 175; 179; 180;
182; 183; 185] обгрунтовано та апробовано перелік ринкових чинників, що найбільш відчутно впливають на результати економічної діяльності вищих навчальних закладів як ринкових інституцій:
А) макроекономічні чинники:
- демографічна криза, яка проявилася через стрімке зниження абітурієнтів (потенційних споживачів освітніх послуг);
- обеження бюджетних ресурсів, що проявилося у зниження обсягів фінансування вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності;
- непрогнозована інфляція, через що вищі навчальні заклади не можуть планувати власну цінову політику (освітня послуга споживається у довгостроковому періоді, але ціна спожитої послуги не може бути визначена заздалегідь);
- відсутність можливостей для використання традиційних форм пітримки попиту на освітні послуги (зокрема, споживачі освітніх послуг, на відміну від споживачів інших благ, фактично позбавлені можливості залучати кредитні ресурси для оплати цих послуг);
- відсутність достатнього рівня інноваційної культури у суспільстві та економіці, традиційна слабкість зв‘язків між інституціями науки, освіти
і виробництва, що гальмує адаптацію вищих навчальних закладів до викликів ринкового середовища.
Б) секторальні чинники:
- принципово різний статус вищих навчальних закладів різних форм власності (вищі навчальні заклади державної та комунальної форм власності мають статус бюджетних установ і змушені будувати свою роботу з урахуванням обмежень бюджетного законодавства, вищі навчальні заклади приватної форми власності мають статус комерційних організацій, націлених на отримання прибутку);

193
- відсутність стандартизованих методик формування ціни вироблених (наданих) освітніх послуг, через що вищі навчальні заклади в процесі конкурентної боротьби часто вдаються до цінових методів просування послуг;
- необхідність фактичного виробництва не лише освітніх, а і супутніх послуг, які хоча і є оплатними, але нерідко не мають для вищих навчальних закладів економічної привабливості (поселення у гуртожитках, організація проходження студентами практики, навчання на військовій кафедрі тощо);
- вимушеність поєднання вищими навчальними закладами операційної діяльності (безпосереднє надання освітньої послуги) з іншими формами діяльності, які виступають умовою функціонування на ринку освітніх послуг
(виховний процес, призначення стипендій, працевлаштування та ін.).
В) регуляторні чинники:
- наявність процедур акредитації вищих навчальних закладів та ліцензування виробництва та надання освітніх послуг, що генерує додаткові ризики та витрати, які збільшують ціну освітніх послуг;
- жорстке регламентування різних складових операційної діяльності вищих навчальних закладів (зокрема, при організації навчально-виховного процесу, при здійсненні фінансової діяльності та ін.);
- наявність спеціалізованих органів і установ, що здійснюють державний контроль та нагляд при виробництві (наданні) освітніх послуг у сфері вищої освіти;
- неможливість отримання прибутку вищими навчальними закладами державної та комунальної форми власності (оскільки вони є неприбутковими організаціями).
Вочевидь, перелік вказаних викликів не є вичерпним. В процесі комплексного вивчення проблематики розвитку ринку освітніх послуг у сфері вищої освіти доцільно, на наш погляд, вивчити думку соціального середовища (в якому формується суспільна думка щодо різних складових розвитку вищої освіти, яка може значимо впливати на економічні показники діяльності вищих навчальних закладів), а також думку потенційних споживачів та замовників освітніх послуг (тобто абітурієнтів та їхніх батьків).
В процесі вивчення настроїв та позицій соціального середовища або окремих цільових груп доцільно проводити або вивчати результати спеціальних соціологічних досліджень. В Україні існують приклади проведення комплексних соціологічних досліджень, в ході яких вивчалася думка респондентів стосовно формування ринку освітніх послуг у сфері вищої освіти.
Значну кількість соціологічних опитувань з проблем вивчення суспільної думки про процеси в системі освіти, у тому числі у сфері вищої освіти, проведено недержавною аналітичною інституцією – Центром економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова.

194
Представимо результати окремих опитувань, що цікаві в контексті даного дисертаційного дослідження [179, cc.38-43].
На запитання ―Як змінилася за роки Незалежності система освіти в
Україні?‖ – 45,5% респондентів відповіли ―Погіршилася‖; 33,6% вважають, що не зазнала суттєвих змін; 8,5% вважають, що покращилася.
На запитання ―Як змінився за роки незалежності загальний освітній рівень населення?‖ – 47,4% респондентів відповіли, що знизився; 30,1% вважають, що не зазнав суттєвих змін; 11,1% дали відповідь ―Підвищився‖.
На запитання ―Як Ви оцінюєте хід реформування системи освіти в
Україні?‖

46,4% респондентів відповіли
―Малокерований, непідготовлений процес, імітація реформ‖; 18,8% вважають, що не відбувається жодних змін; лише 10% вважають, що відбувається плановий процес реформування.
Відповіді на запитання ―Чи є доступною для всіх громадян України якісна освіта?‖ розподілилися наступним чином:
- ―Доступна‖: для середньої освіти – 65,0%, середня професійна освіта
–52,0%, для вищої освіти – 12%.
- ―Не доступна‖: для середньої освіти – 27%, для середньої професійної освіти - 34%, для вищої освіти – 88%.
На запитання ―Які вищі навчальні заклади в Україні дають кращу освіту — державні чи приватні?‖ репонденти відповіли так: ―Державні‖ –
43,2%, ―Державні та приватні внз дають приблизно однакову освіту‖ –
28,2%, ―Приватні‖ – 12,5%.
На запитання ―Чи маєте Ви можливість дати хорошу освіту Вашим дітям або онукам?‖ респонденти відповіли так: ―Ні, не маю можливості‖ –
43,6%, ―Так, маю можливість‖ – 30,8%.
―Як Ви ставитеся до намірів Уряду щодо повернення до практики розподілення студентів, які навчаються в медичних і педагогічних вузах за державні кошти, на роботу, насамперед у сільську місцевість?‖ отримано наступні відповіді: ―Позитивно‖ – 64,8%; «Негативно» – 13,3%; «Байдуже»
– 8,4%; ―Я не знаю, в чому полягає ініціатива‖ – 6,5%.
На запитання ―Якою мірою задоволені Ваші потреби в отриманні освіти рідною мовою?‖ респонденти дали наступні відповіді: цілком задоволені – 14%; скоріше задоволені – 25%; скоріше незадоволені – 21%; не задоволені – 22%.
―Як Ви оцінюєте рівень освіти, яку забезпечує сучасна українська освітня система?‖ для сфери вищої освіти отримано наступні відповіді:
―Високий‖ – 16%; ―Середній‖ – 50,6%; ―Низький‖ – 21,5%.
На запитання ―Якою мірою в кожній з наведених сфер поширена корупція?‖ по сектору вищої освіти респонденти надали такі відповіді:
―Все охоплено корупцією‖ – 28,2%; ―Корупція досить поширена‖ – 42,3%;
―Трапляються окремі випадки корупції‖ – 20,5%; ―Корупції практично немає‖ – 3,0%.
Результати вказаних соціологічних опитувань свідчать про скоріше негативне сприйняття у суспільній свідомості якості та характеру процесів,

195 що відбуваються у сфері вищої освіти. Більшість громадян України, як свідчать результати проведених опитувань, вважають:
- система освіти в Україні за роки Незалежності погіршилася,
- загальний освітній рівень населення за роки Незалежності знизився,
- оцінюють хід реформування системи освіти в Україні негативно,
- вважають якісну вищу освіту переважно недоступною,
- вважають, що у сфері вищої освіти корупція досить поширена.
В таких непростих умовах (висока конкуренція, демографічна криза та негативне сприйняття вищої освіти взагалі) вищі навчальні заклади мають вживати неординарних заходів для того, аби залучити на навчання достатню кількість студентів (споживачів освітніх послуг).
З метою налагодження успішного механізму стратегічного управління вищим навчальним закладом необхідно організувати системну та цілеспрямовану роботу щодо моніторингу кон‘юнктури ринку освітніх послуг (стан цього ринку ми описали у попередніх параграфах),
ідентифікації ринкових та позаринкових викликів, оцінки та результативної протидії різним ризикам.
Ідентифікацію ринкових викликів у сфері вищої освіти України пропонуємо провести на основі використання методу експертних оцінок
[179; 185].
Метод експертних оцінок широко використовується у зарубіжній та вітчизняній практиці управління складними соціальними системами, а також в процесі наукових та аналітичних досліджень [162, c.135].
Метод експертних оцінок дозволяє з високим ступенем достовірності сформувати нове знання (або отримати значущу інформацію) про стан динамічних об‘єктів (приміром, про ринкове середовище) на основі врахування думок ―обізнаних спеціалістів‖, що регулярно стикаються з досліжуваними явищами або процесами.
Застосування методу експертних оцінок передбачає виконання низки
ітерацій [179, c.38]:
- визначення мети і завдання дослідження,
- розробка проблемних питань,
- встановлення критеріїв для експертів,
- визначення та опис кола бажаних експертів,
- обгрунтування доцільного до застосування методичного
інструментарію (анкетування, опитування, вивчення публічних виступів,
інтерв‘ю тощо) для збору необхідної інформації,
- формування необхідної документації для збору документації
(анкети, перелік орієнтовних запитань, протоколи бесід тощо),
- опрацювання отриманих відповідей, попередній їхній аналіз на предмет достовірності та повноти,
- аналіз змісту відповедей, виявлення тенденцій та закономірностей,
- формування висновків дослідження.

196
Метою дослідження є встановлення значущих ринкових викликів на ринку освітніх та супутніх послуг, що надають вищі навчальні заклади.
З урахуванням результатів проведеного дослідження, автором запропоновані ключові проблемні питання, які мають передбачати вивчення позиції респондентів щодо проявів та характеру дії ринкових викликів у таких аспектах: а) прояви конкуренції, або дії конкурентних
інституцій (інших вищих навчальних закладів), б) прояви конкуренції у глобальному середовищі, в) ступінь та характер державного втручання, г) наявність адаптивних та саморегулюючих механізмів,
їхня результативність, д) сприйняття продукту споживачами (потенційними, наявними), є) ефективність маркетингових заходів корекції споживчого попиту, ж) наявність механізмів стратегічного управління та мінімізації ринкових викликів, з) ступінь прогнозованості розвитку ринкової ситуації.
Експерти мають володіти досліджуваною проблематикою, мати досвід роботи у сфері вищої освіти або дослідження різних аспектів функціонування системи вищої освіти.
З метою виконання нашого дослідження, зважаючи на складність досліджуваної проблематики, доцільно застосувати методичний прийом анкетування, який дає змогу опитуваним респондентам сконцентрувати увагу і дати обгрунтовану відповідь.
Відтак, з метою ідентифікації ринкових викликів у сфері вищої освіти автором дослідження було проведене анкетне опитування керівників вищих навчальних закладів, науковців, фахівців у сфері організації та економіки вищої освіти.
Опитування – це метод (методичний прийом) збору соціальної
інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв‘ю) або опосередкованого
(анкетування) спілкування дослідника з респондентами, відібраними за певними критеріями. Анкетне опитування є одним із найпоширеніших прийомів збору експертної інформації, що дозволяє отримати значущі для дослідження дані. Перевагою анкетного опитування є його стандартизований характер (запитання викладено на паперовому або електронному носії і не можуть бути змінені дослідником під час безпосереднього спілкування) [239; 279].
При формуванні анкети особливого значення має процедура формулювання запитань. Кожне запитання має бути коротким, чітким, зрозумілим, сприяти вирішенню завдання дослідження. Слід вживати загальноприйняту лексику, а у анкетуванні спеціалістів можна вживати спеціальну лексику, але без зайвої деталізації. Не рекомендується вживати малопоширені, малозрозумілі слова, а також поняття і дефініції, що є дискусійними та не мають однозначного трактування.
З метою проведення вказаного опитування автором дисертаційного дослідження було складено відповідну анкету, яка відповідає встановленим критеріям (додаток А).
Експертам були поставлені наступні змістовні запитання:

197
-
―Оцініть за 10-бальною шкалою потужність (відчутність) ринкових викликів у сфері функціонування вищих навчальних закладів (у системі вищої освіти): а) внутрішня ринкова конкуренція, б) ринкова конкуренція з
іноземними закладами, в) надмірне державне втручання, г) законодавчі обмеження, д) падіння престижності освіти як такої, є) демографічна криза
і недостатність абітурієнтів, ж) недостатність кваліфікованих кадрів, з) недостатність платоспроможного ринкового попиту на освітні послуги, і) недостатність бюджетного фінансування, к) макроекономічна нестабільність, л) корупція, м) недостатня економічна мотивація до високої результативності наукової та навчально-виховної діяльності‖.
-
―Які головні проблеми розвитку вищої освіти України Ви можете виділити?‖
-
―Чи відчуваєте Ви прояви добросовісної конкурентної боротьби між вищими навчальними закладами?‖
-
Чи відчуваєте Ви прояви недобросовісної конкурентної боротьби між вищими навчальними закладами?‖
-
―Якщо відповідь ―так‖ на одне із двох попередніх питань – чи сприяє конкурентна боротьба: а) підвищенню якості освітніх послуг, б) зниженню ціни на освітні послуги, в) встановленню та дотриманню цивілізованих стандартів діяльності вищих навчальних закладів, г) подальшій інтеграції сфери вищої освіти до світового науково-освітнього простору?‖
-
―Якщо так – в яких формах проявляється ця боротьба (оцінити за
10-бальною шкалою): а) рекламна активність, б) маркетингова активність, в) ―переманювання‖ викладачів, г) ―переманювання‖ студентів, д) посилення профорієнтаційної роботи,
є) підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг, ж) підвищення якості та асортименту супутніх (додаткових) послуг, з) впровадження інновацій, і)
―недружні атаки‖, к) інше (вказати)?‖
-
―Яким чином керівництво вищих навчальних закладів (або вищого навчального закладу, в якому Ви працюєте) реагує на конкурентні прояви з боку інших вищих навчальних закладів?‖
-
―Чи мають вищі навчальні заклади (або вищий навчальний заклад, в якому Ви працюєте) стратегічні орієнтири (стратегічне бачення) розвитку на довгострокову (понад 5 років) перспективу? В якій формі ухвалене рішення?‖
-
―Чи мають вищі навчальні заклади (або вищий навчальний заклад, в якому Ви працюєте) комплекс цільових програм, які передбачають виконання заходів щодо мінімізації негативного впливу ринкових викликів? Які це програми?‖
-
―Чи мають мають вищі навчальні заклади (або вищий навчальний заклад, в якому Ви працюєте) у своїй функціональній структурі лінійні
(виконавчі) підрозділи, які відповідають за проектування стратегічних рішень та контроль за їх виконанням?‖
Анкетування було проведено протягом квітня – жовтня 2014 р.

198
Схема розповсюдження анкет серед цільових груп:
- розсилка до вищих навчальних закладів України,
- розповсюдження учасникам ІІ Міжнародної науково-практичної конференції
―Ефективність організаційно-економічного механізму
інноваційного розвитку вищої освіти України‖ (м.Київ, жовтень 2014 р.), в якій взяли участь провідні науковці, науково-педагогічні працівники та фахівці у сфері економіки вищої освіти,
- розповсюдження учасникам V Міжнародної науково-практичної конференції ―Умови економічного зростання в країнах з ринковою економікою‖ (м.Переяслав-Хмельницький, квітень 2014 р.), в якій взяли участь керівники та науково-педагогічні працівники провідних вищих навчальних закладів економічного профілю,
- розповсюдження серед наукових працівників Інституту вищої освіти НАПН України.
Усього організатором анкетування було отримано 71 заповнених анкет.
В анкетуванні взяли участь:
- керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації
(ректори, проректори) – 6 осіб;
- керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації
(директори, їхні заступники) – 4 особи;
- науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації – 22 особи;
- педагогічні працівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації – 9 осіб;
- науковці у сфері економіки та організації вищої освіти – 11 осіб;
- науковці у сфері педагогіки вищої школи – 3 осіб;
- державні службовці органів управління освітою – 15 осіб;
- аспіранти – 2 особи.
Результати анкетування.
1)
Потужність
(відчутність) ринкових викликів у сфері функціонування вищих навчальних закладів (у системі вищої освіти) за 10- бальною шкалою була оцінена наступним чином: а) внутрішня ринкова конкуренція: середній бал – 6,7 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 8,1 бал, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 8,5 бали; б) ринкова конкуренція з іноземними закладами - 4,7 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 6,4 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 7,5 бали; в) надмірне державне втручання - 5,1 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 5,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 8,0 бали;

199 г) законодавчі обмеження - 4,4 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 5,2 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 5,5 бали; д) падіння престижності освіти як такої - 5,6 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 4,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 4,9 бали;
є) демографічна криза і недостатність абітурієнтів - 7,3 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 8,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 8,3 бали; ж) недостатність кваліфікованих кадрів - 7,1 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 7,7 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 7,5 бали; з) недостатність платоспроможного ринкового попиту на освітні послуги - 8,8 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 8,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 9,0 бали;
і) недостатність бюджетного фінансування - 8,1 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 8,9 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 8,2 бали; к) макроекономічна нестабільність - 4,3 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 4,0 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 3,5 бали; л) корупція - 4,1 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 4,2 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 3,9 бали; м) недостатня економічна мотивація до високої результативності наукової та навчально-виховної діяльності - 6,2 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 6,0 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 7,8 бали.
2) На запитання ―Які головні проблеми розвитку вищої освіти України
Ви можете виділити?‖ отримано наступні відповіді (понад 10):
- зависокий (надмірний) рівень регулювання освітньої діяльності у сфері вищої освіти, громіздкі дозвільні (акредитаційні, ліцензійні тощо) процедури;
- відсутність у законодавстві України реальних гарантій академічної та навчальної автономії вищих навчальних закладів;
- завелика кількість вищих навчальних закладів, що значно перевищує реальну потребу для формування адекватної ринкової пропозиції;
- відсутність науково обгрунтованих методик формування ціни на освітні послуги, через що споживачі освітніх послуг не мають змогу
ідентифікувати їхню очікувану якість;
- недостатність бюджетного фінансування усіх видів діяльності внз;

200
- падіння якості навчання через втрату мотивації як серед студентів, так і серед викладачів;
- гальмування реформ у галузі освіти взагалі.
3) На запитання ―Чи відчуваєте Ви прояви добросовісної конкурентної боротьби між вищими навчальними закладами?‖ відповідь ―так‖ дали
100% експертів, а на запитання ―Чи відчуваєте Ви прояви недобросовісної конкурентної боротьби між вищими навчальними закладами?‖ відповідь
―так‖ дали 97,1% експертів (69 осіб).
4) На запитання ―Чи сприяє конкурентна боротьба: а) підвищенню якості освітніх послуг, б) зниженню ціни на освітні послуги, в) встановленню та дотриманню цивілізованих стандартів діяльності вищих навчальних закладів, г) подальшій інтеграції сфери вищої освіти до світового науково-освітнього простору?‖ відповіді ―так‖ розподілилися наступним чином: а) 77,1%; б) 73,2%; в) 45,1%; г) 42,3%.
5) За 10-бальною шкалою форми прояву конкурентної боротьби між вищими навчальними закладами були оцінені наступним чином: а) рекламна активність - 7,6 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 7,9 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 8,4 бали; б) маркетингова активність- 5,5 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 6,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 8,1 бали; в) ―переманювання‖ викладачів - 4,3 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 4,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 5,1 бали; г) ―переманювання‖ студентів - 2,6 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 2,2 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 4,0 бали; д) посилення профорієнтаційної роботи - 6,9 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 5,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 7,3 бали;
є) підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг - 4,2 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації –
4,8 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації –
4,0 бали; ж) підвищення якості та асортименту супутніх (додаткових) послуг -
5,3 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 5,6 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 5,0 бали; з) впровадження інновацій - 3,6 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 4,5 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 3,9 бали;
і) ―недружні атаки‖- 2,4 балів, у тому числі керівники вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 2,0 бали, керівники вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації – 2,9 бали.

201 6) На запитання ―Яким чином керівництво вищих навчальних закладів
(або вищого навчального закладу, в якому Ви працюєте) реагує на конкурентні прояви з боку інших вищих навчальних закладів?‖ отримано наступні відповіді (понад 10):
- намагається отримати додаткове бюджетне фінансування,
- ухвалює рішення щодо економії ресурсів, у т.ч. скорочення кадрів,
- проводить рекламні, маркетингові, виставкові заходи,
- відкриває філії, відділення, ліцензує нові напрями підготовки,
- розробляє програми виходу з кризи та протидії негативним викликам.
7)
На запитання ―Чи мають вищі навчальні заклади (або вищий навчальний заклад, в якому Ви працюєте) стратегічні орієнтири
(стратегічне бачення) розвитку на довгострокову (понад 5 років) перспективу? В якій формі ухвалене рішення?‖ відповіли ―так‖ 12 респондентів, у тому числі 2 керівника вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, 6 керівників вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації та 4 науково-педагогічних працівника вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації.
8)
На запитання ―Чи мають вищі навчальні заклади (або вищий навчальний заклад, в якому Ви працюєте) комплекс цільових програм, які передбачають виконання заходів щодо мінімізації негативного впливу ринкових викликів? Які це програми?‖ відповіли ―так‖ 42 респонденти, у тому числі 5 керівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації,
11 керівників вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації, 14 науково-педагогічних працівника вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації та 12 інших експертів.
9)
На запитання ―Чи мають вищі навчальні заклади (або вищий навчальний заклад, в якому Ви працюєте) у своїй функціональній структурі лінійні (виконавчі) підрозділи, які відповідають за проектування стратегічних рішень та контроль за їх виконанням?‖ відповіли ―так‖ 4 респонденти, у тому числі 3 керівника вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації та 1 науково-педагогічний працівник вищого навчального закладу ІІІ-IV рівня акредитації.
Результати анкетування були оприлюднені на VI Міжнародній науково-практичній конференції ―Умови економічного зростання в країнах з ринковою економікою‖ (м.Переяслав-Хмельницький, квітень 2014 р.)
[179, cc.38-43] та ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції
―Ефективність організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку вищої освіти України‖ (м.Київ, жовтень 2013 р.) [182, cc.235-
241]. Висновки анкетування були апробовані та отримали схвальні відгуки.
За результатами проведеного анкетування було підготовлено наукову доповідь, яку направлено до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України, Національної академії педагогічних наук України, Інституту вищої освіти НАПН України.

202
Згідно проведеного дослідження, а також на основі аналізу наукових праць у наукових фахових виданнях та наукових повідомлень, що оприлюднені на науково-практичних конференціях та семінарах, можемо дійти узагальнюючого висновку, що на ринку освітніх послуг у сфері вищої освіти України триває запекла конкурентна боротьба. Можемо виділити наступні форми конкуренції [175; 179; 180; 182; 183; 185; 194]:
- конкуренція між ВНЗ різних форм власності за доступ до бюджетних ресурсів;
- конкуренція за абітурієнтів (студентів);
- конкуренція за висококваліфікованих викладачів;
- конкуренція за просування на міжнародний ринок освіти;
- конкуренція за іноземних студентів.
Конкуренція за доступ до бюджетних ресурсів ведеться через обмеженість бюджетних ресурсів, що виділяються на підтримку функціонування системи вищої освіти. Конкурентні прояви мають місце як через виконання формальних процедур (звітування, сумлінне виконання бюрократичних процедур, обгрунтування доцільності фінансування певних проектів), так і неформальних.
Конкуренція за абітурієнтів (студентів) серед вищих навчальних закладів ведеться з метою максимізації доходу за продаж (реалізацію) виготовлених (наданих) освітніх послуг, що є умовою належного функціонування вказаних закладів як економічних суб‘єктів.
Конкуренція за висококваліфікованих викладачів ведеться з метою виконання ліцензійних вимог, підвищення рівня відповідності вищого навчального закладу визначеним критеріям, сприятливе позиціонування на ринку освітніх послуг.
Конкуренція за просування на міжнародний ринок освіти ведеться з метою підтримки престижу вищого навчального закладу, а також забезпечення доступу до ресурсів, які акумулюються у міжнародному середовищі (гранти, бази даних, іноземні студенти).
Основним засобом конкурентної боротьби є ринкове позиціонування, яке зазвичай формується як відповідь на найбільш актуальні питання
(проблеми), що хвилюють потенційних споживачів. Прагнення вищих навчальних закладів залучити більшу кількість споживачів освітніх послуг
(студентів) приводить до необхідності підвищення вказаними закладами власної конкурентоспроможності, у тому числі через диверсифікацію портфеля освітніх послуг (у розрізі форм навчання, переліку спеціальностей, а також через застосування гнучких умов оплати отриманих послуг).
Будь який суб‘єкт конкурентної боротьби, у тому числі і вищий навчальний заклад, може отримати перемогу, якщо має певні конкурентні переваги. Конкурентна перевага – це, у вузькому значенні, більш привабливий для споживача елемент операційної діяльності організації або виготовленого нею продукту (товару, послуги), що змушує споживача обрати продукт, який виготовляє саме ця організація.

203
Конкурентоспроможність освітньої послуги конкретного вищого навчального закладу можна визначити як рівень її привабливості для споживачів, які здійснюють вибір, спираючись на власний інтерес та систему індивідуальних переваг [74; 228]. Цікаво, що потенційні споживачі освітніх послуг звертають увагу не на саму освітню послугу
(адже вони, як правило, мають незначне уявлення про характеристики майбутньої послуги), а на престижність закладу, наявність гуртожитку, зручність розташування, моду, можливість вступу на ―бюджетні місця‖ тощо. Це основна особливість конкурентних проявів на ринку освітніх послуг у сфері вищої освіти.
Конкуренція серед вищих навчальних закладів – цілком нормальне явище, що викликане дією ринкових механізмів [48, c.209]. За великим рахунком, конкурентне середовище, якщо воно відповідає загальновизнаним принципам, дозволяє кращим закладам зміцнити власну конкурентоспроможність та отримати доступ до обмежених ресурсів, а гіршим – припинити існування (шляхом поглинання або ліквідації) .
Вважаємо, що до ринку освітніх послуг можна застосувати теорією М.
Портера, відповідно до якої конкуренція в галузі залежить від дії п‘яти основних конкурентних сил [221]. Такими силами або конкурентними факторами є: суперництво між існуючими компаніями; здатність покупців відстоювати власні інтереси; здатність постачальників відстоювати власні
інтереси; поява нових конкурентів; загроза замінників. Сукупний вплив визначає для інших галузей кінцевий потенціал прибутковості, вимірюваний як довгостроковий показник прибутку на інвестований капітал. Останнє у вищій освіті має специфіку формування людського капіталу, який приносить в довгостроковому періоді доходи окремому суб‘єктові, державі. Вищий навчальний заклад при цьому не обмежує свої цілі досягненням прибутковості [80, c.199].
Серед науковців та практиків триває дискусія щодо оптимального співвідношення кількості вищих навчальних закладів державної та приватної форм власності. Існують різні, інколи протилежні, підходи до розуміння цього питання (від заяв ―приватна освіта дискредитувала себе‖ до заяв ―в ринковій економіці в освіті має домінувати приватний сектор‖).
На наш погляд, інституційні переваги та інституційні недоліки мають вищі навчальні заклади різних форм власності.
Вищі навчальні заклади державної форми власності мають такі найвідчутніші інституційні переваги: а) наявність академічних та освітніх традицій, потужних наукових шкіл, б) розвинута матеріально-технічна база, соціальна інфраструктура, у тому числі наявність гуртожитків для студентів, в) орієнтація на виконання вимог регулюючих та контролюючих органів, г) гарантування трудових, соціальних та професійних прав працівників.
Вищі навчальні заклади державної форми власності мають такі найвідчутніші інституційні недоліки: а) недостатня ефективність використання закріплених ресурсів, б) недостатність мотивації до

204 високорезультативної діяльності за окремими напрямами, в) низька ринкова адаптативність до викликів ринкового середовища, г) консерватизм у вирішенні актуальних питань розвитку, д) слабка орієнтація на запити роботодавців щодо підготовки дипломованих фахівців, є) бюрократизація управлінського процесу, наявність складних формальних процедур.
Вищі навчальні заклади приватної форми власності мають такі найвідчутніші інституційні переваги: а) націленість на задоволення ринкового попиту та запитів роботодавців, б) націленість на високу ефективність використання ресурсів (факторів виробництва), в) висока адаптативність до ринкових викликів, г) схильність до впровадження управлінських та освітніх інновацій.
Вищі навчальні заклади приватної форми власності мають такі найвідчутніші інституційні недоліки: а) недостатня результативність наукової діяльності (―декларативна наука‖), б) схильність до формального виконання ліцензійних вимог, в) слабка матеріально-технічна база, в тому числі щодо забезпечення власними навчальними приміщеннями, г) недостатня захищеність трудових, соціальних та професійних прав працівників.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал