Вищим навчальним закладом



Pdf просмотр
Сторінка16/25
Дата конвертації16.01.2017
Розмір5.01 Kb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   25
ІІІ-IV рівня акредитації
1995/
1996 2000/
2001 2005/
2006 2010/
2011 2013/
2014 2014/
2015
Кількість внз ІІІ-IV рівня акредитації, усього, од.
255 315 345 349 309 277
Кількість внз приватної форми власності ІІІ-IV рівня акредитації, усього, од.
64 92 113 106 91 80
Питома вага внз приватної форми власності ІІІ-IV рівня акредитації у загальній кількості, %
25,1 29,2 32,8 30,4 29,4 28,9
Складено за даними Держстату [37; 240]
До 2005/2006 навчального року тривала тенденція збільшення кількості вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації приватної форми власності, згодом кількість цих закладів дещо зменшилася. Питома вага вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації приватної форми власності у загальній структурі вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня акредитації коливалася на рівні від 25,09% у 1995/96 навчальному році до
28,9% у 2014/2015 навчальному році.
Динаміка кількості вищих навчальних закладів приватної форми власності ІІІ-IV рівня акредитації обумовлене кон‘юнктурою ринку освітніх послуг, збільшенням у суспільній свідомості ролі та значущості повної вищої освіти як фактора життєвого успіху. В той же час на динаміку розвитку навчальних закладів приватної форми власности значний вплив чинить коливання платоспроможного попиту населення.
Динаміка чисельності студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах приватної форми власності, відповідає загальній динаміці кількості таких закладів (табл. 4.20).
Чисельність студентів у вищих навчальних закладах приватної форми власності до 2005/2006 навчального року зростала, що обумовлено в значній мірі зростанням кількості закладів (розширення приватного сектору вищої освіти). Починаючи з 2005/06 навчального року триває зменшення чисельності студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах приватної форми власності, що корелює із загальною тенденцією зменшення кількості таких закладів. У 2014/2015 навчальному році порівняно з 2010/2011 навчальним роком чисельність студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах приватної форми власності, впала у 2 рази [37].

177
Таблиця 4.20
Чисельність студентів вищих навчальних закладів приватної форми
власності
1995/
1996 2000/
2001 2005/
2006 2010/
2011 2014/
2015
Кількість внз приватної форми власності, усього, од.
111 163 202 188 124
Чисельність студентів – всього, тис.осіб
71,1 160,1 399,1 309,9 154,9
У тому числі на відділеннях:
- денних
44,6 87,0 193,9 153,4 81,0
- вечірніх
1,0 1,4 0,8 0,1 0,4
- заочних
25,6 71,7 204,4 156,4 73,6
Прийнято, осіб
25,6 52,6 103,0 51,3 31,8
Випущено, осіб
11,7 33,3 63,0 96,9 53,5
Середня чисельність студентів у одному закладі, тис.осіб
0,64 0,98 1,97 1,64 1,25
Складено за даними Держстату [37; 240]
У вищих навчальних закладів приватної форми власності до 2012/2013 навчального року найбільша кількість студентів навчалися на заочній формі навчання, що не відповідало загальноринковій тенденції (в цілому по системі вищої освіти найбільша кількість студентів навчаються на денній формі навчання). Нині основна частина контингенту студентів вищих навчальних закладів приватної форми власності навчається на денній формі.
Максимальна середня чисельність студентів у одному вищому навчальному закладі приватної форми власності становила 1,97 тис.осіб у
2005/06 навчальному році, згодом тривала тенденція до зниження. Нині середня чисельність студентів у вищому навчальному закладі приватної форми власності (1,25 тис. студентів у одному закладі) приблизно у 2 рази менша за аналогічний показник по групі вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності [240]. Можемо констатувати недостатнє значення показника середньої чисельності студентів у одному вищому навчальному закладі приватної форми, що веде до звуження потенціалу приватного сектору вищої освіти України в частині забезпечення стійкого розвитку.
Проаналізуємо структуру приватного сектору системи вищої освіти за показником кількості вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації.
Станом на початок 2014/2015 навчального року в Україні функціонувало
124 вищих навчальних закладів приватної форми власності, у тому числі
44 заклади І-ІІ рівнів акредитації, 80 закладів – ІІІ-ІV рівнів акредитації.

178
Таблиця 4.21
Вищі навчальні заклади приватної форми власності
на початок 2014/2015 навчального року
І-ІІ рівнів акредитації
ІІІ-ІV рівнів акредитації
Всього Приватн ої форми власност
і
У % до загально
ї кількості
Всього Приватн ої форми власност
і
У % до загально
ї кількості
Кількість закладів, усього, од.
387 44 11,4 277 80 28,9
Чисельніст ь студентів, усього, тис.осіб
251,3 27,4 10,9 1437,9 127,6 8,9
Прийнято, тис.осіб
69,5 8,2 11,8 291,6 23,6 8,1
Випущено, тис.осіб
79,1 10,8 13,6 405,4 42,5 10,5
Складено за даними Держстату [37; 240]
У 2014/2015 навчальному році в Україні функціонувало 80 вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації приватної форми власності, що становить 28,9% від загальної кількості вищих навчальних закладів ІІІ-
ІV рівнів акредитації. У приватних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації навчалося 127,6 тис.студентів, що становить 8,9% від загальної кількості студентів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації [37].
Неважко помітити, що приватний сектор вищої освіти України орієнтований в основному на підготовку студентів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації (кількість студентів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації приватної форми власності перевищує кількість студентів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації приватної форми власності приблизно у 6 разів). Вказане явище є закономірним наслідком більшої прибутковості діяльності з надання освітніх послуг у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.
В той же час слід відмітити суттєве зниження потенціалу розвитку приватного сектору вищої освіти, особливо в частині функціонування вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Так, у 2010/11 навчальному році до вказаної групи закладів прийнято 34,8 тис.студентів, і в той же час вони забезпечили випуск 82,4 тис.осіб. У 2014/2015 навчальному році до вказаної групи закладів прийнято 8,1 тис.осіб, випущено – 10,5 тис. Таким чином, кількість споживачів освітніх послуг у

179 вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації приватної форми власності лише за 5 років зменшилася майже у 3 рази [37]. Це дозволяє зробити висновок про подальше падіння попиту на освітні послуги приватного сектору вищої освіти, що обумовлено в першу чергу негативними демагрофічними чинниками, а також погіршенням фінансово-економічного стану вищих навчальних закладів приватної форми власності.
Проаналізуємо кількість приватних вищих навчальних закладів у розрізі їхніх типів. Кількість вищих навчальних закладів приватної форми власності за типом ―інститути‖ є провідною. Це пояснюється двома причинами: більшим попитом на освітні послуги із здобуття повної вищої освіти та полегшеними умовами ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів ІІІ рівня акредитації.
В той же час вищі навчальні заклади приватної форми власності по всіх інших типах закладів не демонструють лідирських позицій. Це пояснюється провідною часткою закладів державної форми власності, що обумовлено історичними причинами.
Вищі навчальні заклади приватної форми власності представлені у всіх регіонах. Натомість вищих навчальних закладів приватної форми власності І-ІІ рівнів акредитації не представлені у Хмельницькій області, а
ІІІ-ІV рівнів акредитації – у Житомирській, Сумській та Чернігівській областях. Можна припустити, що вказане пояснюється відсутністю достатнього платоспроможного попиту на освітні послуги у вказаних регіонах. Кількість вищих навчальних закладів приватної форми власності у конкретному регіоні в значній мірі залежить від обсягу платоспроможного попиту на освітні послуги, який визначається не лише кількістю населення, а й рівнем доходів громадян [37].
Найбільша кількість закладів приватної форми власності сконцентрована у великих (промислово розвинутих) регіонах. Найбільша кількість вищих навчальних закладів приватної форми власності сконцентрована у м.Києві, що і не дивно, з огляду на значний платоспроможний попит, а також концентрацію у столиці належного кадрового та наукового потенціалу.
Варто звернути увагу, що в окремих регіонах вищі навчальні заклади приватної форми власності займають помітну роль на ринку освітніх послуг. Зокрема, станом на початок 2014/15 навчального року у м.Києві функціонував 21 вищий навчальний заклад І-ІІ рівня акредитації приватної форми власності, що становить 44,6% від загальної кількості вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації у регіоні.
Вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації приватної форми власності широко представлені у Волинській, Київській, Рівненській,
Хмельницькій, Донецькій, Івано-Франківській, Кіровоградській областях,
Автономній Республіці Крим та м.Києві (понад 40% вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації представлено закладами приватної форми власності) [240].

180
Вищі навчальні заклади приватної форми власності є пасивними за показниками кількості випускників, які отримали направлення на роботу, а також за кількості випускників, які поряд з вищою освітою отримали робітничу професію.
Вищі навчальні заклади приватної форми власності лише 5,9% випускників видають направлення на роботу (середній по Україні показник – 27,7%).
Таблиця 4.22
Кількість випускників, які отримали направлення на роботу, а також
поряд з вищою освітою здобули робітничу професію
(2014 р.)
Чисельність випускників, які отримали навправлення на роботу
Чисельність випускників внз, які отримали робітничу професію, тис.осіб
Всього, тис.осіб
У % до загальної кількості випускників
Україна – усього
134,4 27,7 39,0
Довідково: приватні вищі навчальні заклади
3,1 5,9 3,3
Складено за даними Держстату [37; 240]
Показники результативності прийому до вищих навчальних закладів приватної форми власносні є дещо гіршими, аніж по системі вищої освіти в цілому. Зокрема, середній конкурс до вищих навчальних закладів приватної форми власності є нижчим, аніж середній конкурс до вищих навчальних закладів.
У вищих навчальних закладах приватної форми власності середній конкурс перевищував 100 заяв на 100 зарахованих, що в цілому можна оцінити позитивно. Порівняно високий конкурс спостерігався на денну форму навчання до вищих навчальних закладів приватної форми власності
ІІІ-IV рівнів акредитації (213 заяв на 100 зарахованих).
В Україні, як і в інших країнах, існує практика складання різноманітних рейтингів вищих навчальних закладів. В нашій країні регулярно складається кілька рейтингів вищих навчальних закладів, найбільш відомими є ―Компас‖, ―ТОП-200‖, рейтинг МОН, Вебометрікс,
―Консолідований рейтинг‖ (портал ―osvita.ua‖), рейтинг журналу
―Кореспондент‖.
Рейтинги дозволяють здійснювати моніторинг результативності та ефективності діяльності вищих навчальних закладів за стандартизованими показниками. Використання рейтингів вищих начальних закладів є засобом спостереження поточного рівня якості вищої освіти, а також способом стимулювання керівництва та персоналу вищих навчальних

181 закладів до підвищення ефективності діяльності. Рейтингування є універсальним методом оцінки статусу вищого навчального закладу на міжнародному та національному освітніх ринках. В Україні проводиться робота щодо удосконалення різних методик рейтингування вищих навчальних закладів.
Нині найбільше світове визнання отримали два міжнародні рейтинги: «Таймс» (THES), який адмініструється редакцією журналу Times
Higher Education (додаток до газети Times, що присвячений вищій освіті) і
Академічний рейтинг університетів світу «Шанхайський» (SITU), який адмініструється в Інституті вищої освіти Шанхайського університету Цзяо
Тун [60; 105; 226]. Рейтинг «Таймс» враховує наступні індикатори: оцінки експертів (peer review score); оцінки роботодавців (employer review score); коефіцієнт кількісного відношення «викладачі/студенти» (staff/student score); індекс цитування викладачів вищого навчального закладу у наукових статтях (citations/staff score); кількість запрошених (іноземних) викладачів у вищих навчальних закладах (international staff score); кількість
іноземних студентів (international student score). В рейтинг «Таймс» включено 200 найкращих університетів світу, він складається з 2004 року).
За підсумками 2011 р., кращими вищими навчальними закладами світу, за версією рейтингу «Таймс», стали Гарвардський університет (США),
Йєльський університет (США), Кембріджський університет (Велика
Британія) [60; 105; 226].
Шанхайський рейтинг враховує наступні індикатори: кількість випускників – лауреатів Нобелевської та Філдсовської премій (вага показника – 10%); кількість співробітників – лауреатів Нобелевської та
Філдсовської премій (вага показника – 20%); кількість викладачів вищого навчального закладу, які часто цитуються у наукових журналах (вага показника – 20%); кількість статей викладачів вищого навчального закладу, що оприлюднені у провідних наукових журналу світу Nature або
Science (вага показника – 20 відсотків); індекс цитування для природничих або гуманітарних наук Інституту наукової інформації (вага показника – 20 відсотків); розмір вищого навчального закладу (вага показника – 10 відсотків). В рейтинг «Шанхайський» включається 500 кращих вищих навчальних закладів світу, він складається з 2003 року. Шанхайський рейтинг складається з 2003 року, він виділяє 500 кращих університетів світу. За підсумками 2012 р., кращими вищими навчальними закладами світу, за версією рейтингу «Шанхайський», стали Гарвардський університет (США), Стенфордський університет (США), Масачусетський технологічний інститут (США) [60; 105; 226].
Рейтинг «Таймс» використовує оцінки експертів та роботодавців, краще враховує маркетингову діяльність університетів, але рейтинг
«Шахайський» робить акцент на оцінці наукового потенціалу.
Рейтинг «200 найкращих внз України» (інколи його називають «ТОП-
200 Україна», або «рейтинг ЮНЕСКО») – це рейтинг вищих навчальних закладів, методику підготовки якого складали співробітники кафедри

182
ЮНЕСКО «Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та
інформатика». Зовнішню експертизу рейтингу «ТОП-200 Україна» здійснюють спеціалісти наглядової ради міжнародної експертної групи з визначення рейтингів університетів (IREG Observatory). При визначенні підсумкового рейтингу вищих навчальних закладів враховується три комплексні показники: індекс якості науково-педагогічного потенціалу,
індекс якості навчання, індекс міжнародного визнання. Для формування вказаних індексів використовується 20 об‘єктивних показників та 2 експертні оцінки. Джерелами цих показників є дані МОН України, міжнародних асоціацій та самих вищих навчальних закладів. Починаючи з
2011 р. до рейтингу включається показник інформаційних ресурсів
(йдеться про якість та повноту веб-сайтів вищих навчальних закладів).
Результати рейтингу оприлюднюються щорічно у впливовій газеті
―Дзеркало тижня‖. За версією рейтингу «ТОП-200 Україна», за підсумками 2013-2015 рр. кращими вищими навчальними закладами
України стали Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
[253].
Всесвітній (глобальний) рейтинг ―Вебометрикс‖ адмініструє дослідницька група Cybermetrics Lab при дослідницькому центрі Consejo
Superior de Investigaciones Cientificas (Вища рада з наукових досліджень,
Іспанія). Рейтингові оцінки визначаються на основі опрацювання наступних критеріїв: розмір веб-сайту певного університету, тобто кількість сторінок, що знаходяться пошуковими машинами; його помітність; кількість зовнішніх посилань на сайт; кількість завантажених файлів; кількість публікацій з індексом цитування за оцінкою Google
Scholar. Рейтинг націлений на оцінювання ефективності присутності вищого навчального закладу у Інтернет-середовищі, оскільки вважається, що цей фактор є одним із ключових у забезпеченні високої якості освітніх послуг. До рейтингу включаються лише ті вищі навчальні заклади, які мають власний незалежний веб-домен [226; 227].
Рейтинг ―Компас‖, що ініційований компанією "Систем Кепітал
Менеджмент" і Благодійним фондом Ріната Ахметова «Розвиток Україна», спрямований на оцінювання якості освіти, що здійснюють вищі навчальні заклади, з точки зору випускників та роботодавців. Вказаний рейтинг має, на нашу думку, чисто ринкову орієнтацію, оскільки якість закладу оцінюють споживачі освітніх послуг, які її повністю спожили
(випускники), а також ті, хто безпосередньо отримує економічні блага в результаті виробництва цієї послуги (роботодавці). До рейтингу включаються усі вищі навчальні заклади ІІІ і IV рівнів акредитації.
Результати рейтингу щорічно оприлюднюються у газеті ―Сегодня‖. При розрахунку рейтингу беруться до уваги наступні критерії (показники): рівень задоволенння випускників отриманою освітою та можливістю застосувати її у практичній діяльності; оцінка роботодавцями якості

183 освіти, що демонструють випускники закладу; оцінка роботодавцями вищих навчальних закладів, що надають випускникам кращу практичну підготовку для роботи в їх компанії; оцінка експертами якості освіти, що забезпечує вищий навчальний заклад; оцінка компаній-експертів вищих навчальних закладів, що надають випускникам кращу практичну підготовку для роботи в їх компанії; рівень результативності комунікацій вищого навчального закладу з потенційними роботодавцями. За версією рейтингу «Компас», кращими вищими навчальними закладами України стали Національний технічний університет «Київський політехнічний
інститут», Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Національний університет «Києво-Могилянська Академія», Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана [226; 227].
Національна бібліотека України щорічно складає рейтинг вищих навчальних закладів України за показниками наукометричної бази даних
Scopus. База даних Scopus станом на початок 2012 р. містила понад 47,4 млн. реферативних записів про публікації з 18 тис. найбільш
інформативних журналів 5 тис. Видавництв. Наукометричний апарат
Scopus забезпечує облік публікацій науковців і установ, у яких вони працюють, та статистику їх цитованості. При розрахунку рейтингу враховуються два критерія: кількість публікацій у виданнях, що входять до науковометричної бази даних «Scopus» та кількість цитувань у вказаних виданнях. На цій підставі розраховується так званий Індекс Гірша (h-
індекс). Згідно даних рейтингу за 2012 р., кращими вищими навчальними закладами України стали Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна,
Львівський національний університет імені Івана Франка [226; 227].
Починаючи з 2010 року складає рейтинг вищих навчальних закладів
Міністерство освіти і науки спільно з іншими міністерствами і відомствами, у підпорядкуванні яких знаходяться вищі навчальні заклади.
Ця робота проводиться в рамках реалізації проекту «Національна система рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів», координатором та розробником якого є Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
МОН України. Згідно методики, діяльність вищого навчального закладу оцінювалася за допомогою глобального критерію рейтингу (ГКР), який
є інтегральним і визначається сумою наступних індексів критеріїв: індекс міжнародної активності; індекс якості контингенту студентів; індекс якості науково-педагогічного персоналу; індекс якості наукової-дослідної та науково-технічної діяльності;
індекс ресурсного забезпечення.
Ранжування суб‘єктів здійснюється в межах ідентифікованих груп, які об‘єднані з урахування специфіки підготовки кадрів та профілю вищого навчального закладу. Мета - розроблення та впровадження національної системи рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів на основі методики, що стимулює підвищення якості та конкурентоспроможності вищої освіти, участь вищих навчальних закладів у основних міжнародних рейтингах кращих університетів. Основу

184 методології проекту становить системний аналіз результатів діяльності та позиціонування суб‘єктів ранжування на рейтинговій шкалі відносно системи за вимірами критеріїв рейтингу і ґрунтується на принципах: доступності, відкритості, прозорості, гласності, довіри та відповідальності; порівнянності суб‘єктів ранжування; солідарності дій розробників та користувачів. Результати рейтингу оприлюднюються на сайті
Міністерства в розрізі ідентифікаційних груп, які були складені у розрізі профілю освітньої діяльності закладів. Було виділено наступні групи: 1) класичні університети; 2) технічні університети; 3) технологічні, будівництва, транспорту; 4) педагогічні, гуманітарні, фізичного виховання
і спорту; 5) культури, мистецтва, дизайну; 6) охорони здоров‘я; 7) аграрні;
8) економіки, фінансів, управління, підприємництва; 9) права, правоохоронної діяльності, цивільного захисту та безпеки життєдіяльності;
10) приватні. У групі «Класичні університети» лідерами визнано Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна та Сумський державний університет [226; 227].
―Консолідований рейтинг‖, що адмініструється порталом osvita.ua, складається на основі оцінок рейтингів «ТОП-200 Україна», «Компас» та
«Вебометрікс». У консолідованому рейтингу кожному вузу присвоєно бал, що дорівнює сумі його місць у рейтингах ЮНЕСКО "ТОП-200 Україна",
"Компас" і "Вебометрикс". Якщо в якому-небудь із рейтингів, вуз не був представлений, то йому присвоювалось місце, наступне за останнім у цьому рейтингу. У разі рівної кількості балів, краще місце отримав вуз, з меншим показником розкиду місць у різних рейтингах
(середньоквадратичне відхилення). У консолідований рейтинг потрапили всі вищі навчальні заклади, що присутні хоча б у одному з перерахованих вище рейтингів (окрім медичних внз, які не включені до консолідованого рейтингу, оскільки вони не оцінювались у рейтингу "Компас"). Рейтингова таблиця за 2012 р. включає 275 вузів. Згідно оприлюднених результатів, кращими вищими навчальними закладами України визнано Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет
«Києво-Могилянська
Академія»,
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара [226; 227].
На наш погляд, з методологічної точки зору найбільшу аналітичну цінність представляє рейтинг Міністерства освіти і науки України, оскільки досліджувані вищі навчальні заклади сгруповані у групи, виходячи із спеціалізації закладу, а також у групи за регіонами. Вказані групи можна вважати конкурентними сегментами ринку освітніх послуг.
Вказана методологічна особливість рейтингу дозволяє порівнювати позицію вищого навчального закладу з позиціями його найближчих конкурентів. Крім того, результати рейтингу дозволяють аналізувати якість вищої освіти в окремих сегментах, порівнюючи отримані результати
із загальними тенденціями розвитку ринку. Також уможливлюється розрахунок середніх показників як у генеральній сукупності навчальних

185 закладів, так і у окремих сегментах, що дозволяє отримувати аналітичну
інформацію для ухвалення оперативних управлінських рішень.
Таблиця 4.23


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   25


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал