Вищий державний навчальний заклад



Сторінка1/13
Дата конвертації01.07.2017
Розмір2.54 Mb.
ТипПротокол
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Міністерство освіти і науки України

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Дніпропетровський транспортно-економічний коледж
ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА

(ПРАВОЗНАВСТВО)

РЕКОМЕНДАЦІЇ, МАТЕРІАЛИ ТА ЗАВДАННЯ ДО ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМ, ВИНЕСЕНИХ НА САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ

Розроблено викладачем вищої категорії

Сливою О.Г.

Розглянуто і затверджено на засіданні

предметної комісії історії та

суспільних дисциплін

Протокол № від 2010 р.

Голова ПК Л.М.Воробйова

Дніпропетровськ 2010



З М І С Т

1.Передмова .

2. Список використаної та рекомендованої літератури. Нормативно-правові акти.

3. Перелік тем, винесених на самостійне вивчення для окремих спеціальностей.

4. Матеріали та завдання до самостійного вивчення тем:


  • Історичний розвиток держави і права України

  • Конституційний статус Президента і парламенту

  • Конституційний статус Президента України, його соціально-політичне значення;

  • Верховна Рада – парламент України;

  • Кабінет міністрів України та інші органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування в Україні

  • Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади в України;

  • Місцеве самоврядування в Україні;

  • Конституційні засади діяльності правозахисних та правоохоронних органів України

  • Конституційні засади діяльності правоохоронних органів;

  • Правозахисні органи України;

  • Зобовۥязання. Забезпечення виконання зобов’язань;

  • Основи земельного права.

  • Основи фінансового права.

  • Загальні засади сімейного права України. Шлюб і сім’я;

  • Права та обов’язки батьків і дітей;

  • Усиновлення. Опіка. Піклування. Патронат;

  • Загальні засади трудового права. Порядок прийняття на роботу;

  • Робочий час;

  • Час відпочинку;

  • Оплата праці. Гарантії і компенсації;

  • Правове регулювання праці молоді і жінок;

  • Сутність та ознаки адміністративних правопорушень. Субۥєкти адміністративних правопорушень;

  • Поняття і система кримінального права. Злочин, об’єкт та суб’єкт злочину

  • Поняття і система кримінального права України;

- Злочин, об’єкт та суб’єкт злочину.

5. Методичні рекомендації та тематика до проведення семінарських занять.

6. Термінологічний словник.
ПЕРЕДМОВА
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів
Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 р. №161 навчальний час , відведений для самостійної роботи повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни. Відповідно до останніх Рекомендацій МОН України на самостійне вивчення повинно виноситися не більше 50% навчального матеріалу.

В умовах зменшення аудиторного навантаження ефективність засвоєння знань студентами стає неприпустимо низькою. З метою підвищення ефективності засвоєння учбового матеріалу до кожної лекції додаються завдання для осмислення матеріалу, які студент опрацьовує самостійно та теми рефератів.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, необхідних для вивчення навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій викладача. Серед них значне місце посідає саме методичні матеріали, завдання та вказівки викладача.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальному кабінеті, а також у домашніх умовах.

Під час самостійної роботи студенту можуть бути запропоновані наступні види завдань з конкретної теми курсу:


  • вивчити матеріали теми;

  • скласти термінологічний словник з конкретної теми;

  • продумати відповіді на проблемні питання ;

  • знайти відповіді на тести для самоконтролю знань;

  • проаналізувати ситуації та прокоментувати їх з точки зору відповідності закону.

Перевірка виконання самостійної роботи проводиться викладачем на семінарських заняттях, шляхом виконання студентами рефератів та під час проведення модульного контролю. рефератів та під час проведення модульного контролю. Підсумковий контроль знань здійснюється шляхом виконання комплексної контрольної роботи та на іспиті.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентами навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять, без участі викладача. Лише у ході самостійної роботи студент має можливість розвинути пізнавальні та виконавчі здібності, пам’ять, самостійне мислення, наполегливість і, головне, виробити вміння самостійного здобуття знань.

Самостійне засвоєння навчального матеріалу здійснюється на основі лекційного матеріалу. Бажано, щоб студент при вивченні дисципліни «Основи правознавства» не обмежувався тільки лекційним матеріалом, а

розвивав уміння правильного використання літератури з різних галузей права України, доцільного застосування нормативно-правових актів України.

Планування самостійної роботи задане робочою програмою навчальної дисципліни. Після опрацювання лекційного матеріалу конкретної теми необхідно виконати завдання до неї : скласти термінологічний словник, продумати відповіді до питань для самостійної перевірки знань, вибрати правильну відповідь на тестові завдання для самоконтролю знань, проаналізувати ситуації та прокоментувати їх з точки зору відповідності нормам чинного законодавства. До кожного змістового модуля студент повинен виконати один реферат .

Студент самостійно обирає тему реферату із запропонованого переліку. Студент має право в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему реферату, узгодивши її з викладачем. При виборі теми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

При підготовці до написання реферату студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативно-правових актів та літератури. Після ознайомлення з літературою та нормативно-правовими актами студент складає план реферату, який включає в себе:


  • вступ;

  • основну частину;

  • висновки;

  • список використаної літератури.

Вступ є обов’язковою частиною реферату, в якому стисло обґрунтовується актуальність , наукова і практична значимість обраної теми , формулюються цілі дослідження.

Основна частина реферату складається з розділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. Назва розділу не може повторювати назву теми роботи.

Заключна частина реферату має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки реферату не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.



Правильна організація власної самостійної роботи з боку студента є важливою запорукою успішного навчання і ефективного засвоєння ним знань.

Список використаної та рекомендованої літератури

Нормативно-правові акти


    1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.

    2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004.

    3. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р.: Відомості Верховної Ради Української СРС – 1971. – Додаток до №50. – Ст.375.

    4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – Додаток до №51. – Ст.1122.

    5. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – Ст.249.

    6. Закон України «Про арбітражний суд» від 4 червня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №36. – Ст.469.

    7. Закон України «Про Всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №33. – Ст.443.

    8. Закон України «Про Президента України» від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №33. – Ст.446.

    9. Закон України « Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793.

    10. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №4. – Ст.21.

    11. Закон України «Про службу безпеки України» від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №27. – Ст.382.

    12. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №8. – Ст.56.

    13. Закон України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №9. – Ст.62.

    14. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36. – Ст.361.

    15. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – «39. – С383.

    16. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №49. – Ст.272.

    17. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №2. – Ст.4.

    18. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. – Ст.170.

    19. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» від 22 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. №20. – Ст.99.

    20. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №34. – Ст.227.

    21. Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №14. – Ст.81.

    22. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №20 – 21. – Ст.190.

    23. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №4. – Ст.65.

    24. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25 – 26. Ст.131.

    25. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №21 – 22. – Ст.135.

    26. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №27 – 28. – Ст.180.

    27. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №401 – 44. – Ст.356.

    28. Александров Ю.В., Клименко В.А. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник. – К.: МАУП, 2004. – 326с.

    29. Балакірєва С.Р. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.; 2003. – 210 с.

    30. Зеленчук І.А. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.; А.С.К., 2004. – 176 с.

    31. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003.

    32. Бондарів Є.М., Бугай В.В. та ін. Цивільне та сімейне право України: Навчальний посібник / За ред.. В.В. Васильченка. – Донецьк, 2003.

    33. Загальна теорія держави і права. / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 200. – 312 с.

    34. Калітенко О.М., Харитонов Е.О. Цивільне та сімейне право України: Підручник. – Х: Одисей, 2004 – 640 с.

    35. Карлицький С.М. Трудове право України: Навчальний посібник. – К.: Прецедент, 2004. – 216 с.

    36. Кириченко В.М. Правознавство: Курс лекцій. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2006. – 247 с.

    37. Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс. – Київ: Центр учбової літератури, 2007.

    38. Конституційне право України: Підручник / За ред.. В.Ф. Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.; 1999.

    39. Кримінальне право України: Навчальний посібник. / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.

    40. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частина: Навчальний посібник. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В. К. Гіжевський. – К.: Істина, 2005. – 380 с.

    41. Логвинова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005, - 568 с.

    42. Основи правознавства України: Навчальний посібник. Вид. четверте, доповн. Та перероблене. / Ківалов С.В., Музиченько П. П., Крестовська Н.М, Крижанівський А.Ф. – Х.: Одісей, 2004. – 368 с.

    43. Основи правознавства: Навчальний посібник / За заг. Ред.. П.І. Ігнатенко. – К.: Юридична книга, 2004. – 320 с.

    44. Основи правознавства: Навчальний посібник / Під заг. ред.. В.П. Пастухові. – К.: Алеута. 2005. – 377 с.

    45. Основи конституційного права України: Підручник / за ред.. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 287

    46. Правознавство: Підручник / За ред. В.В.Копєйчикова. – 7-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 736 с.

    47. Савченко А.В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.

    48. Сімейне право України: Підручник. / За ред..

В.С. Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – 304 с.

    1. Сімейне право України: Підручник. / За загл.ред. В.І. Борисової та І.В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 264 с.

    2. Тимченко С. М. Судові та правоохоронні органи України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.

    3. Трудове право України: Академічний курс: Підручник. / П.Д. Пилипенко, В. Я. Буряк, З.Я. Козак та ін. – К.: Ін Юре, 2004. – 536 с.

    4. С.Б. Гавриш, В.Л. Сутковий, Т.М. Філіпенко. Правознавство. Підручник для 10 класу загальноосв. навч. закладів. – К.: «Генеза», 2010.


Теми, винесені на самостійне вивчення з предмету “Правознавство»

для спеціальностей:

5.03050401 «Економіка підприємства»

5.03050702 «Комерційна діяльність»

5.03050901 «Бухгалтерський облік»

5.03060102 « Організація обслуговування на транспорті»



№ п/п

Назва теми

Кількість годин

1.

Історичний розвиток держави і права України

2

2.

Конституційний статус Президента і парламенту України

2

3.

Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування в Україні.

2

4.

Конституційні засади діяльності правоохоронних та правозахисних органів України.

2

5.

Зобовۥязання. Забезпечення виконання зобов’язань.


2

6.

Основи земельного права України.

2

7.

Основи фінансового права України

2

8.

Оплата праці. Гарантії та компенсації

2

9.

Сутність та ознаки адміністративних правовідносин. Субۥєкти адміністративних правовідносин.

2

10.

Поняття і система кримінального права України. Злочин: об’єкт та суб’єкт злочину.

2

Всього




20











Теми, винесені на самостійне вивчення з предмету “Основи правознавства»

для спеціальності 5.03070102 «Туристичне обслуговування»

№ п/п

Назва теми

Кількість годин

1.

Історичний розвиток держави і права України

2

2.

Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування в Україні.

2

3.

Усиновлення. Опіка. Піклування. Патронат.

2

4.

Оплата праці. Гарантії та компенсації.

2

Всього




8

Теми, винесені на самостійне вивчення з предмету “Основи правознавства»

для спеціальності 5.03070102 «Готельне обслуговування»



№ п/п

Назва теми

Кількість годин

1.

Історичний розвиток держави і права України

2

2.

Кабінет Міністрів та інші органи виконавчої влади. Місцеве самоврядування в Україні.

2

3.

Оплата праці. Гарантії та компенсації.

2

Всього




6


Р.I. Основи теорії держави і права України

Тема : « Історичний розвиток держави і права України»

Студент повинен знати: особливості розвитку держави і права України , основні етапи розвитку української державності ,пам’ятки правової культури, їх історичне значення.

Студент повинен уміти: трактувати правові норми, давати їм порівняльний аналіз, робити логічні висновки, самостійно добирати матеріал для написання рефератів.
План

  1. Виникнення та історичний розвиток держави і права.

  2. Основні етапи розвитку української державності.

  3. Найвизначніші пам’ятки правової культури України.


1.У світовій науці переважає погляд на державу і право як

на історичне явище. Їх розглядають як такі, що з’являються лише на певному ступені людського суспільства як наслідок соціально-економічного розвитку. Саме рівень соціально-економічного розвитку і обумовлює тип держави, тобто її соціально змістовну сутність і соціальне призначення.

На сьогодні серед науковців немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права. Здебільшого виникнення держави і права пов’язується з економічними та соціальними чинниками, з виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства – появою класів. В науку така теорія ввійшла під назвою класової соціально-економічної теорії (Л. Морган, Ф. Енгельс, К. Маркс ).

Відомі такі історичні типи держави: 1) рабовласницький; 2) феодальний; 3) соціалістичний; 4) капіталістичний; 5) сучасний. За різних часів у різних країнах існували також держави перехідного періоду.



Теологічна (релігійна ) теорія пояснює походження кожної держави і права божественною волею. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність , непорушність і святість. (А. Августин, Ф. Аквінський, В. Соловйов ).

Патріархальна теорія визначає сім’ю, як початковий осередок суспільного життя, яка розростається в плем’я, а плем’я – у державу. Батьківська влада над дітьми трансформується у владу монарха над своїми підданими. (Аристотель, Платон, М. Михайлівський, М.Драгоманов ).

Договірна теорія пояснює виникнення держави як наслідок укладення між людьми суспільного договору – добровільної угоди для забезпечення спільної справедливості. Таким же шляхом створюється і право, яке, з погляду прихильників цієї теорії має природний характер: кожна людина має невід’ємні права, набуті від природи (Ж.-Ж. Руссо, О. Радищев, Т. Гоббс ).

Психологічна теорія причини виникнення держави пов’язує з завоюванням одними племенами , народами інших. Переможці перетворюються на панівні касти, стани, класи, а переможені – на рабів, підневільних тощо ( Л, Гумплович, Є. Тюрінг ).

Теорія конвергенції виникла в другій половині хх століття. За цією теорією, в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності (п. Сорокін, Х. Ростоу ).

Перші в історії людства держави виникли там, де існували найбільш сприятливі умови для землеробства – у долинах великих історичних рік Сходу ( Нілу, Тигру та Євфрату, Гангу, Інду, Янцзи ). Для регулювання нових суспільних відносин, що вже не могли забезпечуватися звичаями, створюється право. Воно склалося двома шляхами:



  1. частина звичаїв санкціонується державою і продовжують діяти вже як правові звичаї;

  2. держава створює нормативні акти, що містять правила поведінки, обов’язкові для всіх.

Держава та право виникли таким чином, через господарську необхідність, з потреб відтворюючої економіки. Виробництво і розподіл продуктів харчування , одягу, інших предметів побуту, знарядь праці в нових умовах стало неможливим без системи управління та забезпечення громадського порядку.


  1. На підставі досліджень історії України можна виділити

такі основні етапи української державності:

  1. державні утворення раннього залізного віку та давньослов’янського періоду ( кінець II тис. до н.е. – перша половина I тис. до н.е. ):

  • кіммерійський період ( X – VII ст. до н.е. );

  • грецькі міста-поліси ( Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантикапей ) (VII - V ст. до н. е. );

  • скіфо – античний період ( VII – III ст. до н.е. );

  • Боспорське царство (V – II ст.до н.е. );

  • Сарматський період ( III ст. до н. е. – IV ст. н.е. );

  1. слов’янські держави та Хазарський каганат ( IV –IX ст. );

  2. Київська Русь (IX – XIII ст. );

  3. Галицько-Волинська держава ( XIII – XIV ст. );

  4. Велике князівство Литовське ( XIV ст. – 1569 р. );

  5. Річ Посполита ( 1569 – 1648 рр. );

  6. Українська козацька держава ( 1648 – 1764 рр. );

  7. Україна в складі Австрійської ( з 1868 р. – Австро-Угорської ) та Російської ( 1764 1917 рр. ) імперій;

  8. Українська державність часів визвольних змагань 1917-1920 рр. (УНР – 1917-1818 рр., Гетьманат П. Скоропадського – 1918р., Директорія – 1918 – 1920 рр.);

10 ) Радянська Україна ( 1917 – 1991 рр. );

11 ) Незалежна Україна ( 1991 р. – наші дні ).




  1. Ідеї конституціоналізму в Україні мають давні історичні витоки. Вони сягають часів Київської Русі, коли на віче укладалися договори між князем і народом, князем і дружиною, що відображено в різних редакціях « Руської Правди»

Як акти конституційного характеру в історико-юридичних дослідженнях розглядаються договори часів становлення Гетьманської держави, котру будував Б. Хмельницький. Ним були підписані договір і морська конвенція з Османською Портою (1648 р. ), Зборівська угода з Польським королівством (16498 р. ), чим закладалися основи автономії України.

Нові зносини між Україною та Росією були юридично оформлені договором 1654 р., який складався з двох документів. Це, по-перше, «Березневі статті» Б. Хмельницького, де були сформульовані умови, на яких Україна об’єднувалася в союз із Московщиною, і, по-друге, жалувані грамоти царя Олексія Михайловича Б. Хмельницькому та Війську Запорозькому. Договір із царем передбачав мінімальну залежність від Московії, але подальша практика стосунків з Росією показала, що її політика була спрямована на поступове, але неухильне перетворення України на звичайну провінцію Московської держави. Це, природно, привело до відродження ідеї самостійності української держави.

«Пакти і Конституція законів та вольностей Війська Запорозького» були написані гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом та прийняті 5 квітня 1710 р. у Бендерах.

У преамбулі обґрунтовувалось природне право українського народу на власну державу, приділялася увага невиконанню Росією положень Переяславської угоди, проголошувався курс на вихід із союзу із московським царем, визначалися кордони відповідно до Зборівської угоди.

Конституція П. Орлика виходила з необхідності поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Законодавча влада передавалася Раді, до якої входили полковники зі своєю старшиною, сотники, радники всіх полків і посли від Низового Війська Запорозького.

Виконавча влада належала гетьманові, але найважливіші справи він повинен був узгоджувати зі старшиною.

Суд мав здійснюватися незалежно від гетьмана.

За змістом цей документ можна розцінювати як першу в Європі конституцію в сучасному її розумінні.

З XVI ст. на українських землях діяли Литовські статути (1529 р., 1566 р., 1588 р. ), які захищали інтереси шляхти і були кодексами феодального права.

Серед пам’яток правової культури України значне місце посідали збірники магдебурзького права, що мали силу в містах, які звільнялися від управління і суду феодала та користувалися правом самоврядування.

Початок реального конституційного процесу в Україні пов’язаний із поваленням самодержавства та організацією у перших числах березня 1717 р. Центральної Ради і прийняття нею чотирьох Універсалів:


  • I Універсал ( 27 червня 1917 р. ) розглядався як статут автономії України;

  • II Універсал (3 липня 1917 р. ) можна розглядати як своєрідний договір про порозуміння між Центральною Радою і Тимчасовим урядом;

  • III Універсал (20 листопада 1917 р. ) проголошував створення УНР та побудову відносин із Росією не на автономних, а на федеративних засадах;

  • IV Універсал (9 січня 1918 р. ) проголошував, що « однині Українська Народна Республіка стає самостійною і ні від кого незалежною, вільною, суверенною, державою українського народу».

У подальшому основні положення цього Універсалу знайшли відображення у Конституції Української Народної Республіки 1918 р. ЦР намагалася встановити в Україні справді демократичний устрій. Саме це підтверджує Конституція УНР 1918 р., яка, однак, так і не набула чинності.

Сама структура Конституції УНР1918 р. відповідала тим конституційним стандартам, які нині визнані міжнародною юридичною спільнотою. Її перший розділ містив принципові загальні настанови: суверенітет держави;народний суверенітет як основне джерело державної влади;неподільність території України; розвиток місцевого самоврядування на рівні земель, волостей і громадян; надання націям України права на здійснення своїх культурних прав.

Другий розділ Конституції стосувався питань, пов’язаних із правами громадян України. Урівнювалися у правах та обов’язках чоловіки та жінки, усі громадяни; проголошувався принцип розподілу влади, за яким передбачалося створення всенародних Зборів (законодавча влада ), Ради народних міністрів ( виконавча влада ), Генерального Суду УНР.

В сьомій главі говорилося про організацію національних союзів, які об’єднували б представників тієї або іншої національності. Органи кожного національного союзу розглядалися як державні. Найвищим представницьким органом визначалися Національні Збори. Згідно Конституції великоруська, єврейська та польська нації мали право на організацію своїх національних союзів.

Прийняття Конституції УНР 1818 р. завершило черговий етап розвитку конституційного процесу в Україні. Цей процес було перервано ліквідацією Центральної Ради.

За гетьманату особливого значення набула «Грамота до всього українського народу» від 29 квітня 1918 р. Серед правових актів Директорії варто назвати декларацію Української директорії від 26 грудня 1918 р., закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці та Закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки.

Падіння Директорії на початку 1919 р. і створення так званого другого українського радянського уряду започаткувало в Україні новий етап розвитку конституційного процесу. За роки радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції:


  • Конституція України, прийнята ВУЦВК у березні 1919 р. , більшість норм і положень якої повторювали Конституцію Російської Федерації 1918 р.;

  • Конституція України 1929 р. , в якій закріплювалася ідея федералізації;

  • Конституція Української РСР, прийнята в 1937 р. на основі Конституції СРСР 1936 р., повторювала основні її положення;

  • Конституція УРСР 1978 р., яка закріплювала низку демократичних інституцій у межах, визначених правлячим режимом.

І лише за умов такої історичної перемоги, як здобуття суверенітету, стала можливою організація по-справжньому демократичного процесу прийняття нової Конституції. На цих засадах і почався з 16 липня 1990 р. – Дня проголошення Декларації про державний суверенітет України – новий етап розвитку конституційного процесу в Україні, віхами якого стали Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. і його схвалення всенародним голосуванням 1 грудня 1991 р.


Конституційний процес в Україні після здобуття нею незалежності пройшов такі етапи:

  1. підготовка кількох проектів Конституції , які відображали позиції різних політичних партій та угрупувань;

  2. створення конституційних комісій та їх робочих груп, які за період з 1991 до 1996 рр. підготували і розглянули кілька проектів Конституції;

  3. винесення одного з проектів на всенародне обговорення , яке тривало кілька місяців; аналіз результатів обговорення і внесення змін до тесту проекту Конституції;

  4. активізація роботи над проектом Конституції після обрання Верховної Ради нового скликання і Президента України у 1994 р.;

  5. укладення у червні 1995 р. між Верховною Радою і Президентом України Конституційного договору;

  6. підготовка нового проекту Конституції;

  7. прийняття Конституції України Верховною Радою України 28 червня 1996 р.



Питання для самостійної перевірки знань

  1. Які теорії виникнення держави і права вам відомі? Доведіть правильність теорії, яку підтримуєте ви.

  2. Які з основних етапів розвитку української державності ви вважаєте найбільш важливими? Свою думку аргументуйте.

  3. Що означає поняття «конституційний процес»?

  4. У чому полягає історичне значення Універсалів Центральної Ради?

  5. Назвіть основні ознаки Конституції УНР 1918 р.

  6. В чому полягає особливість конституційного процесу в Україні за радянських часів?

  7. Чому Конституція України розроблялася майже шість років?


Тести для самоконтролю знань

1.Виберіть історичні типи держави:

а) ранній, перехідний, сучасний;

б) рабовласницький, соціалістичний, капіталістичний;

в) рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний, сучасний.

2. Який документ вважається першою українською Конституцією?

а) Зборівська угода 1649 р.;

б) Переяславська угода 1654 р.;

в) Конституція Пилипа Орлика 1710 р.

3.Скільки Універсалів було прийнято Верховною Радою?

а) два;

б) три;


в) чотири.

4. Яким Універсалом проголошувалося створення УНР?

а) другим;

б) третім;

в) четвертим.

5. За роки радянської влади в Україні було прийнято:

а) дві Конституції;

б) три Конституції;

в) чотири Конституції.

6.Яким правовим актом закріплювалися норми права феодального міста?

а) Литовськими статутами;

б) Договором про самоврядування (Магдебургське право);

в) Руською правдою.

7. Який правовий акт було прийнято 16 липня 1990 р.?

а) Декларацію про Державний суверенітет;

б) Акт проголошення незалежності України;

в) Конституційний договір.

8. Акт проголошення незалежності України було прийнято:

а) 16 липня 1990 р.;

б) 24 серпня 1991 р.;

в) 1 грудня 1991 р.

9. Яким правовим документом закріплювалися норми права Київської Русі періоду правління Ярослав Мудрого та його синів?

а) Руська правда;

б) Литовські статути;

в) Договір про самоврядування.

10. Конституцію України було прийнято:

а) 24серпня 1991 р.;

б) 28 червня 1991 р.;

в) 28 червня 1996 р.


Теми рефератів

1.Державно-конституційні традиції у козацьку добу.

2. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.

3. Конституційний устрій Української держави 1917-1920рр.

4. Конституція УНР 1918 р.

5. Конституційні декларації та реалії в часи Української РСР.



Основна література


  • Основи правознавства України: Навчальний посібник / Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. – Х., 2004, с. 8-15, 28-32.

  • Основи конституційного права України: Підручник / за ред.. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000, с. 29-51


Р.II. Основи конституційного права України

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Конституційний статус Президента і парламенту



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал